Скільки часу капають Імуноглобулін

0 Comments

Імуноглобулін людини нормальний-Біофарма – інструкція, застосування, аналоги препарату

Препарат підвищує неспецифічну резистентність організму. Діючою основою є імуноглобуліни – антитіла різної специфічності, концентрація яких у крові досягає максимуму через 24 години після введення препарату. Засіб є імунологічно активною білковою фракцією, яка виділена з плазми крові донорів.

Застосування Імуноглобуліну людини нормального

Імуноглобулін застосовують для профілактики інфекцій: гепатиту А, кору. Препарат також рекомендується для лікування гіпо- та агамаглобулінемії, для підвищеннярезистентності організму в період реконвалесценції після гострих інфекцій із затяжним перебігом, затяжних пневмоній.

Імуноглобулін людини нормальний – склад і форма випуску препарату

Препарат випускається у формі розчину для ін’єкцій. Це прозора або ледь опалесціювальна, безбарвна або жовтувата рідина.

1 мл препарату містить 100 мг імуноглобулінів G. Крім того, до його складу входять гліцин (глікокол, кислота амінооцтова) та натрію хлорид.

Імуноглобулін людини нормальний: як приймати препарат

Препарат призначає лікар. Імуноглобулін людини нормальний вводять виключно внутрішньом‘язово. Введення препарату внутрішньовенно заборонено!

Несумісний в одному шприці з іншими лікарськими засобами. Препарат слід змішувати тільки з 0,9 % розчином натрію хлориду.

Профілактика гепатиту А: препарат призначають одноразово.

Дорослим в дозі 3 мл. Дітям: 1–6 років – 0,75 мл; 7–10 років – 1,5 мл; віком від 10 років – 3 мл.

Повторне введення імуноглобуліну можливе не раніше ніж через 2 місяці після першого застосування препарату.

Профілактика кору: препарат призначають одноразово.

Дітям у віці від 3 місяців, що не хворіли на кір і не були щеплені проти кору, доза препарату залежно від стану здоров’я та часу, що пройшов з моменту контакту (не пізніше 6 діб після контакту з хворим), становить 1,5 мл або 3 мл.

Дорослим та дітям при контакті з хворими зі змішаними інфекціями препарат призначають у дозі 3 мл.

Лікування гіпо- та агамаглобулінемії у дітей

Препарат вводять у дозі 1 мл на 1 кг маси тіла; розраховану дозу можна ввести за 2–3 прийоми з інтервалом 24 години. Подальше введення імуноглобуліну проводять згідно з показаннями не раніше ніж через 1 місяць.

Підвищення резистентності організму в період реконвалесценції після гострих інфекційних захворювань із затяжним перебігом та при затяжних пневмоніях: препарат вводять дорослим і дітям у разовій дозі 0,15–0,2 мл на 1 кг маси тіла. Кратність введень (до 4-х ін’єкцій) визначає лікар, інтервали між ін’єкціями становить 2–3 доби.

Імуноглобулін людини нормальний – протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання до застосування препарату:

  • гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини.
  • Забороняється вводити внутрішньом’язово у разі тяжкої тромбоцитопенії та інших порушень гемостазу у зв’язку з небезпекою кровотеч та крововиливів у місці ін’єкції.
  • Не показано застосовувати пацієнтам з дефіцитом Ig А, які мають антитіла проти Ig А.

Після закінчення терміну придатності (2 роки) використання препарату неприпустиме.

Не рекомендується застосовувати препарат під час вагітності та лактації.

Побічні реакції на Імуноглобулін людини нормальний

  • Загальні розлади: грипоподібний синдром (озноб, підвищення температури тіла, головний та м’язевий біль, біль у суглобах, відчуття стомленості, млявість, пітливість); нудота, блювання, запаморочення, припливи.
  • Можливе виникнення реакцій гіперчутливості до препарату, включаючи анафілактичний шок, набряк Квінке, реакції у місці введення, а саме: біль та чутливість. У разі шоку слід застосовувати стандартне лікування. У зв’язку з цим пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом 30 хвилин після введення препарату.
  • З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипи на шкірі (включаючи герпетичні), свербіж, гіперемія, набряк шкіри, кропив’янка, сухість шкіри.
  • Кардіальні порушення: артеріальна гіпотензія, тахікардія.

Аналоги Імуноглобуліну людини нормального

  • Гаманорм
  • Імуноглобулін-Біолік
  • Габриглобін-IgG
  • Гамунекс
  • Імуновенін
  • Інтраглобін

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Імуноглобуліни

Імуноглобуліни — це білки плазми, які синтезуються зрілими В-лімфоцитами, тобто плазмоцитами. Молекула імуноглобуліну складається з 4 поліпептидних ланцюгів — 2 легких ланцюгів (молекулярна маса ≈20 кДа) та 2 важких ланцюгів (молекулярна маса ≈50 кДа), з’єднаних дисульфідними зв’язками (рис. VI.C.4-1). Як легкі, так і важкі ланцюги мають варіабельні (V) та константні (C) ділянки. Зустрічаються 2 типи константних ділянок легкого ланцюга — каппа (κ) та лямбда (λ). Є 5 типів важких ланцюгів, які відрізняються будовою; на цій основі розрізняють імуноглобуліни таких класів: IgG (ланцюг γ), IgA (ланцюг α), IgM (ланцюг µ), IgD (ланцюг δ), IgE (ланцюг ε). Окремі лінії плазмоцитів синтезують імуноглобуліни лише з одним типом легкого ланцюга, з’єднаного з одним типом важкого ланцюга. Варіабельна ділянка молекули імуноглобуліну зв’язується з антигеном, а константна ділянка відповідає за ефекторні процеси імунної відповіді, такі як фагоцитоз, цитотоксичні реакції та активація системи комплементу. Молекули IgG, IgD і IgE зустрічаються у формі мономерів, IgA — у формі мономерів (90 %) або димерів (секреторний IgA), а IgM — пентамерів (рис. VI.C.4-2).

IgG синтезуються при специфічній гуморальній імунній відповіді, становлять ≈75 % циркулюючих у крові імуноглобулінів, і мають з усіх типів найдовший період півжиття. Ідентифіковано 4 підкласи IgG (IgG1 — IgG4) — всі вони зв’язуються фрагментом Fc з рецепторами (FcγR), наявними на різних клітинах, що необхідно, зокрема для індукції антитілозалежної клітинної цитотоксичності (ADCC). IgG, схоже до IgD та IgE , мають по 2 антигензв’язуючі локуси.

IgA становлять 15 % імуноглобулінів плазми. Розрізняють 2 підкласи: IgA1 та IgA2. Секреторний IgA, що має форму димеру, синтезується плазмоцитами слизових оболонок і захищає від проникнення мікроорганізмів. Це основний імуноглобулін секретів шлунково-кишкового тракту, дихальної системи, статевих шляхів, слини, сліз і молока. Синтез IgA значно перевищує продукцію імуноглобулінів інших класів. Концентрація IgA в сироватці крові (мономер) не відображає його синтезу в слизових оболонках.

IgM становлять 5–10 % імуноглобулінів плазми і синтезуються при первинній імунній відповіді лімфоцитами В, ще до того, як вони трансформуються у плазмоцити, які синтезують IgG . Більшість циркулюючих у крові IgM зустрічаються у формі пентамеру з 10 антигензв’язуючими локусами. Як і IgA , зустрічаються у секретах. Основна функція IgM — це аглютинація клітин з експонованим антигеном, а також активація системи комплементу.

IgD — імуноглобуліни зі схожим розподілом, як IgM . Вони функціонують як рецепторні антитіла (ковалентно зв’язані з клітинною мембраною) В-лімфоцитів. Циркулюючі IgD можуть реагувати зі специфічними бактеріальними білками. IgD беруть участь у колонізації вторинних лімфатичних органів В-клітинами після їх виходу з кісткового мозку. IgD разом з IgM беруть участь у передачі сигналів через рецептори В-клітин.

IgE є найменшою фракцією імуноглобулінів з найкоротшим періодом півжиття та з таким самим розподілом в організмі як IgA . IgE, зв’язані на поверхні мастоцитів і базофілів, після приєднання алергена ініціюють алергічну реакцію. Вони також відіграють захисну роль проти паразитів (розд. VIII.B.1.1).

Моноклональний білок (М-протеїн, парапротеїн) складається тільки з одного типу важкого ланцюга та/або одного типу легкого ланцюга, напр. IgGκ, і синтезується аномальним клоном плазмоцитів. Структура моноклонального білка при різних гамапатіях є різноманітною. Найчастіше це повна молекула імуноглобуліну, але може бути молекула без певної частини, її фрагмент або лише важкі чи легкі ланцюги. М-протеїн зустрічається при моноклональних гамапатіях (розд. VI.G.5) та лімфомах. Найчастіше наявність М-протеїну має безсимптомний перебіг — такий стан називають моноклональною гамапатією невизначеного значення ( MGUS ).

Наявність М-протеїну можна запідозрити, якщо спостерігається рулонізація еритроцитів (рис. VI.G.5-2), високе (іноді тризначне) значення ШОЕ, значно підвищена концентрація загального білка крові або протеїнурія. Якщо парапротеїном є виключно моноклональний легкий ланцюг (зокрема при мієломі легких ланцюгів) навіть у високій концентрації, ШОЕ не прискорюється. Моноклональний білок слід шукати лише у хворих із симптомами, які вказують на моноклональну гамапатію, такими як остеоліз, анемія, ниркова недостатність, гіперкальціємія, нефротичний синдром та полінейропатія.

Імуноглобуліни

Отримані шляхом фракціонування людської плазми від багатьох донорів. Препарати для внутрішньом’язового введення (ВМІГ) містять ≥90% IgG. Препарати для внутрішньовенного введення містять ≥95% IgG і невелику кількість IgA і IgM. Підшкірні препарати містять, як ВВІГ, пepeдyciм людський IgG і незначні кількості IgM i IgA. Метод зберігання та термін використання, встановлені виробником, зазначаються на упаковці. Доза: залежно від показів і згідно до peкoмeндaцій виробника.

Покази

1. Антирезус-імуноглобулін (анти-RhD): профілактика резус-конфлікту, лікування первинної імунної тромбоцитопенії (ІТП) у хворих з RhD(+).

2. Внутрішньовенний імуноглобулін (ВВІГ): при лікуванні первинних і вторинних синдромів гуморального імунодефіциту, а також при лікуванні імунологічно-обумовлених захворювань, таких як дерматоміозит, синдром Гійєна-Барре, ІТП та інших.

3. ВМІГ: профілактика вірусних інфекцій (гепатит А, В, сказ).

4. SCIG: лікування первинних та вторинних синдромів дефіциту гуморального імунітету (→987).