Технічна та біологічна стиглість баклажану

0 Comments

Зміст:

Баклажан – технологія вирощування

В Україні баклажан – однорічна, трав’яниста, тепло- і світлолюбна культура. За сприятливих умов (в теплицях, кімнаті) його можна вирощувати як багаторічну. Вирощують баклажан у відкритому і закритому ґрунті.

      Баклажан – технологія вирощування
  • Ботанічні та біологічні особливості баклажана
  • Вимоги рослин баклажана до умов навколишнього середовища
  • Особливості вирощування баклажана у відкритому ґрунті
  • Особливості вирощування баклажана у закритому ґрунті

Ботанічні та біологічні особливості баклажана

Коренева система у рослин баклажана добре розвинена, проникає в ґрунт на глибину 100-120 см і в ширину до 70-100 см, а в південних районах — на глибину до 150 см і більше. Основна маса кореневої системи розміщується в орному шарі ґрунту горизонтально до його поверхні. Поживні речовини коренева система засвоює слабше, ніж у помідора. Тому під баклажан площу треба добре удобрювати, ґрунт підтримувати протягом всього вегетаційного періоду в розпушеному і достатньо зволоженому стані.

Стебло циліндричне, стояче, при основі дерев’янисте, кутасте, розгалужене, світло-зелене, зелене, а у верхній частині з фіолетовим відтінком. У відкритому ґрунті заввишки від 25 до 150 см, а в теплицях — до 170-200 см, залежно від сорту (гібриду) та умов вирощування.

Листки на рослині розміщуються почергово. За формою вони яйцеподібні, видовжено-яйцеподібні або овальні, нерозсічені або виїмчасті зі слабим, середнім, сильним опушенням або без нього. Довжина листків від 8 до 30 см, ширина — 5-25 см, залежно від сорту (гібриду) та умов вирощування.

Квітки двостатеві, поодинокі або зібрані в суцвіття-завиток від двох до семи, пониклі. Чашечка дзвоникоподібна, переважно шипувата. Віночок зрослопелюстковий (4-10), синьо-фіолетового або світло-рожево-фіолетового забарвлення з яскраво-фіолетовими жилками. Кількість тичинок відповідає кількості пелюсток віночка. Пиляки жовтого забарвлення, утворюють трубочку навколо маточки, відкриваються зверху. Така будова квітки також сприяє перехресному запиленню, хоча баклажан відносять до факультативно-самозапильних рослин. Перший завиток найчастіше має одну квітку, і вона закладається над 7-8 листком. Наступні квіткові завитки з’являються через 2 листки. Загальна кількість квіток на рослині залежить від сорту (гібриду) та умов вирощування. В середньому за період вегетації на рослині їх нараховується від 6 до 20 штук, а плодів зав’язується від 4 до 10. Останні опадають.

Поряд із головною квіткою можуть утворюватися й меншого розміру з укороченим маточками, які називають маскулізованими. Кількість їх залежить від погодних умов періоду вегетації. У роки з підвищеною вологістю їх утворюється більше, а в посушливі – менше. Переважно мас-кулізовані квітки запилюються тоді, коли в завитку відсутня велика квітка. Пиляки двокамерні, витягнуті, жовті. Тичинки ниткоподібні, короткі. Пилок важкий і липкий. На невелику відстань може переноситися й комахами, хоч рослини вважаються самозапильними. У насінництві баклажана потрібно дотримуватися просторової ізоляції на відкритій місцевості не менше 300 м, а на закритій — 100 м.

Період від з’явлення сходів до технічної стиглості плодів становить від 110 до 160 діб, залежно від сорту, а до біологічної – від 170 до 200 діб.

Плід — 2-11-насінногнізда ягода. Залежно від сорту (гібриду) плоди можуть бути циліндричні, грушоподібні, округло-плескаті, округлі, хоботоподібні. За забарвленням у фазі технічної стиглості — світло-зелені, зелені, коричнево-фіолетові, фіолетові, світло-фіолетові, темно-фіолетові, молочно-білі, залежно від сорту; у біологічній вони світлішають і набувають забарвлення від буро-жовтого до сіро-зеленого та сіро-жовтого. М’якуш світло-кремовий, ніжний або щільний, безбарвний, часто гіркуватий.

Насіння. На насіння плоди збирають тільки у біологічній стиглості. Воно дрібне, сочевицеподібне, плескате, жовтувато-буре без опушення. Маса 1000 насінин 2,8-3,5 г, схожість зберігає 4-5 років при вологості 11%.

За тривалістю вегетаційного періоду сорти та гібриди баклажана від з’явлення сходів до технічної стиглості поділяють на ультраранні (до 100 діб), ранні (101-115), середньостиглі (116-130), середньопізні (131-150) та пізньостиглі (понад 150 діб).

Вимоги рослин баклажана до умов навколишнього середовища

З групи пасльонових овочевих культур баклажан найбільш вимогливий до умов навколишнього середовища.

Вимоги до тепла. Рослини баклажана більш вимогливі до температурного режиму, ніж помідора і перцю. Особливо вони чутливі до коливання температури. При зниженні або різкому підвищенні її відбувається опадання квіток. Насіння баклажана за температури 15-17°С проростає протягом 20-22 діб, а 20-22°С — 7-10 діб. Оптимальною температурою для росту і розвитку рослин є 25-28°С. При тривалому зниженні її до 5-7°С рослини гинуть. У період масового плодоношення вимогливість рослин до температури дещо зменшується. При високих температурах — понад 30°С — і недостатній вологості повітря і ґрунту квітки та зав’язь опадають, що призводить до недобору врожаю, особливо раннього. Тому у південних районах навіть за короткочасних посух під час квітування потрібно проводити освіжаючі поливи. Недостатня кількість тепла, особливо у весняний період, є також однією з причин осипання квіток і зав’язі.

Вимоги до світла. Баклажан, як і перець, – світлолюбна культура. За недостатнього освітлення, а також при загущенні рослини сповільнюють ріст, репродуктивні органи осипаються, що призводить до зниження продуктивності рослин.

Вимоги до вологості ґрунту і повітря. З родини Пасльонові баклажан — найбільш вологолюбна культура. Нестача вологи в ґрунті призводить до зменшення на рослинах квіток і зав’язі, плоди формуються дрібними та деформованими. За даними Інституту овочівництва і баштанництва УААН, із підвищенням вологозабезпечення збільшується вегетативна маса, кількість листків, їх площа, що позитивно впливає на продуктивність рослин. Особливо це має значення в період формування врожаю та плодоношення. Однак рослини баклажана негативно реагують і на перезволоження ґрунту. Оскільки при цьому порушується його аерація, поживний, повітряний і тепловий режими, рослини прив’ядають і ушкоджуються хворобами.

За низької вологості повітря спостерігається пригнічення рослин і навіть опадання квіток і молодої зав’язі. Оптимальною вологість ґрунту на початку плодоношення є на рівні 70% НВ, а в період плодоношення — 80% НВ. Найбільш сприятливі умови для цвітіння та формування плодів є при відносній вологості повітря 75-80%.

Вимоги до елементів живлення. Рослини баклажана дуже вимогливі до структури і родючості ґрунту. Тому вирощувати їх потрібно на легких, структурних, багатих на органічну речовину та добре удобрених ґрунтах із нейтральною реакцією (рН — 6,0-6,6). Важкі, холодні, кислі та глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод, непридатні для баклажана.

На 10 т урожаю рослини баклажана виносять з ґрунту 64 кг азоту, 15 кг фосфору і 84 кг калію. До азотного удобрення рослини вимогливі особливо в першій половині вегетації. При нестачі азоту в цей період передчасно жовтіють і відмирають нижні листки. До калійного живлення баклажан найбільш вимогливий у період від настання технічної до біологічної стиглості, тобто у період формування насіння.

Особливості вирощування баклажана у відкритому ґрунті

Особливістю є те, що сходи за сприятливих умов на поверхні ґрунту з’являються відносно швидко — через 7-10 діб після сівби. Після з’явлення сходів рослини ростуть і розвиваються повільно, і лише після утворення 4-5 листка ростові процеси прискорюються. У зв’язку з тим, що коренева система рослин погано піддається регенерації, краще використовувати горщечкову розсаду. Це запобігає при пересаджуванні її обриву, завдяки чому рослини не страждають і швидко приживаються у відкритому ґрунті, а також на 5-10 днів швидше зацвітають і вступають у фазу плодоношення. Все це сприяє одержанню більш раннього і вищого врожаю плодів порівняно з використанням безгорщечкової розсади. При безрозсадному способі вирощування баклажана рослини вступають у фазу плодоношення на 30-40 діб пізніше, ніж при розсадній культурі.

З початком квітування підтримують відносну вологість повітря у межах 80%. Це запобігає частій абортації квіток, що нерідко спостерігається в південних районах України навіть при короткочасних посухах. Для використання плодів баклажана в технічній стиглості не можна запізнюватися з їх збиранням. При запізненні зі збиранням шкірка плодів починає дерев’яніти, а насіння твердне, внаслідок чого вони стають мало або зовсім непридатними для використання в кулінарії та переробній промисловості.

Плоди баклажана збирають за 2-3 заходи в технічній стиглості, коли вони мають характерне фіолетове або темно-фіолетове забарвлення. Для зрізування потрібно використовувати секатори, оскільки плодоніжка плода здерев’яніла. Врожайність плодів баклажана в передових господарствах становить 25,0-30,0 т/га.

Особливості вирощування баклажана в закритому ґрунті

Для теплиць використовують високорослі гібриди баклажана. Період вегетації рослин у спорудах закритого ґрунту становить від 200 до 300 діб, залежно від конструкції культиваційних споруд та способу їх обігріву. Технологія вирощування баклажана в цих умовах переважно така, як помідора і перцю солодкого. Особливістю вирощування є те, що після 5-6 листка рослини формують на 2-3 стебла. Вологість ґрунту до плодоношення підтримують на рівні 75% HB, а в період плодоношення -80-85% HB, відносну вологість повітря — 65-70%. Хоча баклажан відноситься до самозапильних культур, для кращого запилення квіток використовують вібратори або джмелів.

Урожай збирають 1-2 рази на тиждень. У середньому урожай плодів його в зимових теплицях становить 20-25 кг/м², у плівкових — 16-18 кг/м².

Баклажан: вирощування з насіння на городі

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 26 лютого 2019 Перша редакція: 26 січня 2016 🕒 16 хвилин 👀 53606 разів 💬 21 коментар

  • Посадка й догляд баклажанами за
  • Овоч баклажан – опис
  • Вирощування баклажанів із насіння
    • Посів насіння баклажанів
    • Вирощування розсади баклажанів
    • Пікірування баклажанів
    • Коли садити баклажани в ґрунт
    • Ґрунт для баклажанів
    • Як висаджувати баклажани у відкритий ґрунт
    • Вирощування баклажанів у теплиці
    • Як виростити баклажани
    • Полив баклажанів
    • Як підв’язати баклажани
    • Підживлення баклажанів
    • Обробка баклажанів

    Рослина баклажан, або паслін темноплідний (лат. Solanum melongena), або бадриджан, або синенький – вид трав’янистих багаторічників роду Паслін, що в дикому вигляді зростали в Південній Азії, Індії та на Середньому Сході. Цей овоч було введено в культуру півтори тисячі років тому, про що свідчать стародавні тексти на санскриті. Поширювати баклажани по світу почали араби: вони завезли їх в Африку в IX ст. н. е. Європейці дізналися про овоч баклажан у середині XV ст., але в постійний побут сині увійшли тільки в XIX ст.

    У цій статті ми розповімо вам, як здійснюється вирощування баклажанів у відкритому ґрунті, як виростити розсаду баклажанів, від чого листя баклажанів жовтіє, чим хворіють баклажани, чим обробити баклажани від шкідників і хвороб, як збирати баклажани, і дамо багато іншої важливої інформації про вирощування цього овоча і догляд за ним.

    Посадка й догляд баклажанами за

    • Посадка: посів насіння на розсаду – на початку або в середині березня, висадка сіянців у ґрунт – у кінці травня або на початку червня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: оптимальний – суглинок або супіщаний.
    • Полив: першу декаду після висадки розсади в ґрунт – помірний до мізерного, з моменту формування зав’язей полив поступово збільшують.
    • Підживлення: часті – один раз на 2-3 тижні. Перше підживлення – через 2-3 тижні після висадки в ґрунт. Застосовують переважно мінеральні комплекси: Кристаллін, Амофоску, Нітрофоску. З органіки корисна гноївка. Добрива вносять у попередньо зволожений ґрунт. Іноді може знадобитися позакореневе підживлення слабким розчином борної кислоти та мікроелементами, яких немає в ґрунті.
    • Підв’язування і прищипування: у теплиці підв’язують у 2-3 місцях до кілків або до шпалери; у відкритому ґрунті формують кущ у кілька стебел: на висоті 30 см верхівку основного стебла прищипують для посилення кущіння. Коли кущ розростеться, залишають 2-5 верхні бічні пагони, а інші вирізують.
    • Розмноження: насіннєве.
    • Шкідники: попелиця, павутинні кліщі, колорадські жуки, білокрилки, озимі совки, голі слимаки.
    • Хвороби: стовбур (фітоплазмоз), сіра гниль, фітофтороз, вірусна мозаїка.

    Овоч баклажан – опис

    У висоту кущ баклажана сягає від 40 до 150 см. Листя у рослини чергове, велике, шорстке, зелене, іноді з фіолетовим вилиском. Квітки діаметром 2-2,5 см, двостатеві, фіолетового кольору, одиночні або зібрані в напівпарасольковидні суцвіття по 2-7 штук, цвітуть із липня по вересень. Плід – велика, округла, циліндрична або грушоподібна ягода діаметром до 20, довжиною до 70 см і вагою до 1 кг, матового або глянцевого темно-фіолетового кольору, в якій містяться дрібні, плоскі світло-коричневі насінинки, що дозрівають у кінці літа або на початку осені.

    Вирощування баклажанів із насіння

    Посів насіння баклажанів

    Баклажан – найтеплолюбніший овоч родини Пасльонові. Він не зносить заморозків і в умовах нашого клімату вирощується тільки через розсаду. Термін дозрівання скоростиглих сортів баклажанів – сто днів з моменту появи сходів, а у пізньостиглих цей часовий проміжок становить 150 днів. Посадка баклажанів на розсаду здійснюється на початку або в середині березня з таким розрахунком, щоб земля до моменту пересадки сіянців у ґрунт встигла прогрітися до 18 ºC, а сходам до цього моменту було не менше 75 днів. Вирощування розсади баклажанів починається з передпосівної обробки насіння, і найкраще для посадки брати насіння не першого, а другого року зберігання, оскільки воно більш життєздатне. Для того, щоб активувати насіння, його на три доби замочують у тривідсотковому розчині гумату калію, а потім висаджують по насінині в касети або окремі горщики з вологим ґрунтом, що складається на 60 % із верхового торфу, на 20 % із перегною, на 10 % із дернової землі з додаванням 5 % піску або тирси і такої ж кількості біогумусу, заглиблюючи насіння в ґрунтовий склад на 1 см. Після посіву ґрунт ущільнюють, потім посуд накривають плівкою або склом.

    Вирощування розсади баклажанів

    Проростає насіння баклажанів при температурі 25-26 ºC через 10-15 днів. Коли зійде велика частина розсади, плівку прибирають, а температуру й освітленість підвищують. Догляд за розсадою баклажанів не зажадає від вас значних зусиль. З моменту посіву і до появи на розсаді бутонів ґрунт не поливають, вологість повітря також не повинна бути високою, і тільки в період бутоноутворення вологість ґрунту і повітря необхідно підвищити. Якщо ви посіяли насіння в багатий ґрунт, добриво для баклажанів не знадобиться, але якщо ґрунт, в якому ростуть сіянці, бідний, то полийте його 2-3 рази слабким розчином Кристалліну – 12-15 г на 10 л води. І стежте за тим, щоб сіянцям вистачало світла, інакше розсада буде болісно витягуватися. Якщо надворі встановилася тривала похмура погода, то слід зробити температуру в приміщенні на кілька градусів прохолоднішою, що досягається провітрюванням, а також слід злегка зменшити вологість повітря і ґрунту.

    Пікірування баклажанів

    Як ми вже згадували, на відміну від спорідненого томата, баклажани погано реагують на пікірування, тому їх і сіють відразу в окремі посудини. Однак при утворенні у сіянців одного-двох справжніх листочків виникає необхідність у їх перевалці в більші горщики – діаметром 10-12 см. Якщо хочете, назвіть це пікіруванням. Перед тим, як пікірувати баклажани у великі горщики, необхідно їх рясно полити, а потім обережно перемістити разом із земляною грудкою в новий посуд.

    За два тижні до висадки сіянців у відкритий ґрунт їх починають гартувати: поступово знижують температуру утримання, довівши її в результаті до 14-15 ºC. Останні кілька днів перед посадкою сіянці повинні проводити на свіжому повітрі весь світловий день, а якщо у дворі тепло, то можна залишити розсаду на вулиці на всю ніч. Гартувальні процедури підвищують стійкість сіянців до вітру, пристосованість до прохолодної температури і прямих сонячних променів. Розсаді, яка в подальшому вирощуватиметься в теплиці, гарт не потрібен.

    Посадка баклажанів у відкритий ґрунт

    Коли садити баклажани в ґрунт

    Ми вже писали про те, коли садити розсаду баклажанів у відкритий ґрунт: основні умови для пересадки сіянців на грядку – температура ґрунту в межах 18 ºC і вік розсади 2-2,5 місяців із моменту появи сходів. Сіянці повинні досягати висоти 16-25 см, мати 8-10 справжніх листків, а, можливо, і кілька бутонів. Бажано, щоб загроза поворотних заморозків до моменту висадки розсади вже минула. Тобто оптимальний термін посадки сіянців на грядки – початок червня. Місце для вирощування теплолюбного баклажана має бути сонячним, але захищеним від вітру. Найкращі попередники для баклажанів – капуста, огірок, морква, цибуля, часник, кабачок, квасоля і горох. Не можна вирощувати баклажани на ділянці, де до цього росли картопля, перець, помідори, фізаліс і власне баклажани.

    Ґрунт для баклажанів

    Найбільш благодатний ґрунт для баклажанів – суглинний або супіщаний. Непогано вони ростуть і на важчих ґрунтах, проте в такому разі потрібно внести в ґрунт торф і перегній із розрахунку по одному відру кожного добрива на м² ділянки, а також слід «розбавити» важкий ґрунт крупним річковим піском або тирсою. Робити це краще ще восени, за півроку до висаджування розсади баклажанів, під час перекопування ділянки на глибину штиха лопати. Якщо ви хочете угноїти ґрунт, то у свіжому вигляді це добриво вносять восени, а навесні можна перекопувати ділянку лише з перепрілим гноєм. І все ж краще готувати місце під баклажани з осені, щоб навесні, коли земля просохне після танення снігу, залишалося лише розпушити її граблями, закладаючи в ґрунт розсипані по ділянці добрива: по 2 склянки деревної золи, по чайній ложці сечовини та по столовій ложці суперфосфату і сульфату калію на м² – у випадку, якщо ґрунт на ділянці бідний.

    Як висаджувати баклажани у відкритий ґрунт

    Техніка посадки сіянців баклажанів у відкритий ґрунт та сама, що і перців: на грядці роблять ямки на відстані 30-40 см одна від одної на 2-3 см глибші, ніж висота горщиків із розсадою, а між рядами залишають дистанцію близько 60 см. Потім ямки заливають водою, висаджують в утворену багнюку попередньо политу розсаду разом із земляною грудкою, засипають ямки ґрунтом і ущільнюють його. Після посадки ділянку мульчують сухою землею або торфом. Перші два тижні необхідно стежити за тим, аби ґрунт на ділянці був увесь час вологим, і найкраще запобіжить зашвидкому висиханню ґрунту торф’яна мульча.

    Вирощування баклажанів у теплиці

    У тепличних умовах краще вирощувати гібридні сорти баклажанів, і найпопулярніші з них – Лускунчик, Фіолетове диво і Багіра. Посадка розсади в теплицю вимагає дотримання таких умов:

    • сіянці повинні мати 8-9 розвинених листків;
    • коренева система розсади повинна бути добре розвиненою;
    • висота сіянців повинна досягати не менше 20 см;
    • вік розсади, яку висаджують у теплицю – 65-75 днів із моменту появи сходів.

    Грядки в теплиці готують так: з осені ґрунт очищають від залишків інших рослин і дезінфікують розчином мідного купоросу (2 столові ложки на 10 л води). За три тижні до посадки баклажанів у ґрунт на кожен м² вносять по 4 кг перегною, 60 г суперфосфату, 30 г аміачної селітри, 15 г сірчанокислого магнію і 30 г сірчанокислого калію, після чого грядки перекопують, закладаючи добрива в ґрунт, і розрівнюють. Ямки викопують трохи глибше, ніж висота горщиків із розсадою, на відстані 45 см один від одного, зберігаючи проміжок між рядами близько 60 см. Розсаду перед пересадкою в теплицю поливають, потім обережно виймають із горщика разом із земляною грудкою, перевалюють у ямку, закопують, ущільнюють землю і поливають розсаду вже на новому місці.

    Баклажани вологолюбні, тому зволоження ґрунту – найважливіший пункт догляду за ними, але перед тим, як поливати баклажани після посадки наступного разу, дайте їм оговтатися днів п’ять, після чого рослини поливають один раз на тиждень, а коли баклажани почнуть плодоносити, частота поливань подвоюється. Зволожують баклажани теплою водою рано-вранці. Після поливання теплицю провітрюють, оскільки вологим повинен бути ґрунт, та аж ніяк не повітря.

    Оптимальна температура для вирощування баклажанів у теплиці 28 ºC, вища температура неприпустима, тому провітрювання теплиці має стати регулярною процедурою, особливо в спекотні дні. Крім того, у спекотну погоду слід поливати в теплиці доріжки.

    Удобрення баклажанів, вирощуваних у закритому ґрунті, проводять двічі за сезон:

    • до початку плодоношення, через два тижні після висадки розсади на грядки – мінеральними і комплексними добривами (Растворином або Кемірою);
    • після того, як почалося плодоношення – азотно-фосфорними добривами (розчином столової ложки селітри аміачної і суперфосфату в склянці води).

    Органічні добрива вносяться лише один раз – у ґрунт перед посадкою, оскільки більш пізнє їх внесення може призвести до потужного зростання зелені і рясного цвітіння, але плоди зав’язуватися не будуть.

    Іноді доводиться підв’язувати кущі баклажанів до опор, оскільки в тепличних умовах вони виростають занадто високими і при цьому крихкими, крім того, бажано прибрати з кущів бічні відростки, залишивши з них лише п’ять найсильніших.

    Що ж до хвороб, то в теплицях через підвищену вологість може розвинутися фітофтороз чи тютюнова мозаїка, з якими борються Циркон або Фітоспорін, хоча простіше все ж не допускати розвитку хвороб, регулярно провітрюючи теплицю. З комах-шкідників найбільше докучають баклажанам у теплиці попелиця, білокрилки і павутинні кліщі. Появи комах можна уникнути все тим же простим способом – провітрюванням теплиці.

    Догляд за баклажанами

    Як виростити баклажани

    Догляд за баклажанами у відкритому ґрунті полягає в поливаннях, а після цього – в прополюваннях і розпушуваннях міжрядь, формуванні кущів пізнього та середнього термінів дозрівання, а також підживленні баклажанів.

    Полив баклажанів

    Найбільше баклажани потребують вологи в період масового формування плодів, проте інтенсивне зволоження розсади протягом першої декади після посадки може сильно послабити рослини, що ще не прижилися. Вода для зволоження баклажанів має бути теплою – 25-30 ºC, лити її потрібно акуратно під корінь, щоб краплі не потрапляли на листя. Після поливання треба обережно розпушити міжряддя і видалити з ділянки бур’ян. Розпушувати ґрунт на ділянці слід хоча б 5 разів за сезон, не допускаючи утворення кірки на поверхні ґрунту, але якщо ви своєчасно замульчувати ділянку торфом, то розпушувати міжряддя доведеться набагато рідше, та й бур’янів на ділянці з баклажанами в такому разі буде небагато.

    Як підв’язати баклажани

    Тепличні баклажани виростають набагато вищими за ґрунтові, тому вони потребують підв’язування до шпалери або до кілків у трьох місцях, але з самого моменту посадки сіянців у ґрунт необхідно займатися формуванням куща в одне стебло, яке із часом і потребуватиме фіксації. На кущі залишають найсильніший паросток, видаляючи бічні прирости. Поки на стеблі тільки листя і квітки, паросток чудово витримує навантаження, але коли починають формуватися зав’язі, а потім ростуть і зріють плоди, навантаження на стебло збільшується багаторазово, тому стійкість сильнорослих баклажанів різко зменшується. Спосіб вирощування одностеблових баклажанів із фіксацією стебла до опори дозволяє заощаджувати в теплиці багато місця.

    Для тих, хто вирощує баклажани у відкритому ґрунті, краще формувати кущ баклажанів у кілька стебел. Як тільки рослина досягне висоти 30 см, верхівку основного пагона прищипують, щоб викликати активне кущіння. Коли кущ розростеться, на ньому залишають від двох до п’яти верхніх бічних пагонів, решту обрізають секатором. Слідкуйте за тим, щоб усі залишені пагони рівномірно освітлювалися.

    Підживлення баклажанів

    Баклажани потребують частих підживлень – один раз на два-три тижні. Уперше сіянці підживлюють через 15-20 днів після висадки у відкритий ґрунт. Чим удобрювати баклажани? Сумішшю мінеральних добрив, що складається з 10 г аміачної селітри, 10 г суперфосфату і 3-5 г сульфату калію, розрахованої на м² площі. Замість перерахованих добрив можна застосувати амофоску, Кристаллін, нітрофоску приблизно в кількості 20-25 г на ту ж одиницю площі. У наступні підживлення норму добрив поступово збільшують у півтора-два рази. Пам’ятайте про те, що після внесення добрив слід обов’язково полити ділянку.

    Добре реагують баклажани і на підживлення гноївкою. Не забувайте і про позакореневе підживлення: обприскуйте листя баклажанів слабким розчином борної кислоти, а в прохолодне літо не зашкодить обробка баклажанів по листю мікроелементами. Врахуйте, що розчини для позакореневих підживлень повинні бути за консистенцією в кілька разів слабкішими за ті, які вносять під корінь.

    Шкідники і хвороби баклажанів

    Найвідомішими хворобами баклажанів є фітофтороз і мозаїка, а також столбур, чорна ніжка і сіра гниль. Чорна ніжка – грибкове захворювання, яке викликає потемніння і руйнування кореневої шийки рослин, а коли хвороба вражає кореневу систему, баклажани сохнуть і гинуть. Діагностувати хворобу можна вже в розсадному віці, а сприяє її розвитку підвищена вологість ґрунту і повітря. Мозаїка може погубити до 15 % урожаю баклажанів. Визначити її можна за своєрідним строкатим забарвленням листя, що з’являється в результаті ураження рослини вірусом. Найчастіше вірус переноситься на баклажани при пікіруванні. Столбур – фітоплазмове захворювання, яке найчастіше вражає баклажани у відкритому ґрунті, ніж тепличні овочі. Від столбура листки у баклажанів стають червоно-фіолетовими, а верхні – гофрованими, стебла товщають, стають ламкими, квіти деформуються, сохнуть і опадають. Переносниками столбура є цикадки. Сіра гниль, як і будь-який грибок, поширюється через заражені рештки рослин, а особливо активна вона при високій вологості при температурі не нижче 20 ºC. Виглядає сіра гниль як темні водяні плями на листі, плодах і стеблах баклажанів, на яких через час з’являється сірий наліт. Фітофтороз проявляється темно-бурими плямами на нижніх листках, які поступово чорніють, а на споді листової пластини утворюється білий наліт. Згодом хвороба вражає плоди і суцвіття баклажана: спочатку з’являються ніби підшкірні, розпливчасті плями, що збільшуються в розмірах, а квітконос чорніє і засихає.

    Шкідників у баклажанів теж достатньо, але найчастіше їм докучає попелиця, павутинні кліщі, голі слимаки. Попелиця і павутинні кліщі живляться соком рослин, роблячи проколи на їхніх листках і стеблах, від чого ті сохнуть, в’януть і скручуються, а слимаки не тільки об’їдають листя, залишаючи іноді від нього тільки жилки, але також пошкоджують і плоди.

    Обробка баклажанів

    Як обробити баклажани, щоб хвороби і шкідники не погубили ваш урожай? Для того, щоб убезпечити баклажани від ураження захворюваннями, необхідно дотримуватися на ділянці сівозміни, тобто не висаджувати розсади баклажанів після того, як там росли пасльонові та інші небажані попередники, правильно доглядати за баклажанами і здійснювати профілактичні обробки насіння та ґрунту на ділянці перед посадкою. Насіння дезінфікують, витримуючи його півгодини в слабкому розчині соляної кислоти або в міцному розчині марганцівки, а ґрунт на ділянці до висадки розсади, а також після її вкорінення у відкритому ґрунті і після збору врожаю та утилізації рослинних залишків слід обробляти препаратами, що містять мідь – мідним купоросом, бордоською рідиною. Цей захід допоможе захистити баклажани від захворювання фітофторозом і мозаїкою, але якщо хвороби все ж проявляться, можна вдатися до обробки баклажанів Цирконом або Фітоспоріном.

    Від столбура і чорної ніжки, на жаль, препаратів ще не придумали, але дезінфекція насіння та ґрунту перед посівом може послабити збудників хвороби.

    Слимаків, якщо їх небагато, можна зібрати руками, але при великій кількості молюсків на ділянці потрібно розсипати по міжряддях після розпушування ґрунту суміш золи, тютюнового пилу і вапна.

    Що стосується шкідливих комах, баклажани можна обробити від них до і після цвітіння інсектицидами, що швидко розкладаються, наприклад, Кельтаном чи Карбофосом або безпечним для здоров’я людини препаратом Стріла.

    Збір та зберігання баклажанів

    Збирати плоди можна вже після 30-40 днів після цвітіння, коли вони стають глянцевими. Плоди баклажанів збирають у напівстиглому стані: ні в недостиглому вигляді, ні перезрілими вони не смачні. Власне, розрізняють два види зрілості баклажана: технічну, при досягненні якої баклажани готові до збору і вживання в їжу, і біологічну, при якій стиглий плід уже несмачний. Зрізати плоди потрібно секатором, залишаючи на них плодоніжку довжиною 2 см. Довго баклажани не зберігаються, тому краще використовувати їх в їжу або зробити заготовки на зиму – законсервувати у вигляді ікри або салатів, засолити або замаринувати. Деякі господині ріжуть плоди на кружальця і сушать. Якщо ви помістите баклажани в темне місце з температурою не вище 2 ºC, вони зможуть залишатися свіжими близько місяця. Можна, загорнувши кожний баклажан в аркуш паперу, скласти їх в ящик в один шар і помістити в прохолодне місце, де вони теж можуть зберігатися деякий час. Склавши баклажани в поліетиленовий пакет і залишивши отвір для вентиляції, помістіть пакет у темряву і холод – ось ще один спосіб зберігання. Ну, і, звичайно, найдовше плоди баклажанів зберігаються в холодильнику. Головне для зберігання баклажанів – темрява і прохолода.

    Види і сорти баклажанів

    Наразі класифікація баклажанів поділяє їх на три підвиди: східний, європейський і індійський.

    Східний підвид баклажанів представлений невисокими рослинами з напіврозлогими і розлогими кущами здебільшого ранніх, але іноді і середньоранніх сортів. Пагони і стебла рослин цього підвиду тонкі, зеленувато-фіолетові, листя яйцеподібні, дрібні, зелені, з фіолетовими жилками і черешками. Плоди теж невеликі, кулясті, змієподібні, серповидні, грушоподібні, циліндричні темно-фіолетового кольору з зеленуватою або білою м’якоттю зі слабко вираженою гіркотою.

    Західний підвид баклажанів представлений середньостиглими і пізніми сортами зімкнутих чи напіврозлогих кущів середньої або великої висоти з товстими зеленими стеблами, у вершин яких слабо проявляється фіолетова пігментація. Листя у рослин цього підвиду велике, подовжено-яйцеподібне, опушене, зеленого кольору, іноді зі світло-коричневим відтінком у районі жилок і черешків. Порівняно великі плоди різних форм, досягнувши технічної стиглості, набувають фіолетового, коричнево-фіолетового, темно-фіолетового і чорно-фіолетового забарвлення. М’якоть жовтувато- або зеленувато-біла з різним ступенем гіркоти.

    Підвид індійських баклажанів у культурі представлений широко, але в нашому кліматі його сорти не вирощуються.

    Пропонуємо вам опис найкращих сортів західного підвиду баклажанів, які з успіхом можна вирощувати в умовах середньої смуги:

    • Валентина – стандартний розмір пурпурно-чорних плодів цього раннього врожайного сорту 5х26 см, вони витягнуті донизу і мають виняткові смакові якості та стійкість до вірусу тютюнової мозаїки;
    • Фіолетове диво – ранньостиглий гібрид, із блискучими плодами фіолетового кольору, що досягають ваги 350 г, із зеленуватою м’якоттю без гіркоти. Це урожайний і стійкий до в’янення сорт;
    • Чеський ранній – ранньостиглий сорт високої врожайності з потужними, компактними невисокими кущами з темно-фіолетовими, гладкими, блискучими плодами яйцевидної форми з зеленувато-білою м’якоттю без гіркоти;
    • Чорний красень – данський ранньостиглий сорт із висотою куща близько 50 см та плодами дуже темного кольору і циліндричної форми вагою близько 240 г;
    • Делікатес – ранньостиглий сорт, кущ заввишки до 40 см, плоди темно-фіолетові, м’якоть білого кольору без гіркоти;
    • Золоте яйце – ранньостиглий гібрид із плодами середнього розміру, що мають форму гусячого яйця. Цей сорт вирощують радше як декоративну рослину;
    • Донський – середньоврожайний середньорозлогий кущ середнього зросту з грушоподібними плодами масою до 180 г;
    • Епік – ранньостиглий сорт з оригінальними краплевидними плодами темно-пурпурного кольору розміром 10х22 см, що відрізняється невибагливістю і високою врожайністю;
    • Донецький урожайний – ранній сорт із темними плодами завдовжки до 15 см, діаметром до 4 см і вагою до 160 г;
    • Блек Бьюті – високоврожайний ранній сорт із дуже великими плодами – до 900 г вагою;
    • Марія – вага невеликих подовжених плодів темно-фіолетового кольору досягає 220 г, сорт відрізняється швидким дозріванням плодів, що компенсує їхні невеликі розміри;
    • Барбентане – ранньостиглий урожайний сорт тривалого періоду плодоношення з глянцевими темно-фіолетовими плодами;
    • Наутилус – середньоранній сорт із шаблевидними темно-фіолетовими плодами вагою до 500 г. Підходить для вирощування в закритому ґрунті;
    • Арап – високорослий кущ, що досягає метрової висоти, на якому стигнуть дуже темні фіолетово-коричневі плоди завдовжки до 25 см;
    • Альбатрос – середньостиглий сорт високої врожайності висотою до 50 см із грушоподібними синьо-фіолетовими плодами масою до 450 г;
    • Солара – ранньостиглий урожайний і невибагливий у догляді сорт із темно-фіолетовими плодами масою до 1 кілограма.

    Технологія вирощування баклажанів у відкритому і закритому грунті

    Баклажан — це рослина сімейства Пасльонових, яку вирощують через прекрасні їстівні плоди. У Середній Азії баклажан називають «м’ясом бідняків». Тому що він не просто смачний, але і дуже корисний овоч: у ньому багато вітамінів групи В, калію і цинку.

    Також сік баклажанів має бактерицидні властивості, білки та незамінні амінокислоти. Плоди рослини широко використовуються в кулінарії в багатьох кухнях і вважаються овочами, хоча за ботанічним визначенням — це ягоди.

    Як представник роду Пасльону, він пов’язаний з помідорами та картоплею. Як і помідор, його шкірку і насіння можна їсти, але, як і картоплю, не рекомендується приймати в їжу в сирому вигляді. Баклажан має здатність добре вбирати масла і пахощі в м’якоть при приготуванні, що розширює можливості його використання в кулінарії.

    Вирощування баклажанів не завдає багато клопоту, але все-таки в технології є свої нюанси. Дана стаття про посадку баклажанів у відкритому ґрунті та в теплицях.

    1. Біологічні особливості культури
    2. Місце в сівозміні
    3. Підготовка ґрунту і удобрення
    4. Вирощування розсади баклажанів
    5. Посадка розсади баклажан
    6. Догляд за рослинами
    7. Збирання баклажану

    Біологічні особливості культури

    Баклажан — це однорічна трав’яниста рослина, яка в тропіках росте, як багаторічна. Його стебло висотою від 25 до 130 см, розгалужене, з шипами, зеленого або фіолетового кольору. Листя велике, овально-яйцевидної форми, зеленого або фіолетово-зеленого забарвлення з шипами й без. Квітки великі, фіолетові.

    Плід — багатогніздна ягода, масою від 50 г до 3 кг. За формою буває округлим, овальним, грушоподібним, томатовидним, змієподібним, подовжено-циліндричним і т.д.

    Плоди баклажану по окрасу можуть бути фіолетовими, світло-фіолетовими, білими, смугастими та навіть жовтими. Насіння баклажану дрібне, округле та плоске, бежевого кольору. Зберігають свою схожість протягом 3-4 років.

    Різноманітність видів баклажану

    Баклажан любить тепло. Оптимальні умови вирощування баклажану — це температура повітря +22…+28°С. Мінімум, який він витримує – +10…+16°С, а максимальна температура – +35…+40°С.

    Також баклажан вимогливий до вологості ґрунту. Навіть короткочасне пересихання ґрунту при вирощуванні баклажанів може привести до обпадання зав’язі або листя. Ці ж проблеми можуть бути при вирощуванні баклажану на ущільненому або перезволоженому ґрунті в тінистому місці.

    Місце в сівозміні

    Повертають баклажан на колишнє місце зростання не раніше, ніж через 4-5 років. Кращими попередниками є горох, огірок, цибуля, багаторічні трави та озима пшениця. Також баклажан можна висаджувати після моркви, капусти та кукурудзи.

    Не рекомендується посадка баклажанів після рослин сімейства Пасльонові (томат, перець, баклажан, картопля), тому, що вони уражуються одними й тими ж хворобами та шкідниками.

    Також при вирощуванні баклажана варто підбирати йому правильних сусідів. Найкраще розміщувати «сині» поруч з цибулею, динею, гарбузом, квасолею, горохом і естрагоном.

    Часто баклажани садять недалеко від перцю, тому що у даних овочевих культур схожі технології вирощування. Не рекомендується вирощувати баклажани по сусідству з часником і фенхелем.

    Підготовка ґрунту і удобрення

    Підготовку ґрунту під посадку баклажанів починають з осені. Після збору врожаю попередника необхідно позбутися від рослинних залишків та бур’янів. У закритому ґрунті або на невеликих ділянках це роблять вручну, а ось на промислових полях від рослинних залишків позбуваються за допомогою лущення стерні дисковими знаряддями.

    Потім необхідно відібрати проби ґрунту для проведення агрохімічного аналізу. За результатами якого, буде відомий рівень рН ґрунту, а також вміст мікро- і макроелементів. За цими даними можна буде визначитися з видом і нормами внесення добрив.

    Для формування 1 т врожаю баклажану рослинам потрібно 6,4 кг азоту, 1,5 кг фосфору і 8,4 кг калію. Частина корисних макроелементів залишається в ґрунті в результаті життєдіяльності попередника, а кількість живлення, якого бракує, необхідно внести.

    Оптимальний рівень рН ґрунту для вирощування баклажана – 6,0-6,5. Крім лабораторного аналізу, кислотність ґрунту можна визначити за допомогою такого народного методу:

    • у скляний посуд треба помістити 5-10 листків чорної смородини або вишні;
    • залити їх склянкою окропу і дати охолонути;
    • потім кинути туди жменю землі.

    Якщо вода набуде червонуватого відтінку — це кислий ґрунт, синюватого — слабокисла, а зеленуватого — значить, що рН нейтральний.

    На кислих ґрунтах рекомендують використовувати добрива які мають лужну основу: калійна натрієва, кальцієва і вапняно-аміачна селітри. Також для підлужування можна використовувати вапно, Дефекат, доломітове борошно і т.д. Для зниження рН ґрунту підійдуть такі добрива: карбамід, нітрат і сульфат амонію, хлористий амоній.

    Також з осені під посадку баклажанів рекомендується внести органічні добрива у вигляді напівперепрілого гною нормою 40-60 т/га (точна доза буде залежати від результатів аналізу ґрунту).

    Після розкидання добрив, ґрунт необхідно перекопати. У закритому ґрунті та невеликих ділянках це можна зробити за допомогою мотоблока або вручну. А у відкритому ґрунті проводять зяблеву оранку на глибину 27-30 см. Потім ґрунт вирівнюють планувальниками.

    Вирощування розсади баклажанів

    Оскільки навіть самі ранні сорти дозрівають через 90-100 днів після сходів, для отримання раннього врожаю баклажан вирощують розсадним методом. Посадку насіння баклажанів на розсаду проводять з кінця лютого до кінця березня.

    Посів проводять в горщики або касети на 50 – 126 (зрідка для маленької розсади використовують касети на 160) осередків наповнені легким вологим торфом з додаванням перліту. Посадка баклажану насінням проводиться на глибину – 1-1,5 см.

    Насіння проростає від 6 до 9 днів. У цей час потрібно дотримуватися температури повітря і ґрунту +25…+28°С. При більш низькій температурі сходи значно затримуються, а іноді й зовсім пропадають.

    Після появи сходів температуру знижують вдень до +16…+18°С і вночі – +14…+16°С. Через тиждень після сходів температуру варто підняти до +22…+26°С вдень в сонячну погоду і +18…+20°С в хмарну. Вночі необхідно дотримуватися температури +14…+16°С.

    Протягом усього вирощування розсаду поливають теплою водою температурою +20…+25°С в ранкові години. Поливати необхідно нечасто, але рясно, змочуючи весь субстрат. При надлишку вологи сіянці можуть уражуватися хворобами. В такому випадку розсаду поливають розчином препарату Превікур Енерджі 840 або Магнікур Енерджі.

    Особливу увагу потрібно приділити провітрюванню теплиці. При вирощуванні розсади баклажанів стежать за тим, щоб не було протягів. Також місткості з сіянцями не варто розміщувати поруч з вікном або краєм теплиці, оскільки переохолодження може привести до розвитку хвороб. Відносну вологість повітря в теплиці або парнику підтримують на рівні 65-70%.

    Догляд за розсадою баклажану полягає в проведенні поливів, підгодівлі, дотримання оптимального температурного і повітряного режимів. Для нарощування кореневої системи розсаду поливають розчинами препаратів: Органік-баланс, Актівейв, Радикс ТІМ Форте плюс, Кендал Плюс, Радіфарм Плюс, Агрінос А.

    У період вирощування розсади баклажану проводять дворазове обприскування 0,8-1,0%-ним розчином бордоської рідини, Блу Бордо, Чемпіон і т.д.

    Баклажан добре відгукується на підживлення комплексними добривами. Перша підгодівля розсади у фазі першого листка. Другу підгодівлю роблять ще через 10-15 днів після першої, а третю — за 2-3 дні до висадки розсади.

    За 10-15 днів до посадки розсаду загартовують, готуючи її до умов відкритого ґрунту (при посадці в закритий ґрунт загартовування не роблять). Температуру повітря в парнику опускають до +12…+15°С. Крім того, знижують вологість повітря і ґрунту.

    У теплицях розсаду загартовують посиленою вентиляцією і підняттям в денний час 30-50% плівки, бажано з обох сторін теплиці. У теплицях, де немає бічної вентиляції, плівку потрібно відкривати по ширині арки. А за кілька днів до посадки розсади знімається. Напередодні висадки розсади, проводять її рясний полив.

    Розсада баклажанів в торф’яних горщиках

    Посадка розсади баклажан

    Перед посадкою баклажанів варто підготувати поле або теплицю. Для цього потрібно очистити ділянку від бур’янів або провести культивування ґрунту. Потім розкласти крапельну стрічку для поливу і змочити ґрунт.

    Для уникнення появи бур’янів при вирощуванні баклажанів у відкритому ґрунті, за день до висадки розсади поле обробляють досходовим гербіцидом Стомп по вологому ґрунту.

    Або можна постелити мульчуючу плівку чорного або чорно-білого кольору, або агроволокно. Вони будуть перешкоджати проростанню бур’янів. Метод з мульчуванням кращий для теплиць, оскільки там не можна використовувати гербіциди.

    Посадка баклажанів у відкритий ґрунт проводиться, коли розсада буде заввишки 18-20 см, матиме 6-8 справжніх листків і вік – 55-65 днів.

    Посадка баклажан в опалювальні теплиці починається з середини квітня. А в полі, коли температура ґрунту на глибині 10-12 см прогріється до +16°С і мине загроза весняних заморозків. Календарно в південній зоні України терміни посадки баклажанів припадають на середину травня.

    У теплиці та в полі рослини висаджують широкорядним способом з відстанню між рядами 60-70 см і між рослинами в ряду – 25-30 см. Тобто густота стояння рослин становитиме 48 – 60 тисяч рослин/га.

    Догляд за рослинами

    Для того, щоб не пропустити на баклажані хвороб або шкідників необхідно оглядати поле щодня

    Для успішного приживання рослин, відразу після посадки розсаду поливають. Дотримання поливного режиму є важливою умовою отримання високого врожаю баклажану. Поливи проводять регулярно.

    Міжрядні обробки проводять після кожного поливу, спочатку на глибину 6-8 см, потім на глибину 10-12 см.

    При вирощуванні баклажану в теплиці рекомендується обламувати пасинки. Вони здатні наздогнати в зростанні центральний пагін, що помітно загальмує розвиток всієї рослини. Також важливо прибирати зайві квітки.

    Не потрібно думати, що рослина самостійно врегулює це і вийде розлогий кущ з маленькими плодами та порослю. У теплиці баклажану потрібна підв’язка, до того ж на 2-3 шпагати, оскільки він утворюється не в одне стебло, а у 2-3.

    Найчастіше посадки баклажанів уражаються фузаріозним в’яненням. Для боротьби з фузаріозом використовують препарати на основі беномілу (Фундазол, Фундазім, Бенорад). А серед шкідників на культурі часто зустрічаються колорадський жук і кліщ.

    Збирання баклажану

    Термін дозрівання баклажанів залежить від терміну вегетації сорту або гібриду. Плодоношення баклажану у відкритому ґрунті починається в серпні та триває до настання заморозків. Плоди в технічній стиглості збирають вручну, обрізаючи плодоніжки секатором. Вибірку проводять 1 раз в 3-5 діб.

    Плоди варто збирати вчасно, оскільки при перезріванні вони світлішають, стають м’якими і їх насіння твердне.

    В сучасних гібридах баклажана практично не формуються насіння, навіть якщо плоди мають велику форму

    Бажаємо успішного вирощування високого врожаю. А якщо у Вас виникнуть питання по вирощуванню і догляду за баклажанами, пишіть їх в коментарях під статтею.

    Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.