Названо овоч, який першим виростять на космічній фермі

Німецькі вчені захопилися ідеєю влаштувати на навколоземній орбіті город.

Вони сподіваються, що в тих умовах зможуть рости сільськогосподарські культури. Це було б дуже доречно навіть для тих же астронавтів, передає Ukr.Media.

Проект з вирощування в космосі перших овочів отримав назву CROPIS. Першими на орбіту потраплять помідори.

Вчені з Німеччини будуть вирощувати «космічні» помідори в двох боксах. Всередині одного з них будуть зімітувані умови, які є на Місяці, всередині другого – марсіанські реалії. Удобрювати овочі зібралися людською сечею. Саме в таких спартанських умовах вчені і хочуть виростити помідори. Експеримент триватиме шість місяців. Після цього вчені проведуть оцінку результатів, зазначає agronews.uа.

В першу чергу, вчені хочуть подивитися, як будуть себе вести сільськогосподарські культури в космосі. Для цього бокси обладнають відеокамерами. Дослідники спостерігатимуть за найменшими змінами всередині їх. Якщо експеримент виявиться вдалим, вчені планують розвести на навколоземній орбіті цілу ферму. Вирощування овочів в цьому місці дасть безцінний досвід для науки, а також просуне вперед колонізацію космосу.

“Король овочів” баклажан і три страви з нього

Маленький круглий гіркий плід в зелену смужку – впізнали про кого я? Саме так описують баклажан у найдавніших джерелах. Цей овоч (хоча в ботанічному плані – ягода) і справді пройшов великий шлях від специфічної рослини, яку використовували переважно в медичних цілях, до того смачного і гарного “синенького”, що надзвичайно популярний в усьому світі.

“Король овочів” – називають його в Індії, і почав свої світові мандри баклажан саме звідти. Перші відомості про нього записані на санскриті і його назва в більшості європейських мов походить саме від цього, хоча на перший погляд між нашим “баклажан”, французьким “обержин” та італійським “меланцана” мало спільного. Насправді ж, всі ці словесні трансформації відбулись під час подорожі овоча на наші столи. А подорож ця була довгою.

В деталях розповідати не буду, але спочатку баклажан потрапив до Китаю, де місцеві садоводи-городники провели за кілька століть величезну роботу із позбавлення баклажану характерної гіркоти і збільшення плодів.

Пізніше арабські торговці Великим шовковим шляхом завезли його до Близького Сходу, Африки і Західної Європи.

На Близькому Сході він швидко перетворився на “свого” і здобув шалену популярність.

Під час кулінарної обробки він всмоктує значну кількість жиру і соків овочів і розвиває глибокий смак, тож страви з нього виходили поживними і смачними – а це дуже цінувалось.

Баклажан родом із теплих країн і, навіть переїхавши до місць із помірним кліматом, залишається в певному сенсі заручником сонця і тепла – це знають ті, хто вирощує цей овоч. Тож для багатьох українських поціновувачів синеньких середина і кінець літа – це пора, що асоціюється із баклажанами і час для улюблених страв і кулінарних експериментів.

Ікра з баклажанів, закусочний варіант “Вогник” та прості підсмажені кружечками із майонезом і часником – ці страви були хітами років 30-35 тому. Сьогодні навіть базовий асортимент рецептів із баклажана на українських кухнях значно розширився – і мусаку полюбили в багатьох домах, і бабаганушем вже нікого не здивуєш. Але все одно – ті, найдавніші улюбленці, не втрачають своїх позицій.

Проте світ баклажанових можливостей – безмежний. В одній Туреччині місцева кулінарна традиція пропонує близько 600 страв із нього. Тому мені потрібна була якась основа для концентрацій і я вирішила звернутись до старих знайомих. А точніше, знайомої – баклажанної ікри.

Три сьогоднішніх страви родом із різних країн, але всі вони чимось нагадують знамениту одеську ікру – або зовні, або способом обробки частини продуктів, або їхнім складом, при тому вони всі доступні, цікаві і надзвичайно смачні.

У кожній страві баклажан готується якимось своїм способом – це теж цікавий елемент.

Грецький салат із баклажанів

Перший рецепт – найпростіший. Але якщо він припаде до смаку, на його основі можна робити дуже багато варіацій. Грецькою він так і називається – Меліцаносалата, хоча зовні більше нагадує ту саму ікру або яку-небудь намазку.

Автор фото, ILONA FANTA

• Баклажан вагою 300-350 г –2 шт.
• Часник –2-3 величеньких зубчика
• Лимон –1/2 шт.
• Оливкова олія –50 мл
• Сіль і чорний перець (бажано свіжозмелений – так ароматніше)

Баклажани покласти у форму для запікання поверх пергаментного паперу, проколоти виделкою і відправити в духовку запікатися до повної м’якості. При температурі 180 градусів це займе приблизно 50 хвилин.

Готові баклажані остудити, розрізати навпіл та вискребти увесь м’якуш. Роздавити його виделкою та перекласти на сито, щоб трохи стекла рідина.

Часник очистити, розчавити і подрібнити.

В мисці змішати м’якуш баклажана із часником, олією та лимонним соком. Посолити і поперчити. Дати постояти хвилин 10-15 і подавати.

Які ж можуть бути варіації? По-перше, якщо є газова плита чи гриль – можна баклажан запекти прямо там. В першому випадку – прямо на конфорці. Баклажан пропікається хвилин за 25, його треба періодично перевертати. В кухні буде стовпом стояти дим, але результат того вартий – у салату з’явиться приємний димно-копчений присмак.

Друга ідея – подрібнити баклажановий м’якуш ще сильніше і додати натуральний йогурт або тхіну. Вийде близькосхідна версія, обидва варіанти дуже смачні. Такі салати можна прикрашати кедровими горішками, а із зелені найбільше йому підходять м’ята та петрушка.

Заалук

Цей чудовий теплий салат родом із сонячного Марокко. Спеції, які грають у цій страві ключову роль, перетворюють її два головних інгредієнти в дещо ароматне, незвичне і трохи казкове.

Більшість західних сучасних версій пропонують смажити баклажан на грилі. Це дуже смачно, але я пропоную варіант більш автентичний – він базується на рецепті видатної кулінарної авторки Клаудії Роден, яка досліджувала кухню Близького Сходу, Середземномор’я та Магрібу ще до того, як це стало трендом.

Вона провела дитинство в Єгипті, добре помандрувала регіоном і включила заалук до однієї зі своїх книг ще 1968 році.

Через “любов” баклажанів до олії їх часто уникають люди, які обмежують себе у калоріях. Але цей варіант заалука може догодити всім.

Його можна готувати без жиру взагалі і він буде смачний, а можна додати трохи для смаку.

Також можна підлаштовувати під себе рівень гостроти і пікантності. Але в будь якому випадку він надзвичайно смачний, і це головне.

Автор фото, ILONA FANTA

• Баклажан –2-3 шт. (1 кг – 1кг 200 г)
• Стиглі соковиті помідори –3-4 шт.
• Часник –5 зубчиків
• Кумин (зіра), коріандр, чорний перець –по 1 чайній ложці без гірки
• Оливкова олія (за бажанням) –2-3 столових ложки
• Паста харіса –мінімум 1 чайна ложка з гіркою або по 1 чайній ложці паприки і меленого чилі
• Оцет винний –2 столові ложки
• Кінза (за бажанням) –1/3 пучка
• Сіль

Баклажани очистити від шкірки і нарізати кубиками середнього розміру. Поставити на вогонь каструлю із великої кількістю підсоленої води, закип’ятити і вкинути в окріп баклажани. Варити на середньому вогні 15-20 хвилин. Відкинути на сито і дати стекти.

Помідори нарізати кубиками. Відкинути на сито і підкинути пару разів так, щоб позбавити їх зайвої рідини. Або зробити томати-конкасе.

Томати-конкасе – термін із класичної кулінарії. Це –позбавлені рідини помідори, очищені від шкірки, які є заготовкою по своїй суті і використовуються для різних страв. Для цього на помідорах робиться хрестоподібний надріз зверху і знизу, неглибоко, сама шкірка, і вони занурюються на хвилину в окріп, а потім перекладаються у крижану воду. Тепер шкірку можна дуже легко очистити. Потім помідори розрізають на чотири частини, прибирають всю вологу середину і нарізають невеличкими кубиками.

Зі спеціями варто вчинити так. Взяти коріандр, чорний перець і зіру в немеленому вигляді, кинути їх на сковорідку без олії і прогріти, щоб з’явився запах, але вони не почали горіти. І вже тепер подрібнити у кавомолці або ступці. Вони максимально розкриють свій смак і аромат.

Поставити на вогонь сковорідку, влити трошки олії, додати томати. В принципі, можна обійтись і без олії, але вона додає смаку. Потушити томати до стану відносної м’якості – щоб шматочки вже почати втрачати форму, але ще не перетворились на пюре.

Покласти в миску баклажани і розім’яти їх виделкою. Додати томати, спеції, харісу або, якщо її немає, паприку і чилі, сіль, оцет, кінзу і перемішати.

Словник

Харіса – традиційна магрибська паста із запечених гострих перців із додаванням часнику і спецій. Широко використовується не лише в кухнях Північної Африки, але й Близького Сходу.

Цей салат вважається теплим, тож його можна подавати одразу, але я більше люблю його на другий-третій день із холодильника. Його можна зберігати кілька днів і він лише кращає із часом.

Капоната

Ще один рецепт, повз який я не могла пройти – це капоната сицилійська. В неї неперевершений, складний і цікавий смак, що виникає із суміші усіх її кислих, солодких і солоних інгредієнтів. Її теж можна зробити одразу багато і розтягнути задоволення на цілий тиждень.

Як і будь-яка страва із давньою історією, ця має безліч варіантів. Деякі версії передбачають не лише овочеві складові, а й, приміром, рибу.

Проте головна ідея капонати – це все ж таки збалансована овочева страва, де в баклажанів – головна роль.

Попри велику кількість інгредієнтів, готується вона досить швидко – хвилин за 40-45 разом із нарізанням овочів.

Автор фото, ILONA FANTA

Баклажани нарізати кубиками десь 2-2,5 сантиметри завбільшки, покласти в плаский посуд та присипати сіллю. Залишити так на 20 хвилин, потім промити і просушити. Попередньо просолені баклажани всмоктують набагато менше олії, але якщо вас не хвилює це питання – процедуру можна пропустити і готувати баклажани як вони є.

У глибокій пательні розігріти оливкову олію – десь ложки 3-4. Вкинути баклажани та підсмажити їх на середньому вогні хвилин 5-7.

Не надто дрібно нарізати цибулю та селеру, додати до баклажанів, тушкувати разом хвилини три.

Тепер додати оливки без кісточки, каперси, родзинки, посолити, поперчити, влити мед і оцет, закрити кришкою і готувати хвилин 10.

Помідори нарізати кубиками, покласти на пательню, додати трошки води, горішки, перемішати і тушкувати без кришки ще хвилин 5-7. Дати страві трошки охолонути, покласти різану петрушку і лимонну цедру і тоді вже подавати.

Це були буквально кілька ідей на баклажанову тему. Із потенціалом цього овочу можна писати по колонці кожного тижня кілька років і жодного разу не повторитися. Але наступного разу буде про щось інше, проте не менш сонячне та апетитне.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Овочі: класифікація, види та вирощування

Овочі – одна з найздоровіших рослинних продуктів, на додаток до рослин, вирощування яких дуже просте. Хоча це зазвичай робиться на землі, іноді це також роблять у горщиках, особливо коли види для посадки невеликі та / або немає землі.

Існує величезна різноманітність овочів, тому ми хочемо, щоб ви познайомилися з ними трохи більше. Ми збираємось вам розповісти як вони класифікуються, їх переваги тощо.

Що таке овочі?

Овочі – це ряд рослин, які вирощуються з цілком конкретною метою: щоб згодом їх вживати в їжу, або в сирому вигляді, або після того, як вони були приготовані, наприклад, після того, як вони були відварені. Існує величезна різноманітність, і найкраще те, що їх можна дегустувати протягом усього року, адже хоча більшість видів висівають навесні, є й інші, які потрібно сіяти пізніше.

Вони вирощуються протягом тривалого часу. Наприклад, боби були одомашнені в Південній Америці близько 8000 р. До н. C., цибуля-порей на Близькому Сході близько 4000 р. до н. C., або часник у Середній Азії близько 3000 р. До н. C. Процес відбору зразків, знищення бур’янів та посіву насіння у контрольованих середовищах став початком одомашнення овочів.

• Композитний: як салати, артишоки або ендівій.
• Хрестоцвіті: як брокколі, редис або капуста.
• Кабачки: як гарбуз, диня, кавун або огірок.
• Бобові: як квасоля, горох або люцерна.
• Liliaceae: як часник, цибуля або цибуля -порей.
• Пасльонові: як помідори, баклажани або перець.
• Парасолька: як морква, селера або петрушка.
• Chenopodiaceae: як мангольд, буряк або шпинат.

Чим відрізняється овоч від овочів?

Хоча іноді здається важко знайти різницю, оскільки вони мають багато стосунків, овочі – це ті рослини, які споживаються для їх листя; тобто зелена частина. З іншого боку, овочі – це одночасно бобові та овочі, але не фрукти чи злаки.

Іншими словами: їстівні частини овочів можуть бути будь -якими, від листя до коренів, але овочі – це лише листя.

Фрукти та овочі: чим вони відрізняються?

Це питання, на яке може бути важка відповідь. І це так з ботанічної точки зору плід – це структура, яка дозріває після запилення квіткиі містить насіння, готові до проростання. Але овочі – це листя, коріння або стебла, які при посадці можуть прижитися.

Тепер з кулінарної точки зору ми можемо сказати, що якщо вони мають солодкий смак, то це фрукти, але якщо вони солоні, то це овочі.

У чому користь овочів?

Користь цих продуктів для здоров’я такі:

• Вони покращують імунну систему (захисні сили)
• Позбавте від запорів, багатих клітковиною
• Їх можна використовувати для схуднення через низьку калорійність
• Вони запобігають анемії через залізо, яке ми отримуємо при їх споживанні
• Вони піклуються про очі завдяки вітамінам А і С.
• Зменшити ризик м’язових судом

Який склад овочів?

Овочі вони багаті водою, що містить до 80% своєї маси. Крім того, залежно від виду, у них міститься від 5 до 10% вуглеводів, у них найбільше картоплі, а у тих, у яких найменше рослин, таких як мангольд, салат і шпинат. Інший цікавий факт – вони містять мінерали, такі як кальцій і залізо, а також вітаміни Е і К.

І останнє, але не менш важливе, ми говоримо про рослини, багаті клітковиною: вони мають від 2 до 10% ваги. Тепер, щоб скористатися цим, рослини потрібно спочатку приготувати. Тому вони є ідеальними продуктами для включення в дієту, оскільки їх можна використовувати для схуднення, містячи кілька калорій на 100 грам (наприклад, мангольд містить лише 15 грамів калорій на 100 грам).

Список овочів і зелені

Хочете дізнатися, які овочі зазвичай вирощують? Ось список із 25, їх час сівби та тривалість вирощування:

1. Мангольд: сіяли в кінці зими / навесні і збирали врожай приблизно через 90 днів.
2. Часник: сіяли в кінці зими або навесні і збирали врожай приблизно через 7 місяців.
3. Василь– Насіння висівають навесні, і рослина буде готова через місяць.
4. Артишок: зазвичай його сіють навесні, хоча це можна зробити пізніше, і його збирають приблизно через 80 днів.
5. Селера: його сіють, коли яра вже осіла, і його збирають приблизно через два місяці.
6. Баклажан: так само.
7. Солодка картопля: його сіють навесні, а збирають приблизно через 6 місяців.
8. Бураж: насіння висівають навесні або на початку літа. Восени вони будуть готові.
9. Брокколі: його сіють навесні і збирають приблизно через два -три місяці.
10. Гарбуз: його потрібно сіяти навесні, щоб він дозрів через чотири місяці, восени.
11. Цибуля ріпчаста: сіяли наприкінці зими та збирали в кінці літа / на початку осені.
12. Цибуля-цибуля: час сівби – весна, а час збирання – через два місяці.
13. Col: насіння сіють навесні, а збирають рослину між 70 і 90 днями пізніше.
14. Цвітна капуста: так само.
15. Спаржа: їх сіють навесні, але потрібно запастися терпінням, оскільки вони не почнуть бути продуктивними щонайменше рік. Урожай збирають навесні.
16. Шпинат: насіння висівають навесні, а збирають через півтора місяця.
17. Горох: їх потрібно сіяти навесні, а збирати їх збирають через півтора -два місяці.
18. Широка квасоля: їх потрібно сіяти ранньою весною або в середині дня, а збирати їх збиратимуть влітку.
19. Салат: зробіть посів навесні, і приблизно через два місяці ви зможете насолодитися його ароматом.
20. Огірок: так само.
21. Петрушка: насіння висівають навесні, а листя будуть готові через два-три місяці.
22. Перець: Ви повинні сіяти його навесні, щоб ви могли спробувати його приблизно через 80 днів.
23. Редька: насіння сіють навесні, коли вже не холодно. І його збирають через півтора місяця.
24. Буряк: час посіву весна, і їх збирають між 60 і 120 днями пізніше.
25. Морква: його сіють навесні і збирають приблизно через 5 місяців.

Як вирощують овочі?

Закінчити якщо ви хочете вирощувати овочі, вам знадобиться: світле місце, земля, яка добре зливає воду (тобто не легко затоплюється) і багатий органічними речовинами (для продажу тут) і, звичайно, де їх покласти, або грунт вашого саду, якщо у вас є, або вазон. Після того, як ви все підготували, перше, що потрібно – посіяти насіння.

Настійно рекомендується використовувати піддон для садівництва (для продажу тут), оскільки таким чином можна покласти насіння в кожну лунку і краще контролювати схожість. Покладіть по одному або два в кожну розетку і трохи закопайте їх. Таким чином, вони зможуть проростати без проблем. Потім віднесіть їх на територію, що піддається впливу зіркового короля, за винятком випадків, коли ви вирощуєте петрушку, тому що краще перебувати в напівтіні.

Час від часу поливайте, не допускаючи пересихання грунту. Таким чином рослини будуть добре рости. Коли ви побачите, що коріння виходять з лунок на грядці, вам доведеться посадити їх у горщики або в землю. Буде тоді, коли Ви можете почати оплачувати їх органічними добривами, наприклад, гній або компост.

Повний шлях до статті: Садівництво на » Плантас » Овочі: класифікація, види та вирощування

Будьте першим, щоб коментувати