Хто гарний проти Зевса

0 Comments

Як лікувати застуду? Рекомендації НСЗУ

Гостра респіраторна вірусна інфекція, відома у побуті як застуда, проходить у середньому за 7 днів.

Протягом цього часу дехто намагається вилікуватись недієвими препаратами, але ліків “від застуди” не існує.

У відомстві пояснили, як полегшити самопочуття при ГРВІ.

Що робити при застуді?

Вода, теплий чай допомагають послабити закладеність носа та запобігають зневодненню.

Під час хвороби тіло має витрачати енергію на одужання.

Стежте за якістю повітря в кімнаті – робіть регулярні провітрювання.

Це можна зробити за допомогою ополіскування солоною водою, м’ятних льодяників чи охолоджувальних спреїв.

Промивайте ніс сольовим спреєм та/або використовуйте судинозвужувальні засоби з дотриманням інструкції.

❌ Не терпіть біль, ломоту та гарячку.

Полегшити стан допоможуть парацетамол або ібупрофен.

Також не забувайте завжди дотримуватися дозування в інструкції.

❌ Не приймайте антибіотики.

Антибактеріальні препарати недієві проти вірусів та навіть шкідливі, адже викликають антибіотикорезистентність.

Тому антибіотики варто вживати тільки за призначенням лікаря, якщо він помітив у вас ознаки бактеріальної інфекції.

Якщо після кількох днів хвороби вам не стає краще або навіть стає гірше – зверніться до свого лікаря.

Важливо! Цей матеріал ґрунтується на останніх та актуальних наукових дослідженнях, носить виключно інформаційно-довідковий характер і не може бути основою для встановлення медичного діагнозу. Щоб встановити діагноз, обов’язково зверніться до лікаря!

Вас також може зацікавити:

Чи вмієте ви правильно лікуватися від застуди? ТЕСТ

У квітні антибіотики почнуть видавати тільки за е-рецептом. Як його отримати?

Антибіотики за правилами. Чи знаєте ви достатньо? Пройдіть ТЕСТ

Чи допомагає гірчичник у лікуванні застуди?

Висока температура та ГРВІ у дітей: головне – без паніки

Останні новини

Головне сьогодні

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.

Легенда і міф про Зевса коротко для учнів 5 класу

Сьогодні Зевс – це всього лише давньогрецький бог з міфів і легенд, але так було не завжди. До виникнення християнства Боги Олімпу шанувалися так само, як зараз Ісус. Міфи стародавньої Греції про Зевса описують його як управителя небес, громовержця, володаря блискавок. Легенди про богів Олімпійців збереглися в поемах Гесіода і Гомера (“Теогонія” або “Походження богів” і “Іліада”), а також у “Метаморфозах” (або “Перетвореннях”) Овдія. Існують різні переклади та інтерпретації міфів і легенд Стародавньої Греції, і всі вони лише доповнюють і уточнюють портрет наймогутнішого і найвпливовішого з Богів Олімпу – Зевса. У чому ж полягала його міць і пишність, і чи легко було бути володарем таких талантів.

  • Титани та Олімпійці
  • Легенда про появу Зевса
  • Життя Зевса до зіткнення з Кроносом
  • Помічники Зевса в боротьбі за владу
  • Боротьба за владу над Світом
  • Битва з Тіфоном
  • Дружина Зевса Метіс
  • Зевс і Гера
  • Різні тлумачення

Титани та Олімпійці

Після створення світу у Землі (Геї) і Неба (Урана) з ‘явилося дванадцять дочок і синів. Разом з титанами з ‘явилися три велетні-циклопи і стільки ж сторуких і п’ ятдесятиголових велетнів – гекатонхейрів, стихійна сила яких не знала межі. Зненавидівши своїх дітей-велетнів, Уран ув ‘язнив їх у надрах Геї і заборонив з’ являтися на світ. Страждаючи від страшного тягаря, Гея намагалася переконати титанів покарати Урана за таку несправедливість, але всі боялися протистояти батькові. Всі, крім Кроноса (або Бога часу), який хитрістю нізверг Урана. Він став правителем титанів, які були жорстокі і неймовірно дурні. Саме Кронос – отець Богів Олімпійців.

Легенда про появу Зевса

Міф про народження Зевса коротко описує обставини, через які титан Кронос, який повалив свого батька, дуже турбувався про збереження власної влади. Тому він наказав дружині своїй Реї віддавати йому кожну народжену дитину, яку проковтував. Однак титани і діти їх безсмертні. Малюки не вмирали, а були відрізані від усього світу в животі у Кроноса. Така доля спіткала п ‘ятьох дітей Реї (Аїда, Посейдона, Деметру, Геру, Гестію). Вона не хотіла спостерігати за заточенням своїх дітей і по побаченню Урана і Геї, втекла на острів Крит, де і народила Зевса. Після повернення Рея подала Кроносу камінь, попередньо загорнувши його в пелюшки. Титан проковтнув його, не підозрюючи про підробку. Так маленький Зевс опинився в печері на острові, який греки в міфах і легендах описували, як “край світу” “.

Життя Зевса до зіткнення з Кроносом

Один з міфів про Зевса описує життя олімпійця на острові Крит до настання зрілого віку. Він ріс у суспільстві німф Адрастеї та Ідеї, які годували його молоком кози Амалфеї і медом бджіл. Якщо ж малюк заливався плачем, куріти (жителі острова) завдавали ударів по щитах біля входу. Так Кронос не міг розчути голос свого сина. Міф про Зевса коротко описує етап дорослішання Громовержця. Проходячи навчання, набираючись мудрості і сили, стаючи чоловіком, Зевс поступово сформував головну мету свого життя: стати єдиним правителем світу і повалити Кроноса.

Помічники Зевса в боротьбі за владу

Син Кроноса віддавав собі звіт, що один не впорається з Титанами. Тому він став шукати соратників. Для початку він непомітно підлив отруту в кубок з нектаром, випивши яку Кронос зірвав камінь (який замінював у пелюшках дитя), а потім і п ‘ятьох братів і сестер Зевса. Разом вони почали боротьбу з титанами. Деякі з них билися на боці Зевса: Океан і його дочка Стікс. Завбачливий Громовержець заручився підтримкою циклопів-велетнів, вони викували йому грім і блискавки, ударами яких він журив титанів.

Боротьба за владу над Світом

Жахливою і нещадною була війна титанів з олімпійцями. Перша битва Громовержца з Кроносом, як вказується в міфі про Зевса, сталася на рівнинах Фессалії. Володіючи найпотужнішою зброєю і чудовими воїнами, Зевс вступив у бій з Кроносом. Тисячі блискавок обрушилися на армію титанів. Закликав Зевс на допомогу сторуких і п ‘ятдесятиголових велетнів – гекатонхейрів, до яких пообіцяв ставитися з повагою. Вийшли діти Геї з надр і почали кидати в титанів вершини гір і величезні брили – скелі. Небо і Земля здригалися від грому і блискавок. Битва переросла в апокаліпсис, відгомони якого стрясали Тартар. Титани здригнулися, але святкувати перемогу Зевсу було ще рано. Громовержець скував їх і відправив у повний вічного мороку Тартар. А біля воріт на варту поставив гекатонхейрів. Правління титанів закінчилося. Гея, розлютившись на Громовержця за обман її дітей (велетнів-циклопів, і гекатонхейрів, яких Зевс залишив у надрах землі), випустила з Тартара найжахливіше чудовисько.

Битва з Тіфоном

Стародавній міф про Зевса докладно описує чудовисько, з яким боровся син Кроноса – Тіфона. Він був такої величини, що сто голів його впиралися в небо, а розкинуті в сторони руки діставали до краю горизонту. З кожної зміїної пащі летіли розпечені камені, а очі вивергали пекельний вогонь. У жахливому реві одночасно чулися крики людини, бика і лева, виття собак і різкий свист, що віддається відлунням. Исполін володів людським тулубом і ногами – зміями з неймовірною силою. Тіло його покривали пір ‘я.

Зевс безстрашно почав бій з Тіфоном. Відгуки боротьби приводили в трепет мешканців Тартару. Хитрістю Тіфон позбавив Зевса сухожиль ніг, віднявши тим самим здатність пересуватися. Громовержець був кинутий в печеру, а сухожилля заховані. Але найхитріший і заповзятливий з богів, син Зевса Гермес зумів здобути їх і повернути батькові. Битва відновилася з новою силою. Від наближення Тіфона закипали моря. Блискавками і громом Зевс випалював його голови. У вогні горіли і повітря і хмари. Завалився Тіфон з спопеленими головами на землю, і плавилося все навколо нього від спека. Зевс нізверг переможеного суперника назад в Тартар. Але й там не заспокоївся виконин, викликаючи бурі та виверження вулканів. Ім ‘я Тіфона стало прототипом для назви такого катаклізму як тайфун.

Після перемоги над Тіфоном Зевс знайшов абсолютну владу над світом. Міф про Зевса (5 клас) описує ситуацію, в якій через деякий час у нього з ‘являється грізний ворог.

Дружина Зевса Метіс

Боги, як і люди, не позбавлені певної частки авантюризму. Громовержець міг прийняти вигляд орла, бика або лебедя заради того, щоб звернути на себе увагу смертних жінок. Зевс палко закохався в юну богиню Метіс (Мудрість) і взяв її в дружини. Але тут колесо Фортуни в зворотний бік і щастя люблячих богів було затьмарене передбаченням: Зевса позбавить влади дитина, яку народить богиня Метіс. Пророцтво про повалення Громовержця власним сином не давало йому спокою. Поклявшись, що історія з його батьком більше не повториться, Зевс проковтує Метіс. Ставши полонянкою Громовержця, богиня віддала йому частину своїх здібностей: мудрість, хитрість, знання. Так, в черговий раз жага влади перемогла любов.

Зевс і Гера

Новою дружиною Громовержця стала могутня богиня Олімпа Гера, чий ревнивий характер зіграв з новоспеченим чоловіком злий жарт. Божа любов описується в різних міфах про Зевса. Зрештою, чаша терпіння Гери була переповнена. Її не влаштовували подібні приниження перед іншими Богами. Гера стає призвідницею змови проти Зевса. Її слова про те, що Громовержець ні чим не краще кого-небудь з богів, а дорівнює їм надихнули олімпійців і вони закували Зевса, поки той спав. Ця змова була найнеймовірнішим конфліктом, в якому можна було втратити і владу і можливість залишатися під сонцем.

Виручили Громовержця гекатонхейри. Вони, дізнавшись про те, що відбувається, поспішили на допомогу Зевсу. Гіганти розбили ланцюги, якими він був скутий, після чого боги Олімпу, побоюючись гніву владики, розбіглися.

Оговтавшись від потрясіння, Зевс почав карати призвідників перевороту. Гера була підвішена на золотих ланцюгах між небом і землею. А Аполлон і Посейдон в покарання зводили стіни Трої.

Різні тлумачення

Міф про Зевса, особливо на островах Крит, Сицилії трохи видозмінений, з метою залучення туристів. Можна почути різні інтерпретації від екскурсоводів. Міф про народження Зевса в 5 класі вивчається в короткому викладі, він складений за джерелами давньогрецьких сказників (Гесіода, Гомера, Овдія). Багато фактів з легенд і міфів знаходять підтвердження в археологічних дослідженнях. Вважається, що влада Зевса закінчилася з приходом нової релігії – християнства і єдиного Бога, Ісуса. Однозначно сказати, як пішов у небуття настільки могутній персонаж сьогодні не може ніхто. Встановити правду неможливо і тому, що міфи і легенди про Зевса записані лише деякими казками, а Біблію і Новий заповіт переписували і переглядали неодноразово, перш ніж розмножити їх найбільшим тиражем на планеті Земля.

Дослідники зауважили, що між міфами про Зевса і Старий Завіт існує досить багато збігів. Ця загадка залишається нерозгаданою і зараз.

Хто гарний проти Зевса

Міф про те, як Прометей був прикутий з веління Зевса до скелі. Викладено за трагедією Есхіла “Прометей закутий”

Безлюдна, дика місцевість на самому краю землі в країні скіфів. Суворі скелі заходять за хмари своїми гострокінцевими вершинами. Навколо — ніякої рослинності, не видно ні билинки, все голе й похмуре. Всюди височать темні купи каміння, що відірвалося від скель. Море шумить і гуркоче, б’ючись своїми валами об підніжжя скель, і високо злітають солоні бризки. Морським шумовинням укрите прибережне каміння. Далеко за скелями видніються снігові вершини Кавказьких гір, повиті легким маревом. Поволі застилають далечінь грізні хмари, ховаючи гірські вершини. Все вище й вище здіймаються по небу хмари і закривають сонце. Ще похмуріше стає навколо. Безрадісна, сувора місцевість. Ніколи ще не ступала тут нога людини. Сюди, на край землі, привели слуги Зевса скованого титана Прометея, щоб прикувати його незламними ланцюгами до вершини скелі. Непереможні слуги громовержця, Сила й Влада, ведуть Прометея. Величезні тіла їх ніби витесані з граніту. Не знають серця їх жалю, в їх очах ніколи не світиться співчуття, їх обличчя суворі, як скелі, що стоять навколо. Сумний, низько схиливши голову, іде за ними бог Гефест із своїм важким молотом. Жахливу справу має виконати він. Він повинен своїми руками прикувати друга свого Прометея. Глибока скорбота за долю друга гнітить Гефеста, але не сміє він не послухатись батька свого, громовержця Зевса. Він знає, як невблаганно карає Зевс непокірність.

Сила і Влада звели Прометея на вершину скелі і підганяють Гефеста братися за роботу. їх жорстокі слова примушують Гефеста ще більше страждати за друга. Неохоче береться він за свій величезний молот, тільки необхідність змушує його коритися. Але квапить його Сила:

— Швидше, швидше бери окови! Прикуй могутніми ударами молота до скелі Прометея. Даремний твій жаль до нього, адже ти вболіваєш за ворогом Зевса.

Сила пригрожує гнівом Зевса Гефестові, якщо він не прикує Прометея так, щоб ніщо не могло звільнити його. Гефест приковує до скелі незламними ланцюгами руки і ноги Прометея. Як ненавидить він тепер своє вміння — через його він мусить прикувати друга на довгі муки. Невблаганні служителі Зевса весь час пильнуютьза його роботою.

— Дужче бий молотом! Міцніше стягуй окови! Не смій їх послабляти! Хитрий Прометей, уміє вправно він знаходити вихід і з непереборних перешкод, — говорить Сила, — міцніш прикуй його, нехай тут узнає він, як обманювати Зевса.

— О, як підходять жорстокі слова до всього твого суворого вигляду! — вигукує Гефест, беручись до роботи.

Скеля здригається від важких ударів молота, і з краю в край на землі лунає гуркіт могутніх ударів. Прикований, нарешті, Проме-тей. Та це ще не все, треба ще прибити його до скелі, проколовши йому груди сталевим, незламним вістрям. Зволікає Гефест.

— О Прометею! — вигукує він, — як тужу я, бачачи твої муки!

— Знову ти зволікаєш! — гнівно говорить Гефестові Сила, — ти все ще вболіваєш за ворогом Зевса! Дивись, як би не довелося тобі вболівати за самим собою!

Нарешті, все скінчено. Все зроблено так, як велів Зевс. Прико-ваний титан, а груди його проколото стальним вістрям. Знущаючись над Прометеєм, говорить йому Сила:

— Ну от, тут ти зможеш бути скільки хочеш гордим; пишайся, ик і раніш! Давай тепер смертним дари богів, викрадені тобою! Подивимось, чи спроможні будуть допомогти тобі твої смертні. Доведеться тобі самому подумати про те, як звільнитися з кайданів.

Але Прометей гордо мовчить. За весь час, поки приковував його Гефест до скелі, він не сказав ні єдиного слова, навіть тихий стогін не вирвався у нього, — нічим не виявив він своїх страждань.

Пішли слуги Зевса, Сила і Влада, а з ними пішов і сумний Гефест. Один лишився Прометей; чути його могли тепер лише море та темні хмари. Тільки тепер тяжкий стогін вирвався з пробитих грудей могутнього титана, тільки тепер почав він нарікати на свою лиху долю. Голосно крикнув Прометей. Невимовним стражданням і скорботою звучали його нарікання:

– О божественний ефіре, і ви, бистровійні вітри, о джерела рік і невгамовний рокоте морських хвиль, о земле, прамати всього, о все-видюще сонце, що оббігаєш все коло землі, — всіх вас кличу я за спідків! ДИВІТЬСЯ, ЩО терплю я! Ви бачите, якої ганьби маю зазнава-ти я незчисленні роки! О, горе, горе! Стогнатиму від мук я й тепер, і багато, багато віків! Як знайти мені кінець моїм стражданням? Але що ж це говорю я! Адже я знав усе, що буде. Муки ці не спіткали ме-не несподівано. Я знав, що неминучі є веління грізної долі. Я мушу терпіти ці муки! За віщо ж? За те, що я дав великі дари смертним, за це я мушу страждати так нестерпно, і не минути мені цих мук. О, горе, горе!

Та ось почувся тихий шум, нібито від помахів крил, немов літ легких тіл сколихнув повітря. З далеких берегів сивого Океану, з прохолодного ґрота, з легким повівом вітерця примчали на колісниці до скелі океаніди. Вони чули удари Гефестового молота, донісся до них і стогін Прометея. Сльози заволокли, немов пеленою, прекрасні очі океанід, коли вони побачили прикутого до скелі могутнього титана. Рідним був він океанідам. Батько його, Япет, був братом батька їх, Океана, а дружина Прометея, Гесіона, була їх сестрою. Оточили скелю океаніди. Глибока їх скорбота за Проме-теєм. Але слова його, якими кляне він Зевса і всіх богів-олімпійців, лякають їх. Вони бояться, щоб Зевс не зробив ще тяжчими страждання титана. За що спіткала його така кара — цього не знають океаніди. Сповнені співчуття, просять вони Прометея розповісти їм, за що покарав його Зевс, чим прогнівив його титан.

Прометей розповідає їм, як допоміг він Зевсові в боротьбі з титанами, як переконав він матір свою Феміду, велику богиню землі Гею стати на бік Зевса. Зевс переміг титанів і скинув їх, за порадою Прометея, в надра жахливого Тартару. Здобув владу Зевс над світом і поділив її з новими богами-олімпійцями, а тим титанам, які допомогли йому, не дав громовержець влади в світі. Зевс ненавидить титанів, боїться їх грізної сили. Не довіряв Зевс і Прометею і ненавидів його. Ще дужче розгорілась ненависть Зевса, коли Прометей почав захищати нещасних смертних людей, які жили ще в той час, коли правив Крон, і яких Зевс хотів погубити. Але Прометей пожалів людей, що не мали ще розуму; він не хотів, щоб зійшли вони нещасними в похмуре царство Аїда. Він вдихнув їм надію, якої не знали люди, і викрав для них божественний вогонь, хоч і знав, яка кара чекає його за це. Страх жахливої кари не спинив гордого, могутнього титана від бажання допомогти людям. Не спинили його і перестороги його віщої матері, великої Феміди.

З трепетом слухали океаніди розповідь Прометея. Та ось на бистрокрилій колісниці принісся до скелі сам віщий старець Океан. Океан намагається умовити Прометея покоритися владі Зевса: адже повинен він знати, що марно боротися з переможцем жахливого Тіфона. Океанові шкода Прометея, він сам страждає, бачачи ті муки, яких зазнає Прометей. Віщий старець готовий поспішати на світлий Олімп, щоб благати Зевса помилувати титана, хоча б навіть благанням за нього він накликав на себе самого гнів громовержця. Він вірить, що мудре слово захисту часто пом’якшує гнів. Але даремні всі благання Океана, гордо відповідає йому Прометей:

— Ні, дбай про те, щоб урятувати самого себе. Боюсь я, щоб співчуття до мене не пошкодило тобі. До дна вичерпаю я все зло, яке послала мені доля. Ти ж, Океане, бійся накликати гнів Зевса благанням за мене.

– О, бачу я, — сумно відповідає Океан Прометеєві, — що цими словами змушуєш ти мене повернутись назад, не досягши нічого. Вір же мені, о Прометею, що привела мене сюди лише турбота про твою долю і любов до тебе!

– Ні! Йди! Швидше, швидше поспішай звідси! Залиш мене! — вигукує Прометей.

З болем у серці залишив Океан Прометея. Він помчав на своїй Крилатій колісниці, а Прометей далі розповідає океанідам про те, що зробив він для людей, як він облагодіяв їх, порушивши волю Зевса. В горі Мосхе, на Лемносі, з горна свого друга Гефеста викрав Прометей вогонь для людей. Він навчив людей мистецтв, дав Би знання, навчив їх лічби, читання й письма. Він ознайомив їх з Металами, навчив, як у надрах землі видобувати їх і обробляти. Прометей приборкав для смертних дикого бика і наклав на нього Ярмо, щоб могли користуватись люди силою биків, обробляючи свої поля. Прометей впріг коня в колісницю і зробив його слухняним людині. Мудрий титан збудував перший корабель, оснастив його і розгорнув над ним лляний парус, щоб швидко ніс людину Корабель по безкрайому морю. Раніше люди не знали ліків, не вміли лікувати хвороб, безпорадні були проти них люди, але Про-метей відкрив їм силу ліків, і ними смирили вони хвороби. Він на-вчив їх всього того, що полегшує горе і робить життя щасливішим і радіснішим. Цим і прогнівив він Зевса, за це й покарав його громовержець.

Але не вічно страждатиме Прометей. Він знає, що лиха доля спіткає і могутнього громовержця. Не мине він своєї долі! Проме-тей знає, що царство Зевса не вічне: буде він скинутий з високого царственного Олімпу. Знає віщий титан і велику тайну, як уникнути Зевсові цієї злої долі, але не відкриє він цієї таємниці Зевсу. Ніяка сила, ніякі погрози, ніякі муки не вирвуть її з уст гордого Прометея.

Скінчив Прометей свою розповідь. З подивом слухали його оке-аніди. Дивувалися вони великій мудрості і незламній силі духу мо-гутнього титана, який насмілився повстати проти громовержця Зевса. Знову охопив їх жах, коли почули вони, якою долею погрог-жує Зевсові Прометей. Вони знали, що коли ці погрози дійдуть до Олімпу, то ні перед чим не спиниться громовержець, аби тільки дізнатися про фатальну таємницю. Повними сліз очима дивляться на Прометея океаніди, вражені думкою про неминучість велінь суворої долі. Глибока мовчанка запанувала на скелі; її порушував лише невгамовний шум моря.Раптом вдалині почувся ледве чутний, ледве вловимий стогін скорботи і болю. Ось знову донісся він до скелі. Все ближчає, все голоснішає цей стогін. Гнана величезним оводом, посланим Герою, вся в крові, вкрита піною, мчить у нестямному, шаленому бігу обернена в корову нещасна Іо, дочка річкового бога Інаха, першого царя Арголіди. Стомлена, знесилена блуканням, замучена жалом овода, спинилася Іо перед прикованим Прометеєм. Голосно стогнучи, розповідає вона, чого довелося зазнати їй, і благає віщого титана:

— О Прометею! Тут, на цій межі моїх блукань, відкрий мені, благаю тебе, коли ж скінчаться мої муки, коли ж, нарешті, знайду я спокій?

— О, вір мені, Іо! — відповів Прометей, — краще не знати тобі цього, ніж знати. Багато ще країн перейдеш ти, багато зустрінеш страхіть на своєму шляху. Твій тяжкий шлях лежить через країну скіфів, через високий сніжний Кавказ, через країну амазонок до протоки Босфору, так назвуть її на честь тебе, коли ти перепливеш її. Довго будеш ти потім блукати по Азії. Ти пройдеш повз країну, де живуть Горгони, що несуть смерть; на їх головах звиваються, сичачи, змії, замість волосся. Остерігайся їх! Остерігайся грифів і однооких аримаспів; і їх ти зустрінеш на своєму шляху. Нарешті, досягнеш ти Біблінських гір, з них скидає свої благодатні води Ніл. Ось там-то, в країні, яку зрошує Ніл, біля його гирла знайдеш ти, нарешті, спокій. Там поверне тобі Зевс твій попередній прекрасний образ, і народиться в тебе син Епаф. Він пануватиме над усім Єгиптом і буде родоначальником славного покоління героїв. З цього роду вийде і той смертний, який визволить і мене з кайданів. Ось що, Іо, розповіла мені про долю твою мати моя, віща Феміда.

Голосно вигукнула Іо:

— О, горе, горе! О, скільки страждань має послати мені ще зла доля! Серце тремтить у грудях моїх з жаху! Знову опановує мною безумство, знову впивається вогненне жало в моє змучене тіло, знову позбавляюсь я дару мови! О, горе, горе!

Нестямно водячи очима, в шаленому бігу помчала геть від скелі Іо. Немов підхоплена вихором, мчала вона в далечінь. З голосним дзижчанням нісся за нею овід, і, як вогнем, пекло його жало нещасну Іо. Сховалась вона в хмарах куряви з очей Прометея і океанід. Все тихше, тихше доносилися до скелі крики Іо, і завмерли вони, нарешті, вдалині, немов тихий стогін скорботи.

Мовчали Прометей і океаніди, уболіваючи за нещасною Іо, та ось вигукнув гнівно Прометей:

— Хоч як муч ти мене, громовержцю Зевсе, але все ж настане день, коли й тебе повергнуть у ніщо. Позбудешся ти царства і скинутий будеш у морок. Здійсняться тоді прокляття батька твого Крона! Ніхто з богів не знає, як відвернути від тебе цю злу долю! Тількия знаю це! Ось, сидиш ти тепер, могутній, на світлому Олімпі і мечеш громи і блискавки, але вони тобі не допоможуть, вони безсилі проти неминучої долі. О, повалений у прах, знатимеш ти, яка різниця між владою і рабством!

Страх затуманив очі океанід, і блідий жах зігнав рум’янець з їх прекрасних ланіт. Нарешті, простягаючи до Прометея свої руки, білі, як морська піна, вигукнули вони:

— Безумний! Як не боїшся ти погрожувати так цареві богів і людей, Зевсові? О Прометею, ще тяжчі муки пошле він тобі! Подумай про долю свою, пожалій себе!

— На все готовий я!

— Але ж схиляється мудрий перед невблаганним фатумом!

— О, благайте, просіть ви пощади! Повзіть на колінах до грізного владики! А мені — що мені громовержець Зевс? Чого боятися мені його? Не судилося мені померти! Нехай робить, що хоче, Зевс. Недовго йому панувати над богами!

Ледве промовив ці слова Прометей, як у повітрі швидко, неначе падаюча зірка, пронісся посланець богів Гермес і, грізний, став перед Прометеєм. Його послав Зевс зажадати, щоб титан відкрив таємницю: хто скине Зевса і як уникнути веління долі? Гермес погрожує жахливою карою Прометеєві за непокору. Але могутній титан непохитний, глузуючи, відповідає він Гермесові:

— Хлопчиськом був би ти, і дитячим був би розум твій, коли б ти сподівавсь дізнатися хоч що-небудь. Знай, що я не проміняю своїх скорбот на рабське служіння Зевсові. Мені краще бути тут прикованим до цієї скелі, ніж стати вірним слугою тирана Зевса. Нема такої кари, таких мук, якими міг би Зевс налякати мене і вирвати з уст моїх хоч єдине слово. Ні, не дізнається він, як урятуватися йому від долі, ніколи не дізнається тиран Зевс, хто відніме в нього владу!

— Так слухай же, Прометею, що буде з тобою, коли ти відмовишся виконати волю Зевса, — відповідає титанові Гермес. — Ударом своєї блискавки він кине цю скелю з тобою разом у темну безодню. Там, у кам’яній темниці, багато, багато віків, позбавлений сонячного світла, будеш мучитись ти в глибокій пітьмі. Минуть віки, і знову підійме тебе Зевс на світ з безодні, але не на радість підійме він тебе. Кожного дня прилітатиме орел, якого пошле Зевс, і гострими пазурами і дзьобом буде рвати він твою печінку; знов і знов буде підростати вона, і дедалі жахливішими будуть твої страждання. Так висітимеш ти на скелі до того часу, поки інший не погодиться добровільно зійти замість тебе в похмуре царство Аїда. Подумай, Прометею, чи не краще скоритися Зевсові! Адже ж ти знаєш, що Зевс ніколи не погрожує марно!

Непохитним лишився гордий титан. Хіба могло що-небудь устрашити його серце? Раптом задрижала земля, все навколо здригнулось; загримів оглушливий грім, і блиснула нестерпним світлом блискавка. Забушував шалено чорний вихор. Немов громаддя гір, знялися на морі пінисті вали. Захиталася скеля. Серед реву бурі, серед грому і гуркоту землетрусу пролунав жахливий зойк Прометея:

— О, який удар спрямував проти мене Зевс, щоб викликати жах у моєму серці! О високошановна мати Фемідо, о ефіре, що струмуєш усім світло! Дивіться, як несправедливо карає мене Зевс!

Завалилась із страшенним гуркотом скеля з прикованим до неї Прометеєм у незмірну безодню, у віковічну темряву.

Минули віки, і знову підняв Зевс на світ з пітьми Прометея. Але страждання його не скінчились; ще тяжчі стали вони. Знов лежить він, розпростертий на високій скелі, прикований до неї, опутаний кайданами. Пече його тіло палюче проміння сонця, проносяться над ним бурі, його знесилене тіло періщать дощі і град, а взимку лапатий сніг падає на Прометея, і крижаний холод сковує його члени. І цих мук мало! Щодня величезний орел прилітає, шугаючи могутніми крилами, до скелі. Він сідає на груди Прометея і роздирає їх гострими, як сталь, пазурами. Орел рве своїм дзьобом печінку титанові. Потоками ллється кров і червонить скелю; чорними згустками застигає кров біля підніжжя скелі; вона розкладається на сонці і нестерпним смородом заражає навкруги повітря. Кожного ранку прилітає орел і береться до своєї кривавої трапези. За ніч загоюються рани, і знов відростає печінка, щоб удень дати нову поживу орлу. Роки, віки тривають ці муки. Стомився могутній титан Прометей, але не зломили його гордий дух страждання.

Титани давно примирилися з Зевсом і покорилися йому. Вони визнали його владу, і Зевс звільнив їх з похмурого Тартару. Тепер вони, величезні, могутні, прийшли на край землі до скелі, де лежав скований Прометей. Вони оточили його скелю і переконують Прометея покоритися Зевсові. Прийшла і мати Прометея, Феміда, і благає сина смирити свій гордий дух і не противитись Зевсові. Вона благає сина зглянутись на неї — адже так нестерпно страждає вона, бачачи муки сина. Сам Зевс забув уже свій колишній гнів. Тепер влада його сильна, ніщо не може похитнути її, ніщо не страшне йому. Та й править він уже не як тиран, він охороняє держави, додержується законів. Він захищає людей і правду серед них. Тільки одно ще турбує громовержця — це та таємниця, яку знає один Прометей. Зевс готовий, якщо Прометей відкриває йому фатальну таємницю, помилувати могутнього титана. Близький уже час, коли скінчаться муки Прометея. Вже народився і змужнів великий герой, якому доля судила визволити з кайданів титана.

Непохитний Прометей, як і раніше, ховає таємницю, знемагаючи від мук, але й його починають покидати сили.

Нарешті, і великий герой, якому судилося визволити Прометея, під час своїх мандрів приходить сюди, на край землі. Герой цей — Геракл, найдужчий з людей, могутній, як бог. З жахом дивиться він на муки Прометея, і жаль охоплює його. Титан розповідає Гераклові про злу долю свою і пророкує йому, які ще великі подвиги має він зробити. Повний уваги, слухає титана Геракл. Але ще не весь жах страждання Прометея бачив Геракл. Здалека чується шум могутніх крил — це летить орел на свій кривавий бенкет. Він кружляє високо в небі над Прометеєм, готовий спуститися до нього на груди. Геракл не дав йому терзати Прометея. Він схопив свій лук, вийняв із сагайдака смертоносну стрілу, прикликав стріловержця Аполлона, щоб певніше спрямував він літ стріли, і пустив її. Голосно задзвеніла тя-типа лука, звилася стріла, і пронизаний орел упав у бурхливе море біля самого підніжжя скелі. Мить визволення настала. Прилинув з високого Олімпу бистрий Гермес. З ласкавими словами звернувся він до могутнього Прометея і обіцяв йому негайне звільнення, якщо відкриє він таємницю, як уникнути Зевсові лихої долі. Погодився, нарешті, могутній Прометей відкрити Зевсові таємницю і сказав:

Нехай не одружується громовержець з морською богинею Фетідою, бо богині долі, віщі мойри, вийняли такий жереб Фетіді: хто б не був її чоловіком, від нього народиться у неї син, який буде могутніший від батька. Нехай боги віддадуть Фетіду за героя Пелея, І буде син Фетіди і Пелея найвидатнішим із смертних героїв Греції.

Прометей відкрив велику таємницю. Геракл розбив своєю важкою палицею його кайдани і вирвав з грудей його незламне сталеве вістря, яким прибитий був титан до скелі. Скінчились його муки. Так здійснилось його провіщення, що смертний визволить його. Гучними, радісними покликами вітали титани визволення Прометея.

З того часу носить Прометей на руці залізний перстень, в який вправлений камінь від тієї скелі, де терпів він стільки віків невимовні муки.

А замість Прометея в підземне царство душ померлих погодився зійти мудрий кентавр Хірон. Цим врятувався він від страждань, які спричинила йому незцілима рана, що ЇЇ завдав йому ненавмисно Геракл.

© Міфологія народів світу 2003 – 2018