Як правильно рубати ліс

0 Comments

Чи можна рубати ліс у Чорнобильській зоні?

Ліси – фактор стримування радіонуклідів у Чорнобильській зоні. Чи варто людині втручатися у ситуацію з лісами там?

У Зоні відчуження планують вирубати 900 гектарів лісу – це близько 185 тисяч кубометрів деревини.

Лісництво “Північна Пуща”, яке відповідає за ліси у Чорнобильській зоні, наполягає – вирубки пройдуть лише на території згарищ. Додають – без цього ліс може постраждати ще більше.

Утім екологи вважають, що проводити такі масштабні вирубки не потрібно – ліс відновиться сам. Вони також підозрюють “Північну Пущу” у бажанні нажитися на деревині з Зони відчуження, що зашкодить екосистемі.

Більше того, попереджають інші експерти, – через поганий контроль це може призвести до вивезення із Зони “брудної” деревини.

Велика пожежа

Автор фото, УНІАН

У 2015 році в Чорнобильській зоні сталася найбільша за кілька десятиліть пожежа, яку гасили навіть авіацією.

За оцінками Державного спецпідприємства “Північна Пуща”, тоді загинуло понад 6 тисяч гектарів лісових насаджень.

З того часу в Зоні залишаються згарища поруч з уцілілими лісами.

Лісничий Сергій Халаш (на передньому плані) та керівництво “Північної Пущі” під час громадських слухань у Мінприроди пояснюють – суцільна вирубка є вимушеним заходом для відновлення лісу

“Північна Пуща” підготувала проект вирубки частини цих масивів.

Там запланували “суцільну санітарну вирубку” на 900 гектарах, де, за словами лісників, знищено понад 90% дерев.

“Це вимушений захід, коли по-іншому врятувати насадження неможливо”, – розповідає BBC News Україна головний лісничий “Північної Пущі” Сергій Халаш.

Вирубку планують провести у східній та центральній частинах Зони відчуження. На картах ці ділянки позначені білим – як неживий ліс

А директор “Пущі” Роман Бондаренко пояснює – ці згарища несуть небезпеку розповсюдження радіації, якщо пожежа повториться і перейде на інші ліси:

“Коли дерево стоїть, воно може і не “фонити”. Але під час згоряння відбувається викид радіонуклідів, які так можуть мігрувати за межі Зони”.

“Корені згнили, від вітру дерева падають і захаращують проїзди, пожежники не можуть оперативно доїхати при пожежі”, – додає він.

Ще одна небезпека – розповсюдження у таких місцях шкідників, наприклад, короїдів, які можуть поширитися на здоровий ліс, відзначають у “Північній Пущі”.

Залишити, як є?

Автор фото, УНІАН

Пожежа 2015 року сталася через підпал чи з необережності, дійшли висновку в ДСНС

Однак екологи кажуть: проводити таку масштабну вирубку у Зоні відчуження не потрібно.

По-перше, вважають вони, у цих масивах можуть жити до 50 видів червонокнижних комах.

“Щоб на площі 900 гектарів не жив жодний рідкісний вид – такого бути не може”, – розповідає аналітик організації “Екологія-Право-Людина” Петро Тєстов.

По-друге, за вирубкою може стояти банальне бажання отримати зиск від продажу деревини.

“Насправді вирубуються не лише згарища. Заплановано робити великі протипожежні смуги шириною до 100 м. Тобто, “Північна Пуща” працює, як звичайний лісгосп – проводять рубки і реалізують деревину”, – звертає увагу Петро Тєстов.

Автор фото, Укрінформ

Петро Тєстов вважає, що таку масштабну вирубку лісів проводити не потрібно

“Тут явно є комерційне бажання заробити на рубках у Чорнобилі”, – впевнений він.

Еколог додає, що проконтролювати, скільки лісу реально виріжуть, неможливо через закритість Зони.

“Як ви проконтролюєте обсяг рубок у Чорнобильській зоні, куди важко потрапити? Навіть на звичайних територіях важко виявити, чи не вирізали там зайвих 10-20% деревини”, – запитує Петро Тєстов.

Він припускає, що загалом мова може йти десятки тисяч кубометрів деревини.

Утім, лісничий Сергій Халаш каже – залишити все, як є, не можна, бо самостійно ліс відновлюватиметься багато років.

“Територія згарища дуже велика. Стіна живого лісу – далеко, й саме по собі насіння на таку відстань не потрапить. Це буде дуже тривалий процес”, – пояснює він.

Радіоактивна деревина?

Автор фото, Getty Images

Керівництво “Північної Пущі” у розмові з BBC News Україна запевнило – будь-яка вирубка лісу у Зоні відчуження супроводжується ретельним контролем від різних органів.

Наприклад, дозвіл потрібно отримати від лісопатологів, які перевіряють, чи живуть на ділянках вирубки червонокнижні види. Якщо їх виявлять, то дозвіл не вирубку не дадуть.

Директор “Північної Пущі” Роман Бондаренко додає, що його підприємство взагалі проходить багато перевірок – понад 70 за останні два роки.

На питання, куди діватимуть деревину, він каже про кілька варіантів.

Якісну деревину, яку хоч якось можна використовувати, справді планують реалізувати.

Автор фото, УНІАН

У Зоні відчуження є плани побудови електростанції, яка вироблятиме електроенергію від спалення дров (така вже працює в Іванкові).

Це – один з інвестпроектів зі створення альтернативних джерел енергії, які уряд планує запровадити в Чорнобильській зоні.

Постає питання і щодо “забрудненої” радіацією деревини.

За словами Романа Бондаренка, зрізані дерева перевірятимуть на вміст стронція, цезія та інших радіоактивних речовин.

Якщо ці показники перевищать норму, то деревину необхідно буде безпечно знищити.

Для цього діє “інсинератор” – установки спалювання радіоактивної деревини.

Автор фото, УНІАН

Піч-інсинератор для спалювання радіоаткивних відходів

На них стоять спеціальні фільтри, які блокують радіоактивний дим, а золу захоронюють у спеціальних герметичних контейнерах.

Завдяки “інсинератору” будинки в Чорнобилі, які ще використовуються, забезпечені теплом.

“На жаль, Зона відчуження вже “брудна”. І те, що там залишилося, треба використовувати”, – додає Роман Бондаренко.

Він також запевняє, що вивезти деревину з Зони незаконно неможливо – периметр охороняється.

Утім, екологи контролю не довіряють.

На питання BBC News Україна про те, чи справді радіоактивна деревина може потрапляти за межі Зони, чи це – один з “міфів про Чорнобиль”, еколог Володимир Борейко відповідає, що це справді можливо.

Автор фото, Getty Images

Особливо, коли мова йде про незаконну вирубку.

“Якщо цей ліс старий, як кажуть лісники “стиглий-перестиглий”, то там дійсно дуже багато радіонуклідів… А незаконна вирубка там була, є і буде”, – вважає він.

“З нею не борються, бо є зацікавлені особи. Так само, як і з вирубками лісів у Карпатах”, – додає еколог.

Володимир Борейко не уточнює, про кого саме йде мова, однак зазначає, що ситуація з незаконною вирубкою лісу загалом погіршилася по всій країні через рішення уряду призупинити частину перевірок під егідою зменшення тиску на бізнес.

“Ми поїхали, знайшли вирубку, написали лист до екоінспекції. А вона не може виїхати, бо уряд її заблокував на підставі захисту бізнесу”, – нарікає захисник довкілля.

Письменник та сталкер Маркіян Камиш, який бував у “нетуристичних місцях” Зони, розповідає BBC News Україна, що не раз натикався на вирубки у різних її частинах (які, утім, могли бути плановим розчищенням просік чи санітарними заходами. – Ред.).

Щоб зробити прозорішим процес вирубки лісів – санітарної чи будь-якої іншої – він закликає інших сталкерів фіксувати підозрілі місця з вирубаними деревами.

Автор фото, Олег Паскарь

Письменник і сталкер Маркіян Камиш вважає, що “нелегальні туристи” в Зону також можуть допомогти з виявленням незаконних вирубок

“Треба робити це з прив’язкою до місця та дати (відеозапис годинника з датою, телефону і т.п. та усний коментар з приводу конкретного місця) та викладати матеріали у публічний доступ, розсилати у медіа з відповідними коментарями”, – радить Маркіян Камиш.

Так, на його думку, можна стимулювати громадські розслідування щодо того, чи справді Чорнобильський ліс вирубують незаконно.

“Ніхто не возитиме офіційних туристів на нелегальні вирубки”, – додає він.

Коли почнеться?

Рішення про вирубку 900 гектарів лісу в Зоні відчуження має пройти ще цілий етап узгоджень і перевірок.

Роман Бондаренко не виключає, що вирубка може і не початися у 2018 році.

Більше того, вона може виявитися досить дорогою для держпідприємства – ліс потрібно не лише вирізати, а й засадити заново.

Утім, впевнений керівник “Північної Пущі”, “якщо залишити все, як є, не буде виконуватися бар’єрна функція лісу з нерозповсюдження радіонуклідів”.

Про значення лісу у Зоні відчуження – біолог Сергій Гащак, Чорнобильський центр з проблем ядерної безпеки:

Автор фото, Сергій Гащак

Сергій Гащак з міжнародної радіоекологічної лабораторії Чорнобильського центру працює у лісах Зони вже багато років

У Зоні відчуження ліси – головний фактор стримування міграції радіоактивних речовин. Будь-який вплив на ліси призводить до дестабілізації.

Вони захищають поліські легкі ґрунти від ерозії, дефляції, очищають повітря від аерозолів, сприяють підвищеній зволоженості.

Зона відчуження тоді безпечна, коли вона під здоровим лісом.

Було б набагато краще, якби людина дозволила лісам розвиватися природним шляхом, а якщо і саджати щось, то листяні породи.

Треба не рубати, а берегти і найстаріші насадження регіону, їх дуже мало (може 10-15% у віці понад 100 років), але саме там можна знайти чимало рідкісних видів рослин і тварин.

З мого досвіду, найцінніші ліси ростуть у північно-західному секторі Зони (між селами Луб’янка, Товстий Ліс, Денисовичі, Вільча, Клівін), та на південному-сході (Кошівка, Паришів, Ладижичі).

У таких лісах можуть спокійно жити і зубр, і ведмідь, і багато великих птахів.

Стежте за нами в Telegram! Ми надсилаємо туди головні новини і добірку найкращих статей.

Західна Україна у воді. Чому вирубка лісів у Карпатах – не єдина причина затоплених будинків, пояснює еколог

Найбільше страждає Франківщина – негода дісталася до четвертої частини всіх населених пунктів, зруйнувала 125 кілометрів автодоріг і 29 мостів, затопила лікарню, де лікують хворих з коронавірусом. Держслужба з надзвичайних ситуацій заявляє про 320 врятованих людей із зони підтоплення та 300 евакуйованих.

Зранку в область вилетіли прем’єр-міністр Денис Шмигаль і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Шмигаль уже заявив, що затоплення перевищило масштаби паводку 2008 року – про що поки говорити складно. Тоді 6 областей на три місяці оголосили зонами надзвичайної екологічної ситуації.

На сьогодні, 24 червня, синоптики прогнозують дощовий паводок на річці Прут, а рятувальники його наслідки для Чернівеччини – можливе затоплення 8 сіл, сільськогосподарських угідь 3 районів, блоків сигналізації у селі Костичани та військової частини в селі Мамалига, автодороги та одного з районів Чернівців.

У соцмережах негоду активно обговорюють тільки з однієї позиції – треба просто перестати вирубувати ліси Карпат.

Чи справа лише в хаотичній вирубці, якими можуть бути наслідки цьогорічних паводків та як їм запобігти надалі – розповідає голова громадської організації “Українська природоохоронна група” Олексій Василюк.

Олексій Василюк: “З погляду збереження ґрунту – Карпати майже повністю вирубані”

– Про паводки на Західній Україні та їхні наслідки ми нині говоримо лише в контексті вирубки лісів Карпат – тобто мало дерев, які б затримували воду. Чи є це єдиною причиною такої негоди?

– Ні, однозначно ні, так говорити хибно, хоча наче екологам і вигідно було б так говорити. Є декілька причин, і всі вони є розхльобуванням помилок минулого.

Перша причина. Чому всі зараз говорять про паводки в Карпатах? Тому що затоплюються і змиваються будинки, у яких живуть люди. Це означає, що будинки побудовані там, де розливаються річки – у заплавах.

Заплава – це історично складений ландшафт, який утворюється у місці розливання річки. Заплава зберігається протягом тисячоліть, бо час від часу річка все одно її прочищає. Тобто вона може зарости деревами тощо, але буде новий великий паводок, який знову її відновить.

– Теоретично там не мало бути будинків, правильно?

– Звичайно. З погляду природи, там не мало бути будинків, тому що з певною регулярністю туди приходить велика вода, і вона повинна там протекти. Якщо щось є на її шляху, вона, скоріше за все, це зруйнує або принаймні заподіє шкоду.

Багато хто будується біля річок – це роблять або несвідомо, або свідомо, бо класно жити біля річки, престижно. І, звичайно, усі розраховують на те, що не буде великої води, або взагалі про це не думають. Коли вона приходить, стається те, що сталося зараз. Мені прикро за кожну родину, яка постраждала, але це очікувано.

Цей ландшафт річка прорила в горах, це надзвичайно велика сила, коли річка проклала маршрут конкретної форми у горах. Тобто головна причина, чому страждають люди: тому що вони побудувалися там, де колись могла прийти, і, власне, прийшла велика вода.

Друга причина – це рубки. Екосистема гірських лісів побудована трішки інакше, ніж, наприклад, на Поліссі, де є просто болота, торфовища, здатні накопичувати воду, скільки б її не було. Це рівнина, вода там може просто набиратися і утримуватися природним чином.

У горах круті схили і немає водойм, тому вода утримується, по-перше, самим лісом, поверхнею дерев, по-друге, ґрунтом, а ґрунт на схилах утримується корінням дерев, і ще є рослини з кореневою системою, яка може утримувати якусь частину води.

Оскільки Карпати дуже вологий регіон – там постійно йдуть дощі, випаровується вода, знову йдуть дощі – цикл організований таким чином, що скільки води випадає, стільки приблизно і випаровується. Більша частина цієї вологи випаровується швидше, ніж встигає стекти вниз.

Але, якщо на певній ділянці відбувається суцільна рубка – рубки в Карпатах, як правильно, відбуваються саме суцільні, вибіркові робити дуже незручно – дерева перестають утримувати ґрунт. Якщо після рубок пішли дощі, цей ґрунт змивається.

В принципі, усюди, де ліс вирубаний, він виросте, але ґрунт, який накопичувався впродовж останніх кількох століть – а це дуже складна штука утримати ґрунт в екстремальних умовах – уже змитий. З погляду збереження ґрунту – Карпати майже повністю вирубані.

Коли починаються дощі, більші за середні, вони вже не затримуються цими вирубаними в минулому ділянками, і вода просто стікає вниз. І це вже не просто вода, це потік бруду.

– Яка роль лісників?

– Лісники нам можуть сказати – у нас усе законно, у нас є стільки-то відсотків лісів, які ми вирубуємо цього року. Це чудово, ніхто не каже, що ви рубаєте більше, ніж по нормативах, але ваші нормативи не враховують і навіть не намагалися враховувати завдання збереження ґрунту як накопичувача вологи.

Це все наслідки розхльобування минулого, коли лісове господарство планувалося, і по сьогоднішній день планується, не враховуючи, що ліс важливий для накопичення вологи на гірських схилах. Неврахування цього маленького фактору зараз призводить до того, що ми можемо побачити на відео плаваючі автомобілі в Івано-Франківську.

Тепер головне: я не думаю, що хтось припинить рубати ліс у Карпатах, хоча це було б слушною ідеєю: поки не перестати рубати, краще не стане. Кожна наступна рубка збільшуватиме ризик таких подій. Але якщо навіть держава скаже: все, ми не рубаємо ліс, ситуація теж не зміниться, бо для відновлення цього ґрунту треба кілька століть.

– Ви вже зачепили механізм негоди, але я деталізую: падає великий дощ, вода починає стікати з гір, через відсутність дерев і ґрунту, які її затримують і уповільнюють, робить це стрімко разом з брудом і камінням, впадає в річки, до яких додається дощ – у такий спосіб води в річках стає багато. Нижче – їхні заплави забудовані, тому річки починають розтікатися там, де ці заплави мали бути?

– Так, вода просто розтікається. Побудовані будинки не змінюють ландшафту, однаково це рівна плоска ділянка вздовж берегів річки, де розтікається вода. Розташування будинків для такого об’єму води не має жодного значення. Для води не має значення, що під землею комунікації, електромережі.

Добре, що в Івано-Франківську, Ужгороді немає метро – була б катастрофа.

Ми дуже часто щось робимо, не враховуючи, що природа не братиме це до уваги. Думати, що природні явища і процеси нам ніколи не зашкодять, бо в нас технології, можемо дивитися на космічні знімки і спілкуватися з людьми з іншого боку планети… Це абсолютно не має жодного значення для дощу, який стікає гравітацією вниз по схилу.

Мені шкода кожну родину – це ж тисячі родин, життя яких повністю пішло з водою – але кожен з них сам винен. Кожен з них побудував будинок там, куди колись прийде велика вода. Якщо ці люди шукатимуть винного, то ними будуть не лісники, винними будуть вони самі. Лісники, звичайно, винні у своєму (йдеться про рубки – УП).

– Будинки вже побудовані, частина лісів Карпат уже вирубана, а ґрунт вже змитий. Що робити в такому випадку? Як має зараз діяти держава?

– Я думаю, що теоретично правильним рішенням буде зменшити обсяги суцільних рубок. Лісникам це не вигідно, це основний заробіток для великої маси людей, узагалі в горах, окрім як їхати заробітчанами, людям нема чого робити, як рубати ліс.

Але що виходить? Дядьку Петру в горах ніде працювати, крім як рубати ліс, а дядько Степан з його родиною повинен через це плисти річкою? Це ж не державницька позиція. Я розумію, що це проблема, але держава має її вирішити. Не можна через заробіток сотен людей залишати без домівок тисячі.

– Усі екологічні проблеми так чи інакше часто пов’язують зі зміною клімату. Можете простими словами пояснити, чи глобальна зміна клімату пов’язана з нинішніми паводками у селах Західної України?

– Раніше, у 60-их роках, казали “глобальне потепління”, зараз грамотно кажуть “глобальні зміни клімату”. У якому б регіоні України ми не жили, ми знаємо – клімат стає нестабільним.

Весна не починається в березні, осінь не починається у вересні, зима не починається у грудні. Через збільшення кількості вуглецю в атмосфері клімат дестабілізувався, і ця дестабілізація виявляється в тому, що більше немає звичних сезонів, і стаються пікові атмосферні явища – більші дощі, довша посуха, було два торнадо на Донеччині, уперше в історії України не було на Поліссі взимку снігу, найнижчий рівень води на Поліссі, перша пилова буря в поліському регіоні за історію планети…

– Якщо звужувати до паводків, то вони пов’язані зі зміною клімату збільшенням кількості опадів, які випали в одному регіоні?

– Тим, що клімат більше нестабільний, і в будь-який момент може бути значно більший дощ, значно сильніший вітер, посуха, несподіваний сніг. Зміни, які можуть відбутися, можуть бути більш руйнівними, ніж ми готові прийняти.

.– Велика вода, окрім руйнувань доріг, комунікацій, будинків, очевидно, впливає і на рослинний, і тваринний світ, який трапляється на її шляху.

– На відміну від людей, яких не так багато і які можуть перечекати, від’їхавши машиною трохи далі, більшість живих організмів цьому не можуть протистояти.

– Якими можуть бути найгірші наслідки?

– Важко сказати. Маса живих організмів, і рослин, і тварин, просто фізично знищена цим потоком. Зараз ще сезон розмноження, у більшості тварин дитинчата.

– Не можу не запитати про паводок 2008 року. Тоді території 6 областей оголосили зонами надзвичайної ситуації на 90 днів, найбільше постраждала Івано-Франківщина – повністю зруйновано понад 350 будинків, частково – 24 тисячі. Які ваші прогнози щодо цьогорічної повені – чи буде вона масштабнішою?

– Не можу сказати, бо не відстежую статистику.

– Тоді трохи інакше запитаю – які висновки, на вашу думку, Україна не зробила після повені 2008 року?

– Рубок менше не стало, політика лісового господарства принципово не змінилася. Заплави далі забудовуються…. це навіть досі законно. Тобто питання навіть не в тому, що десь там не врахували, не проконтролювали, а це досі законно!

– І очікувати масових переселень від людей, які побудувалися в заплавах, марно.

– У такому випадку там повторюватиметься те саме.

– Олексію, а які прогнози щодо тривалості цьогорічної негоди можна зробити?

– Не знаю, клімат нестабільний. Якщо завтра в Києві випаде сніг, я вам скажу те саме – вибачте, клімат більше не стабільний. Ми не можемо сподіватися на будь-яку його передбачуваність.

Повітряний моніторинг найзатопленіших районів Західної України

– Тобто поки йтиме великий дощ, доти затоплюватиме?

– У цьому випадку так. Імовірніше, його нічого не стримає в горах, тобто стримає лише частково, і цього вже достатньо, щоб таке (великі паводки – УП) ставалося.

– Підсумую. Що має зробити влада, як місцева, так і центральна – скоротити кількість суцільних рубок і законодавчо врегулювати поселення людей у заплавах річок?

– Треба законодавчо врегулювати обсяг рубок, саме суцільних рубок, і нарешті врегулювати забудову в заплавах. Звичайно, люди хочуть там селитися, не думають головою, але держава таки має думати.

Колись держава має подумати за людей, які не думають. Владу обирають, зокрема, щоб вона займалася безпекою людей.

Нам усім хочеться бути частиною якоїсь групи – місця, де можна говорити, слухати, радити та впливати. Якщо вам цікаві люди, історії, процеси навколо (та головне, як вони відбуваються і що буде у підсумку) – Клуб “Української правди” буде вашим найкращим варіантом. І нашим, мабуть, теж.

Ольга Кириленко, УП