Яке зростання у Хоми

0 Comments

ОБРАЗ ГЕРОЯ-АДРЕСАТА – УОСОБЛЕННЯ БОРОТЬБИ МІЖ ЕСТЕТИКОЮ І ЖИВИМ ЧОЛОВІКОМ. ГУМАНІЗМ НОВЕЛИ «СОЙЧИНЕ КРИЛО»

Мета (формувати компетентності): предметні: навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом, розкриття ідейного змісту твору; культуру зв’язного мовлення; ключові: розвиток навичок порівняльного характеру персонажів; комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок інших; інформаційну: уміння працювати з текстом, знаходити потрібну інформацію; загальнокультурну: виховання поваги до чистоти й благородства почуттів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування на їх основі вмінь та навичок.

Обладнання: портрет І. Франка, текст новели, тлумачний словник.

Що таке чоловік для чоловіка?

З ним живеш — ще гірше!

Жорстока. Безвихідна загадка.

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Слово вчителя

Листи — освідчення в коханні,

Листи — поради і повчання,

Листи — для серця справжня втіха,

Листи — зі звісткою про лиха.

Немов птахи летять до нас,

Летять крізь відстані і час…

Чому я розпочинаю урок саме цими словами? Який стосунок має лист до теми сьогоднішнього уроку?

✵ Яка тема новели «Сойчине крило».

✵ Що є експозицією твору?

✵ Якою частиною композиції стає лист?

2. Літературний диктант

Перевірка знання тексту «Сойчине крило».

1. Який підзаголовок має твір? (Із записок відлюдька)

2. Скільки років виповнилось головному герою? (40 років)

3. Коли відбуваються події (число, час)? (31 грудня о 19 год)

4. Ім’я головного героя новели. (Хома-Массіно)

5. У якому місті живе головний герой? (Львів)

6. Ким був батько Марії? (Лісничим)

7. Чому до самої смерті батько вважав Манюсю злодійкою? (Тому що вважав, що вона, тікаючи з дому, вкрала в нього скарбові гроші)

8. Як довго тривали мандри Манюсі? (Три роки)

9. Яка історична подія згадана в новелі? (Російсько-японська війна 1904-1905 рр.)

10. Назвіть героя за характеристикою: «То був пан високий, сильний, плечистий, як ведмідь, з великою чорною бородою, з малими блискучими очима, з понурим видом, від якого віяло якимось холодом і жахом». (Зигмунт)

11. Назвіть міста, у які доля закинула Марію. (Краків, Варшава, Лодзь, Одеса, Нижній Новгород, Іркутськ, Порт-Артур)

12. Кому належать слова: «Що таке чоловік для чоловіка? І кат, і Бог! З ним живеш — ще гірше!». (Хомі)

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Словникова робота

Поясніть значення слів, що трапляються у творі.

Кореспонденція — листування між особами, сукупність поштових відправлень.

Адресат — одержувач листа.

Скептик — той, хто до всього ставиться недовірливо, в усьому сумнівається.

Відлюдник — 1. Той, хто тримається або живе осторонь від інших людей. 2. Церковний чернець, що зрікся стосунків з людьми.

Естет — прихильник усього прекрасного, витонченого

2. Проблемне питання

✵ Чи може кохання повернути людину до життя?

3. Робота з текстом

✵ Назвіть головних героїв твору.

✵ Як Хома вирішив зустрічати Новий рік?

✵ Чи завжди він так святкував?

✵ Хто в цьому винен?

✵ Яку звістку отримав напередодні Нового року?

✵ А сам він любив писати листи?

✵ Про кого він дізнався з листа?

✵ Чи легко Хомі було читати листа?

1. Один з провідних мотивів твору — мотив втечі. Визначте, від чого намагаються втекти головні герої.

2. Доведіть або спростуйте думку: «Сповідь об’єднує Массіно і Марію у відкритості їхньої любові, яка для кожного з них стає виміром свободи, а, отже, відповідальності».

5. Читацький практикум

✵ Звернувшись до тексту, простежте, які емоційні стани переживає герой, читаючи листа;

✵ Подумки звертаючись до героїні, герой називає її то комедіанткою, то демоном. Які почуття, на вашу думку, охоплюють героя? Аргументуйте свої думки.

6. Характеристика образу Хоми-Массіно

Упродовж усієї новели ми спостерігали духовне очищення головного героя. На початку твору він — відлюдько, самітник. Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити, прагне «рвонутися до нового життя».

Він — інтелігент, розумний, освічений, який оточив себе штучними, хоча й мистецькими витворами культури». Ось тут, у тім затишнім кабінеті, обставленім хоч і не багато, та по моїй уподобі, я сам свій пан. Тут світ і поезія мого життя. Тут я можу бути раз дитиною, другий раз героєм, а все самим собою. Зо стін глядять на мене артистично виконані портрети великих майстрів у штуці життя: Гете, Емерсона, Рескіна. На поличках стоять мої улюблені книги в гарних оправах. На постаменті в кутику мармурова подобизна старинної статуї хлопчика, що витягає собі терен із ноги, а скрізь по столиках цвіти — хризантеми, мої улюблені хризантеми різних кольорів і різних відмін. А на бюро розложена тека з моїм дневником.».

Улюблені книги, портрети Гете, Емнрсона, Рескіна, журнали, зокремастаття Уайльда про Ісуса Христа, захопленнямузикою — все це той «ілюзорний світ». у який поринув наш герой після того, як став жертвою кохання. Він став «артистом життя, естетом». Герой працює радником в одному бюро, зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця. Він ввічливий, чемний, має гарні манери, але не має друзів, нікого не пускає у свою душу: «Всі поважають мене, але нікому не відкрив своєї душі».

Массіно прагне щось змінити у цьому світі: «Ти весь думками й душею був у будущині, в громадській праці, службі загалові…».

Герой — відлюдько, самітник, суспільні проблеми, людські пристрасті не зворушують його: «. жити для самого себе, з самим собою, самому в собі. Се моє щоденне життя, але піднесене до другого ступеня, осяяне подвійним сонцем, наповнене красою й гармонією…». хоч у глибині серця жевріє іскра кохання, яка не дає йому спокою. Та він боїться навіть собі зізнатися в цьому. Перед нами звичайний чоловік, що зворушує силою свого почуття до дівчини. Це людина з ніжною, вразливою душею. Кохання окрилює його, дає сил боротися.

Наш герой любив ліс, любив збирати гриби, природа допомагала відновлюватисили, збагачуватися духовно. Можливо, саме ця любов до природи і сприяла виникненню палкого почуття до Манюсі, яка уособлювала собою саму природу, ліс, була духовно близькою Хомі.

Та після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує в ньому черствість, замкнутість, відчуженість. Однак Массіно не спроможний вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає всім єством, він не може протистояти живим почуттям. У кінці твору він повертається до себе, до людей. Кохання перемогло.

✵ Як змінюється психологічна реакція Хоми на прочитане з листа?

Перше бажання вкинути лист у вогонь разом із колишніми почуттями та фразою: «Невже одна поява отих кількох аркушів, записаних її рукою, одного засушеного крильця давно вбитої пташини може вивести тебе з рівноваги?». до вигуків: «Женщино, демоне! Чого тобі треба від мене? Чого ти завзялася мучити мене? Чи я в своїм житті зробив тобі яке лихо? Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі, без домішки хоч би атомика низького, підлого, брудного, а ти погралася моїми святощами і кинула їх у болото. Я віриву тебе, як у себе самого, а ти кажеш, що лише ролю грала передо мною. Я вкладав усе своє життя, всю свою душу в кождий свій погляд, у кожде своє слово до тебе, а ти хотіла лишити мені лише незабутнє артистичнее вражіння!

Женщино, комедіантко, прокляття на тебе! Всі твої слова, і сміхи, і сльози — все комедія, все роля, все ошука!»…

І нарешті: «Де мої сподівані радощі? Де мої естетичні принципи? Де моє тихе задоволення? Пропало, пропало все! Ось де життя! Ось де страждання! Ось де боротьба, і розчарування, і безмежні муки, і крихітки радощів, задля яких і безмежні муки не муки!».

У душі Хоми-Массіно відбувається боротьба між байдужістю до життя, самотністю, образою і почуттями «живого чоловіка». які перемагають, бо кохання — рушійна сила життя. І тому в кінці твору звучать слова: «Голубочко моя! Де ти, озовися! Нехай у сю новорічну годину хоч дух твій перелине через мою хату і торкне мене своїм крилом!

Нехай його подих донесе хвилю дійсного, широкого, многостраждущого життя в моє слимакове, паперове та негідне існування! Може, й я прокинуся, і стрясу з себе ті пута, і рвануся до нового життя!».

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Головна ідея новели — це утвердження думки про цілющу силу кохання, про повернення людини до своєї сутності.

Марія після трирічних поневірянь у пеклі злочинницького світу повертається до коханого, бо зрозуміла, що основним принципом життя є любов.

У цьому полягає гуманістичний пафос твору. Чи варто було вирушати кудись на пошуки великої любові й розкоші, щоб врешті- решт опинитися в рідному краї і тут пізнати справжнє кохання і стати щасливою?

У душі Хоми-Массіно відбувається боротьба між байдужістю до життя, самотністю, образою і почуттями «живого чоловіка». які перемагають, бо кохання — рушійна сила життя.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Творче завдання: новела «Сойчине крило». має відкритий фінал. Напишіть власне продовження твору (7-10 речень).

Випереджувальне завдання: підготувати повідомлення «Історія написання та історична основа твору «Украдене щастя».

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

«Сойчине крило»: аналіз, проблематика та паспорт твору Івана Франка

Мільйони творів, де головною темою або ідеєю є кохання кожного разу намагаються розповісти різні історії. Кожен письменник намагається вигадати різні сюжетні ліні, аби читачі прочитали його та запам’ятали надовго. Іван Франко – це один із тих письменників української літератури, який постійно намагався писати твори, які захоплюють читачів з перших рядків.

У 1905 році письменник вирішив написати психологічну новелу «Сойчине крило», яка оповідає про стосунки молодих людей.

Паспорт твору «Сойчине крило» Івана Франка

  • Автор – І.Франко
  • Рік видання – 1905.
  • Збірка – «На лоні природи» (1905).
  • Літературний рід – епос
  • Жанр– психологічна новела.
  • Тема – розкриття стосунків між Марією та Хомою.
  • Ідея – звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони.

Тематика твору «Сойчине крило» Івана Франка

Головною темою для написання психологічної новели, автора вирішив обрати стосунки двох молодих людей – Марії та Хоми. Тема стосунків постійно існує і будь-якому творі, адже кожна людина розуміє значення великого почуття – кохання у житті кожного із нас. Стосунки в різних творах завжди відображають по-різному, тож не можна стверджувати, що усі твори про кохання однакові. Якщо більш детально розглядати опис кожного героя в різних творах, де явна любовна лінія, то можна побачити що проблема кохання описує зовсім різні аспекти життя.

Для більш точного і вдалого опису тематики твору, Іван Франко вирішив зобразити наступних героїв:

  1. Хома – молодий чоловік, який працює в бюро, був інтелектуалом відлюдьком;
  2. Марія або Маня – дочка лісника;
  3. Генрись – практикант у тата Марії, 26-літній хлопець, злодій;
  4. Зигмунт – ватажок банди. Не красень, дорослий чоловік, мав грубі та малокультурні манери спілкування та поведінки;
  5. Володимир Семенович – молодий інженер залізничних шляхів;
  6. Никанор Ферапонтович Свєтлов – золотопромисловець із Сибіру, мав руду бороду, товсте червоне лице и плескатий ніс;
  7. Сашка – вбивця Свєтлова;
  8. Серебряков – п’яниця, який вічно бив то Марію, то свою жінку;
  9. Микола Федорович – військова людина, який брав участь у війні з Японією.

Цікаво: «О слово рідне, орле скутий»: аналіз, проблематика та паспорт твору Олександра Олеся

Ідея твору «Сойчине крило» Івана Франка

Як і будь-який твір про кохання, «Сойчине крило» розкриває справжнє почуття великого кохання, яке здатне долати усі перешкоди на життєвому шляху.

Окрім влучної ідеї твору, Іван Франко зміг висвітлити основні думки, які більш точно передають основний сенс написання психологічної новели. Письменник виділив 6 основних думок, які читач може побачити під час читання цього твору:

Думка №1 – Кохання – це велике почуття, яке облагороджує світ;

Думка №2 – Життя лише завдяки емоціям неможливе;

Думка №3 – Головне місце у стосунках посідають гуманність та відповідальність за вчинки;

Думка №4 – «Ми цінуємо людей лише тоді, коли їх втрачаємо»;

Думка №5 – Кохання – найвеличніше почуття у світі;

Думка №6 – За кожну скоєну помилку треба платити.

Композиція твору «Сойчине крило» Івана Франка

Психологічна новела «Сойчине крило» ввібрала у себе велику кількість різних моментів, які захоплюють автора під час читання цього твору. Композиція твору складається із 5-ти основних частин:

Частина №1 – Експозиція – Напередодні Нового року головний герой святкує своє 40-річчя;

Частина №2 – Зав’язка – Надходить лист від незнайомого адресата;

Частина №3 – Розвиток дії – Веселі пригоди Мані;

Частина №4 – Кульмінаційний момент – Марія та Генрись вирішують втекти від усіх;

Частина №5 – Розв’язка – Маня повертається.

Символічні образи, використані у творі «Сойчине крило» Івана Франка

Головними символічними образами у творі «Сойчине крило» автор використав:

Образ сойки – символ головної героїні, символ волелюбності та свободи;

Цікаво: «Пігмаліон»: аналіз, проблематика та паспорт твору Бернарда Шоу

Образ червоної сукні з круглими цятками – символ вірності;

Образ подвійного сонця – символ подвійного життя;

Образ дзвіночка – символ тривоги та очікування.

Проблематика твору «Сойчине крило» Івана Франка

Головними проблемами, які були порушені у творі «Сойчине крило» Івана Франка стали:

  1. Відносини у суспільстві, людське буття;
  2. Проблема порозуміння двох різних людей;
  3. Людські стосунки.

Кожна із цих проблем неодноразово підіймалась і в інших творах Івана Франка, проте саме у «Сойчиному крилі» читач може віднайти відповідь на поставлене запитання на початку читання твору.

Що означає назва твору «Сойчине крило» Івана Франка?

Головне, що запам’ятовується усім читачам у творі – це сойчине крило, яке вкладене до листа від Марії до свого коханого Хоми, який певний час вважав її загиблою. У творі сойчине крило – це неабиякий символ, який означає безсмертність кохання. Для Хоми сойчине крило – це також кохання, проте він давно викреслив його зі свого життя назавжди. Лист до головного героя надійшов через три роки, коли дівчина вже безслідно зникла.

Про кохання мріє та чекає на нього кожен, бо воно надихає та збагачує внутрішній світ людини. Кохання – це найсвітліше, найвеличніше та неповторне почуття, яке окриляє кожного, хто хоча б раз відчує його на собі. Іван Франко своєю психологічної новелою вкотре довів те, що кохання – це велике почуття.

Критика твору «Сойчине крило» Івана Франка

У новелі І. Франка «Сойчине крило» змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Героїня дуже помилилася у своєму виборі, і це призвело до тяжких моральних та фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше чисте й незаплямоване кохання, хапаєть,» за нього хоч у листі, як за рятівну соломину. Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим від людських пристрастям «естетом» і «живим чоловіком» з живими почуттями. Його настрої та світогляд змінюються разом із перипетіями в листі; перемагають добро й великодушність.

Головні герої твору «Сойчине крило» Івана Франка

  • Хома — працівник бюро, “відлюдько інтелектуал”.
  • Марія Карпівна (Маня) — дочка лiсника.
  • Генрись — молодий практикант тата Мані, який виявився злодієм. …”Хлопець ледве 26-літній, рум’яний, ніжний, як панночка. Так мало говорив у товаристві…”
  • Зигмунт Зембецький — ватажок банди. Він був “негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами”. “То був пан високий, сильний, плечистий, як медвідь, з великою чорною бородою, з малими блискучими очима, з понурим видом, від якого віяло якимось холодом і жахом”
  • Володимир Семенович — молодий залізничний інженер. Смирний, делікатний, а потім п’яниця і картяр – “зразу соромився того, але потім перестав…”
  • Никанор Ферапонтович Свєтлов — багатий золотопромисловець з Сибіру, “Немолодий уже, із тульських купців, багач страшенний. …З широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом”
  • Сашка — ватажок банди, який вбив Свєтлова. “Хто він був, якої народності і якої віри, сього не знав ніхто, і до сього було всім байдуже. Мені здається, що він був жид. … Його на місці повісили”.
  • Серебряков — капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку. “У нього була шлюбна жінка, зла, як гадюка, але загукана ним, держана в страсі і вічних побоях. Подумай, як то було нам жити обом. ”
  • Микола Федорович — військовий, воював з Китаєм: “в остатнім штурмі куля відірвала йому обі ноги, і тепер він лежить безнадійно хорий, лежить і конає отеє вже другий тиждень”
    поліцмейстер – кум Никанора Ферапонтовича, “його високоблагородіє”; розмовляв так: “коли не хочете завтра сидіти в острозі. не робіть комедії… Се вам моя рада і мій розказ…”
  • Карл, батько Марії. Доньчине “загадкове щезнення ввігнало в гріб його”.

Цікаво: «Слово про похід Ігорів»: аналіз, проблематика та паспорт твору

Переказ твору «Сойчине крило» Івана Франка

How useful was this post?

Click on a star to rate it!