Василь Андрійович Жуковський — цікаві факти

Василь Андрійович Жуковський – видатний російський поет, придворний радник, перекладач і наставник багатьох відомих особистостей. Народився 29 січня (9 лютого) 1783 року і помер в 1852 році 24 квітня. Представляємо цікаві факти про Жуковського.

Дитинство

Василь Андрійович Жуковський народився 29 січня 1783 року в Тульській губернії, селі Мишенське. Мати була полоненою туркенею Сальхою, батько – Афанасій Бунін, російський дворянин. Хлопчика нотаріально усиновив хрещений батько Жуковський Андрій Григорович. Від нього Василь отримав прізвище та по батькові.

Батьки хотіли, щоб хлопчик був дворянином, тому формально він перебував у гусарській гвардії, і до шести років отримав бажаний титул. Через багато років імператор дізнався про цю хитрість і дав Василю Андрійовичу Жуковському офіційний титул дворянина, оформлений за всіма правилами.

Освіта

Майбутній поет настільки погано вчився в головному Народному пансіонаті в Тулі, що його відрахували. Зате в Благородному пансіоні при Московському університеті вчителі неодноразово відзначали його добрі здібності в російській словесності та в іноземних мовах. Ще в школі Жуковський писав вірші, вони отримали позитивну оцінку літературних критиків.

Твори

Жуковський був дуже хорошим перекладачем. В університеті він вивчив німецьку та французьку мови. Він переклав на російську мову «Дон-Кіхота», «Одіссею» та «Іліаду»».

Свій перший твір написав в 1797 році, який отримало назву «Думки біля гробниці». «Світлана» 1813 року і «Людмила» 1808 року так само є його творами. А текст першого гімну Російської імперії «Боже, царя храни» був написаний саме ним. У 11 років поет взяв за основу твори Плутарха і самостійно написав комедію.

У 1802 році був опублікований перший збірник творів Жуковського. Переклад творів «Кубок» Шиллера і «Шильонский в’язень» Байрона належать йому. Саме Жуковський розвинув такий напрямок в російській літературі, як романтизм.

Діяльність

Василь Андрійович був головою власного літературного училища. Жуковський викладав російську словесність дітям монархів, був надвірним радником і займав дуже високу посаду при дворі, але ніколи не користувався своїм становищем, крім тих випадків, коли потрібно було допомогти друзям. Саме за його ініціативою було пом’якшено покарання декабристів, перестав бути кріпаком відомий український поет Тарас Шевченко, було прощено багато боргів Пушкіна, з яким Жуковський тісно дружив.

Після смерті Олександра Сергійовича, Жуковський опублікував твір «Мідний вершник» і «Кам’яний гість», допоміг розібратися з документами і боргами Пушкіна. Поет був настільки близьким другом Жуковського, що той останні хвилини провів поруч з ним, в його квартирі на Мойці, це був день народження Жуковського. Він захоплювався Олександром Сергійовичем і ставив набагато вище себе. Саме він клопотав з приводу повернення Пушкіна із заслання.

Василь Андрійович був дуже гуманною людиною, він звільнив велику кількість своїх селян з кріпацтва.

Серед інших відомих друзів поета ще був Микола Васильович Гоголь, якого Жуковський цінував і поважав.

Завдяки діяльності Василя Жуковського російська мова в Росії стала популярнішою, ніж французька, англійська, німецька та інші іноземні мови.

Любив читати твори Миколи Михайловича Кармазіна, поета і письменника катерининських часів.

За його заступництво і пом’якшення цензури, багато письменників і поетів називали Жуковського не інакше як «Ангел-охоронець».

Під час Вітчизняної війни він став агітатором, натхненником і автором багатьох патріотичних віршів («Співак у стані російських воїнів» і «Імператорові Олександрові»). У 1812 році він зліг з тифом, який був вилікуваний з дуже великими труднощами.

Зовнішність і характер

Жуковського пам’ятають як високу і струнку людину, лагідну і м’яку. Виразні і уважні очі, хороша пам’ять і тонкий розум.

Цікаво, що поета не характеризували як пихату людину, незважаючи на його високий пост. Він дуже любив мистецтво: література, музика і особливо образотворче мистецтво. Поет дуже довго сумував, коли бачив як шедеври художників гниють в напівпідвальних приміщеннях (ймовірно, в приватних колекціях), але нічого не міг з цим зробити. Багато хто заявляє, що в дитинстві він був дуже зворушливим, чуйним і сентиментальним.

Останні роки

За рік до смерті поет почав поетапно сліпнути, і до 69 років осліп практично повністю. Перед смертю він написав свою останню елегію «Царськосельський лебідь» і закінчив переклад «Іліади». Помер він тихо і спокійно в Баден-Бадені в 69 років. Похований на кладовищі Олександро-Невської лаври.

Василь Жуковський

Переклад з російської
Н. Забіли
Був якось мельник. Жив собі та й вмер,
і трьом синам нічого не залишив,
окрім осла, млина й кота, — та й все.

Спляча царівна

В.А. Жуковський
СПЛЯЧА ЦАРІВНА
КАЗКА
Переклад з російської:
ВАЛЕНТИНА БИЧКА

Жив на світі цар Матвій.

УкрЛіб — скорочення від Ukrainian Library (українська бібліотека). Метою створення цього сайту було зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати.

УкрЛіб © 2000 — 2024, Євген Васильєв
При використанні матеріалів сайту, посилання на УкрЛіб обов’язкове.