ОРГАНИ ЧУТТЯ, ЇХ ЗНАЧЕННЯ

Органи чуття забезпечують отримання та первинний аналіз інформації, що надходить як із зовнішнього середовища, так і від органів самого організму. Ці органи сприймають інформацію завдяки рецепторам, які входять до їхнього складу.

Рецептори (від лат. рецептор — той, що приймає, отримує) — це спеціальні чутливі утворення, що сприймають подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворюють його в нервовий імпульс. Цей нервовий імпульс по нервах передається до центральної нервової системи (головного і спинного мозку). Рецепторами можуть бути вільні нервові закінчення, самостійні спеціалізовані клітини або спеціалізовані клітини, що входять до складу органів чуття: ока, вуха тощо.

Реакції на подразнення безхребетних тварин

На організм тварин постійно діють різноманітні чинники навколишнього середовища (подразники): світло, звук, тиск, запах, температура тощо. Дія подразника на організм називається подразненням. Для того щоб організм міг існувати в нестабільному середовищі, він має якимось чином відповідати на дії подразника. Здатність відповідати на такі дії подразника, змінюючи свою життєдіяльність, називають подразливістю.

Реакції на зовнішні подразники (впливи, стимули), такі як світло, температура, хімічні речовини тощо, у низько організованих тварин обумовлена не спеціальними органами, а загальною властивістю живого — подразливістю.

Спеціальних органів чуття у черв’яка дощового немає, але він відчуває дотик до шкіри, смак корму та відрізняє світло від темряви. Подразнення сприймаються чутливими клітинами шкіри — рецепторами. Ці клітини за допомогою нервів передають збудження до нервових вузлів. Особливо багато рецепторів на передньому кінці тіла, від них нерви підходять до вузлів навкологлоткового нервового кільця.

У багатощетинкових червів органи чуття розвинені краще. Це органи дотику — різні вирости і щетинки на тілі, особливо на ділянці головоутворення, органи нюху — нюхові ямки. Є у них і органи слуху. Деякі види мають складні органи зору.

У членистоногих (рак річковий, павук-хрестовик, жук травневий) є добре розвинені органи зору, нюху, дотику, рівноваги та смаку. Очі переважно складні, утворені великим числом простих очок. Наприклад, складне око рака річкового утворене трьома тисячами простих очок (фасеток).

Кожне очко сприймає якусь частину предмета, а все око — предмет у цілому. Такий зір називають мозаїчним. Складні очі відіграють важливу роль у житті хижих комах. Завдяки такій будові органу зору комаха може зосередитися на потрібному об’єкті або спостерігати за ним тільки частиною складного ока.

Деякі членистоногі (наприклад, бджоли), окрім складних очей, мають і прості очка, а інші (наприклад, павук-хрестовик) — тільки прості, Трапляються членистоногі, у яких очі відсутні.

Схема будови складного ока. Фасетка

У низки представників типу Членистоногі на головогрудях або голові є одна або дві пари вусиків. Наприклад, у рака річкового довгі вусики правлять за орган дотику, короткі — за орган нюху. На вусиках та щупиках хруща травневого розташовані щетинки, пластинки, які сприймають запахи. Деякі метелики за смаком відрізняють чисту воду від розчину, що містить лише 0,003 % цукру. Самці метеликів на великій відстані (близько кількох кілометрів) знаходять по запаху самок.

Із органів чуття у молюсків є органи зору, дотику, хімічного чуття, рівноваги. У головоногих молюсків орган зору — очі — мають найскладнішу будову не тільки серед молюсків, а й з усіх безхребетних тварин. Рецептори дотику розкидані на поверхні шкіри. їх багато на щупальцях, розташованих на голові. Органи хімічного чуття реагують на хімічний склад води. У зв’язку з пасивним живленням і малорухливим способом життя у двостулкових молюсків органи чуття розвинені слабо.

Органи чуття хребетних тварин

Органи чуття риб дозволяють їм добре орієнтуватися у водному середовищі.

Органи чуття риб: 1 — орган зору (очі); 2 — орган нюху (ніздрі); 3 — орган бічної лінії

Схема будови бічної лінії: 1 — нерв; 2 — отвір бічної лінії; 3 — канал, заповнений слизом; 4 — шкіра, вкрита лускою

Зір у риб через низьку прозорість природних вод не еволюціонував на бачення віддалених предметів. Плоска рогівка і майже кулеподібної форми кришталик дозволяють їм бачити лише близько розміщені предмети (10—15 м). Проте риби розрізняють форму і колір предметів.

Нюх у риб гострий, дозволяє триматися у зграї і знаходити корм. Велике значення мають нюх і «хімічна пам’ять» у мігруючих риб: вони знаходять рідні річки за запахом їхніх вод.

Виключно важливу роль у житті риб відіграє орган бічної лінії. За допомогою цього органу риби:

а) орієнтуються у течіях води;

б) сприймають наближення або віддалення хижака, здобичі або партнера по зграї;

в) уникають зіткнення з підводними предметами однаково ефективно як удень, так і вночі.

Орган слуху і рівноваги представлений внутрішнім вухом, розміщеним у кістках черепа. Велика швидкість поширення звукових хвиль у воді і висока звукопроникність тканин тіла риб дозволяє їм добре сприймати звуки при відносно простій будові органу слуху.

Органи чуття амфібій наземного типу.

На голові жаби добре помітні двоє великих випуклих очей (органи зору), захищених рухомими повіками. Є, як у всіх наземних хребетних, слізні залози, секрет яких змочує очі та змиває пилинки, має бактерицидні властивості. Перед очима розміщені ніздрі. Це не тільки отвори органу нюху, а ще й через них під час дихання атмосферне повітря потрапляє до легенів (як і у всіх хребетних суходолу). Очі й ніздрі знаходяться на верхньому боці голови. Коли жаба ховається у воду, вона виставляє їх назовні. Так вона може не тільки дихати, а й бачити те, що відбувається поза водою. За кожним оком на голові помітний невеликий кружок, затягнений шкірою — барабанною перетинкою. З’являється середнє вухо. Воно утворене порожниною, в якій є одна паличкоподібна слухова кісточка. Внутрішнє вухо, як і в риб, міститься в кістках черепа. Отже, орган слуху утворений внутрішнім і середнім вухом.

Органи чуття жаби: 1 — орган нюху (ніздря); 2 — орган слуху (барабанна перетинка); 3, 4 — орган зору (око з повіками)

Органи чуття рептилій представлені органами зору, слуху, нюху, дотику.

Орган зору — очі, захищені повіками. У ящірки є третя повіка — напівпрозора мигальна перетинка, за допомогою якої поверхня ока постійно зволожується. Орган слуху, як і в амфібій, утворений внутрішнім і середнім вухом (порожнина з одною слуховою кісточкою, що відмежована від зовнішнього середовища барабанною перетинкою). Ящірка має гарний слух: найменший шурхіт комахи, що повзе, вже притягує її увагу. Нюх у ящірки розвинений краще, ніж в амфібій, — на голові добре помітні ніздрі. Час від часу ящірка висовує з рота довгий, тонкий, роздвоєний на кінці язик — орган дотику та допоміжний елемент органу нюху.

Органи чуття ящірки: 1 — орган нюху (ніздря); 2 — орган зору (око); 3 — орган слуху (барабанна перетинка); 4 — луска; 5 — орган дотику та допоміжний елемент органу нюху (язик)

Органи чуття птахів представлені органами зору, слуху, нюху, дотику.

У птахів найкраще розвинений орган зору, чутливість очей дуже велика. При швидкому польоті тільки за допомогою зору можна з далекої відстані оцінити обстановку. У деяких птахів чутливість очей у 100 разів більша, ніж у людини. Сокіл-сапсан бачить голуба на відстані близько 1 км. У птахів зір кольоровий. Вони розрізняють не тільки основні кольори, а і їхні відтінки та напівтони. По боках голови трохи нижче і назад від очей під перами заховані вушні отвори. Слух у птахів розвинений не гірше, ніж у ссавців. Про це свідчить те розмаїття звуків, які видають птахи. Особливо гострий слух мають сови: вони здатні піймати мишу за слабким писком, який видає гризун. Нюх у більшості птахів розвинений слабо. Органи дотику розміщені по всій шкірі у вигляді особливих дотикових клітин. Таких клітин багато на кінці дзьоба, на язиці та на твердому піднебінні.

Органи чуття птаха: 1 — орган дотику (одна з функцій дзьоба); 2 — орган нюху (ніздря); 3 — орган зору (око)

У ссавців добре розвинені зір, слух, нюх, дотик і смак. Однак ступінь розвитку кожного з цих чуттів у різних видів неоднаковий і залежить від способу життя і середовища існування тварини.

Зір для ссавців має менше значення, ніж для птахів. Далеко не всі ссавці розрізняють кольори. Ту саму гаму кольорів, що й людина, бачать тільки мавпи. Значно ускладнився порівняно з іншими хребетними орган слуху. Він складається з трьох відділів: внутрішнього, середнього і зовнішнього вуха. Зовнішнє вухо утворене вушною раковиною та зовнішнім слуховим ходом. У багатьох ссавців вушні раковини рухомі, що допомагає краще вловлювати звуки. У середньому вусі є три слухові кісточки, які з’єднані суглобами. Ці кісточки передають звукові хвилі від барабанної перетинки до внутрішнього вуха. Особливо тонкий слух властивий звірям, активність яких є найбільшою в нічний час. За допомогою нюху ссавці відшукують здобич, особин протилежної статі, травоїдні на великій відстані можуть відчути наближення ворога тощо. Органами дотику слугують довгі й жорсткі волоски — вібриси (так звані «вуса»). Розміщені вони переважно на голові (біля носа та очей), але можуть бути розкидані і по всьому тілу. У мавп, як і у людини, основні органи дотику розташовані на кінчиках пальців. Смак особливо розвинений у травоїдних ссавців. Вони легко відрізняють їстівні рослини від отруйних.

Органи чуття ссавця: 1 — орган слуху (зовнішнє вухо — вушна раковина); 2 — орган зору (око); 3 — орган дотику (вібриси); 4 — орган нюху (ніздря)

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Органи чуття першими сприймають подразнення, викликані змінами умов навколишнього середовища.

• Головна частина органів чуття — чутливі клітини (рецептори). Саме вони сприймають подразнення і перетворюють його на нервовий імпульс, що направляється до центральної нервової системи (ЦНС).

• У примітивних багатоклітинних тварин органи чуття відсутні, але є чутливі клітини, завдяки яким ці тварини реагують на зміни довкілля.

• Розвиток очей у безхребетних тварин має дві вершини: у комах і головоногих молюсків. Зір у комах мозаїчний. Очі складні, утворені простими очками (фасетками). Кожна фасетка бачить частину об’єкта, а всі фасетки — об’єкт у цілому. У головоногих молюсків очі за складністю своєї будови не поступаються навіть очам хребетних.

• Досконалий у комах і нюх. Це допомагає їм знаходити корм, а при розмноженні — особин протилежної статі. Однак розвиток нюху у комах не тотожний із виявом цього чуття у вищих тварин.

• Органи чуття хребетних тварин: зору, слуху, нюху, дотику, смаку, у риб ще й бічна лінія. Ступінь розвитку кожного з них залежить від:

— ступеня розвитку нервової системи;

— способу життя тварини;

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Яка головна функція органів чуття?

2. Які безхребетні сприймають подразнення середовища лише чутливими клітинами?

3. У яких безхребетних з’являються органи чуття? Які це органи?

4. Яку функцію виконують вусики у ракоподібних і комах?

5. Яку будову має око комах? Який зір називають мозаїчним?

6. Які органи чуття притаманні рибам?

7. Які зміни в будові органів чуття відбулися в амфібій у зв’язку з виходом на суходіл?

8. У якому напрямі відбувалася еволюція органу слуху хребетних?

9. Як залежить ступінь розвитку певного органу чуття від способу життя або середовища існування? Підтвердьте свою думку прикладами тварин класу Ссавці.

Довідник з біології

Найбільша кількість видів цього класу мешкає в морях і океанах, менша частина — у прісноводих водоймищах. На суші двостулкові молюски не зустрічаються. Донні малорухливі тварини. На глибині 100-200 м. за біомасою і густиною популяцій часто складають велику частину донної фауни. Типовий представник класу — беззубка, або жабурниця, перлівниця тощо.

Рис. 65. Схема будови беззубки (черепашка і мантія вилучені): 1 — лінія, по якій обрізана мантія; 2 — м’яз-замикач; 3 — ротові лопаті; 4 — нога; 5 — зябра; 6 — права частина мантії; 7 — ввідний сифон; 8 — вивідний сифон; 9 — задня кишка.

Мешкає в стоячих або поволі поточних водах, повзає по мулистому або піщаному ґрунту. Тіло молюска двосторонньо-симетричне, покрите черепашкою, що складається з двох стулок, сполучених між собою еластичною зв’язкою і м’язами — замикачами. Завдяки скороченню м’язів стулки закриваються. Коли м’язи розслаблені, стулки залишаються напіввідкритими унаслідок натягнення зв’язок. Черепашка молюска завдовжки до 20 см., утворюється в результаті секреції клітин мантії, звичайно тонкостінна, всередині з перламутром. Голова редукована, і тіло складається з тулуба й ноги. Замкових зубів немає (звідси назва). Нога сильно сплюснута з боків і служить не тільки для повзання, але й для риття піску або мула. Швидкість пересування беззубки — 20-30 см/год.

Нервова система складається з трьох пар нервових вузлів, які пов’язані між собою нервовими волокнами. Органи чуття у двостулкових молюсків розвинені досить слабо. Щупальця та очі на передньому кінці тіла відсутні. Іноді очі розташовані по краю мантії або по краях сифонів. Є органи рівноваги, дотику й хімічного чуття. Кровоносна система складається з серця, розташованого на спинній стороні тіла й судин, які виходять із нього, з них кров виливається в щілини між внутрішніми органами. Дихання здійснюється за допомогою зябер, які знаходяться в мантійній порожнині. Живиться малорухлива беззубка пасивно. Мантія її, зростаючись на задньому кінці тіла, утворює два сифони: ввідний (нижній, зябровий), і вивідний (верхній, клоачний). Через зябровий сифон вода поступає в мантійну порожнину і омиває зябра, чим забезпечується дихання. З водою приносяться різні найпростіші, дрібні рачки, одноклітинні водорості, залишки відмерлих рослин. Відфільтровані харчові частинки потрапляють у травну систему через ротовий отвір у стравохід, потім у шлунок і кишечник, де піддаються дії ферментів. У беззубки добре розвинена трилопатева печінка, протоки якої впадають у шлунок.

Видільна система представлена двома нирками, протоки яких відкриваються в мантійну порожнину.

Беззубки різностатеві. Яйця відкладаються в зябра. Після запліднення з них розвиваються личинки — глохідії (до 600 тис.), які виштовхуються молюском через вивідний сифон. Якийсь час личинки парять у воді, потім прикріпляються до зябер або плавників риб, де ростуть, живлячись за рахунок господаря. Через декілька тижнів молодий молюск, що сформувався, покидає тіло господаря і падає на дно. Таким чином, розвиток буззубки пов’язаний з тимчасовим паразитизмом.

Значення двостулкових. Двостулкові молюски мають значення як джерело перламутру й перлів. Вони також є фільтраторами. Устриць здавна вживають в їжу. До їстівних молюсків відноситься також далекосхідний гребінець і мідія. М’ясо та черепашки беззубок йдуть на корм домашнім тваринам. Шкідливий представник класу двостулкових молюсків — корабельний черв’як. Він руйнує дерев’яні корпуси кораблів, палі пристаней тощо.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.