Природні зони нашої планети

Природна зона – це територія, для якої характерні певні кліматичні і гідрологічні умови, природні процеси, рельєф поверхні, грунту, тваринний і рослинний світ. Кожна природна зона має свою унікальну особливість, і назва зони залежить від цієї особливості (найбільш часто – від властивого їй типу рослинності).

Список природних зон

Одним з найважливіших природних факторів є температура, саме тому природні зони поступово змінюють один одного від екватора до полюсів:

– Посушлива пустеля. Являє собою вкрай посушливі ділянки земної поверхні, опади в яких можуть не випадати десятиліттями. Характеризується наявністю лише вкрай мізерної рослинності, а найчастіше – повним її відсутністю. Середня температура повітря коливається в районі 30-50 ° C.

– напівпосушлива пустеля. Дана природна зона характеризується наявністю сухого і жаркого літа, з середньою температурою повітря близько 20-30 ° C. Взимку тут випадає невелика кількість опадів, температура трохи нижче, близько 20 ° C. Цікаво, що вечорами температура повітря в напівзасушливих пустелях опускається до 10 ° C, що допомагає рослинності і тваринам легше переносити настільки жаркий клімат.

– Напівпустеля. Являє собою проміжний тип ландшафту, між пустинню і степом. Тут спостерігається специфічний тип рослинності, представлений лише трав’янистими і чагарниковими рослинами. Середня температура повітря 20-25 ° C.

– Степ (Посушлива степ). Являє собою рівнину, покриту трав’янистою рослинністю. Поблизу рідкісних водойм, як правило, зустрічаються чагарникові рослини і штучні насадження деревних рослин. Літо тут дуже посушливе, з температурами від 20 до 40 ° C. Взимку температура повітря може опускатися до -40 ° C (хоча є це рідкістю), опадів також не дуже багато.

– Лісостеп. Природна зона, що характеризується наявністю як лісових, так і степових ділянок. Водне харчування тут все ще є недостатнім, але ділянки густій ​​рослинності вже є.

– Трав’яниста савана. Природна зона, для якої характерно чіткий поділ на посушливий і дощовий сезони. Як і випливає з назви, переважаючим типом рослинності на даних територіях є трав’яниста. Однак, чагарникові і деревні рослини також є.

– Деревна савана. Являє собою простір, покрите деревними та чагарниковими рослинами, переважно. Характерною відмінністю є поділ на посушливий і дощовий сезони.

– Сухі тропічні ліси. Являє собою простору, покриті широколистяними лісами, переважно. Протягом всього року тут спостерігається досить висока температура, близько 25-30 ° C. Характерною рисою є поділ на короткий дощовий і довгий посушливий сезон. У сухі сезони не рідкістю є серйозні пожежі.

– Вологі тропічні ліси. Природна зона, що відрізняється вологим кліматом і наявністю великої кількості тропічних лісів. Завдяки цьому тут є величезна кількість рослин і тварин. Володіє дана зона найбільшим біорізноманіттям.

– Субтропічний ліс. Території в субтропічних поясах, вкриті лісами. Більшу частину року тут спостерігається тепла погода, але взимку температура на нетривалий час може опускатися трохи нижче 0 ° C.

– Середземноморська зона (Середземноморський пояс). Являє собою досить теплу і суху природну зону, з середніми температурами 20-30 ° C. Переважним типом рослинності є твердолисті вічнозелені ліси і чагарники.

– Мусонний ліс. Природна зона, характерна для тропічного і субекваторіального кліматичних поясів. Відмінною рисою є густі і вологі ліси (особливо в дощовий сезон). Різноманітність флори і фауни тут дуже велике.

– Листяний ліс (широколистяних ліс). Природна зона помірного пояса, покрита деревами та чагарниками листяних порід. В Європі на частку листяних лісів припадає близько 24%.

– Змішаний ліс. Природна зона помірного поясу, для якої є характерним змішання листяних і хвойних лісів.

– Гірський ліс. Являє собою гірські території, покриті лісами. Розташовуються в межах гірських систем і масивів, на гірських хребтах, на плоскогір’ях і плато.

– Альпійська тундра (Гірська тундра). Природна зона, що знаходиться в проміжку між гірничо-лісовим і сніжно-льодовиковим поясом. Характеризується низькими температурами, неоднорідністю снігового покриву і вологості повітря. Переважає тут трав’яниста рослинність (альпійські луки). Поширені мохи та лишайники, зустрічаються чагарникові рослини.

– Тайга. Природна зона північній частині помірного пояса, що відрізняється наявністю великої кількості хвойних лісів. Це найбільша за площею ландшафтна зона Росії.

– Тундра. Природна зона багаторічної мерзлоти, сильних вітрів і високої вологості повітря. Досить убога флора представлена ​​трав’янистими і чагарниковими рослинами, притискає до землі. Заболоченість територій є тут звичайним явищем.

– Арктична пустеля. Найпівнічніша природна зона, що володіє арктичним кліматом. Температура повітря становить близько -30 ° С, може опускатися до -60 ° С.

Висновок

Найпоширенішими природними зонами світу є пустелі і напівпустелі, тайга, змішані і листяні ліси, степ і лісостеп, савана, тундра. Всі разом вони займають набагато більше половини території суші, і, здебільшого, саме в них живуть люди. Хоча не всі ці природні зони можна назвати сприятливими для життя.

ПРИРОДНІ ЗОНИ УКРАЇНИ. РОСЛИННИЙ І ТВАРИННИЙ СВІТ (конспект)

Якщо мандрувати сушею від Північного полюса на південь, то можна спостерігати, що великі ділянки земної поверхні з однаковою природою змінюють одна одну. Такі ділянки Землі називають природними зонами.

У природній зоні однакова погода впродовж року, подібні ґрунти, рослини і тварини.

У північній півкулі з півночі на південь розташовані такі природні зони: арктичні пустині, тундра, тайга, мішані ліси, лісостеп, степи, пустині.

У горах природні зони змінюються від підніжжя до вершин.

Територія України лежить у зонах мішаних лісів, лісостепів і степів. Українські Карпати і Кримські гори вважають окремими природними (фізико-географічними) країнами.

Мішані ліси

Зона мішаних лісів займає північну частину України. її поверхня рівнинна. Зону мішаних лісів називають Українським Поліссям. На території цієї природної зони багато річок. Це — край озер і боліт. Там створена велика штучна водойма — Київське водосховище.

У зоні мішаних лісів весна прохолодна. Літо тепле, вологе. Влітку сонячні промені добре нагрівають землю, адже сонце високо піднімається на небосхилі. Осінь дощова. Зима сніжна, не дуже холодна, з відлигами.

Завдяки значній кількості опадів річки Полісся повноводні. Навесні, під час танення снігів на них бувають тривалі повені. Дощова і тала вода повільно просочується в ґрунт, тому й утворюються болота. Підземні води виходять на поверхню численними струмками. Вони живлять річки, озера, болота.

У лісах рослини ростуть ярусами. Верхній ярус утворюють дерева. Середній, який називають підліском, — кущі. Нижній — трав’янисті рослини і гриби.

У північній частині зони мішаних лісів переважає хвойне дерево сосна звичайна і листяне — дуб звичайний. Південніше, крім дуба, разом із сосною ростуть граб, береза, липа, осика, клен, вільха. Підлісок утворюють кущі ожини, шипшини, барбарису, ліщини, малини. На заболочених місцях поширені брусниця і чорниця.

Ранньою весною в лісі першими зацвітають підсніжники, проліски, ряст, анемона. Пізніше — конвалія, фіалки, купина, сон-трава. Влітку між деревами залишаються лише вологолюбиві, тіневитривалі рослини — папороті, мохи, копитняк. Інші трав’янисті рослини ростуть на галявинах і узліссях. Серед них: звіробій, деревій, валеріана, ромашка, іван-чай. У мішаних лісах багато грибів.

Восени з листяних дерев і кущів опадає листя. Більшість трав’янистих рослин відмирає. Опале листя і відмерлі рослини утворюють лісову підстилку, яка затримує вологу в ґрунті. Поступово перегниваючи, вона перетворюється на поживні речовини для рослин.

У зоні мішаних лісів різноманітний тваринний світ. Тут водяться травоїдні звірі: зубр, лось, олень благородний, козуля, заєць, миші. Хижі — вовк, лисиця, рись, тхір чорний, куниця лісова. Є також і всеїдні — дика свиня, борсук, білка, їжак.

Біля лісових водойм селяться бобри, видри, ондатри. У лісі й на узліссях живуть гадюки та ящірки. З водою пов’язане життя вужів, жаб, тритонів. Річки й озера багаті на рибу.

У лісовій підстилці, під корою дерев, на рослинах живе багато комах. Вони є кормом для птахів. Більшість птахів прилітає навесні з теплих країв. Це — солов’ї, зозулі, шпаки, мухоловки, іволги. На лісових озерах і болотах з’являються лелека білий, журавель сірий, кулики, лебеді. Постійними мешканцями зони мішаних лісів є рябчик, глухар, тетерук, сова сіра, дятел великий.

Щоб зберегти і примножити природу зони мішаних лісів, створено Поліський, Рівненський та інші заповідники.

Лісостеп

Чим далі на південь від зони мішаних лісів, тим більше з’являється безлісних ділянок — ділянок степу. Територія, на якій чергуються ділянки лісу і степу, називається лісостеповою зоною.

У лісостеповій зоні тепле літо і помірно холодна зима. Опадів випадає менше, ніж у зоні мішаних лісів, але більше, як у степах. На степових ділянках переважає чорноземний ґрунт. Природні умови сприятливі для росту і розвитку дикорослих та багатьох культурних рослин. У цій зоні переважно трапляються ділянки листяних лісів. Там живуть тварини, більшість яких поширені і в зоні мішаних лісів.

Степ

На південь від лісостепу до Чорного й Азовського морів розкинулася безлісна територія — степова зона України. Поверхня степів рівнинна, з горбами, ярами й балками.

У зоні степів сонце знаходиться вище на небосхилі, ніж у зоні мішаних лісів. Тому сонячні промені падають на степову зону пряміше і дужче нагрівають земну поверхню.

У степах літо довге, сонячне, жарке. Опадів випадає мало. Осінь тепла. У другій половині осені йдуть дощі. Зима коротка, холодна, малосніжна. Весна настає рано. Через те, що температура повітря різко підвищується, волога з ґрунту швидко випаровується.

Навесні і влітку гарячі суховії часто зумовлюють посухи. Взимку холодні вітри спричиняють хуртовини й чорні бурі. Вони руйнують родючий шар ґрунту.

Степовою зоною до морів течуть великі річки України. У дельті Дунаю багато прісних озер, а на узбережжі Чорного моря — солоних озер-лиманів. На Дніпрі побудовано каскад штучних водойм — водосховищ.

У степовій зоні ростуть трав’янисті рослини. Дерева і кущі зустрічаються на берегах водойм і в балках. Тільки там їм вистачає вологи.

Яскравий і різнобарвний степ ранньою весною. Коли в ґрунті ще достатньо вологи, з’являються ранньоквітучі рослини: півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки. До настання спеки рослини відцвітають і дають насіння. їх наземна частина відмирає. У ґрунті залишаються бульби, цибулини, кореневища, де накопичуються поживні речовини. Завдяки цим речовинам рослини виростуть і розквітнуть наступної весни.

Ранньоквітучі змінюються рослинами, які пристосувалися до спеки й нестачі вологи.

Улітку в степу з являються полин, типчак, ковила. Одні рослини мають довге коріння, яким з глибини дістають воду. В інших — жорсткі або вузькі опушені листки. Через них випаровується дуже мало води.

У середині літа від спеки починають висихати всі рослини. Вітер підхоплює їх і котить клубками по степу, витрушуючи дозріле насіння. У цю пору степ сірий і непривітний.

У степовій зоні бідніший тваринний світ, ніж у лісі. Майже всі тварини набули жовто-сірого забарвлення, яке робить їх менш помітними серед пожовклої трави.

Більшість тварин живе в норах. Це гризуни: бабаки, ховрахи, хом’яки, миші, тушканчики. Добре розвинутими передніми зубами вони гризуть рослини. Риють нори лисиці, тхори, борсуки. Для звірів нори є схованкою під час небезпеки й несприятливої погоди, місцем народження малят. А для деяких з них — місцем зимового сну або сплячки, накопичення запасу кормів. У норах дрібних звірів селяться плазуни, зокрема гадюка степова, черепаха степова, ящірка прудка.

Завдяки вмінню швидко бігати від ворогів рятуються рідкісні степові птахи — дрофа, стрепет. З ранньої весни в степах чути спів жайворонка степового. Подає голос і перепілка. Походжає рідкісний птах — журавель степовий. Високо в небі літають хижі птахи: орел степовий, кібчик, лунь степовий, боривітер. Вони полюють на гризунів і дрібних птахів.

У степах безліч комах: метеликів, жуків, сарани, коників. Кормом для них є різні частини рослин. Комахи, в свою чергу, є кормом для птахів, плазунів і земноводних.

Для збереження природи в степовій зоні створено заповідники, серед яких: Асканія-Нова, Луганський, Український степовий.

Карпатські гори

Карпатські гори, які знаходяться в Україні, називають Українськими Карпатами.

Українські Карпати — гори, середні за висотою. Вони утворені кількома гірськими хребтами. Між ними розкинулися мальовничі долини.

Карпатські гори — це місце в Україні, де випадає найбільше опадів: дощів — навесні і влітку, снігу — взимку. Весною сніг довго лежить на округлих вершинах гір, але з часом тане під променями сонця. Після дощів і танення снігу вода потоками збігає з гір у долини й часто спричиняє повені.

З гір тече безліч струмків і річок. Там беруть початок Дністер, Прут і їх найбільші притоки. У Карпатах трапляються невеликі, але досить глибокі озера з кришталево-чистою холодною водою.

Біля підніжжя, на схилах гір, росте листяний ліс. Його утворюють дуб, граб, липа, клен, бук. Вище — холодніше, тому з’являються хвойні дерева — ялиця і ялина європейська, яку називають смерекою. З листяних переважає бук. Ліс стає мішаним. Підлісок листяного і мішаного лісів утворюють кущі малини, ліщини, ожини, шипшини. На узліссях і галявинах ростуть трав’янисті рослини, більшість з них лікарські. Під деревами багато грибів: білих, підберезників, підосичників, маслюків, опеньків.

Чим вище підніматися в гори, тим листяних дерев дедалі менше. Ліс стає хвойним. Крім смереки і ялиці, у ньому росте модрина. Хвойні дерева холодостійкіші, ніж листяні. Хвойний ліс темний, вологий. Ґрунт між деревами вкритий мохами. На галявинах ростуть низенькі кущики брусниці й чорниці.

На вершинах Карпат хвойні ліси змінюються чагарниками із сосни гірської і ялівцю. За ними розкинулися гірські луки — полонини. Вони вкриті різнобарвно квітуючими трав’янистими рослинами.

У Карпатських горах водяться такі самі тварини, що й у природних зонах на рівнинах. Це звірі: олень благородний, заєць, лисиця, вовк, куниця, видра, дика свиня, борсук, білка. Птахи — тетерук, рябчик, дятел строкатий, синиця чорна і синиця чубата, багато співочих перелітних птахів.

Але є тварини, які частіше зустрічаються саме в Карпатах. Серед звірів — ведмідь бурий, кіт лісовий, рись, з птахів — лелека чорний, орел, беркут, шишкар ялиновий, дятел чорний, змієїд. Тільки в карпатських лісах трапляються: білка карпатська, полівка снігова, глухар карпатський. Плазунів і земноводних у горах не багато видів. Це — саламандра плямиста, тритон карпатський, полоз лісовий, ящірка живородна, жаба прудка і квакша. У швидких гірських річках водиться риба форель. У лісовій підстилці, на деревах, кущах і трав’янистих рослинах живуть комахи та їх личинки.

Щоб зберегти природу Карпат, створено заповідники: Карпатський і Горгани.

Кримські гори

Кримські гори межують із зоною степів і Чорним морем. Від моря їх відділяє рівнинна смуга узбережжя різної ширини. До степу спускаються положисті схили гір, а до моря — круті скелі.

У горах зустрічаються чудернацькі стовпи, піраміди, химерної форми скелі. Багато також печер і глибоких колодязів, у яких не тане товстий шар льоду. Все це — результат роботи сонця, вітру і води.

Кримські гори є вологим островом у сухому Криму. Взимку в горах випадає багато снігу, частими є завірюхи. Навесні йдуть дощі, влітку — грозові зливи. Осінь у горах суха і тепла.

Гірські річки течуть глибокими вузькими ущелинами. Під час танення снігу і дощів вони бурхливі. У спеку маленькі річки пересихають.

У Кримських горах, як і в Карпатах, рослинний світ змінюється від підніжжя до вершини. Найнижче на схилах гір розкинувся ліс з дуба пухнастого і ялівцю високого. Серед них зустрічається суничне дерево, фісташка. У підліску росте — ялівець колючий, шипшина, вовчі ягоди, кизил, плющ. Третій ярус у цьому лісі утворюють різні трав’янисті рослини. Навесні квітують підсніжники, крокуси, гіацинти. Влітку — кропива глуха, жовтець роздільний, борщівник пухнастий, аденофора кримська, які занесені до Червоної книги.

Вище в гірському лісі з’являється дуб скельний і сосна кримська, а в підліску — жасмин, терен колючий. Ще вище — в горах — у лісі панують граб і бук разом із сосною кримською.

На плоских вершинах Кримських гір розкинулися гірські луки — яйли. На яйлах немає затінку, мало вологи. Адже частина дощової і талої води швидко збігає по схилах, а частина — випаровується. На яйлах зростають трав’янисті рослини, які пристосувалися до посушливих умов. Це — ковила, типчак, шавлія, костриця, стоколос, осока, чебрець, еспарцет.

У Кримських горах водяться тварини різних груп, бо є всі необхідні умови для їхнього життя.

На положистих схилах у листяних лісах водяться олень благородний, козуля, а на крутих схилах — гірський баран — муфлон. Також зустрічаються заєць-русак, куниця кримська, лисиця кримська гірська, ласка, борсук, дика свиня, їжак, кажани.

У гірських лісах живе багато птахів. Серед них: сойка кримська, дятел строкатий, синиця чорна, шишкар ялиновий. У горах гніздяться хижі птахи: сип білоголовий, гриф чорний, орлан-білохвіст.

Рептилій і земноводних там не багато видів, але більшість з них — рідкісні. Це — полоз леопардовий, ящірка скельна, гекон кримський, ропуха зелена, черепаха болотяна.

Кримські гори населяють різні комахи: жуки, метелики, бабки, джмелі, цикади. Рідкісними є — богомол, турун кримський, вусач альпійський.

Для збереження природи Кримських гір створено Кримський і Ялтинський заповідники.

Як область Кримських гір виокремлюють Південний берег Криму —смугу суші завширшки від 1 до 12 км між Кримськими горами і Чорним морем.

Сонячні промені майже прямовисно падають на Південний берег Криму. Вони приносять багато світла і тепла. Наприклад, у місті Ялті на рік буває близько 210 сонячних днів.

Весна розпочинається рано. Літо майже бездощове, довге і спекотне. Опади випадають восени і взимку. Зима дуже тепла, тому сніг одразу тане.

На погоду також впливають Кримські гори і Чорне море. Гори в усі пори року захищають Південний берег Криму від холодних північних вітрів. Улітку море прохолодніше, ніж суша. Його прохолода зменшує літню спеку. За літо вода в морі добре нагрівається. Взимку вона поступово віддає тепло, зігріваючи повітря над узбережжям.

Природні умови Південного берега Криму сприяють росту і розвитку рослин. Тут зустрічаються зарості ялівцю деревовидного, дуба пухнастого, скипидарного дерева. Ростуть рослини, які на зиму не скидають листя. Так вони пристосувалися до посушливого літа і теплої зими. Це — суничне дерево, рускус, плющ деревовидний.

Зачаровують своєю красою вічнозелені рослини. Серед них: стрункий кипарис, розкішні пальми, магнолія з великими запашними квітами, могутній кедр ліванський і лавр. Ці рослини ростуть у парках, прикрашають міста і селища. їх у ці краї давно завезли з багатьох куточків Землі.

Різноманітний тваринний світ Південного берега Криму. Тут живе багато комах: метелики, жуки, коники, бабки, джмелі. Серед них є рідкісні: метелик-бражник мертва голова, жуки — турун кримський і вусач альпійський. Вони занесені до Червоної книги України. Комахи є кормом для земноводних, плазунів, птахів, звірів — кажанів.

Кожної весни в гаї та парки прилітають птахи: корольки, мухоловки, солов’ї, дрозди. На березі селяться чайки, баклани і качки, які живляться рибою.

Полювати на дрібних гризунів, зайців, білок прилітають з гір хижі птахи: орли, яструби, соколи-сапсани.

У цих місцях водяться жаби, ящірки, зокрема безнога ящірка — жовтопузик, змії.

Для збереження й охорони природи Південного берега Криму створено заповідники: Карадазький і мис Мартьян.

Сонце нагріває поверхню Землі. Від неї нагрівається повітря. Тепле повітря легке. Воно піднімається вгору, де поступово охолоджується. Чим вище підніматися вгору, тим холодніше. Це можна відчути в горах. Улітку біля підніжжя і в долинах спекотно, а на високих вершинах лежить сніг і лід.