Лідія раївська вікіпедія

0 Comments

Найкращі види ліан для подвір’я: як і де їх висаджувати

Багаторічні ліани – ідеальні рослини для створення вертикальних композицій озеленення на стінах будинків, на альтанках та ліхтарях, перголах і арках. Серед ліан багато таких, які потребують надійного захисту від морозів, тому рослини слід ретельно дослідити перед висадкою. Так само завчасно варто потурбуватися про надійні опори, на яких плестимуться ліани.

«Дім і сад» розповідає, які ліани краще обрати для свого саду, та дає поради з їх вирощування.

Топ-8 найкращих ліан для саду

Ломиніс вважається одним із найкрасивіших багаторічників для вертикального озеленення. Серед сучасних сортів можна обрати ліани, які квітнуть з весни до осені включно, різноманітних забарвлень. При виборі сорту варто з’ясувати групу обрізки, до якої він належить, адже від цього залежить спосіб укриття пагонів на зиму.

Найкращим для цих ліан є розсіяне сонячне світло: при надлишку ультрафіолету листя може висохнути, а квіти – вигорати. Також не рекомендується вирощувати ломиніс на відкритих вітряних місцевостях.

Ґрунт має бути поживний та добре дренований. Для більшості сортів підходять ґрунти з pH від 5,5 до 6,5, але є винятки, для яких потрібен слаболужний ґрунт – наприклад, тангутський, східний, гірський, корейський, альпійський сорти та княжики.

Плетисті троянди можна комбінувати разом з ломиносом та кучерявими однорічниками. Ці ліани потребують укриття на зиму, їхня морозостійкість обмежена -23 0 С. Від продування кущі плетистих троянд необхідно захищати, тому часто рослини висаджують під захистом високих будівель.

Для посадки троянд підходять високі ділянки з родючим, пухким, слабокислим ґрунтом. Троянди мають потребу в гарному освітленні, тому для вирощування підходять ділянки, орієнтовані на південь або захід.

Трубкоцвіт або кампсис – багаторічна ліана з великою кількістю яскравих червоно-помаранчевих або червоних дзвіночків. Її стебло досить швидко перетворюється у міцний стовбур з корою, що ускладнює укриття ліани на зиму. Листя кампсиса рясно покриває ліану, грона важких бутонів з’являються на початку літа. У цей час вага рослини збільшується вдвічі, тому їй потрібна потужна опора.

Для вирощування трубкоцвіту вибирають сонячні ділянки з родючим ґрунтом. Ліана є прекрасним медоносом – у період цвітіння над кампсисом в’ються бджоли і джмелі. Щоосені ліану потрібно обрізати, її зимостійкість низька.

Гліцинія або вістерія китайська – витончена рослина з ліаноподібними пагонами, яка може сягати 15 метрів у висоту. Чудово формується обрізанням, квіти зібрані в спадаючі довгі кисті. Є сорти переважно з білими або бузковими квітками, а сучасні селекційні досліди вивесли гліцинію з рожевими квітами. На одному місці без пересадки може рости 100 років.

Більше корисних порад – у рубриці «Сад»

Зимостійкість вістерії – до -20 0 С. Для успішного вирощування цієї культури важливо дотримуватися таких правил:

  • довгий світловий день на відкритому сонці;
  • максимальний захист від вітру;
  • ґрунт – рН 6-7, родючий, пухкий, у міру вологий; протягом сезону необхідно стежити за показниками рН, при залужненні ґрунту потрібно негайно це виправити.

В’юнка жимолость в короткий термін заплете перголу або арку, а в період цвітіння вразить рясним розсипом дрібних, але дуже ароматних трубчастих квіток різного забарвлення. Різні види жимолості зимують при різних температурах, але зазвичай діапазон варіюється від -18 0 С до -30 0 С. На відміну від інших ліан, деякі види жимолості здатні переносити більш сувору зимову погоду, але в середній смузі і північних районах рекомендується захищати рослини від морозу.

Жимолості виростають до 2 метрів і вище, для стійкості кущам потрібні опори. Ліани відмінно ростуть на сонці, можуть миритися з півтінню, але для активного росту пагонів необхідно висаджувати рослини в живильний дренований ґрунт. Рослина не переносить кислих ґрунтів, перед посадкою на проблемних ділянках необхідно проводити вапнування. Від вітру посадки жимолості рекомендується захищати.

Маракуя – один із різновидів пасифлори, теплолюбна багаторічна ліана з великим шкірястим листям і величезними квітками. Їстівні плоди маракуї можуть не визріти в районах з холодним кліматом і коротким літом. Цю ліану рекомендується вирощувати в теплицях, оранжереях або контейнерах, які на літо виносять у відкритий ґрунт. Висаджують рослину на сонці, потрібен пухкий живильний ґрунт зі слабокислою реакцією.

Фалопія – невибаглива багаторічна рослина, яка надає перевагу півтіні та швидко нарощує пагони, густо вкриті зеленим листям. Цвітіння настає в другій половині літа і триває до жовтня. Кисті дрібних білих квітів так густо покривають кущ, що листя не видно. У висоту фалопія виростає до 12 м, відмінно зимує при -30 0 С.

Піраканта – високий гнучкий кущ заввишки 2 м, дуже ефектний в момент появи червоних або помаранчево-жовтих ягід, квіти – дрібні, білі, зібрані в кисті. Рослина вимагає посадки на сонячних ділянках з родючим ґрунтом. Зимостійкість – до -23 0 С.

Більше корисних порад – у рубриці «Сад»

Лидия Поэт

Лидия Поэт была в числе первых женщин, которые в конце XIX — начале ХХ века активно боролись за свое место под солнцем. Она хотела быть адвокатом и была вынуждена заниматься юридической практикой неофициально. Только в 65 лет итальянка получила возможность законно занять должность среди мужчин-правоведов.

Детство и юность

Лидия родилась 26 августа 1855 года в итальянской деревушке Траверс в зажиточной семье. В подростковом возрасте она переехала в Пинероло к старшему брату Джованни, который владел юридической фирмой.

Поэт всегда стремилась к новым знаниям, самостоятельно освоила греческий и латынь и получила блестящее академическое образование. Лидия окончила швейцарский колледж для барышень и в 16 лет забрала лицензию учителя. Позже приобрела профессию педагога английского, немецкого и французского языков. Вернувшись в родную Италию, девушка прошла курс в лицее Джованни Батиста Беккариа.

Затем итальянка поступила на медицинский факультет Туринского университета, но вскоре перевелась на юридическое отделение. Летом 1881-го Поэт защитила диссертацию о положении женщин в обществе и праве голоса для них и приступила к юридической практике.

Карьера

Следующие два года Лидия работала в офисе адвоката в Пинероло, присутствовала на судебных заседаниях. Она блестяще сдала экзамен по судебно-медицинской экспертизе и подала запрос о зачислении в коллегию адвокатов и прокуроров Турина.

Такая вольность вызвала жаркие споры: один юрист даже покинул ведомство в знак протеста, в то время как некоторые другие члены коллегии утверждали, что «итальянские женщины являются такими же гражданами, как и мужчины». Летом 1883-го Поэт стала первой женщиной-юристом страны, допущенной к адвокатской деятельности.

Вскоре законность этого решения оспорила Генеральная прокуратура, подав иск, и суд постановил исключить Лидию из адвокатской коллегии. Поэт пыталась оспорить вердикт, направив апелляцию, но безуспешно. Власти утверждали, что женщина не может заниматься юриспруденцией, приводя в том числе гендерные стереотипы в качестве аргументов.

Матильда Де Анджелис в роли Лидии Поэт в сериале «Закон Лидии Поэт» / кадр из сериала

Дебаты по делу Лидии разгорелись и в прессе, которая пестрела фотографиями девушки на первых полосах. 25 итальянских газет поддержали юристку, три издания выступили против. Последние, например, утверждали, что такие стремления женщин могут одобрять только холостяки, а вот порядочные мужья на это не согласятся.

В основном противники Поэт разделились на два лагеря. Одни утверждали, что раз в месяц женщина-адвокат будет терять должное спокойствие из-за менструального цикла. Другие парировали тем, что в те времена слабый пол во всем подчинялся воле мужей, которые должны были бы следить за работой жен, хотя и не имели юридического образования, а это негативно бы отражалось на клиентах.

После отзыва лицензии Поэт работала на брата, защищая женщин, несовершеннолетних детей и отстаивая женское право на голосование. На международном уровне юрист в течение трех десятилетий продвигала идею создания отдельных судов для несовершеннолетних и занималась вопросами реабилитации, образования и трудоустройства бывших заключенных.

В 1885-м Лидия участвовала в Международном тюремном конгрессе в Риме. Пятью годами позже была делегатом в Санкт-Петербурге. В 1895-м французское правительство вручило Поэт почетную награду за деятельность в парижском конгрессе.

На заре ХХ века правовед присоединилась к только созданному национальному совету итальянских женщин, где руководила юридическими аспектами расширения женских прав и возможностей. В некоторых источниках говорится, что в годы Первой мировой войны Лидия работала медсестрой в Красном Кресте.

Летом 1919-го в Италии разрешили слабому полу занимать почти все государственные должности. Годом позже 65-летняя Поэт наконец официально вошла в адвокатскую коллегию. В 1922-м Лидия возглавила туринский комитет по избирательному праву женщин.

Личная жизнь

Юрист никогда не была замужем. Такое положение в личной жизни Лидии давало дополнительное преимущество ее противникам, считавшим, что женщина не может работать без супруга.

Смерть

Лидия умерла 25 февраля 1949 года в Диано-Марине. За полгода до смерти адвокату исполнилось 94 года. Последний приют Поэт нашла на кладбище коммуны Перреро.

Интересные факты

  1. Биография итальянки легла в основу детективного мини-сериала «Закон Лидии Поэт». Действие картины разворачивается в Турине XIX века. Суд объявляет прием Лидии в коллегию адвокатов незаконным, лишая женщину возможности заниматься юридической практикой. Поэт готовит апелляцию, параллельно помогая подозреваемым в совершении преступлений. Главную роль сыграла Матильда Де Анджелис. Премьера ленты состоялась на онлайн-сервисе Netflix 15 февраля 2023 года.
  2. Летом 2021-го в саду, прилегающем к туринскому суду, установили мемориальную доску памяти Поэт.
  3. Именем Лидии названы школы в коммунах Пинероло и Фроссаско, а также улицы в Ливорно и Сан-Джовани-Ротондо.

Слідами Лідії Поет: професійний шлях перших українських юристок

«Закон Лідії Поет» (The Law According to Lidia Poët) — новий серіал Netflix про першу італійську юристку. Лідія Поет — реальна особа та важлива постать для італійського жіноцтва, адже те, що її позбавили адвокатського права, призвело до руху, який дозволив жінкам займатися практикою та обіймати державні посади в Італії.

У 1883 році генеральний прокурор короля Джузеппе Моджі оскаржив реєстрацію Лідії в Апеляційному суді Турину, кажучи, що той факт, що закон, який регулює професію юриста, прямо не виключає жінок, не означає їхнє визнання. Апеляційний суд задовольнив прохання прокурора та постановив виключити Лідію з реєстру. «Міс Лідія Поет, дипломована юристка» працювала в адвокатській конторі брата. У 1919 році змінилися закони, завдяки чому у 1920 році у віці 65 років Лідія змогла зареєструватися в реєстрі — міс Поет нарешті стала адвокаткою Поет.

Яким був професійний шлях першої української юристки? Хто з правозахисниць стала голосом українського дисидентства за кордоном? І яка юристка була однією з перших жінок в уряді незалежної України? Історії українських юристок розповідаємо далі.

Перша й остання судова справа

Підкорення жінками юридичної професії почалось наприкінці 19-го століття у США: першою адвокаткою вважають Арабеллу Менсфілд.

А на теренах колишньої російської імперії, до якої на той час входила частина України, першою адвокаткою стала Катерина Флейшиць, яка народилась у Кременчуці Полтавської області у 1888 році. Вона здобула правничу освіту в Парижі. Тоді склала екстерном іспити на юридичному факультеті Петербурзького університету і стала помічницею присяжного повіреного — фактично першою адвокаткою.

Її перший виступ у суді став останнім. Прокурор був проти участі жінки. В деяких джерелах зазначають, що він навіть прирівняв «надання ліцензії жінці на звання присяжного повіреного до випадку надання ліцензії божевільному, неповнолітньому чи іноземному підданому». І хоч суддя дозволив Катерині брати участь, прокурор все ж покинув залу й зірвав засідання.

Зрештою Флейшиць виключили з адвокатури. Після інциденту в суді в одному зі статутів знайшли положення, що «присяжний повірений, виступаючи перед судом, на лацкані свого фрака повинен мати значок університету, в якому він отримав диплом». Жінки не носили фраків, тому відповідно до тодішньої логіки присяжними повіреними бути не могли. Тоді Флейшиць зайнялась науковою діяльністю і стала першою юристкою, яка захистила докторську дисертацію в СРСР.

Леді багатьох вперше

The Lady of Many Firsts (Леді багатьох вперше) — так називали Марію Бек, яку вважають першою українською юристкою та першою жінкою в міській раді Детройту (найбільше місто штату Мічиган у США).

Марія народилась у Штатах у 1908-му. Коли їй було 13 років, батьки відправили її в Україну. Кілька років вона навчалась у гімназії в Коломиї. Повернувшись до США, закінчила юридичний факультет Піттсбурзького університету і, до речі, стала першою жінкою, яка здобула ступінь докторки права у цьому навчальному закладі.

Марія Бек (ukrainianpeople.us)

У 30-х роках Марія брала активну участь у діяльності Союзу українок Америки, була журналісткою та редакторкою. Працювала слідчою, тоді юристкою-практиком. Була членкинею колегії адвокатів Мічигану. Юридичну практику покинула в середині століття, коли її обрали до міської ради Детройту, де вона знову ж таки була першою жінкою. Впродовж 20-річної кар’єри як політикині була президенткою міської ради, а також виконувала обов’язки очільниці Детройту.

Іван Багряний та Мері Бек, 1959 (ukrainky.com.ua)

Поза політикою Марія була активною в товаристві української діаспори. Її називали борчинею за свободу, адже вона намагалась привернути увагу міжнародної спільноти до становища українців/ок, які змушені були жити в умовах тоталітаризму.

У 1991 році Бек була включена до Зали слави жінок Мічигану. Померла перша українська юристка у 2005 році.

Голос дисидентства

Вона вивчала біохімію, але стала правозахисницею, яка збурювала українську діаспору. Христина Ісаїв — українка, яка народилась у США й більшу частину свого життя прожила в Канаді. Понад 20 років діяльності Христина присвятила захисту прав людини в СРСР. Вона працювала в неурядових організаціях, захищала жінок-дисиденток, а також дружин та дітей ув’язнених дисидентів. Була голосом Української Гельсінської групи за кордоном. На міжнародному рівні порушувала питання незалежності України.

Також Христина очолювала Комісію людських і громадянських прав у структурі Світового конгресу українців (на той час Світовий конгрес вільних українців), яку створили в 1998 році. «Найбільше мене спонукала необхідність торжества справедливості шляхом поширення істини. Викрити нелюдяність умов життя при комунізмі, у тому числі для тих, хто не готовий побачити це або визнати глибину його зла, — ось що було основоположною силою моєї роботи. Йшлося також про необхідність домогтися справедливості, хоча б символічно, в нашому житті.

Моя родина пережила страшну скруту, зазнала переслідування, повного безладдя, страху і втечі. Я ніколи не думала про себе як про жертву, але як продукт усього цього я, звичайно, носила шрами. І нині я відчуваю брак великої родини, тому що я ніколи не зустрічалася з моїми бабусею та дідусем, тіткою і двоюрідними братами, які були ще живі в Україні в той час, коли я росла у Сполучених Штатах. Ми були обмежені советською владою у будь-яких стосунках. Я завжди відчувала себе позбавленою можливості мати чітку ідентичність», — пише Христина у своїй книжці «Переговори на захист прав людини і дисидентів в епоху совєтів. Спогади».

Одна з перших урядовиць

Однією з перших жінок в уряді незалежної України також була юристка: Сюзанна Станік у 1996 році.
Вона народилась у Львові 1954-го. Закінчила юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Займалась юриспруденцією та працювала в органах виконавчої влади.

Згодом стала заступницею міністра юстиції України. За її безпосередньої участі укладено десятки договорів про співробітництво між Міністерством юстиції України та відповідними міністерствами інших держав. Далі Сюзанна стала міністеркою у справах сім’ї та молоді, а згодом міністеркою юстиції. Протягом кількох років вона також була постійною представницею України у Виконавчій раді Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Забезпечення реалізації прав та інтересів людини, втілення в життя принципу верховенства права та адаптація національного законодавства до міжнародних стандартів — такими були основні напрями діяльності Сюзанни.

А на початку 21-го століття вона займалась дипломатичною діяльністю, зокрема, була посолкою у Швейцарській конфедерації. Згодом стала суддею Конституційного Суду України. А також є членкинею Ради жінок — світових лідерів.