Яку історію розповів Павлуша

0 Comments

Всеволод Нестайко — Тореадори з Васюківки (скорочено, стислий переказ)

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

ЧАСТИНА ПЕРША, ЯКУ РОЗКАЗУЄ ПАВЛУША ЗАВГОРОДНІЙ

НАДЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ РОБІНЗОНА КУКУРУЗО ТА ЙОГО ВІРНОГО ДРУГА І ОДНОКЛАСНИКА ПАВЛУШІ ЗАВГОРОДНЬОГО В ШКОЛІ, ДОМА ТА НА БЕЗЛЮДНОМУ ОСТРОВІ ПОБЛИЗУ СЕЛА ВАСЮКІВКИ

Розділ 1

Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич

У бур’янах за клунею переховуються двоє друзів: Павло та Іван. Вони ховаються від Іванового діда Варави, бо рили метро під свинарником, і п’ятипудова льоха Манюня провалилася туди. Дід дуже лаявся, коли витягав тяжку льоху.

Павло кличе друга Явою, і Ява – це не острів в Індійському океані, Ява Рень – найкращий друзяка Павлуші. Іван сам себе назвав Явою, коли був ще зовсім маленьким. Сім’я Ренів, на думку Павлуші, дивна: батько Яви на скрипці грає, корова називається Контрибуція, а дід, що льоху витягав, завзятий мисливець. Мама Явина – депутат райради. А ще у Яви є молодша сестра Яришка.

Ява часто вигадував різні штуки-викаблуки для слави: випустити пугутькало в клубі під час лекції на тему “Виховання дітей у сім’ї”, старі дідові підштаники на телевізійну антену повісити. А одного разу придумав влаштувати бій биків. Друзі пишалися, що вперше у рідному селі Васюківка буде бій биків, де виступатимуть тореадори Іван Рень і Павло Завгородній. Знайти бика для бою було проблематично, тому вирішили використати Контрибуцію. Хлопці роздобули капелюшок, червоний килимок, дві шпаги з ліщини, і от на краю вигону, де ставок, стали випробовувати Контрибуцію. Корова довго терпіла, поки Ява не вдарив її ногою по губі. І раптом… Павлуша побачив Яву десь високо в небі. Хлопці кинулись тікати від корови в ставок, точніше, калабаню з брудною водою, у яку охайна корова не лізла.

Хлопці вчилися у 5 класі, скоро мали бути випускні екзамени, яких вони дуже не любили. Після пригоди з метро друзі вирішили зробити підводного човна із старої напівзатопленої плоскодонки. Вони вже рушили, як раптом біля старого колодязя почули жалібне тонке скімління. Виявилось, що хтось викинув туди цуцика. За допомогою Павлуші Ява витяг цуцика і назвав його Собакевичем.

Розділ 2

“Вермахт. Двадцять залізних. “

Одного разу хлопці принесли Собакевича на урок, і вчителька Галина Сидорівна вигнала їх з класу. Виходячи надвір, Павлуша прихопив з собою шкільний дзвоник, що лежав без нагляду. Хлопці сховалися у бузкові кущі за школою, і Ява прикріпив дзвінок Собакевичу Павлушиним паском від штанів.

  • Тореадори з Васюківки (повний текст) ▲ читається трохи більше, ніж за 3 вечори
  • Тореадори з Васюківки (фрагменти скорочено) ▲ читається за 3 хвилини
  • Тореадори з Васюківки (аналіз)
  • “Тореадори з Васюківки” (шкільні твори)
  • Перед яким моральним вибором опинилися друзі, коли не знайшли на пляжі незнайомця?(та інші запитання)
  • Біографія Всеволода Нестайка

За стіною сараю хлопці почули цікаву розмову Бурмила (рибалки, який жив сам біля школи) і Книша (шофера, що жив по сусідству з Явою). Вони говорили про “подаруночок від німців”, якого “на десять років буде”, про якихось “двадцять залізних”. Друзі так захопилися підслуховуванням, що не побачили, як втік Собакевич із дзвоником. На звук дзвоника з класів вибігли діти, гадаючи, що вже перерва. Після цього Галина Сидорівна сказала, що завтра на екскурсію до Києва Ява та Павлуша не поїдуть.

Розділ 3

Пригоди в Києві. Наші підозри дедалі зростають. Старшина Паляничко

Друзі будь-що мусили потрапити до Києва, адже з розмови Бурмила і Книша знали, що чоловіки поїдуть у столицю зі шкільною екскурсією, щоб купити “усе необхідне” для своєї справи. Книш саме був водієм вантажівки, яка мала везти учнів. Як Ява і Павлуша не вмовляли вчительку, вона говорила, що взяти їх – непедагогічно. Хлопці знайшли вихід: поки вчителька не бачила, вони сховалися на кузові машини під стільці для учнів. Звичайно, інші діти бачили це, але мовчали.

Добравшись у Києві в омріяне метро, на станції “Хрещатик” Павлуша з Явою вибігли за Книшем і Бурмилом. Вчителька й не помітила. Хлопці прослідкували, як чоловіки купили спорядження для підводного плавання, а потім друзі загубилися на одній зі станцій метро. Ява і Павлуша були щасливі, коли всюди залунало: “Учні з села Васюківки, що приїхали на екскурсію до Києва, Рень і Завгородній, вас чекають на виході з станції “Дніпро”. Вусатий міліціонер, старшина Паляничко, відвіз хлопців в Історичний музей, де саме була Галина Сидорівна і весь клас.

Розділ 4

Тренування на плесі. А чи не шукають вони Папушину рушницю?

У Васюківці були плавні, і саме там Бурмило вправлявся у підводному плаванні. Книш сидів на березі, а Ява і Павлуша підглядали. Ява вважав, що чоловіки шукають рушницю Папуші, адже у цих плавнях, що тяглися на багато-багато кілометрів, багато дичини, і часто приїжджають мисливці. Позаторік один київський мисливець на прізвище Папуша втопив тут дорогу рушницю.

Бурмило ще трохи попірнав, а тоді Книш сказав, що досить, бо він має спецзавдання на аеродромі. Павлуша з Явою перезирнулися: їх чекала ще одна незрозуміла пригода.

Розділ 5

Кишенькова атомна бомба на транзисторах. Хто такий Фарадейович

Друзі швидше за Книша добралися до його вантажівки і сховалися у кузові. Згодом прийшов Книш і поїхав на районний аеродром. Там прилетів літак, з якого льотчик виніс Книшеві довгасту коробку, з якої стирчала трубка. Книш взяв коробку обережно і повіз своєю машиною дуже-дуже помалу до подвір’я Фарадейовича. Антон Фадейович був незвичайною, чудовою людиною, працював бібліотекарем, але був винахідником. Недаремно прозвали його Едісон Фарадейович. Всі любили старого, бо був добряга. Дітей він любив страшенно, бо своїх з бабою Оксаною не мав.

Книш заніс коробку у хату Фарадейовича. Нікого не було вдома, але хата ніколи не була замкнутою. Хлопці подумали, що в коробці вибухівка, і коли Книш поїхав, вони кинулись до хати. Друзям було так страшно, що вони перевернули термос, який був у таємничій коробці. З термоса витекла якась рідина.

Розділ 6

Виявляється, то глобулус! Космічні мрії Фарадейовича. “Життя – заплутана і складна штука!”

Думка про ту шкоду з термосом не давала друзям спокою. виявилосяЮ що то Фарадейович попросив Книша привезти з аеродрому загадковий термос. Наступного дня друзі побігли до хатини Фарадейовича, щоб признатися у шкоді, але там уже було повно юннатів-старшокласників. Винахідник вийшов на ганок з термосом у руках і розповів, що зараз усі вирушать на Високий острів.

Павлуша з Явою першими припливли своїм човником на острів, посередині якого було озерце. Троє човнів привезли Фарадейовича і учнів. Винахідник розповів, що вміст термоса прилетів із Сахаліну. І це майбутня їжа астронавтів – водорость глобулус! Його треба виростити у природних умовах. І може колись астронавти пригощатимуть глобулусом марсіян або якихось інших гавриків. Павлуша і Ява переживали, бо розлили половину вмісту термоса. Вони сказали винахіднику на вухо про все, що накоїли. На щастя, вчений шепнув, що вистачить того, що лишилося в термосі. Потім Фарадейович вилив рідину у озеро на острові. Того дня у селі тільки й балачок було, що про глобулус. А Павлуша зрозумів: щоб щось петрати, треба вчитися. І тут він згадав, що через кілька днів – перший у його житті екзамен.

Розділ 7

Екзамен. Де Ява? Що з ним. Переекзаменовка…

Павлуша хвилювався перед екзаменом. Ява не дуже боявся, говорив, що мама – депутат, тому двійку йому не поставлять. Батьки Яви саме були у закордонній командировці у Чехословаччині. А Павлушині батьки були звичайні люди, і йому ставало сумно.

Зранку в день екзамену Павлуша зайшов по Яву, але його ніде не було. Дід Варава повів Яришку в дитсадок, а Яви не було. Павлуша шукав у селі, та довелося на екзамен йти одному. Диктант з української мови він писав механічно, навіть не думаючи, що пише. Коли учні уже готувалися здавати роботи, у клас влетів Ява, увесь мокрий, у болоті з ніг до голови, захеканий, з брудним Собакевичем. Галина Сидорівна трохи не впала. Вона оголосила, що Ява складатиме екзамен восени, як двієчник.

Аж увечері Павлуша відшукав Яву, який готувався до зустрічі з дідом Варавою.

Розділ 8

Що трапилось з Явою. “Не поїду я…”. “Дітей б’ють тільки імперіалісти…”

Наступного ранку Павлуша прибіг до Яви. Друг виглядав нещасним і пригніченим. Ява розповів, що не пішов на екзамен, бо слідкував за Книшем, який відправився у плавні. Ява рушив за ним на гнилій плоскодонці, яка раптом почала тонути, бо Собакевич витягнув шматину з дірки човника. Ява ледве не втонув. А коли заткнув дірку у човні травою, вихлюпав воду і повернувся у село, на екзамен було запізно.

Друзі сумували, бо планували їхати на канікули в Одесу, та після цієї пригоди дід Варава відніс у школу і здав Явину путівку. Павлуша пішов додому і сказав батькам, що теж не поїде в табір. Батько довго добивався цієї путівки, тому був злий, що син відмовився, і погрозив, що виб’є його ременем. Павлуша відповів, що дітей б’ють тільки імперіалісти. Батько розлютився і подер путівку.

Розділ 9

У якому Павлуша розказує, як він подружив з Явою

До четвертого класу Павлуша з Явою не дружив, бо він його при всіх у калюжу пхнув, як Павлуша його картуза на вербу закинув. А Павлуша був у новісіньких штанях і сів у самісіньке рідке багно. Ганька Гребенючка так сміялася, що в неї аж булька з носа вискочила.

Раніше Павлуша дружив з Антончиком Мацієвським. Але одного дня на баштані, коли усі хлопці їли донесхочу кавуни, поки дід Салимон-баштанник пішов у сільмаг, все змінилося. Хлопці так наїлися, що кидалися кавунами, а потім вирішили робити з кавунів піраміду. Павлушу вибрали фараоном і обклали кавунами. Раптом Антончик закричав, що повертається дід Салимон. Всі кинулися врозтіч, ніхто не подумав звільнити Павлушу. І тут з’явився Ява. Він схопив кавуна і пожбурив у діда. Дід ловив, бо був баштанник і йому було шкода кавунів, щоб не розбилися. Так Ява кидав кавуни, а Павлуша звільнявся. Через кілька хвилин хлопці втекли.

На другий день їхня дружба з Явою була ще більш скріплена. Бо дід Салимон поділився своїми враженнями про фараонську піраміду з їхнями батьками. І батьки вибили хлопців по тому місцю, про яке при дівчатах не говорять.

Розділ 10

Ми – кріпаки. Приїзд Явиних батьків. Пістолети

Після відмови від путівки тато давав Павлуші багато роботи. З Явою вони бачились мало: не було часу. Говорили через тин.

Характеристика Павлуся з оповідання «Скарб»

З давніх-давен майже кожна людина замислювалася над тим, що ж таке щастя. Дехто вважає за щастя постійно бути учасником пригод та мандрів, хтось своє щастя бачить у добробуті та багатстві, а хтось його розуміє, як присутність друзів та щастя близьких людей. Хтось мріє стати відомим співаком, а хтось бачить себе видатним спортсменом або популярним стилістом. Більшість людей вважає, що щастя, перш за все, полягає у великих грошах та матеріальних благах. Але історія Павлуся, головного героя оповідання українського письменника О. Стороженка доводить нам, що сите життя і неробство не робить людину по-справжньому щасливою. Щастя не може бути в житті людини, яка живе лише для себе і не зігріває своїм душевним теплом інших, яка безглуздо і безцільно проживає свій вік. Хоч Павлусеві і таланило майже в усьому, але особисто я б такого щастя не захотіла.

В родині Павлуся усього було доволі, а Павлуся його рідні увесь час пестили і шанували. Вони виконували всі його бажання, не давали й волосинці з нього впасти. І виріс Павлусь опецькуватим гладким парубком з ніжними і білими руками, які ніколи не знали труду. Якось Павлусь серед ночі захотів меду, і щоб задовольнити його бажання, мати оббігала все село, щоб знайти хоч трохи, ледве випросила скриньку меду, прибігла додому, а Павлусь вже заснув. Саме через цю нічну біготню мати захворіла та скоро її не стало. Невдовзі помер і батько Павлуся, але у житті хлопця нічого не змінилося, бо за ним стали доглядати наймичка та наймит. Багатство так і йшло до Павлуся – у господарстві лад, прибуток зростає, навіть шинок відкрили з лавкою. Павлусь увесь час тільки спить та їсть, навіть повернутися з боку набік йому ліньки, навіть на вечорниці йти не хочеться.

Якось на свята сільські парубки забиралися піти пошукати скарб та запропонували і Павлусеві до їх приєднатися. Але той лише відмахнувся віх товаришів та сказав, що щастя не треба шукати, бо якщо Бог дасть, то кине його навіть у вікно. А хлопці так нічого і не знайшли, окрім дохлого тхору. Тоді вони жартома вкинули його у вікно Павлусевої хати. Але й тут щастя не оминуло парубка, бо з того тхору висипалося багато дукатів. На це Павлусь відреагував спокійно і сказав, що так воно і сталося, що Бог закинув йому у вікно ще більше щастя. Везло Павлусю і в подальшому житті – знайшлася гарна дівчина, вони одружилися, у них народилися гарні дітки і жили вони в злагоді і добробуті.

В своєму оповіданні О. Стороженко зобразив головного героя в гумористичному та сатиричному ключі. Для цього письменник вдало використав національний фольклор та поєднав елементи фантастики з реаліями життя українського села.

Слід сказати, що головний герой цього оповідання вийшов у письменника таким собі типовим образом лінькуватого заможного селянина, якого не цікаве нічого, крім особистого благополуччя. Павлусь – основний персонаж твору, ріс залюбленим и зніженим. Його навіть не випускали з хати, бо боялися, що восени та взимку він перегріється, а весною і влітку сонце напече йому голову. Виріс він лінькуватим парубком, який нічого не хотів робити, лише їв та спав. Усі односельці вважали Павлуся щасливим, але, на мій погляд, це не щастя було, а звичайна вдача. І якщо з Павлусевими помічниками щось би трапилося і він втратив усе своє багатство, він вряд би вижив, бо жодного дня не працював і навіть не знав, яким трудом досягається гарний добробут.

Всеволод Нестайко — Тореадори з Васюківки (аналіз, паспорт твору)

Час створення. 1963-1970. У 2004 році була видана виправлена редакція книги, де автор вилучив ідеологічні радянські нашарування, вилучив деякі застарілі деталі незрозумілі сучасному читачеві та додав нові сюжетні лінії.

Автор. Всеволод Нестайко (1930-2014) — відомий український дитячий письменник.

Тема. Зображення пригод двох найкращих друзів.

Проблема. Стосунки дорослих і дітей,

Ідея. Уславлення дитячої кмітливості, винахідливості, дружби, розуміння почуття гумору та засудження необдуманих вчинків.

Композиція і сюжет твору

Своєрідністю композиції є те, що трилогія “Тореадори з Васюківки” складається з трьох пригодницьких повістей: “Пригоди Робінзона Кукурузо”, “Незнайомець з 13-ї квартири”, “Таємниця трьох невідомих”. Кожна повість складається з розділів.

Сюжет першої частини “Надзвичайні пригоди Робінзона Кукурузо та його вірного друга і однокласника Павлуші Завгороднього в школі, дома та на безлюдному острові поблизу села Васюківки”

Експозиція. Знайомство з Явою і Павлушею під час того, як вони закопують яму на метро, розповідь про бій биків, порятунок Собакевича.

Зав’язка. Хлопці підслуховують розмову Бурмила і Книша і вирішують викрити їх.

  • Тореадори з Васюківки (повний текст) ▲ читається трохи більше, ніж за 3 вечори
  • Тореадори з Васюківки (характеристика героїв твору)
  • Тореадори з Васюківки (скорочено)
  • Тореадори з Васюківки (шкільні твори)
  • Яка особливість побудови твору “Тореадори з Васюківки”. Чим він відрізняється від, скажімо, оповідання В. Винниченка “Федько-халамидник”?(та інші запитання)
  • Біографія Всеволода Нестайка

Розвиток дії. Друзі їдуть з класом у Київ, туди їдуть також Бурмило і Книш, хлопці слідкують за ними, чоловіки купують ласти для підводного плавання і маску з трубкою. Пригоди з глобулусом. Ява не з’являється на екзамен, бо слідкує за Бурмилом і Книшем у плавнях. Хлопцеві призначають переекзаменовку. Трагедія в кукурудзі. Ява перебирається жити на безлюдний острів у плавні. Знайомство друзів з київськими піонерами.

Кульмінація. Ява і Павлуша вночі вирушають ловити Бурмила і Книша, їм на допомогу приходить дід Варава.

Розв’язка. Хлопці з дідом ловлять Книша, який хотів вночі викрасти глобулус. Книш також зізнається, що шукав у плавнях спирт, який лишили німці під час Другої світової війни. У клубі відбувається товариський суд над Книшем, Ява і Павлуша переживають хвилину слави.

У першій повісті В. Нестайко використовує екскурси в минуле, які дозволяють читачу дізнатися більше. Це розповідь про Папушину рушницю; розповідь Павлуші про те, як подружився з Явою.

Сюжет другої частини “Незнайомець з тринадцятої квартири, або Злодії шукають потерпілого”

У цій повісті наявне обрамлення (включеність одного сюжету в інший): Павлуша розповідає про те, як організував театр у рідному селі і що з цього вийшло, а в середину цієї розповіді вставлено розповідь про їхні з другом пригоди в Києві).

Експозиція. У Васюківці шкільний театр, який придумав організувати Ява, показує “Ревізора” Гоголя. Друзі не вивчили слова, тому втекли зі сцени під час вистави, на яку зібралося все село. … А почалося все з Києва. Друзі приїжджають літом у Київ на цілий місяць до Павлушиних дядька і тітки. З хлопцями відбувається ряд пригод: випадок у метро, Ява поспішає на побачення.

Зав’язка. На пляжі хлопці стають випадково власниками годинника одного актора і будь-що хочуть повернути річ, щоб не бути крадіями.

Розвиток дії. Друзі починають пошук актора. Під час пошуків заводять нові знайомства: зі старим актором Максимом Валер’яновичем, зі своїм однолітком Будкою та іншими київськими хлопцями. Ява і Павлуша відвідують Кіностудію імені Олександра Довженка. Їх запрошують зіграти у фільмі епізодичні ролі. За цей час у хлопців викрадають годинник.

Кульмінація. Ява і Павлуша вирушають вночі на зустріч з викрадачами годинника.

Розв’язка. Хлопці повертають собі годинник, а на зйомках у фільмі зустрічають незнайомця з 13 квартири і віддають пропажу. Згодом хлопці дізнаються, що у фільмі, в якому вони знімалися, їх не буде, бо епізод вирізали… На щастя, інші діти врятували виставу Гоголя, а наші герої відчувають величезний сором.

У цій частині автор додає у сюжет додаткові елементи: сон Павлуші; розповідь про Васюківку, коли туди приїздили археологи і шукали сліди козаків, а Ява і Павлуша ходили вночі на цвинтар викопувати шаблю.

Сюжет третьої частини “Таємниця трьох невідомих, або Повість про те, як посварилися Іван Васильович з Павлом Денисовичем і що з того вийшло”

Зав’язка. Ява і Павлуша сваряться через Гребенючку. Ображений Ява вирішує дружити з Антончиком Мацієвським.

Розвиток дії. Ява вирішує сфотографувати привид на Горбушиній могилі, краде фотоапарат у Бардадима, робить омріяне фото, тріумфує, але виявляється, що це ніякий не привид. Таємниця трьох невідомих, конфлікт між друзями стає ще більшим.

Кульмінація. У селі стихійне лихо, Ява і Павлуша беруть участь у рятувальній операції. У Павлуші вивих ноги і висока температура

Розв’язка. Через два тижні Павлуша одужує; хлопці нарешті дізнаються, хто ті три невідомих, які писали їм листи; Галина Сидорівна виходить заміж.

Тут теж наявні елементи, які доповнюють сюжет: сон Яви про діда Салимона і привид; легенда про Горбушину могилу.