Скарлатина: симптоми, лікування, профілактика

Скарлатина належить до гострих інфекційних захворювань і вражає ротоглотку. Викликає її грампозитивна бактерія – бета-гемолітичний стрептокок А. У широкому сенсі ця хвороба вважається дитячою, проте захворіти може й доросла людина. Важливо розуміти, що небезпечною є не так сама скарлатина, як можливі ускладнення від неї, які виникають за неправильного лікування. Про основну небезпеку, симптоми, діагностику, лікування та профілактику скарлатини – читайте у нашому матеріалі.

Збудник скарлатини, як і всі гемолітичні стрептококи, – дуже “живуча” бактерія. У висохлих гнійних масах і крові він може залишатися активним кілька тижнів, витримує 15-хвилинне кип’ятіння та обробку багатьма дезінфікуючими засобами. Крім скарлатини, він може викликати й інші захворювання – бешихове запалення, гострий тонзиліт (ангіну) тощо.

Цей мікроорганізм впливає на людський організм трьома шляхами, з чим пов’язані можливі важкі ускладнення скарлатини:

• отруєння токсинами , які завдають шкоди наднирникам, нервовій системі, судинам та серцю, порушують метаболізм;
• розвиток алергічних реакцій – це вважається найнебезпечнішим розвитком подій;
• септичний вплив , унаслідок якого стрептокок розповсюджується з кровотоком по всьому організму, викликаючи гнійні запальні процеси в різних органах і системах.

Найчастіше скарлатина зустрічається у дітей та підлітків від 5 до 15 років . Діти молодше 2 років хворіють на неї рідше, оскільки отримують імунітет від матерів, які вже хворіли на скарлатину. До 10-го року життя антитіла до стрептококового токсину виявляються у 80% дітей. Спалахи захворювання зазвичай реєструються восени, взимку та навесні в дитячих колективах (школи, дитсадки, гуртки, секції).

Однак це не означає, що захворювання не може розвинутись у дорослої людини. Дорослі та літні люди теж хворіють на скарлатину, хоча в процесі життя чутливість до стрептококу знижується. Слід зазначити, що найважчі ускладнення скарлатини розвиваються саме у дорослих (ця закономірність є характерною для багатьох “дитячих” хвороб).

Важливо ! Скарлатина особливо небезпечна для людей похилого віку та людей будь-якого віку з серцево-судинною патологією. Річ тому, що токсини, які виділяються стрептококом, провокують підвищення тиску та тахікардію.

Причини та шляхи зараження

Причина скарлатини завжди одна – зараження певним бета-гемолітичним стрептококом групи А. На щастя, рецидиви (повторне захворювання) зустрічаються вкрай рідкісно – перехворівши один раз, організм виробляє імунітет до еритротоксину, що виділяється стрептококом.

Переносником стрептокока є лише людина. Заражаються скарлатиною найчастіше повітряно-краплинним шляхом , у рідкісних випадках – контактно-побутовим (при використанні рушників, посуду, одягу, меблів, іграшок, постільної білизни та інших предметів, якими користувалася людина зі скарлатиною). Вкрай зрідка можливий харчовий шлях зараження через продукти, на які потрапили бактерії (особливо небезпечні молочні продукти, що не пройшли теплову обробку, некип’ячене молоко).

Важливо ! Заразитися скарлатиною можна і від людини, яка прямо зараз хворіє на бешихове запалення або ангіну (один і той самий збудник). Однак найчастіше скарлатиною заражаються від людини саме з діагнозом “скарлатина”.

Патогенез

Зазвичай стрептокок потрапляє у глотку, прикріплюється до слизової оболонки і починає виробляти еритрогенний токсин (токсин Дика). Саме цей токсин і викликає характерні ознаки скарлатини, зокрема підвищення температури та шкірні висипання.

Потім імунна система “розпізнає” цей токсин і починає вироблення спеціальних антитоксичних антитіл. Якщо їх достатньо – скарлатина проходить без тяжких наслідків.

Симптоми та класифікація скарлатини

“Класична” картина захворювання – гострий початок з різким підйомом температури. Пацієнти скаржаться на головний, м’язовий та суглобовий біль, ломоту в усьому тілі, почастішання пульсу, загальну слабкість.

Весь зів, мигдалики, дужки й піднебіння набувають яскраво-червоного кольору. Іноді на них з’являється наліт, що нагадує симптом ангіни – білуватого, сірого або “гнійного” кольору.

Також розвивається запалення та збільшення лімфовузлів – щелепних та привушних. Хворому важко ковтати.

Язик при скарлатині на 4-5-й день хвороби набуває яскраво-малинового кольору . Але ще раніше, протягом перших двох днів від початку гострого процесу, на тілі хворої людини з’являється характерне висипання , що вражає:

• обличчя – лоб, віскі, щоки;
• верхню частину тулуба;
• пізніше – ліктьові згини, пахви, пахвинні складки.

Ці висипання є безліч темних точок, які переходять у смуги темно-червоного кольору. Іноді висипання при скарлатині може зливатися в еритему (почервоніння) великої площі. Проходить висипання зазвичай через 4-5 днів, при цьому можливе відшарування верхніх шарів шкіри – найчастіше на пальцях ніг і рук.

Ступінь тяжкості перебігу хвороби може бути легким, середнім і важким.

Існують і атипові форми захворювання, які класифікують таким чином:

1. Екстрабукальна скарлатина . У цьому разі стрептокок проникає в організм не повітряно-краплинним шляхом, а через пошкодження на шкірі. У місці проникнення з’являється гнійно-некротичний осередок, навколо якого сконцентровані характерні висипання. Ротоглотка при цій формі не запалюється.
2. Стерта скарлатина . Розвивається переважно у дорослих, за симптоматикою нагадує респіраторну інфекцію середньої тяжкості. Така скарлатина протікає або взагалі без висипки, або з незначними і малопомітними висипаннями.
3. Скарлатина з токсико-септичним шоком , теж переважно у дорослих. Вкрай небезпечна форма, що викликає серцево-судинні та ниркові ускладнення.

Наслідки та ускладнення скарлатини

Важливо ! Неправильне лікування скарлатини – найкоротший шлях до ураження внутрішніх органів. Крім того, накопичені токсини провокують збій імунної функції, внаслідок чого можуть розвиватися аутоімунні захворювання (коли власний імунітет “атакує” та руйнує здорові тканини організму).

Можливі ускладнення скарлатини прийнято ділити на ранні та пізні. Слід зазначити, що розвиваються вони частіше у дорослих, особливо пацієнтів похилого віку, ніж у дітей. До ранніх ускладнень відносять:

• некротичну ангіну, внаслідок якої відмирають слизові прошарки мигдаликів;
• параамігдалічний абсцес зі скупченням у носоглотці гнійних мас;
• лімфаденіт – запалення лімфовузлів;
• середній отит – запалення середнього відділу вуха;
• фарингіт – запалення глоткових стінок;
• синусит – запалення в приносових пазухах;
• абсцеси в печінці, нирках;
• сепсис – “зараження крові”.

Перелічені ранні ускладнення якщо й розвиваються, то швидко – буквально за 3-4 дні від початку захворювання. Але найнебезпечнішими все ж таки вважаються пізні ускладнення , що виявляються другого тижня хвороби чи пізніше, зокрема:

• ураження серцевих клапанів;
• синовіти – серозні (з накопиченням рідини) запалення у суглобах;
• ревматизм, який вражає великі суглоби;
• гломерулонефрит – запалення нирок.

Саме тому вкрай важливою є профілактика скарлатини, про яку ми розповімо наприкінці цього матеріалу.

Діагностика захворювання

Досвідчені лікарі безпомилково впізнають скарлатину при візуальному огляді завдяки її специфічним симптомам. Проте легка чи атипова форма захворювання може “маскуватися” під краснуху, кір чи інші хвороби, які зазвичай супроводжуються висипаннями на шкірі.

Для диференціальної діагностики може бути проведений бакпосів слизу з носа або ротоглотки. Цей метод дозволяє не лише виявити стрептокок А, але й визначити його чутливість до антибіотиків різних груп. У відділеннях всеукраїнської лабораторії МедЛаб проводиться спеціальний аналіз (код 5015) – Бак. дослідження на бета-гемолітичний стрептокок + антибіотикограма .

Крім того, практично в обов’язковому порядку показано загальний аналіз крові . Зазвичай при скарлатині в його результатах спостерігається різке підвищення кількості лейкоцитів. Крім того, ОАК дозволяє оцінити стан організму загалом.

Також можуть призначатися:

• біохімічний аналіз крові – пакетні лабораторні дослідження для оцінки функції печінки та нирок, наприклад: Пакет №961 «Біохімія загальна» : Білірубін загальний, прямий, непрямий; Аланінамінотрансфераза (АЛТ); Аспартатамінотрансфераза (АСТ); Лужна фосфатаза; Креатинін; Сечовина; Загальний білок; Глюкоза; Пакет №969 “Біохімічний №2” : Білірубін загальний; Аланінамінотрансфераза (АЛТ); Аспартатамінотрансфераза (АСТ); Креатинін; Сечовина; Загальний білок
• загальний аналіз сечі з мікроскопією осаду;
• аналіз на С-реактивний білок – індикатор судинних запалень, небезпечних для серцево-судинної системи;
• УЗД органів черевної порожнини, ЕКГ, ехокардіографія та ін.

Перша допомога та лікування скарлатини

Як було сказано вище, неправильно підібране лікування скарлатини може спричинити тяжкі ускладнення – від ураження внутрішніх органів до розвитку аутоімунних захворювань. Тому вкрай важливо пройти повний курс терапії, рекомендований лікарем – це стосується і дітей, і дорослих.

Насамперед лікування скарлатини передбачає застосування антибіотиків (зазвичай пеніцилінової групи). Їх починають приймати якомога раніше – антибактеріальні препарати пригнічують розмноження стрептокока. Завдяки цьому суттєво знижується ризик ускладнень через переход інфекції на інші органи та системи організму.

Як першу допомогу та додаткове лікування можуть застосовуватися:

• антитоксична сироватка;
• антигістамінні (протиалергічні) препарати;
• жарознижувальні засоби, НПЗЗ;
• полоскання горла розчином фурациліну, відварами ромашки, евкаліпту, календули або іншими засобами за призначенням лікаря;
• внутрішньовенне введення сольових препаратів (за наявності зневоднення);
• вітамінно-мінеральні комплекси (ВМК) та ін.

Зазвичай скарлатину лікують у домашніх умовах, але під лікарським наглядом. Показаний постільний режим та “легка” дієта, яка не перевантажує організм. Пацієнта можуть госпіталізувати лише якщо хвороба протікає у тяжкій формі або розвиваються серйозні ускладнення.

Після одужання пацієнт має пройти огляд лікаря та здати призначені ним аналізи.

Контроль вилікуваності

Під час лікування та після нього часто призначається аналіз на антистрептолізин-О (АСЛ-О). Це специфічні антитіла до стрептококу, які можна виявити у крові. Їх підвищення свідчить про поточну або нещодавно перенесену стрептококову інфекцію і дозволяє оцінити ефективність лікування:

Крім того, лікар може призначати й інші лабораторні аналізи як під час скарлатини, так і після неї – це дозволяє вчасно виявити небезпечні наслідки та вжити дієвих заходів проти них.

Профілактика скарлатини

Першорядні профілактичні заходи – ізоляція пацієнта зі скарлатиною, а також карантин тривалістю 1 тиждень у шкільному класі або дитсадковій групі, якщо захворіла дитина.

Вакцину від скарлатини поки що не винайшли, але як її заміну лікарі іноді призначають стрептококовий анатоксин.

• дотримуватися правил особистої гігієни та навчити їм дітей. Нехай малюк частіше миє руки (обов’язково – після спілкування з іншими дітьми та дорослими, ігор, повернення додому з вулиці, перед їдою тощо);
• регулярно провітрювати приміщення, проводити в них вологе прибирання;
• намагатися уникати масових скупчень людей, особливо в осінньо-зимовий і весняний періоди;
• звести до мінімуму контакт (власний та дитини) з інфекційними хворими;
• виділити для хворого члена сім’ї окрему постільну білизну, рушники, посуд.

У разі підозри на скарлатину негайно викликайте лікаря, а потім акуратно виконуйте його розпорядження. Всі аналізи, згадані у нашій статті, можна швидко та якісно провести у відділеннях всеукраїнської лабораторії МедЛаб .

Бажаємо вам міцного здоров’я!

Скарлатина

Скарлатина — гостре антропонозне інфекційне захворювання групи стрептококових інфекцій, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки та характерним висипом.

На скарлатину найчастіше хворіють діти віком 1–9 років.

Збудник — бета-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes).

Джерело інфекції — хвора людина чи бактеріоносій.

Шлях передавання — повітряно-краплинний. Краплі формуються під час кашлю, чхання і навіть розмови хворого. Вони розлітаються на 0,5–1,5 м від інфікованої людини. «Вхідними воротами» інфекції є ротоглоткові мигдалики.

Захворюваність на скарлатину повсюдна, але у країнах з помірно холодним і вологим кліматом частіше. Кількість хворих збільшується восени і взимку.

Інкубаційний період недуги триває від 1 до 12 днів, частіше 2–7 днів.

У більшості випадків скарлатина починається раптово. Розвивається ангіна, на мигдалинах можливий біло-жовтий наліт. Язик спочатку має біле нашарування, але після 2-3 днів починає очищатися з кінчика і до 4-го дня стає яскраво-червоним, з виокремленими сосочками — так званий малиновий язик.

Зазвичай через добу після початку захворювання на шкірі хворого виникає характерний висип. На рожевому тлі видно дрібні цятки, яскраво-рожеві або червоні, нерідко вони сверблять.

Висип здебільшого в нижній частині живота, паховій зоні, на сідницях, внутрішніх поверхнях кінцівок. Він триває від 2 до 6 днів, потім блідне і покривається дрібними лусочками, а на кінцівках, особливо кистях і стопах, великими пластами. Що яскравішим і ряснішим був висип, то більше виражене лущення. У середньому лущення триває 2-3 тижні.

Попри загальне почервоніння обличчя, підборіддя і шкіра над верхньою губою залишаються блідими — утворюють так званий носогубний трикутник Філатова.

Ділянка суглобового згину набуває яскраво-червоного забарвлення, нерідко з невеликими крововиливами.

Захворювання може мати легкий, середній чи важкий перебіг.

За легкої форми симптоми інтоксикації організму слабо виражені, блювота відсутня, ангіна незначна (має катаральний характер). Висип типовий, інколи блідий.

Під час середньоважкої форми всі описані симптоми скарлатини виражені сильніше. Температура підвищується до 39 °С. Ускладнення зустрічаються частіше, ніж за легкої форми.

У разі важкої токсичної форми початок хвороби супроводжують висока температура, блювота, інколи діарея, виражені симптоми ураження центральної нервової системи. Можливі запаморочення, набряк мозку і навіть розвиток коми.

Скарлатина може мати небезпечні ускладнення, пов’язані з невчасним початком лікування та недотриманням рекомендацій лікаря: гнійний лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, гломерулонефрит, ревматизм. Після одужання у людини виникає імунітет до скарлатини, як правило, стійкий, довічний.

Діагноз ґрунтується на епідеміологічних даних, характерній клінічній картині та лабораторних дослідженнях. Для лікування скарлатини лікар призначає курс антибіотиків.

Профілактика поширення хвороби полягає у ранньому виявленні та ізоляції джерела інфекції. Пацієнтам, хворим на скарлатину, слід перебувати в ізоляції до 24 годин після отримання першої дози антибіотика. Якщо антибіотик не призначався, ізоляція має тривати протягом 21 дня.

До загальних профілактичних заходів належать:

• харчування, багате на вітаміни;
• провітрювання та вологе прибирання приміщення, в якому перебувають діти і дорослі;
• дотримання особистої гігієни, регулярне миття рук з милом;
• загартовування та заняття спортом;
• лікування всіх хронічних захворювань (отитів, синуситів, тонзилітів).

Епідеміологічна ситуація в Україні

Випадки скарлатини реєструють у всіх регіонах країни. У 2019 році було зареєстровано 14 456 випадків захворювання на скарлатину, зокрема 14 313 — у дітей віком до 17 років.