Що таке очерет: опис з фото, види, властивості та цікаві факти

Водні рослини часто використовують для озеленення штучних водойм. Для цього використовується очерет, рогоз і очерет, але багато хто не знає, в чому різниця між цими рослинами. Як відрізнити очерети від рогозу не знають не лише городяни, а й багато мешканців сільської місцевості.

Зазвичай люди думають, що різниці між рогозом і очеретом немає, і це лише одна і та ж рослина в різні періоди розвитку. Насправді вони не лише відрізняються зовні, а й зовсім належать до різних сімейств. У сьогоднішній статті ми розглянемо різницю між цими рослинами та з’ясуємо, яке практичне застосування їм знайшли.

Рогоз і очерет: різниця та основні відмінності

Першу рослину знають усі завдяки її бархатистим бурим свічкам або «рогам», друга ж — менш помітна висока трава (рисунок 1).

Малюнок 1. На фото ліворуч — рогоз, праворуч — зарості очерету

Різниця між рогозом та очеретом очевидна. Достатньо один раз побачити обидві рослини, і труднощів з їхньою відмінністю більше не виникне.

Отже, рогоз має високе велике стебло з тугим коричневим качаном зверху. У ньому міститься насіння, і в міру їхнього дозрівання качан руйнується, втрачаючи свою щільність. Потім з нього вилітають пушинки і насіння, залишаючи голу стеблинку. Очеретяне стебло в розрізі тригранне або кругле, на його маківці розташовані суцвіття у вигляді парасольок, пензликів або невеликих головок.

Якщо дивитися на картинки як виглядає очерет і рогоз, то першою в очі впадає різниця в суцвіттях, але це не єдина відмінність:

1. Довгі стрічки, що частково занурені у воду і тягнуться від самого кореневища, належать рогозовим — навіть якщо їх зірвати і засушити, вони довго не втратить свою еластичність. Ширина листя залежить від виду.
2. У очеретяних будова листа теж залежить від різновиду — у озерних рослин видно лише голі стебла, які вкриті лусочками ближче до свого кореня, а в лісових вони схожі на осокові.
3. Рогоз воліє рости у водоймах з повільним перебігом. Також він зустрічається в заболочених місцевостях і на меловоді.

Зовнішня різниця між рогозом і очеретом дуже істотна, але останній часто плутають з болотяною тростиною, що теж докорінно неправильно. Відмінна риса очерету – масивна м’яка волотка на кінці. У очеретяних суцвіття жорсткі та колючі, рогозові — розлітаються насінням та м’яким пухом, після чого проростають на дні водойми.

Застосування в будівельних та господарських цілях

З давніх-давен люди оцінили не тільки харчову та лікувальну цінність рогозу. Широко він застосовувався у домашньому господарстві, у виготовленні рогожу, взуття, сумок, килимків. Пухом із качанів набивали матраци, подушки, меблі та навіть рятувальні жилети. Змочені в олії качани успішно заміняли смолоскипи.

У наші дні він не забутий і також з успіхом використовується .

• Суха рослина замінює паливо у місцевостях, де мало лісу.
• Листя і стебла використовують для виготовлення кошиків, головних уборів, плетених меблів та різноманітних виробів.
• З нього роблять папір, пакувальний матеріал, тростини.
• Стебла використовують як будівельний матеріал.

Багато хто використовує його для прикраси своїх будинків, виготовляючи з нього чудові букети. Звичайно, в приміщенні вони стоять недовго, оскільки качан у міру дозрівання розсипається.

Малюнок 2. Так виглядає рогоз

Зовнішні особливості водної рослини такі:

1. Він утворює красиві суцвіття-початки коричневого кольору на верхівках стебел.
2. Його листя довге і гладке – виростає до 2 м, не має центрального прожилки.
3. Генеративні пагони та кореневища розвиваються на глибині 60-90 см, тому побачити їх над водою неможливо.
4. У рогозових коренях міститься багато крохмалю та поживних речовин. Завдяки цьому їх можна вживати у їжу в екстремальних умовах. Їх можна їсти навіть сирими, але краще все ж таки зварити або запекти на вугіллі.
5. Він добре переносить морози і віддає перевагу трохи замуленим ставкам, хоча може рости і на піщаних берегах.
6. Ця трава налічує близько 20 видів, у нас вона представлена ​​в основному вузьколистим та широколистим типами.

Також зустрічаються декоративні підвиди – малий та граціозний, які використовують у ландшафтному дизайні за рахунок їх компактних розмірів.

Якщо потрібно чітко відрізнити очерет від рогозу, потрібно ознайомитись із характерними особливостями останнього. Це багаторічна рослина, що квітне у червні. Спочатку на кінцях стебел з’являються потовщення у вигляді чушеук, потім квіткові бруньки починають рости і потовщуватися, збільшуватися в розмірах, набуваючи яскраво-жовтий відтінок за рахунок пилку, що міститься в них. У міру розвитку та росту насіння, ріжок набуває темного коричневого кольору і до осені стає м’яким і бархатистим, а потім розлітається на пушинки.

Чи можна тримати вдома?

Здавна на Русі існувала прикмета про те, що болотяний очерет не можна тримати в будинку, оскільки він приваблює нещастя, хвороби та смерть. Проте є й інші думки про очерет.

Наприклад, жителі Стародавнього Єгипту пов’язували цю рослину з владою, адже вона росла лише біля водойм, які мають велику цінність для посушливої ​​країни.

А сухий очерет, поставлений біля входу в житло, допомагав відлякувати недоброзичливців.

З медичної точки зору болотяні очерети можуть бути небезпечними після вицвітання, оскільки вони починають розпадатися на дрібний пух, який може спровокувати виникнення алергічних реакцій.

Крім того, принесений з болота очерет може мати сліди життєдіяльності різних тварин, які є переносниками небезпечних захворювань.

ВАЖЛИВО! Існують декоративні очерети, які спеціально створені для вирощування у домашніх умовах.

Обрізка

Декоративний очерет
Очерет є невибагливою рослиною, проте він схильний до дуже швидкого розростання, тому вимагає регулярного обрізання за допомогою секатора, призначеної для формування красивої форми. Обрізання найкраще проводити пізно восени.

Обрізці піддаються як надмірно розрослі коріння, так і зів’яле листя.

Полив

Оскільки очерет є болотяною рослиною, він дуже любить вологість. У зв’язку з цим поливати його рекомендується рясно.

У холодний сезон полив очерету трохи скорочується, але не можна допускати пересихання верхнього шару ґрунту, в якому росте цей представник флори. Для поливу слід використовувати м’яку відстояну воду.

Один раз на три дні листя очерету необхідно зрошувати водою.

Підживлення

Очерет необхідно підгодовувати мінеральними добривами, пропорція яких має становити один грам на один метр. Найчастіше в ґрунт вводять компост, перегній або деревну золу.

У помірних кількостях дозволяється підгодовувати очерет калійною сіллю та суперфосфатом.

У перші місяці весни ґрунт рекомендується збагачувати сечовиною, а щоб рослина правильно росла і розвивалася, її потрібно щомісяця підгодовувати добривами, які не містять кальцій.

Температура

Влітку для очерету найбільш сприятливою вважається температура, яка не перевищує двадцяти градусів тепла, а взимку необхідно стежити, щоб вона не опускалася нижче за вісім градусів.

Хоча він є холодостійкою рослиною, яка може витримати температуру в п’ять градусів вище нуля, але все-таки він віддає перевагу теплоті.

Освітлення

Найбільш комфортно очерет почуватиметься на освітлених ділянках, проте пряме сонячне проміння він переносить погано. Найбільш сприятливим місцем для нього вважається півтінь.

Малюнок 3. Зовнішній вигляд звичайних очеретів

Підвид, що укорінюється, примітний тим, що крім волотистих суцвіть, він має довгі повзучі по поверхні вологого ґрунту стебла, які потім випускають у неї коріння і утворюють нову рослинку.

Види

Очерет морський (Scirpus maritimus)

Багаторічник з повзучим кореневищем, стеблами висотою 50-100 см та лінійним листям шириною 3-8 мм. На вершині втечі – щільне зірчасто-парасолькоподібне суцвіття бурого кольору.

Може застосовуватися для озеленення ділянок із засоленим ґрунтом.

Камиш озерний

(Scirpus lacustris, Shoenoplectus lacustris) – багаторічна трав’яниста рослина з сімейства осокових. Його легко відрізнити від очерету та рогозу.

Якщо рогоз має довге листя і темно-бурі качани на верхівках, що складаються з спресованих пушинок, а очерет — більш вузьке і довге листя, а також волоті квітів на кінці довгого стебла, то очерет стоїть у воді, у вигляді високого (до 1—2 м) круглого прутика без мітелок та качанів.

Тільки наприкінці липня на верхівці гладкого стебла з’являється невеликий пензлик колючих колосків коричневого кольору.

Використовують очерет як паливо, на корм худобі, для виготовлення дахів, матів, килимів, паперу, одержання спирту, дубильних речовин, молочної кислоти та гліцерину.

Очерет щетиноподібний

(Scirpus setaceus) – На сирих піщаних місцях, здебільшого по берегах водойм теплопомірної та субтропічної зон Європи, Кавказу, південно-західного Скандинавії, ​​Середньої та Передньої Азії до Індії.

Однорічні рослини 3-20 см заввишки. Стебла численні, тонкі, з дуже вузьким листям. Колоски серед 1—4, дрібні, зібрані пучком на верхівці стебла.

Прицвітний лист один, що перевищує суцвіття. Крові луски темно-пурпурні, з широкою зеленою смужкою. Цвіте наприкінці весни.

Очерет лісовий

(Scirpus sylvaticus) — Незважаючи на назву, очерет найрідше можна зустріти в лісі. А ось на болотах, на заростаючих озерах, ставках, на топких берегах річок і водосховищ це звичайнісінька рослина.

Трапляються окремі куртинки очерету і на сирих луках – у пониженнях, де довго застоюється вода.

Багаторічна рослина висотою близько метра з повзучим кореневищем. На верхівці стебла красується пишна волотка з дрібних зелених колосків. Стебло тригранне, від основи до самого суцвіття одягнене черговим листям.

Листя лісового очерету довге, лінійне, шорстке по краю. Цвіте у червні-липні.

Очерет Табернемонтана

(Scirpus tabernaemontani) – Схожий на S. lacustris; відрізняється червонувато-бурими лусками колосків, що криють, покритими численними пурпуровими дрібними бородавочками.

У воді (особливо солонцюватої) і по берегах озер і річок, у старих літах від середземноморської області до холоднопомірної зони Євразії.

Вигляд названий на честь німецького ботаніка XVI ст. Д. Мюллера (J. Т. МШ-1ег), який писав під псевдонімом “Tabernaemontanus”.

У культурі зазвичай використовується S. tabernaemontani var. zebrina hort. (S. zebrinus hort.) з жовтувато-білими смужками на стеблі.

Очерет укоріняється

(Scirpus radicans) – Ранньою весною листя і стебло цього виду пофарбовані в коричнево-червоний колір, що пізніше переходить у зелений.

Незвичайно і привабливо виглядають у цього очерету безплідні стебла, які подовжуються і, дугоподібно прогнувшись, стосуються води, де утворюють нову рослину.

КОМИШ

1. (Scirpus L.). Висока водяна або болотяна багаторічна рослина родини осокових. Під тими вербами не було очерету ні комишу (Н.-Лев., І, 1956, 411); Поблизу берега осока, далі очерет, комиш, водяна сосонка-хвощ (Курс заг. геол., 1947, 124).

2. розм. Те саме, що очере́т. Чутно було, як шелестить комиш шорстким листом та іноді хрусне під ногою суха очеретина (Коцюб., І, 1955, 348); Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (Донч., І, 1956, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 245.

Комиш, шу, м. Тростникъ. Жили по комишах і очеретах. ЗОЮР. I. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 275.

комиш Переклад слова

комиш Транслітерація слова

комиш Рід – іменник, чоловічий рід, неістота ( )

комиш Словоформи слова

комиш Кількість літер у слові

комиш в англійській розкладці – rjvbi

Цитати української літератури з використанням слова комиш

“Язики полум’я гойдаються і йдуть розстрільнями, ніби то гойдаються вогненні пилки, покладені зубцями вгору, а чи росте й гойдається вогненний комиш …” Багряний Іван Павлович – Огненне коло

“Поки це сталося, якийсь турок відлучився і пішов у комиш , де його козаки піймали на аркан, заткали рота, поки турки не відплили, і тоді давай брати на допити, поки усього не виговорив” Чайковський Андрій Якович – Сагайдачний

“Бранці посхапувалися і гуртом скочили над беріг ріки в комиш ” Чайковський Андрій Якович – За сестрою

“Але враз помiтив, що в руках у нього не рушниця, злякано ойкнув та присiв у комиш ” Костецкий Анатолий – Мiнiмакс – кишеньковия дракон, або День без батькiв

“І комиш якось надзвичайно сторожко мовчав, коли заходило сонце” Хвильовий Микола – Санаторійна зона

“Я бачу, як дихає комиш , як дихає вода і ледве здіймає, неначе груди, руду кору ряски” Коцюбинський Михайло Михайлович – Дебют

“Остапові здавалося, що вони мусять держатися правої руки; Соломія ж, навпаки, доводила, що їм слід йти вліворуч, проти вітру, бо, здається, направо гнеться комиш ” Коцюбинський Михайло Михайлович – Дорогою ціною

“В прибережних вербах щебече птаство, зелений комиш стоїть нерухомою лавою” Коцюбинський Михайло Михайлович – Для загального добра

“Від заходу насувалася чорна хмара, душний вітер нахрапом бив об гори, хвилював комиш у плавнях, обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній, немов поораній хвилями, річці… Лагодилась буря” Коцюбинський Михайло Михайлович – На крилах пісні

“От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де там їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать” Усна народна творчість – Прийом у запорожці