Річка перегороджена наповнена

0 Comments

§ 41. Річки Євразії

Материк сотень великих річок. На материку є багато поверхневих (річок, озер, боліт, льодовиків) та підземних вод. На жодному іншому материку немає такої кількості великих річок. Вони несуть свої води в усі чотири океани, що омивають Євразію. Величезні повноводні ріки мають дуже розгалужену мережу приток. Материк не має собі рівних і за площею басейнів внутрішнього стоку (мал. 2.280). Це пояснюється маловодністю внутрішніх частин материка, а також наявністю великих тектонічних знижень.

Мал. 2.280. Найбільша річка Європи — Волга належить до басейну внутрішнього стоку оскільки впадає в озеро, яке називають Каспійським морем

Різноманіття живлення річок. Різноманітність кліматичних умов Євразії суттєво позначається на особливостях вод суші в межах материка. Там є всі типи річок за джерелами живлення і режимом стоку. У різних частинах материка річки живляться дощовими і ґрунтовими, талими сніговими і льодовиковими водами. Багато з них збирають воду з величезних басейнів.

Річки басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів

Загальні риси річок Атлантики. В Атлантичний океан і його моря впадають річки західної, південної і північної частин Європи. Велика кількість річок західної і південної частин Європи починаються в горах й у верхній течії мають типово гірський характер: у вузьких глибоких долинах утворюються численні пороги і водоспади (мал. 2.281). Стрімкі потоки виносять масу твердого матеріалу (пісок, гальку), що відкладається при виході річок на рівнини, де течія різко сповільнюється, а річки стають рівнинними.

Мал. 2.281. Водоспад у Карпатах на одній з малих річок басейну Тиси

Мал. 2.282. Ельба під час весняної повені

Режим річок басейну Атлантичного океану має значні відмінності залежно від кліматичних умов. На заході, в області морського клімату, річки не замерзають. Вони повноводні впродовж року, особливо взимку, коли зменшується випаровування (річка Сена та ін.). На схід, там, де взимку буває сніговий покрив і ріки замерзають, хоч і ненадовго, повені настають весною (Дон, Дніпро, Вісла, Одра, Ельба, мал. 2.282).

Найбільша річка басейну Атлантичного океану. Дунай — найбільша річка басейну Атлантичного океану в Євразії, друга за величиною річка Європи. Вона тече із заходу (з гір Шварцвальд, мал. 2.283) на схід у Чорне море, де утворює дельту з декількома рукавами («гирлами»). У верхній течії Дунай збирає воду з Альп, а тому повноводний і влітку (мал. 2.284). У середній і нижній течії річка перетинає низовини, де має добре виражену весняну повінь, яка пов’язана з таненням снігу. Прориваючись поміж Карпатами і Східно-сербськими горами, Дунай утворює вузьку глибоку скелясту ущелину — Залізні Ворота, де побудований великий гідровузол.

Рейн. У високих Альпійських горах бере початок одна з великих річок Європи — Рейн (мал. 2.285). У верхній течії він має головним чином льодовикове живлення, а тому особливо повноводний влітку, коли тане лід і сніг у горах. Тече він у верхів’ях гірськими масивами, утворюючи безліч порогів. У середній і нижній течії — це рівнинна ріка, що живиться переважно дощовими водами. Замерзає Рейн на короткий час і не щороку. У пониззях на низинному узбережжі Північного моря він відкладає велику масу твердого матеріалу і тече начебто по насипу, що утворений власними наносами. При найменшому підйомі води Рейн заливає великі простори. Для захисту земель від повеней побудовано багато штучних валів та дамб.

Мал. 2.283. Витік Дунаю у Шварцвальді

Мал. 2.284. Дунай у Джердапській ущелині

Мал. 2.285. Територію долини річки Рейн у середній течії із численною кількістю середньовічних замків та мальовничими берегами занесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Мал. 2.286. Річка Дунай — головна водна магістраль Західної Європи

Господарське значення річок. Рейн і Дунай (мал. 2.286) — найважливіші транспортні магістралі, що зв’язують країни, розташовані вздовж їхніх берегів. Вони забезпечують вихід багатьох країн Європи до океану.

Річки, що впадають у Середземне море, повноводні взимку і міліють, коли настає сухе літо. Скандинавські річки басейну Атлантичного океану — короткі, порожисті, течуть по твердих породах, зв’язуючи між собою численні озера. Вони мають великі запаси гідроенергії (мал. 2.287). Багато гідроелектростанцій є у верхів’ях інших річок Європи, що беруть початок у горах.

Річки Північного Льодовитого океану. У Північний Льодовитий океан впадають такі великі річки, як Об, Єнісей, Лена, Печора та безліч менших. Усі вони живляться в основному талими сніговими водами і частково за рахунок літніх дощів. Узимку річки замерзають. Їхнє скресання з настанням теплого сезону починається з верхів’їв, куди весна приходить раніше. Оскільки нижче за течією річка перебуває ще під крижаним панцирем, то спостерігаються затори і наледі, підйом рівня води, затоплення значних площ. Найповноводніша річка басейну — Єнісей, а найдовша — Об (мал. 2.288) з Іртишем (5 410 км).

Мал. 2.287. Одна із річок на Скандинавському півострові, що перегороджена греблею ГЕС

Мал. 2.288. Річка Об

Річки басейнів Тихого та Індійського океанів, внутрішнього стоку

Річки Тихого океану. Річки басейну Тихого океану також здебільшого починаються в горах. Значна частина течії таких великих річок, як Янцзи, Хуанхе, Меконг, лежить у високих гірських районах Тибету. У верхів’ях ці річки гірські, зі стрімкою течією, глибоко врізаються в товщі гірських порід (мал. 2.289). Вони виносять на рівнини величезну кількість намулу, що відкладається на низовинах Східної Азії.

Мал. 2.289. Верхів’я Янцзи — найдовшої річки Євразії

Мал. 2.290. Хуанхе — «жовта річка»

Одна із найбільших річок басейну Тихого океану Хуанхе перетинає Лесове плато (мал. 2.290). Оскільки лес — осадова суглиниста порода жовтого кольору, що легко розмивається, то вода у річці каламутна й жовта. Хуанхе — «жовта ріка» у перекладі з китайської мови. Так само, як і Рейн у пониззях, вона тече по «насипу» власних відкладів. Під час літніх мусонних дощів вода в Хуанхе високо піднімається, річка розливається, часто змінює своє русло. Дамби, що тягнуться вздовж русла, під час сильних підйомів рівня води прориваються, і вода руйнує поселення, змиває ґрунт із полів, знищує дороги, позбавляє мільйони людей даху і їжі. Місце впадіння ріки у Жовте море перемістилося за період існування у цих краях людської цивілізації на сотні кілометрів.

Найбільша річка Євразії Янцзи (довжина — 5530 км) також належить до басейну Тихого океану і впадає в Східнокитайське море (мал. 2.291). Вона має багато спільних рис з Хуанхе за характером течії, живленням, режимом. У верхній течії це гірська річка, а, вийшовши на рівнину, тече повільно, розділяється на рукави, утворює озероподібні розширення. Як і Хуанхе, Янцзи має постійно зростаючу простору дельту. Крім мусонних літніх дощів вона живиться талими сніговими і льодовиковими водами у верхній течії. На відміну від Хуанхе, стік Янцзи в пониззях зарегульований озерами. Рівень води в нижній течії залежить і від морських припливів, що виступають у ролі загат.

Мал. 2.291. Янцзи у нижній течії

Хуанхе, Янцзи та інші річки Східної Азії відіграють величезну роль у житті населення. Вони дають воду для зрошення, відкладають родючий намул, використовуються для судноплавства. По Янцзи піднімаються навіть морські судна. У перенаселених місцях річка дає додаткову площу для житла: люди селяться на плотах і суднах.

Дещо інший режим мають ті річки басейну Тихого океану, які протікають у помірних широтах, наприклад Амур. Узимку вони замерзають. На річках системи Амуру характерні літні повені, які пов’язані з випаданням мусонних дощів (мал. 2.292).

Мал. 2.292. Катастрофічна повінь на Амурі

Річки басейну Індійського океану. Річки басейну Індійського океану також належать до найбільших річок світу. Серед них Ганг із Брахмапутрою, Інд, Тигр і Євфрат.

Ганг, Брахмапутра, Інд беруть початок у Гімалаях. Частина приток Інду та Брахмапутри стікають із Тибетського нагір’я. У верхів’ях — це типові гірські річки. Виходячи на Індо-Гангську низовину, вони поступово набувають рівнинного характеру. На схилах Гімалаїв улітку випадає дуже багато опадів, крім того, тануть сніги і льодовики (мал. 2.293). Рівень річок у цей сезон різко підвищується. Ганг і Брахмапутра при впадінні в Бенгальську затоку утворюють величезну спільну дельту (мал. 2.284). При підйомах води тут бувають грандіозні повені, що загрожують загибеллю густонаселеним островам дельти. Однак люди все-таки селяться на островах, незважаючи на небезпеку, тому що землі родючі, а кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства.

Інд у нижній течії перетинає посушливі місцевості, і багато його води йде на випаровування і зрошення земель.

Мал. 2.293. Джерело живлення річки Інд — льодовики Гімалаїв

Мал. 2.294.Спільна дельта Гангу та Брахмапутри. Вигляд з космосу

У посушливі сезони Інд іноді не досягає Аравійського моря.

Річки басейну внутрішнього стоку. Серед найбільших річок басейну внутрішнього стоку — Волга (найбільша річка Європи, мал. 2.295), Урал, Аракс, Терек, які несуть свої води в Каспійське море-озеро. Сирдар’я та Амудар’я несли свої води до Аральського моря, але в наш час, як і Зеравшан, Чу, Мургаб, губляться у пісках пустелі.

Мал. 2.295. Волга у нижній течії

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти

  • 1. До басейнів яких океанів належать річки Євразії?
  • 2. Назви джерела живлення річок басейну Атлантичного океану.
  • 3. Чому та на яких річках трапляються затори та наледі?
  • 4. Чому річки басейну Тихого океану розливаються влітку?
  • 5. Які особливості живлення і режиму річок басейну Індійського океану?
  • 6. Які річки належать до басейну внутрішнього стоку?

Застосуй знання, дізнайся більше

  • 1. Чому на заході Євразії густота річок більша, ніж у центральній її частині?
  • 2. Чому серед басейнів внутрішнього стоку всіх материків на території Євразії він найбільший?
  • 3. Які з великих річок Євразії мають дельти?
  • 4. Порівняй річки басейнів Індійського та Тихого океанів. У чому полягають їхні спільність та відмінність?

Назви зображені об’єкти чи явища

Річка та її частини. Живлення річок

Річки — це водні потоки, які протікають у розроблених ними руслах і живляться стоками головним чином атмосферних опадів. Кожна річка має витік, гирло, русло, довжину, ширину, площу басейну, глибину, падіння, рівень, швидкість течії, витрати води, певний хімічний склад води. Річка із своїми притоками утворює річкову систему, характер і розвиток якої зумовлені кліматом, рельєфом, геологічною будовою і розміщенням басейну.

Місце, де річка бере початок, називається витоком. Витоком може бути джерело, болото, озеро, льодовик. Місце впадання річки в іншу річку, озеро або море називається гирлом. Пониження, яке простягається від витоку до гирла, називається річковою долиною. Поглиблення в річковій долині, в якому води ріки протікають постійно, називають руслом ріки. Частину поперечного перерізу русла ріки, яку займає вода, називають живим перерізом ріки. Кількість води, що проходить через живий переріз за одну секунду, називається витратою ріки. Кількість води, яка пройшла через живий переріз ріки протягом року, називається річним стоком. Різниця висот між витоком річки й гирлом — падіння річки. Річка, яка впадає в іншу річку, називається притокою, а річка, в яку впадає притока, — головна річка.

За своїм характером ріки поділяються на рівнинні і гірські. Лінія найбільших глибин річки — фарватер.

Дно ріки руйнується нерівномірно: пухкі породи змиваються швидше, а тверді довго лишаються на місці. Коли такі уступи бувають високі, ріка падає з них водоспадом. На земній кулі дуже багато водоспадів. Найбільший водоспад — на р. Чурун у Південній Америці — Анхель. Його висота 1054 м. На р. Замбезі в Африці — водоспад Вікторія (120 м), на р. Ніагарі в Північній Америці — Ніагарський водоспад (50 м).

Найбільші ріки (в км): Ніл (з Кагерою) — 6671, Міссісіпі (з Міссурі) — 6420, Амазонка (з Мараньйоном) — 6400, Об (з Іртишем) — 5410.

Живлення річок відбувається за рахунок поверхневих і підземних вод, які надходять у ріки. Живлення поверхневими водами поділяється на дощове, снігове (від танення снігового покриву) і льодовикове (талі води льодовиків). Живлення підземними водами має велике значення для рік, які течуть у широких долинах; воно залежить від глибини врізання долини і кількості висвітлених нею водоносних горизонтів. Відмінності, що визначають водний режим водойм, тісно пов’язані з кліматичними умовами району.

Основний “постачальник” води у ріки — атмосфера. Дощ, сніг, роса, туман дають вологу на поверхні суші. Стікаючи схилами поверхні, вода збирається в струмки, річки. Частина води надходить у ріки з надр Землі з гірських порід, частина — з озер і боліт.

Кількість води в ріках неоднакова протягом року. Бувають повені, паводки, межені. Повінь — щорічно повторюване в певний сезон року збільшення кількості води в річці й сильне підняття її рівня від весняного танення снігу або літнього танення снігу і льодовиків у горах, а також випадання дощу за тривалий період.

Паводок — раптове підняття рівня води в річці після сильних дощів, посиленого танення снігу або льодовиків. Посушливої пори року настає межень — низький рівень води в річці. Є ріки на земній кулі, які бувають повноводними протягом року. До них належать Амазонка і Конго (Заїр). У басейнах цих рік упродовж року випадають рясні дощі.

Басейни і вододіли

Басейни річки—це частина земної поверхні, з якої вода надходить до окремої річки або річкової системи. Басейн річки часто називають водозбором; він включає поверхневий водозбір, обмежений поверхневими водами, і підземний водозбір, що включає площу, з якої підземна вода стікає в дану річку (систему). Межі поверхневого і підземного водозборів, як правило, не збігаються. Межі підземного водозбору визначити важко, тому за площу басейну ріки беруть площу поверхневого водозбору. Основні характеристики річкового басейну — його площа, розподіл її за висотою, середня висота, довжина, ширина і похил.

Вододіл — це лінія, що розділяє басейни рік і річкових систем. На рівнинах вододіл нерідко стає плоским і напрям стоку набирає змінного характеру. Тихоокеанський басейн — ріки, що впадають у Тихий та Індійський океани. Атлантичний басейн — ріки, що впадають в Атлантичний і Північний Льодовитий океани. Лінія, що розділяє схили цих басейнів, називається головним вододілом Землі.

Забруднена й під бетоном. Чому річку Либідь треба повернути містянам

Либідь — одна з найбільших річок Києва, яка протікає на правому березі й впадає у Дніпро. Майже на усій своїй протяжності (17 км) річка має бетонне дно або ж повністю закрита у колектор. Лише маленька ділянка річки довжиною у декілька сотень метрів незарегульована — тобто має природне русло. Сьогодні Либідь на межі екологічного лиха: річка забруднена й засмічена, з численними каналізаційними “врізками”, через які стоки незаконно потрапляють у воду.

У вересні в Києві провели тендер на розчищення однієї з ділянок Либеді вартістю понад 14 мільйонів гривень. LIGA.Life розпитала у КМДА про подробиці очисних робіт, а також звернулась до еколога та урбаніста, щоб розібратись, що ж з річкою не так та чому Либідь варто дістати з колектора й повернути містянам?

Стоки, бруд та сміття: які проблеми має Либідь сьогодні

Ще 100 років тому Либідь була глибокою, повноводною та другою найбільшою річкою Києва після Дніпра. У 1936-му через поширення малярії на болотистих ділянках, радянська влада почала будувати Либідський колектор, який “поховав” більшу частину річки під землею. Значну частину русла спрямували в бетонний короб для боротьби з розливами, численні ділянки помістили у колектори під час спорудження інфраструктурних об’єктів.

Бетонування Либеді призвело до серйозних негативних наслідків, пояснює LIGA.Life еколог громадської організації “Екодія” Богдан Кученко. Через це погіршився дренаж (відведення ґрунтових та дощових вод), зникли інші важливі екосистемні функції річки, як от регулювання мікроклімату річкової долини, підтримка біорізноманіття, яке залежить від річок та їхніх заплав. Врешті Либідь втратила свою рекреаційну роль, коли річка слугувала зоною для відпочинку мешканців.

“Фактично, перетворення русла Либеді на бетонний колектор в оточенні майже суцільної забудови із застарілою системою каналізації і є основною проблемою цієї річки, яка породжує низку інших проблем”, — пояснює Кученко.

Сьогодні Либідь регулярно страждає від забруднення рештками пального, пилом з автомобільних шин та іншими токсичними речовинами, що змиваються з вулиць міста під час злив й, особливо, танення снігу.

Ще однією вагомою проблемою річки є її забруднення каналізаційними стоками, які незаконно потрапляють до річкового колектору через численні “врізки”. Нечистоти стікають до Либеді з житлових будинків, промислових підприємств, а також — прямо з автомийок.

У 2021 році провели дослідження й виявили у річці високий вміст небезпечних речовин — фенолів, іонів амонію та аміаку. Проблема дуже серйозна, адже забруднена вода потрапляє потім у головну річку столиці — Дніпро. Натомість каналізаційні стоки повинні проходити очищення лише на Бортницькій станції аерації, наголошує Богдан Кученко, інакше це може спричинити спалах інфекційних захворювань.

Серед інших проблем водойми, до яких призвело “бетонування”, — погіршення аерації (насичення повітрям) та циркуляції річкової води. Зокрема, через порушену циркуляцію (а також через засмічення) під час повеней річковий колектор переповнюється, й тому вулиці Києва так сильно затоплює.

Хто й навіщо планує очищувати річку

У вересні комунальне підприємство “Плесо” (яке відповідає за утримання річки), оголосило тендер на обстеження та розчищення однієї з ділянок русла Либеді та “приведення його до належного технічного стану”. Згідно з даними Prozorro, загальна вартість робіт — 14,6 млн грн. Тендер виграла компанія “Арсенал-Буд Монтаж”.

У тендері пояснюється, що річку вирішили розчистити від мулу та сміття “для безперебійного зливостоку під час опадів”. Роботи мають провести до кінця року у Солом’янському, Шевченківському та Голосіївському районах та на ділянці від Саперно-Слобідської до Лисої Гори, де вона “закопана” у колектор.

Цей колектор має протяжність близько 2 кілометрів — його спорудили у 1980-х роках, коли прокладали трасу до Південного мосту. Колектор фактично перетворився на стихійне звалище під землею — там гори сміття, залишки рекламних банерів, бампери та шини від авто, дерева.

У Департаменті захисту довкілля LIGA.Life пояснили, що очищення запланували ще під час засідання Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у липні 2023 року. Приводом стало регулярне забруднення колектору, у який потрапляє вода з міської зливової каналізації.

На питання, чи будуть розчищати Либідь на інших ділянках, у Департаменті відповіли, що роботи проводитимуть “у міру наявності потреби та відповідного фінансування”.

Ревіталізація річки: “головний біль”, який потрібен місту

Урбаністи та екоактивісти Києва тривалий час закликають до комплексного очищення та ревіталізації Либеді, яка б дозволила фактично “дістати” річку з колектора та частково відновити річкову заплаву, перетворивши її на зону відпочинку.

У 2014 році команда архітекторів на чолі із Семеном Поломаним розробила проєкт “Відродження зеленої тканини та блакитних артерій”, який передбачав, зокрема, трансформацію у громадський простір прилеглих до Либеді вулиць Антоновича, Малевича, Короленківської, Байкової та Фізкультурної. Переоблаштування набережної планувалося у чотири етапи та мало завершитись у 2050 році. Проєкт запустили, однак “наразі роботи призупинені”, повідомив LIGA.Life Семен Поломаний.

Ревіталізації річки й перетворення її набережної на комфортний громадський простір — ідея реалістична, вважає Олександр Шевченко, засновник агенції просторового розвитку Zvidsy, яка має досвід роботи з водними об’єктами. Але втілення такої ідеї — це масштабний проєкт, який потребує залучення значних інвестицій.

“Щоб зробити щось, що матиме сенс та вплив, потрібне серйозне комплексне втручання. І найбільша проблема в тому, що подібні проєкти — дуже дорогі. Там реально треба інвестувати, не існує панацеї чи якогось маленького рішення, яке дасть нам “вау-ефект”, — каже Олександр й додає, що ціна питання — це “мільйони доларів”.

Малоефективною буде й ревіталізація невеликої ділянки Либеді, оскільки річка має велику протяжність і короткий відрізок ніяк не вплине на екосистему водойми. Наприклад, у 2021 році сильна злива зруйнувала громадський простір на бетонному узбережжі річки, який облаштував проєкт “Міські реформи”.

Тож потрібно передбачити відродження ділянки зі значною протяжністю — цей процес міститиме реконструкцію річкової долини, розчищення та відновлення природного русла. І тільки на фінальному етапі можна облаштувати лінійні парки й громадські простори.

Складність у тім, що такий масштабний проєкт “складно продати” місту, адже ефективність процесу неможливо виміряти у “тисячах доларів”. До того ж міській владі доведеться розв’язувати інфраструктурні питання, бо колектор проходить під важливими магістралями та місцями вздовж залізниці.

“Це стане головним болем для всіх, адже окрім містян ніхто не матиме від цього вигоди”, — підкреслює Шевченко.

Однак, переваги відновлення річки працюватимуть на тривалу перспективу, каже Олександр. Рекреаційна зона може стати місцем відпочинку для тисяч киян, які живуть поблизу. Це позитивно вплине на ментальне і психологічне здоров’я містян — доведено, що прогулянки поблизу водойм покращують самопочуття людини та допомагають пережити стрес.

Шевченко розповідає про кейс з відродженням річки Чон-Гі-Чун у південнокорейському Сеулі як про один з найвдаліших.

Чон-Гі-Чун після ревіталізації

Корейська річка теж тривалий час була схована у колектор, над яким потім спорудили естакаду. У 2001 році новообраний мер Сеула розпочав масштабну ревіталізацію Чон-Гі-Чун, яка увійшла в історію. Вже за п’ять років там, де була естакада, з’явилась рекреаційна зона з водоспадами, фонтанами та освітленням протяжністю кілька кілометрів.

В Україні досвіду такого масштабного перетворення річок, на жаль, не було. Однак варто відзначити позитивний досвід порятунку річки Сапалаївка у Луцьку та створення лінійного парку уздовж Саржиного струмка у Харкові.

Як ревіталізація вплине на довкілля

Якщо Либеді повернути її природний стан, то у центрі Києва з’явиться важливий природний буфер, завдяки якому місто зможе краще адаптуватись до зміни клімату, пояснює еколог Кученко.

“Через кліматичну зміну частота та інтенсивність таких небезпечних явищ як повені та хвилі спеки тільки зростатиме. Найбільше ці явища відчутні посеред великих бетонних просторів, що сильно нагріваються у спекотні дні, але водночас мають проблеми з дренуванням під час сильних опадів”, — розповідає він.

Відновлення Либеді значно покращить екологічну ситуацію для прилеглих до річки житлових районів — ще одна зелена зона зробить повітря там значно прохолоднішим у спекотну пору.

Проєкт ревіталізації Либеді Семена Поломаного

Найголовніше — звільнення долини річки від бетону розвантажить дощову каналізацію, адже опади поглинатимуться природним чином. Саме за таким принципом працюють природоорієнтовані рішення, які використовує концепція “міста-губки” — тобто місто, яке поглинає воду, не збирає її у колекторах.

Відновлення річки також дозволить створити навколо Либеді “кишенькові” парки, простори з різнотрав’ям та міські водно-болотні угіддя. Це спричинить зростання біорізноманіття в межах міста, підкреслює еколог.

“Звісно, впровадження таких рішень має враховувати вже існуючу забудову, оцінити екологічні, соціальні та економічні впливи”, — зазначив Кученко.

Що кажуть у КМДА

Про плани провести масштабну реконструкцію та очищення Либеді у КМДА заявляли неодноразово. У 2019 році міська влада обіцяла провести реконструкцію гідротехнічних споруд та ревіталізацію усього русла річки. У 2021 році заступник голови КМДА Петро Пантелеєв заявляв, що місто має намір “відновити річку та створити там місця громадського простору та відпочинку за прикладом інших міст Європи”.

Ми запитали у КМДА, чи плануються у найближчому майбутньому масштабні проєкти на річці. У Департаменті захисту довкілля нам лише нагадали про розпорядження КМДА №1039 щодо реконструкції гідротехнічних споруд на Либеді. Ці роботи КМДА ще чотири роки тому обіцяла завершити до кінця 2021 року.

Розпорядження передбачає “реконструкцію гідротехнічних споруд, роботи з берегоукріплення, створення громадського простору для відпочинку та благоустрій у межах прибережних захисних смуг річки”.

“Однак, сьогодні техніко-економічне обґрунтування для проєкту потребує коригування”, — повідомив LIGA.Life директор департаменту Олександр Возний.