Скільки важить великий бурий ведмідь

0 Comments

Ведмідь бурий

вид ссавців / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ведмідь бурий?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Ведмі́дь бу́рий (Ursus arctos) — вид хижих ссавців родини ведме́девих (Ursidae). Цей звір є найзнанішим видом своєї родини, одним з найбільших наземних хижаків у світі та найбільшим хижаком фауни України.

Більше інформації ?Ведмідь бурий, Охоронний статус .

Домен:Ядерні (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Ссавці (Mammalia)
Ряд:Хижі (Carnivora)
Родина:Ведмедеві (Ursidae)
Рід:Ведмідь (Ursus)
Вид:Ведмідь бурий

Зовнішній вигляд

Вигляд бурого ведмедя є типовим для ведмедів узагалі. У нього міцний кремезний тулуб із високою холкою, масивна голова з невеликими вухами та очима. Хвіст короткий (6,5—21 см), часто повністю прихований у шерсті. Лапи міцні, з великими невтяжними кігтями довжиною 8—15 сантиметрів, п’ятипалі, стопоходячі. Шерсть густа, зазвичай забарвлена рівномірно або з деяким потемнінням основного кольору на морді та лапах.

Забарвлення бурого ведмедя загалом варіює у широкому діапазоні: від світло-палевого до майже чорного; але найзвичайнішою є буро-коричнева форма. У грізлі зі Скелястих гір (США) шерсть на спині може бути світлішою на кінцях, створюючи враження сірого або сивого відтінку. Цілком сивувато-сіре забарвлення характерне для бурих ведмедів в Гімалаях та на Тянь-Шані, а рудувате — на території Сирії. У ведмежат на шиї та грудях бувають світлі відмітини, котрі з віком зникають.

Бурий ведмідь утворює кілька підвидів (географічних рас), що відрізняються розмірами і забарвленням. Найдрібніші особини водяться в Європі, найбільші — на Алясці, а також на Далекому Сході Росії (в Уссурійському краї та на Камчатці) — вони важать 500 і більше кг; були гіганти вагою 700—1000 кг. Максимальна зафіксована вага самця камчатського ведмедя становила 600 кг, середня — 350—450 кг. Є відомості про те, що в осінній період вага особливо великих камчатських особин перевищує 700 кг. Найбільший ведмідь, спійманий на острові Кадьяк для Берлінського зоопарку, важив 1134 кг. Середня вага бурого ведмедя 200—250 кілограмів. Довжина європейського бурого ведмедя зазвичай 1,2-2 м при висоті в холці близько 1 м і масі від 100 до 400 кг; грізлі помітно більше — деякі особини, ставши на задні лапи, досягають зросту 2,8-3 м; ведмеді, що живуть у Сибіру, важать 400—600 кг. Дорослі самці в середньому в 1,6 рази більші за самок.

Розповсюдження та чисельність

В історичні часи бурий ведмідь був звичайним звіром на всій території Європи, включаючи Велику Британію та Ірландію, у північній Африці (Атлаські гори), в Азії його суцільний ареал покривав всю лісову зону (північ, Сибір), гірські масиви включно до Гімалаїв, північний Китай та Японію. В Північній Америці цей вид мешкав в західній частині континенту від Аляски до півночі Мексики.

Зараз бурий ведмідь на частині історичного ареалу знищений, а в решті місць його чисельність дуже скоротилась. В Західній Європі ізольовані популяції існують у Піренеях, Кантабрійських горах, Альпах, Апеннінах. Є досить звичайним на Скандинавському півострові та в Фінляндії, в невеликій кількості зустрічається в Центральній Європі (переважно в гірських районах), на Балканському півострові та в азійській частині Туреччини. У Східній Європі та Сибіру ареал бурого ведмедя йде суцільною смугою від заходу Росії до Камчатки; окремі популяції існують в Центральній Азії, на Кавказі та Закавказзі, Близькому Сході, в Гімалаях та Тибеті, а також на островах Хокайдо та Хонсю в Японії.

В Північній Америці бурий ведмідь населяє Аляску на схід до канадських Північно-Західної території та Юкону та ряд островів Алеутського архіпелагу. На основній території США (за виключенням Аляски) бурий ведмідь існує у вигляді кількох невеликих ізольованих популяцій в штатах Вашингтон, Айдахо, Монтана та Вайомінг.

Загалом у світі нараховується близько 200 тисяч бурих ведмедів. Найбільша популяція існує в Росії — близько 120 тисяч. В США цих тварин 32500, в Канаді — 21750 (дані по США та Канаді на 2004 рік). У Західній та Центральній Європі нараховується 14000 бурих ведмедів у десяти ізольованих популяціях, найбільша з яких — карпатська — за різними оцінками нараховує від 7000 до 7500 тварин (з яких близько 6000 знаходяться в Румунії [1] ), і є найбільшою в Європі за межами Росії.

В Україні бурий ведмідь водиться в Карпатах, де, за даними співробітників Карпатського Біосферного заповідника, восени 2005 року нараховувалось близько 200 тварин. Також поодинокі заходи бурого ведмедя іноді реєструються на півночі Чернігівської та Сумської областей: сюди заходять тварини невеликої сталої популяції, що існує в Брянських лісах (Росія) [2] , але постійних популяцій бурого ведмедя на території України за межами Карпатських гір не існує.

Останнім часом, з огляду на глобальне потепління, ареал бурого ведмедя став розширюватись на північ в приполярній та полярній зонах Євразії та Північної Америки; тут спостерігається все більше накладання ареалів бурого та білого ведмедів, наслідком якого іноді буває навіть утворення гібридів цих двох видів.

Охорона

Харчування

Попри те, що бурий ведмідь належить до хижаків, полюванням великої здобичі — лосів, кабанів, оленів — займаються далеко не всі з них, а головним чином ті, що мешкають у північній тайзі. Але і там м’ясоїдні інстинкти виявляють не всі з них, а в основному великі старі самці. Основним мисливським прийомом бурих ведмедів є підстерігання жертви в засідці, а потім швидкий ривок до неї з відстані кількох десятків метрів; але ведмідь може і переслідувати жертву на набагато більшій відстані. Полюючи на копитних, ведмеді виявляють вражаючу силу та невтомність в переслідуванні жертв.

В основному ж бурий ведмідь живиться переважно ягодами, плодами, горіхами, зеленими рослинами, комахами, їхніми личинками, рибою (особливо під час масового нересту), падлом. Але цієї їжі він зазвичай з’їдає дуже багато. Наприклад, у шлунку одного ведмедя, що нещодавно встав з барлогу, було виявлено кілька кілограмів мурах та мурашиних яєць разом із будівельним сміттям з мурашників. Годуючись на вівсяних полях, ведмеді з’їдають велику кількість зерна, а ще більше псують та витоптують. Сильно ушкоджують вони і дерева, на котрі видираються за фруктами або кедровими горіхами.

Бурі ведмеді полюбляють мед, за що цей вид і отримав свою назву у слов’янських мовах. Мед ведмеді добувають з гнізд диких бджіл, а також можуть розорювати пасіки.

Спосіб життя

Найтиповішими місцями життя бурого ведмедя є глухі ліси з буреломом, що перемежовуються з болотами, галявинами, водоймами. Під пологом лісу бурий ведмідь знаходить притулок, відкриті ділянки слугують йому місцями пошуку їжі. Велике значення для живлення ведмедів мають поля вівса.

Може ведмідь також і заходити в тундру та високогірні ліси; в Європі він віддає перевагу гірським лісам; в Північній Америці частіше зустрічається на відкритій місцевості — в тундрі, на альпійських луках, на узбережжі морів та великих озер.

Тримається ведмідь звичайно одинаком, самки — з ведмежатами різного віку. Самці та самки територіальні, індивідуальна ділянка в середньому має площу від 50 до 400 км² (в основному розмір залежить від концентрації харчових ресурсів), причому у самців ділянка у 6—7 разів більша, ніж у самок. Кордони ділянки відмічаються запаховими відмітками та «задирами» — подряпинами на примітних деревах. Іноді ведмеді здійснюють сезонні кочівлі: так, в горах бурий ведмідь, починаючи з весни, займається пошуком їжі в долинах, де раніше сходить сніг, потім йде на альпійські луки, потім поступово спускається в лісовий пояс, де дозрівають ягоди та горіхи.

Влітку ведмідь влаштовується на відпочинок, лягаючи прямо на землю серед трави, чагарників, у моху, — тільки щоб місце було достатньо затишним та відокремленим. Восени ж ведмеді готують барліг для зимування. Але і в цьому випадку вони (особливо у південних частинах ареалу) можуть обмежуватись відкритим лігвом в густому ялиновому молодняку, біля великого дерева, або навіть на відкритій галявині, натягавши туди купу моху та ялинових гілок та склавши їх у вигляді велетенського гнізда. Часто барлоги розташовуються в ямах під захистом бурелому або коренів повалених дерев.

В деяких районах звірі риють глибокі барлоги в землі, а в горах займають печери та розщелини скель. Згори барліг заносить снігом, так що лишається тільки невеликий отвір для вентиляції, так зване «чоло». В сильні морози його краї вкриваються інеєм. Для барлогу ведмідь вибирає найнадійніші, найглухіші куточки своєї території: наприклад, на острівці посеред великого болота. Сюди звір іноді приходить за кілька десятків кілометрів і, наближуючись, всіляко плутає сліди. Іноді у ведмедів трапляються улюблені місця зимівлі, куди вони збираються з великої території. Так, одного разу у Вологодській області (Росія) на ділянці близько 20 га було виявлено 12 барлогів.

Залежно від кліматичних та інших умов ведмеді знаходяться в барлогу з жовтня — листопада до березня — квітня, і навіть пізніше, тобто, приблизно, 5—6 місяців. Найдовше в барлозі перебувають ведмедиці з новонародженими ведмежатами, найменше — старі самці. В південних частинах ареалу з теплою та кормною зимою ведмеді можуть взагалі в сплячку на зиму не залягати.

Всупереч розповсюдженій думці, ведмеді в дійсну сплячку не впадають. Їхній стан правильніше назвати зимовим сном, тому що вони зберігають повну життєздатність, чутливість, у випадку небезпеки покидають барліг та, після блукань по лісу, займають новий. Однак звірі, що дрімають у барлозі, витрачають небагато енергії, існуючи винятково за рахунок накопиченого восени жиру: з нагуляної до зими кількості (до 180 кг) витрачається, в середньому, 80—90 кг. Зима для ведмедів найважча тим, що їм важко ходити по глибокому снігу.

В деякі роки, через неврожай основних кормів, ведмеді не встигають восени достатньо відгодуватись, і взимку не залягають в сплячку. Через те вони стають бездомними «шатунами», і є дуже небезпечними для людини при зустрічі.

Розмноження

Самки приносять потомство раз на 2—4 роки. Тічка в них триває з травня до липня, загалом 10—30 днів. Під час гону звірі, зазвичай мовчазні, починають видавати гучне ревіння (особливо самці). Між самцями можуть виникати бійки за самку, що іноді навіть закінчуються смертю; переможець іноді може їсти переможеного. Самка може паруватись з кількома самцями під час однієї тічки.

Вагітність у ведмедиці протікає з латентною стадією, ембріон не починає розвиватись приблизно до листопада, коли самиця лягає в барліг. Всього вагітність триває 6—8 місяців, пологи відбуваються з січня до березня, коли самиця ще перебуває в зимовій сплячці. Ведмедиця народжує 2—3, зрідка 4 або навіть 5 ведмежат вагою 340—680 грамів та довжиною до 25 см, вкритих короткою рідкою шерстю, сліпих та глухих. Вушні проходи у них відкриваються на 14 день; через місяць вони прозрівають. Вже на третій місяць життя ведмежата мають повний набір молочних зубів і, окрім материнського молока, починають їсти ягоди, зелень та комах. В цьому віці вони важать близько 15 кг, і величиною приблизно як собака; до шостого місяця життя ведмежата важать 20—25 кг. Лактація та годування ведмежат молоком можуть продовжуватись до 18 місяців.

Батько своїм потомством не займається, ведмежат виховує одна самиця. Часто з ведмежатами, що народились цього року, біля самки перебувають торішні ведмежата (зазвичай також самиці), так звані «пестуни». Такі «пестуни» остаточно відділяються від матері на 3—4 році життя.

Статевої зрілості ведмеді досягають в 4—6 років, але рости продовжують до віку 10—11 років. Тривалість життя в природі — 20—30 років, в неволі — 47—50 років.

Значення для людини

Промислове значення бурого ведмедя невелике, полювання на нього на більшості території ареалу заборонене або обмежене. Шкуру використовують переважно для килимів, м’ясо — для харчування. Жовчний міхур використовують у традиційній азійській медицині. Місцями бурий ведмідь ушкоджує посіви (особливо овес), може розорювати пасіки та, при нестачі природних кормів, нападати на свійську худобу. Зустріч із бурим ведмедем може бути смертельно небезпечною. Як правило, цей звір уникає зустрічі з людиною, але близька випадкова зустріч, особливо з шатуном узимку або з ведмедицею, що опікує ведмежат, може закінчитись загибеллю або важкими ушкодженнями. Як вважають досвідчені мисливці, при зустрічі з ведмедем у жодному разі не можна втікати: треба залишатись на місці, очікуючи, коли ведмідь піде геть, та не роблячи різких рухів. Якщо ведмідь все ж таки пішов на людину, радять впасти ниць та не ворушитись, прикидаючись мертвим, доки звір не піде. Інколи в таких випадках ведмідь може накидати на лежачу людину купу гілок та сміття, «ховаючи» її як запас їжі.

Підвиди

Популяційні розходження в межах виду бурий ведмідь є досить великими; колись, базуючись на них, лише у Північній Америці виділяли аж до 80 підвидів. Сьогодні бурих ведмедів об’єднують в один вид з такими підвидами:

  • Ursus arctos arctos — європейський бурий ведмідь
  • Ursus arctos beringianus — сибірський бурий ведмідь (Сибір)
  • Ursus arctos californicus — каліфорнійський бурий ведмідь (Каліфорнія, зниклий)
  • Ursus arctos collaris — східносибірський бурий ведмідь
  • Ursus arctos crowtheri — атласький бурий ведмідь (Атлаські гори, Північна Африка, зниклий)
  • Ursus arctos dalli — бурий ведмідь острова Далл
  • Ursus arctos gobiensis — гобійський бурий ведмідь (Монголія)
  • Ursus arctos gyas — аляскинський бурий ведмідь
  • Ursus arctos horribilis — грізлі (Канада, США)
  • Ursus arctos isabellinus — гімалайський бурий ведмідь (Непал, північна Індія; за деякими версіями вважається прототипом легенд про Єті)
  • Ursus arctos lasiotus — уссурійський бурий ведмідь (Далекий Схід)
  • Ursus arctos marsicanus — марсиканський бурий ведмідь (центральна Італія)
  • Ursus arctos middendorffi — кадьяк (Алеутські острови, острови біля південно-східного узбережжя Аляски, південно-східне узбережжя Аляски)
  • Ursus arctos nelsoni — мексиканський гризлі
  • Ursus arctos priscus — степовий бурий ведмідь
  • Ursus arctos pruinosus — тибетський блакитний ведмідь
  • Ursus arctos pyrenaicus — піренейський бурий ведмідь
  • Ursus arctos sitkensis
  • Ursus arctos stikeenensis
  • Ursus arctos syriacus — сирійський бурий ведмідь (Близький Схід)
  • Ursus arctos yesoensis — хоккайдоський бурий ведмідь (о. Хоккайдо, північ о. Хонсю, Японія)

Наразі відомо, що в цій родині деякі види можуть давати потомство при схрещуванні з іншими видами.

Бурий ведмідь у міфології та культурі

Ця тварина є настільки популярною, що у європейській фольклорній традиції її називають, на відміну від інших представників родини, просто «ведмідь» (індоєвропейська прамова: артко, праслов’янська мова: меду єдъ, германські мови: бер- етимологічно «бурий», [4] українська мова: «бурмило» [5] ), і саме з нею асоціюються всі поняття, притаманні цьому слову.

У міфології та культурі різних народів ведмідь посідає чільне місце протягом всієї історії людства. Культові зображення ведмедя відомі, починаючи з палеоліту. Ведмідь був (і подекуди є і тепер) родовим тотемом у багатьох народів Євразії. Також, завдяки міфологічному розповсюдженню, іменем цього звіра названо сузір’я Великої та Малої ведмедиць.

У геральдиці ведмідь уособлює силу та витривалість.

У Росії зображення ведмедя є на гербі Єкатеринбурга, Республіки Карелія та на емблемі партії «Єдина Росія».

У Німеччині ведмідь зображений на гербах Берліна та землі Саксонія-Ангальт; окрім того, зображення ведмедя є деталлю особистого герба папи Бенедикта XVI — німця за походженням. Також зображення ведмедя є на гербах Берну, Мадриду, на прапорі штату Каліфорнія та ін. В Фінляндії бурий ведмідь вважається національним символом країни.

Сморгонська ведмежа академія — жартівлива назва ловлі та дресури ведмедів, заснована князями Радзивілами у Сморгоні. Ловля ведмедів у Біларуси існувала з XVII століття до кінця XVII століття, за іншими джерелами — до початку XIX століття. Ведмедів дресували поблизу Сморгоні. Молодих ведмедів навчали «танцювати» і стояти на задніх лапах і переходити з однієї лапи на іншу під звуки бубна, потім навчали кланятися тощо. Поводирі-«ведмедники» з навченими звірами також ходили заробляти виступами на ярмарки в Росії, Угорщині, Німеччині і т.д., та вигідно торгували дресованими ведмедями. Сцена з навченим ведмедиком також була батлейці: виводили ляльок — блазня і ведмедя, яких називали «сморгонські учитель з учнем».

У Великому князівстві Московському з давніх часів ведмедя дресували та водили по вулицях скоморохи, цигани, бродячі циркачі. Ведмеді ходили на задніх лапах, зображали, як «соромиться наречена», як «сплять старий зі старою», як «стріляють з рушниці», як «пастухи палицею гонять стадо», в кінці вистави ведмеді обходили з бубоном публіку, щоб отримати плату [6] . Популярним було полювання на дикого ведмедя, а також ведмежі бої, коли сміливець виходив на ведмедя з рогатиною [7] .

До сьогодення зберігає значну популярність вираз «російський ведмідь», який посилається до ведмедя, як символу російської нації. Російський історик Вільям Похльобкін пропонував використовувати бурого ведмедя, як гербову фігуру (замість орла) [7] .

На початку XXI століття в російському інтернеті ведмідь набув популярності як персонаж мемів «превед» та «медвед»

. За часів середньовіччя у Західній Європі розвагою «водіння ведмедя» славились угорці [8] . Тотем угорців спричинив те, що сусідній з ними народ сербів називав їх і ведмедя майже однаково: сербською мовою ведмідь — це «мечак», а угорець — це «мачар» [9] . Обряд «водіння ведмедя» є не просто розвагою, а водінням тотема заради магічного прикликання добробуту. Це дає підстави дослідникам зробити висновок, що тотемом більшості фіно-угорських народів був ведмідь. В росіян ведмідь є тотемною твариною також [10] .

«Ведмедями» також називають біржових гравців , що грають на зниження біржового курсу будь-яких цінних паперів (акцій, облігацій тощо).

Цікаві факти

У 2011 р. на території Національного природного парку «Синевир» створено єдиний на той час в Україні реабілітаційний центр для бурих ведмедів.

У 2012 р. в Житомирській області було відкрито центр порятунку бурих ведмедів «Надія» засновником якого є міжнародний благодійний фонд «Чотири лапи».

У 2017 р. у Львівській області відкрився Ведмежий Притулок Домажир засновником якого є благодійний фонд «Чотири лапи».

Основною метою цих рекреаційних центрів — це допомога ведмедям, їх реабілітація та відновлення, порятунок їх із готелів, ресторанів, пересувних зоопарків та цирків, притравлювальних станцій, в яких тварини утримувалися у незадовільних умовах та використовувалися їхніми власниками задля розваги.

Скільки може важити бурий, білий ведмідь і грізлі

На Землі живе багато великих істот – риб, птахів, звірів.

Одним з особливо видатних представників світу тварин є ведмідь: це за розмірами одне з найзначніших істот на нашій планеті. Періодично у допитливих людей виникає питання «скільки кілограмів важить ця тварина?»

Поінформованість про вагу ведмедя може стати в нагоді в різних ситуаціях і навіть професіях. Наприклад, можна порівняти його з іншими видами і визначити ступінь значності і тим самим давати собі звіт про ступінь небезпеки зустрічі з ним. Отримана інформація про ваги цього звіра буде дуже до речі мисливцям або свежевателям туш. Будуть корисні відомості про те, скільки важить ведмідь, і пошуково-рятувальним загонам, які нерідко шукають зниклих або заблукали в лісах, де водяться ведмеді. Для загального розвитку це також важливий і цікавий питання.

Від чого залежить вага ведмедя

Однозначно назвати цифру, яка б показала, скільки важить ведмідь відразу не представляється можливим, оскільки вага білого ведмедя, бурого або гризли прямо залежить від:

  • середовища їх проживання,
  • віку,
  • породи,
  • пори року.

Особи з різних місць проживання можуть мати вагу близько 150 кг – 1000 кг. Втім, такий значний показник нітрохи не заважає цьому солідному звірові мати високий рівень швидкості і спритності.

можливості ведмедя

Пересуватися тварина може зі швидкістю, ідентичною швидкості скакового коня – до 60 км / год. Спритності, з якою ці тварини пересуваються по деревах, здатний позаздрити кожен акробат. Наш герой залазить без зайвих зусиль на висоту до 30 метрів (традиційна висота дев`ятиповерхового будинку). З людей на таку височінь здатний забратися тільки професійний спортсмен або альпініст, забезпечений спеціальним спорядженням. Не слід також забувати, що герой нашої статті виграє не тільки в альпіністському суперечці, але і легкоатлетичному спорті. Людина, безсумнівно, програє господарям лісу чи не по всіх параметрах, окрім інтелекту.

Торкнемося, до речі, питання про розум і спробуємо з`ясувати, хто серед самих ведмедів по праву може зайняти місце найбільш сильного, великого і розумного.

північний ведмідь

Білий родич з півночі. Скільки ж важить цей звір – мешканець півночі – і які показники характерні для білого ведмедя?

Хоч бурий представник цього виду і великий, у нього все-таки є конкурент і побільше. Білий ведмідь населяє засніжені простори Арктики. Сніговий покрив глибоко промінается під вагою цього найбільшого хижака планети, що володіє вагою 200-300 кг у самок цих морозостійких тварин.

Скільки ж важать самці північного білого виду? Як це не дивно, але самці всього лише в два рази більше, і їх вага становить близько 300-450 кг. Найбільш видатні представники даного виду можуть досягати ваги до півтонни. І самці, і самки, безсумнівно, значно більший за своїх люблячих тепло бурих братів.

Зовнішній вигляд білого ведмедя також здатний вразити. Велике тіло цього хижака може досягати довжини до 2,5-3-х метрів. Навіть найвищі люди на сучасній землі виявляться цьому білому гігантові всього-то по плече в кращому випадку, якщо ця тварина, зрозуміло, стане на задні лапи.

Господар снігових земель тільки виглядає як білий, але в дійсності забарвлення шкірного покриву цієї тварини має чорний відтінок. Шерсть, що покриває цього звіра, для людського погляду виглядає, звичайно, білою, але при цьому вона абсолютно прозора для ультрафіолету.

Всі ці особливості дають можливість для забезпечення ідеальної терморегуляції. Волосинки не перешкоджають проникненню ультрафіолету, а сонячні промені, в свою чергу, зігрівають шкіру. До того ж це світлий колір шерсті – відмінний маскувальний костюм в білосніжному і крижаному північному світі.

Це стійке до морозів тварина відмінно вміє не тільки чудово маскуватися: воно ще й видатний боєць, розмах лап якого становить більше, ніж три метри. Незважаючи на свій чималу вагу, білий ведмідь – відмінний бігун і переміщається він нітрохи не гірше за свого бурого побратима.

Скільки важить бурий ведмідь

Маса і величина бурого мешканця лісових масивів прямо пов`язані з тим, самка він або самець. Самки бурого ведмедя в кілька разів дрібніше і легше представників протилежної статі свого виду. Їх маса досягає всього лише трохи більше 150 кг. Чоловіча складова ведмежої родини перевищує вагу жіночої половини трохи менше, ніж наполовину, іноді рівно в 2 рази, і становить від 200 до 300 кг.

Найбільш великі екземпляри, розмір яких може бути обумовлений генетичними причинами або долею, можуть похвалитися відміткою в 450 кг. Втім, такі солідні показники анітрохи не заважають бурим ведмедям пересуватися безшумно і легко, наче ніж крізь масло, і перетинати зарості всередині лісу а, якщо потрібно, то і бурелом.

Бурі ведмеді володіють вродженою обережністю, що не дозволяє цій тварині показуватися на очі людям.

Втім, з цього правила можуть бути винятки, якщо звір зголодніє. Тоді голод може штовхнути ведмедя на вчинки, які дикого звіра зазвичай невластиві. Людині повинен завжди пам`ятати, що, будучи на своїй території, він завжди дуже ревниво стежить за межами своїх володінь і місцями, де полює і харчується.

Раптова зустріч з ведмедем, так би мовити, віч-на-віч, можна пояснити браком його зору (короткозорість) і неможливістю чітко бачити предмети далі, ніж 45-50 метрів. Однак, компенсуючи недолік зору, він має чудовий слух, відмінно орієнтується завдяки йому і тому здатний реагувати навіть на самий тихий шелест. Особливо слід побоюватися медведей- «шатунів», які з якихось причин прокинулися серед зими і не можуть заново заснути.

Непереможний і суворий грізлі

Цифра ваги бурого ведмедя хоча і вселяє повагу, але все ж не означає те, що він найбільший на планеті звір. Вельми серйозну конкуренцію для нього представляє грізлі. Середня маса цього величезного тваринного складає близько 700 кг. Якщо хтось вирішить ризикнути і зважити грізлі на вагах, то на противагу цьому громилові буде необхідно надати не менше трьох бурих ведмедів. Якщо зважувати особина більше звичайного, то і 4-5 бурих.

Цікаво, що одного разу був задокументований той факт, що застрелений на полюванні грізлі мав вагу 726 кг. Якби він встав на задні лапи, то зростання його перевищував би позначку в три метри, і це тварина абсолютно спокійно змогло б подивитися у віконце другого поверху, якщо йому захотілося б просимо в гості. Ті, хто вирішить, що при зустрічі просто втече від нього, нехай собі не лестять і не мають помилкових надій. Цей ведмідь швидкий, спритний і вміє відмінно плавати. Загрібати хода цього звіра часто оманлива. До того ж, його незграбність -свого роду міф. Насправді ж клишоногість – всього лише особливість ходи ведмедя, яка полягає в тому, що тварина просто настає відразу на обидві праві або ліві лапи.

висновок

Людям завжди було властиво особливе ставлення до ведмедів. Це постійні герої легенд, казок, повчальних історій. Ймовірно, це пов`язано з тим, що міць і велич цього дикого тваринного не тільки лякали – найчастіше вони викликали захоплення і бажання наслідувати в кращих якостях.

Зображення ведмедів нерідко використовують в геральдиці. І в наш час, і в давні часи не припинялося спостереження за існуванням, особливостями і звичками цього гіганта. Групи дослідників групи і по сей день проводять різні заходи для вивчення ведмежих територій.

Встановлені для цих цілей датчики і відеокамери можуть дати досить повне уявлення:

  • про кількість особин в цілому,
  • про кількість новонароджених малюків,
  • фізичні параметри кожного індивіда.

Це роблять у тому числі і для того, щоб зберегти ведмедів як вид. Адже ми повинні розуміти, що тільки люди здатні вберегти від біди і захистити від вимирання навіть таких суворих і сильних і представників світу тварин.

Бурий ведмідь: де мешкає, чим харчується та інші цікаві факти

Бурі ведмеді численні та різноманітні. Поширені уявлення про них не завжди відповідають дійсності. Експерти розповіли, як живуть бурі ведмеді.

Місця проживання

Де мешкає бурий ведмідь? Бурі ведмеді поширені в усіх частинах світу, крім Австралії та Антарктиди. Значні їхні популяції на сході Євразії – у Сибіру, Китаї. У Європі колись вони мешкали повсюдно, зараз у Західній Європі спостерігаються роз’єднані популяції. Їх можна побачити в Карпатах і Піренеях, Альпах і Апеннінах. Особини цього виду трапляються в Скандинавії, а у Фінляндії бурі ведмеді – національні тварини.

Припускають, що в Америку ведмеді проникли з Азії. Зараз вони мешкають у західній частині континенту, на території від Аляски до Мексики. В Африці зустрічаються бурі ведмеді в північно-західній частині.

Як виглядає бурий ведмідь

Бурий ведмідь – один із найбільших наземних хижаків. Тіло тварини потужне, з високою холкою. Голова масивна, але вуха й очі невеликі. Відрізняється ведмідь коротким хвостом (до 6,5-21 см), який ледь видно в шерсті.

Лапи у ведмедя сильні, з невтяжними кігтями завдовжки 8-10 см (у грізлі – до 15 см). Ударом лапи ведмідь може зламати хребет кабану або оленю. Шерсть у бурого ведмедя густа, рівно забарвлена. Забарвлення її зазвичай буре, іноді від світло-палевого до майже чорного у різних підвидів.

Скільки важить бурий ведмідь? Середній показник маси самців – 270 кг, довжини тулуба – 216 см. Самки в середньому важать близько 175 кг при довжині 195 см. У заповідниках зустрічалися самці вагою 410 кг довжиною 250 см. Мисливці зустрічали ведмедів до 600 кг, але зважували їх непрофесіонали, тому дані не можна вважати достовірними.

Типові риси характеру

Ведмеді виглядають агресивно, коли загрозливо встають на задні лапи і гарчать. Але так вони роблять у разі переляку. Викликають побоювання великі розміри та вага тварин. На людину ведмеді першими не нападають, бо бачать у ній загрозу. Злякавшись, тварина тікає, при цьому трапляється “ведмежа хвороба” – інстинктивно випорожнюється кишечник.

Однак переляк може викликати й агресію, спровокувати на активний захист, пробудити інстинкт переслідування. Тому в місцях, де водяться ведмеді, досвідчені мисливці та мандрівники сповіщають про свою присутність звуками дзвіночків або брязканням металевими предметами.

Серед бурих ведмедів найагресивнішими вважаються грізлі та камчатські ведмеді. Найбезпечніший – барибал (чорний ведмідь), який живе на Алясці, в Канаді, у багатьох штатах США.

Бурі ведмеді добре приручаються, піддаються дресируванню, тому часто стають артистами цирку. Але слід бути насторожі: поступливість тварини може змінитися люттю.

Підвиди бурого ведмедя

Залежно від місця проживання у бурих ведмедів спостерігаються великі відмінності. Раніше їх вважали окремими видами, і налічувалося до 80 видів. Але зараз бурі ведмеді об’єднані в один вид із кількома географічними підвидами. Найвідоміші серед них:

  • Європейський, або звичайний бурий ведмідь.
  • Каліфорнійський (грізлі), що вирізняється лютою вдачею.
  • Сибірський ведмідь водиться в Східному Сибіру, Казахстані, Монголії, Китаї. У цьому підвиді зустрічаються особини вагою до 800 кг.
  • На півночі Аляски мешкають кадьяки – найбільші з бурих ведмедів вагою до 1 тонни.

Існують гобійські, степові, тибетські та інші бурі ведмеді. Загалом налічується близько двох десятків підвидів.

Середовище проживання та спосіб життя

Бурі ведмеді – лісові жителі. Звичайне середовище їхнього проживання – лісові масиви, зокрема високогірні, густі листяні чагарники, трави. У різні сезони вони можуть кочувати в долини, альпійські луки, лісові пояси. Їхній шлях залежить від наявності їжі.

Попри масивність, бурі ведмеді можуть швидко бігати, розвиваючи швидкість до 50 км/год. У разі необхідності вони відмінно плавають. Молодняк добре лазить по деревах.

Ведмеді – територіальні тварини. Вони мітять свої місця подряпинами на деревах і запахами. Кожен ведмідь займає площу в десятки квадратних кілометрів, причому самці захоплюють площу в 7 разів більшу, ніж самки.

Для життя ведмедів характерна сезонна циклічність. Влітку і восени вони накопичують жирові запаси, вага кожної особини збільшується на 180 кг і більше. З пізньої осені вони залягають у барлоги на сплячку. Зимовий сон триває від 75 до 195 днів. Його тривалість залежить від кліматичних умов.

Деякі ведмеді не можуть накопичити достатньо запасів для зимового сну, тому або не залягають зовсім, або встають серед зими. Це шатуни – дуже небезпечні та приречені на загибель тварини.

Раціон бурих ведмедів

Чим харчується бурий ведмідь? Бурі ведмеді всеїдні. Три чверті їхнього раціону становить рослинна їжа: ягоди, горіхи, коріння і стебла трав. Вони пошкоджують посіви вівса та кукурудзи. Ведмеді відомі своєю любов’ю до меду. Тварини їдять комах, черв’яків, ящірок, жаб, гризунів, ловлять рибу. На день великій тварині потрібно до 40 кг їжі.

Ранньою весною, коли ще мало рослинності, ведмеді полюють на косуль, ланей, лосів. Можуть відбирати здобич в інших хижаків. У Північній Америці бурі ведмеді харчуються рибою (лосось) під час нересту.

Ведмеді можуть харчуватися харчовими відходами, підбираючи їх на звалищах поблизу жител людей. Особливу небезпеку становить підгодовування ведмедів, що часто роблять туристи. Легко отримавши їжу, ведмеді не повернуться до лісу, а шукатимуть більш доступну, ніж полювання, їжу.

Розмноження бурих ведмедів

Шлюбний період у ведмедів припадає на травень-липень. Самці сповіщають про це ревом. У цей час нерідкі смертельні сутички між ними. Самки приносять потомство раз на 2-4 роки.

Вагітність у бурих ведмедиць триває 190-200 днів. Цікаво, що її розвиток настає не з моменту зачаття. Зміни в організмі відкладені до зимової сплячки, коли самка заляже в барліг. Але якщо вона чомусь не набрала достатнього запасу жиру, вагітність може і не розвинутися.

Дитинчата (від 2 до 5 особин) з’являються в січні-лютому. При народженні їхня вага – 0,5 кг і більше, зріст – 23 см. Народжуються ведмежата сліпими, із зарослими слуховими проходами, і залишаються такими до 1 місяця. До трьох місяців у них уже є зуби, вага досягає 1,5 кг.

Вихованням займається самка, самці становлять загрозу потомству. Самки – відважні матусі. Вони небезпечні, якщо виникає загроза для малюків. Ведмежата перебувають поруч із матір’ю до 3 років, тобто до досягнення статевої зрілості. З ведмедицею разом живе кілька виводків.

Молоді ведмеді ростуть до 10-11 років. Скільки років живе бурий ведмідь? У природі тривалість життя ведмедів становить 20-30 років, у неволі – до 50-ти.

У світі налічується близько 200 тис. бурих ведмедів, причому більшість з них перебуває в РФ. Промислове значення їх невелике, але на збереження впливають екологічні проблеми. У списках Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) цей вид значиться під загрозою. Бурі ведмеді – улюблені тварини в цирках і в зоопарках. Але в природі краще з ними не зустрічатися.