Чому тест ДНК не 100

0 Comments

Тест на національність. Чим ми ризикуємо, коли здаємо аналіз ДНК з цікавості

За останні роки особисті дані мільйонів людей, які надіслали зразки своєї ДНК компаніям, що аналізують етнічне походження, потрапили в руки хакерів. Чим ви ризикуєте, якщо ваші генетичні дані вкрали?

Яку найбільш особисту річ у вас можуть вкрасти? Вашу обручку? Ваш телефон? А як щодо вашого генетичного коду?

Восени 2023 року хакер на ім’я Голем опублікував на відомій платформі кіберзлочинців повідомлення про вкрадені дані з сайту 23andMe, одного з найвідоміших сервісів аналізу ДНК на національність.

Пізніше компанія визнала, що хакер отримав доступ до особистої інформації у 6,9 мільйона профілів її користувачів.

Як виглядало, атака була спрямована на певну етнічну групу. Голем хвалився, що має доступ до облікових записів людей ашкеназького єврейського походження, і пропонував продати цю інформацію будь-кому, хто готовий заплатити.

Зʼявилися навіть новини про те, що витік даних 6 жовтня 2023 року міг мати антисемітські мотиви.

Голем, або той, хто так себе називав, пропонував на продаж “підібрані етнічні групи, індивідуалізовані набори даних, точні оцінки походження, деталі гаплогруп, інформацію про фенотип, фотографії, посилання на сотні потенційних родичів і, що найважливіше, профілі необроблених даних”.

Ціни на особисті дані, які пропонував хакер, варіювалися від 1000 доларів США за сотню профілів до 100 000 доларів США за 100 тисяч профілів.

В описі пропозиції йшлося, що тут можна придбати “ДНК мільйонів людей – від світових бізнес-магнатів до династій, про які часто говорять пошепки”. Пост з того часу видалили.

Чотирнадцять мільйонів людей плюнули у флакон і надіслали свою ДНК у 23andMe, щоби знайти інформацію про своє походження та здоров’я.

Такі тести часто дарують друзям і родичам на свята, але мало хто замислюється про те, що саме вони дарують.

Я зробила тест на 23andMe, і він виявив моє ашкеназьке єврейське походження. Але тепер мої дані цілком можуть бути у пакеті, який намагався продати хакер.

Це змусило мене задуматися, чи можна таку конфіденційну інформацію, як наш генетичний код, безпечно тримати в інтернеті.

Автор фото, Getty Images

Співзасновниця 23andMe Енн Войчицкі була серед тих, чиї профілі ймовірно потрапили у витік даних

Крадіжки даних відбуваються постійно, каже Бретт Каллоу, аналітик з кібербезпеки компанії Emsisoft.

Але генетична інформація – це дуже особливий вид даних. Ви можете змінити свої паролі, номер кредитної картки чи банківські реквізити, якщо вони потрапили в руки хакера, але ви не можете змінити послідовність своєї ДНК.

“Коли ваші дані ДНК зламали, ви абсолютно нічого не можете з цим вдіяти”, – каже Каллоу.

Переслідування етнічних груп на основі їхніх даних ДНК викликає глибоке занепокоєння.

Декілька високопоставлених американських чиновників порушили питання про ризик атак на людей єврейського і китайського походження через витік даних у 23andMe.

В основі антисемітських теорій змови лежить здатність євреїв “видавати себе” за білих. Під час Голокосту нацисти змушували євреїв носити жовті зірки, щоб їх можна було одразу впізнати.

Витік даних з сайту потенційно міг означати, що євреї, які пройшли тест ДНК, отримали цифрову “жовту зірку” поруч зі своїми іменами, фотографіями та географічним розташуванням.

Але злам сайту 23andMe торкнувся не лише даних євреїв-ашкеназі. У наступних публікаціях на форумі хакерів Голем начебто також пропонував інформацію про британських, німецьких і китайських користувачів.

Хакер також намагався продати дані виконавчої директорки компанії 23andMe Енн Войчицкі, її колишнього чоловіка та засновника Google Сергія Бріна, Ілона Маска та членів британської королівської родини.

Каллоу не думає, що цей напад був антисемітським. “Згадки про євреїв у цій публікації скоріше за все мали на меті привернути увагу”.

Компанія 23andMe відмовилася дати інтерв’ю, але на своєму сайті опублікувала заяву. У ній зазначили, що “хакери отримали доступ до менш ніж 0,1%, або приблизно 14 000 профілів, з 14 мільйонів, які існують на сайті”. Компанія також пояснила злам тим, що клієнти 23andMe повторно використовували паролі, які хакерам вдалося отримати з інших сайтів.

Автор фото, Getty Images

Через витік даних проти 23andMe відкрили кілька групових позовів у США

Але отримавши доступ до цих акаунтів, кіберзлочинці змогли зібрати набагато більше даних, адже кожен з клієнтів мав свою мережу генетичних родичів, з якими сайт дозволяє звʼязатися.

Це популярна функція, тому що багато людей роблять такі тести саме для пошуку родичів. У відповідь на запити журналістів TechCrunch у грудні 2023 року 23andMe визнала, що фактично зламаними були 6,9 мільйона користувачів – приблизно кожен другий, хто надіслав компанії свою ДНК.

Коли бази даних містять дуже конфіденційну інформацію, для доступу до неї зазвичай потрібен не один пароль, згадайте, як ви входити, наприклад, у свій онлайн-банкінг.

Більшість із нас вже звикли до двофакторної ідентифікації, коли для входу потрібен додатковий код. Але до жовтня 2023 року це не було необхідною вимогою для доступу до облікового запису на 23andMe, навіть якщо він містив дані про генетичне походження, а також географічну та біографічну інформацію.

І це вже не перший випадок, коли зламують бази даних компаній, які збирають тести ДНК. У 2018 році хакери отримали електронні адреси і паролі понад 92 мільйонів користувачів MyHeritage.

Однак на продаж генетичні дані запропонували вперше у жовтні 2023 року.

Хоч якою була мета зламу, крадіжка генетичних даних має різноманітні наслідки.

“У багатьох випадках генетичні дані можуть свідчити про стан здоров’я людини, звідки можна припускати вплив на довгострокове працевлаштування чи ймовірність передчасної смерті, чи перенесення виснажливої хвороби. Потенційно такі дані можуть цікавити роботодавців або страховиків”.

Автор фото, Getty Images

Генетичні дані, які ми передаємо компаніям, що визначають етнічне походження, містять інформацію і про наш стан здоров’я

У часи, коли все більше фінансових рішень ухвалюють за допомогою алгоритмів, що збирають усю можливу інформацію про людину, є серйозний ризик фінансових втрат і дискримінації через витік генетичних даних.

Медичним страховим компаніям у США заборонено використовувати генетичну інформацію для розрахунку ризику, але немає федерального закону, який би забороняв використовувати її компаніям зі страхування життя.

Легко уявити сценарій, коли витік генетичних даних може призвести до підвищення страхових платежів або клієнтам відмовлять у страховому покритті лише через їхні гени.

Їм також можуть відмовити у довгостроковій банківській позиці чи іпотеці, адже витік даних може свідчити про вищий ризик того, кредитор захворіє на хворобу Альцгеймера і помре раніше, ніж погасить кредит.

Через витік даних проти 23andMe відкрили кілька групових позовів у США. У січні компанія визнала, що хакери почали проникати в облікові записи її клієнтів ще у квітні 2023 року та можливо продовжували це робити протягом п’яти місяців.

Тепер сайт вимагає двоетапної ідентифікації клієнтів для доступу до своїх акаунтів. Такий же захист мають його конкуренти – Ancestry та MyHeritage. До жовтня 2023 року жодна з цих компаній не вимагала цього.

Навіть якщо такі конфіденційні дані, як наш генетичний код, і можна захистити від хакерів, немає жодної гарантії, що після того, як ми погодилися віддати їх корпорації, вони залишаться в її розпорядженні.

“Ці компанії можна купити – і таким чином отримати цю інформацію”, – фахівець із кібербезпеки Каллоу.

У грудні 2020 року нью-йоркська інвестиційна компанія Blackstone купила Ancestry, одного з найбільших конкурентів 23andMe, за 4,7 мільярда доларів.

“Крім даних, ці компанії насправді мають дуже невелику цінність”, – додає Каллоу.

“Але генетичну інформацію тепер можна продавати й купувати разом з іншою корпоративною інтелектуальною власністю та активами. ДНК має цінність, і ця цінність належить компанії, а не вам”.

Blackstone відмовилась дати коментар BBC.

Хоча ідея про те, що мої гени тепер стали корпоративним активом, дещо дратує, я знала, на що я йду, коли відсилала тест ДНК в Ancestry та 23andMe.

Ніхто з людей, з якими я спілкувався для матеріалу, не пошкодував, що зробив домашній ДНК-тест.

Знання про своє походження і зв’язок зі світом, яке змінило життя, варте будь-якого потенційного ризику.

Навіть якщо ви самі й не робили цих тестів, цілком імовірно, у вас є близький родич, який їх пройшов, і дуже близька версія вашого генетичного коду може існувати у корпоративній базі даних.

Можливо ваші гени вже десь там. І хто знає, куди вони можуть потрапити?

Як зрозуміти результат аналізу ДНК на батьківство?

Результати ДНК аналізів на батьківство доленосні, хоч би який результат вони в собі не несли. І ми, як ніхто, розуміємо, що вибираючи лабораторію для його проведення, ви повинні бути впевнені в точності та достовірності результату. У цій статті ми проведемо повний розбір висновку з аналізу ДНК на батьківство, яке видається в медико-генетичному центрі «МАМА ПАПА», а також відповімо на запитання, що часто задаються.

Як проводиться аналіз ДНК на батьківство?

Стандартний матеріал для проведення даного аналізу – це букальний епітелій, тобто епітелій, який знаходиться у ротовій порожнині людини. Хоча для проведення ДНК аналізу придатний практично будь-який біологічний матеріал, що містить у собі клітини людського організму. Буккальний мазок є найшвидшим, безболісним і доступним для правильного самостійного забору способом отримання ДНК матеріалу.

Дезоксирибонуклеїнова кислота або ДНК – генетичний матеріал, що міститься в клітинах нашого тіла і складається наполовину з ДНК матері та на другу половину – з ДНК батька. ДНК тест є глибоким аналізом генетичних даних матері, дитини і передбачуваного батька.

ДНК тест на батьківство проводиться шляхом аналізу ПРЦ (полімеразної ланцюгової реакції). Останній заснований на принципах молекулярної біології, виконується із застосуванням особливих ферментів, що багаторазово збільшують фрагменти ДНК (локуси), дозволяючи цим проводити точну звірку біологічних матеріалів.

Точність такого аналізу є максимально високою, саме тому, на даний момент це основний метод встановлення біологічного батьківства. Якісно проведений ПРЦ аналіз не допускає двозначного трактування. За його використання аналізи проведені у двох різних лабораторіях у час обов’язково збігатимуться!

Інтерпретація таблиці в результаті ДНК аналізу на батьківство

У локусах (збільшуваних фрагментах ДНК) містяться короткі тандемні повтори (STR). Кількість цих повторів і успадковується від батьків. У кожної людини є 2 алелі (альтернативні форми ДНК, що мають різні повтори), одна з них успадковується від матері, друга – від батька. Саме алелі порівнюються в процесі ДНК аналізу, в таблиці результату вони вказані як числа і позначають кількість виявлених повторів. Якщо від обох батьків успадковується однакова аллель, то результат виноситься одне число. Наприклад, у локусі D13S1358 значення алелів у дитини 16 та 18, тобто 18 успадкував від батька. Якщо від обох батьків успадковується однакова аллель, то результат виноситься одне число. Наприклад, у локусі vWA значення алелів у дитини 17 і 17, від обох батьків успадкував 17, і позначається в таблиці одним числом 17.

1. Перелік порівнюваних локусів
2. Спадкування однакової алелі від матері та від батька.

Індекс батьківства

Параметр “Індекс батьківства” (у таблиці – PI) відображає генетичні шанси підтвердження біологічного батьківства. Розраховується індекс батьківства окремо для кожного тестованого локусу і визначається як ймовірність того, що дитиною успадкована обов’язкова алель передбачуваного батька, а не випадкового чоловіка, що не тестується.

Комбінований індекс батьківства – CPI обчислюється шляхом множення індивідуальних PI. Наприклад, CPI = 100 000, це означає, що ймовірність того, що чоловік, що тестується, є біологічним батьком, тестованого дитини в 100 000 разів вище, ніж ймовірність на батьківство іншого випадкового чоловіка.

PI в локусах, що не мають збігу, дорівнює нулю! Якщо розбіжність є у трьох і більше локусах, то CPI також дорівнює нулю! Іноді в результаті тесту може бути розбіжність в 1 або 2 локусах, причиною цього можуть бути мутації, близький споріднений зв’язок біологічного батька і передбачуваного батька, що тестується (брат, батько і син). У такому випадку проводиться розширений аналіз ДНК з додатковими розрахунками та рекомендацією до участі всіх можливих біологічних батьків.

Ймовірність батьківства

Ймовірність батьківства в результаті ДНК аналізу вказується у відсотках і обчислюється за допомогою комбінованого індексу батьківства (CPI). Щоб отримати відсоток ймовірності, використовують формулу CPI(CPI+1)*100%. Чим вищий CPI, тим більше ймовірність батьківства.

  • Вірогідність батьківства = 0% – батьківство виключено.
  • Вірогідність батьківства = 99,9999% – батьківство підтверджено.

Чому ймовірність батьківства 99,99999%, а не 100%?

Кожна людина має мільйони генетичних маркерів, але тестування всього геному процедура вкрай дорога і набагато трудомістка. Для визначення батьківства не потрібно проводити повне тестування геному, щоб зробити достовірні висновки, лабораторії достатньо порівняти 16-20 генетичних маркерів.

Однак повністю виключити можливість ідентичності ДНК тестованого батька з якимось іншим чоловіком неможливо, оскільки всесвітньої ДНК бази по всьому людству не існує. Саме з цієї причини в результаті ДНК тесту на батьківство і не вказується 100% ймовірність.

Що може вплинути на результат ДНК аналізу на батьківство?

Близька спорідненість гаданих батьків – така ситуація досить поширена, якщо про близьку спорідненість відомо, про це обов’язково потрібно повідомляти лабораторії та краще проводити аналіз за участю всіх передбачуваних батьків. Якщо аналіз за участю другого передбачуваного батька неможливий, то проводиться розширений аналіз до 33 локусів, в якому розраховується ймовірність батьківства другого батька-родича, без його участі.

Ушкодження/забруднення ДНК зразка – у яких випадках це може статися. Забір букального мазка необхідно проводити обов’язково при чистій ротовій порожнині, за годину до забору виключається вживання їжі та будь-яких напоїв, крім чистої води. Дрібні забруднення у вигляді частинок побутового або паперового пилу ігноруються лабораторією при проведенні ДНК аналізу та ніяк не впливають на результат. Однак, якщо зразок буде пошкоджений пліснявою від зберігання у вологому вигляді в поліетилені, або змішаний із зразком іншої людини, то лабораторія просто не зможе виділити ДНК із наданого матеріалу і запросить перездачу, тобто терміни отримання результату аналізу ДНК на батьківство будуть перенесені з урахуванням нового часу здавання зразків.

Переливання крові та пересадка кісткового мозку також не впливають на точність ДНК аналізу, оскільки ДНК людини не може кардинально змінитись протягом життя. Проте дані ситуації мають деякі обмеження. Після проведення подібних процедур деякий час людина може мати змішану ДНК і для того, щоб не вимагати перездавання, лабораторія просить проводити ДНК аналізи на батьківство через 3 місяці.

Чи можна підробити результат ДНК аналізу на батьківство?

Якщо аналіз проводиться для особистого користування та забір матеріалу клієнт виконує самостійно, ми покладаємося на відповідальність і чесність самих учасників, і приймаємо готові ДНК зразки вважаючи, що вони належать особам, заявленим для тестування.

Лабораторія може виявити заміну ДНК зразків, але тільки в тому випадку, якщо стать заявлених учасників не збігатимуться зі статтю, виявленою в наданих ДНК матеріалах, або якщо два ДНК-профілі будуть однакові.

Стать учасників також вказується в таблиці результату ДНК аналізу на батьківство.

Якщо забір проведено чесно, аналіз має 100% точний результат!

При замовленні ДНК тесту на батьківство для суду, забір матеріалу проводиться нашими співробітниками, за наявності свідків та з ідентифікацією особи , тобто будь-яка заміна виключена.

Ці люди зробили аналіз ДНК. Результати змінили їхнє життя

Кара Рубінштейн Деєрін подарувала своєму батькові на Різдво у 2017 році домашній ДНК-тест. Жінка хотіла дізнатися, з якої частини Африки походять її предки.

Вона вже відстежила своє генеалогічне дерево до братів-рабів із Техасу. Але вона мріяла повезти трьох своїх синів до Африки і здійснити те, що вона називала “подорожжю у пошуках нашого коріння”.

Це був захопливий подарунок, але не особливо оригінальний. Набори від компаній AncestryDNA, 23andMe та MyHeritage дарували одне одному на Різдво люди, які все інше вже мали.

Мільйони людей з різних країн відправили свої ДНК на тестування, це зробив, наприклад, кожен 20-й британець і понад 26 мільйонів американців.

Багатьох приваблює спокуслива обіцянка, що наші гени можуть розповісти, хто ми насправді і звідки. Так думала і Кара. Вона купила тест собі і татові.

Кара зростала у Сіетлі, її мама була білою, а батько темношкірим, і расизму у житті дівчинки вистачало. У школі її дражнили “Орео”, “напівкровкою” і “зеброю”. Заповнюючи анкети у початковій школі, мати Кари поставила галочку в полі, в якому говорилося, що її донька темношкіра.

“У Сполучених Штатах діє правило однієї краплі крові, згідно з яким, якщо у вас є одна крапля африканського походження, то вас вважають кольоровою людиною”, – каже Кара.

Її мама думала, що це допоможе дівчинці потрапити на деякі програми допомоги. Однак адміністратор школи, подивившись на зовнішність Кари, засумнівався, що вона має право на таку програму.

Утім, раса та етнічна приналежність залежать далеко не лише від кольору шкіри, каже Кара. “Ви не можете подивитися на людину і сказати, хто вона за національністю”.

Результати свого ДНК-тесту Кара отримала незадовго до 44-го дня народження. Вони були у вигляді діаграми.

Одну половину “пирога” займало фінське, німецьке та англійське походження жінки, а інша половина стверджувала, що Кара була на 50% єврейкою-ашкеназі. Чоловік, який виховував Кару, не був її рідним батьком, і зрештою зʼясувалося, що вона не мала афроамериканського походження.

Рубінштейн Деєрін тепер належала до етнічної групи, про яку нічого не знала. “Я ніколи раніше не чула термін “ашкеназі”. Я навіть не знала, що моя мама колись була знайома з євреєм. Вона посміхається: “Вочевидь, одного разу це сталося”.

Через п’ять років після цього відкриття під час нашої зустрічі у зумі на Карі – кулон із зіркою Давида.

Вона прийняла реформований юдаїзм і нещодавно повернулася з кількамісячної подорожі Ізраїлем. Вона взяла ім’я свого біологічного батька – звідси Рубінштейн – хоча він помер більш ніж за 10 років до того, як вона пройшла тест ДНК, і його сім’я не хоче мати з нею стосунків.

Тож у Кари не було нікого, хто допоміг би їй зорієнтуватися в новій єврейській ідентичності. Вона мала віднайти її сама, але коли вона це зробила, одразу відчула зв’язок.

“Коли я вперше побувала на Храмовій горі, почула іврит, щось усередині мене клацнуло”.

Люди, які раптом вирішують зробити тест на походження, нерідко отримують результати, які змінюють їхнє життя.

Як це дізнатися, що ваше етнічне походження геть не те, про яке ви знали з дитинства? Що ми успадковуємо генетично, а що є наслідком нашого виховання? І чи можуть ці тести визначити, хто ми є насправді?

Автор фото, Kara Rubinstein Deyerin

Відкриття Кари про походження спонукало її вирушити у подорож, щоб дослідити нову частину своєї особистості

Етнічне походження може дати вам певні привілеї або, навпаки, позбавити інших.

Якщо ви належите до меншини, ви з скоріше зіткнетеся з дискримінацією, жорстокістю та навіть геноцидом. Але, як думала мама Кари, ви також зможете претендувати на певні програми, стипендії чи навіть статки.

Наприклад, люди, які походять з племені Хо-Чанк корінних американців штату Вісконсин, мають право на частку племінного багатства у розмірі 200 000 доларів. Вони отримують її після закінчення середньої школи, якщо результати генетичних тестів покажуть, що вони мають необхідну кількість ДНК Хо-Чанк.

Але расова ідентичність – це набагато більше, ніж гени.

Марк Томас, професор еволюційної генетики з Університетського коледжу Лондона у Великій Британії, давно критикує тести на генетичне походження.

“Ці тести мають досить суперечливу історію, деякі люди в минулому висували перебільшені, а часом просто абсурдні претензії після такого тестування”, – каже науковець.

Мені не подобається, коли ці компанії використовують термін “етнічна приналежність”, тому що ваше біологічне походження не є вашою етнічною приналежністю. Етнічна приналежність – це соціально визначена категорія.

Я відчуваю, що вони використовують це слово як евфемізм для раси. Раса також соціально сконструйована, але уявлення про расу традиційно базувалися більше на походження. “Це виглядає трохи огидно – це не біологічно значущі категорії”, – каже дослідник.

Компанії, які проводять ДНК-тести у домашніх умовах, на своїх сторінках в інтернеті визнають, що оцінки етнічної приналежності недосконалі.

MyHeritage наголошує, що їхні оцінки мають обмеження.

23andMe пояснює, що біомедичні дослідження зазвичай зосереджені на ДНК людей європейського походження, адже доступних даних інших етносів для порівняння набагато менше.

Компанія також наголошує, що вона визначає ваших “генетичних предків”, тобто спільні гени з групою людей, які ідентифікують себе як представників певної етнічної групи, але не робить оцінку етнічної чи расової приналежності.

Тому варто відокремлювати результат тесту, який показує збіг ДНК з корінними американськими популяціями, і заяви про індіанську ідентичність.

“23andMe не змішує поняття етнічної приналежності та генетичного походження, – додає представник компанії. – Ми завжди розуміли важливість чіткого розрізнення цих понять”.

AncestryDNA зазначає, що висновки про етнічну приналежність роблять на основі порівняння ДНК із еталонною панеллю етнічних приналежностей, зазначених власноруч, які не є окремими біологічними категоріями. І тому результати тестування можуть бути не зовсім досконалими для визначення ваших предків.

Але всі три компанії підкреслюють етнічну та національну складову своїх результатів у своєму маркетингу. І саме це часто викликає інтерес споживачів.

Автор фото, Getty Images

Біологічне походження не є етнічною приналежністю, адже остання – це соціально визначена категорія, кажуть вчені

Джейкобсен міркувала про своє походження з того часу, як 50 років тому почула випадковий коментар. Вона виросла у Квінсі в Нью-Йорку і була дочкою данських іммігрантів, які приїхали до США у 1947 році.

“Мої батьки були свінгерами, – розповідає жінка. Коли їй було 16 років, хлопець її матері раптом зауважив, що біологічний батько Джейкобсен був чорним. До цього моменту у Джейкобсен не було причин сумніватися у тому, що вона на 100% данка.

“Я була приголомшена. Я не розуміла, про що він говорить, – каже вона. – У мене біла шкіра біла”.

Пізніше того ж вечора вона обговорювала цей коментар зі своїм батьком, і він сказав їй, що вона надто схожа на свою бабусю по батьківській лінії, щоб це було правдою.

Утім, зерно сумніву було посіяне і не давало спокою Джейкобсен до тих пір, поки їй не виповнилося 60 років. Тепер, щоб зʼясувати правду їй потрібно було лише плюнути у флакон і відправити його на ДНК-аналіз.

Коли надійшли результати, діаграма показала, що Джейкобсен мала 25% генів західноафриканського походження. “Глянувши на результати тесту в імейлі, я знайшла відповідь на питання, яке турбувало мене 50 років”.

Вона вирішила дізнатися про це більше. Як вказував сайт 23andMe, за збігом ДНК у неї мала бути двоюрідна сестра, і Джейкобсен написала їй через сайт.

Разом вони з’ясували, що її біологічним батьком був танцюрист на ім’я Пол Мірес-молодший. Джейкобсен намагалася знайти в інтернеті будь-яку інформацію про нього і зрештою написала мемуари про пошуки своєї генетичної ідентичності.

Водночас вона прийняла свою нову африканську ідентичність. І так само, як чоловік у рекламі сайту Ancestry, Джейкобсен змінила свій стиль одягу.

Вона почала експериментувати з пов’язкою, відомою в Нігерії як “геле”, і за допомогою YouTube навчилася її зав’язувати. Вона купила своєму 28-річному синові Алеку у місцевому магазині дашікі – барвисту західноафриканську сорочку.

Але Алеку було незручно носити його. “Сорочка виглядала гарно, але я подумав, що це жарт, – каже він. – Я це точно не зміг би носити”.

Алек пояснив своїй матері, що її експерименти з африканською культурою були свого роду культурним привласненням. Незалежно від того, що показали результати її ДНК, сказав він, якщо людина виглядає білою, вона не може відчувати світ як чорна людина.

“Одна з особливостей раси полягає в тому, що вона не стосується нас самих. Це більше стосується того, як до вас ставиться суспільство”.

“Коли я дізналась, що таке привласнення, я почала запитувати себе, чи я дійсно привласнюю, чи таки приймаю своє походження?” – каже Джейкобсен.

Це був початок довгих років душевних пошуків. “Це змінило мій спосіб мислення про расу. Мені треба було так багато чого навчитися”.

Автор фото, Christine Jacobsen

ДНК-тест Крістін Джейкобсен відповів на деякі давні запитання про її походження

Джейкобсен занурилася у книги про історію та культуру темношкірих, зокрема про епоху боротьби за громадянські права у 1960-ті. Потім у 2020 році вбили Джорджа Флойда.

“Я почала розуміти, що несвідомо засвоїла частину расизму, який був навколо мене”, – каже Джейкобсен.

І Рубінштейн Деєрін, і Джейкобсен прагнули дослідити свою нову ідентичність, яку вони виявили за допомогою тестів.

Але що, як тести ДНК розкажуть людям дещо про їхнє походження, чого вони воліли б не знати?

На Stormfront, форумі для неонацистів і прихильників переваги білої раси, є десятки дописів від людей, які зробили тести на Ancestry, 23andMe та MyHeritage, щоби переконатися у своїй расовій чистоті, але виявили, що вони не такі “білі”, як уявляли.

“Я на 61% європеєць, – йдеться в одному з дописів. – Я пишаюся своєю білою расою та своїм європейським корінням. Я знаю, що багато з вас біліші за мене. Мені все одно. Наша мета та сама. Я хотів би зробити все можливе, щоб захистити нашу білу расу”.

Одна відповідь була жорстка. “Я приготував тобі напій. У ньому 61% чистої води. Решта – ціанід калію. Думаю, ти будеш не проти випити його. (Тільки збовтай його спочатку, бо там одразу видно, що це не чиста вода). Ціанід – це не вода, і ти не білий.”

“Якщо ви прихильник переваги білих, вам не потрібна наука, каже Аарон Панофскі, директор Інституту суспільства та генетики Каліфорнійського університету. Він вивчав поведінку учасників цих форумів.

Дехто з них казав: “Навіщо ви віддаєте свою ДНК цим компаніям, які можуть стежити за білими націоналістами та контролювати їх? Ми і так знаємо, хто ми”.

Раса є питанням дискусій серед самих расистів. “Навіть білі націоналісти не мають стабільного й чіткого розуміння того, що таке біла раса, вони постійно перебувають у стані переговорів, суперечок і конфліктів одне з одним щодо того, що це означає”, – каже Панофскі.

Автор фото, Alamy

Домашні тести ДНК прості у використанні, але їхні результати потребують ретельної інтерпретації

Карі Рубінштейн Деєрін не довелося змінювати свою ідентичність.

“Я можу залишити те, що мені подобається в афроамериканській частині мого “я” і водночас прийняти свою єврейську ідентичність”, – каже вона.

Зараз вона керує організацією, яка підтримує людей, чиє життя потрясли несподівані результати тесту ДНК.

Тест дав Джейкобсен можливість кинути виклик упередженням, про які вона навіть не підозрювала.

“Він підкріпив відчуття того, ким я, але водночас відкрив купу проблем, над якими потрібно працювати, – каже вона. – Мені не подобається говорити людям, що я темношкіра – я не пишу це в анкетах і формах, де вони запитують про походження. Але в серці я відчуваю ту чорну частину себе, ту половину моєї спадщини”.

Тести ДНК можуть визначити, хто ваші родичі, але такого поняття, як бути чорним чи білими, просто не існує. Категорії етносів все що розробляються – навіть корпораціями, які продають набори для тестів.

Результати тесту однієї компанії можуть суттєво відрізнятися від іншої.

Результати ДНК можуть також змінити ваше бачення світу, але вони не можуть сказати вам, якій частині світу ви належите. Це визначає тільки те, як вас бачить світ і як ви бачите себе.

“У сучасному суспільстві наша ідентичність багатогранна”, – каже Рубінштейн Деєрін.

“У нас є можливість обирати будь-які речі. Ми складні, і це нормально. Немає значення, що написано у вашій ДНК-анкеті, заглиблюватися у це – слизький шлях”.

“Ті, хто мають єврейське походження, знають, який слизький цей шлях”.