Як зацікавити дитину навчанням: лайфхаки від українських учителів

1 вересня – саме час подумати про те, як захопити учнів навчанням. Цікавість – природна реакція будь-якої дитини. Малюку цікаво все, оскільки він тільки досліджує світ. Проте в школі цікавість до пізнання часто змінює гонитва за успішністю, де є оцінки й порівняння з іншими. Дорослішаючи, дитина часто дедалі менше орієнтується на свої зацікавлення. Головними стають очікування й вимоги дорослих.

“Нова українська школа” розпитала вчителів про те, як вони борються з нестачею зацікавленості навчанням у своїх учнів.

Читайте в статті про таке:

• що таке пізнавальний інтерес;

• як зацікавити дитину уроком і предметом;

• чому для зацікавлення важливо розуміння предмету;

• як використовувати тренди для навчання дітей;

• як робити навчання практикорієнтованим та чому важливий не тільки результат, а і процес навчання.

ЩО ТАКЕ ПІЗНАВАЛЬНИЙ ІНТЕРЕС

Пізнавальний інтерес – це необхідність вижити, зумовлена еволюцією, каже вчитель фізики й астрономії Чернівецького міського ліцею №1 й переможець Global Teache Prize Ukraine 2017 Пауль Пшенічка Людина, коли приходить у цей світ, має вижити. Вона досліджує, дивиться, що робиться навкруги, копіює.

“Інше питання, що цей інтерес відбивають спочатку батьки, потім – початкова школа, коли ініціативу дітей приглушують, потім – болісний перехід із початкової в середню школу, коли дитина губиться. Багато дітей не витримують ці обставини й опускаються на прості рефлекси – відеоігри, соцмережі, алкоголь тощо. А далі втримати зацікавлення дуже важко”.

Але є такі, які прориваються: “Я переконався, що в геніїв усередині є пружина, вони знають від самого початку, що хочуть. Вони настільки послідовно й неухильно слідують внутрішньому покликанню / драйву, що їх просто неможливо зупинити”.

Коли йдеться про зацікавлення, то перше, що кидається у вічі, – навіть не те, про що говорить дитина, а як вона говорить, каже сертифікована тьюторка, викладачка інтегрованого курсу Nature Sciences, що об’єднує хімію, фізику й біологію, в альтернативній школі Schooling Ольга Казакова.

“Тон голосу підвищується, дитина може говорити швидше, очі розширюються, з’являється усмішка. І не треба бути психологом, щоби це помітити”.

Зараз діти переважно живуть у стані “тут і тепер”, каже Ольга. Вони не дуже хочуть задумуватися про те, що буде потім.

“Сьогодні, коли все надто непередбачувано, нібито треба бути до всього готовим, але водночас встигнути отримати задоволення від того, що цікаво прямо тут і зараз, бо потім ніхто не знає, як воно буде”.

Цю цікавість, яка народжується в моменті, треба хапати, переконана вчителька.

“Можна зайти через точку зацікавлення. Перше, що я завжди питаю у своїх учнів: “Що вам цікаво взагалі, якщо не школа й не предмет. Чим ви живете?””.

ПОРАДИ, ЯК ЗАЦІКАВИТИ ДИТИНУ УРОКОМ

Учителька математики та інформатики спеціалізованої ЗОШ №2 Чернігова Оксана Коваленко каже, що цікавість до навчання можна умовно поділити на дві частини: стимулювання цікавості під час уроку і пробудження цікавості до предмету.

“Якщо йдеться про урок, то я застосовую різні цікаві елементи. Якщо це робити постійно, то діти до цього звикають і очікують. Наприклад, у математиці підживлювати цікавість уроку можна нестандартними задачами. Часто пропоную задачі-загадки англійською мовою. Тоді розвивається білінгвальність і діти швидко включаються. Також створюю ребуси. Це оживляє зацікавленість дітей”.

Пауль Пшенічка теж часто починає урок із загадок-головомолок.

“Пропоную вирішити, що зайве в ряді: кінь, стіл, курка, коза. Одні кажуть – стіл, бо неживий предмет, інші – курка, бо має дві ноги. Тобто, у цьому завданні є два варіанти розв’язання. Так ми потихеньку починаємо оживати. І тоді я переходжу до теми. Просто треба з дітьми розмовляти“.

Починати треба з простих, але контраверсійних запитань, які пробуджують уяву і є незвичними, радить учитель. Навколо цього починається дискусія, і тоді плавно можна переходити до серйознішого – писати формули, розв’язувати задачі. А згодом робимо перерви, під час яких говоримо на різні теми.

На зацікавленість навчанням впливають:

• спосіб вивчення предметів: у початкових класах дітям простіше навчатися з допомогою активних методів, обговорень і ігрової форми;
• особливості сприйняття інформації: деякі діти краще сприймають інформацію через слух, інші – через зображення;
• чи вчитель зацікавлює учнів власним прикладом, демонструє зацікавленість своїм предметом і чи вміє простою мовою пояснити складні речі.

Коли цікаво вчителю, то легше зацікавити учнів, каже Ольга Казакова.

“Цікавість заразна. Якщо мені цікаво, то я так захопливо розказую, що й дітям стає цікаво. Це працює й через власну відкритість, коли діти сміливо приходять до мене й діляться тим, що їм цікаво”.

ПОРАДИ, ЯК ЗАЦІКАВИТИ ДИТИНУ ПРЕДМЕТОМ

Учителю ажливо утримувати емоційний зв’язок з учнями, каже Оксана Коваленко. Хоча у великих класах заволодіти увагою всіх учнів неможливо.

“Комусь подобається, а хтось залишається байдужим. Учитель є натхненником, але і для нього важливо відчувати любов до свого предмету”.

За словами вчительки, треба відкривати красу свого предмету – показувати різні грані й елементи.

“Якщо ми говоримо про навички майбутнього й успішну людину, то потрібна хороша математична база. Машинне навчання побудоване на математиці. І я так стукаюсь до батьків і дітей – якщо ти хочеш бути успішним, у тебе має добре працювати логістична машина, ти маєш сам навчити комп’ютер програмувати. Ми маємо до дітей звертатися не старими догмами, а викликами майбутнього”.

Пауль Пшенічка радить починати ознайомлення з фізикою з цікавих дослідів – від простого рівня споглядання до серйозного практичного дослідження.

“Один із моїх методів – зроби щось, досліди, розкажи й поясни товаришам“, – каже вчитель.

Фізика – складний предмет, однак усім треба давати можливість захопитися нею.

“У мене був досить складний 11 клас. Ми йшли за трьома рівнями: для просунутих вище середнього й базовий. Але обов’язково я пропоную складні питання на загал. Вони можуть бути питання для дитячого садочка або ж для академіка, і невідомо, хто перший розв’яже. Ці питання викликають зацікавлення в школярів”.

Свій стиль викладання вчитель порівнює з бесідою.

“Я надсилаю учням план уроку наперед. Вони можуть гарно підготуватися й за цією канвою ми розмовляємо. Це відбувається як нарада при штаб-квартирі НАСА. І так кожен урок. Учням це подобається. Треба правильно підібрати сходинки до драбини, якою піднімаєшся”.

ЗАЦІКАВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ РОЗУМІННЯ

Є діти, невмотивані навчатися, але в яких ще можна пробудити зацікавленість, упевнена Оксана Коваленко.

“Часта проблема під час вивчення математики полягає в тому, що є частина дітей, які кажуть: “Я ненавиджу математику”. Я завжди їхнім батькам кажу: “Проблема в тому, що дитина вже давно й довго не розуміє”. Це глобальна проблема, і з нею треба працювати індивідуально. Нерозуміння нагромаджується, й потім це може перерости в комплекс або нелюбов до предмета”.

На думку вчительки, проблема нашої освіти в тому, що діти навчаються у великих класах.

“Коли ти максимально хочеш пояснити і викласти тему, то є суттєвий прошарок дітей, які вже на певному етапі перестали розуміти математику, а отже – вони вже невмотивовані й байдужі. З такими дітьми в класі ми майже нічого не можемо зробити. Вони потонули в байдужості до навчання”.

Навчання – це рух назустріч одне одному. Коли йде лише один і коли батьки не цікавляться й не займаються дитиною, то відновити інтерес досить складно. Має бути взаємодія між учителями, батьками й дітьми. Учень сам має захотіти спробувати. А щойно дитина починає розуміти предмет, вона бачить красу математики.

Важливий баланс між новизною і впізнаванням, каже Ольга Казакова.

“Важко щось вчити, коли новизни багато, а впізнавання мало. Пізнавальний процес йде без перенапруження нервової системи й мозок може опановувати щось нове, якщо баланс витримано, тобто коли достатньо впізнаваного й новизни. Тому важливо пояснювати складні процеси дітям, які не мають достатньої бази, через аналогії і тренди”.

“Цікавість заразна. Якщо мені цікаво, то я так захопливо розказую, що й дітям стає цікаво”. Фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

ЯК ВИКОРИСТОВУВАТИ ТРЕНДИ ДЛЯ НАВЧАННЯ

Учитель інформатики, української мови та літератури київської школи “Мідгард” та НВК №157 Олександр Черкас каже, що вчитель не лише може, а й повинен бути прикладом саморозвинутої та вмотивованої особистості для учнів.

“Для успішного й ефективного вивчення української мови та літератури винаходити велосипед непотрібно. Почати варто з найелементарніших кроків: встановити українську мову в налаштуваннях гаджетів, українізувати свої сторінки в соцмережах, читати і слухати українські тексти та пісні, дивитися україномовних блогерів та блогерок тощо. Це все можна зробити за кілька хвилин, дорогою до школи. Головне – зробити свій предмет модним і самому бути в тренді”.

Олександр – активний користувач соцмереж: “Там я демонструю світу все, що відбувається не лише на моїх заняттях, а й в особистому житті. Узагалі, давно використовую соцмережі в освітньому процесі. Саме вони пожвавлюють навчання”.

Наприклад, серед завдань, які виконували діти, було створити профіль письменника / головного героя художнього твору у Фейсбуці, провести прямі етери, записати сторіз, пройти онлайн-тестування з української мови за новим правописом.

“Приємно, що мої новації переймають педагоги та педагогині з інших міст, сіл, моя інста-методика вже кілька років допомагає цікаво вивчати українську мову та літературу”.

Відстежує тренди й Ольга Казакова: “Діти сьогодні слідкують за світовими трендами на рівні з дорослими, а то і краще. І не лише про моду й розваги, а і про технології – коли вийшов новий айфон, куди запустив свою ракету Ілон Маск тощо”.

Обізнаність у трендах, якими цікавляться діти, допомагає вчительці зв’язувати їх із навчальним матеріалом.

“Наприклад, я пояснювала схему фотосинтезу на прикладі гри в Мафію. Усі складові цієї схеми ми перетворили на персонажів гри. Світлова фаза фотосинтезу – це коли місто працює. Темнова фаза – місто спить, мафія працює. Тоді з’являється простий елемент чогось знайомого, бо Мафію знають усі”.

Діти швидко ловлять тренди і включаються в них.

“Їм цікаво брати участь у челенджах у ТікТок, адже цікавість – це емоційна енергія, змішана між збудженням і страхом”, – каже вчителька.

Хорошим прикладом на уроках фізики, коли йдеться про баланс сил у динаміці й рівновагу, може бути Water Bottle Flip challenge.

“Як тільки я скажу: “Це ж те саме, що й Water Bottle Flip”, діти зразу включаться. І дізнаються, який розподіл сил має бути і з якою швидкістю треба кинути пляшечку, щоби вона, приземлившись, залишилась у вертикальному положенні”.

Завдяки логічній прив’язці до чогось популярного в дітей включається цікавість.

“Аналогії приходять самі собою, якщо є дві умови: я добре розумію суть явища, яке пояснюю, і я орієнтуюся в трендах”.

ПРАКТИКОРІЄНТОВАНІСТЬ І ЦІННІСТЬ НЕ ТІЛЬКИ РЕЗУЛЬТАТУ, А І ПРОЦЕСУ

Головне завдання школи – навчити дітей вчитися. А якщо дитина це усвідомлює, то це вже перемога, каже Оксана Коваленко. Часто буває, що складні теми в математиці даються важче, оскільки дитина не розуміє, як ці знання знадобляться їй у майбутньому.

“Наприклад, у 8 класі діти вивчають параметри. Тема їм дається важко. Але треба казати, що параметри – це програмування і фізика. Через “не хочу” треба накопичити розуміння й натренуватися. Тоді буде перехід із кількості в якість”.

“Навіщо мені це треба?” – часте запитання, яке чують від учнів вчителі.

Пауль Пшенічка розповідає: “У 10 класі ми вивчали, як працює крило літака. І хтось каже: “Я не збираюся бути авіаінженером”. Кажу: “Добре, а лікарем хочеш?”. Знову “ні” у відповідь. А здоровим? – Так. Тоді закон Бернуллі, який стосується руху рідини в трубі, важливо знати. Коли є звуження в трубі і треба проштовхнути цю рідину, то для цього треба підняти тиск. Учень тоді зауважує, що в його батька тиск високий. А тиск високий, тому що десь судини звузилися. Так і працює закон Бернуллі”.

Ольга Казакова каже, що орієнтованість на результат у навчанні, часто нівелює сам процес, оскільки діти надто бояться помилятися, знаючи ціну помилкам.

У нашій освіті є подвійний сенс, говорить вона: “Усі наголошують, що знання важливі. З іншого боку, важлива оцінка в атестаті. І свідомо чи підсвідомо й батьки, і вчителі орієнтують дитину на оцінку. Виникає дисонанс. З одного боку, є орієнтація на результат, але досягнути його без помилок неможливо. Однак, помилка в тесті коштує багато, тобто ціна цієї помилки виходить великою. А коли помилці придається велике значення, то в дітей з’являються страх, небажання помилки, злість на себе, що припустився помилки”.

Тож учням важливо показувати не тільки практичність того, що вони вчать, а й захоплювати процесом, орієнтувати не тільки на оцінку.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Як виховувати дітей. Поради від представника гуманної педагогіки Паати Амонашвілі

Чому діти не хочуть ходити до школи? Як зробити так, щоб вони слухали дорослих? Чи може бути дружба між батьками і дітьми? Ці питання найбільше хвилювали слухачів лекції Паати Амонашвілі – доктора психологічних наук, письменника, президента Міжнародного центру гуманної педагогіки. Журналістка “Нової української школи” записала кілька корисних порад для батьків і вчителів.

Паата Амонашвілі. Фото: mOre

ЧИ МОЖУТЬ БАТЬКИ БУТИ ДРУЗЯМИ ДЛЯ ДИТИНИ

Тут немає або-або. Чому не можна бути мамою і одночасно другом? Так само і татові. Якщо батьки – це суворий контроль, коли йдеться лише про заборони, вимоги, вказівки і зауваження, тоді про дружбу говорити не доводиться.

Дітям потрібні батьки-друзі, з якими можна ділитися, усе розповідати. Дружба означає слухати дитину, бути уважним, чутливим, співпереживати.

ЧИ МОЖНА КАРАТИ ДІТЕЙ

Якщо дитина весь час капостить і не слухає зауважень, значить у ній вже виховане те, що рухає її до капості. Якщо дитина маленька, дошкільного віку, то ймовірніше, вона повторює образи (наголос на “о”), які бачить вдома. Я раджу батькам у такому випадку завжди запитувати себе – як не від нас, то звідки?

Зараз є також інші джерела кривого виховання – інтернет, ігри, мультики, фільми, відеоролики. Часто їхній контент теж маєє негативні образи. Тож перше питання – де джерело капості? І це питання не до дитини, а до вихователя.

Після виявлення джерела потрібно вирішувати, як максимально зменшити його негативний вплив на виховання дитини – регулювати власну поведінку, запровадити правила щодо перегляду мультфільмів тощо.

Варто також звертати увагу на те, з якою метою діти роблять капості. Це може бути частиною їхнього розвитку. Адже коли, наприклад, маленька дитина проливає воду з чашки, їй просто цікаво, що буде – чи калюжа на столі, чи водоспад зі столу на підлогу. Бажання досліджувати світ часто штовхає дітей на капості, і сприймати це потрібно як частину дослідницької діяльності.

Якщо дитина весь час капостить і не слухає зауважень, значить у ній вже виховане те, що рухає її до капості. Фото: автор – didesign, Depositphotos

Якщо за дослідницькою діяльністю дитини слідує суворе покарання батьків, вихователів, то в дитини виникає зв’язок: досліджувати світ небезпечно.

Покарання в нашому, батьківському, розумінні – це позбавити дитину чогось (задоволення, свободи, нашої уваги тощо). Але це шлях у нікуди. Краще – мудра і добра порада люблячої людини. Якщо так розуміти покарання, тоді ми дітей караємо щоденно.

Кожна розмова з дитиною має починатися зі слова “так”, а не “ні”. Згода із природою дитини – потужна сила розвитку.

ЧОМУ ДІТИ НЕ ХОЧУТЬ ХОДИТИ ДО ШКОЛИ

У фінських вчителів є правило – дитина в школу має хотіти ходити щоденно. Не просто ходити, а саме хотіти. Якщо дитина не хоче, тоді вчителі вирішують, що робити.

Діти прагнуть дорослості, тому хочуть йти до школи вперше. Але, прийшовши, вони розуміють, що їх не люблять. Це – головний показник. Хороша вчителька визначається не тим, що вона добре навчає. Хороша вчителька – та, яка має вроджену чи набуту здатність закохати в себе кожну дитину.

Емоційне ставлення дитини до вчителя – найважливіший момент. Я б радив учителям дивитися на світ очима дитини. Треба відчувати дітей. Дорослим слід це згадати або вивчити на рівні тонкої психології.

ЯК НАЛАГОДИТИ ХОРОШУ ВЗАЄМОДІЮ МІЖ БАТЬКАМИ ТА ВЧИТЕЛЕМ ДИТИНИ

Учителю важливо продумати і проговорити форму спілкування з батьками. Неабияке значення має його налаштованість. Якщо педагог від самого початку дбає, як дружити з батьками, яким чином їх зробити соратниками, тоді можливість конфлікту в майбутньому значно зменшується. Виникає аура співпраці, коли батьки і вчителі разом думають про те, як виховувати дітей.

Головний елемент у школі – не навчання, а виховання. Чимало педагогів це взагалі не беруть до уваги. Але виховання не припиняється ніколи. Щойно дитина народилася, процес запускається, і його не можна вимкнути чи поставити на паузу. Вчителі продовжують виховувати дітей, хочуть вони цього чи ні. У школі виховання не можна відокремити від навчання. Це єдиний процес.

Одна справа – змусити дітей вивчити таблицю множення. Це стосується навичок, їх можна навчити через тренування. Інша справа – виховати прагнення шукати весь час нові таблиці множення. Коли в дітей є прагнення відкривати щось нове, тоді навчальна програма перевиконується. Адже з’являється внутрішнє прагнення самої дитини. А це вже справа виховання.

УСВІДОМЛЕНЕ ВИХОВАННЯ. ПРАКТИЧНА ВПРАВА

За останні 15-20 років зростає хвиля зацікавленості з боку батьків – як спілкуватися з дітьми, як їх виховувати. Батьки дедалі більше усвідомлюють, що виховання – це насамперед їхня відповідальність.

Спочатку варто визначити, які якості особистості ми хочемо виховати в дитини, а потім поглянути на себе – чи є вони в нас. Якщо цих якостей немає, тоді маємо усвідомити: виховати їх в наших дітях ми не зможемо, поки не почнемо змінюватися самі. Для цього потрібні воля і щоденні зусилля. Наших дітей виховують образи (наголос на “о”). Образ – це життєвий приклад батьків, що вражає.

Фото: автор – luminastock, Depositphotos

Виховання в гуманній педагогіці – це живлення духовного стержня, який визначає особистість. Які характеристики і якості є в духовному стержні, так особистість проявляється ззовні.

Практична вправа, яку можуть виконувати батьки, вихователі, вчителі (добре, коли цю вправу подружжя робить спільно).

Візьміть аркуш паперу і напишіть зверху ім’я дитини і вік. Це може бути ваша дитина, онук, учень.

Уявіть тепер дитину років через 30.

Напишіть 3-7 (кількість – на ваш розсуд) головні якості особистості, якими ви б хотіли, щоб вона володіла в уявному майбутньому.

Якості особистості – це стержневі характеристики людини, які визначають почуття, емоції, переконання, віру. Усе те, що робить людину людиною. Наприклад: доброта, терпіння, чуйність, сила волі, самодостатність, почуття гумору, життєрадісність, прагнення до саморозвитку, здатність підтримувати себе здоровим, справедливість тощо.

Ці якості потрібно розширено описати і конкретизувати, враховуючи те, що ви особисто розумієте під ними. На перше місце треба поставити найголовнішу якість особистості.

На другому аркуші дайте відповідь, наскільки у вас самих розвинута та чи інша якість. Оцініть себе і вашого/-у партнера/-ку за 10-ти бальною шкалою.

Поряд із балами, які ви поставили собі, визначте оцінку (теж за 10-бальною шкалою), як діти бачать прояв вашої якості особистості. Можете проговорити з партнером/-кою конкретні випадки цих проявів у присутності дитини.

Після цього з вашої самооцінки і оцінки, наскільки ваша дитина бачить прояв вашої якості, виведіть середнє арифметичне число. Воно означатиме, на скільки відсотків ваша дитина буде володіти цією якістю через 30 років.

Усвідомлене батьківство відрізняється від неусвідомленого тим, що ми виховуємо дітей у будь-який момент. Фото: автор – khorzhevska, Depositphotos

Висновки після вправи:

Якщо ми не бачимо мети виховання, то як ми можемо привести дитину до неї?

Того, чого в нас немає, ми не можемо дати нікому. Насамперед, потрібно навчитися оцінювати себе.

Щоб в дитині з’явилася якась якість особистості, її треба закладати вже зараз. Коли ви говорите: “Ти повинен бути таким, не роби більше такого” тощо – це не виховання. Це вказівки.

Усвідомлене батьківство відрізняється від неусвідомленого тим, що ми виховуємо дітей у будь-який момент.

Розповідайте дітям про свої плани і прагнення, просіть їх допомагати вам, підтримувати.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos