Що опублікував Аскер

0 Comments

Гра Зеленського та Залужного: генерал зробив свій хід

Упевнений, що сьогодні ми побачимо не один аналіз колонки Валерія Залужного від військових експертів. Але пропоную подивитися на неї з політичної точки зору.

По-перше, ця колонка написана головнокомандувачем, який перебуває на межі відставки. Події останніх днів не залишили сумнівів: Володимир Зеленський хоче, щоб Залужний пішов. Бажано сам, щоб це не президент підписав указ про відставку популярного військового лідера, а він добровільно перейшов на іншу роботу.

Але текст Залужного мало схожий на заповіт воєначальника, що йде. Він йти не збирається. Мені як жителю України дико писати про стосунки між президентом та командувачем армії моєї країни як про гру, але в ній зараз Залужний зробив свій хід, черга ходити за Зеленським.

По-друге, однією з головних претензій, які озвучують вголос до Залужного з боку його критиків, була відсутність у генерала “плану на війну”.

Можна по-різному оцінювати саме формулювання питання: чи повинен головком посвячувати у свої плани будь-кого крім членів ставки, але вчора ми отримали відповідь на це запитання.

Текст Залужного – це цілком конкретний план того, що і як він пропонує робити з війною. Можна обговорювати, хороший це план чи поганий, можна, напевно, пропонувати кращі плани, але це вже переведення розмови в іншу площину.

Залужний має план, він готовий його реалізовувати, його відставка у цій ситуації виглядатиме як незгода президента з цим планом. Стає очевидним й інше питання: а що саме не подобається у цьому плані Зеленському, і що пропонує він сам?

Стосунки президента і головкома вже давно дуже прохолодні

По-третє, попри те, що колонка Залужного написана важкою мовою, сповненою військовими канцеляризмами, у ній нескладно помітити цілком конкретні закиди політичному керівництву України.

Констатація “нездатності державних інститутів в Україні покращити стан комплектування Сил оборони без непопулярних заходів” – це ж реакція Залужного на епопею навколо законопроєкту про мобілізацію.

Президент Зеленський переносить відповідальність за апріорі непопулярний закон на військових: мовляв, очікую, що вони розроблять документ, який я вважаю за прийнятний.

Військові відповідають: наша робота – воювати, а не закони писати, частину відповідальності мають взяти на себе політики. Слово “нездатність” у колонці Залужного – це діагноз нинішнього стану справ у цій темі.

Знову ж таки, я не можу повірити в те, що я це пишу, і це відбувається насправді, але політичні експерти в Україні абсолютно серйозно порівнюють відносини між Володимиром Зеленським і Валерієм Залужним зі стосунками подружжя у шлюбі, який давно себе вичерпав. З усіма наслідками, що звідси випливають.

Складно сказати, чим у цій метафорі є колонка Валерія Залужного: спробою вголос проговорити проблеми, що накопичилися в цій парі, і піти з ними в терапію або кроком назустріч, можливо, неминучому розлученню.

Є підозра, що ми дізнаємося про це вже найближчими днями: здається, реакція на цей текст з боку Володимира Зеленського не забариться.

«ПОГОВОРИМО ПІСЛЯ ВІЙНИ»

Цілком можливо, що ви його не знайдете, перейшовши за посиланням у Фейсбуці. Очевидно, доступ до цього відео фільтрують зацікавлені служби.

Воно й не дивно: Оскер зажив собі такої слави, що провладні ЗМІ в Україні створили йому образ шахрая, колаборанта, аґента російського ІПСО і т.ін.

Так, Олексій — людина суперечлива, і не все в його словах і вчинках може подобатися. Тим більше, що його ще недавнє минуле було пов’язане з Радикальною партією Ляшка.

Війна Росії в Україні зробила його волонтером, і волонтером особливим. Складне раннє дитинство проявилося особливою чутливістю до чужих проблем і потрем.

Як волонтер, він особливий тим, що задовольняє потреби тих українських вояків, які перебувають на самісінькому передньому краї, куди інші волонтери не їздять.

На цьому, зокрема, грунті у нього виникло протистояння з Сергієм Притулою, який довозить свою допомогу до віддалених від передової командних пунктів.

Звісно, така позиція Оскера як волонтера дражнить людей у високих владних кабінетах. Тим більше що він називає імена нечистих на руку осіб і чеше правду-матінку.

Якщо нашим читачам відкриється посилання, надане вище, вони можуть самі зробити висновок про те, наскільки відданим Україні є Оскер.

Нижче ми подаємо посилання на інні відеоматеріали, які доповнюють або пояснюють багато чого з того, про що Олексій.

У другому відео радимо вам звернути увагу на фрагмент, присвячений поїздці Олексія та його партнерки у телешоу «Одруження наосліп» до його матері на Сумщину.

Сирота й інвалід з раннього дитинства, Олексієві пощастило потрапити на виховання в чудову родину, травмовану втратою власної дитини, яка повернула йому здоров’я, дала добре виховання й хорошу освіту.

Саме цим і пояснюється загострене відчуття справедливості у Оскера, який часом вдається до зловживання статусом помічника народного депутата (презентуючи себе як представника Верховної Ради) або позиціонуючи себе журналістом (хоч таким він — блоґер — не є ні за освітою, ні за досвідом роботи).

Будучи успішним ресторатором, він надбав собі і квартиру, і будинок у передмісті, але з початком війни усе своє багатство Оскер пустив на волонтерську діяльність, і тепер свої відео записує з невеликого орендованого помешкання…