Ліки від депресії: в чому користь і шкода агрусу, кому він протипоказаний

У ягодах агрусу міститься багато різних кислот, пектинові речовини, каротин, мінеральні елементи, вітаміни C і E.

Майже у кожного садівника на ділянці росте кущ агрусу, який до середини літа покривається свіжими ягодами. Плоди і листя рослини використовуються в кулінарії і народній медицині. За вишуканий смак і неоціненну користь аґрус часто називають”королівською ягодою”.

Раніше ми зібрали кращі рецепти з агрусом в літній період. З цієї ягоди можна приготувати приголомшливе варення.

Агрус – користь для організму

Ягоди агрусу при дуже низькій калорійності виділяються багатим вмістом мікроелементів. У агрусі міститься багато фосфору, натрію, кальцію, магнію, сірки. За вмістом калію з ним не зрівняється майже жоден продукт. Плоди агрусу прискорюють обмін речовин, беруть участь в процесі росту м’язів. Дітям ягода дозволена з 7 місяців.

Агрус корисний для нервової, серцево-судинної системи. Він зміцнює імунітет і уповільнює старіння організму. Агрус вкрай корисний для жінок, особливо під час вагітності, годування грудьми і клімаксу. Він допомагає налагодити гормональний фон і жіночі цикли, а також підвищує якість грудного молока.

Чим може нашкодити агрус

Високий вміст яблучної і фолієвої кислоти в агрусі зазвичай корисні для організму. Але при виразковій хворобі і підвищеній кислотності шлунка ягода протипоказана. Не варто також вживати агрус при запаленні дванадцятипалої кишки, коліті і ентериті.

Агрус є досить сильним алергеном. Вперше пробувати ягоду слід з обережністю. Не можна їсти нестиглі і підгнилі ягоди.

Вам також може бути цікаво:

Аґрус: історія, і користь, властивості і протипоказання до вживання

Аґрус цінують не тільки за його користь і смак, але і за те, що він швидко достигає, дає хороший урожай, добре зберігається і транспортується.

Колір ягід аґрусу буває різним: червоно-фіолетовим, білим, рожевим, зеленим і навіть чорним, інформує UkrMedia.

Зелений аґрус вважається найкориснішим: саме про нього говорять, що якщо їсти його прямо з куща, можна позбутися від впливу радіації.

Аґрус звичайний – його ще називають відхиленим і європейським, – відноситься до родини аґрусових, роду смородина, так що смородині, яку всі теж люблять за її смак і користь, він найближчий родич.

Кущі аґрусу, до речі, далекі за виглядом від виноградних лоз: вони покриті колючими шипами, іноді досить довгими, і завжди гострими, так що виростити аґрус теж не так просто.

Якщо говорити про історію аґрусу, то навряд чи вдасться знайти легенди або міфи про нього, як про інші рослини: стародавні греки і римляни про нього не знали, зате в Європі він ріс мало не з доісторичних часів – в дикому вигляді. Французи спробували його окультурити, і це їм вдалося – чи то в XIII, чи то в XVI столітті – згадки про це зустрічаються різні. Було відмічено, що незрілі ягоди аґрусу відрізняються кислим, але приємним смаком, і можуть значно покращувати смак супів і соусов- зрілі ж стають солодкими і смачними, тому їсти їх краще в свіжому вигляді. Дуже сподобався аґрус французьким жінкам, особливо вагітним, і його стали частіше розводити в садах, а потім про його властивості дізналися і англійці. Клімат в Англії вологий, і для північної країни досить теплий, так що ягоди аґрусу стали там додавати у вазі, і за 100 років стали приблизно в 4 рази важче, і до того ж англійці активно займалися його селекцією. У XVII столітті про аґрус дізналися німці й голландці, а потім і вся інша Європа. А от у нас аґрус став популярний набагато раніше, але Європа не звернула на це уваги: вже в XI столітті він ріс в монастирських садах, а на початку XVIII століття його розводили аристократи. У XIX столітті англійці вивели великий і солодкий аґрус. Сьогодні аґрус в наших садах не менш популярний, ніж смородина – мабуть, поступається він лише полуниці.

Аґрус цінують не тільки за його користь і смак, але і за те, що він швидко достигає, дає хороший урожай, добре зберігається і транспортується. Ягідних культур, які можна вживати в недозрілому і напівдозрілому вигляді, не так багато, а от для аґрусу це нормально: якщо зрілі, солодкі і більш м’які ягоди вживаються свіжими, а також додаються в кондитерські вироби, то з напівдозрілих виходить відмінне варення, а з недозрілих, пружних і міцних – смачні компоти. Звичайно ж, з аґрусу варять варення, джеми та повидла, дуже улюблені і дітьми, і дорослими – адже свіжі ягоди зберегти до зими важко, і корисні властивості при варінні частково втрачаються, проте у аґрусу їх стільки, що вони облагороджують навіть цукор. Вітаміни і мікроелементи в аґрусі все-таки залишаються, хоча і в менших кількостях – варення з нього вважається одним з кращих засобів, що допомагає уникнути зимового гіповітамінозу.

Склад аґрусу, його користь і властивості

У 100 грам ягід аґрусу всього 45 ккал, є білки, вуглеводи, прості і складні цукру, трохи жирів, органічні кислоти і харчові волокна, вітаміни, бета-каротин, РР, А, Е, С, 5 вітамінів групи В, мінерали, калій, натрій, фосфор, кальцій, сірка, магній, хлор, залізо, цинк, мідь, марганець, молібден, фтор, нікель, хром, йод. Такий склад обумовлює багато корисних властивостей аґрусу: він покращує апетит і обмін речовин, виводить з організму солі важких металів, радіонукліди і захищає нас від радіаціі, підвищує імунітет, поліпшує склад крові, виводить з тканин зайву рідину, приводить в норму роботу ШКТ, зміцнює стінки судин, запобігає і сповільнює розвиток опухолей, покращує стан шкіри і волосся.

Дуже корисний аґрус при серцево-судинних захворюваннях. В 100 грам ягід міститься 260 мг калію, необхідного серцю і судинам при анемії і проникності капілярів, в аґрусі міститься і рутін, при ентероколітах і запорах, хворобах нирок і сечового міхура, печінки і жовчного міхура і т.д.

При застудах аґрус допомагає швидше вилікуватися, при запальних захворюваннях горла, фарингітах і ангінах рекомендується пити сік аґрусу з медом – по 1/3 склянки 3 рази на день до їжі, а також полоскати ним горло.

Відваром ягід лікують хронічні запори – особливо підходить цей засіб дітям, так як діє дуже м’яко. Дітям і вагітним жінкам аґрус взагалі дуже корисний: він запобігає анемії, поповнює запаси вітамінів і мінералів в організмі, допомагає уникнути набряків в жарку погоду. Для малюків краще варити компоти зі свіжих ягід, а після 3-х років можна давати дітям аґрус в сирому вигляді.

При порушеннях місячного циклу і в період менопаузи теж рекомендується пити відвар ягід аґрусу, допомагає він і літнім, ослабленим людям, особливо при нестачі вітамінів групи В, міді та фосфору.

З успіхом застосовується аґрус і зовнішньо: відваром стиглих ягід лікують опіки шкіри, викликані контактом з отруйними рослинами, а також екзему та інші шкірні захворювання.

При деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту відвар ягід аґрусу приймають, як жовчогінний, м’який проносний і знеболюючий засіб. 1 ст. л. ягід заливають склянкою окропу, варять 10 хвилин на малому вогні, остуджують, додають за смаком цукор або мед, поділяють на 4 порції і випивають протягом дня.

Цим же відваром лікують шкірні запалення: його проціджують, змочують у ньому серветки, прикладають до хворих місць і фіксують на кілька годин.

Приймати всередину при болях у шлунку можна не тільки відвар, але і настій аґрусу. 2 ст.л. ягід заливають у термосі окропом (3 склянки), і настоюють 5 год. Приймають по склянці 3 рази на день, додаючи цукор або мед.

Жителі Кавказу лікують настоєм листя аґрусу туберкульоз, артрити, остеохондрози і ожиріння: листя заварюють так само, як і ягоди, і приймають настій всередину.

Сирий аґрус теж успішно використовується в лікуванні захворювань: при гострих запаленнях сечового міхура і нирок треба протягом 2-3 тижнів, 3 рази на день, вживати по склянці свіжих ягід аґрусу. При ожирінні теж кілька тижнів поспіль їдять свіжий аґрус, по 800-900 г в день, максимально зменшивши кількість калорійної їжі в раціоні.

На аґрусі можна влаштовувати розвантажувальні дні: з’їдати по 1,5-2 кг свіжих ягід на день.

У домашній косметології аґрус також популярний, але це інша тема – рецептів з ним дійсно багато: наприклад, він відновлює тонус шкіри, допомагає вилікувати вугровий висип, усунути темні кола під очима і т.д.

Кулінарних рецептів з аґрусом теж безліч, і не тільки солодких, начебто варення, джемів і мармеладу: ягоди аґрусу добре поєднуються з вершками, сиром і рибними та м’ясними стравами. До м’яса можна приготувати чудовий соус, який допоможе його засвоєнню.

Протипоказання до вживання аґрусу

Аґрус дуже смачний і корисний, але є його можна не всім: не можна вживати аґрус при виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, ентеритах, колітах, проносах, захворюваннях нирок у стадії загострення. Особливо часто викликають загострення захворювань шлунково-кишкового тракту кісточки і шкірка ягід аґрусу. При цукровому діабеті не рекомендується їсти зрілий аґрус солодких сортів.

Аґрус: вирощування в саду, обрізка, обробка

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 червня 2015 🕒 12 хвилин 👀 59658 разів 💬 13 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за аґрусом
• Кущі аґрусу – опис
• Посадка аґрусу
  • Коли саджати аґрус
  • Посадка аґрусу восени
  • Посадка аґрусу навесні
  • Догляд за аґрусом навесні
  • Догляд за аґрусом восени
  • Чим підгодувати аґрус
  • Обрізування аґрусу навесні
  • Обрізування аґрусу восени
  • Борошниста роса на аґрусі
  • Інші хвороби аґрусу

  Аґрус звичайний (лат. Ribes uva-crispa), або відхилений, або європейський – вид, що належить до роду Смородина родини Аґрусові. Родом ягода аґрус із Північної Африки та Західної Європи, в дикому вигляді також зростає в Середній і Південній Європі, на Кавказі, в Середній Азії і Північній Америці. Уперше аґрус описав Жан Рюель 1536 року у книзі «De natura stirpium». В Європі про аґрус стало відомо у XVI столітті, а вже в XVII він став в Англії настільки популярною ягідною культурою, що почалася активна селекційна робота, результатом якої стала поява кількох сортів аґрусу, а до XIX століття їх налічувалися вже сотні.

  Водночас за роботу взялися й американські селекціонери, яким вдалося вивести гібриди аґрусу, стійкі до захворювання на борошнисту росу – головного ворога рослини. Зараз аґрус вирощують майже в усіх садах світу. У нас цю ягоду називають північним виноградом.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за аґрусом

  • Посадка: можна навесні, але краще з кінця вересня до середини жовтня.
  • Освітлення: яскраве сонце.
  • Ґрунт: піщаний, супіщаний, суглинний і навіть глинистий, нейтральної або слабкоскислої реакції.
  • Мульчування: у травні після поливання та розпушування ґрунту навколо кущів.
  • Полив: крапельний або внутрішньоґрунтовий, від 3 до 5 поливань за сезон. Спосіб дощування категорично не підходить.
  • Підв’язування: звисаючі гілки піднімають від землі сіткою або розтяжками.
  • Обрізування: до набубнявіння бруньок – у санітарних цілях, основне обрізування – восени, у період падолисту.
  • Підживлення: перше – на початку сезону вегетації, друге – відразу після цвітіння, третє – через 2-3 тижні після другого.
  • Розмноження: поділом куща, багаторічними гілками, живцями, відсадками та щепленням. Насіннєве розмноження використовується переважно в селекційних експериментах.
  • Шкідники: пагонова попелиця, листові вогнівки, трачі, п’ядуни, златки, склівки, смородинові галиці й павутинні кліщі.
  • Хвороби: антракноз, борошниста роса, септоріоз, бокальчаста іржа, вірусна мозаїка.

  Кущі аґрусу – опис

  Аґрус – невеличкий чагарник заввишки до 120 см із сіро-коричневою корою, що відшаровується, і з колючками листового походження. На молодих циліндричних пагонах тонкі голки – колючки аґрусу. Округле або серцеподібно-яйцеподібне листя аґрусу до 6 см завдовжки – тьмяне, короткоопушене, на ніжках. Листова пластина з трьома-п’ятьма лопатями і тупими зубцями по краю. Квітки, червонуваті або зеленуваті, пазушні, зацвітають у травні. Плоди аґрусу – овальні або кулясті ягоди завдовжки до 12 мм (хоча є сорти з плодами завдовжки до 40 мм), голі або вкриті грубими щетинками, з явним жилкуванням, жовтого, білого, червоного або зеленого кольору дозрівають у червні-серпні. Ягоди аґрусу не тільки смачні, а й корисні, оскільки вони багаті на органічні кислоти, солі металів, дубильні речовини і вітаміни. Аґрус – ранній медонос, який приваблює в сад безліч комах-запилювачів. Крім того, це самоплідна культура, тобто навіть якщо у вас у саду буде один-єдиний кущ, він усе одно плодоноситиме.

  Посадка аґрусу

  Коли саджати аґрус

  Посадка аґрусу здійснюється як навесні, так і восени – з кінця вересня до середини жовтня, причому досвідчені городники віддають перевагу саме осінній посадці, стверджуючи, що перед настанням зими кущики встигають прийнятися й утворити міцні корінці. Перед тим, як посадити аґрус, виберіть для нього місце відповідно до вимог агротехніки: коренева система у рослини досить довга, тому не саджайте аґрус у низині, щоб не наражати на ризик виникнення грибних хвороб. Виділіть аґрусові сонячне місце на пагорбі або на рівнинній ділянці, захищеній від холодних північних і східних вітрів, з нейтральним або слабкокислим ґрунтом, показник рН якого близький до 6. Аґрус добре росте на суглинних, піщаних, супіщаних і глинистих ґрунтах, але останні потребують при вирощуванні аґрусу частого розпушування.

  Посадка аґрусу восени

  Ґрунт навколо аґрусу незручно полоти через його колючки, тому ранньою осінню слід очистити ділянку, на якій ви плануєте вирощувати аґрус, від коренепаросткових бур’янів – наприклад, від пирію. Перед тим, як садити аґрус, ділянку перекопують, ретельно вибираючи з землі кореневища бур’янів, потім вирівнюють поверхню ґрунту граблями, розбиваючи грудки. За 2-3 тижні до посадки, щоб земля встигла осісти, викопують ями завглибшки, завдовжки і завширшки по 50 см: верхній, родючий шар ґрунту знімають і відкладають убік, потім відкладають в інший бік нижній, неродючий шар. У родючий шар додають близько 10 кг перепрілого гною або перегною і по 50 г сірчанокислого калію і суперфосфату та перемішують добрива з ґрунтом – цього запасу мікроелементів рослинам вистачить на кілька років. Якщо на ділянці ґрунт глинистий, додайте в яму відро річкового піску. Відстань між двома кущами має бути від метра до півтора, а між рядами – близько трьох метрів.

  Для посадки потрібно брати однорічні або дворічні саджанці аґрусу з добре розвиненою кореневою системою – коріння 25-30 см завдовжки, а наземна частина має складатися з декількох сильних пагонів. Перед посадкою замочіть коріння саджанців на добу в розчині органічних добрив із розрахунку 3-4 столових ложки гумату натрію на п’ять літрів води. Саджанці розташовують у ямі прямо або злегка під нахилом таким чином, щоб коренева шийка опинилася на кілька сантиметрів нижче рівня ґрунту, коріння має бути добре розправлене. Землю засипають у яму частинами, кожну порцію землі ущільнюють. Посаджені кущики поливають відром води, а коли вона вбереться, ділянку мульчують дво-трисантиметровим шаром торфу або перегною – цей захід скоротить випаровування вологи і перешкодить утворенню кірки на поверхні ґрунту. Після посадки і мульчування ділянки обріжте пагони, залишивши від кожного лише відрізок приблизно п’яти сантиметрів завдовжки з п’ятьма-шістьма бруньками.

  Посадка аґрусу навесні

  Не будемо забирати у вас час, описуючи, як посадити аґрус навесні, оскільки ця процедура нічим не відрізняється від осінньої посадки. Єдине, що хочеться додати до вищесказаного: якщо у вас є вибір, саджайте аґрус восени, оскільки у рослин, що висаджуються навесні, і приживлюваність, і ріст пагонів дещо гірші, ніж у кущів, посаджених у жовтні. І ще: активно аґрус починає плодоносити лише на третій-четвертий рік, і ця активність за правильного догляду триває 10-15 років.

  Догляд за аґрусом

  Догляд за аґрусом навесні

  Посадка аґрусу і догляд за ним особливої складності не становлять, особливо для тих, хто вже має досвід вирощування цієї рослини, але і для новачків вирощування аґрусу за умови дотримання всіх правил агротехніки не стане карою. На самому початку весни, ще по снігу, проводиться обробка кущів аґрусу окропом через розпилювач. Ця «гаряча» обробка аґрусу навесні здійснюється як превентивний засіб проти зараження рослин шкідниками та хворобами. У травні навколо кущів розпушують ґрунт на глибину 8-10 сантиметрів і мульчують її, щоб уникнути частого розпушування надалі, водночас за необхідності проводиться підживлення аґрусу гнойовим настоєм або розчином калійних і азотних добрив.

  Рослина дуже чутлива до нестачі вологи у ґрунті, особливо навесні, в період цвітіння, і влітку, коли достигають плоди аґрусу. Найефективніші внутрішньоґрунтовий і крапельний способи поливу, оскільки вони дозволяють доставляти вологу безпосередньо до коренів рослини – на глибину від п’яти до сорока сантиметрів. За вегетаційний період необхідно здійснити від трьох до п’яти таких поливань. Не можна поливати аґрус методом дощування, особливо холодною водою. Якщо ви замульчували ділянку у травні, вам не доведеться часто воювати з бур’янами та розпушувати ґрунт із перспективою подряпатися об гострі колючки аґрусу, але за необхідності будьте готові здійснити цей подвиг.

  Якщо аґрус висаджений рядами, звисаючі гілки піднімають сітками або розтяжками, натягнутими між рядами на висоті 25-30 сантиметрів обабіч ряду.

  Догляд за аґрусом восени

  Восени здійснюють підготовку аґрусу до зими – удобрюють, щоб у рослини було харчування для закладання плодових бруньок на наступний рік, та обрізують, щоб не робити цього навесні з ризиком для здоров’я рослини.

  Чим підгодувати аґрус

  Аґрус плодоносить довгі роки, вибираючи з ґрунту значну кількість поживних речовин, тому стає необхідним щорічне внесення і мінеральних, і органічних добрив. Навесні під кожен кущ вноситься по піввідра компосту, 50 г суперфосфату та по 25 г сульфату амонію і сірчанокислого калію. Якщо кущ дуже великий і рясно плодоносить, збільшіть норму вдвічі. Добрива вносяться у ґрунт по периметру крони – саме в цьому діаметрі залягає коріння аґрусу – і закладаються за допомогою розпушування ґрунту. Відразу після цвітіння, а потім ще за 2-3 тижні проводиться підживлення розчином коров’яку в пропорції 1:5 з розрахунку по 5-10 л на кожен кущ аґрусу.

  Обрізування аґрусу

  Обрізування аґрусу навесні

  Ранньою весною, до набрякання бруньок, роблять обрізування аґрусу – видаляють малопродуктивні, слабкі, сухі, хворі або поламані, а також підмерзлі за зиму пагони; крім того, потрібно видалити прикореневі пагони і злегка підрізати ослаблені кінчики гілок до здорової тканини. Але перед тим, як обрізати аґрус, переконайтеся, що сокорух у ньому ще не почався: аґрус пробуджується дуже рано, і ви можете не встигнути до того моменту, коли пошкодження гілок стане небезпечним для рослини – запізнілим обрізуванням ви тільки заподієте рослині шкоду, послабивши кущ. Саме тому відповідальні люди воліють проводити основне обрізування аґрусу восени.

  Обрізування аґрусу восени

  Обрізування необхідно проводити щорічно, інакше вже до третього року життя кущі загущуються, і в гущі формуються плоди низької якості. Та й проводити лікування аґрусу від хвороб і шкідників набагато легше, якщо кущ не зарослий. Найцінніші гілки на кущі аґрусу – п’яти-семирічні, а розгалуження – перших трьох порядків, інші гілки і розгалуження малопродуктивні. Виходячи з цього, обрізуванню до основи підлягають гілки, старші 8-10 років – вони майже чорного кольору. Цей захід дозволить кущеві утворити нульові пагони, які з часом замінять старіючі. Верхівки пагонів обрізають лише тоді, коли на них починають формуватися дрібні неякісні ягоди, але дуже низько або дуже далеко зростаючі пагони теж краще обрізати. Чим обробити аґрус після обрізування, особливо зрізи на товстих пагонах, діаметром понад 8 мм, щоб через ці рани не витік сік рослини? Найкраще це зробити садовим варом.

  Хвороби аґрусу та їх лікування

  Борошниста роса на аґрусі

  Борошниста роса, або сферотека – одна з найнебезпечніших хвороб аґрусу, яке може знищити весь урожай ягід, а якщо із хворобою не боротися, то протягом декількох років загине і сама рослина. Найактивніша борошниста роса в теплу і вологу погоду. Виглядає борошниста роса як пухкий білий наліт на аґрусі, що з’являється в кінці весни або на початку літа на листі, пагонах і плодах, котрі вже зав’язалися. З часом білий наліт перетворюється на коричневу скоринку, а вкриті нею пагони викривляються і сохнуть, листя скручується, ламається, припиняється його ріст, ягоди не визрівають, розтріскуються й опадають з куща. Для боротьби з борошнистою росою застосовується обробка куща до початку цвітіння розчином мідьвмісного препарату «ХОМ» з розрахунку 40 г на 10 л води або обробкою препаратом «Топаз» до і після цвітіння згідно з інструкцією. Більше за інші схильні до зараження борошнистою росою такі сорти: Фінік, Золотий вогник, Чорносливовий, Російський, Тріумфальний. Але є сорти, що майже ніколи не вражає ця закордонна хвороба (борошниста роса родом з Америки): Грушенька, Сенатор, Африканець, Хаутон, Фінський та інші, серед них багато було виведено якраз американськими селекціонерами.

  Інші хвороби аґрусу

  Іноді аґрус вражають такі захворювання, як біла плямистість, антракноз, бокальчаста іржа і мозаїка. Мозаїка – вірусне захворювання, що не піддається лікуванню, тому вражені мозаїкою рослини потрібно викопати і спалити. А антракноз, плямистість та іржу знищують шляхом обприскування нітрафеном, мідним купоросом або бордоською рідиною, яке проводять у два сеанси: перший – ранньою весною, до розпускання бруньок, а другий – за десять днів після збору врожаю. Як превентивний захід прибирайте ранньою весною з-під кущів аґрусу торішнє листя, в якому можуть бути збудники хвороб, і не допускайте появи на ділянці бур’янів.

  Шкідники аґрусу і боротьба з ними

  Іноді дістається аґрусу і від шкідників. Найчастіше проблеми виникають із пагоновою попелицею та аґрусовою вогнівкою. Метелик-вогнівка з’являється з ґрунту перед початком цвітіння аґрусу і відкладає в його квітках яйця, з яких до кінця цвітіння вилуплюється яскраво-зелена гусінь, які прогризають плоди і поїдають насіння. У результаті життєдіяльності пагонової попелиці листя аґрусу скручується, пагони викривляються і стоншуються, перестають рости, а ягоди дрібнішають і обпадають, не встигнувши дозріти. Проти цих шкідників застосовують інсектициди, такі як актелік і фуфанон. Але легше попередити проблему, ніж боротися з нею, тому постарайтеся ввести у звичку такі заходи:

  • як тільки зійде сніг, укрийте ґрунт під кущами щільним матеріалом на кшталт руберойду, присипавши його краї землею, щоб метелики-вогнівки не з’явилися з-під землі. Приберете руберойд після цвітіння;
  • восени проведіть підгортання кущів на висоту 10 см;
  • регулярно збирайте і знищуйте опалі ягоди із гусінню всередині;
  • після цвітіння обприскайте кущі аґрусу біколом або лепідоцидом.

  Сорти аґрусу

  Сорти аґрусу поділяються на європейські та американо-європейські, або гібридні. Європейські сорти порівняно з гібридними мають довший термін продуктивності і відрізняються великими плодами, проте значно частіше зазнають ураження комахами і хворобами. Розрізняються сорти також за розміром, кольором і формою ягід, за наявністю-відсутністю колючок, за термінами дозрівання і за рівнем урожайності. Пропонуємо вам знайомство з декількома з багатьох сотень сортів аґрусу:

  • Африканець – аґрус із невеликою кількістю колючок, що відрізняється гарною зимостійкістю. Плоди кисло-солодкі зі смородиновим присмаком, середнього розміру, темно-фіолетові з восковим нальотом – ідеальні для приготування желе;
  • Чорний негус – справді чорний аґрус із блискучою шкіркою. Цей дуже шпичкуватий сорт вивів ще Мічурін, але він незмінно популярний у нашому кліматі: сорт середньостиглий, зимостійкий, ягоди невеликого розміру насиченого кисло-солодкого смаку, не розтріскуються – чудово підходять для варення, джему, компотів і вин;
  • Вогні Краснодара – аґрус червоний, безколючковий, ягоди великі, сорт придатний для вирощування в будь-яких кліматичних умовах;
  • Російський жовтий – як уже зрозуміло з назви, це аґрус жовтий, сорт, стійкий до грибкових захворювань, з негустими колючками, розташованими в основному в нижній частині пагонів. Ягоди великі, овальні, довго не обсипаються з куща;
  • аґрус Білий тріумф – швидкозростаючий врожайний сорт із колючками, ягоди світлого зеленого кольору з легким жовтим відтінком при дозріванні, солодкуваті, довго не опадають з куща;
  • Фінік – попри те, що цей сорт схильний до захворювання на борошнисту росу, він залишається одним із найпопулярніших завдяки своїй високій урожайності, сильним пахощам і прекрасному смаку. Ягоди зеленого кольору з фіолетово-червоним рум’янцем.

  Сорти з кисло-солодким смаком ягід: Малахіт, Сливовий, Російський, Донецький великоплідний.

  Сорти із солодким смаком: Орлятко, Хінномакі Гелб, Північний капітан, Джерело, Африканець, Колобок.

  Запашні сорти аґрусу: Білий тріумф, Захисник, Фламінго, Хінномакі страйн, Африканець.

  Ранні сорти: Орлятко, Яровий, Салют, Джерело. Середньоранні: Фламінго, Сливовий, Ласкавий. Середні: Колобок, Пакс, Червонослов’янський, Чорносливовий. Середньопізні та пізні сорти: Малахіт, Садко, Зміна, Серенада, Чорномор.

  Дуже шпичакуваті сорти аґрусу: Захисник, Ювілейний, Малахіт, Донецький великоплідний.

  Сорти, в яких колючки розташовані на нижній частині пагонів: Фінік, Російський, Зміна.

  Сорти з рідкісними колючками: Чорномор, Колобок, Каптіватор.

  Безколючкові сорти: Орлятко, Ніжний, Серенада, Пакс.

  Затребуваний у культурі також гібрид аґрусу та чорної смородини під назвою йошта.