Що таке напівперепрілий гній

0 Comments

Гній

Гній – це субпродукт тваринного походження, а потенційно – універсальне біоорганічне добриво. Правильне його використання є необхідною передумовою інтенсивного рослинництва. Там, де встановлено оптимальний зв’язок між рослинництвом і тваринництвом, зберігається природне повернення в ґрунт органічних речовин та елементів живлення. Тому утилізація гною є значним прихованим потенціалом, який забезпечує використання або повернення в господарський колообіг відходів тваринництва. Крім того, він ретельно контролюється державними органами. Дотримання санітарних норм потребує значних площ, які не завжди є.

Підстилковий гній

Підстилковий гній є сумішшю твердих і рідких виділень різних тварин разом з підстилкою. Його склад визначається кількістю і співвідношенням цих складових, а вони неоднакові для різних видів (і віку) тварин, залежать від якості та кількості кормів.

У великої рогатої худоби, коней та овець твердих виділень більше, а у свиней – менше, ніж рідких. За складом і удобрювальною цінністю ці виділення також нерівноцінні: понад 90 % усього фосфору міститься у твердих, 50-75 % азоту і 80–90 % калію – у рідких виділеннях. Що більше в раціоні концентрованих кормів, які засвоюються значно краще, ніж грубі корми, то менше у виділеннях сухої речовини, але більше азоту і фосфору.

Азот, фосфор і сірка твердих виділень усіх тварин входять до складу різних органічних сполук, вони стають доступними для рослин лише після мінералізації останніх.

У рідких виділеннях тварин усі елементи живлення знаходяться в легко мінералізованих або легкорозчинних формах і внаслідок мікробіологічних перетворень дуже швидко стають доступними для рослин. У твердих і рідких виділеннях у найрухливіших, а отже, доступних для рослин формах, знаходяться калій, кальцій і меншою мірою магній.

Свіжі виділення тварин як добриво не використовують, оскільки вони можуть містити багато насіння бур’янів, хвороботворних бактерій тварин і людини, забруднювати навколишнє природне середовище.

За ступенем розкладання підстилковий гній умовно поділяють на:

  • свіжий слабкорозкладений – рештки кормів і підстилка, які майже не змінили кольори й міцності;
  • напівперепрілий – це рештки кормів і підстилка, що набули темно- коричневого забарвлення, втратили міцність і легко розриваються; маса гною порівняно з вихідною зменшується на 10–30 %;
  • перепрілий – однорідна темно-коричнева маслоподібна маса, складові якої майже не розрізняються; на цій стадії втрачається половина вихідної маси гною й органічних речовин;
  • перегній – однорідна чорна сипка маса; його вихід становить до 25 % свіжого гною.

Найбільш удобрювальну цінність має напівперепрілий гній. У разі доведення його до перепрілого стану і перегною в 2–3 рази зменшується вміст органічних речовин, значно змінюється хімічний склад: унаслідок амоніфікації азотистих сполук втрачається значна кількість азоту.

Як підстилку використовують солому зернових і зернобобових культур, торф, тирсу, інші матеріали. Залежно від виду й кількості підстилки вона збільшує вихід

гною, впливає на його хімічний склад і втрати елементів живлення з нього. Підстилка вбирає рідкі виділення тварин, аміак, що знижує втрати азоту, калію та інших розчинних у воді елементів і газів.

Підстилка зменшує вологість гною. Він стає пухкішим, що пришвидшує мікробіологічне розкладання, полегшує навантаження, зберігання, транспортування і внесення гною. Вона має велике санітарно-гігієнічне значення, створює м’яке тепле і сухе стійло для тварин. Тому важливою якістю підстилки є її здатність вбирати рідини і гази (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Вбирна здатність підстилки

Вид підстилки

Вбирна здатність І кг сухої підстилки

води, л

аміаку, г

Солома жита озимого

Солома пшениці озимої

Для поліпшення вбиральної здатності соломи її потрібно різати на шматки розміром 8–10 см. Гній на такій підстилці щільніше укладається в штабель, під час зберігання втрачає менше азоту, краше заробляється в ґрунт.

Середньодобова кількість різних видів підстилкових матеріалів на одну голову худоби змінюється залежно від виду тварин, кількості та якості згодовуваних кормів, матеріально-технічних можливостей господарства (табл. 7.2).

Таблиця 7.2. Середньодобова кількість підстилки, кг на 1 голову худоби

Вид тварин

Солома зернових

Торф

Тирса

верховий

перехідний, низинний

Велика рогата худоба

Вихід гною залежить від кількості підстилки, виду тварин, тривалості стійлового періоду. Його можна розрахувати кількома способами. Наприклад, за використання на одну голову великої рогатої худоби за добу 2 кг соломи за стійловий період (200 діб) накопичується близько 7 т гною, а за використання низинного торфу – 20 кг за добу – вихід гною становить 12 т. Свині за рік продукують 1–1,5 т гною на одну голову, коні – 7 т, вівці – 0,5 т.

Якшо виходити з того, що суха речовина корму засвоюється тваринами лише на 50 %, а інша половина її перетворюється на гній і підстилка вбирає рідкі виділення у співвідношенні 1 : 4, то вихід гною (Н) можна розрахувати за формулою

де К – маса сухої речовини корму; П – маса підстилки.

Вихід гною також розраховують за формулою Н = 2 (К + П). Наприклад, у Франції кількість гною визначають множенням маси тіл худоби усього стада на коефіцієнт 25.

Для розрахунку виходу виділень від усього поголів’я худоби в господарстві його переводять в умовні голови за такими коефіцієнтами: корови й коні – 1,0; телята – 0,6; свині – 0,3; вівці й кози – 0,1; птиця – 0,02. Вихід твердих і рідких виділень від однієї умовної голови худоби становить 40 кг за добу. За річний норматив виходу рідких і твердих виділень з урахуванням 15 % втрат під час зберігання прийнято 9,5 т на умовну голову. До цієї кількості виділень усіх тварин, що є у господарстві, додають масу підстилкових матеріалів і отримують загальний вихід органічних добрив за рік.

Під час визначення маси гною, що зберігається в гноєсховищах або штабелях, потрібно враховувати його об’ємну масу: свіжого – 0,4, ущільненого – 0,7, напівперепрілого – 0,8, перепрілого – 0,9 т/м3.

У процесі зберігання (накопичення) гною під дією мікроорганізмів у ньому відбуваються різні зміни. Всі азотисті сполуки рідких виділень тварин розкладаються до аміаку – основної форми втрати азоту з гною. Азотисті сполуки твердих виділень тварин і підстилки також амоніфікуються, але значно повільніше, оскільки в них міститься багато клітковини і вуглеводів, які можуть легко розкладатися (пектин, крохмаль, цукор, органічні кислоти та ін.). Вони є енергетичним матеріалом для організмів, які засвоюють аміак, що виділяється. Чим грубший корм тварин і більш соломистий гній, тим більше в ньому безазотних сполук та клітковини, які легко розкладаються, і тим більше азоту закріплюється в білковій масі тіл мікроорганізмів.

Безазотні органічні речовин в анаеробних умовах розкладаються з підвищенням температури гною до 50–70 °С. Швидкість цього процесу гною залежить від вологості, температури, аерації і хімічного руйнування: швидше він розкладається за високої температури в умовах сильнішої аерації, а також за великого вмісту в ньому органічних сполук, що легко розщеплюються.

Залежно від способів накопичення і зберігання до внесення гною в ґрунт процеси розкладання його органічних речовин і втрати азоту можуть дуже відрізнятися. Використовують три способи зберігання гною: гарячий (пухкий), холодний (щільний) і гарячо-холодний (пухко-щільний).

За гарячого способу зберігання гній складають у вузькі, завширшки не більш як 3 м штабелі без ущільнення, де він швидко розігрівається до температури 60-70 °С. При цьому втрачаються великі кількості (20-30 %) азоту та органічних речовин. Гній має погану якість, що зумовлено нерівномірністю його розкладання: в одних місцях зазвичай у середині штабеля, він дуже розігрівається, в інших (по краях) – пересихає і погано розкладається. За такого способу зберігання втрачається багато гноївки.

За холодного способу зберігання видалений з тваринницьких приміщень гній складають у штабелі завширшки 5 м, заввишки 1,5-2 м і відразу ущільнюють. Зверху його накривають шаром 10-15 см торфу, різаної соломи або ґрунту. В ущільненому штабелі температура взимку не підіймається вище за 25 °С, а влітку – за 30–35 °С. Мікробіологічні процеси уповільнюються, тому втрати органічних речовин та азоту мінімальні. Напівперепрілий гній взимку утворюється через 3–4 міс, перепрілий – через 7–8 міс після закладання штабелю.

За гарячо-холодного способу зберігання гній спочатку вкладають шарами 80– 100 см, а після підвищення температури в шарі до 55–60 °С його ущільнюють. При цьому температура знижується до 30–35 °С, що відповідає холодному збері-

ганню. За такого способу напівперепрілий гній утворюється через 1,5–2 міс, перепрілий – через 4–5 міс.

Найліпший гній отримують при утриманні худоби на глибокій підстилці. На початку стійлового періоду в приміщенні шаром 20–30 см насипають торф вологістю не більш як 50 % із розрахунку 300 кг на одну корову. Потім на шар торфу кладуть шар соломи. Через кожні 10 днів насипають новий шар торфу або різаної соломи.

У групових секціях з глибокою незмінною підстилкою використовують солому злакових культур. Підстилку замінюють 1–2 рази на рік при кожній заміні поголів’я худоби. Спочатку настеляють солому шаром 20–30 см. Через кожні 3–7 днів кладуть свіжу солому шаром 10 см. Цю технологію застосовують на фермах з виробництва молока з безприв’язним утриманням корів, під час вирощування ремонтних телиць і нетелів за групового утримання молодняку.

Санітарний стан повітря на фермі значно впливає на здоров’я та продуктивність тварин із великої кількості “шкідливих” газів найпоширенішим у тваринницьких приміщеннях і небезпечним за токсичною й подразливою дією є аміак (NH3). Гранично допустима концентрація аміаку для дорослих тварин становить 20, а для молодняку – 10 мг/м3 повітря. Одним з можливих шляхів ефективної мінімалізації викидів газів у приміщеннях може бути включення альгінатів в утилізацію відходів. Альгінати – це гідролізат бурих водоростей, що складається з натурального полісахариду поліуронових кислот. їх особливістю є високий вміст альгінових кислот (8–54 % сухого залишку), яких у зелених і червоних водоростях немає. Саме вони діють як біологічний активатор розвитку автохтонної і сапрофітної мікрофлори в органічних відходах. Вони здатні поглинати продукти дегенерації органічних решток, а саме – їх газоподібні і леткі форми, тим самим знижуючи виділення “шкідливих” газів і неприємних запахів. Виділення аміаку під час зберігання та переробки гною при цьому зменшується на 40–50 %.

Гній заготовляють також на вигульних майданчиках і в польових загонах, де як підстилку використовують солому і торф. Забирають його один–два рази на рік і вивозять у поле, складуючи в ущільнені штабелі. Такий гній досить високої якості, він майже не втрачає аміаку. Важливо правильно визначити розмір гноєсховища (кращий варіант – для зберігання гною упродовж 240 днів).

Гноєсховища (котлованного й наземного типу) будують не ближче за 50 м від тваринницького двору і 200 м – від житлового приміщення (власного і сусідів). Дно гноєсховища має бути водонепроникним і мати нахил у бік збірника гноївки, який будують із розрахунку 1,3 м3 на кожні 100 т гною. Можна передбачити покриття гноєсховища парусиною.

Для вивезення гною на поле взимку під штабель готують майданчик – очищають його від снігу і вкривають шаром торфу або різаної соломи завтовшки 20 см. Штабель формують заввишки 1,5–2 м, завширшки 4–5 м, укривають шаром торфу або різаної соломи (до 25 см). Штабелі розміщують по полю так, щоб при внесенні гною було якомога менше холостих проїздів гноєрозкидачів.

Відстань між рядами штабелів (Вр) має дорівнювати робочому ходу гноєрозкидача. Її визначають за такою формулою:

Вр = 10 000 • Т : Н • Ш,

де Т – вантажопідйомність гноєрозкидача, т; Н – норма гною, т/га; Ш – ширина розкидання гною, м; 10 000 – площа 1 га, м2.

Відстань між штабелями в ряду (Вш) розраховують за формулою

де М – маса штабеля, т.

Гній є одним із джерел забур’янення полів. У середньому в 1 кг свіжого гною міститься від 50 тис. до 5 млн насінин бур’янів, значна частина яких життєздатна.

Насіння бур’янів потрапляє в гній кількома шляхами: разом із кормами: насіння що пройшло через травний канал коней, зберігає 10–12 % схожості, корів – 24–27, свиней – 7–8 %; найбільш життєздатнішим є насіння щавлю малого, лободи, ромашки та ін.; із підстилкою; внаслідок потрапляння насіння рослин, що ростуть на буртах, за тривалого зберігання гною.

У процесі зберігання силосу насіння бур’янів зазвичай втрачає схожість через 2–3 міс.

У свіжому гною міститься велика кількість насіння бур’янів, причому в різні пори року вона неоднакова. Найбільше схожого насіння у гною буває в другій половині літа та восени, коли худобу випасають. У зимово-весняний період у свіжому гною його в 2–10 разів менше. Це пов’язано з тим, що в стійловий період тварин годують кормами, які містять незначну кількість схожого насіння (силос, коренеплоди та ін.).

За неправильного зберігання гною в буртах бур’яни дружно проростають, що призводить до вторинного засмічення органічних добрив насінням бур’янів. Так, кількість життєздатних насінин у літній період може збільшуватись у 10–50 разів.

Застосування підстилкового гною розпочинають із розподілу наявної його кількості в господарстві між сівозмінами і поза ними в такому порядку: овочеві, прифермські кормові, польові.

Овочеві культури найвибагливіші до родючості ґрунту, але реакція їх на органічні добрива неоднакова. Найліпше на них реагують сланкі культури (огірок, кабачок, гарбуз, кавун, диня і т. д.), а також цибуля, часник, капуста білоголова і цвітна, зеленні культури, редиска.

Гній вносять під кормові культури на полях поблизу ферм, що знижує транспортні витрати. Найчутливіші з них – кукурудза, однорічні й особливо багаторічні трави, кормові коренеплоди.

У польових сівозмінах гній вносять під кукурудзу на зерно, буряк цукровий, картоплю, озимі зернові. Широко практикують його внесення в чистий і зайнятий пар.

Норми гною залежать від ґрунтово-кліматичних умов, його кількості і якості, способів внесення, біологічних особливостей сільськогосподарських культур, економічної доцільності та екологічної безпечності. На Поліссі під просапні культури вносять 30–60 т/га гною, зокрема під буряк цукровий – 40–50, картоплю – 50– 60, кукурудзу – 30–40, під зернові – 20–30 т/га; в Лісостепу під просапні культури – 40–50 т/га, в районах недостатнього зволоження – 20–35, під зернові – 20–25, на еродованих ґрунтах – 40–60 т/га; в Степу на богарних землях під зернові колосові – 20–25 т/га, під просапні – 30–40, на зрошуваних землях під просапні – 60–80 т/га.

Підстилковий гній вносять на поля гноєрозкидачами і в той самий день заробляють у ґрунт, оскільки не заораний упродовж доби гній втрачає до 50 % аміачного азоту. Глибина заробляння гною в ґрунт залежно від ґрунтово- кліматичних умов і ступеня його розкладання змінюється від 15 до 30 см. За мілкого заробляння у вологому ґрунті розкладання його пришвидшується, за глибокого – уповільнюється. За нестачі вологи (в засушливих умовах) мілке заробляння затримує розкладання гною і ще більше висушує ґрунт. На ґрунтах легкого гранулометричного складу гній потрібно заробляти глибше.

У разі локалізації основного внесення гною (у борозни, в рядки) мінімальні норми його зменшують у 2 рази, за локального внесення під час садіння (в ямки) – в 4 рази.

Локалізація та зменшення норм внесення за будь-якого способу застосування гною значно підвищує оплату його одиниці приростом урожаю першою культурою. За узагальненими даними ННЦ “Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського”, 1 т гною залежно від норми і ґрунтово-кліматичної зони окуповується такими приростами врожаю, ц: картоплі – 1,3-2,2, буряку цукрового – 1,9-3,8, зернових колосових – 0,13–0,29, пшениці озимої – 0,07–0,28, кукурудзи – 0,2–0,3; при внесенні гною з мінеральними добривами прирости врожаю відповідно становлять, ц: 0,27–2,0, 1,1-3,0, 0,06–0,19, 0,14–0,22. Зазвичай 1 т гною, внесеного у сівозмінах Полісся, забезпечує приріст урожаю 1,2 ц, в Лісостепу – 0,8, у Степу – 0,6 ц у перерахунку на зерно.

Із внесеного у ґрунт гною в перший рік рослини використовують 20–30 % азоту, 30–40 – фосфору і 60–70 % калію загального їх вмісту. Отже, порівняно з мінеральними добривами азот у перший рік засвоюється гірше, фосфор – майже вдвічі краше, а калій майже так само, як і з мінеральних добрив. Тому гній насамперед потрібно доповнювати мінеральними азотними добривами. Зазвичай необхідно не більш як 75 % потреби культур в азоті задовольняти за рахунок гною. Це підтверджується і відповідними розрахунками. Наприклад, якщо напівперепрілий солом’яний гній містить 0,5 % азоту, 0,25 – Р2O5 і 0,6 % К20, то при нормі його внесення 30 т/га в ґрунт надходить 150 кг азоту, 75 кг Р205 і 180 кг К2O. В перший рік культури засвоюють: азоту 45 кг/га (30 %), Р2O5 –26,3 (35 %), К2O 108 кг/га (60 %) за співвідношення N : P2Os : К20, що дорівнює 1,7 : 1,0 : 4,1.

Більшість сільськогосподарських культур найбільше засвоює азоту, потім калію і менше фосфору в таких співвідношеннях N : Р205 : К20: зернові колосові – 2,8 : 1 : 1,9, трави – 3,5 : 1 : 3,0, зернобобові – 5:1:2. Калієфільні культури засвоюють більше калію: картопля – 3:1:4, коренеплоди – 3–4 : 1 : 4–6, соняшник – 2:1: 6–7. Отже, всі культури за винятком соняшнику при удобренні гноєм потребують додаткового внесення азоту з мінеральними добривами. На другий і в наступні роки елементи живлення з гною продовжують засвоюватися культурами сівозміни. Азот, фосфор і калій інша культура на другий рік засвоює відповідно 15–20, 10–15, 10–15 %, на третій рік – 10–15, 5–10, 0–10 %.

Тривалість післядії гною залежить від ґрунтово-кліматичних умов, зокрема від гранулометричного складу ґрунту. На піщаних і супіщаних ґрунтах сумарна його дія триває 3–4 роки, на легко- і середньосуглинкових – 6–8, на важкосуглинкових і глинистих – 10–12, іноді – 16 років. За дією на продуктивність культур гній не поступається мінеральним добривам, внесеним в еквівалентних кількостях, а на ґрунтах легкого гранулометричного складу бідних на органічні речовини навіть переважає їх.

Найвищий ефект спостерігається за сумісного внесення гною (органічних добрив) і мінеральних добрив, тобто у разі доповнення нестачі елементів живлення гною елементами мінеральних добрив. Проте на практиці гній вносять лише під одну–дві культури сівозміни, а під інші культури, з урахуванням післядії гною, вносять лише мінеральні добрива.

Під час зберігання із гною стікає гноївка – цінне швидкодійне добриво. Гноївка, що накопичується у гноївкозбірниках біля тваринницьких приміщень, містить 0,1 % азоту, 0,03 – Р2O5, 0,28 % – К2O, тоді як гноївка у гноєсховищах містить 0,26 % азоту, 0,06 – Р2O5 і 0,58 % К2O. Отже, гноївка – це азотно-калійне добриво.

Для зниження втрат азоту в гноївку добавляють відпрацьоване моторне мастило із розрахунку 3–4 л на 1 м2 поверхні. Зі свіжого гною виділяється 10–15 % гноївки, а за гарячого способу зберігання гною – ще більше.

Із гноївки найліпше виготовляти компости. Без компостування норма її внесення становить 10–20 т/га. Підживлення просапних культур нормою 5–7 т/га для

першого підживлення і 8-12 т/га – для другого проводять на глибину 8-12 см. Для підживлення озимих, пасовищ і сіножатей гноївку (3–5 т/га) у 2–3 рази розбавлять водою. Проте, якщо вміст у ній азоту менший за 0,2 %, розбавлення не потрібне. Вважають, що 1 т гноївки підвищує врожайність культур на 0,1 т (у перерахунку на зерно).

Гній як добриво: особливості використання, норми внесення

Традиційно для збагачення ґрунту в саду і городі застосовують цінне природне добриво тваринного походження – гній. Ця назва походить від давньоруського “навозити”, що означає “те, що привозять”. В цілому, гній являє собою продукти життєдіяльності – екскременти сільськогосподарських тварин (корів, коней, овець, кіз і свиней), а також їх суміші в різноманітних пропорціях. Такі добрива недороги і органічні, їх можна регулярно використовувати у вигляді природного джерела поживних речовин для різних рослин.

Корисні властивості гною

За статистикою, близько 90% урожаю овочів і злаків дістається як корм тваринам, які переробляють його в екскременти. Людина давно навчилася використовувати дані продукти життєдіяльності для підвищення врожайності різних сільськогосподарських культур за допомогою переробки гною в добриво. Його використання на полях, в саду і городі в якості натурального кладезя корисних речовин, що живлять грунт і кореневу систему рослин, цілком виправдано. Активна мікрофлора є підходящою підживленням і джерелом енергії для ґрунту різних видів. З її допомогою можна істотно поліпшити фізіологічні характеристики ґрунту, мінімізувати шкідливий вплив гербіцидів і нітратів.

Одержуване природним шляхом органічне добриво гній характеризується такими корисними властивостями:

  • володіє здатністю привносити в грунт велику кількість різних мікроорганізмів і підвищувати в ній рівень гумусу, що є цінним джерелом живлення рослин;
  • являє собою комплексне, поступово діюче добриво, рівномірно підгодовує рослини поживними речовинами;
  • розкладаючись в грунті, збагачує прикореневу систему рослин вуглекислим газом, що сприятливо впливає на протікання процесу фотосинтезу;
  • з його допомогою можна ефективно збалансувати склад ґрунту. Цей вид добрива підвищує пухкість і проникність для води і повітря важких глинистих ґрунтів, в той же час надає легким піщаним і суперпісчаним грунтам в ‘язкість і здатність краще утримувати вологу.

За допомогою добрива гноєм можна суттєво підвищити врожайність ґрунту безпосередньо після його внесення, а також у наступні роки. Таке органічне добриво діє поступово і довготривало (на глинистих грунтах ефект підживлення гноєм зберігається до 5-6 років, на суперпісчаних – близько 3-4 років). Перевагою використання гною як добрива є універсальність – його можна вносити до ґрунту будь-якого типу.

Переробка гною в добриво

Залежно від заготівлі гною та способу його зберігання, отримують добриво з різними характеристиками. Розрізняють такі способи переробки гною в добриво:

  • пухке зберігання без ущільнення (наприклад, при укладанні в мішки, бурти) – супроводжується відчутними втратами поживних органічних речовин і азоту, з відповідним зниженням якості гною. З додаванням у гній невеликої кількості (близько 3%) фосфоритного борошна втрати азоту в добриві можна мінімізувати;
  • щільний (холодний) спосіб зберігання гною – в тінистому місці необхідно розчистити майданчик з щільним грунтом, на ньому шаром з товщиною близько 25 см укладають суху підстилку для вбирання навізної жижі (суху землю і листя, торф). Зверху з ущільненням шарами вкладається гній – у чергуванні з прошарками ретельно провітреного торфу або землі. Навізну купу висотою 1,5-2 м необхідно укрити плівкою або шаром торфу, землі, сухим листям, снігом, збоку обкласти дерном. Таким чином можна зберігати гній взимку, на весняно-осінній період над купою потрібно буде спорудити навіс для захисту від опадів.

Необхідно стежити, щоб у процесі зберігання не було перезволоження і пересихання гною, а також його заростання бур ‘янами.

Види гною та особливості його використання

Залежно від походження (виду тварин, способів їх харчування, використовуваної підстилки), а також способу заготівлі та ступеня розкладання склад гною значною мірою відрізняється за своїми якісними характеристиками.

Традиційно для збагачення ґрунту в саду і городі використовують такі види даного природного добрива:

  • кінський гній – відрізняється високою повітряністю, пористістю і пухкістю структури, швидкістю розкладання з виділенням значної кількості азоту і тепла (при температурі близько 50-70 ° C). Даний вид активно застосовують для добрива ґрунту і підживлення рослин у теплицях і парниках, а також для збагачення важких і непідродинних ґрунтів. Норма внесення кінського гною – близько 4-6 кг на 1 м2. Його можна змішувати з тирси, при цьому слід враховувати, що після їх перепрівання в ґрунт рекомендується додавати вапно. Кінським гноєм можна розжитися на стайнях, а також у центрах кінного спорту, тирсою – на пилорамі;
  • гній великої рогатої худоби – характеризується напівжидкою важкою і водянистою структурою, розкладається при невисоких температурах (близько 15-25 ° C), незначно зігріваючи при цьому ґрунт. Щоб підвищити температуру розкладання гною, його змішують з деревними тирсами в пропорції 3:1. У гнозі великої рогатої худоби можуть розмножуватися пластинчасті гриби-поганки, що негативно впливають на зростання рослин. Запобігти появі і зростанню грибів у гноті нескладно – для цього необхідно додати в ґрунт трохи вапна (близько півкілограма на 1м2 ґрунту). Коровий гній – дешеве і зручне в застосуванні органічне добриво, не надто багате поживними речовинами, водночас для збагачення ґрунту його можна використовувати в значних кількостях (норма внесення – 6-10 кг на 1 м2). Цей різновид добрива чудово утримує воду, завдяки чому підходить для збагачення піщаних і суперпісчаних видів ґрунту. Навозом великої рогатої худоби в надлишку і недорого можна розжитися на тваринницьких фермах;
  • гній дрібної худоби (овець, кіз тощо) – містить значну кількість поживних речовин, відрізняється сухістю і щільною структурою, внаслідок чого розкладається повільно при досить високих температурах розкладання (близько 70 ° C). Для прискорення процесу такий гній рекомендується змішувати з коров ‘ячою навізною жижею. Даний вид добрива підходить для підживлення ущільнених глинистих, суглинистих ґрунтів і холодних ґрунтів, обігріву грядок і грунту в теплицях;
  • кролячий гній – багатий на азот, калій і фосфорну кислоту. Таке органічне добриво з успіхом замінить хімічні підживлення. Рекомендується використовувати кролячий гній восени і взимку – його вносять розсипом на очищену від урожаю землю, в тому числі можна розкидати його прямо на сніговий покрив (навесні він розчиниться в танучому снігу і ефективно удобрить грунт). Два роки добрива ґрунту кролячим гноєм зроблять землю легкою, пухнастою і родючою. Крім того, на відміну від кінського і коров ‘ячого гною, кролячий не вносить у ґрунт численні насіння бур’ янів;
  • свинячий гній – підходить для теплих і легких ґрунтів, характеризується напівжидкою структурою і високою кислотністю, тривалим розкладанням при невисоких температурах, а також значним вмістом насіння сорних рослин. Цей вид гною значно посилює кислотність ґрунту, тому слід вносити його з обов ‘язковим додаванням до ґрунту вапна – з розрахунку 0,5 кг вапна на 100 кг свинячого гною. Для посилення поживної цінності та прискорення розкладання даний вид гною змішують з конячим.

Відповідно до ступеня розкладання гною, можна виділити його такі різновиди:

  • свіжий – при потраплянні в грунт він здатний гнітити діяльність і навіть призвести до хвороби і загибелі рослин (внаслідок виділення значної кількості вуглекислого газу і “пережігання” їх прикореневої системи). Крім того, у свіжому гноті містяться різні шкідливі добавки – значна кількість насіння бур ‘янів, які при попаданні в грунт можуть проростати, а також яйця глистів, грибні суперечки і т. п. У свіжому і слаборозкладеному гноблі солома повністю зберігає зовнішній вигляд і міцність;
  • напівперепрілий – у ньому солома набуває темно-коричневого кольору і розповзається. Такий гній можна додавати при перекопуванні ґрунту восени (з розрахунку 5 кг на 1 м2). Крім того, можна підгодовувати рослини за допомогою його слабо концентрованого розчину (для цього знадобиться 1 кг гною на 10 л води) – така підживлення буде корисною для огірків, капусти, кабачків, а також гарбуза і шпинату. При появі бур ‘янів дані овочеві грядки нескладно прополювати, а в наступному році на тому ж місці замість зазначених овочів можна висадити помідори, а також коренеплоди – картоплю, буряк або моркву;
  • перепрілий – такий гній у вигляді чорної однорідної субстанції, в якій солома повністю розклалася, становить близько 50% первісної маси. При перекопуванні ґрунту його додають з розрахунку 10 кг на 1м2. Крім того, перепрілий гній додають у ґрунтовну суміш для розсади – для цього необхідно взяти 1 частину гною і 2 частини ґрунту. Для приготування водного розчину знадобиться 2 кг такого гною на 10 л води;
  • перегною – найбільш цінне і універсальне добриво органічного походження, багате різноманітними поживними речовинами. Перегний виходить шляхом остаточного розкладання гною і має вигляд пухкої землістої маси. Перегнилий гній підходить для різних видів рослин, сприяючи повноцінному розвитку і істотному поліпшенню смаку всіляких коренеплодів. Його додають у різноманітні ґрунтові суміші і використовують для розсади, а також мульчування. При осінньому та весняному перекопуванні в ґрунт додають гній з розрахунку 1:4.

Правила внесення гною

Існують деякі універсальні правила використання гною як добрива, дотримуючись яких, можна уникнути при підживленні захворювання і псування рослин і отримати відмінний урожай:

  • незалежно від виду ґрунту і вирощуваних на ньому сільгоспкультур, не вносьте в землю свіжий гній – щоб уникнути виділення надлишкової кількості газів і тепла в процесі його первинного розкладання, з подальшим пошкодженням прикореневої системи;
  • як добриво традиційно застосовують гній. Залежно від стадії перегнивання, поживні хімічні речовини, які спочатку знаходяться в гною в пов ‘язаному стані, за допомогою переробки мікроорганізмами вивільняються, перетворюються в легко засвоювані форми і поступово надходять як підживлення до кореневої системи рослин;
  • слід уникати контакту гною з молодими втечами, стеблями і листям, оскільки внаслідок цього може статися їх вигорання і пережігання;
  • до того як застосовувати гній як добриво, слід дати йому час для перегнивання, інакше він втрачає значну частину своєї поживної цінності;
  • додавання соломи в гній уповільнює процес його розкладання;
  • глибина внесення гною залежить від стану ґрунту. Після розкидання даного добрива ґрунт перекопують. При цьому слід враховувати, що для важких ущільнених видів ґрунту рекомендується зачіпати гній на глибину до 12 см, а для легких піщаних і швидко просихаючих – на глибину багна лопати (близько 20 см);
  • при розрахунку дози добрива гноєм необхідно враховувати родючість ґрунту, види вирощуваних культур, а також періодичність внесення добрив.

Добриво консельним гноєм – відео

Як використовувати гній

Для отримання хорошого врожаю на дачній ділянці потрібний ґрунт із високою біологічною активністю. що потрібно для цього зробити? Від дачника потрібно лише внесення органічних добрив, щоб у грунті могла комфортно розвиватися ґрунтова живність. Кращою їжею для мешканців ґрунту вважається добриво з коров’ячого, кінського, свинячого та кролячого гною.

  1. Чи потрібний гній на дачній ділянці?
  2. Види використовуваного гною
  3. Переробка гною у добрива

Чи потрібний гній на дачній ділянці

Який дачник не мріє зібрати з ділянки за один сезон один чи два хороші врожаї? Як би ви не змінювали місця посадки рослин, ґрунт поступово виснажується і з кожним роком урожай стає меншим. Земля потребує вашої допомоги. Внесення органічних добрив допоможе зберегти родючість землі та вберегти рослини від багатьох захворювань. Вітаміни і мікроелементи потрібні не тільки людині, але й мікроорганізмам, що живуть у ґрунті, що впливають на загальну структуру ґрунту.

Як добрива використовують гній різних тварин, перепрілі листя і трава. Основне правило садівника та городника – правильно вносити добрива з урахуванням типу ґрунту та вимог рослин.

Види використовуваного гною

Кінський гній

Зміст поживних речовин у великій кількості і чудова властивість розігріватися і розкладатися в короткі терміни робить кінський гній найкращим добривом, що використовується на присадибній ділянці.

Застосування кінського гною як удобрення покращує якість ґрунту:

  • кількість вуглекислого газу в ґрунті значно збільшується;
  • створюється оптимальний тепловий, водний та повітряний режим;
  • фізико-хімічний склад стає набагато якіснішим;
  • спостерігається розпушування глинистого ґрунту;
  • корисні мікроорганізми стають активнішими;
  • піщані ґрунти краще утримують вологу.

Кінський гній добре використовуватиме для підживлення огірків, картоплі, кабачків, капусти, гарбуза та інших овочів. Особливо добре використовувати гній у парниках для розсади та теплолюбних рослин.

Використання кінського гною у великій кількості на дачі може зашкодити присадибній ділянці.

Кролячий гній

Зміст калію та азоту в оптимальних пропорціях та багато корисних мікроелементів дає можливість використовувати на грядках кролячий гній як добриво. На відміну від коров’ячого гною у ньому немає насіння бур’янів. На грядки кролячий гній розкидають восени. До весняної посадки овочів він встигає трохи перепріти і стати менш агресивним.

Популярністю серед дачників користуються рідкі підживлення:

  1. У ємність насипається кролячий гній на ½ частина.
  2. Другу частину заповнюють водою.
  3. Протягом 10 днів перемішують один раз на день.
  4. На одну частину готового розчину додають 5 частин води.

Квітникари використовують порошок з кролячих кульок змішаний із землею в пропорції 1:1.

Свинячий гній

Щоб використовувати свинячий гній як добриво, необхідно спочатку визначити тип ґрунту. Для вапняного типу ґрунту гній забезпечить гарний живильний шар, що сприяє швидкому зростанню рослин. У родючі ґрунти спочатку роблять опилкову підстилку, а потім вносять свинячий гній. Найкраще користуватися гноєм, що перегнив.

Не рекомендується використовувати свинячий гній у парниках чи теплицях.

Коров’ячий гній

Як і будь-який інший гній, коров’як необхідно використовувати без надмірності. Надмірне внесення коров’ячого гною як добрива на грядки призведе до високого вмісту нітратів у овочах, що вирощуються, що небезпечно для людського організму.

Популярність та успіх застосування коров’яку на дачних ділянках обумовлений:

  • Ефективністю натурального підживлення ґрунту.
  • Мінімальні фінансові витрати.
  • Гарною реакцією рослин на добрива.
  • Працює не лише як добрива, а й як природний захист овочів від багатьох захворювань.

У ґрунт вносять свіжий і перепрілий гній. Свіжий коров’як вносять перед перекопуванням ділянки восени або обприскують і поливають рослини приготованим настоєм у сезон. Перепрілий гній використовують під час перекопування навесні або восени, для поливу, обприскування та мульчування рослин.

Не можна поливати рослини свіжим розчином коров’яку, щоб не обпалити коріння та листя.

Настоєм коров’яку поливають перці, гарбузові, салати, огірки, буряк, капусту, томати. Останній полив роблять за 25 днів до збирання врожаю. Не використовують коров’як для кольрабі, редьки, редиски, гороху. Підживлення гною як органічним добривом необхідне для рослин із тонкими стеблами та блідим забарвленням.

Поливати рослини потрібно по канавках чи борозенках, а не зверху на листя.

Переробка гною у добрива

Гній може бути використаний у свіжому вигляді або після зберігання. Кожен вид гною є свої специфічні способи використання та зберігання.

Кінський гній у свіжому вигляді вносять у ґрунт під осіннє перекопування. Усього 4 кг на квадратний метр грядки. Поруч із огірками в теплиці встановити бочку з розведеним до рідкого стану кінський гній. Вуглекислота, що виділяється під час бродіння, надає сприятливий вплив на рослини. Гній у бочці щодня перемішують для поліпшення бродіння. На грядці овочі попередньо поливають, а потім під корінь кожної рослини підливають рідку болтанку, приготовлену з 10 л води та 1 кг гною.

Кінський гній як добрива краще зберігати холодним способом, щоб максимально зберегти азот, що міститься в ньому, і забезпечити рівномірне розкладання органічних речовин. Для укладання табелів необхідно відвести спеціальне місце.

Щоб отримати якісне добриво необхідно дотримуватися черговості укладання шарів:

  • до 30 см сухого листя або торфу;
  • мінімум 15 см гною кінського;
  • фосфоритне борошно (на тонну гною до 20 кг);
  • вивітрився низинний торф;
  • кінський гній шаром до 15 см;
  • торф.

Шари торфу та гною чергуються до повного укладання штабеля. Верхній шар – очерет або сухе листя.

Кролячий гній збирають в окрему купу. Як високоякісне добриво його можна використати за два роки.

Свинячий гній у рідкому вигляді компостують і залишають, щоб він перегнив. Закладений з осені гній до весни накопичує поживні речовини і стає більш продуктивним. Сухий гній дачники підпалюють, що значно знижує його кислотність. Якщо ви тримаєте господарство, закладайте компостні купи по місяцях. Коли гній перегниває, зникає неприємний запах і на вигляд він має майже однорідну консистенцію.

Переробка коров’ячого гною у добрива трохи відрізняється від переробки та підготовки гною інших тварин. Для приготування живильного коктейлю знадобиться велика ємність. На 5 цебер води додають відро коров’яку. На відро настою додають 50 г деревної золи, що значно збагатить удобрення калієм. Витримується настій 14 днів. Щодня добрива ретельно перемішують. Перед поливом рослин настій розбавляють водою 1:2.

Коров’ячий гній можна зберігати. Його потрібно укласти на чисту рівну поверхню та накрити зверху плівкою. Весною такий гній можна використовувати на грядках.

На своїй дачній ділянці використовуйте той гній, який вам вдається дістати і не забувайте про міру застосування добрив, щоб не зашкодити рослинам та собі.

Відео: удобрення троянд гною

Кінський гній як добрива

Щоб рослини на вашому городі активно росли і розвивалися, їх потрібно підгодовувати. Як підживлення можуть використовуватися різні добрива: як органічні, так і мінеральні. Одним із найпоширеніших та найефективніших органічних добрив є гній, зокрема, кінський.

Кінський гній як добриво: застосування його на дачі

Кінський гній вважається найкращим добривом, оскільки він містить велику кількість поживних речовин, зручний для застосування як обігрів для теплиць. Не дарма його ще називають гарячим, тому що він має властивість швидко розігріватися та розкладатися.

Якість кінського гною безпосередньо залежить від застосовуваної підстилки:

Солома здатна вбирати більше виділень і втрачає менше азоту.

Застосування як підстилка торфу є найкращим варіантом, кінський гній із тирсою – найгіршим.

Слід пам’ятати, що бездумне використання кінського гною на дачі у великих кількостях може завдати непоправної шкоди вашій присадибній ділянці.

Склад кінського гною

Кінський гній складається з:

  • 70% води;
  • 26% органічних речовин;
  • азоту;
  • калію;
  • фосфорної кислоти.

Чим корисний кінський гній?

Підживлення кінським гноєм сприяє покращенню якості ґрунту:

  • забезпечує оптимальний повітряний, водний та тепловий режими;
  • збільшує вміст вуглекислого газу;
  • глинистий ґрунт робить більш пухким;
  • у піщаній землі затримує вологу, не даючи вимиватися поживним речовинам;
  • активізує життєдіяльність корисних мікроорганізмів;
  • покращує фізико-хімічний склад ґрунту.

Що можна удобрювати кінський гній?

Дане добриво підійде для підживлення різних плодоовочевих культур:

  • огірки;
  • кабачки;
  • гарбуз;
  • капуста;
  • картопля та багато інших.

Кінський гній підійде для вирощування розсади в парнику або як добрива грунту теплолюбних рослин спочатку.

Як використовувати свіжий кінський гній?

Свіжий гній найкраще вносити восени під перекопування. На 1 квадратний метр землі вносять 4-6 кг гною.

Свіжий гній можна розвести в бочці до напіврідкого тесту. Якщо поставити таку бочку «бродити» в теплицю до огірків, вони почнуть зростати швидше. Однак слід пам’ятати, що таку діжку потрібно буде щодня помішувати. В результаті виділятиметься вуглекислота, яка благотворно впливає на рослини.

Як підживлення можна використовувати рідкий кінський гній: настій готують із розрахунку один літр гною на 10 літрів води. Перед тим, як удобрювати рослину рідким кінський гній, напередодні його поливають. Рідку болтанку з гноєм підливають безпосередньо під корінь рослини.

Як зберігати кінський гній?

Важливо правильно організувати зберігання кінського гною. Існує два способи зберігання:

  • холодний: укладання гною в польові штабелі, які після укладання ущільнюють і засипають ґрунтом;
  • гарячий: укладання гною штабелями (ширина одного шару – 50-70 см) без ущільнення.

Кінський гній найкраще зберігати холодним способом. Тоді він втратить менше азоту, не перегріється, і органічні речовини будуть розкладатися рівномірно.

Укладання штабелів має відбуватися у спеціально відведеному місці. Шари укладають у такому порядку:

  • звичайний ґрунт, торф або сухе листя товщиною 30 см;
  • гній (15 см);
  • посипання фосфоритним борошном (на одну тонну гною потрібно 20 кг борошна);
  • низинний торф, що вивітрився;
  • наступний шар гною;
  • торф;
  • гній тощо.

Таким чином, чергують шари торфу та гною. Зверху накривають плівкою, сухим листям або очеретом.

Кінський гній є одним із найкращих добрив. Підгодовуючи землю таким гноєм, ви зможете отримати добрий урожай, оскільки ґрунт постійно буде збагачений поживними речовинами.

Кінський гній як добрива – як застосовувати

Кінський гній як добрива

Здрастуйте, шановні читачі! На жаль, дачна жнива не дає багато часу для написання статей, тому не так часто вони зараз з’являються на моєму блозі .

Всі ми часто-густо використовуємо для своїх дачних справ коров’ячий гній як добриво, причому дуже навіть хороше, для своїх зелених вихованців. Але знайшов у своїх архівах цікаву інформацію про кінський гній, який нині, щоправда, є великою рідкістю. Адже він здавна застосовувався у сільському господарстві, бо є чудовим добривом. Крім того, в даний час застосування гною – найефективніший з екологічного погляду варіант підвищення врожайності.

При внесенні у ґрунт він діє практично відразу ж. Але першого року внесення помітного підвищення врожайності нічого очікувати, оскільки у кінському гною практично відсутня мінеральний азот. А ось наступні роки Вас порадують: органічні речовини, що містяться в кінському гною, будуть розкладатися і підвищувати родючість ґрунту. Звичайно, для різних типів ґрунтів та під різні культури кінський гній використовують по-різному.

Кінський гній є чудовим біопаливом для споруд закритого ґрунту, – для цих цілей можна використовувати його свіжим. Для цього з грядки знімають верхній шар грунту, об’єм, що звільнився, засипають пухким 30-сантиметровим шаром відтаючого кінського гною, рясно поливають підігрітим розчином марганцівки і засипають гній золою або вапном-пушонкою. Зверху все це засипається знятим родючим шаром ґрунту, змішаним із золою. І знову все проливається теплим розчином рожевої марганцівки.

Існує 4 ступеня розкладання кінського гною, який може бути:

свіжим – візуально це визначається по соломі, що залишилася, і тирсі, які у свіжому вигляді зберігають свою структуру і колір;

напівперепрілим – він усихає, а порівняно зі свіжим у тому ж обсязі вага буде на третину меншою. Залишки органіки в ньому – темно-коричневі, що легко втрачають свою структуру;

перепрілим , що є однорідною чорною масою, що вже не має помітних залишків соломи і тирси. Він наполовину легший за свіжий гній, а тому й коштує дорожче;

перегній – це вже кізяк, що остаточно перепрів. Він має землистий колір, пухкий, однорідний, а важить лише чверть від такого ж обсягу свіжої маси.

Застосування кінського гною

Для кожного виду ґрунту, для кожної культури потрібно підбирати свою фракцію кінського гною. Але є загальні рекомендації, які слід враховувати, оскільки вони вироблені з урахуванням багаторічного досвіду застосування цього найціннішого органічного добрива.

Так, краще не вносити свіжий гній у ґрунт навесні, адже в ньому багато неперероблених у шлунку коня бур’янів (а можуть ще знаходитися і яйця шкідників). У перепрілому гною значно зменшується вміст азоту, що може позначитися на ефективності добрива.

Залишений у купах і без укриття плівкою, кінський гній дуже швидко втрачає свої властивості, тому краще садити рослини і удобрювати одночасно, в один і той же день. Великі площі ділять більш маленькі ділянки, які можна обробити за один прийом.

На легких ґрунтах кінський гній можна використовувати раз на 3-4 роки, а на важких – раз на 7 років.

Чим корисний кінський гній

Підгодовуючи кінським гноєм, ми покращуємо якість ґрунту: забезпечується оптимальний повітряний, водний та тепловий режими; збільшується вміст вуглекислого газу; глинистий грунт стає більш пухким; у піщаній землі затримується волога, яка не дає вимиватися поживним речовинам; активізується життєдіяльність корисних мікроорганізмів; покращується фізико-хімічний склад ґрунту.

Як зберігати кінський гній

Є два способи зберігання кінського гною:

холодний – укладання гною в польові штабелі, які потім ущільнюють і засипають ґрунтом;

гарячий – укладання гною штабелями (ширина одного шару – 50-70 см) без ущільнення.

Найкраще зберігати кінський гній холодним способом, тому що в цьому випадку він менше втрачає азот, не перегрівається, а органічні речовини розкладаються рівномірно. Штабеля укладають у спеціально відведеному місці. Шари укладаються в наступному порядку: звичайний ґрунт, торф або сухе листя товщиною 30 счм; 15-сантиметровий шар гною; посипання фосфоритним борошном із розрахунку 20 кг борошна на 1 тонну гною; низинний торф, що вивітрився; наступний шар гною; торф; гній і т. д. Зверху все накривається поліетиленовою плівкою, сухим листям або очеретом.

Звичайна норма внесення кінського гною та перегною – 4-6 кг на 1 кв. м. Можна використовувати кінський гній як рідке добриво – робиться настій із розрахунку 1 літр гною на 10 літрів води.

Свіжий гній вноситься лише восени під перекопування. Весною свіжий гній вносять тільки під культури, яким він не зашкодить: капуста, огірки, гарбуз, кабачки, рання картопля.

Кінський гній швидше нагріває ґрунт на грядках і швидше діє, тому особливо його потребують холодні і важкі ґрунти, так як вони вимагають швидкого прогрівання. Але дія кінського гною коротше, ніж коров’ячого. Під інші культури (за винятком перерахованих вище) краще вносити кінський гній, що перепрів і напівперепрілий. На цьому статтю закінчую і ненадовго прощаюся з Вами, дорогі читачі та передплатники!

Гній – найкраще органічне добриво Дачна ділянка

Культивовані в саду та городі рослини в період вегетації споживають із ґрунту різноманітні поживні речовини, збіднюючи землю. Для підвищення родючості, поліпшення механічних характеристик та якісного складу ґрунту використовуються органічні та мінеральні добрива.

З усіх різновидів органіки найбільш відомий і популярний у народі гній – суміш рідких та твердих екскрементів різних сільськогосподарських тварин, найчастіше травоїдних.

Гній як добрива

Своє найбільше поширення серед усіх видів органіки гній отримав через високий вміст всіх, необхідних для зростання та розвитку рослин речовин, а також здатності до поліпшення фізичних властивостей ґрунту – структури, повітро- та вологопроникності.

Основні цінні елементи гною – калій, азот, фосфор, магній, кальцій, сірка, і навіть цілий комплекс мікроелементів. За допомогою гною в землю вносять цілі колонії корисних мікроорганізмів, а саме добриво є живленням та джерелом енергії для корисної ґрунтової мікрофлори.

Гній чудово утримує вологу в грунті, так що, використовуючи цей вид органіки, ви можете без проблем забезпечити землю вашої присадибної ділянки високим ступенем родючості протягом усього вегетативного сезону.

За складом і концентрацією корисних речовин овечий і кінський гній значно перевищує екскременти великої рогатої худоби . Давно відомо, що цінність гною підвищується при годівлі тварин концентрованими комбікормами, оскільки містять підвищені дози поживних елементів.

Залежно від методу утримання тварин, отриманий гній можна умовно поділити на 3 види :

  • підстилковий гній – складається з твердих та рідких екскрементів домашніх тварин та підстилкового матеріалу (солома, торф, тирса);
  • гноїва жижа – сеча тварин, що перебродила, яка збирається в жижезбірниках, встановлених у тваринницьких приміщеннях, є цінним азотно-калійним добривом;
  • безпідстильний гній – твердо-рідкі екскременти, іноді з домішкою води, маса має певний ступінь плинності, залежно від відсоткового вмісту води ділиться на напіврідкий, рідкий гній і гною стоки.

Овечий і козячий гній

Характеризується найвищим вмістом органічних речовин, калію та азоту , причому останнього хімічного елемента присутній у 2 рази більше, ніж у коров’яку. При спільному використанні з кінський гній – ідеальний засіб для добрива грунту в парниках (цю комбінацію ще називають природним біопаливом).

Цю ж суміш укладають шаром в 25-30 см під ґрунт при створенні теплих грядок і височин для висадки рослин сімейства гарбузові (огірки, кабачки, гарбузи).

Як показує агрономічний досвід, козячий та овечий гній сприятливо впливає на підвищення врожайності деяких коренеплодів , зокрема буряків та картоплі. У кошарі екскременти нашаровуються та вбирають різні відходи, утворюючи щільні шматки, які погано діляться та розкидаються по ділянці. Ось чому цей вид гною рекомендують компостувати, а потім, вже перепрілим, застосовувати як цінне добрива під садово-городні культури.

Кінський гній

Має пористу структуру, менш вологий та більш пухкий, у порівнянні з іншими видами гною. При внесенні в землю починає інтенсивно розкладатися, виділяючи великі обсяги тепла, тому його доцільно застосовувати для створення теплих грядок (на глинистих грунтах) і парників .

Найкращий ефект дає на важких ґрунтах , що повільно прогріваються і щільних. Є природним ґрунтовим кондиціонером.

Вносять цей вид добрив не частіше ніж раз на 2-3 роки, закладаючи в землю на середню глибину.

Свіжий кінський гній рекомендується закладати при осінньому перекопуванні або навесні, але тільки під рослини, яким він не здатний завдати шкоди (ранні сорти картоплі, огірки, всі різновиди капусти, кабачки та гарбуза). На всіх інших грядках навесні краще використовувати напівперепрілий або перепрілий гній.

Норми внесення кінського гною (як свіжого, і перегною) – 4-6 кг/кв.м. Доцільно використовувати кінський гній (свіжий) для приготування рідкого підживлення, для чого його наполягають у воді (1:10) протягом декількох днів.

Коров’ячий гній

Коров’яком називають свіжий, не перепрілий гній , зібраний на пасовищах або в корівниках. Він по праву визнаний швидкодіючим калійно-азотним добривом, підвищує кількість гумусу в ґрунті. Завдяки досить високій вологості та щільній структурі розкладається повільно (його ще називають «холодним гноєм») і найбільш придатний для ґрунтів з легкою структурою .

Коров’як не вносять у ґрунт безпосередньо перед висадкою рослин, оскільки при інтенсивній хімічній реакції розкладання на самому початку процесу, гній може спалити ніжну кореневу систему розсади та занапастити молоді рослини.

Найкращим періодом загортання коров’яку традиційно визнано осінь, після збирання овочевих культур, під глибоке перекопування, щоб прискорити процес переробки добрива.

Норма внесення 3-4 кг/кв. м. Добриво коров’яком повторюють раз на 2-4 роки, залежно від складу та родючості грунту на ділянці, щоб не допустити її виснаження та збіднення, що значною мірою впливає на зниження врожайності культивованих рослин.

Агрономи зазначають, що внесення коров’яку призводить до підвищення врожайності картоплі, злакових, гарбузових та ягідних культур у середньому на 40% від середньостатистичних показників.

Застосування настою коров’яку

Зброджений розчин гною посилює протікання мікробіологічних процесів у грунті, що є істотним чинником підвищення врожайності. Це тим, що це елементи харчування, зокрема, азот, стають для рослин біодоступними лише після активізації роботи корисних ґрунтових мікроорганізмів.

Розчин коров’яку застосовується для дієвого підживлення рослин у середині вегетативного сезону (цвітіння та формування зав’язей) та в період плодоношення. Таке підживлення підвищує не тільки врожайність, а й якість плодів, що вирощуються.

Перед внесенням у ґрунт коров’як готують , розводячи у спеціальній ємності, з розрахунку на 1 частину складу 4 частини води, час наполягання коливається від 5 до 7 діб. Для збагачення суспензії молекулами кисню настій перемішують за допомогою палиці кілька разів на добу. За цей період відбувається хімічна реакція, що призводить до розкладання сечової кислоти, яка є небезпечною для кореневої системи рослин. Отриманий концентрат розбавляють водою 1:10, а підвищення ефективності на кожні 10 л розчину додають по 40 гр суперфосфату. Середня норма внесення 2-5 л/кв. м.

Перегній (перепрілий гній)

Виходить в результаті повного розкладання гною, соломи, торфу, тирси, трави і т.д. протягом тривалого часу. Зовнішній вигляд перегною – однорідна, пухка, земліста структура маса, темного кольору, з вмістом не більше чверті ваги та органіки від вихідної кількості коров’яку.

Перегній є універсальним і дуже м’яким видом добрива , рекомендований для внесення під будь-які культури. Усі поживні елементи присутні у субстраті у підвищеній концентрації. Крім високого вмісту основних елементів (калій, фосфор, азот) перегній багатий на сірку, магній, мідь і цинк, що істотно для практично всіх садово-городніх культур.

Перегній здатний покращити структуру будь-якого виду ґрунтів . Найчастіше використовують для ґрунтосуміші у теплицях або парниках, а також поживних субстратів для вирощування розсади.

Перегній цінується як добавка до посадкових ям при посадці (пересадці) саджанців плодових дерев та ягідних чагарників.

По можливості рекомендується застосовувати перегній при перекопуванні , додаючи в ґрунт по 2-3 кг на кожний кв. метр городу. Найбільшу користь перегній приносить при весняній оранці. Оскільки віддача поживних елементів при використанні перегною йдемо повільніше, ніж від свіжого гною, цей вид органіки краще і вважається в народі “довгограючим”.

Користь від мульчування посадок перегноєм

У разі застосування перегною для укриття посадок (мульчування), віддача цінних хімічних елементів відбувається повільніше. Популярне покриття ствольних кіл дерев, мульчування міжрядь садової суниці та полуниці, а також утеплення коренів садових троянд.

Використання перегною як мульчуючий матеріал має 2 переваги :

  • створення екологічного покривального шару, що особливо цінне для утеплення коренів чагарників (смородина, малина, аґрус), грядок багаторічних рослин перед заморозками (садова полуниця та суниця) або культур, висаджених під зиму (озимий часник);
  • збагачення ґрунту додатковими елементами живлення, які виділятимуться поступово.

Пташиний послід

Цінний вид органіки, за своїми основними характеристиками, що нагадує гній, але значно перевищує його концентрації цінних для рослин біологічно активних складових, зокрема, азоту, фосфору, кальцію і калію.

Цікаво! Вчені виявили в пташиному посліді рослинний гормон під назвою ауксин, який надає стимулюючий вплив на поділ рослинних клітин і посилює ріст рослин, що культивуються.

Найчастіше використовується курячий послід, але можливе застосування і екскрементів гусей, індиків, голубів, ластівок, качок. При внесенні схильний до інтенсивного розкладання, характеризується швидкодією. Досить економічний.

У свіжому вигляді вносять при осінній оранці з розрахунку 0,3-0,4 кг/кв. м. Як і гній, послід компостують або доводять до перепрілого стану. Пташиний послід цінується відсутністю насіння бур’янів і збудників інфекцій, які можуть бути в гною.

Термін дії добрива – рік, після якого, восени слід вносити нову порцію.

Найкраще застосовувати в рідкому вигляді . Для приготування складу послід розводять водою у співвідношенні 1:10, ставлять у тепле місце для зброджування на тиждень, а потім поливають ґрунт або застосовують як підживлення під рослини, розчиняючи концентрат навпіл водою.

Можливе застосування висушеного пташиного посліду . Стовчений порошок підсипають у землю. Норма внесення близько 40 г/кв. м. Досвідчені городники іноді розводять сухий послід з розрахунку 50 гр на стандартне відро води, наполягають суміш і поливають грядки, що вимагають інтенсивного підживлення.

Розібравшись із властивостями різного виду гною, можна дійти невтішного висновку, що він є найціннішим органічним добривом під всі культури та всім типів грунтів . Використовуючи гній на своїй дачній ділянці, дотримуйтесь рекомендованих норм і термінів внесення, і рясні врожаї не забаряться.

Мила Набогова, © zakustom.ru