Учебный процесс

Основними базами практик учнів та студентів училища є учбовий театр Київського державного хореографічного училища, Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва та Національна Опера України ім. Т.Г. Шевченка.

Учні беруть участь у загальноміських та загальнодержавних заходах.

КИЇВСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ХОРЕОГРАФІЧНЕ УЧИЛИЩЕ – спеціалізований вищий навчальний заклад І рівня акредитації – здійснює підготовку професійних артистів балету зі спеціальності 024 „Хореографія”, кваліфікація “Артист балету, викладач початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів”. Термін навчання 7 років 10 місяців (включно з 5 роками шкільного періоду). Училище здійснює освітню діяльність за напрямом 02 “Культура і мистецтво”, яка відповідає стандартам вищої освіти і забезпечує підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “Молодший спеціаліст” з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти.

Навчання в КДХУ здійснюється за затвердженими ОКХ і ОПП планами і програмами навчальних дисциплін. Учбове навантаження студента регламентується згідно норм учбового часу протягом тижня. У навчальному процесі фахові дисципліни чергуються з загальноосвітніми. Навчальні плани повністю відповідають Типовим навчальним планам загальноосвітньої школи, затвердженим Міністерством освіти і науки України..

Училище готує фахівців для роботи в балетних трупах оперно-балетних театрів країни.

Випускники училища після отримання диплому молодшого спеціаліста мають можливість працювати як викладачі початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, продовжувати навчання для отримання вищої освіти за напрямом підготовки 024 “Хореографія” у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Навчальні програми з фахових дисциплін (класичний, дуетно-класичний, народно-сценічний, український танець, історико-побутовий танець) повністю відповідають вимогам підготовки артистів балету. Програми виробничої і сценічної практики під керівництвом викладача розроблені у відповідності до вікових груп і насичені зразками світової, української та сучасної класики.

На першому році навчання учні училища вивчають класичний танець, засвоюючи його азбуку, паралельно опановують основи історико-побутового танцю. У другому півріччі починається підготовка до сценічної практики під керівництвом викладача.

Другий рік – ускладнення вправ класичного танцю, продовження вивчення історико-побутового танцю. На сценічній практиці найбільш здібні учні задіяні у масових дитячих номерах з репертуару класичного балету.

Третій рік відзначається ще більшим ускладненням виконання вправ на уроці класичного танцю – всі елементи повинні виконуватися на півпальцях. Паралельно продовжуються вивчення історико-побутового танцю та заняття із сценічної практики.

Для четвертого року навчання характерне збільшення фізичних навантажень для учнів з класичного танцю за рахунок ускладнення елементів уроку та починається знайомство із новою дисципліною – народно-сценічним танцем.

П’ятий рік навчання розширює “хореографічну азбуку” танцівника. У його хореографічній лексиці з’являються оберти у великих позах та починається вивчення великих стрибків. Продовжується навчання народно-сценічному танцю, починається вивчення українського танцю.

Що стосується занять з практики, то протягом перших п’яти років навчання рекомендується участь учнів у масових хореографічних номерах відповідної тематики та професійної складності. Окремі учні, які швидко та якісно засвоюють програму, можуть виконувати соло у вищезгаданих номерах та тренувати варіації з класичних балетів, згідно із ступенем їх складності. Рекомендації щодо репертуару практики викладені в окремій програмі.

В кінці цього року навчання учні отримують Свідоцтва про базову загальну середню освіту.

Для тих учнів, що зараховані на перший курс ( шостий рік навчання ), згідно з програмою навчання з класичного танцю, підвищується фізичне навантаження за рахунок ускладнення виконання окремих елементів даного фаху, вивчаються нові елементи, що розширюють об’єм хореографічної лексики майбутніх танцівників. Учні на цьому році навчання повинні набрати, за словами А.Я.Ваганової: “..ту велику силу. ” , що дасть їм змогу продовжувати, на професійному рівні, засвоєння програми класичного танцю. Одночасно починаються заняття з дуетно-класичного танцю. Спілкування з партнером також продовжується, згідно з програмою, на заняттях з народно-сценічного та українського танців. Репертуар сценічної практики розширюється: учні беруть участь у масових фрагментах світової класичної спадщини, згідно з програмою із кожним з них передбачається робота над фрагментами з балетів класичної спадщини (форми: варіації, pas de trois – у разі позитивного результату – передбачається вихід учнів на сцену у концертних програмах училища на сценах Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, Національної опери України).

Сьомий рік навчання присвячений закінченню засвоєння програми класичного танцю: збільшується складність виконання раніше вивчених елементів, засвоюються нові, більш складні pas, вправи комбінуються у складних для виконання (фізично та технічно) комбінаціях. Продовжується навчання дуетно-класичному танцю, де студенти опановують навички не тільки технічні, але й суто емоційні, що є невід’ємною частиною традицій виконання хореографічних номерів. Народно-сценічний танець, вивчаючи програмні елементи та розширюючи знання студентів, сприяє розвитку навичок спілкування партнерів у будь-якому виді сценічних виступів. Сценічна практика цього року навчання передбачає активну роботу над хореографічними фрагментами з класичних балетів (згідно з можливостями студентів), участь у масових фрагментах балетних вистав, що посідають чільне місце у репертуарі училища – „Арлекінада” Р.Дріго; „Шопеніана” Ф.Шопен; „Фрагмент з балету „Корсар” Ш.Адан; Гран па з балету „Пахіта” Л.Мінкус; фрагмент з балетів „Спляча красуня”, «Лускунчик» П.Чайковський, «Тема з варіаціями»; балетні сцени з опери „Джоконда” А.Понк’єллі, «Іван Сусанін» М.Глінки, «Князь Ігор» І.Бородіна, «Бал-маскарад» на музику Дж.Верді, «Голубий Дунай» Й.Штрауса та ін.

На цьому році навчання до вивчення фахових дисциплін за навчальним планом додається вивчення нових фахових дисциплін – “Методика викладання фахових дисциплін”, „Практика до методики викладання фахових дисциплін”, “Психологія”.

По закінченню цього курсу (відповідає одинадцятому класу загальноосвітньої школи) студенти отримують атестати про повну загальну середню освіту, крім того вводяться дисципліни – “Основи економічних теорій”, “Основи екології”, “Природознавство”, “Соціологія”, “Правознавство”.

Третій курс – восьмий рік навчання – завершення навчання класичному танцю. Засвоєння елементів класичного танцю у розширеній ускладненій формі їх виконання. Реалізація навичок сценічного втілення, умінь, набутих протягом навчання в училищі. Продовжується у більш ускладненому та розширеному викладі навчання народно-сценічному та дуетно-класиному танцю. Практика студентів училища виходить на фінальну пряму, де кожен учень має нагоду показати все, що він засвоїв протягом навчання. В цьому році продовжується вивчення “Методики викладання фахових дисциплін” та починається вивчення “Педагогіки”, “Основ філософії”.

Починаючи з шостого року навчання студенти вивчають “Історію театру”, “Історію балету”, “Українську та зарубіжну музичну літературу”, “Майстерність актора”.

Наприкінці терміну навчання студенти складають Державні іспити з класичного, дуетно-класичного та народно-сценічного танців. Іспит з педагогіки та методики викладання фахових дисциплін дає змогу визначити рівень практичної та теоретичної підготовки випускників училища. Після закінчення державних іспитів студенти отримують дипломи молодшого спеціаліста. Кваліфікація “Артист балету, викладач початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів”.

Про училище

Свою історію училище починає з 1934 року, коли при Київському театрі опери та балету була створена балетна студія, яка готувала артистів балету для театру.

У 1938 році за рішенням Уряду (документи не збереглися) у Києві створюється трирічний Хореографічний технікум (до його складу увійшла згадана студія та хореографічне відділення заснованого в 1933 році Театрального технікуму), який очолив заслужений артист Республiки Л.О.Жуков, а першим художнім керівником став відомий балетмейстер заслужений артист України Б. О.Таїров.

В 1940 році, з метою вдосконалення підготовки артистів балету шляхом збільшення терміну їх навчання до 7 років, технікум перейменовано у Київську спеціальну середню школу-десятирічку, навчання в якій здійснювалось як із спеціальних, так і з загальноосвітніх дисциплін.

Зберігся документ – Постанова Ради Народних Комісарів УРСР К 1689 від 18 грудня 1940 року про надання школі-десятирічці учбового приміщення.

Невдовзі, в 1941 році, школу-десятирічку перейменовано в Київське державне хореографічне училище (документи не збереглися).

У роки Великої Вітчизняної війни училище знаходилось в евакуації.

Після визволення Києва від німецько-фашистських загарбників училище в 1944 році відновило свою роботу – вже як хореографічне відділення в складі Київської середньої спеціальної музичної школи імені М.В.Лисенка.

Художнім керівником його стала заслужена артистка УРСР Галина Олексіївна Березова, серед постановок якої в училищі і яка здійснила перший український балет на сучасну тему «Прапор Перемоги» А. Коломійця.

Згідно з Постановою Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК ВКП/б/У від 13 лютого 1945 року № 206 Київська хореографічна школа-десятирічка відновила свою роботу як самостійний навчальний заклад.

Відродження училища відбулося в 1949 році.

На основі розпорядження Ради Міністрів СРСР ЗЧ28920-р від 17 червня 1949 року та Постанови Ради Міністрів УРСР №1747 від 1 липня 1949 року на базі школи-десятирічки відновлено КИЇВСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ХОРЕОГРАФІЧНЕ УЧИЛИЩЕ як самостійний середній спеціальний навчальний заклад для підготовки артистів класичного балету, заснований на державній формі власності і підпорядкований Комітету в справах мистецтв УРСР.

План прийому восени 1949 року на 1 курс було встановлено 50 учнів.

Перший випуск дипломованих спеціалістів відбувся в 1951 році – 10 випускникiв.

У 1957 і 1958 р. р. здійснено два експериментальних прийоми учнів по підготовці спеціалістів за кваліфікацію «Методист художньої самодіяльності, керівник танцювального колективу» з 4- річним терміном навчання; у 1961-1962 рр.. дипломи одержав 61 фахівець.

З метою залучення до навчання молоді з інших міст України при училищі в 1966 році відкрито інтернат.

З 1966 року художній керівник училища – видатна українська балерина, яка першою була удостоєна звання народної артистки України – Антоніна Іванівна Васильєва.

А з 1972 по 1986 рік художнє керівництво очолює відома балерина і педагог, народна артистка України, лауреат Державної премії СРСР Галина Миколаївна Кирилова.

Протягом 1973-1991 рр. училище готувало також спеціалістів за кваліфікацією «Артист ансамблю народного танцю» з п’ятирічним терміном навчання; дипломи одержали 274 фахівці.

З 1989 року художнім керівником, а з 1993 року – директором училища, працювала видатна українська балерина Тетяна Олексіївна Таякіна, народна артистка СРСР, лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка, лауреат міжнародних конкурсів, лауреат премії Анни Павлової Паризької академії танцю.

З березня 2010 року по листопад 2011 року посаду директора обiймав заслужений артист України Дмитро Клявін.

Всього за час існування училища дипломи про його закінчення одержали 1546 спеціалістів, які майже повністю складають творчі балетні колективи оперних театрів України і багатьох театрів зарубіжжя.

Учні і вихованці училища постійно брали участь в різних творчих змаганнях – вітчизняних і міжнародних. Висока професійна підготовка дозволяла їм ставати переможцями найпрестижніших міжнародних конкурсів у м. Москва, у м. Варна (Болгарія), iм. Сержа Лифаря (Київ) «Приз де Лозан» (Швейцарія) та фестивалів у Франції /1963 р./, Туреччині /1964 р./, Великобританії /1966 р./, «Русская зима», «Белые ночи»(Росiя).

За останній час значно розширилась географія багатьох авторитетних міжнародних конкурсів, у яких брали участь випускники училища, учні та студенти.

Серед вихованців училища 96 лауреатів міжнародних і всеукраiнських конкурсів, 2 лауреати Державної премії України імені Т.Г. Шевченка, 3 лауреати Державної премії СРСР, 3 народних артиста СРСР, 23 народних артиста України, 62 заслужених артистів України, 7 народних і заслужених артистів краiн СНД, 5 заслужених працівників культури України.

Всесвітньо відомі імена В.Каліновської, Т.Таякіної, В.Ковтуна, А.Гавриленко, С.Коливанової, Р.Хілько, Л.Сморгачової, М.Прядченка, Т.Боровик, Н.Семізорової, Г.Кушнеревої, Г.Майорова, В.Федотова, В.Писарєва, С.Бондура, О.Філіп’євої, М.Моткова, Д.Матвієнка, Л. Сарафанова, А.Кожокару та багатьох інших.

У 60-ті роки започатковані, а за останній час значно активізувалися і зміцніли прямі зв’язки, творчі контакти із зарубіжними мистецькими навчальними закладами Європи, Азії, Америки, Японії. Враховуючи авторитет Київського державного хореографічного училища, до нього приїздить на навчання і стажування молодь з різних країн світу. Дипломи про закінчення училища одержали 40 громадян Монголії, В’єтнаму, Японії, Кореї, Болгарії, Португалії, Колумбії, Бразилії, Румунії.

Велика увага в училищі приділяється театрально-концертній діяльності учнів і студентів.

В різні роки силами учнів і викладачів училища були здійснені постановки балетних вистав: «Лускунчик» та «Третя сюїта» П.Чайковського, «Коппелія» Л. Деліба, «Арлекінада» Р. Дріго, «Па-де-катр» Ц. Пуні, «Берег щастя» А.Спадавеккіа, «Фея та Чабан» Ю.Єфімова, «Пори року» О.Глазунова, «Шопеніана» на музику Ф.Шопена, «Надзвичайний день» М.Сільванського, «Світанкова поема» В.Косенка, фрагментів з балетів «Лебедине озеро» та «Спляча красуня» П.Чайковського, «Баядерка» Л.Мінкуса, «Лілея» К. Данькевича, «Лісова пісня» М.Скорульського, «Голубий Дунай» Й.Штрауса, «Вальпургієва ніч» з опери «Фауст» Ш.Гуно, хореографічні сцени з опери «Джоконда» А.Понк’єллі, танці з опери «Руслан і Людмила» М.Глінки, балетних актів з опер «Іван Сусанін» М.Глінки, «Хованщина» М.Мусоргського, сценічні балетні втілення великих симфонічних полотен: «Іспанське капричіо» М.Римського-Корсакова, «Рапсодія №2» Ф.Ліста, «Рапсодія» М.Лисенка, «Класична симфонія» С. Прокоф’єва, «Класична соната» В.А.Моцарта, класичні фрагменти з балетів українських, російських, зарубіжних композиторів: «Есмеральда» Ц.Пуні, па-де-сіс з балету «Маркітантка» Ц. Пуні, Ц. Пуні, балетні сцени «Вальпургієва ніч»з опери “Фауст” Ш. Гуно, Гран па з балету «Пахіта» Л.Мінкуса та ін.

Вихованці училища постійно беруть участь у балетних виставах Національної опери України, Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва («Дон Кіхот» та «Баядерка» Л.Мінкуса, «Марна пересторога» Л.Герольда, «Легенда про любов» А.Мелікова, «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик» П.Чайковського, «Спартак» А.Хачатуряна, «Лісова пісня» М. Скорульського, «Жізель» А.Адана, «Мауглі» О. Градського, «Майська ніч» Є.Станковича, «Карнавал тварин» на музику К.Сен-Санса, «Балетна абетка для дітей та їхніх батьків»).

Училище багато працює над опануванням сучасної хореографії.

Нині в училищі навчається 194 чол. – 119 учні у 5-9 класах та 75 студентів на І-ІІІ курсах.

Навчальний процес забезпечують 31 штатний викладач 16 сумісників, а також 14 концертмейстерів.

Система освіти в училищі є стабільно-врегульованою, вона забезпечує належний рівень професійної підготовки виконавських кадрів.

Проводиться певна робота по вдосконаленню навчальних планів і програм. Здійснюється корегування навчально-виховного процесу у світлі вимог Законів України «Про освіту», «Про мови» з відповідним відображенням у творчих програмах – Вища освіта на шляху інтеграції в європейський та світовий освітній простір.

Надається методична допомога хореографічним школам України, нововідкритим хореографічним відділенням в училищах Дніпра, Харкова, Одеси.

Тісні творчі зв’язки училища з дитячими мистецькими закладами Києва – школою мистецтв імені С.Турчака, хореографічними школами №1, №2, Дитячою академією мистецтв.

За плідну творчу працю колектив училища нагороджено Почесними грамотами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Хореографія(спеціальність)

Хореографія-мистецтво постановки танцю з метою створити найкращий сценічний ефект. Це унікальне мистецтво. Тут злились в єдиному потоці: танець і пантоміма, музика і поезія, скульптурні пози і пластика рухів, а також драматургія літературного твору.Термін хореографія вживається також щодо постановки виступів у певних видах спорту: художній та спортивній гімнастиці, фігурному катанні, синхронному плаванні тощо.

Зміст

Історія виникнення хореографії

Перші свідчення про зародження мистецтва хореографії відсилають нас до глибокої давнини, коли в доісторичні добу танець виконував певну ритуальну функцію. Ця тенденція мала своє продовження і розвиток у культурах Стародавніх Єгипту і Греції, тоді як у Стародавньому Римі танець вже починає сприйматися як видовище. Середньовіччя накладає на хореографічне мистецтво табу – заборону, хоча народний танець, незважаючи на будь-які перешкоди, продовжує свій розвиток (ця ситуація певною мірою стала основою для відомого роману В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»).

Процес відновлення мистецтва хореографії пов’язаний з часом Відродження, але справжній його розвій починається у XVII ст., Коли у Франції була створена Королівська академія танцю (1661). Новерр Жан Жорж (1727-1810) – французький хореограф, реформатор західноєвропейського балету. Його теоретичні і художні пошуки були пов’язані з розробкою двох важливих складових балетного мистецтва: феномену ритму і концепції природних даних танцівника. Згідно з позицією Ж.Ж. Новерра, професійну майстерність виконавця повинна органічно поєднуватися з емоційним началом, що сприятиме процесу створення повноцінного художнього образу. Теоретичні міркування щодо природи і специфіки балетного мистецтва були викладені хореографом на сторінках роботи «Листи про танець». Розвідки Ж.Ж. Новерра у розробці жанрової структури балету мали значний вплив на подальший розвиток хореографічного мистецтва.

Академією була розроблена основна система класичної хореографії і закладено фундамент балету , який має свою жанрову структуру.

Історія хореографії як мистецтва налічує тисячоліття і має глибокі корені в різних культурах. Ось декілька ключових моментів у розвитку цього мистецтва:

Саме на петрогліфах, облитих малюнками, знайдених в Індії та Єгипті, можна відслідкувати одні з перших свідчень про танцювальні рухи, що сягають 3300 років до нашої ери. В Давній Греції хореографія була важливою частиною театральних вистав. Великі поети, такі як Софокл і Есхіл, співпрацювали з хореографами для створення хорових танців. В середньовіччі та ренесансі хореографія розвивалася, але справжній бум стався в 17 столітті з появою класичного балету во Франції. Жан-Батист Люллі створив балетну академію, а Жан-Жорж Новер вніс значний внесок у розвиток класичного балету. У 20 столітті сучасний танець почав відмежовуватися від класичного балету. Хореографи, такі як Мерс Каннінгем та Марта Грехем, вносили інновації у танцювальну техніку та виразність. Сучасна хореографія широко розгорнулася в 20 столітті і різні стилі, такі як хіп-хоп, сучасний сучасний танець та експериментальні напрями, продовжують впливати на це мистецтво. Історія хореографії демонструє її довготривалий вплив на культуру та мистецтво, і вона надалі розвивається, включаючи сучасні інновації та експерименти в цьому динамічному мистецтві.

Види хореографічних напрямків

• Народний танець;
• Бальні танці;
• Повільний вальс;
• Віденський вальс;
• Танго;
• Повільний фокстрот;
• Квікстеп;
• Са́мба;
• Ча-ча-ча;
• Румба;
• Пасодобль;
• Джайв;
• Балет;
• Джаз-фанк;
• Джаз-модерн;
• Хіп-хоп.

Хореографічна лексика

Хореографічна лексика є набором хореографічних рухів, які балетмейстер використовує для вираження своєї ідеї та створення хореографічного образу. До хореографічної лексики відносять рухи, пози, ракурси, міміку. Хореографічна лексика є відображенням індивідуальності автора, його професійної підготовки й обізнаності в різних сферах життя. Уся лексика з часом або забувається, або затверджується й стає традиційною. Діапазон лексики складає класичний танець, історико-побутовий танець, народно-сценічний танець, бальний танець, танець модерн, джаз танець, вільна пластика, акробатика, пантоміма. Для кожного виду лексики характерні свої особливості, сфери й випадки використання. Різновиди лексики: 1. Імітаційно-наслідувальна; 2. Образно-виразна; 3. Національна; 4. Технічна (трюкова); 5. Дитяча лексика.

Роль хореографічного мистецтва у соціальному житті людей

Хореографічне мистецтво з кожним роком набуває все більшої популярності, культура танцю стає чинником всебічного формування особистості. Не існує людей, які не вміють танцювати, адже ще з давніх часів танець є основною складовою суспільства. Він допомагав і допомагає комунікувати людям, весело проводити час разом, має властивість психологічного, духовного і фізичного розвитку, гармонійності особистості. Бо танець має здатність втілювати, зберігати і відтворювати духовні цінності суспільного надбання. Обрядові, побутові, тотемні чи релігійні види танців відомі нам, в яких кожної історичної доби хореографи вносили свій внесок у формування балетмейстерського мистецтва, уточнюючи, розвиваючи та розширюючи досвід попередників. У танці прояв душі людини породжує умовний тілесний зв’язок – символ, жест. Саме вони стають у культурному середовищі засобами передачі інформації. Культура і традиції створили національну мову спілкування . Танець допомагає людям розвивати свою організованість, відповідальність, зібраність і пунктуальність. Зараз відомо, що однією з причин сучасної кризи у світі в усіх сферах діяльності, це низький рівень культури та освіти. Наразі важливо розуміти, щоб покращити ситуацію, потрібні зміни соціальних відносин для підвищення рівня освіти культури.

Особисті якості хореографа

Хореограф повинен вміти танцювати, бути хорошим організатором і креативщиком. Адже робота полягає в тому, що належить координувати дії всіх танцюристів, придумувати образи і концепцію. Потрібно вміти бути оригінальним, так як саме імпровізатори домагаються успіху. Також бажано любити спілкування, тому що зустрічатися треба буде з багатьма людьми: акторами, продюсерами, танцюристами, костюмерами.

Посади

• Керівник хореографічного колективу;
• Балетмейстер-постановник;
• Керівник гуртка;
• Завідувач хореографічної студії;
• Методист культурно-освітнього закладу;
• Викладач хореографічних дисциплін;
• Репетитор;
• Артист ансамблю народного танцю;
• Танцівник шоу-програм.

Термін «хореографія» вживають також щодо постановки виступів у певних видах спорту: художній та спортивній гімнастиці, фігурному катанні, синхронному плаванні тощо.

Поняття хореографії також використовується у описанні бізнес-процесів у нотації (мові опису) BPMN для наочного опису послідовності взаємодії учасників при виконанні бізнес-процесу (діаграма «Хореографія» BPMN).

Чим корисна професія хореографа

Однією з головних переваг роботи хореографа є свобода творчого вираження. Через постановки можна транслювати багато своїх поглядів, думок та емоцій, встановлювати контакт з різними людьми, доносити власні переконання.

Особисті якості хореографа

Танок: Хореографи повинні чудово знати танець і самі вміти танцювати. Організаційна робота: Ви можете відкрити власну компанію і відповідати за все, що стосується її роботи, за створення, промоушн та організацію твору (у цих галузях організаційні навички також корисні). Ви можете влаштуватися на роботу як художній директор компанії і будете зобов’язані виконувати особливі вимоги, покладені на вас контрактом. Вам доведеться планувати кожну репетицію так, щоб вона проходила без проблем, тому що репетиційне місце і час недешеве й складно знаходяться. Спілкування: Важливо вміти створити та підтримати контакти не лише з танцюристами, але і з техніками (для реплік, сценічних інструкцій, керування освітленням і т.п.), з іншими артистами, які зустрінуться вам по роботі (музиканти, дизайнери сцени і костюмів), і навіть з людиною, яка буде робити флаєри, афіші та квитки для виступу! Творчість: Хореографи шукають натхнення навколо себе. Щоб створювати ідеї, необхідно відчувати весь світ мистецтва – скульптуру, фотографію, текст, музику, що завгодно. Хореографічна робота, яка демонструє добре розвинені теми та ідеї, цікава і захоплююча. Попри те, що оригінальність в ній життєво важлива для успіху, важливо вміти аналізувати твори інших хореографів і використовувати їх досвід, збагачений вашої особистою інтерпретацією.

Основа хореографії

Основу хореографічного образу складає рух, який безпосередньо пов’язаний з ритмом. Специфічною особливістю мистецтва хореографії є її безпосередній зв’язок з музикою, яка допомагає розкрити хореографічний образ у всій яскравості і повноті, впливає на його темпоритмічну побудову.

Чим корисна хореографія для дітей

Хореографія вчить дитину працювати у команді, бо не всі діти ходять у дитячий садок, а дітям обов’язково потрібно комунікувати між однолітками. Гарна музика та атмосфера танцкласу сприяє їх спілкуванню. Навіть якщо у вас є скромний і сором’язливий син чи донька, танець усуне всі перешкоди й зробить його сміливішим. Також танці вчать дитину впевненості у собі, переборювати свої страхи та не боятися публіки. Не потрібно забувати що саме хореографія формує гарну поставу і гарну ходу, а також дитина зможе відчувати своє тіло і висловлювати свої емоції за допомогою рухів.

Художній образ в хореографічному мистецтві

Завдання любого художника –поета, письменника, музиканта, режисера чи балетмейстера – відтворити засобами свого мистецтва атмосферу того часу, про який він розказує в своєму творчі; через відображення конкретної події, тобто створити художній образ.

Це конкретний характер людини, який проявляється в його відношенні до оточуючого середовища. Характер героя проявляється на сцені в лінії його поведінки, в його діях засобами хореографічного мистецтва.

Типи балетмейстерів

• Балетмейстер-драматург
• Балетмейстер-організатор
• Балетмейстер дослідник і пошуковець
• Балетмейстер-вигадник — автор та драматург

• Балетмейстер-постановник
• Балетмейстер-реставратор
• Балетмейстер-репетитор
• Балетмейстер-педагог
• Балетмейстер-вихователь
• Балетмейстер-психолог
• Балетмейстер-організатор

Цікаві факти про танці

• У класичному індійському танці для того, щоб зобразити певне почуття, задіюються не тільки очі, але і брови, губи, ніс, щоки, підборіддя і вуха. Це прекрасна зарядка для м’язів обличчя.
• У Єгипті виконавиці танцю живота щорічно сплачують державі в якості прибуткового податку 900 млн єгипетських фунтів (264 млн доларів США). Це робить танцівниць п’ятим по значущості джерелом поповнення скарбниці держави після Суецького каналу, туризму, експорту нафти і бавовни.
• Ми вважаємо, що танець полька родом з Польщі. Однак це чеський танець, і його назва не має нічого спільного з назвою країни. Чеське слово red означає “половина». Танець назвали так тому, що його танцюють маленькими, «половинними» кроками.
• У 1961 р. Чеббі Чекер показав по телебаченню новий танець, придуманий ним особисто. Це був «Твіст». Для танцю не потрібно партнера, танцювати можна було поодинці. Рухи здавалися простими і доступними. Хіт Чеббі Чекера “let’s Twist Again” затьмарив своєю появою всі інші ритми Америки, а через деякий час обрушився і на країни Європи.
• Один з найкрасивіших і емоційних танців – танго – народився в притонах аргентинської столиці. Був час, коли його танцювали в основному чоловіки: поодинці і навіть парами. Причому танцюючі пліч-о-пліч мачо не викликали ніяких смішків або сороміцьких жартів. Адже вони були просто партнерами по танцю, не більше. А об’єднувалися тому, що партнерки – як правило, жінки неважкого поведінки – були у великому дефіциті. Поки танцюристи відточували свою майстерність, стежила за ними дама вибирала кращого і потім танцювала з ним. На танцмайданчиках часто спалахували сварки і бійки, справа доходила навіть до смертовбивства.
• Найпопулярнішим в Греції танцем є сіртакі. Але мало хто знає, що він був придуманий тільки в 1964 році, під час зйомок фільму «Грек Зорба». А придумав його американський актор Ентоні Куїн.
• Вірменський народний танець кочарі включено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Він цікавий тим, що виконувати його можуть усі, незалежно від статі, статусу та соціального стану, хоча спочатку кочарі вважався чоловічим танцем.
• У Італії існує танець тарантела. Він зародився в місцевості, де багато тарантулів, і колись люди вірили, що подібні рухи здатні врятувати укушену людини від отрути. Укушеним належало станцювати тарантелу.
• Аргентинці і уругвайці досі сперечаються, хто з них подарував світові танго, один з найпопулярніших танців на світлі. І вже точно найбільш пристрасний.
• Танець полька зародився не в Польщі, а в Чехії. Зате саме в Польщі з’явився полонез, дуже урочистий танець. Він, до речі, став першим танцем, що проникли з Європи в Київську Русь, і став при цьому дуже популярним.

Хореографія у кінематографі

Хореографія є важливою частиною кінематографічного мистецтва. Виражений хореографічний бум в ХХ віці і домінуюча роль кіно у видах мистецтва викликає інтерес до вивчення художніх гібридів, зокрема – екранних творів з танцювальними елементами. Проблема взаємодії хореографії з екранним мистецтвом є однією з ключових в просторі сучасної художньої культури. Синтез хореографії і кіномистецтва дозволяє звертатися до самих різних музичних і літературних творів, а мистецтво хореографії стає більш простим та зрозумілим для глядача. Режисер може використати танець і для фіксації якої-небудь ситуації або обмежитися певною кількістю хореографічних номерів.

Винахідливість балетмейстерів, операторів, режисерів, виконавців може знайти найцікавіше застосування в кіно, якщо не експлуатувати його можливості ради ефектів як таких, а враховувати і розвивати в кіномистецтві різноманітні можливості хореографії. А досягнуті вершини на цьому шляху бкдуть закарбовані як на плівці і стануть скарбами як балетного, так і кіномистецтва.

В додаток, кілька цікавих фільмів про танці:

1. “Крок вперед” 2. “Брудні танці” 3. “Чорний лебідь” 4. “Піна: Танець пристрасті у 3D” 5. “Лак для волосся” 6. “Румба” 7. “Поліна” 8. “Бал” 9. “Потанцюймо” 10. “Нурієв. Білий ворон”

Хореографія у мистецтві

Зараз стало дуже популярне малювання картин тілом.Коли художник бере велике полотно,обливає себе фарбами і починає танцювати під музику,тим самим відтворювати шедевр на полотні.Цікаво за цим спостерігати та продивлятися такі картини.

Цитати про хореографію

• Я повірив би тільки в те божество, яке вміло б танцювати. Фрідріх Вільгельм Ніцше
• Танцюристи – атлети Бога. Альберт Ейнштейн
• Хто цікавиться танцями, тому нічого не варто закохатися. Джейн Остін
• В танцях, як і в усьому, що роблять люди, ніколи не може бути межі досконалості. Завжди все можна зробити ще краще. Головне – прагне до мети і щоб було бажання вчитися. Тому що, коли людина говорить, що все вміє – він як фахівець і творча особистість практично перестає існувати.
• Ми повинні вважати втраченим кожний день, в який ми не танцювали хоча б раз. Фрідріх Ніцше
• Танець – це спосіб досягти краси, володіти кожним м’язом і направляти його на щастя. Моріс Бежар
• Сенс життя не в тому, щоб чекати, коли закінчиться гроза, а в тому, щоб вчитися танцювати під дощем. Вівіан Грін
• Якщо б ти мав змогу пояснити щось словами, не було би сенсу в тому, щоб станцювати це. Айседора Дункан

Вступникам

Інформацію для вступників Ви можете переглянути за наступними посиланнями: