Шимпанзе

Шимпанзе представляют род обезьян и семейство гоминидов. В семейство входит два вида – вид обыкновенных обезьян и вид карликовых обезьян (бонобо). Обезьяны интересные тем, что могут проявлять, схожие с человеческими, эмоции. Они, как и человек, могут любоваться окружающим миром, могут сострадать, а также могут проявлять агрессию, охотясь на слабых ради забавы или на своих сородичей.

Шимпанзе: описание

В результате ДНК-исследований было установлено, что люди и шимпанзе являются близкими родственниками, при этом шимпанзе и люди разделились около 6 млн. лет назад, а разделение с другими гоминидами произошло намного раньше. Совпадения на генетическом уровне составляют порядка 98.7 процента, поэтому физиологических сходств достаточно много. У шимпанзе существует столько же групп крови, как и у человека, поэтому кровь шимпанзе можно переливать людям.

После естественного процесса разделения, предки шимпанзе продолжили свою эволюцию, причем намного быстрее, поэтому от общих предков они удалились на значительно больший генетический промежуток. В 1799 году немецкий антрополог Иоганн Блуменсбах впервые представил научное описание, а также название виду – шимпанзе. Несмотря на то, что этот вид был известен еще с давних времен, как отдельный вид шимпанзе были представлены несколько позже Эрнстом Шварцем только в 1929 году.

На протяжении длительного времени исследователи имели дело только с особями, живущими в неволе, поэтому шимпанзе были исследованы не в полной мере. Ученые хорошо знали строение их тела, но мало представляли особенность характера поведения, тем более что этот фактор интересовал их куда больше. Джейн Гудолл осуществила настоящий прорыв в научной среде, так как с 1960 года и на протяжении многих лет она практиковала изучение характера поведения и способа жизни непосредственно в природной среде.

Ей пришлось на протяжении многих лет преодолевать недоверчивость шимпанзе, пока они не привыкли к человеку. В результате ей удалось получить уникальные результаты своих наблюдений, которые оказались беспрецедентными для естественной среды.

Внешний вид и особенности

Все тело шимпанзе покрыто темно-коричневой шерстью, за исключением пальцев, лица и копчика. Любопытно то, что у молодых шимпанзе на копчике имеются белые шерстинки, которые выпадают по мере взросления особей. По наличию шерсти на этой части тела, шимпанзе определяют, насколько взрослая особь перед ними. Для особей, у которых таких волосков еще нет, прощаются все шалости и от них практически ничего не требуют члены семейства, поскольку они еще не принимают участия в драках между группами. Половозрелые шимпанзе отличаются тем, что у них меняется цвет кожи, становясь практически черным, а до этого был розовым. Половой диморфизм выражается разницей в размерах. Самцы вырастают до 155 см в среднем, самки в среднем – до 125 сантиметров. Вес особей, в зависимости от половой принадлежности составляет от 50 до 80 килограммов. Первое, что бросается в глаза, это мощные челюсти шимпанзе, которые заметно выдвинуты вперед, а также наличие мощных клыков, при этом нос маленький, плоской формы. Мышцы лица развиты прекрасно, поэтому шимпанзе, при общении, активно пользуются мимикой лица, включая жесты.

Голова сравнительно крупная, хотя заполнена она мозгом лишь наполовину, в то время как у человека свободного пространства нет. Мозг шимпанзе по объему составляет лишь около 30 процентов в сравнении с человеческим.

Передние и задние конечности характеризуются практически одинаковой длиной. На всех конечностях большие пальцы имеют направление в обратную сторону. По сравнению с остальными пальцами. Это говорит о том, что шимпанзе могут манипулировать достаточно мелкими предметами. У них, как и у людей, на ладонях имеется индивидуальный, не повторяющийся рисунок кожных покровов.

Перемещаясь, шимпанзе используют лишь пальцы. Несмотря на то, что они уступают по своим размерам людям, у них значительно лучше развита мускулатура, поэтому шимпанзе сильнее человека. Карликовые шимпанзе имеют практически такие же размеры, как и шимпанзе обыкновенные, но своим внешним видом они создают такую иллюзию. Кроме этого, у карликовых шимпанзе губы окрашены в красный цвет.

Интересно знать! В арсенале шимпанзе достаточно многочисленный набор звуков, но это совсем не означает, что шимпанзе можно обучить человеческой речи. Дело в том, что шимпанзе издают свои звуки лишь на выдохе.

Где обитают шимпанзе

Шимпанзе встречаются на обширных просторах Африканского континента, за исключением северных и южных регионов. Если говорить об ареале обитания шимпанзе, то он достаточно обширный, хотя в последнее время среда обитания внутри ареала стала значительно уже. Этому поспособствовало множество причин. Как правило, эти обезьяны предпочитают обитать в тропических лесах, так как им требуется много пропитания. Обыкновенных обезьян шимпанзе можно встретить не только во влажных тропиках, но также в пределах сухих саванн, чего не скажешь о карликовых шимпанзе.

Современные подвиды обитают:

• На территории таких стран, как Камерун и Конго, а также на территории соседствующих стран, живут обезьяны чего.
• Западные шимпанзе обитают в западных регионах Африки у побережья, что севернее обитания шимпанзе чего.
• На территории Камеруна и на территории Нигерии обитает подвид “vellerosus”. Хотя ареал обитания этого подвида и совпадает с ареалом обитания чего, но по территории он значительно меньше.
• Восточнее своих сородичей встречаются швейнфуртовские шимпанзе. Их ареал обитания достаточно обширный, но это никак не является свидетельством многочисленности подвида. Зачастую на территориях, расположенных внутри ареала обитания невозможно встретить ни единого шимпанзе этого подвида.
• Карликовые шимпанзе (бонобо) встречаются в тропических лесах, территория которых находится между реками Конго и Луалаб, что свидетельствует о не столь обширном ареале их обитания.

Чем питается

В рационе питания шимпанзе присутствует, как растительная, так и животная пища. Их меню состоит:

• Из стеблей и листьев.
• Из плодов различного происхождения.
• Из птичьих яиц.
• Из всевозможных насекомых.
• Из дикого меда.
• Из рыбы.
• Из моллюсков.

Корневая система некоторых растений также употребляется в пищу шимпанзе, но только в случае острой нехватки объектов пропитания. По мнению специалистов, основу рациона питания шимпанзе все же составляет животная пища, которая употребляется обезьянами ежедневно. Некоторые специалисты считают, что животная пища употребляется исключительно с приходом осени, когда рацион питания, представленный растительной пищей, значительно оскудевает.

Они ежедневно отправляются на поиски пропитания, двигаясь по определенным маршрутам, посещая в первую очередь более урожайные территории. Они запоминают такие территории и ежедневно планируют свой маршрут. Зачастую они устраивают охоту на мартышек или на колобусов, при этом они тщательно планируют ее в составе группы.

Окружая свою жертву в составе группы, крупные самцы взбираются на дерево и убивают своих жертв. Кроме мелких обезьян, в меню могут присутствовать и мелкие свиньи, а вот на взрослых свиней они не охотятся, так как это чрезвычайно опасно. Карликовые шимпанзе не охотятся в составе группы, но на мелких обезьян охоту практикуют.

Поскольку обезьяны считаются достаточно разумными представителями дикой природе, в их арсенале существуют и другие виды охоты, с подручными средствами. Например, они берут соломинку и вставляют ее в муравейник, после чего слизывают появившихся на соломинке муравьев. Чтобы добыть внутренности ракушек, они используют большие камни и т.д.

Интересный момент! Шимпанзе придумали, как использовать листья деревьев в своей каждодневной жизни. С помощью листьев они укрывают свои жилища (гнезда), укрываются от дождя, в зной используют листья в качестве веера, а также используют листья в качестве туалетной бумаги.

Сколько лет живет шимпанзе

В условиях дикой природы шимпанзе редко доживают до 50 лет. Но в зоопарке, под присмотром человека, этой обезьяне отпущено до 60 лет.

Характер и образ жизни

Обезьяны, практически всю свою жизнь проводят в кронах деревьев. Опускаются они на землю достаточно редко и чувствуют себя на земле незащищенными, тем более что именно на земле их ожидает множество природных врагов. Основная причина, по которой шимпанзе оказываются на земле – это необходимость пополнения организма жидкостью. Шимпанзе перемещаются по поверхности земли с помощью всех четырех конечностей. Обитая в условиях неволи, они могут ходить, опираясь лишь ша задние конечности.

Свои гнезда шимпанзе обустраивают на мощных ветках деревьев. В ход идут ветки различных деревьев, а также их листья. Ночуют обезьяны в своих гнездах. Хотя плавать и умеют, но в воду лезут неохотно, только в случае крайней необходимости.

Большая часть дня обезьян уходит на то, чтобы прокормиться. Процесс поиска пропитания осуществляется спокойно, без всякой суеты, так как все маршруты определены заранее. Их спокойствие может быть нарушено, если на их территории появляется кто-то посторонний, в виде человека, хищника или шимпанзе из других семей. В случае угрозы, шимпанзе начинают громко кричать, чтобы их услышали все представители семейства. Громкие крики шимпанзе также способны сбить с толку любого хищника.

Шимпанзе могут демонстрировать достаточно противоречивое поведение. Они могут любоваться цветами, а также помогать детенышам различных животных, которые остались без матери, но, в то же время, они могут охотиться на своих сородичей или охотиться ради забавы на другие виды обезьян.

Шимпанзе обладают задатками ума, поэтому легко обучаются, а если они долго находятся рядом с человеком, то со временем перенимают у него различные манеры или приемы. Как правило, обезьян можно научить достаточно сложным трюкам. Жорж-Луи Бюффон, который жил в 18 веке и являлся ученым, обучил шимпанзе прислуживать ему и гостям за столом. Известен случай о другой обезьяне, которая плавала на судне и выполняла обязанности матроса, который должен был управлять парусами и топить печь.

Важный момент! Шимпанзе без проблем можно обучить языку жестов, так как они с легкостью усваивают язык жестов и начинают осмысленно на нем общаться.

Самые Умные Охотники Африки, которые очень похожи на нас – ШИМПАНЗЕ!

Размножение и потомство

Шимпанзе предпочитают обитать в составе немногочисленных групп, состоящих из трех десятков особей. Каждой такой группой управляет один вожак, который следит за порядком в группе, за соблюдением правил поведения, за тем, чтобы не было конфликтов. Вожака группы можно определить визуально по его поведению, а также по тому, как он, пытаясь казаться больше всех, увеличивает в объеме свою шерсть. Остальные члены группы всячески стараются угодить своему вожаку.

В отличие от горилл, вожаки групп которых отличаются силой, во главе группы шимпанзе может оказаться самая хитрая, но не самая сильная, особь. Кроме своего личного влияния на членов группы, у вожака имеются свои приближенные, которые по примеру вожака держат в страхе всех членов группы.

Именно по этому, можно говорить о том, что уровень отношений внутри группы шимпанзе на много выше, по отношению к другим видам животных. Ученые до сих пор спорят на тему того, какие виды обезьян наиболее разумные, но они сходятся во мнении о том, что шимпанзе стоят намного ближе к созданию протообщества.

Если вожак слишком старый или он получил серьезную травму, то его место тут же занимает следующий самец, который оказался наиболее хитрым. У самок также имеется своя иерархия. Отмечается несколько самок. Которые получают от самцов наибольшее внимания, а также наиболее вкусную пищу. Зачастую именно самки выбирают вожака своей группы, они же могут его заменить, если им что-то не нравится. В иерархии самок наблюдается такая особенность, что их доминирующее положение передается по наследству.

Обитая в условиях группы, шимпанзе намного легче выжить в условиях природы. Им легче, как охотиться, добывая для себя пропитание, так и легче защищаться от естественных врагов. Кроме этого, они в составе группы приобретают все необходимые навыки выживания. В результате исследований было установлено, что у одиноких шимпанзе не такое крепкое здоровье и у них не столь быстрый обмен веществ, а также хуже аппетит. Самцы характеризуются большей агрессией по сравнению с самками, а у самок характер поведения более миролюбивый. Они могут поделиться едой с ранеными сородичами, а также могут опекать чужих детенышей. Для самок характерным является тот факт, что они могут проявлять ряд эмоций, схожих с человеческими, в той области, когда необходимо сопереживать тем, кто оказался в беде. Оказываясь рядом с человеком, самки больше привязываются и становятся более послушными.

Размножаются шимпанзе тогда, когда пожелают, поэтому никакой сезонной привязки к данному процессу не существует. Когда самка почувствует желание к спариванию, она спаривается с несколькими самцами группы. После этого, она вынашивает свое будущее потомство на протяжении 7 с половиной месяцев. Как правило, на свет появляется один детеныш, абсолютно беспомощный, покрытый редкой шерстью. В процессе роста и развития, шерсть густеет и становится более темной.

Важно знать! Мамы-шимпанзе считаются весьма заботливыми родителями, так как они постоянно присматривают за своими детенышами и носят их на своей спине на протяжении полугода, пока те не научатся ходить.

Питание в виде грудного молока детеныши получают на протяжении 3-х лет. После 3-х лет жизни, детеныши на протяжении нескольких лет живут вместе с матерями, которые их постоянно поддерживают и заботятся о них. Где-то к 8-10 годам жизни шимпанзе становятся половозрелыми особями. В целом, обезьяны шимпанзе могут прожить полвека.

Естественные враги

На шимпанзе могут охотиться многие хищники, обитающие на Африканском континенте. Несмотря на это, немногим хищникам удается добыть для себя трофей в виде обезьяны шимпанзе, так как обезьяны в основном живут на деревьях. В основном. Подвержены нападениям молодые особи, а вот для взрослых особей основным хищником является леопард. Который способен взбираться на деревья, а его ловкость позволяет охотиться на шимпанзе в кронах деревьев.

Когда леопард нападает на шимпанзе, они пытаются сопротивляться всей группой, издавая громкие, призывающие на помощь, звуки. В результате, вся группа начинает громко кричать, при этом они швыряют в леопарда различные предметы, оказавшиеся под рукой. К сожалению, у шимпанзе другого оружия нет, но громкие крики и град веток или камней заставляют хищника отступить.

Довольно часто гибель шимпанзе связана с внутривидовой враждой. По описи Джейн Гудолл, вражда между двумя группами обезьян, которые образовались в результате разделения одной группы, продолжалась на протяжении 4-х лет.

В процессе этого противостояния. Меньшая по численности группа прекратила свое существование, а большая по численности планировала захватить территорию меньшей группы. но нарвалась на сопротивление более сильной группы. Как результат, эта группа осталась при своих интересах.

Людина – не унікальний вид. Хоч як би нам цього не хотілося

У Канзі гарний смак. Він любить апельсини, вишні та виноград.

Він вказує на те, що хоче, обираючи на комп’ютеризованому сенсорному екрані лексиграми, кожна з яких позначає певне слово.

Канзі може використовувати 500 слів і розуміє кілька тисяч, коли з ним розмовляють.

Він також любить маршмелоу і вміє підсмажувати його на вогні, який він сам запалює за допомогою сірників.

Канзі – не людина. Він – мавпа бонобо, які поряд із шимпанзе є найближчими сучасними родичами людини.

Автор фото, Jabruson/NPL

Між горилою і людиною не така вже велика різниця

Хоча Канзі не вміє розмовляти так, як ми, він кардинально змінив наші уявлення про наших найближчих родичів, приматів, а також і про нас самих.

Колись ми вважали себе єдиними істотами з емоціями, мораллю та культурою. Але що більше ми досліджуємо царство тварин, то більше виявляємо, що це геть не так.

Тепер багато вчених переконані, що всі риси, які колись вважалися ознакою людства, є й у тварин.

Якщо вони мають рацію – наш вид не такий унікальний, як нам хочеться думати.

Звісно, унікальним є будь-який вид тварин. У цьому банальному сенсі людина унікальна, так само як і домашні миші.

Автор фото, Anup Shah/NPL

Вміння використовувати інструменти праці раніше вважали визначальною рисою людини

Втім, коли ми кажемо, що людина єдина у своєму роді, ми маємо на увазі дещо інше. Протягом всієї історії люди створювали нездоланний бар’єр між собою та іншими тваринами.

Як писав на початку XVII століття філософ Рене Декарт: “тварини – це просто машини, але людина відрізняється від них”.

Першим рішуче виступив проти такої позиції Чарльз Дарвін. У своєму “Походженні людини” він писав: “Принципової різниці в розумових здібностях між людиною та вищими ссавцями не існує, відмінності є кількісними, а не якісними”.

Автор фото, Wikimedia Commons

Ідеї Дарвіна прийняли далеко не всі, як свідчить ця карикатура 1871 року, на якій вчений зображений у вигляді мавпи

Пізніше він детально описав схожість між мімікою людини та тварин.

Наприклад, дитинча шимпанзе і людська дитина поводяться дуже схоже, коли їх лоскочуть, зазначав Дарвін.

Він також зауважував, що очі шимпанзе мружаться і стають яскравішими під час сміху, як і у людей.

Але згодом ці ідеї Дарвіна забули. Майже до 1950-тих років тварин вважали бездушними машинами, якими керують лише інстинкти.

У ті часи панувала ідея, що їм бракує інтелекту. А приписувати звірям почуття вважалося ледь не табу, зазначає Франс де Вааль з Університету Еморі в Атланті, США.

Автор фото, Cyril Ruoso/NPL

Мавпи бонобо обожнюють, коли їх лоскочуть

Перша, хто почала змінювати цей стереотип, була приматолог Джейн Гудоллл, яка на початку 1960-х розпочала дослідження диких шимпанзе. Вона спостерігала за шимпанзе, щоби дізнатися більше про давніх предків людини.

Від самого початку своєї роботи в Африці вона бачила поведінку, яка приголомшливо нагадувала людей.

У своїх ранніх дослідженнях Гудолл називала шимпанзе “він” і “вона”, а не “воно” (в англійській мові тварин позначають загалом займенником середнього роду. – Ред.).

Вона також дала їм імена, що було нечуваним в академічних колах того часу, і почала описувати їхні унікальні особистості.

Вона також виявила, що вони їли м’ясо: шимпанзе не були вегетаріанцями, як вважали раніше. І щоб отримати здобич, вони використовували інструменти. Гудолл бачила, як шимпанзе ловлять термітів гілочками.

Автор фото, Anup Shah/NPL

Бонобо намагається дістати їжу за допомогою гілки

Це вже було величезним відкриттям. До цього часу застосування інструментів вважали унікальною здатністю людини.

Її тодішній керівник, палеоантрополог Луї Лікі заявив: “Тепер ми повинні або переосмислити терміни “інструмент” і “людина”, або вважати шимпанзе людьми”.

У той самий час Франс де Вааль спостерігав за шимпанзе у зоопарку Арнема в Нідерландах. Він помітив багато складних форм соціальної поведінки і був розчарований відсутністю досліджень, які б описували їх.

Неймовірний спектр людської міміки може здаватися унікальним, але якщо уважно стежити за обличчям шимпанзе довгий час, ви помітите не менш складний репертуар усмішок і сміху.

Ми також знаємо, що вони надзвичайно добре зчитують міміку одне одного. Так само як і всі інші мавпи.

Автор фото, Sue Flood/NPL

Фотограф Сью Флад несе на собі шимпанзе

Соціальні навички шимпанзе є основою ще однієї поведінки, яку колись вважали виключно людською. Це мораль.

Мораль складається зі справедливості, альтруїзму та співпереживання.

Протягом століть принципи моралі вважали головною рисою, яка відрізняє людину від тварини.

Ми знаємо, що діти мають сильне почуття справедливості з раннього віку. Наприклад, вони діляться з друзями, навіть якщо така поведінка коштує їм якихось втрат.

Вони також мають вроджену альтруїстичність. Малюки допомагають підняти предмети, які впали, без жодної підказки з 14 місяців.

Автор фото, Anup Shah / NPL

Шимпанзе мають дуже багату міміку

Однак й інші тварини також мають вроджене почуття справедливості.

У 2003 році де Вааль опублікував дослідження, в якому показав, як мавпи-капуцини реагували на несправедливу винагороду.

Після того, як дві мавпи виконували те саме завдання, обидві з радістю отримували огірок як нагороду. Втім, коли одній з них давали смачніший виноград замість огірка, друга мавпа засмучувалася і відмовлялася від огірка.

Шимпанзе поводяться схожим чином.

Відомо, що найчастіше вони вчиняють егоїстично, коли йдеться про їжу. Вони можуть красти або ховати їжу від суперників.

Автор фото, Roland Seitre / NPL

Капуцини мають почуття справедливості

Однак у дослідженні 2013 року виявили, що вони також знають ціну співпраці. Вони діляться їжею, навіть коли немає очевидної користі для них. І вони ділять винагороду порівну, так, як це роблять люди.

Вони також допомагають одне одному. Вони можуть допомогти своєму партнеру відчинити замок на дверях, за якими лежить їжа, навіть якщо самі вони її не отримають.

У дикій природі дослідники спостерігали, як шимпанзе допомагали членам групи з обмеженими фізичними можливостями, всиновлювали сиріт або рятували друзів від пасток браконьєрів.

Автор фото, Anup Shah/NPL

Шимпанзе дуже вправні у командній роботі

Такі альтруїстичні пориви притаманні й іншим тваринам. Наприклад, щури також рятують друга з води, навіть якщо їм самим доведеться намокнути.

Ці дослідження свідчать про те, що кооперація є корисною рисою для виживання багатьох видів. Якщо люди, шимпанзе і щури вміють співпрацювати, можливо, їхній спільний пращур також вмів це робити.

Давнє переконання, що шимпанзе егоїстичні і капосні, більше не є прийнятним, зазначає де Вааль.

“Люди кажуть, що мораль походить від Бога, від релігії”, – каже дослідник, але ми чітко бачимо зачатки моралі у багатьох інших видів.

Звичайно, шимпанзе далеко не завжди поводяться альтруїстично. Вони також мають темну сторону. Вони б’ються, вбивають суперників, а іноді і своїх дітей.

Їхня суспільна ієрархія вимагає від них тримати друзів поруч, а це означає, що вони чудово вміють маніпулювати. Вони також часто обманюють інших.

У них достатньо макіавеллівських рис, зазначає де Вааль, посилаючись на методи захоплення влади, описані істориком і філософом Нікколо Макіавеллі.

Автор фото, Anup Shah/NPL

Шимпанзе потрібно зберегти своє місце в ієрархії

Дослідник бачив, як домінантний самець шимпанзе, який домігся влади за допомогою друзів, ревнував, якщо його союзники починали дружити з його ворогами. Самець намагався їх розлучити.

Це – стратегія “розділяй і володарюй” у чистому вигляді.

Люди вміють розпізнавати почуття, думки і наміри інших людей, психологи називають цю здатність “теорією розуму”.

Діти вчаться це робити з раннього віку, і тепер існує чимало доказів того, що людиноподібні мавпи також володіють багатьма навичками “читання думок”.

Наприклад, шимпанзе нижчого рангу підбере смачний банан у присутності більш домінантного члена групи, тільки лише той не бачить. Підлеглий знає, що домінантний шимпанзе відбере в нього фрукт.

Автор фото, Fiona Rogers/NPL

Ці очі можуть розповісти багато

Шимпанзе також певною мірою розуміють і людський розум. Вони можуть відрізнити людину, яка не бажає давати їм їжу, від того, хто може їх нагодувати.

Очевидно, ми не єдині, хто може сприймати інших, як індивідуумів, у яких є цілі, наміри та погляди, пояснює Катя Карг з Інституту еволюційної антропології Макса Планка у німецькому Лейпцизі.

Було б цікаво з’ясувати, чи мають таку здатність орангутанги, зазначає Карг.

Наша генеалогічна лінія виокремилася від них близько 14 мільйонів років тому. Тож, якщо вони також мають навички читання розуму, це дозволило б припустити, що вони дуже давні.

Знання про розум іншого неможливе без усвідомлення власної свідомості. А це означає, що шимпанзе також мають певний ступінь самосвідомості.

Вони не єдині. Наразі вчені виявили цю здатність у багатьох інших мавп, дельфінів, азійських слонів та європейських сорок.

Автор фото, Anup Shah/NPL

Маленькі бонобо (Pan paniscus) дуже схожі на людських дітей

Шимпанзе навіть мають і культуру. Вони не створюють симфоній, але культуру можна визначити і як передачу знань та звичок від одного покоління іншому.

Де Вааль стверджує, що шимпанзе повністю залежать від культурного та соціального навчання.

І цьому тепер є безліч доказів. Суспільства диких шимпанзе розробили різні способи використання інструментів, залицяння та догляду, які вони передають своєму потомству.

Шимпанзе, які народилися у неволі, вчаться користуватися інструментами в інших тварин.

На думку дослідників, така відповідність правилам групи є “ознакою людської культури”. Шимпанзе підкорюються соціальним нормам своєї групи, навіть якщо інша техніка могла б бути такою ж корисною.

Автор фото, Anup Shah/NPL

Шимпанзе використовують гілочки, щоб “вивуджувати” смачних термітів із гнізд

Зовсім нещодавно вчені з’ясували, що шимпанзе можуть навчитися готувати їжу, хоча їх потрібно до цього спонукати. Цілком імовірно, що вони не відмовились би й від напою за трапезою.

17-річне дослідження виявило, що вони швидко приохочувалися до алкоголю зі збродженого пальмового соку і могли випити достатньо, щоби сп’яніти. Отже, ідея гурманського застілля вже і не виглядає такою фантастичною.

Мораль, свідомість та культуру колись вважали притаманними виключно людині, але всі ці риси є й у шимпанзе. Що ж тоді залишилося?

Звичайно, мова. Ми пишемо цілі книги на різні теми, але шимпанзе цього не можуть. Ми не отримаємо словесної відповіді, якщо зазирнемо їм в очі і спитаємо, як справи.

Проте, вони також мають складну систему спілкування.

Автор фото, Anup Shah/NPL

Шимпанзе мають розвинуту систему комунікації за допомогою різних звуків

Шимпанзе не можуть видавати такі звуки, які виробляємо ми, тому що їхні голосові зв’язки мають іншу будову.

Але мова – це більше, ніж просто слова. Жести і міміка також відіграють важливу роль у комунікації, і з огляду на це цілком можна стверджувати, що шимпанзе володіють мовою.

Шимпанзе не володіють нашими розвиненими вміннями, але вони мають багато компонентів мови.

Бонобо Канзі, про якого йшлося на початку статті, звичайно є радше винятком, і його натренували люди. Але й самі по собі шимпанзе вміють чимало.

Наприклад, одне дослідження показало, що шимпанзе підкликають інших таким самим жестом, як і ми. Інше дослідження виявило 66 жестів, за допомогою яких тварини передавали змістовну інформацію.

Цікаво, що вони навіть мають культурні варіації деяких жестів, як-от на позначення яблука. Науковці з’ясували це, коли групу шимпанзе із нідерландського зоопарку перевезли в Шотландію.

Очевидно, що шимпанзе, як і багато інших видів, мають складні способи спілкування одне з одним. Виявляється, це ми їх не розуміли.

Автор фото, Karl Ammann/NPL

І цілуватися вони також вміють

Що більше ми шукаємо схожість між людиною та її найближчими родичами, то більше ми їх виявляємо. “Для біологів ми лише один із багатьох видів”, – підсумовує де Вааль.

Він вказує, приміром, на те, як шимпанзе цілуються і обіймаються після бійки, щоби помиритися, точнісінько як це роблять люди.

Немає сумнівів, що здібності людини є більш розвиненими, насамперед коли йдеться про мову.

Однак ці відмінності не є ані разючими, ані абсолютними. Це – радше питання ступеню, і вони нівелюються дедалі більше, що більше ми їх досліджуємо.

І отже, людина не є більш унікальною, ніж будь-яка інша тварина на Землі.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!