Пеларгонія (Pelargonium): догляд, фото, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 13 березня 2024 Опубліковано: 01 лютого 2019 Перша редакція: 02 серпня 2013 🕒 10 хвилин 👀 192164 рази 💬 8 коментарів

• Ботанічний опис
• Стисло про вирощування
• Пеларгонія – відео
• Догляд за пеларгонією у домашніх умовах
  • Освітлення
  • Температура
  • Полив пеларгонії
  • Обприскування пеларгонії
  • Підживлення пеларгонії
  • Обрізування пеларгонії
  • Пересадка пеларгонії
  • Пеларгонія з насіння
  • Розмноження пеларгонії живцями
  • Отруйність пеларгонії
  • Пеларгонія ароматна / Pelargonium graveolens
  • Пеларгонія великоквіткова / Pelargonium grandiflorum
  • Пеларгонія головчаста / Pelargonium capitatum
  • Пеларгонія духмяна / Pelargonium odoratissimum
  • Пеларгонія забруднююча / Pelargonium inquinans
  • Пеларгонія зональна / Pelargonium zonale
  • Пеларгонія клобучкова / Pelargonium cucullatum
  • Пеларгонія кутаста / Pelargonium angulosum
  • Пеларгонія кучерява / Pelargonium crispum
  • Пеларгонія пухнастолиста / Pelargonium crithmifolium
  • Пеларгонія рожева / Pelargonium radens
  • Пеларгонія чотирикутна / Pelargonium tetragonum
  • Пеларгонія щиткоподібна / Pelargonium peltatum

  Ботанічний опис

  Пеларгонія (лат. Pelargonium) – рослина родини Геранієвих. У природі налічується до 350 видів рослин, зазвичай це трав’янисті багаторічники, але є і сукулентні рослини, і кущі.

  Домашня пеларгонія дивує тим, що може діяти на людей діаметрально протилежним чином: одним від аромату пеларгонії стає погано, а інших він заспокоює і розслабляє. Тільки деякі види пеларгонії культивували, але це не означає, що вибрати нема з чого.

  Крім своїх декоративних якостей, пеларгонії виділились і корисними – застосовуються в медицині та парфумерії. Ефірна олія пеларгонії використовується не тільки як ароматизатор для мила або парфумів, але ще і є чудовим засобом для очищення повітря від шкідливих домішок і мікроорганізмів.

  Стисло про вирощування

  • Цвітіння: з травня по жовтень.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Температура: навесні і влітку – 25-30 ºC, взимку – не вище 14 ºC.
  • Полив: навесні і влітку – через 3-4 дні після того, як висохне верхній шар грунту в горщику. Взимку – коли земляна грудка висохне на третину глибини.
  • Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень.
  • Підживлення: навесні і влітку – один раз в два тижні мінеральним добривом для квітучих рослин. Після завершення цвітіння підживлення припиняють.
  • Період спокою: з листопада по березень.
  • Обрізування: щорічно під час періоду спокою до початку березня.
  • Пересадка: молоді рослини – щорічно, а дорослі – коли коріння повністю обплете земляну грудку.
  • Субстрат: перегнійна, листова, дернова земля і пісок в рівних частинах.
  • Розмноження: насінням і живцями.
  • Шкідники: білокрилки і тля.
  • Хвороби: коренева гниль, сіра гниль, втрата листям привабливості через неправильні умови утримання.
  • Властивості: деякі види пеларгонії отруйні!

  Пеларгонія – відео

  Догляд за пеларгонією у домашніх умовах

  Освітлення

  Кімнатна пеларгонія якраз належить до рослин, які не тільки добре зносять прямі сонячні промені, а ще й потребують їх. Висновок – для пеларгонії найбільше підходять вікна на південній стороні. Але, незважаючи на це, рослина добре росте навіть на північній стороні, аби лиш світловий день був довгим, інакше пагони витягуються. Влітку пеларгонію виносять на вулицю або балкон, якщо є така можливість. Кімнату з пеларгонією треба провітрювати, тому що їй для нормального розвитку необхідне свіже повітря.

  Температура

  Влітку температура повинна бути від 25 до 30 °C, тобто кімнатною літньою температурою. Взимку температура має бути досить низькою, що необхідно для нормального цвітіння пеларгонії. Тому протягом усієї зими температурі бажано не підніматися вище 14 °C.

  Полив пеларгонії

  Влітку рослину пеларгонія в домашніх умовах слід поливати через 3-4 дні після висихання верхнього шару ґрунту. Можна перевірити, заглибивши палець на 1-2 см в субстрат. Узимку полив проводять таким чином, щоб ґрунт просто не пересох. При зниженій температурі повітря і високій вологості ґрунту може загнити коріння, що, своєю чергою, може призвести до захворювання всієї рослини і її загибелі.

  Обприскування пеларгонії

  Квітка пеларгонія не потерпає від сухого повітря, тому обприскувати пеларгонію не обов’язково. Якщо ж улітку температура дуже висока, то не зайвим буде і трохи обприскати листя.

  Підживлення пеларгонії

  Підживлення пеларгонії проводять раз або два з інтервалом у два тижні через кілька місяців після пересадки. Підживлюють для покращення цвітіння, для чого використовують фосфорні добрива. Підживлення органічними добривами небажане – рослина погано їх засвоює.

  Обрізування пеларгонії

  Пеларгонії в кімнатних умовах щорічно обрізують, залишаючи пагони тільки з 2-4 вузлами. Це робиться для того, щоб отримати пишний квітучий кущ. У пеларгонії необхідно видаляти листя, що пожовкло або всохло. Для цього використовують дуже гострий ніж, і ні в якому разі не відривають листки, оскільки рвані краї можуть почати гнити. Щоби цього не сталося, місце зрізу посипають товченим деревним вугіллям. Обрізати листя потрібно так, щоб основа черешка залишилася на рослині.

  Пересадка пеларгонії

  Молоді пеларгонії потребують щорічної пересадки, а більш дорослі – коли коріння повністю обплете горщик. На дно горщика, звісно ж, насипають дренаж, а зверху – ґрунтову суміш: перегнійна, дернова і листова земля, торф і пісок – усе в рівних частинах.

  Пеларгонія з насіння

  Пеларгонії при розмноженні насінням можуть втратити сортові ознаки, що потрібно враховувати при посадці. Для посіву складають ґрунтову суміш із рівних частин торфу, піску й дернової землі, насипають його в невисокий контейнер. Для швидкої появи сходів температура повинна бути в районі 22 °C, тоді насіння проросте протягом двох тижнів. Сіянці пікірують в індивідуальні невеликі горщики, а коли горщик стане малий, їх перевалюють у горщики 9 см у діаметрі. Перше цвітіння при правильному догляді спостерігається через рік із гаком.

  Розмноження пеларгонії живцями

  Домашня пеларгонія найкраще розмножується верхівковими живцями. Зрізають живці та укорінюють їх або наприкінці зими, або в кінці літа. Живець зрізають верхівковий, а зріз роблять під кутом трохи нижче вузла. На черешку повинно бути не менше трьох листочків, найкраще – від 3 до 5. Живці на кілька годин залишають підсохнути, а перед посадкою місця зрізу обробляють стимулятором коренеутворення і товченим деревним вугіллям. У контейнер насипають субстрат із рівних частин дернової землі, піску і торфу, а живці висаджують по периметру. Можна прищипнути живець, щоб квітка пеларгонія вийшла пишною. Посудину з живцями ставлять на місце з яскравим розсіяним світлом і регулярно обприскують ґрунт. Через 15-20 днів живці повинні вкоренитися. Коли саджанці зміцніють, їх розсаджують по індивідуальних горщиках. Потрібно враховувати, що від розміру горщика залежить рясність цвітіння: що більший горщик, то гірше цвіте пеларгонія. Через 5-7 місяців після вкорінення пеларгонія зацвіте.

  Отруйність пеларгонії

  Не всі пеларгонії отруйні, але краще мити руки після роботи з квіткою, якщо не відомо, чи отруйний цей вид.

  Хвороби і шкідники пеларгонії

  Пеларгонія не цвіте. Якщо рослина не хворіє і не уражена шкідниками, то це могло бути викликано зимівлею при високій температурі повітря та яскравому освітленні.

  Сохнуть краї у нижніх листків пеларгонії, що жовтіють. Пеларгонії не вистачає вологи в ґрунті – необхідно збільшити частоту поливань.

  Нижнє листя пеларгонії в’яне, жовтіє і гниє. Занадто часті поливання, ґрунт не встигає просихати між ними. Листя потрібно зрізати, а місце зрізу посипати порошком товченого вугілля.

  Чорніє основа стебла пеларгонії. Це коренева гниль, вона ж «Чорна ніжка». Читайте в розділі «Хвороби», як із нею боротися.

  Здуття на листі пеларгонії. Надлишок вологи в ґрунті. Поливати пеларгонію слід через кілька днів після висихання верхнього шару ґрунту.

  Сіра гниль на пеларгонії. Пеларгонія не зносить застою води в субстраті. Неправильний полив – сіра гниль тут як тут!

  Шкідники пеларгонії. Пеларгонією найчастіше харчуються білокрилка і попелиця.

  Види пеларгонії

  Пеларгонія ароматна / Pelargonium graveolens

  Вічнозелений сильно розгалужений чагарник, опушений, у висоту доростає до метра. Листя опушене, розділене на 5-7 частин, зелене. Приємно пахне. Суцвіття парасолеподібні, квітки численні – рожеві. Період цвітіння – впродовж літа.

  Пеларгонія великоквіткова / Pelargonium grandiflorum

  Вічнозелений метровий чагарник із великою кількістю гілок. Листя часточкове або розсічене, брунькоподібно-округле, незначно опушене або без волосинок. На квітконосі росте до 3 білих квіток із жилками червоного кольору; квітки в діаметрі доростають до 3-4 см. Цвітіння припадає на середину весни – початок літа.

  Пеларгонія головчаста / Pelargonium capitatum

  Вид представлений вічнозеленими напівчагарниками, що виростають у висоту до півметра з гаком. Пагони і листя опушені. Пагони прямі. Листя наче зім’яте, поділяється на 3-5 частин, зелене. Суцвіття парасолькоподібне. Квітки сидячі, ростуть у великій кількості, рожевого кольору (з відтінками фіолетового). Період цвітіння – середина-кінець літа. Листя пахне.

  Пеларгонія духмяна / Pelargonium odoratissimum

  Чагарник, листя не скидає, пагони короткі. Листя до 5 см завширшки, серцеподібно-округлої форми, зі злегка рваними краями, вкрите дуже короткими і м’якими волосинками, дуже приємно пахне. Суцвіття парасолеподібні. Квітки зібрані по 8-10 штук, рожево-білого кольору.

  Пеларгонія забруднююча / Pelargonium inquinans

  Півтораметровий вічнозелений чагарник із м’ясистими пагонами. Листя округлої брунькоподібної форми, темно-зелене. Суцвіття парасолеподібні. Квітконіжки короткі. Квітки червоного кольору. Залежно від догляду може цвісти наприкінці весни, влітку, восени і взимку.

  Пеларгонія зональна / Pelargonium zonale

  Вічнозелені метрові напівчагарники з опушеними і м’ясистими пагонами. Листя зазвичай цілісне і лише іноді незначно лопатеве, зеленого кольору з коричневою облямівкою по краю. Сидячі червоні квітки зібрані в багатоквіткові суцвіття. Цвіте з кінця весни до початку осені.

  Пеларгонія клобучкова / Pelargonium cucullatum

  Вічнозелений опушений чагарник родом із ПАР. Листя на довгих черешках, зелене. Суцвіття – парасолькоподібне. Численні квітки червоно-фіолетові. Період цвітіння припадає на кінець літа – початок осені. Зустрічаються сорти з махровим листям.

  Пеларгонія кутаста / Pelargonium angulosum

  Вічнозелена пеларгонія виростає до одного метра у висоту. Листки трохи схожі на дубові, але частки листка хвилясті, а не прямі. Ростуть на короткому черешку. Суцвіття парасолькоподібне. Квіток багато, найчастіше яскраво-червоних. При правильному догляді цвітіння припадає на кінець літа – середину осені.

  Пеларгонія кучерява / Pelargonium crispum

  Вічнозелені кущі з великою кількістю гілок, доростають до півметра. Листя росте у два ряди, форма наближено нагадує серцеподібну, щільне, краї рвано-хвилясті, зубчасті. Цвіте в середині-кінці літа. Квітки ростуть на невисоких квітконіжках по дві-три штуки. Листя приємно пахне.

  Пеларгонія пухнастолиста / Pelargonium crithmifolium

  Це сукулентні листопадні рослини з товстими сланкими пагонами. Листки поділені на частки перистої форми і сизуватого кольору, в довжину досягають 8 см, можуть бути як вкриті волосинками, так і неопушеними. Суцвіття – парасолеподібні. Квітконіжки 1,5-2 см завдовжки, квітки ростуть по 5-6 штук, білого кольору; зів із червоними цятками.

  Пеларгонія рожева / Pelargonium radens

  Вічнозелені півтораметрові чагарники з великою кількістю опушених пагонів. Листки опушені з обох сторін: знизу м’якими, а зверху жорсткими волосинками; краї листків загнуті; листя дуже глибоко розділене. Дуже приємно пахне. Квітконос парасолеподібний, опушений. Квітки рожеві з темними жилками, ростуть по кілька штук на квітконосі.

  Пеларгонія чотирикутна / Pelargonium tetragonum

  Цей вид – листопадний чагарник, що виростає до 60-70 см у висоту. Стебла прямі, чотиригранні, світло-зелені або з відтінком сірого. Листки серцеподібної форми, черешкові, вкриті рідкісними волосинками, завширшки виростають до 5 см; край листка червонувато-коричневий. Квітки звичайно складаються з 5 пелюсток білого кольору (з кремовим або рожевим відтінком) – 3 великі пелюстки вгорі і 2 менші внизу.

  Пеларгонія щиткоподібна / Pelargonium peltatum

  Ампельний вічнозелений чагарник. Пагони бувають опушеними або голими. Листки м’ясисті, щитоподібної форми, блискучі, зелені, теж бувають опушеними або голими, розділені на п’ять часток, краї гладкі. Квітки, зібрані по кілька штук у парасолеподібних суцвіттях, бувають білого, рожевого, червоного кольору. Цвіте з середини весни до кінця літа.

  Фото популярних видів

  Пеларгонія пухнастолиста і чотирикутна, кутаста і головчаста, Пеларгонія кучерява і клобучкова, великоквіткова і ароматна, Пеларгонія забруднююча і запашна, щиткоподібна і рожева, зональна.

  Показник pH ґрунту, характеристики та вплив на рослини

  Значення pH садового ґрунту має величезний вплив на здоров’я рослин, на поглинання корінням поживних речовин з ґрунтового середовища, розвиток корисних мікроорганізмів та сприйнятливість насаджень до грибкових патогенів.

  Інформація про характеристики та класифікацію типів ґрунту допоможе визначиться з правильним вибором рослин або підкаже як при необхідності трансформувати субстрат до потрібного рівня рН за допомогою натуральних або хімічних добавок.

  Вплив рівня кислотності на розчинність мінеральних речовин

  Значення pH розшифровується як водневий показник або показник кислотності та визначається відношенням концентрації іонів водню (H+) до гідроксид-іонів (OH).

  Залежно від рівня рН розрізняють різні типи субстратів:

  • дуже кислі (рН нижче 4,5), кислі (рН 4,6-5,5) та слабокислі (рН 5,6-6,5) – торфовища, глинисті й болотисті ґрунти;
  • нейтральні (рН 6, 6-7, 2) – чорноземи, дернові субстрати, суглинки;
  • помірно-лужні (рН 6,6-7,2 ) лужні (рН 7,2-8) – піщані, карбонатні, солончаки.

  Таким чином, чим нижче рН, тим більше кисла реакція, чим вище, тим більше лужна.

  Вибір правильного рівня pH впливає на:

  • здатність засвоювати й накопичувати мікро – та макроелементи;
  • правильний ріст рослин;
  • водно-повітряні характеристики ґрунту;
  • кількість гумусу;
  • поліпшення структури ґрунтового середовища;
  • створення оптимальних умов для розвитку корисних мікроорганізмів.

  Рівень pH є ключовим фактором розчинності й біодоступності багатьох мінералів та мікроелементів для рослин, які 14 з 17 основних поживних речовин отримують с субстрату в розчиненому вигляді, оскільки тільки так коріння здатні їх засвоювати.

  Більшість поживних елементів більш доступні в помірно кислому середовищі, ніж в нейтральних або лужних субстратах.
  Наприклад, фосфати недоступні для засвоєння корінням з рН нижче 5,1, хоча деякі стійкі до кислоти рослини можуть використовувати фосфат алюмінію.

  Кислий pH забезпечує високі концентрації розчинного алюмінію, заліза й марганцю, які можуть бути токсичними для росту деяких рослин. У дуже кислих умовах при рН нижче 4,7 гинуть корисні бактерії та розвиваються цвілеві гриби, а багато мінералів утворюють хімічні сполуки, що нерозчинні у воді.

  Сильно лужний ґрунт з рівнем 8,5-9,0 містить велику кількість карбонату кальцію, який не дозволяє рослинам поглинати більшість інших необхідних поживних речовин. Навіть якщо у ґрунті присутня достатня кількість мінеральних сполук, насадження не можуть отримати з них користь.

  Біодоступність калію (К) максимальна при нейтральному й лужному рН та знижується при підкисленні. Ca, Mg та Mo найкраще засвоюються в слаболужної реакції та є менш доступними при зниженні pH.

  Біодоступність міді та цинку (Cu, Zn) максимальна в слабокислому середовищі й зменшується зі збільшенням або зменшенням pH. Поглинання Fe й Mn зростає з підвищенням кислотної реакції. Нижче рівня pH 5 алюміній стає токсичним для рослин.

  Вплив кислотності ґрунту на рослинний світ

  Деякі рослини дуже чутливі до змін pH та вимагають вузького діапазону кислотності, інші набагато більш терпимі й добре ростуть на самих різних субстратах.

  Оптимальна реакція для більшості культур, що вирощуються в наших садах – від слабокислої до нейтральної. Такий ґрунт дозволяє вирощувати широкий спектр рослин, оскільки в ньому процвітають корисні мікроорганізми та дощові черв’яки, а мінеральні речовини легко доступні кореневій системі.

  Так, представники ацидофільної рослинної групи (верес, азалія, гортензія, лохина, хвойні та ін.) добре ростуть тільки на кислих й слабокислих субстратах, а лужну реакцію субстрату переносять погано, оскільки відчувають на ній дефіцит певних елементів. Рослини починають проявляти симптоми хвороб, слабшати й повільно гинуть.

  Нейтрофіли прекрасно себе почувають на субстратах з нейтральною реакцією, а базифіли – рослини лужних ґрунтів, наприклад, такі садові квіти, як: айстра, лаванда, астильба, хризантема, дзвоники, іриси, гвоздика воліють помірно лужні pH.

  Як дізнатися кислотність ґрунту

  Для вимірювання ґрунтового рН розроблені спеціальні кислотоміри. Це можуть бути електронні пристрої або спеціальний лакмусовий папір, на якому зображена шкала з умовними позначеннями й кольорами, що вказують на кислу, лужну або нейтральну реакцію.

  Дізнатися кислотність ґрунту за допомогою лакмусового паперу дуже просто. Досить взяти зразок землі з ділянки, помістити його в чистий (бажано скляний) посуд, залити дистильованою водою та перемішати.

  У розчин на пару секунд опускають лакмусовий лист. Через хвилину, в залежності від отриманої реакції, папір змінює свій колір, який порівнюють з еталонною шкалою кислотності.

  Для проведення значущого тесту беруть кілька ґрунтових зразків з різних місць, оскільки рН може відрізнятися в різних частинах саду. Потім кожен з них перевіряють за порівняльною шкалою. Вимірювання pH буде правильним, якщо кольори всіх папірців однакові.

  На ринку також доступні різні типи лічильників для садівників-любителів. Найпростіший – це механічний датчик зі стрілкою. Цей вимірювач має щуп, який угвинчується у ґрунт, та зчитувальний пристрій зі шкалою, що показує числове значення.

  Через хвилину занурення щупа в землю результат готовий. Щоб вимірювання було правильним, також не варто обмежуватися взяттям проби з одного місця.

  Кислотність можна визначити домашнім методом за допомогою соди, якою посипають невеликий фрагмент землі. Якщо на поверхні показуються бульбашки повітря, значить, земля кисла.

  Аналогічно визначають лужну реакцію ґрунту, тільки замість харчової соди використовують звичайний оцет. Помірна піна вказує на нейтральну реакцію, сильне піноутворення – лужну, а відсутність піни – кислотну.

  Деякі рослини служать індикатором рН. Наприклад, наявність на ділянці польового маку, в’юнка, кропиви, звіробою або перстачу слід асоціювати з лужною реакцією. Активне зростання папоротей, хвоща та мохів пов’язаний з кислим рН.

  За забарвленням квітів гортензії також можна дізнатися реакцію ґрунтового середовища – у кислому ґрунті вони цвітуть блакитним, в лужному рожевим

  Коли варто перевіряти кислотність ґрунту?

  Заведено вважати, що тестування слід проводити кожен раз, коли ви плануєте сіяти, пересаджувати або удобрювати рослини. Доброю практикою є регулярна перевірка, оскільки кислотна реакція субстрату може змінитися через погодні умови, розвиток мікроорганізмів або внесення добрив.

  Як змінити рН?

  Якщо земля в саду не підходить для рослин, які ми хочемо вирощувати, то можна змінити її рівень рН. Підвищити кислотність ґрунту при високій лужної реакції допоможе внесення сірчаного або азотного добрива, кислого торфу, сульфату заліза та інших підкислюючих речовин.

  Глинистий ґрунт часто вимагає дуже великої кількості матеріалу, що підкислює, а крейдяні ґрунти й вапняк зазвичай не піддаються обробці.

  Трохи підкислити нейтральний субстрат та поліпшити його родючість допоможе внесення органіки: хвої, верхового торфу, компосту або таких рослин-сидератів, як ріпак або гірчиця.

  Як розкислити ґрунт? Для нейтралізації кислотності зазвичай вносять гашене вапно, додавання якого замінює іони водню та забезпечує ґрунт двома елементами: кальцієм та магнієм.

  Вапно також робить фосфор, внесений в землю, більш доступним для росту рослин та збільшує доступність азоту, прискорюючи розкладання органічної речовини.

  Поширені вапняні добавки: кальцієвий або доломітовий вапняк, крейда, деревна зола. Пам’ятайте, що вапно з часом вимивається в більш глибокі шари субстрату, тому його слід систематично додавати кожні 2-3 роки.

  Вапнування рекомендується проводити восени і чим вище кислотна реакція, тим більше потрібно розкислюючих добавок.