Як грав Стрільців та Пеле

0 Comments

Зміст:

Смерть “Короля футболу”: повна біографія та видатні досягнення легендарного Пеле

29 грудня 2022 року помер легендарний бразильський футболіст Пеле. “Королю футболу” було 82 роки.

Понад рік Пеле боровся з раком. Останній місяць свого життя він провів у лікарні, куди був госпіталізований 29 листопада на тлі респіраторної інфекції.

ТСН Проспорт розповідає про життєвий шлях та досягнення одного з найвеличніших гравців в історії футболу.

Дитинство Пеле та перші кроки у футболі

Один із найвеличніших гравців в історії футболу Едсон Арантіс ду Насіменту (Пеле) народився 23 жовтня 1940 року у муніципалітеті Трес-Корасойнс штату Мінас-Жерайс на сході Бразилії.

Його батько, Жуан Рамос ду Насіменту (Дондінью), на професійному рівні грав у футбол за один з місцевих клубів. Одного разу Дондінью запросили до одного з найвідоміших клубів країни – “Атлетико Мінейро”. Для небагатої сім’ї це був шанс вирватися зі злиднів, однак проявити себе йому завадила серйозна травма. Дондінью отримав пошкодження в першій же грі проти “Сан-Крістовао” після зіткнення з Августо (майбутнім капітаном Бразилії на ЧС-1950).

Мати Пеле, Селеста Арантіс, була домогосподаркою. Найстаршого з дітей назвали на честь знаменитого винахідника Томаса Едісона. Але у свідоцтві народження Пеле помилково забули написати букву “і” – так вийшло ім’я Едсон. Крім Едсона, в сім’ї було ще троє дітей – двоє молодших братів і молодша сестра.

Прізвисько Пеле він отримав ще у шкільні роки – на честь місцевого воротаря “Васко да Гами” Біле, який був його улюбленим гравцем.

Пеле зацікавився футболом у віці 7 років. Його родина переїхала до Бауру, саме там бразилець робив свої перші кроки у футболі. Він виступав за одну з місцевих команд, причому майбутньому “Королю футболу” доводилося грати навіть без бутс, оскільки його сім’я була настільки бідною, що не могла забезпечити хлопця взуттям.

Труднощі аж ніяк не відлякали Пеле. Він часто грав босоніж, а в підлітковому віці підробляв офіціантом. До 15 років Пеле змінив кілька команд і навіть встиг пограти у мініфутбол, а потім потрапив до головного клубу свого життя – “Сантоса”.

Пеле – легенда “Сантоса”

Спочатку Пеле виступав за “молодіжку”, але потім нападник головної команди “Сантоса” травмувався, тож хлопець отримав шанс спробувати себе в дорослому футболі. І сповна ним скористався. 1956 року Пеле дебютував у матчі проти “Корінтіанса” та забив гол.

Із кожним роком Пеле лише стрімко додавав у футбольній майстерності. Він 9 разів ставав найкращим бомбардиром чемпіонату штату, а 1959 рік став для бразильця просто неймовірним – Пеле забив 126 м’ячів у 104 поєдинках.

Разом з Пеле “Сантос” виграв дев’ять чемпіонатів ліги Сан-Паулу, а 1962-го та 1963-го завоював Кубок Лібертадорес і Міжконтинентальний кубок.

Майже за 20 років у “Сантосі” Пеле допоміг клубу виграти понад 20 трофеїв, неодноразово ставав найкращим бомбардиром турніру і одного разу навіть забив 8 голів за один матч – у грі з “Ботафого”. У складі “Сантоса” пеле відіграв 636 матчів і забив 618 голів.

1974 року Пеле завершив кар’єру, але потім вирішив повернутися у футбол через фінансові проблеми. 1975 року Пеле підписав контракт з американським “Нью-Йорк Космос”, ставши найоплачуванішим футболістом світу. Його зарплата тоді становила 1,4 млн доларів на рік.

За “Космос” він відіграв три роки (37 голів у 64 матчах) і залишив клуб на мажорній ноті: у сезоні-1977 бразилець виграв Північноамериканську футбольну лігу та став найкращим бомбардиром турніру. 1977 року Пеле остаточно повісив бутси на цвях.

Феєрична кар’єра Пеле у збірній Бразилії

За національну збірну Пеле дебютував 7 липня 1957 року у товариському матчі проти Аргентини. “Селасао” поступилися з рахунком 1:2, але один з голів забив на той момент 16-річний Пеле.

А вже наступного року Пеле офіційно дебютував за збірну Бразилії 15 червня 1958 року на чемпіонаті світу у Швеції – у матчі проти СРСР, де віддав результативну передачу. На той час він був наймолодшим гравцем (17 років), який коли-небудь брав участь у чемпіонатах світу.

Далі Пеле забивав у кожному наступному матчі на турнірі. У чвертьфіналі він відправив один м’яч у ворота Уельсу, у півфіналі оформив хет-трик французам, а в фіналі двічі відзначився у воротах Швеції. У підсумку збірна Бразилії виграла чемпіонат світу, а 17-річного Пеле визнали найкращим молодим гравцем турніру.

No ano seguinte em 1958, Pelé viaja para a sua primeira Copa do Mundo, faz sua estreia no terceiro jogo, contra Russia, estava se recuperando de uma lesão. Fazendo 6 gols naquela copa, inclusive na final, uma pintura, um golaço, vencendo por 5×2 a Suécia. pic.twitter.com/ln0BanBaRT

— ENEJOTA (18-18) (@mauri_limaa_) December 24, 2022

Тріумфальними для Пеле також стали ЧС-1962 у Чилі та ЧС-1970 у Мексиці, на якому його визнали найкращим гравцем турніру. Таким чином, Пеле – єдиний футболіст в історії, який тричі ставав чемпіоном світу як гравець (1958, 1962 і 1970).

За збірну Бразилії Пеле виступав до 1971 року. Всього у футболці національної команди Пеле провів 93 матчі та забив 77 голів.

Титули та досягнення Пеле

Чемпіон штату Сан-Паулу: 1958, 1959, 1960, 1961, 1962, 1964, 1965, 1967, 1968, 1969 і 1973.

  • найкращий бомбардир чемпіонату штату Сан-Паулу: 1957, 1958, 1959, 1960, 1961, 1962, 1963, 1964 1965, 1969 та 1973

Турнір Ріо-Сан-Паулу: 1959, 1963 і 1964

Кубок Бразилії: 1961, 1962, 1963, 1964 та 1965
Копа Лібертадорес: 1962 і 1963
Міжконтинентальний кубок: 1962 і 1963
Чемпіон Північно-Американської футбольної ліги: 1977
Срібний призер Чемпіонату Південної Америки: 1959 (Аргентина)

Чемпіон світу: 1958, 1962 і 1970
Учасник чемпіонатів світу: 1958, 1962, 1966 та 1970
Найкращий футболіст XX століття за версією ФІФА
Найкращий футболіст XX століття за версією Міжнародної федерації футбольної історії та статистики

Шлях Пеле після завершення кар’єри та боротьба з хворобою

Після того, як завершив кар’єру, Пеле обіймав посаду міністра Бразилії, опублікував кілька автобіографій, писав музику, працював у тренерському штабі “Сантоса” і навіть знімався в кіно.

Останнім часом здоров’я “Короля футболу” різко погіршилося. У вересні 2021 року Пеле переніс операцію з видалення пухлини у правій частині товстої кишки. У лютому цього року він два тижні лежав у лікарні через інфекцію сечовивідних шляхів. Також навесні бразилець проходив лікування від раку товстої кишки. Проте хіміотерапія вже не допомагала.

Наприкінці листопада 2022 року у Пеле з’явилися набряки, проблеми із серцем і сплутаність свідомості. На тлі цього було ухвалено рішення про його екстрену госпіталізацію. Однак сам Пеле намагався заспокоїти своїх фанатів і повідомив, що перебуває в лікарні із плановим щомісячним візитом.

Останні дні свого життя Пеле провів з рідними у лікарні Сан-Паулу, де отримував паліативну допомогу. Родина ні на хвилину його не покидала.

Читайте також:

Пеле-80! Десять фактів про живу легенду футболу

Він завершив спортивну кар’єру ще в 1977 році, але залишається одним з найвідоміших футболістів у світі.

Пеле – єдиний футболіст в історії, який тричі став чемпіоном світу (у 1958, 1962 і 1970 роках). Його рекорд за кількістю забитих голів – 1281 в 1363 іграх за клуби “Сантос” і “Нью-Йорк Космос” та збірну Бразилії – поки що не зміг побити ніхто.

ФІФА визнала його визначним футболістом, а Міжнародний олімпійський комітет – найкращим спортсменом XX століття.

Але в біографії Пеле є деякі маловідомі епізоди. Ось десять з них.

Як Пеле вдарив арбітра

Автор фото, COURTESY OF SANTOS F

Веласкес (праворуч) видалив Пеле з поля, але замість цього сам залишив гру

Клуб “Сантос”, за який виступав Пеле, 18 червня 1968 роки грав у Боготі товариський матч проти збірної Колумбії.

Переповнений стадіон охнув, коли суддя Гільєрмо Веласкес видалив великого Пеле з поля за те, що той, граючи проти колумбійського захисника, порушив правила, та ще й образив його словами.

Але далі сталося неймовірне: розлючені футболісти “Сантоса” обступили суддю, який вийшов з цього натовпу з підбитим оком.

В інтерв’ю 2010 року Веласкес сказав, що вважав за краще передати свисток одному з бічних арбітрів і піти.

Пеле продовжив гру.

Як Пеле зупинив війну. На час матчу

Автор фото, Getty Images

У громадянській війні 1967-70 років у Нігерії загинуло понад мільйон людей

У 1960-х роках “Сантос” був одним з найзнаменитіших клубів в світі і заробляв на своїй славі, граючи по всьому світу в платних товариських матчах.

Одна з таких зустрічей відбулася 4 лютого 1969 року в Бенін-Сіті в Нігерії. “Сантос” обіграв місцеву команду з рахунком 2:1.

У Нігерії тоді йшла війна між центральним урядом і Східною провінцією, яка проголосила себе незалежною державою – Республікою Біафра.

Як стверджував історик клубу “Сантос” Гульєрме Гуарче, бразильці хвилювалися за свою безпеку і поставили вимогу, щоб на час їхнього перебування в країні оголосили перемир’я. І ​​протиборчі сторони нібито погодилися.

В автобіографії Пеле, опублікованій у 1977 році, цей випадок не згаданий. Але в книзі, написаній через 30 років, він про нього згадав.

За словами Пеле, він не може з упевненістю стверджувати, що формально уклали перемир’я, але господарі поля запевнили гостей, що під час їхнього перебування в країні боїв не буде.

Як Пеле навчався з Ленноном і не зустрівся з “Бітлз”

Автор фото, Getty Images

У 1975 році Пеле переїхав в Нью-Йорк і став виступати за клуб “Нью-Йорк Космос”. Це було тоді, коли в Штатах зробили першу спробу популяризувати європейський футбол.

Він вирішив підтягнути свою англійську в мовній школі для дорослих і зустрів там колишнього бітла Джона Леннона, який в той час теж жив у Нью-Йорку.

“Леннон вчив японську в тій же школі, що і я”, – написав Пеле у своїх мемуарах, що вийшли у 2007 році.

За словами Пеле, тоді ж Леннон розповів йому, що під час Чемпіонату світу 1966 року, що проходив в Англії, бітли хотіли з ним познайомитися і прийшли в готель, де жила бразильська збірна. Але їх не пустили.

Пеле це пояснив консервативними поглядами менеджерів команди.

Чому Пеле не грав за європейський клуб

Автор фото, Getty Images

Після 18 років в команді “Сантос” Пеле у 1975 році виїхав до Нью-Йорку на три сезони

На відміну від багатьох бразильських футболістів, знаменитих і не дуже, що переїхали до Європи насамперед з меркантильних міркувань, Пеле у період його розквіту за кордон просто не відпустили.

“Сантос” відкинув усі пропозиції продати Пеле, у тому числі від “Мілана” і мадридського “Реала”, а гравці, навіть великі, на той час права голосу не мали.

Тиск був і від політичної верхівки: у 1961 році президент Бразилії Жаніу Квадрус спеціальним декретом оголосив Пеле “національним надбанням”.

У результаті легендарний гравець поїхав в Нью-Йорк лише в 35 років.

Чому Пеле вперше одягнув капітанську пов’язку в 50 років

Автор фото, Getty Images

Пеле одягнув капітанську пов’язку на єдиний матч

Впродовж усієї кар’єри Пеле відмовлявся бути капітаном команди — чи “Сантоса”, чи національної збірної.

Капітанську пов’язку він одягнув єдиний раз в житті: під час матчу збірної Бразилії проти збірної світу в Мілані, який організували у 1990 році на честь його 50-річчя – через 19 років після відходу Пеле з національної збірної.

Він провів на полі перший тайм.

Бразильці програли з рахунком 2:1.

Знавцям футболу цей матч запам’ятався перш за все тим, що нападник Антоніо Рінальдо міг дати Пеле можливість забити останній гол в його житті, але замість того, щоб віддати пас ветерану, в честь якого, власне, і проводився матч, вдарив сам і по воротах не влучив.

“Він трохи розсердився на мене”, – делікатно висловився Рінальдо в інтерв’ю бразильському інтернет-виданню Globo Esporte у 2010 році.

Як Пеле “викрали” в Тринідаді

Автор фото, Getty Images

Пеле часто носили на руках, але так далеко, як Трінідаді його ще ніколи не заносили

5 вересня 1972 року, коли “Сантос” грав в столиці карибської держави Тринідад і Тобаго Порт-оф-Спейн, там тривали сутички. Дорогою з аеропорту футболісти бачили в місті танки.

“Ми вирішили, що відіграємо швидше і стрибнемо назад в літак”, – згадував у 2010 році колишній захисник “Сантоса” Назарено Обердан.

Але коли Пеле на 43-й хвилині забив гол, захоплені вболівальники вийшли на поле, підняли його на плечі й понесли вулицями міста.

Все обійшлося добре, але великого задоволення Пеле не отримав.

Як Пеле знімався в Голлівуді й переграв Сталлоне

Автор фото, Getty Images

За словами Пеле, Сильвестр Сталлоне (зліва) не міг вдарити по м’ячу під час зйомок фільму 1981 року “Втеча до перемоги”

У 1981 році вийшов на екрани американський фільм “Втеча до перемоги”, про футбольний матч між командами військовополонених союзників і гітлерівських охоронців табору.

Головну роль воротаря команди полонених і організатора втечі виконував Сильвестр Сталлоне, який вже був на той час зіркою завдяки фільмам про Роккі.

Крім акторів, у “Втечі до перемоги” знялися вісім професійних футболістів, які грали самих себе. З-поміж них був і Пеле.

В одній зі сцен 41-річний Пеле забив гол акробатичним ударом в стрибку через голову, причому дубля не знадобилося.

А Сталлоне, за його словами, виглядав непереконливо.

В одному з інтерв’ю Пеле стверджував, що, за задумом авторів фільму, він повинен був грати воротаря, а Сталлоне — нападника, але план довелося переглянути, тому що актор нібито не міг влучити по м’ячу.

Як Пеле міг би стати великим воротарем.

Автор фото, Getty Images

Під час тренувального матчу в 1966 році: Пеле міг би бути і воротарем!

До речі, голлівудські продюсери майже вгадали, коли хотіли знімати Пеле в ролі воротаря.

Насправді Пеле чотири рази у житті стояв на воротах “Сантоса”, зокрема у півфіналі чемпіонату Бразилії 1964 року, і не пропустив жодного м’яча!

Пеле — не один на світі

Автор фото, Getty Images

Абеді Пеле – один з найвідоміших у Гані футболістів

“Пеле єдиний!” – йдеться у відомій кричалці бразильських фанатів. Насправді це не так.

При славі Пеле не дивно, що у нього з’явилися численні тезки, як у світі футболу, так і поза ним.

Один з найвідоміших футболістів Африки, капітан збірної Гани в 1990-х роках, з’явився на світ як Абеді Айю, але прославився як Абеді Пеле.

Педро Монтейро з Кабо-Верде, колишній захисник “Саутгемптона”, теж більше відомий як “Пеле”, і, як і справжній Пеле, заробив це прізвисько в школі.

Але ще більше про заслуги Пеле каже поширеність імені, отриманого ним при хрещенні.

За даними бразильського державного Інституту географії і статистики, у 1950 році ім’я Едсон у Бразилії мали 43 511 чоловіків, а у 1970-му їх стало більше – 111 тисяч.

Як король футболу міг стати президентом

Автор фото, Getty Images

У 1990-і Пеле три роки був міністром спорту

У 1990 році Пеле оголосив журналістам, що подумує балотуватися на пост президента Бразилії на виборах 1994 року.

Намір залишився нездійсненим, але у 1995-1998 роках Пеле був міністром спорту і під час його каденції ухвалили закон, який розширив права гравців у відносинах з керівництвом клубів, про що мріяли футболісти його покоління.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Пеле – легендарний футболіст, який отримав шанс увійти в історію

Матеріали з позначкою “Спецпроєкт”, “Партнерський матеріал” чи “Актуально” розміщені на комерційній основі. Редакція може не поділяти цю позицію.

Не всі люди знають футболістів поіменно. Особливо, якщо не цікавляться цим видом спорту або ж вболівають за окремі команди. Та про Пеле чули усі без винятку, адже цей легендарний футболіст і досі вражає та надихає світ.

Триразовий чемпіон світу, найкращий гравець ХХ століття за версією престижних спортивних видань, переможець Суперкубка міжконтинентальних чемпіонів – це далеко не всі регалії, якими можна описати дивовижну кар’єру Пеле, зазначає 24 Канал.

Скромний хлопець із бразильських нетрів зумів зробити так, щоб усі трибуни скандували його ім’я, а суперники – відчували приреченість на поразку з виходом Пеле на поле.

А все тому, що він займався справою, яка робила його щасливим, та не упускав можливостей досягнути більшого. У Slots City впевнені, що це до снаги кожному, потрібно лише бачити свій шанс та ловити його. Так і недосяжна мрія вмить може стати реальністю завдяки не проґавленій нагоді її втілити.

Історія Пеле – яскравий тому доказ. Адже хлопець народився у небагатій сім’ї та, здавалось би, без змоги отримати світову славу. Та навіть у цих умовах талановитий футболіст зумів знайти свій шанс вийти на професійне футбольне поле та показати, на що здатні бразильці. Як йому це вдалось – розповідаємо у новому випуску спецпроєкту “Шанс на успіх”.

Коли футбол – у генах

Усі чули ім’я Пеле. Та мало хто знає, що це псевдонім легендарного футболіста. Насправді його було звати Едсон Арантіс ду Насіменту, у колі рідних – просто Діко.

Існує чимало версій, як з’явилось прізвисько Пеле. За однією з них, друзі Діко називали його так, дражнячи. Перед світовою славою батько порадив йому взяти такий псевдонім, як нагадування про своє походження. Він дослухався і так став Пеле.

Пеле – це псевдонім знаменитого футболіста / Фото Shutterstock

Загалом батько Пеле давав йому чимало порад, адже колись і сам будував професійну кар’єру футболіста. Чоловіка з прізвиськом Дондінью навіть запросили до “Атлетіко Мінейро”, що було шансом забути про злидні та перетворити своє захоплення на справу всього життя. Однак в першій же грі Дондінью отримав складну травму та більше ніколи не вийшов на футбольне поле. Біль в нозі не давав повернутись до звичного життя, тому батько Пеле змушений був іти на будь-яку роботу, щоб зводити кінці з кінцями.

Ми були ніким і майже нічого не мали. Були бідними, але могли працювати. Мій тато був футболістом на прізвисько Дондінью. Тож мене знали, як сина Дондінью. Я мріяв бути як мій батько. Був впевнений, що він – найкращий гравець світу,
– розповідав Пеле в інтерв’ю до біографічного фільму.

Скрутна фінансова ситуація повпливала і на Діко. Змалку хлопець намагався допомогти батькам та ходив чистити чоботи перехожим, отримуючи мізерну платню. А після школи разом із друзями грав у футбол. Любов до цього виду спорту наче була у його крові та перемагала: Пеле вдосконалював свої вміння вести м’яч на вулицях рідного містечка та навіть не міг мріяти про шанс стати професійним спортсменом.

Як великий провал Бразилії на кубку світу перетворився на мотивацію

У середині ХХ столітті мало у кого був телевізор, особливо у бідних містечках Бразилії. Тож більш заможні бразильці купували квитки та спостерігали за грою на трибунах, а інші могли повболівати за улюблені команди завдяки радіо.

Особливо об’єднав усю країну 1950 рік: тоді Бразилія вперше вийшла у фінал кубка світу. Всі – від маленьких дітей до старців – згуртувались довкола радіо, люди захопливо слухали і коментували матч. Та команда програла у поєдинку з Уругваєм, упустивши свій шанс вийти з чемпіонату лідером.

Вболівав за Бразилію і Пеле. Як він згодом згадував, після фінального свистка рефері на вулицях усі мовчали, це була справжня трагедія для людей, чоловіки не стримували сліз.

Я не знав, що сказати татові, він плакав. Тож я сказав йому: “Не хвилюйся, не журися, я тобі ще виграю кубок світу”,
– розповідав Пеле.

Дондінью, мабуть, і не підозрював, що це не просто слова-втішання сина: хлопець привезе до Бразилії кубок світу, і не один!

Пеле тричі був чемпіоном кубка світу / Фото Shutterstock

Шлях до професійного футболу

Обіцянка батьку була хорошим стимулом для Діко, проте не шансом на успіх. Хлопчик навіть не мав бутсів, аби по-справжньому грати на полі. Крім цього, мама Пеле була проти навіть того, що футбол згадувався у їхньому домі, адже боялась, що її син повторить долю батька і, травмувавшись, назавжди залишиться жити у злиднях.

Тому Діко потай від батьків грав у футбол та навіть створив з друзями справжню команду. Хлопчики не мали тренера, виступали босоніж, і тільки у віці 12 років вийшли на поле у перших своїх бутсах.

На один з таких матчів прийшов батько Пеле, який побачив, наскільки його син майстерно веде м’яч та атакує противників. Тому він давав нащадку поради по грі, всіляко його заохочував розвиватись та записав у молодіжну секцію під керівництвом Вальдемара ді Бріту – нападника збірної Бразилії. Саме цей тренер навчив дітей використовувати повітря, як поле для гри. Згодом Пеле це стане у нагоді, коли він не раз заб’є м’яч у ворота головою.

Музей Пеле у Бразилії / Фото Shutterstock

Тренер одразу зрозумів, що перед ним – майбутня зірка футболу. Тому, коли Пеле виповнилось 15 років, Вальдемар ді Бріту запросив його до однієї з найсильніших бразильських команд “Сантоса”.

Рішення було непростим, адже Пеле ще жодного разу не покидав рідного дому, а тут ще неповнолітній хлопець мав їхати на тренувальну базу та жити там без батьків. Для підлітка та його родичів цей період був нелегким. Однак це був шанс Діко вийти на професійне поле, тож він ним скористався.

Нові бутси, спортивна форма, належне харчування для юних спортсменів, тренування з професіоналами на справжньому футбольному полі, перші матчі – це вже було чималим успіхом для юного Пеле.

Стадіон “Сантос”, де відбулось становлення Пеле як професійного футболіста / Фото Shutterstock

Спершу Пеле грав за молодіжну команду. Та невдовзі, коли форвард “Сантоса” отримав травму, хлопця перевели в основний склад.

Діко суттєво вирізнявся серед колег по клубу. Він був нижчим за інших футболістів, дещо невпевненим, проте як тільки лунав свисток шукав можливості забити м’яч у ворота суперника, був кмітливим і швидким. Перший гол не забарився: наполегливий Пеле майстерно його забив 7 вересня 1956 року. А вже за перших 11 матчів він приніс “Сантосу” 17 м’ячів у воротах суперника. Тож клуб підписав контракт із юним футболістом, а за його успіхами вже почали спостерігати у Бразилії.

Мені було всього 16 років, але я казав, що професійний футболіст. Я й не помітив, як мене вже покликали на кубок світу 1958 року,
– згадував Пеле.

Чемпіонат світу з футболу і світова слава

Вже до повноліття Діко опанував тактику гри, його контроль м’яча, зоровий інстинкт і рефлекси допомагали обходити найкращих захисників і забивати голи. Та якщо у Бразилії вже спостерігали за успіхами Пеле, в Європі і не підозрювали, на що здатен цей талановитий юнак. Відтак у пресі суперники, та й самі представники ЗМІ, дещо глузливо коментували участь 18-річного футболіста у матчах.

Деякі журналісти казали, що я замолодий, що в мене замало досвіду. Але тато завжди казав мені: “Не хвилюйся, синку, повір у себе. На стадіоні ви всі рівні”. І це додавало мені сил,
– згадував Пеле.

У ті часи Бразилія не вважалась футбольною нацією, тому ніхто не плекав особливих надій, що ця країна переможе. Фаворитами чемпіонату називали Швецію та Францію. Проте Пеле похитнув упевненість усіх експертів, разом із колегами зі збірної він зробив неможливе: команда феєрично отримала шанс виступити у фіналі, а у вирішальній грі забила Швеції 5 голів! Це був історичний момент, коли Бразилія вперше виграла кубок світу.

29 червня 1958 року – день, коли Бразилія виграла наш перший кубок світу. Пролунав фінальний свисток і я знепритомнів просто на полі. Коли мені вдалося розплющити очі, я був неначе уві сні. Минуло 18 місяців, відколи я вперше покинув батьківський дім, а здавалося, промайнули роки… Я ніколи не забуду 58-ий – рік, коли я став Пеле,
– згодом поділився футболіст.

Додому Пеле повернувся справжнім героєм. Футболістів зустріли оваціями, здавалось, вся Бразилія вийшла на вулиці, щоб подякувати їм за тріумф. Та найголовніше – люди навіть у нетрях відчули гордість за те, що приналежні до цієї нації та є земляками Пеле.

Статуя Пеле у Катарі / Фото Shutterstock

Отже, кубок світу 1958 року був становленням найвеличнішого гравця усіх часів, а Пеле став наймолодшим футболістом, який забивав голи на ЧС та вигравав кубок світу.

Якось тато сказав мені: “Щоб грати у футбол, потрібна відвага”,
– згадував Пеле.

І не помилився, адже завдяки своїй сміливості він не раз обходив найкращих захисників світу та хвацько забивав голи супернику. Бо як на полі, так і в житті Пеле завжди вмів побачити шанс.

Знайти у собі відвагу та не проходити повз можливості – це шлях до успіху. У Slots City підтримують сміливців, бо шанс – там, де ви!