Скільки сіл у Республіці Тива

0 Comments

Скільки нас в Туві (Тивастат порахував) »Tuva.Asia

За підсумками Всеросійського перепису населення 2010 року будуть уточнюватися цифри, які поки називаються розрахунковими: від перепису до перепису.

Але вони цікаві навіть в такій якості.

Місто і село

П про даними на початок 2009 року в Республіці Тива проживає 313,9 тис. Осіб. У тому числі 160,8 тис. Осіб – в міській місцевості і 153,1 тис. – у сільській.

У республіці відбувається процес урбанізації населення – перевищення чисельності міського населення над сільським.

В середньому по Росії за станом на 1 січня 2008 року сільське населення становило 27,0% від загальної чисельності населення.

За питомою вагою сільського населення республіка займає четверте місце по Сибірському федеральному округу (СФО) – 48,8%.

Чоловіки та жінки

У структурі чисельності населення за віком та статтю спостерігається погіршення співвідношення статей.

Відомо, що на 100 дівчаток народжується 104-105 хлопчиків, а в окремі роки до 108-109 (у 2008 році – 50,5% новонароджених), і до 18 років чоловіча стать перевершує чисельність жіночого.

Через високу, у порівнянні з жінками, смертності чоловічого населення у всіх вікових групах (війни, соціальні потрясіння, нещасні випадки, отруєння, травми і т.д.), чоловіки втрачають свою чисельну перевагу. Перевищення чисельності жінок над чисельністю чоловіків стає дедалі більше.

Якщо в 1989 році в цілому по республіці на 1000 чоловіків припадало 1038 жінок, у 2002 році – 1100, то на початок 2008 року – 1117.

І у віці 70 років і старше чоловіків вже в два рази менше, ніж жінок.

Працездатні і непрацездатні

Н а початок 2008 року в нашій республіці спостерігається найвищий по СФО питома вага населення у віці, молодше працездатного – 28,7%, (в середньому по РФ – 15,8%, СФО – 17,1%), проти 32,5 % в 2002 році (в середньому по РФ – 18%, СФО – 19,4%).

Питома вага населення працездатного віку в республіці становить 62% (в середньому по СФО – 64,1%, по РФ – 63,2%).

Схожа ситуація складається і з часткою осіб, які перебувають у віці старше працездатного віку. З результатом 9,3% республіка на останньому місці в окрузі. В середньому по СФО – 18,8%, по РФ – 21,0%.

У нашій республіці, як і в цілому по країні, останнім часом простежується збільшення питомої ваги вікової категорії старше працездатного віку.

У 1989 році – 7,8%, в 2002 році – 9,1%, в 2008 році частка населення даного віку становила вже 9,4% населення.

Народження і смерть

У Республіці Тива спостерігається значне зростання народжуваності населення. У 2008 році народилося 7874 людини – 25,3 народжених на 1000 наявного населення, для порівняння: у 2002 році – 18,8.

У 2008 році в республіці померло 3526 осіб, показник загальної смертності склав 11,3 померлих на 1000 наявного населення.

У структурі причин смерті провідне місце займає смертність від хвороб системи кровообігу (35,9% від загального числа померлих), далі – від нещасних випадків, отруєнь і травм (31,3%, з них від вбивств – 7,3%), новоутворень (8,0%), інфекційних і паразитарних хвороб (7,4%).

П про підсумками 2007-2008рр. в республіці відзначено відносне зниження показника малюкової смертності: 16,3 і 13,2 на 1000 народжених відповідно, проти 28,4 в 2002 році.

У 2008 році зареєстровано найвищий за останні сім років коефіцієнт природного приросту населення (різниця між народженими і померлими), який склав 14 осіб на 1000 населення, що в абсолютному вираженні – 4,3 тис. Осіб.

Природного убутку населення не зареєстровано ні в одному кожуун республіки.

Позашлюбні діти Туви – абсолютний рекорд Росії

У 2008 році укладено 2722 шлюби. На 1000 утворилися шлюбних пар доводиться 232 розпалися, проти 393 в 2002 році.

Перепис 2002 року показав, що 14,2% населення Туви полягає в незареєстрованому шлюбі.

На високому рівні залишається позашлюбна народжуваність. У 2008 році 35,5% всіх народжених дітей були дітьми матерів одинаків. Мають батька, який їх усиновив (удочерив) після народження – 26,4% народжених.

І в тому, і в іншому випадку ці діти вважаються народженими поза шлюбом і в цілому по республіці питома вага таких народжень склав 61,9% (РФ – 28,0%, СФО – 35,5%).

Тривалість життя – 59 років

В динаміці очікуваної тривалості життя при народженні, яка безпосередньо пов’язана з рівнем смертності в тому році, в якому людина народилася, стали спостерігатися позитивні зрушення в бік збільшення.

Так на початок 2008 року тривалість життя становила 59,2 років (в середньому по РФ – 67,5 років, СФО – 65,7 років), проти 55,0 у 2002 році (по РФ – 64,8 років, по СФО – 63,4 років).

За період з 2003 по 2007 рр. найменше значення середнього віку населення республіки було відзначено в 2003 році – 28,5 років (чоловіків – 27,3, жінок – 29,6).

З 2003 року цей показник став поступово збільшуватися.

За підсумками 2008 року можна сказати, що населення республіки з показником середнього віку 29,1 років є наймолодшим в Сибірському федеральному окрузі (в середньому по РФ – 38,5 років; СФО – 37,1 років).

Свої і приїжджі

У Республіці Тива міграція відіграє істотну роль у визначенні чисельності населення.

Значний природний приріст населення майже наполовину покривається таким же значним міграційним відпливом – перевищенням числа вибулих з республіки над числом прибулих в республіку.

Найбільш висока просторова мобільність в молодих працездатних віках, потім вона знижується, часто виникають сплески активності в пенсійних віках.

Внутрішні міграції населення є домінуючим компонентом міграційної ситуації в республіці. Щорічно на частку внутрішньорегіональних потоків доводиться до 70 – 80 відсотків усіх міграційних переміщень населення.

У 2008 році в загальному міграційному обороті внутрішньореспубліканські пересування склали 76%. Внутрішньореспубліканська міграція за своїм масштабом майже в шість разів перевищує зовнішню.

В середині республіки найбільш привабливими для населення стали в 2008 році г.Ак-Довурак і Кизилський кожуун, в інших районах наблюдаеться міграційна спад.

Таким чином, ми бачимо, що зміна чисельності населення відбувається за рахунок природного руху населення – народжень і смертей, а також міграції населення, особливо внутрішньо регіональної – із сільської місцевості в міські поселення і навпаки.

З нание складу населення за статтю та віком необхідно для правильного планування і прогнозування найважливіших показників економіки і соціальної сфери в нашій республіці.

Так, з огляду на чисельність дітей, органи виконавчої влади мають можливість планувати кількість дитячих дошкільних установ і шкіл. З вступом в чинності 1 січня 2007 р Федерального закону від 29.12.2006 р №256-ФЗ «Про додаткові заходи державної підтримки сімей, які мають дітей» і значним зростанням в 2007-2008 рр. рівня народжуваності в республіці це особливо актуально.

Знаючи чисельність і склад працездатного населення можна грамотно вирішувати проблеми зайнятості населення, в рамках національного проекту – питання диспансеризації та здоров’я.

З огляду на чисельність міського і сільського населення, можна планувати територіальну рухливість населення, створювати умови для працевлаштування сільського населення.

Дані черговий Всеросійського перепису населення 2010 року дадуть точне уявлення про стан справ як в Республіці Тива, так і в цілому по Російській Федерації.

Тільки дані перепису 2010 року дадуть точне уявлення про демографічну ситуацію в республіці.

Тува, Тувинська Народна Республіка, Шойгу і сепаратизм

Десь на півдні Сибіру, біля кордонів Монголії загубилась російська республіка Тива, або Тува. Нічим особливим вона непримітна – маленька територія, практично ніякої промисловості, трохи більше 300 тисяч жителів. Навіть жителі самої Росії не всі знають, що є в них такий суб’єкт федерації – Тува та народ – тувинці. Попри те, що найвідоміший тувинець не сходить з екранів “раша-тб” та є фактично національним героєм. Бо міністр оборони “родіни духовності від фашистів усього світу” Сергій Кужугетович Шойгу якраз і є тувинцем.

Втім, республіка нас цікавить зовсім не через “героя Росії” Шойгу. Краще поцікавитись іншими речами. Наприклад, той факт, що Тива до 1944 року зовсім не була регіоном Росії, знає далеко не кожен росіянин. До цього року вона була незалежною державою і називалась Тувинською Народною Республікою. І я зовсім недаремно акцентую увагу читачів на цьому факті.

Бо, коли говорять про сепаратизм у Росії, то поряд з Кавказом, Якутією, Татарстаном тощо, обов’язково згадують Тиву. Здавалось би – який може бути сепаратизм у трьохсоттисячній забутій Богом і людьми провінції Росії? Яка знаходиться десь “во глубине сибирских руд” до того ж? Як виявляється – може. Та ще й досить потужний.

Про Тувинську Народну Республіку я вже згадував. Про неї пам’ятають і самі тувинці – сімдесят років для людей, котрі культивують родову пам’ять та знають своїх предків до десятого коліна, зовсім не багато. Та й до появи ТНР, котра утворилась 1921 року і проіснувала формально незалежно, а фактично під протекторатом СРСР до 1944-го, Тива до Російської імперії входила зовсім недовго – з 1912-го. До цього вона була частиною Китаю і носила назву Танну-Урянхай. І відновлення історичної справедливості, тобто повернення загарбаної території Піднебесній, є зовсім не фантазіями місцевих націоналістів, як про те говорять у Москві. Це – перспектива найближчих років. Є й інший фактор, сучасний. Вірніше – фактори.

Наприклад, національні сутички з прийшлим російським населенням. Котре активно витісняється з республіки: у 1990 росіяни становили 33 відсотки населення. У 2010 (цього року відбувся останній офіційний перепис) їх поменшало вдвічі – до 16%. Меншою кількістю росіян можуть похвалитися лише Чечня, Дагестан та Інгушетія. За роки після перепису кількість росіян тут зовсім не збільшувалась. Звісно, міграція нетувинського населення – результат не лише етнічних впливів. Першочергово їдуть з насиджених місць у пошуках кращої долі та роботи, це зрозуміло. Проте, як говорять у Кизилі, столиці республіки, причому – не ховаючись, відкрито – роботу тут отримують спочатку тувинці, а потім – всі інші.

Масові етнічні конфлікти, котрі довелось придушувати з допомогою армії та ОМОНу, залишились у дев’яностих. Першою національною сутичкою називають побоїще 1985 року на дискотеці в Кизилі, коли кількасот тувинців популярно пояснили росіянам, хто “в хаті хазяїн”. Втім, засуджувати місцевих за таку поведінку важко – вам би дуже сподобалось, якби в Києві, наприклад, росіяни не пускали українців на танці? А саме так і було тоді в Туві. Лише табличок не вистачало “Только для русских”. У 1990 році на озері Сут-Холь кількох російських рибалок просто пристрелили. Це так, два штрихи. Бо подібних випадків було немало.

Зараз все тихо і пристойно. З вами просто не стануть розмовляти російською. А тувинську росіяни, як ви можете здогадатись, не знають. Про роботу я вже говорив. Увечері росіянам не рекомендують виходити на вулиці навіть в столиці Кизилі. Так що стимулів виїхати з республіки досить багато.

Серед інших факторів сепаратизму можна згадати про той же Китай. Котрий, хоч і не має спільного кордону з Тувою, зовсім не забув про свою колишню провінцію. Втім, зупинятись довго на китайській присутності не варто – тут все, як і по всьому Сибіру та Далекому Сходу Росії: китайські емігранти, нелегали, концесії, підприємства. Економіка чітко “заточується” під Пекін. Та й куди її накажете “заточувати”? В Москву? Подивіться на карту. Які варіанти? Отож.

Ресурси республіки, особливо у порівнянні з тією ж Якутією чи Татарстаном , не дуже вражають – нема ні нафти, ні діамантів. Втім, зовсім злидарем її теж не назвеш: є потужні поклади кольорових та рідкісних металів, вугілля, асбесту, залізної руди, нефриту, ртуті. Є й золото. Ну, і не треба забувати про величезні ресурси питної води. Дефіцит якої, як говорять деякі футурологи, буде причиною воєн років через п’ятдесят. Так що ділити елітам є що.

Є в тувинському сепаратизмі і найважливіший, поряд з економічним, фактор – сприяння і зацікавленість еліт. Звичайно, зараз керівництво республіки національне питання не педалює – силовий блок в РФ потужний і можна сильно постраждати. Проте і побутовому націоналізму своїх земляків не чинить перешкод. Більш того – в республіці активно розвиваються та всіляко підтримуються національні традиції та релігія – тибетський буддизм з потужними елементами місцевого шаманізму. Влада ретельно плекає традиційний для тувинців кочовий спосіб життя, завдяки якому – про це не перестають нагадувати з високих трибун – зберігся сам тувинський народ як нація.

У 2016 році на республіканському рівні з розмахом відзначили 95-річчя утворення ТНР, котре святкували як свято незалежності. Підкреслю – святкували не якісь національні рухи та громадські організації з мовчазного дозволу влади. Ні, святкувала саме влада, еліти республіки Тува.

Втім, не варто думати, що сепаратистські настрої у республіці – наслідок емоцій корінного населення, а еліти просто йдуть у них “на поводу”. Ні, все набагато простіше і прагматичніше. Місцевий бізнес та влада давно прорахували вірогідність розпаду Росії. І просто хочуть зберегти і себе, і свій вплив у регіоні. Це – як мінімум. А як максимум – стати повноправними господарями держави Тува. Бо становище удільного князька теж річ непогана, але постійна залежність від далекого Путіна у не менш далекій Москві таки не дуже подобається. І, якщо стати повністю незалежними не вийде, то можна просто змінити господаря. А вірогідний господар лише один – Пекін.

Фото: Скульптура “Кадарчи” – тувинский пастух (який дивиться на схід)). Кизил, Тува

Поки що еліти експлуатують тему націоналізму та сепаратизму аби виторгувати у Кремля для себе побільше преференцій та коштів. Але ж з грошима у Владіміра Владіміровіча все гірше. І питання тут навіть не риторичне: коли місцевим стане їх мало? Не забувайте, що коли гроші у Кремля закінчаться, то і вся російська армія разом з “росгвардией” миттєво втратить лояльність до Путіна з шойгами. Таке вже було зовсім недавно – коли розпадався СРСР . А горизонт розвалу Росії вже відкрито називають у 15-25 років. І розумні люди до того готуються. Не лише по периметру Російської імперії. А й всередині неї самої. Бо Крим , звичайно, “наш”, але своя ж сорочка, вона, як відомо, таки ближча до тіла.

До речі, про силовиків. Одне з основних джерел доходу місцевих очільників – наркотики. Головним чином – похідні коноплі, плантації котрої у Туві величезні. І на це Москва просто закриває очі. Робить вигляд, що нічого не відбувається. Поряд з іншим, є у цьому бізнесі тувинських еліт суттєвий нюанс. Для успішного його функціонування потрібен потужний силовий блок. Кримінальний, ясна річ. І він є. І це зовсім не хлопчики в окулярах. І цей криміналітет буде зовсім не на боці офіційної московської влади у разі якихось проблем у регіоні. Так що приватна армія у разі чогось уже є. Хай і своєрідна. Зате чудово обізнана з місцевими умовами та особисто віддана зовсім не Путіну з Мєдвєдєвим.

Головне фото: Скульптура “Кадарчи” – тувинский пастух. Кизил, Тува

Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]