Які національності мешкають в Анапі

0 Comments

§ 85. Українські етнічні та етнографічні землі. Національний склад населення України

• Українські етнічні та етнографічні землі. Це території, на яких у різні історичні періоди відбувалося формування українського етносу. Ядро української етнічної території завжди було розташоване в межах центральних областей сучасної території країни.

Однією з особливостей української етнічної території з-поміж величезних євразійських просторів усіх сучасних слов’яномовних народів є те, що саме на ній сформувалася праслов’янська етнічна спільнота, частина якої (та, що не мігрувала звідси) із часом еволюціонувала в сучасних українців.

Загалом налічується кілька десятків назв етнічних українських земель. Усі їх інколи поділяють на три частини: Східна Україна (або Наддніпрянська Україна), Західна Україна (або Наддністрянська Україна) та Українські території поза офіційною територією, що належать Україні. Однак політика Росії по асиміляції – утиску української культури та фактичному поглинанню її – призвела практично повністю до витіснення українців з Кубані та Донщини.

Східна Україна (Наддніпрянська Україна) – початково складалася із центральних й північних областей України з центром в Києві, що приурочені переважно до басейну Дніпра. Пізніше назва «Наддніпрянщина» поширилася на всі українські терени в складі Російської імперії, за виключенням Криму та Кубані.

Наддніпрянська Україна поділяється на Верхню, Середню та Нижню Наддніпрянщину. Верхня Наддніпрянщина – це долина Дніпра від витоків до гирла Десни. На українській частині території входить до складу частково Чернігівської та Київської областей і межує на заході з Волинню, а на сході – з Подесінням. Середня Наддніпрянщина – ліво- та правобережжя долини Дніпра від гирла Десни до острова Хортиця. Складається із південних районів Київщини й Чернігівщини, Полтавщини, а також північних районів Кіровоградщини, Черкащини та північно-західних районів Дніпропетровщини. Це територія, де найактивніше відбувалися процеси етнічного формування українців та котра завжди відігравала провідну роль у політичному й культурному житті України. Нижня Наддніпрянщина – долина Дніпра від острова Хортиця до Дніпровського лиману. Займає частку території Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської і частково Донецької областей. На заході межує з Північним Причорномор’ям, на сході – з Приазов’ям та Кримом.

У межах Наддніпрянської України виділяють такі етнічні та етнографічні землі: Поділля, Полісся, Запоріжжя, Слобожанщина, Донбас, Придніпров’я, Приазов’я, Північне Причорномор’я, Крим.

Західна Україна (Наддністрянська Україна, Галичина) – у широкому розумінні охоплює землі, які більшу частину своєї історії до минулого століття знаходились під владою держав – західних сусідів України: Польщі, Угорщини, Австрії. У такому тлумаченні до Західної України відносять Галичину, західну та центральну Волинь, а також Закарпаття й Буковину. У вузькому розумінні Західна Україна – це лише Галичина та західна Волинь, тобто землі, які було відібрано у Польщі у 1939 р.

Власне Галичина складається із Львівської, Івано-Франківської та більшої частини Тернопільської області (крім невеликої крайньої північної частини). У межах Галичини виділяють такі етнічні та етнографічні землі: Західне Поділля, Буковина, Опілля, Наддністрянщина, Підгір’я, Покуття, Надсяння, Бойківщина, Гуцульщина та Лемківщина.

Українські території поза офіційною територією України – це Кубань та Донщина (переважно Краснодарський край), які розташовані в Росії. Вони початково були колонізовані та заселені українцями ще з часів раннього середньовіччя. Ці території також активно колонізували залишки українських запорізьких козаків, які на початку 90-х років XVIII ст. насильно були переселені сюди царським урядом.

• Національний склад населення України. Нація – це спільнота, яка вирізняється не лише спільністю історичного походження, культури та території, але й власного державністю або прагненням до її створення.

Крім українців, що є корінними жителями, в Україні є численні представники й інших національностей. Вони належать до так званого прийшлого населення. Серед таких і росіяни, які за результатами Всеукраїнського перепису 2001 р. складають 8,3 млн осіб (17,3 %).

Кількість мешканців України інших національностей помітно менша. Так, третє місце належить білорусам, яких, за даними перепису, було близько 276 тис. (0,6 %). Понад 200 тис. осіб налічували ще кілька спільнот: молдовани – 258 тис. (0,5 %), болгари – 205 тис. (0,4 %), угорці – 156 тис. (0,3 %), румуни – 151 тис. (0,3 %), поляки – 144 тис. (0,3 %).

Решта становлять 0,2-0,1 %, тобто є нечисленними національними спільнотами. Це євреї (104 тис.), вірмени (99 тис.), греки (92 тис.), татари (73 тис.), роми (28 тис.), азербайджанці (45 тис.), німці (33 тис.), гагаузи (32 тис.). Чисельність окремих невеликих етнічних спільнот України, як-от: кримчаки, буряти й турки-месхетинці – сягає від 1 тис. осіб до 300 осіб.

ПІДСУМУЄМО!

  • Українські етнічні та етнографічні землі – території, де відбувалося формування українського етносу.
  • Нація – це спільнота, яка вирізняється спільністю історичного походження, культури та території, а також власною державністю або прагненням до її створення.
  • В Україні, крім українців, проживають представники різних національностей, що належать як до корінного, так і здебільшого прийшлого населення.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Етнічні та етнографічні землі, національний склад населення, корінне населення, прийшле населення, етнічні меншини.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ!

  • 1. Чи запам’ятали? Назвіть найчисленніші національності України.
  • 2. Чи зрозуміли? Чим зумовлені особливості територіального розселення різних національностей України?
  • 3. Чи можете застосувати? Визначте, у межах яких українських етнічних та етнографічних земель ви мешкаєте.
  • 4. Чи можете проаналізувати? Зробіть власне наукове дослідження, визначивши кількість представників різних національностей у вашому класі та їхнє співвідношення.
  • 5. Чи можете оцінити? Оберіть роль прийшлого населення у формуванні української нації.

Топ 25 — памятки Анапи

Анапа – чорноморський курорт з сучасною інфраструктурою, великою довжиною берегової лінії (55 км), облаштованими зонами відпочинку і всіма можливими розвагами. Її особливість – це зручні піщані пляжі, з-за чого в місто воліють приїжджати сім’ї з дітьми. Взагалі, Анапа орієнтована в першу чергу на маленьких туристів: аквапарки, атракціони, океанаріум і дельфінарій завжди наповнює дитячий сміх.

Але й дорослі не будуть нудьгувати – місто оточує велика кількість живописних природних місць, куди можна відправитися на прогулянку. Деякі з них взагалі унікальні для звичних ландшафтів Чорноморського узбережжя. Є тут і історичні пам’ятки, що збереглися ще з античних часів.

Що подивитися і куди сходити в Анапі?

Найцікавіші та найкрасивіші місця для прогулянок. Фотографії та короткий опис.

1. Анапский маяк

Маяк знаходиться на мисі Анапском, де закінчується прогулочная зона. З розташованої навколо нього майданчика відкривається панорамний вид на гори Великого Кавказу і півострів Утриш. Споруду звели в 1955 році на заміну сигнальної вежі 1909 року, яку під час ВВВ підірвали німецькі війська. У висоту маяк досягає 43 метри, дальністю прожектора – 18,5 миль. Крім практичної функції, він також грає роль міської пам’ятки.

2. Центральна набережна

Головна пішохідна алея курорту, що простягнулася від морського порту та гирла річки Анапки. Центральну частину набережної упорядкували в 2002 році. Як і у всіх прибережних містах, променад є центром відпускної життя. Тут розташовані кафе, готелі, атракціони, розважальні заклади. Прогулянкова зона прикрашені квітковими клумбами, ліхтарями, ландшафтними скульптурами і викладена бруківкою.

3. Музичні фонтани

Комплекс з п’яти каскадів знаходиться біля будівлі міської адміністрації. Він являє собою розташовані один за одним кам’яні чаші. Діаметр найбільшої (головного фонтану) – більше 20 метрів. Якщо зловити вдалий ракурс, то під час цветомузыкального подання можна захопити поглядом відразу весь ансамбль. Струменя вихлюпуються на висоту 15 метрів під класичні джазові та сучасні мелодії.

4. Пляжі Анапи

Особливість Анапи – наявність досить протяжної берегової лінії, що складається переважно з піску. Саме тому вона вважається дитячим курортом (хоча галькові пляжі тут теж є). Найвідоміші – Центральний, «Золота бухта», «Мала бухта», «Високий берег», Лікувальний пляж. Ще можна відзначити пляжі, що простягнулися в бік Джемете, Центральний пляж в Вітязево, а також пляж у Сукку.

5. Археологічний музей «Горгиппія»

Археологічний парк-музей під відкритим небом, організований на місці розкопок античної колонії Ольвія. Це поселення було засноване греками в IV столітті до нашої ери. Загальна площа руїн – близько 2 га. Серед них можна розгледіти фундаменти житлових будинків, підвали виноробень, фрагменти оборонної стіни ділянки мощених вулиць. Також тут виставляються знайдені на розкопках предмети: частини храмових колон, шматки мозаїки, саркофаги, надгробки.

6. Краєзнавчий музей

Колекція музею присвячена історії Анапи. Тут можна побачити артефакти часів Боспорського царства, експонати періоду Російсько-турецьких воєн, матеріали, присвячені зародженню та розвитку туризму в місті, а також природні колекції, що знайомлять відвідувачів з фауною і флорою Чорноморського узбережжя. Великою популярністю користується секція, що розповідає про культуру виноробства в регіоні.

7. Російські ворота

Архітектурна пам’ятка XVIII століття – залишки турецької фортеці, зведеної при панування Османської імперії для оборонних цілей. Колись це була могутня твердиня з восьми бастіонів і стін, що тягнулися в довжину більш ніж на 3 км. Після взяття міста в 1828 році військами Російської імперії збереглися ворота охрестили «Росіянами» в честь нелегкої перемоги.

8. Парк імені 30-річчя Перемоги

Центральний парк міста, одне з ключових місць для відпочинку туристів і місцевих жителів. Він знаходиться буквально в кількох кроках від Лікувального пляжу. Безліч різноманітних атракціонів приваблюють сюди сім’ї з дітьми, можливість відпочити від спеки під тінню дерев – втомлених після прийняття сонячних ванн любителів засмаги. Також тут є кінотеатр, концертний зал і «живий куточок» з екзотичними звірами.

9. Дельфінарій «Немо»

Дельфінарій – частина великого розважального комплексу, куди входять пінгвінарій, тераріум і океанаріум. У «високий» сезон тут організовують по кілька вистав у день, так як від відвідувачів зазвичай немає відбою. Крім шоу, в яких беруть участь афаліни, морські котики, леви і моржі, в «Немо» можна замовити сеанс дельфінотерапії або поплавати в компанії цих тварин.

10. Морський акваріум «Батискаф»

Колекція акваріума присвячена мешканцям Чорного моря і водойм Краснодарського краю. Вельми поширена думка, що в Чорному морі водиться досить мало живності. А та, що є, не заслуговує особливої уваги. Колекція «Батискафа» може розвінчати цей шкідливий міф: тут туристи побачать скатів, камбалу, морського дракона, скорпену-йоржа, султанку й інші цікаві види.

11. Аквапарки «Золотий пляж» і «Тікі-Так»

Аквапарки є таким же незмінним атрибутом сучасного курорту, як і упорядковані пляжі. «Золотий пляж» знаходиться в самому центрі міста і є найбільшим за кількістю атракціонів. «Тікі-Так» розміщується на Піонерському проспекті в Джемете. Зазвичай туристам буває важко вибрати щось одне, так як умови та ціни в обох приблизно однакові. Головним критерієм, як правило, виступає розташування.

12. Воднолижний парк «Море задоволення»

Єдиний парк в Анапі, що пропонує послуги катання на водних мотоциклах, на лижах, шайбах та інших пристроях. Тут працюють інструктори, які навчають туристів техніці і стежать за безпекою, так як далеко не всі можуть утримати рівновагу під час прогулянки на швидкості по хвилях – необхідні певні навички. Для максимального комфорту відвідувачів одягають у гідрокостюми, адже вода буває достатньо холодною.

13. Замок «Левова голова» Сукку

«Левова голова» — тематичний розважальний комплекс в Сукку, що пропонує відвідувачам поринути у світ Середньовіччя. Головне шоу, яке відбувається в його стінах, – лицарський турнір, де учасники показують свою майстерність і різноманітні трюки, а також борються за всіма правилами минулих століть. Крім основного видовища можна відвідати й інші зони: кузню, гончарну майстерню, стайню, таверну, музей тортур, тир Робіна Гуда.

14. Храм Святого Онуфрія Великого

Православний храм, побудований в 1830-х роках за волею Миколи I. Його почали зводити майже відразу ж після звільнення міста від турецького панування. Перша будівля була зруйнована в 1855 році під час Кримської війни, наступне побудували ближче до кінця XIX століття, коли місто вже остаточно потрапив під протекторат Російської імперії. У 1991 році після десятків років запустіння храм був освячений в честь Онуфрія Великого.

15. Храм Серафима Саровського

Храм був побудований в 2004-2015 роках. В якості основного архітектурного стилю вибрали псковсько-новгородської манеру релігійного будівництва, поширену в XII–XIV століттях. Для неї характерні відсутність зовнішнього декору і простота обробки. При церкві працює недільна школа для дорослих і дітей, православна бібліотека, парафіяльна служба милосердя, центр підтримки сім’ї.

16. Корабель-пам’ятник «Червоні вітрила»

Скульптура прикрашає Центральну набережну Анапи. Вона являє собою фігуру корабля з повісті А. Гріна «Червоні вітрила». Судно встановлено посеред яскравою квіткової клумби, тому є одним з найбажаніших фонів для барвистих фотографій. Іноді туристи навіть шикуються в чергу, щоб зробити пам’ятні знімки. «Червоні вітрила», мабуть, самий запам’ятовується арт-об’єкт міській набережній.

17. Пам’ятник «Білий капелюх»

Пам’ятник знаходиться в парку ім. 30-річчя Перемоги. Він є жартівливим збірним символом туриста, відпочиваючого на Чорноморському узбережжі. Скульптуру встановили в 2007 році. Вона являє собою білу мармурову капелюх, надягнуту на гранітний постамент. Чому саме цей головний убір? Напевно, тому, що багато приїжджих купують цей аксесуар після прибуття в Анапу, щоб захиститися від палючого сонця.

18. Пам’ятник відпочиваючому

Ще один несерйозний монумент, присвячений туристам. Він виконаний у вигляді величезної 8-метрової статуї який лежить на піску чоловіки з незмінною білим капелюхом, що прикриває частину його тіла. Скульптура знаходиться біля входу на Центральний пляж. Статуя зазвичай веселить гостей міста, так як нагадує їм самих себе в момент блаженного «байдикування» і насолоди теплими променями сонця.

19. Пам’ятник стела «Ширяючий орел»

Статуя ширяючого орла на кам’яному постаменті позначає початок Кавказьких гір. Скульптуру встановили неподалік від Анапи в 2013 році. Вона виготовлена із застосуванням техніки металлопластики. З моменту відкриття фігура орла стала обов’язковим пунктом зупинки для багатьох туристів. Навколо монумента розташована мощена оглядова площадка, звідки відкривається вид на місто, бухту і неосяжні степові простори.

20. Лиса гора

Лиса гора знаходиться приблизно в 9 км від центру Анапи. Вона являє собою обривистий височина в кілька сотень метрів, практично позбавлену рослинності (звідси і назва). Пагорб є зручною оглядовим майданчиком для огляду безкрайніх просторів Чорного моря та його берегів. Схили скелі складені з світлого вапняку і ближче до води покриті різнобарвним низькорослим чагарником.

21. Долина Сукку

Долина, що пролягає вздовж течії однойменної річки, яка бере початок в Абрау-Дюрсо. Вона лежить серед невисоких лісистих пагорбів, вкритих, в основному, буковими і дубовими гаями (зустрічаються також сосни і ялівець). На морському березі, в який впирається долина, знаходиться селище-курорт Сукку. Він затиснутий між Лисою і Солдатської горами. У цій курортній зоні робиться наголос на дитячий відпочинок.

22. Кипарисове озеро в Сукку

Озеро знаходиться на околиці селища Сукку. Його унікальність полягає в тому, що прямо з води тут ростуть болотні кипариси. Цей вид більше ніде не зустрічається на території Росії, батьківщина його походження – Північна Америка. Можливо, їх завезли на Чорноморське узбережжя в 1930–х роках в якості експерименту, і вони прижилися на місцевому ґрунті. У будь-якому випадку, видовище досить незвичайне і нетипове для російських просторів.

23. Заповідник «Великий Утриш»

Охоронювана природна зона, що займає територію більше 5 га. Вона охоплює дикі пляжі, мальовничі лагуни, гаї з ялівцю і фісташкових дерев, прибережні скелі. У місцевих водоймах водяться севрюга і осетер. «Великий Утриш» славиться тим, що тут мешкають декілька рідкісних видів середземноморських метеликів і величезна кількість водоплавних птахів.

24. Бугазская коса

Вузька смуга протяжністю 12 км і до 300 метрів в ширину, розташована між Чорним морем і Бугазским лиманом. Це унікальне місце з точки зору відпочинку далеко від натовпів туристів і суєти. Її пляжі суцільно покриті піском і дрібним черепашником, тут досить тепло і є пологий вхід в море. Коса визнана ідеальним місцем для кайтсерфінга через відповідних природних умов. В основному, туристи зупиняються в кемпінгах.

25. Долина лотосів

У селищі Стрілка недалеко від міста Темрюк знаходиться унікальне місце – долина лотосів. Ця квітка звичний для пейзажів Азії, але ніяк не для російського ландшафту. І, тим не менш, тут він росте суцільним живим килимом. Історія місця почалася в 1938 році, коли цей вид почали спеціально культивувати на Кубані. Через десятки років наполегливої праці лотоси все ж прижилися на місцевих водоймах і сьогодні туристи можуть милуватися їх красою.

§ 56. НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. ЕТНІЧНІ ГРУПИ

• Національний склад населення України. Українська нація формувалася під впливом різних європейських народів і має тривалу й непросту історію становлення.

За даними останнього Всеукраїнського перепису населення (2001 р.), на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. Серед них переважають українці, які є корінним населенням країни, тобто вони споконвіку жили на цих землях. Чисельність українців становить 37,5 млн осіб, або близько 78 % загальної кількості населення.

Нині у складі України корінними народами, які віддавна проживали на своїх етнічних територіях, разом з українцями є також угорці в Закарпатській області, румуни в Чернівецькій і Закарпатській областях, молдавани у Чернівецькій та Одеській областях, кримські татари в АР Крим.

Загалом національний склад населення помітно різниться в різних областях України.

Представники інших народів в Україні належать до прийшлого населення. Серед таких і росіяни, яких в Україні налічують 8,3 млн осіб, що становить близько 17 % усього населення. За чисельністю росіяни посідають у країні друге місце. До п’ятірки лідерів за чисельністю увійшли також білоруси, молдавани і кримські татари. Чисельність кожної із цих націй коливається в межах 200-300 тис. осіб. Чисельність невеликих етнічних спільнот України, як-от: кримчаки, буряти і турки-месхетинці, – сягає від 1 тис. осіб до 300 осіб.

Існують певні особливості щодо територіального розселення корінного населення та національних меншин. Українці компактніше заселяють центр і більшість західних областей України. Так само компактно проживають і кримські татари, 98 % яких мешкає в АР Крим, до того ж їхня частка в загальній чисельності населення тут постійно зростає. Молдавани зосереджені переважно в Одеській та Чернівецькій областях, на які припадає 74 % їхнього населення. Водночас білоруси не віддають перевагу будь-якому з регіонів і загалом розсіяні по всій території нашої країни.

Росіяни мешкають переважно в Автономній Республіці Крим (де проживає понад третина росіян), а також у Луганській, Дніпропетровській та Харківській областях.

Загалом національний склад населення найстрокатіший у промислових регіонах і великих містах. Це зумовлено міграцією великої кількості людей у пошуках роботи. Так само він урізноманітнюється з наближенням до кордонів держави. Попри національне різноманіття, українську мову вважають рідною 67,5 % населення України. Російську мову визначили як рідну близько 30 % населення. Частка інших мов, які населення України визнало рідними, становить 2,9 %.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

За даними сайта Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua/ з’ясуйте поточні дані щодо кількості представників кожної з національностей нашої держави, що входять до п’ятірки лідерів за чисельністю.

• Етнічні групи. Етнічна група – частина нації або етносу (народу), що вирізняється мовою, побутом, культурою. Наша нація формувалася на перехресті різних культур і етнокультурних угруповань. Саме цим пояснюється існування нині серед українців кількох основних етнічних груп. Одні з них, як-от: гуцули, бойки і лемки, – представники Карпатського регіону, інші – поліщуки та литвини – мешканці Українського Полісся. Хіба не про них нам нагадують поширені серед українців прізвища – Поліщук, Литвин, Бойко?

Кожна етнічна група українців має власну говірку, власні звичаї і прадавні обряди, самобутній пісенний фольклор, звичний спосіб господарювання, розвинуті народні ремесла. Так, етнічну своєрідність бойків визначила насамперед господарська діяльність – переважно вирубно-вогневе землеробство. Воно зумовило простоту в усьому: віддалені одна від одної небілені хати, одяг за прадавніми зразками з простого полотна. І водночас – неповторна дерев’яна храмова архітектура. Зі специфічними мовними ознаками, зокрема вживанням частки «бое» у значенні «так», пов’язують і назву цієї етнічної групи.

Гуцули чи не єдина група українського етносу, для якої провідною галуззю господарства було саме скотарство (особливо вівчарство). Воно зумовило і своєрідність усього укладу життя цих горян та їхньої культури. Житло гуцулів, наче фортеця, мало оточений системою будівель двір. Самобутня кухня зорієнтована переважно на молочні та м’ясні страви. А надзвичайно мальовничий одяг добре пристосований до мінливої погоди гір. Більшість гуцулів мешкає в сільських поселеннях подекуди на висоті до 1400 м, а тому їх ще називають верховинцями.

Духовна і матеріальна культура лемків зазнала впливу словацько-польського оточення. Відносна простота побутових речей компенсувалася у них мальовничістю витворів народного мистецтва. Це і вишивки з переважно геометричним орнаментом, і різьблення по дереву, і писанкарство, і прикраси з бісеру. Основним напрямком господарювання лемків з давніх-давен було скотарство. Своєрідний фольклор лемків рясніє оригінальними весільними й жартівливими піснями.

Поліщуками в Україні називають мешканців Українського Полісся. Ця етнічна група сформувалася в районі українсько-білоруського міжетнічного порубіжжя. Завдяки відносній ізольованості і специфічності природних умов Полісся поліщуки зберегли для нас чимало з прадавньої слов’янської культури. Це й типи поселень часто з однією вулицею або у вигляді хуторів, і давня обрядовість, і особливий пісенний фольклор. Основні напрямки господарювання поліщуків — землеробство і скотарство, рибальство і мисливство.

Етнічна група литвини сформувалася на територіях, що на схід від Десни, під впливом української, білоруської і російської культур. Назва «литвини» пов’язана з тривалим перебуванням цієї частини українців у складі Великого князівства Литовського, що й позначилося на їхньому побуті, їхній культурі, мові. І дотепер вони вживають прадавні слова (аброть, атаба, прісак, летась), куштують забуті страви (вушка, кулагу, розінки), співають давньоруські весільні пісні.

Вагомий внесок у вивчення етнічних груп українського народу зробив Павло Чубинський. Він нині відомий як автор державного українського гімну. Між тим це є видатний український дослідник-етнограф XIX ст. У 1869 р. він очолив зорганізовану Географічним товариством етнографічну наукову експедицію. Під час експедиції Павло Платонович відвідав численні області й райони України, зібравши величезний матеріал. Загалом він склав 12 томів звіту, а обробка й друкування матеріалів тривали шість років. Завершена вона була лише в 1878 р., однак привернула увагу наукових кіл. Саме за цю працю під назвою «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» П. П. Чубинський і отримав високі нагороди Російського географічного товариства, а також премію Петербурзької академії наук. Тоді ж найкращі з експонатів були відібрані на виставку до Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1875 р.). Вона пройшла дуже успішно, і результати проведеної під керівництвом нашого співвітчизника роботи отримали ще й міжнародне визнання.

ГОЛОВНЕ

• В Україні проживають представники понад 130 національностей і народностей.

• Корінним населенням України є українці, угорці, румуни, молдавани і кримські татари.

• Серед прийшлого населення в Україні найбільше росіян.

• В українській нації вирізняють етнічні групи – частини нації, що відрізняються мовою, побутом, культурою.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Назвіть найчисленніші національності України.

2. Які особливості територіального розселення різних національностей України?

3. У чому, на вашу думку, заслуга П. Чубинського?

4. Визначте етнічні групи, які мешкають у вашій області.

5. Зробіть власне наукове дослідження, визначивши кількість представників різних національностей у вашому класі та їх співвідношення.