Курильські острови

Кури́льські острови́ (рос. Кури́льские острова́, яп. クリル列島 куріру ретто, «курильські острови» або 千島列島 тісіма ретто, «архіпелаг тисячі островів») — архіпелаг у Тихому океані, що простягається від південного краю Камчатки до японського острова Хоккайдо.

Охоплюють 20 великих і понад 30 дрібних островів, які поділяються на Велику Курильську гряду та Малу Курильську гряду. Це архіпелаг вулканічних островів, що простягається на 1300 кілометрів (700 миль) на північний схід від острова Хоккайдо (Японія) до півострова Камчатка (Росія), відділяючи Охотське море від північної частини Тихого океану.

Японія вважає південні Курильські острови своєю Північною територією, захопленою СРСР у Другій світовій війні та залучає їх до складу округу Немуро префектури Хоккайдо. Японія претендує на три найпівденніші острови та острівну групу Хабомай — два з трьох найбільших (Ітуруп і Кунашир), дещо менший Шикотан, ще менші Хабомай. Це призвело до тривалої суперечки щодо цієї частини Курильських островів з СРСР і, пізніше, Російською Федерацією [1] . 7 жовтня 2022 року Україна визнала південні Курильські острови територією Японії, котру окупувала РФ [2] .

У складі Росії острови адміністративно належать до Сахалінської області, а Японія вважає їх частиною Префектури Хоккайдо.

Зараз на Курилах проживає всього 20 тис. жителів, їх єдиним зв’язком із зовнішнім світом лишається пором на острів Сахалін, який ходить щотижня — авіарейси з островів занадто дорогі. Водночас у регіоні вкрай погане становище з доступом до Інтернету і мобільного зв’язку і є всього 13 км асфальтованих доріг. Уряд РФ планував розвивати на островах туризм, однак через відсутність інфраструктури ці плани не було здійснено.

Список Курильських островів

Велика Курильська гряда / 大千島列島

• • Расшуа
  • Скелі Среднєва
    • Рипонкіча (Руйпонкітя)
    • Янкича (Янкітя)
    • Чірпой
    • Брат Чірпоя
    • Південна група
      • Уруп
      • Ітуруп (яп. 択捉島 Еторофу-то:)
      • Кунашир (яп. 国後島 Кунасірі-то:)

      Мала Курильська гряда / 小千島列島

      • Акіюрі (яп. 秋勇留島 Акіюрі-то:), (рос.Анучина)
      • Харукарі острови (яп. 春苅島 Харукарі-то:), (рос.Дёмина)
      • Шібоцу (яп. 志発島 Шібоцу-то:), (рос.Зелёный)
      • Кайба острови (яп. 海馬島 ), (рос.Осколки)
      • Тараку (яп. 多楽島 Тараку-то:), (рос.Полонского)
      • Суйшьо (яп. 水晶島 Суйсё:-дзіма, (рос.Танфильева)
      • Одоке (яп. オドケ島 одоке-сіма), (рос.Рифовый)
      • Моемошірі (яп. 萌茂尻島 моемосири-сіма), (рос.Сторожевой)
      • Юрі (яп. 勇留島 Юрі-то:), (рос.Юрий)
      • Шикотан (яп. 色丹島 Сікотан-то:), (рос.Шикотан)
      • Осіма (яп. 大島 ), (рос.Грига)
      • Кодзіма (яп. 小島 ), (рос.Айвазовского)

      Населення

      Курильські острови заселені вкрай нерівномірно. Населення проживає постійно тільки на островах Парамушир, Ітуруп, Кунашир і Шикотан. На інших островах постійне населення відсутнє. На початок 2010 року налічується 19 населених пунктів: два міста (Сєвєро-Курильськ, Курильськ), селище міського типу (Южно-Курильськ) і 16 сіл.

      Найбільша чисельність населення відзначалася 1989 року і становила 29,5 тис. осіб. За радянських часів заселеність островів була істотно вищою внаслідок високих дотацій і присутності великої кількості військовослужбовців. Завдяки військовим були населені острови Шумшу, Онекотан , Сімушир та інші.

      Станом на 2019 рік населення островів становило 20,8 тис. осіб, зокрема в Курильському міському окрузі — 6,5 тис.осіб (на єдиному заселеному острові Ітуруп, також входять Уруп, Сімушир і ін.); в Южно-Курильському міському окрузі — 11,8 тис. осіб (Кунашир, а також Шикотан й інші острови Малої Курильської гряди (Хабомаї)); в Північно-Курильському міському окрузі — 2,5 тис. осіб (на єдиному заселеному острові Парамушир, також входять Шумшу, Онекотан тощо.) [3] .

      Див. також

      Курильські острови: Спірна територія Японії та Росії

      Курильські острови. 2017-го Росія розмістила на Курильських островах додаткову армійську дивізію. Тоді це змусило Японію, яка претендує на Курили, висловити протест.

      24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Вже за чотири дні, 28 лютого 2022 року, Японія заявила, що Росія окупувала південну частину Курильських островів, що суперечить міжнародному праву, як і напад на Україну. 7 жовтня Верховна Рада України визнала Курильські острови окупованими Росією. У чому ж полягає суть суперечки і, власне, що собою являють Курильські острови?

      Почнемо з географії. Курильські острови («архіпелаг тисячі островів») – архіпелаг вулканічних островів у Тихому океані, що простягається від південного краю Камчатки на 1300 кілометрів до японського острова Хоккайдо. До їх складу входить 20 великих і понад 30 дрібних островів, які поділяються на Велику Курильську гряду та Малу Курильську гряду. Вони відділяють Охотське море від північної частини Тихого океану. В адміністративному плані є частиною Сахалінської області Росії. Приналежність оскаржується Японією, яка вважає південні острови своєю Північною територією, захопленою СРСР у Другій світовій війні.

      Курильські острови: Спірна територія Японії та Росії. Мапа

      Острови мають важливе економічне значення. У шельфі Охотського моря є потужні запаси вуглеводнів. Факт приналежності островів Росії дає їй підстави монополізувати експлуатацію басейну Охотського моря, центральна частина якого ще донедавна була міжнародними водами.

      Якщо ж виконати вимоги Японії і передати Курили під її контроль, то японці дістануть змогу видобувати вуглеводні та користуватися ресурсами Охотського моря.

      Крім того, на острові Ітуруп видобувається надзвичайно рідкісний метал реній, котрий використовується у ракетній техніці та авіабудуванні. За запасами цього металу острів посідає третє місце у світі.

      У соціальному плані Курили для Росії жодного значення не мають, Кремль розглядає їх винятково як військово-політичний об’єкт. Великих міст тут немає, більшість жителів проживають на островах «вахтовим» методом.

      Незгода між Японією та Росією щодо приналежності південних островів Курильської гряди – Ітурупу, Кунаширу, Шикотану і Хабомаю – виникла в результаті окупації островів радянськими військами в 1945 році під час японсько-радянської війни. До окупації острови входили до області Немуро префектури Хоккайдо. Після війни вони були інкорпоровані до складу Південнокурильського району Сахалінської області.

      Японія не визнає російського суверенітету над островами і вважає їх своїми. Зокрема, під час підписання Сан-Франциського мирного договору 1951 року із союзниками Японія відмовилася від Курил та Південного Сахаліну, однак не визнала радянського суверенітету над ними. СРСР, правонаступником якого є Росія, Сан-Франциський договір не підписав, вважаючи Курили своїми на підставі домовленостей союзників в ході Другої світової війни.

      Вирішення суперечки в міжнародних судових інстанціях блокується Росією. Територіальний диспут є головною перепоною для укладання мирного договору між Японією і Росією після Другої світової війни, котрий, хоч як це парадоксально звучить, не підписаний і досі, через скоро 80 років після закінчення Другої світової війни. Формально дві країни досі перебувають у стані війни одна з одною.

      Витоки конфлікту сягають ще середини ХІХ сторіччя, коли між країнами було підписано Сімодський трактат, за яким Південні Курили і Південний Сахалін визнавалися японськими, а Північні Курили та Північний Сахалін — російськими. Кордон між обома державами пролягав між островами Уруп та Ітуруп. Далі ситуація змінювалась з калейдоскопічною швидкістю:

      • 1875 – підписання обмінного Санкт-Петербурзького договору. Японія отримувала всі Курильські острови за передачу Південного Сахаліну Росії.
      • 1905 – підписання Портсмутського договору за результатами російсько-японської війни. Японія отримала територію Південного Сахаліну.
      • 1945 – СРСР окупував Південний Сахалін та всі Курили.
      • 1946 – одностороннє включення Курил і Південного Сахаліну до складу СРСР, депортація японського населення на Хоккайдо.
      • 1956 – підписання радянсько-японської декларації. СРСР пообіцяв повернути Японії острови Шикотан і Хабомай з Південних Курил після підписання мирного договору, але договору підписано не було.

      Після розпаду СРСР спір про приналежність островів спалахнув з новою силою. Єльцин, попри невиразні обіцянки, так і не передав Курили Японії. У 2005 році Путін висловив готовність втілити у життя положення Декларації 1956 року і передати японцям острови Хабомай та Шикотан, проте передача так і не відбулась.

      Курильські острови. Цікаві факти

      Щорічно в Японії відзначають «День Північних територій» (7 лютого). Цього дня проходять масові акції з закликами до РФ повернути Курили, прес-конференції очільників японського уряду, надсилаються листи до посольства Росії в Японії.

      1 травня 1938 року в Римсько-католицькій церкві було утворено «Апостольську префектуру Карафуто», яка поширювалася на терени колишньої японської префектури Карафуто й входила до складу Іркутської діоцезії святого Йосипа на території Росії. Останнім Іркутську діоцезію очолював єпископ-поляк Єжи Мазур, що носив титул «ординарій єпископа святого Йосипа й адміністратор префектури Карафуто».

      МЗС Росії негативно розцінило використання в єпископській титулатурі японської назви «Карафуто» й 2002 року заборонило Мазуру в’їзд до країни «з метою збереження безпеки Російської Федерації». Після цього 10 квітня 2002 року апостольська префектура Карафуто була перейменована на «Південно-Сахалінську» з прямим підпорядкуванням Ватикану.

      Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]

      50 цікавих фактів про Курильські острови

      1. Спори щодо територіальної приналежності Курильських островів ведуться вже дуже давно.

      Відомо, що Курильські острови вже дуже довгий час не можуть поділити дві держави.

      2. Росія і Японія переконані, що острови повинні належати тільки їм. При цьому контроль за територією залишається за Російською Федерацією.

      3. Проте це не лише спірна територія, але і дуже цікаве місце з унікальною природою і багатою історією.

      4. Суперництво між двома державами за острова почалося ще в XVIII столітті.

      5. Перша експедиція на острови була здійснена японцями в 1635 році.

      6. В Росії перші згадки про Курилах виникли лише через 60 років. Острови відкрив Володимир Атласов, який здійснив похід на Камчатку.

      7. У 1719 році Петро I направив на Курили експедицію, до складу якої входили фахівці в галузі геодезії. Їх метою була – розвідування.

      8. На сьогоднішній день Росія відносить острова до районів Крайньої Півночі, хоча південна частина архіпелагу лежить на широті Чорного моря. Але клімат на більшості островів там і, правда, досить суворий, іноді навіть близький до арктичного.

      9. Японія ж – до префектурі Хоккайдо, тобто вважає південну частину своєї власністю.

      10. Курильські острови були населені ще понад 7 тисяч років тому. На них жив народ «айни» або, як їх ще називали «куру». Ця народність жила не тільки на Курилах, але і на Хоккайдо, а також на Сахаліні.

      11. Місцеві жителі мали не монголоїдні риси обличчя, велика кількість рослинності на голові і тілі. На думку вчених, батьківщиною цієї народності міг бути Кавказ чи Австралія. Проте підтвердження ця гіпотеза не знайшла.

      12. За іншою версією спочатку айни жили на Курилах і були нащадками найдавнішої раси.

      13. Назва «Курили» походить від слова «куру» мови тубільного населення островів, айнів. Дослівно «куру» перекладається як «людина».

      14. Тубільне населення островів, айни, в наші дні практично зникло. У Росії зареєстровано близько сотні представників цього народу.

      15. Курильський архіпелаг включають 56 острів, трохи більше половини з них мають площу понад 1 квадратного кілометра. Найбільшим островом є Ітуруп.

      16. Острови входять до складу Сахалінської області Російської Федерації. Проте Японія вже тривалий час заперечує приналежність південних островів, зокрема і самого великого.

      17. Острови пролягли між Охотським морем і Тихим океаном і є свого роду кордоном між цими природними водоймами.

      18. Постійне населення є тільки на чотирьох островах архіпелагу. Всього на Курилах існує 20 населених пунктів, в яких проживає за даними на 2019 рік трохи більше 20,5 тисяч осіб.

      19. Острови знаходяться в сейсмоактивній зоні. З-за цього більшість будівель мають лише 2-3 поверху. П’ятиповерхівки вважаються рідкістю.

      КИПЛЯЧЕ ОЗЕРО НА КУРИЛЬСЬКИХ ОСТРОВАХ

      20. Ряд островів мають термальні джерела. Приміром, на одному з них є ціле озеро з киплячою водою. Температура рідини – більше 100 градусів. Вода містить значну кількість важких металів. Тому фахівці рекомендують утриматися від купання у водоймі. Не кажучи вже про те, що у такій температурі можна запросто зваритися.

      ВОДОСПАД «ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ»

      21. Один з найвищих російських водоспадів – 141-метровий «Ілля Муромець» знаходиться саме на Курильських островах.

      22. Незважаючи на те, що зараз острови перебувають під юрисдикцією Росії, не можна не помітити японське минуле. На Курилах досі збереглися японські кладовища, цеху і навіть сміття. Узбережжя всіяне уламками японського фарфору початку минулого століття, пляшками від пива і так далі.

      23. Серед японських приміщень зустрічаються дуже забавні. Наприклад, туристи можуть відвідати склад взуття. Точніше те, що збереглося до наших днів. У ньому досі лежать чоботи для армії. Правда, тільки ліві.

      24. Багато хто дивуються, невже у японців 2 лівих ноги? Секрет виявився простим. Так японці намагалися запобігти масові крадіжки взуття. Правий і лівий чобіт зберігалися окремо один від одного, тобто навіть на різних складах. Красти 2 лівих чобота не мало ніякого сенсу.

      25. Острів Матуа поступово збільшується в розмірах. Його площа зростає за рахунок вулканічної породи. Розташований на острові вулкан періодично вивергається. Згодом лава остигає. Так і виникає додаткова площа.

      26. Погодні умови на Курилах дуже складні. Влітку тут майже завжди ллє дощ, взимку випадає по пояс снігу. Тумани, тайфуни, зливи і так далі – тут звичайна справа.

      27. В середньому в самий холодний місяць тут температура повітря рідко падає нижче -7 градусів. Однак з-за сильних вітрів навіть такий незначний мороз здається дуже суворим.

      28. Дістатися сюди, на жаль, непросто, але воно того варто. Так як вони належать до прикордонної зони, для відвідування Курильських островів навіть росіянам потрібно отримувати в Южно-Сахалінську спеціальний пропуск.

      29. На всьому архіпелазі є всього п’ять готелів, в яких загалом є близько 70 номерів. Причому в дні візитів японських туристів росіянам кімнати здають вкрай неохоче.

      30. На островах знаходяться 160 вулканів, 40 з них активні, і час від часу вони вивергаються. Всі вони мають імена. Більшість вулканів названо на честь відомих історичних персон.

      31. Найвищою точкою Курив є вулкан Алаід, вершина якого здіймається на висоту в 2339 метрів. Востаннє він вивергався в 1997 році.

      32. Цікаво, що погода на островах протягом дня може кардинально змінюватися по 15-20 разів.

      33. На островах періодично спостерігається і зовсім дивна погода. В одному місці може світити сонце, а всього в 10 кілометрах від нього – йти дощ.

      34. На курильських островах мешкає дивовижний різновид ворон. Каркання цих птахів нагадує зловісний сміх.

      35. У 1952 році найпотужніше цунамі, що обрушилося на Курильський архіпелаг, фактично знищило місто Северокурильск. Катастрофа була жахливою, і радянським ЗМІ заборонили про неї навіть згадувати. Тільки через багато років стало відомо про подію, що сталася.

      36. Затока Левова паща у острови Ітуруп має глибину до 500 метрів, тому що він являє собою кратер згаслого підводного вулкана.

      37. На Курилах мешкає 84 види тварин, включених в російську Червону книгу.

      38. На Курилах дуже багато ведмедів. Найбільше їх поблизу вулкана Тяти Кунашира.

      39. Саме на Курильських островах була виведена унікальна порода кішок – курильський бобтейл. Головною особливістю цих кішок є короткий хвіст-помпон. На материк порода була вивезена в кінці XX століття.

      40. Тут дуже цікава флора. Замість кущів росте бамбук, замість яблунь і груш – шовковиця і дерева магнолії. Також тут росте багато лохини, лимонника, брусниці та інших ягід.

      41. На Курильських островах є дерево, вік якого більше тисячі років. Це древній тис. Остров’яни навіть дали йому ім’я – «Мудрець». Це одне з найстаріших рослин, яке збереглося на нашій планеті.

      42. Курильські острови є багатющим родовищем рідкісного елемента Ренію, який необхідний для виготовлення реактивних двигунів, електронних приладів і елементів турбін.

      НА ОСТРОВІ ІТУРУП

      43. Крім того, Курильські острови мають поклади металів, включаючи дорогоцінні. На думку фахівців, запаси включають близько 2000 тонн золота, майже 10 000 тонн срібла, 230 мільйонів тонн заліза. Тому не дивно, що Росія і Японія вже 200 років ведуть суперечку за цих островів.

      44. Якщо ви хочете з’їздити на один з Курильських островів, то шлях буде складним. Літаки до Курильська літають тричі в тиждень і то за умови хорошої погоди. Також ходить теплохід, але час шляху займає добу.

      45. На Курилах можна фактично з вікон побачити Японію. Головне, щоб погода була ясною.

      АЕРОПОРТ НА КУРИЛЬСЬКИХ ОСТРОВАХ

      46. Практично все місцеве населення має власні автомобілі. У більшості випадків це японські позашляховики. При цьому на островах немає жодної АЗС. Людям доводиться замовляти собі цілі бочки з паливом, які доставляють з материка.

      47. Для місцевого населення передбачений безвізовий режим з Японією. В результаті люди можуть безперешкодно відвідувати азійська держава і привозити собі все необхідне, включаючи транспортні засоби. Але Японію чомусь регулярно відвідує не більше 3% населення Курив.

      48. Єдиним зв’язком із зовнішнім світом для місцевого населення є пором, який ходить на острів Сахалін двічі в тиждень, і літак з Ітурупа до Сахаліну, який літає п’ять разів на тиждень.

      49. Абсолютно всі туристи відзначають, що жителі островів дуже чуйні, допитливі та добрі. Вони з радістю розповідають все про своєму рідному краї і показують місцеві краси.

      50. Але туристи – тут рідкісне явище. А все із-за того, що це прикордонна зона. А також з-за поганої погоди туристи ризикують застрягти на Курилах на кілька тижнів.