Чому після часнику пронос

0 Comments

Діарея: чому виникає та що робити

Про пронос кажуть, коли випорожнення стають незвично рідким, а позиви в туалет – частими, як правило, не менше трьох разів на добу. У більшості випадків понос проходить без втручання лікарів протягом декількох діб або швидше.

Причини проносу різноманітні. Зазвичай це вірусні або бактеріальні інфекції, непереносимість харчових продуктів, однак його можуть викликати зловживання алкоголем, приймання антибіотиків або деяких інших ліків, стрес і інші фактори.

Що робити при діареї

Пити достатню кількість рідини

При легкій діареї це основний метод лікування. При проносі людина втрачає багато води, це необхідно компенсувати, потрібно не допустити зневоднення. Заповнювати втрату рідини краще не простою водою, а розчинами, що містять сіль і глюкозу, – це допомагає рідині затримуватися в організмі.

В аптеках продаються спеціальні порошки, з яких легко зробити розчин для відновлення водно-сольового балансу. Інший, менш ефективний, варіант – пити розведений натуральний сік з солоними крекерами. Краще не вживати каву і газовані напої.

При важкому зневодненні необхідна допомога професіоналів: може знадобитися внутрішньовенне вливання рідин.

Стежити за харчуванням

При відсутності апетиту при проносі перевага віддається рідинам, з їжі добре підходять приготовані овочі (в першу чергу крохмалисті, наприклад, картопля і цукіні), макаронні вироби, каші (рис, пшениця, овес), супи, білий хліб. У їжу потрібно додавати сіль. Додатково можна їсти солоні крекери, банани. Харчуватися краще невеликими порціями.

При необхідності приймати ліки

Існують безрецептурні препарати для зупинки проносу (наприклад, лоперамід). Вони впливають не на причину проблеми, а на її механізми, гальмують рух кишківника. Їх не слід застосовувати, якщо температура тіла перевищує 38 градусів або у випорожненнях з’явилася кров.

Антибактеріальні препарати частіше не потрібні при проносі, в деяких випадках вони можуть погіршити його перебіг. Вони можуть бути рекомендовані в разі частих (більше восьми разів на день) позивів, зневодненні, симптомах понад тиждень, при ослабленому імунітеті та під час лікування в стаціонарі. Рішення про призначення приймає лікар.

Не поширювати інфекцію

Оскільки причиною проносу частіше є інфекція, необхідно вжити заходів, щоб вона не передалася іншим. Для цього потрібно:

  • Часто мити руки з милом.
  • Прати одяг і постільну білизну, забруднену фекаліями або блювотними масами, окремо від інших речей в гарячій воді.
  • Мити сидіння унітазу, ручки кранів, дверні ручки та поверхні щодня.

Не можна:

  • Готувати їжу іншим людям (якщо це можливо).
  • Давати іншим людям користуватися своїми особистими речами (рушниками, посудом і так далі).
  • Користуватися басейном протягом двох тижнів після того, як понос припинився.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Діарея (пронос)

Стан, при якому пацієнт виділяє кал надто рідкої консистенції (рідкий або напіврідкий; тип 6–7 за Бристольською шкалою оцінки випорожнень→рис. 1.2-1) зі збільшеною частотою (≥3/добу).

Патомеханізм та причини

1. Механізми

1) порушення всмоктування у тонкому або товстому кишківнику, яке спричинені:

а) зменшенням поверхні всмоктування або пошкодженням транспортного механізму в епітелії

б) наявністю у просвіті кишківника невсмоктувальних осмотичноактивних речовин (осмотична діарея) — викликає перехід рідини до просвіту ШКТ, згідно з осмотичним градієнтом;

в) прискореним пасажем (прискореною моторикою);

2) збільшення виділення електролітів та води у тонкому або у товстому кишківнику (секреторна діарея), спричинене активацією транспортних механізмів в епітелії або волокон кишкової нервової системи:

а) ентеротоксинами бактерій;

б) медіаторами запалення (аденозин, гістамін, серотонін, перекис водню, фактор активації тромбоцитів [ФАТ], лейкотрієни, простагландини, цитокіни) — запальна діарея зазвичай супроводжується також порушенням всмоктування внаслідок пошкодження епітелію та зменшення поверхні всмоктування;

2. Класифікація та причини

1) гостра діарея (≤14 днів):

а) інфекції ШКТ або вживання бактеріальних токсинів (>90 % випадків гострої діареї);

б) небажані ефекти ЛЗ (найчастіша причина неінфекційної діареї) — антибіотики широкого спектру дії, антиаритмічні препарати (β-блокатори, дилтіазем), гіпотензивні ЛЗ (напр., інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, діуретики), НПЗП, теофілін, антидепресанти (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну), цитостатики (найчастіше фторурацил, іринотекан, мітоміцин), блокатори Н 2 -гістамінових рефепторів, антацидні препарати (гідроксид магнію), метформін, гормони щитоподібної залози, зловживання проносними засобами (припинення їх застосування зазвичай призводить до припинення діареї протягом 24–48 год);

в) токсини — отруєння грибами (напр., α-аманітином, що міститься у блідій поганці), інсектициди (фосфорорганічні сполуки), етиловий спирт, оксид арсену;

г) харчова гіперчутливість;

д) ішемічний коліт, гострий дивертикуліт ободової кишки;

2) хронічна діарея (≥30 днів; діарея тривалістю 14–29 днів окреслюється як персистуюча) — рідко спричиняється інфекцією ШКТ (за винятком хворих з імунодефіцитом); причиною в >90 % випадків є неспецифічні запальні захворювання кишківника, рак ободової кишки або синдром подразненого кишківника:

а) секреторна діарея — ЛЗ (найчастіша причина; проносні засоби з групи препаратів, що підвищують моторику [бісакодил, антраноїди, алое] та інші [як при гострій діареї]), токсини (хронічне зловживання алкоголем, оксид арсену), жовчні кислоти (при порушенні їх всмоктування у клубовій кишці, напр., синдром надмірного бактеріального росту, запалення або резекція дистального відділу клубової кишки), коротколанцюгові жирні кислоти (утворюються в товстій кишці як продукт ферментації невсмоктаних дисахаридів [при непереносимості] і харчових волокон), гормонально активні новоутворення (карциноїд, ВІПома, гастринома, ворсинчаста аденома товстого кишкiвника, медулярний рак щитоподібної залози, мастоцитоз);

б) осмотична діарея — ЛЗ (проносні засоби з групи осмотичних речовин [сульфат магнію, поліетиленгліколь і макрогол, лактулоза], антацидні препарати [гідроксид магнію], орлістат, тривале застосування колхіцину, холестираміну, неоміцину, бігуанідів, метилдопи), деякі дієтичні продукти харчування та солодощі, що містять сорбіт, маніт або ксиліт, недостатність лактази (непереносимість лактози) та інших дисахаридаз (первинна [вроджена напр., гіполактазія дорослого типу] або вторинна [напр., внаслідок інфекції і запальних процесів у кишківнику]), синдром короткої кишки, кишкові нориці;

в) стеаторея — порушення травлення (екскреторна недостатність підшлункової залози [хронічний панкреатит, рак, муковісцидоз], синдром надмірного бактеріального росту, холестатичні захворювання печінки), порушення всмоктування (целіакія, лямбліоз, хвороба Уіппла, ішемія кишківника, абеталіпопротеїнемія, лімфангіолейоміоматоз кишківника та інші причини ентеропатій з втратою білка);

г) запальна діарея — неспецифічні запальні захворювання кишківника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона), мікроскопічний, ішемічний та радіаційний коліт (напр. після променевої терапії органів черевної порожнини), харчова непереносимість, первинні та вторинні імунодефіцити, новоутворення кишківника (напр. рак ободової кишки), ЛЗ (цитостатики, циклоспорин, НПЗП, статини, блокатори Н 2 -гістамінових рецепторів, тиклопідин, ІПП, препарати золота), кишкові найпростіші (Giardia intestinalis, Entamoeba histolytica, Cryptosporidium parvum, Isospora, Cyclospora) та інвазія кишкових гельмінтів;

д) прискорений пасаж (прискорена моторика — синдром подразненого кишківника, гіпертиреоз, прокінетичні ЛЗ [метоклопрамід, цісаприд]).

Діагностика

У кожному випадку необхідно оцінити ступінь зневоднення. Якщо не виявлено характерних симптомів та немає анамнестичних даних, що вказують на неінфекційну причину (напр. ЛЗ) → припустіть, що гостра діарея викликана шлунково-кишковою інфекцією або харчовим отруєнням. Якщо симптоми зберігаються або посилюються, незважаючи на адекватне лікування, і діарея продовжується (>10–14 днів) або епізоди діареї часто повторюються → розгляньте причини хронічної діареї та проведіть відповідну діагностику (рис. 1.15-1). Тактика при гострій інфекційній діареї →розд. 4.28.1.

Рисунок 1. Алгоритм діагностики хронічної діареї (на основі рекомендацій БТГ, модифіковані)

При хронічній діареї оцініть вигляд випорожнень та характер діареї, що допоможе попередньо звузити список можливих причин. Паціент залишається натщесерце, щоб визначити характер діареї; остаточним підтвердженням є визначення концентрації натрію (Na кал ), осмотичного «провалу» (осмотичний «провал» [мОсм/л] = осмоляльність калу, визначена осмометром — 2 × [Na кал + К кал ] або 280 – 2 × [Na кал + К кал ]) та вмісту відновлюючих субстанцій у випорожненнях (норма

Слід виключити псевдодіарею — часте виділення малих кількостей рідкого, коричневого калу, типово з нетриманням калу, пов’язане з переповненням і розтягненням ободової кишки, що спричинене обтурацією прямої кишки каловими масами в перебігу тяжкого закрепу або звуженням сигмоподібної кишки (рідше — прямої кишки) з приводу органічних змін, зокрема новоутворень.

2. Осмотична діарея: випорожнення характеризуються високим показником осмотичного “провалу” (>125 мОсм/л) і концентрацією натрію 0,5 % відновлюючих субстанцій, є симптомом порушення травлення дисахаридів. Осмотична діарея припиняється натщесерце і після відмови від вживання осмотично активної речовини.

3. Стеаторея: жирні, блискучі, мажучі випорожнення, важко змиваються водою з унітазу, з гнильним запахом.

4. Запальна діарея: може проявлятися наявністю крові у калі, великою кількістю лейкоцитів та/або позитивним результатом дослідження на наявність кальпротектину і лактоферину в калі. Може супроводжуватися системними симптомами запальної реакції (гарячка, підвищення концентрації білків гострої фази [напр. СРБ], підвищення ШОЕ) або периферичною еозинофілією (напр. при алергічній діареї) та гіпоальбумінемієюю.

5. Зневоднення: основне ускладнення гострої та хронічної діареї. Від його ступеня залежить спосіб та інтенсивність лікування розчинами (п/о чи в/в, амбулаторно чи стаціонарно, об’єм розчинів, який необхідно ввести). Найточнішим є порівняння нинішньої маси тіла хворого з останнім (нещодавнім) зважуванням перед захворюванням — ступінь зневоднення виражається у відсотках зниження маси тіла, що визначає кількість рідини, яку необхідно ввести у фазі регідратації. Ступінь зневоднення також можна оцінити на основі клінічних симптомів. Ступені зневоднення:

2) легкий (втрата >5 і не виникає в осіб похилого віку з порушенням відчуття спраги ), незначно виражена сухість слизових оболонок ротової порожнини;

3) помірне, середнього ступеня (втрата >5 і 1,5–2 с) часу наповнення капілярів нігтьового ложа (найбільш чутливий симптом; слід стиснyти нігтьове ложе з метою його анемізації, а потім звільнити натиск, після чого рожевий колір повинен з’явитися протягом

4) тяжке (≥10 % маси тіла) — ознаки зневоднення середнього ступеня і додатково симптоми гіповолемічного шоку.

6. Порушення електролітного обміну та метаболічний ацидоз: відповідні дослідження виконуються в разі хронічної діареї та коли розглядається питання про внутрішньовенну регідратацію.

Симптоматичне лікування

1. Показання до госпіталізації (необхідність в/в регідратації):

1) тяжкий ступінь зневоднення (втрата ≥10 % маси тіла або симптоми гіповолемічного шоку);

2) симптоми зневоднення у хворого похилого віку — хворі часто не відчувають спраги і вживають занадто малу кількість рідини;

3) тяжкий загальний стан хворого;

4) стани, які не дозволяють застосовувати пероральну регідратацію — стійке блювання, паралітична кишкова непрохідність;

5) безуспішність пероральної регідратації (посилення симптомів зневоднення, незважаючи на прийом адекватної кількості пероральних регідратаційних розчинів або труднощі з прийомом необхідної кількості рідини).

1) відновлення дефіциту (регідратація) — у перші 3–4 год призначається виключно РПР в об’ємі, що дорівнює оціненій втраті маси тіла (хворий повинен пити вдосталь, щоб втамувати спрагу):

а) якщо ознак зневоднення немає — до ≈20 мл/кг маси тіла;

б) легке зневоднення — ≈50 мл/кг маси тіла;

в) зневоднення середнього ступеня — 50–100 мл/кг маси тіла;

г) розрахований об’єм потрібно збільшити в залежності від потенційних поточних втрат рідини: додатково 5 мл/кг маси тіла після кожного рідкого випорожнення або епізоду блювання.

Тяжке зневоднення (втрата ≥10 % маси тіла) або симптоми шоку чи непрохідність ШКТ → негайна госпіталізація та в/в інфузія кристалоїдів (розчин Рінгера, 0,9 % NaCl) . Після стабілізації стану хворого (нормалізація пульсу і артеріального тиску, покращення стану свідомості, відсутні симптоми непрохідності) відновлюйте оцінений дефіцит рідини — залежно від ступеня покращення — далі в/в або п/о у формі РПР (→вище).

2) підтримуюче лікування — слід продовжувати прийом РПР iз метою відновлення поточних втрат води та електролітів iз калом та блюванням (→вище) і розпочати харчування (реаліментація). Додатково хворий повинен пити РПР або нейтральні розчини (без обмежень до моменту втамування спраги) в об’ємі, рівному добовій потребі у рідині (після відрахування об’єму спожитої їжі). РПР приймають до моменту припинення діареї.

3. Лікування інших порушень — якщо необхідно (зазвичай у хворих із тяжким зневодненням), слід лікувати метаболічний ацидоз, гіпернатріємію, гіпонатріємію, гіпокаліємію, гіпокальціємію, гіпомагніємію. Найбільш поширеним є ізотонічне зневоднення. При хронічній діареї також лікуйте гіпотрофію, дефіцити вітамінів та мікроелементів.

4. Протидіарейні ЛЗ

1) лоперамід п/о — похідне опіоїдів, сповільнює перистальтику кишківника, збільшує всмоктування води, зменшує кількість випорожнень. Розглядається як додатковий ЛЗ у хворих із водянистою діареєю, що протікає без гарячки або з незначною гарячкою. Добре переноситься підлітками та дорослими, низький ризик виникнення побічних явищ. Лікування розпочинають з 4 мг одноразово п/о, а потім по 2 мг після кожного рідкого випорожнення (макс. 16 мг/добу — в разі лікування тільки впродовж 2 днів — 16 мг/добу). Протипоказаний при кров’янистій діареї або високій гарячці.

2) діосмектит п/о 3 г 2–3 × на день;

3) октреотид — застосовується для симптоматичного лікування діареї, пов’язаної з хіміотерапією, синдромом Золінгера-Елісона, карциноїдом, ілеостомією, норицею, кишковою непрохідністю, при хронічний діареї у хворих на СНІД. Зменшує вісцеральний кровотік, гальмує секрецію і нормалізує перистальтику кишківника. Призначається у тривалій п/ш інфузії, зазвичай — 300–600 мкг/добу (можна змішувати в шприці з морфіном, галоперидолом, мідазоламом і гіосцином).

Постійний пронос (діарея): причини і лікування

Таке явище, як діарея, знайоме кожній людині. Однак якщо це постійний пронос, причини якого можуть бути різними, то він не тільки доставляє людині масу незручностей, але і загрожує серйозними ускладненнями. Особливо неприємно, коли діарея не проходить довгий час. Фахівці настійно рекомендують не ігнорувати даний симптом, так як він може свідчити про наявність великих проблем. Якщо не звертати уваги на частий пронос, це може дуже сильно послабити організм людини, що загрожує розвитком деяких патологій з важким лікуванням.

У медицині такою назвою, як діарея, позначають дефекацію, відбувається частіше трьох разів на добу. При цьому випорожнення дуже рідкі, а іноді мають домішки крові або непереварівшейся їжі. Досить небезпечне явище, якщо пронос триває більше доби. Вся справа в тому, що з рідким калом виходить не тільки багато води, але і корисних речовин. Подібне явище загрожує великими проблемами в роботі багатьох життєво важливих органів.

Понос може бути різним. У деяких випадках проблема полягає тільки в тому, що стілець стає занадто рідким. Але іноді, особливо на початку появи діареї, можуть траплятися дуже сильні позиви в туалет. Буває і так, що у хворого просто немає сил терпіти, тому відбувається мимовільна дефекація.

Розвиток гострого проносу може відбуватися з різних причин. Але найчастіше подібне явище стає наслідком отруєння або проблем з травленням. Дуже важливо визначити першопричину появи проносу, особливо якщо він став затяжним. Подібний симптом є вагомим приводом для того, щоб звернутися до лікаря. Цілком можливо, що постійна діарея сигналізує про розвиток серйозної патології.

  • 1 Чому діарея не припиняється?
  • 2 Чому їжа не всмоктується?
  • 3 Порушення травлення

1 Чому діарея не припиняється?

Затяжна діарея повинна насторожити людину. Якщо пронос не проходить дуже довго, цьому повинно бути пояснення, яке можна знайти у лікаря. Частою причиною постійної діареї стає неспецифічний виразковий коліт, який відомий як хвороба Крона. Це досить важке захворювання з частими рецидивами, яке вражає товстий кишечник.

ОЛЬГА КИРОВЦЕВА: “Як просто вилікувати гастрит в домашніх умовах за 1 місяць. Перевірений спосіб – записуйте рецепт…!” Читати далі >>

  • Понос після прийому антибіотиків
  • Чому буває пронос
  • Причини появи зеленого калу у дорослих і дітей

В наш час ще немає чіткого визначення причин, за яких може виникнути хвороба Крона. Але все ж лікарі говорять про те, що в групі ризику знаходяться люди з поганою спадковістю і ті, хто веде нездоровий спосіб життя. Перебіг хвороби вкрай неприємне. Хвороба Крона характеризується частими загостреннями, які раптово переходять в стадію ремісії. У гострій стадії завжди відзначається постійно виникає пронос, який супроводжується сильним болем у животі, схожою на перейми. В калових масах можуть бути домішки крові та гною. Біль у животі, іноді стає просто нестерпним. У період загострення недуги хворий стрімко втрачає вагу, дуже мало їсть і п’є. Все це супроводжується запальним процесом у кишечнику, тому не виключається підвищення температури тіла.

Лікування хвороби буде дуже довгим і складним. Найчастіше повністю позбутися від виразкового коліту неможливо, але завдяки правильно підібраній медикаментозної терапії можна звести до мінімуму процеси загострення.

Ще однією причиною постійного проносу може бути гіперфункція щитовидної залози. З-за неправильної вироблення певних гормонів відбувається скорочення кишечника, що і призводить до дефекації. Це може бути дуже небезпечно, так як загрожує втратою корисних речовин і зневодненням. Тому хворому слід звернутися до лікаря якомога раніше, щоб отримати правильне лікування. Для усунення неприємних симптомів використовують гормональні препарати.

У деяких пацієнтів спостерігаються проблеми з всмоктуванням поживних речовин у тонкому кишечнику. Це призводить до проблем з травленням, в тому числі і до постійного проносу. Найчастіше дефекація відбувається відразу після прийому їжі, і їжа виходить, практично не переварюючи. В основному подібне явище відбувається на тлі запальних процесів у підшлунковій залозі.

  • ВАЖЛИВО ЗНАТИ! Гастрит? Виразка? Щоб виразка шлунка не перейшла в рак, випийте склянку…Читати далі >>

2 Чому їжа не всмоктується?

МИ РЕКОМЕНДУЄМО!

Для профілактики і лікування Захворювань шлунково-кишкового тракту наші читачі радять Монастирський чай. Це унікальний засіб до складу якого входять 9 лікарських трав корисних для травлення, які не тільки доповнюють, але і посилюють дії один одного. Монастирський чай не тільки усуне всі симптоми хвороби ШЛУНКОВО-кишкового тракту і органів травлення, але і назавжди позбавить від причини її виникнення.

Мальабсорбція, яка є цілим комплексом симптомів і патологій, може призвести до того, що у людини надовго затримується пронос. Насправді діарея не припиниться, поки не буде усунена причина, за якою їжа і корисні речовини не мають можливості нормально прийматися організмом. Дана проблема є дуже небезпечною, так як призводить до сильного авітамінозу і порушення обміну речовин. Подібна патологія проявляється і у дорослих, і у пацієнтів в дитячому віці.

Проблеми з всмоктуванням їжі можуть бути вродженими. У деяких дітей це проявляється відразу після народження, але частина пацієнтів стикається з такою неприємністю у перші 10 років свого життя. Крім того, хвороба може носити набутий характер. Мальабсорбція може бути спровокована захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

У будь-якому випадку патологія буде мати характерні симптоми. Мова йде про постійну діареї, сильних болях у животі і стабільно низькою масою тіла. Нерідко хвороба супроводжується супутніми недугами. Сюди варто віднести анемію, найсильніший авітаміноз і здуття живота. Нормального стільця у хворого не буде. Пронос завжди з’являється після їжі, а позиви відзначаються практично відразу після того, як їжа потрапляє в шлунок. Все це відбувається на тлі ферментної недостатності, до чого призводять проблеми в роботі підшлункової залози.

Проблемне всмоктування їжі може розвинутися унаслідок хронічних хвороб ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Сюди варто віднести панкреатит, гепатит, коліт, гастрит і гіпертиреоз. Подібні недуги можуть викликати порушення обміну речовин, а це, в свою чергу, провокує ферментну недостатність. Таким чином, щоб не допустити розвитку мальабсорбції, потрібно своєчасно лікувати симптоми загострення хронічних недуг. Лікування самої проблеми неможливо без правильної медикаментозної терапії. Для підбору правильних лікарських засобів необхідно звернутися до лікаря. Найчастіше фахівці призначають комплексне ферментне лікування такими засобами, як Креон, Мезим, Пангрол і Панзинорм.

3 Порушення травлення

ПОРАДА ВІД ГОЛОВНОГО ГАСТРОЕНТЕРОЛОГА

Як швидко впоратися з Виразку і Гастрит, читаємо інтерв’ю з головою інституту ШКТ РАН, Коротовым Сергієм Вікторовичем. Читати інтерв’ю >>

Найбільш частим та вірогідним чинником, який може вплинути на появу діареї, є розлад шлунка. Найчастіше при нормальній роботі шлунково-кишкового тракту отруєння або нетравлення відразу проходить після 2-3 рідких випорожнень. Іноді достатньо 1 раз очистити кишечник, щоб організм очистився і пронос пройшов.

Однак трапляються і ситуації, коли діарея стає затяжною. Причини цього бувають різні, а багато з них потребують серйозного лікування.

Тут в першу чергу варто відзначити дисбактеріоз. Це порушення нормального стану мікрофлори, що нерідко трапляється при неправильному харчуванні або тривалому прийомі антибіотиків. Частий пронос при дисбактеріозі триває до тих пір, поки стан мікрофлори не відновиться. Для лікування патології потрібно використовувати пробіотики і пребіотики. Їх можна придбати в формі таблеток, але іноді достатньо обмежитися спеціальними йогуртами.

Проблеми з травленням і, як наслідок, тривалий пронос можуть бути викликані з синдромом роздратованого кишечника. В наш час подібне зустрічається часто, так як причиною патології є нервове перенапруження і стрес. Крім того, що хворий буде занадто часто відчувати позиви в туалет, а його стілець стане рідким, також всі доповнюється посиленим серцебиттям, підвищеною пітливістю і відчуттям дискомфорту після прийому їжі.

Лікувати патологію потрібно обов’язково, так як її ігнорування може призвести до того, що хворий втратить дуже багато вітамінів, мікроелементів і води. Позбутися синдрому роздратованого кишечника можна тільки одним способом – вирішити проблему з нервами і стресом.

Що робити при появі затяжної діареї – потрібно звернутися до лікаря, щоб виявити реальну причину того, що могло викликати такий небезпечний симптом. Після цього лікар призначить правильне лікування, що дозволить уникнути ускладнень.