Як посадити квіти в парасольці

0 Comments

Зміст:

Як посадити троянду, якщо вона пустила паросток у вазі?

Зі зрізаних троянд досить успішно вирощують нові квіти. Цим способом можна не тільки збільшити користь від букетів, які часто одержують у дар або використовують для прикраси інтер’єру, але й збільшити посадковий матеріал. І якщо у вазі стоять гарні троянди, варто спробувати свої сили у квітникарстві.

Основні правила вирощування

Трапляється, що на кінцях стебел, опущених у воду, коріння з’являється без будь-яких зусиль з боку людини. Зазвичай цього потрібно від 2 до 4 тижнів. Така троянда сама по собі вже буде саджанцем. Однак, без додаткових маніпуляцій з боку людини таке трапляється рідко. Зазвичай стебла нарізають на живці і вже їх, у свою чергу, укорінюють – у тому числі у воді. Цей метод досить популярний, але має особливості.

Щоб ймовірність появи коренів зросла, важливо врахувати такі рекомендації.

  • Багато залежить від сорту троянд. Це важливо і на етапі формування коренів, і при наступному висадженні. Найбільш відповідними вважаються невибагливі сорти, стійкі до несприятливих умов та хвороб.
  • У приміщенні повинні бути відсутні протяги та перепади температури (краще підтримувати її постійно не нижче 18℃). Зрізані квіти, як і живці, не ставлять під пряме сонячне проміння – для них краща півтінь.
  • Темна ваза перешкоджає проникненню сонячного світла, а це сприяє активному розмноженню бактерій. Однак через прозору ємність краще спостерігати, як відбувається формування відростка. Це допоможе своєчасно посадити живець або оцінити стан прихованої під водою частини.
  • Для розмноження використовують лише здорові квіти, без пошкоджень, змін на поверхні стебла чи листя.

Живці краще нарізати з домашньої або зрізаної в саду троянди, а не покупної, тому що в цьому випадку важко визначити ступінь її свіжості. Якщо вона вже дала паросток у вазі, стебло, що залишилося, краще не ділити, так як він вже віддав всі корисні ресурси.

Живцювання проводять за наступною схемою.

  • Зрізаємо бутон прямим зрізом. Щоб він не втрачав надто багато вологи, його запечатують парафіном.
  • Відлічуємо 3-4 бруньки та робимо косий зріз. При цьому загострена частина повинна бути не далі ніж в 1 см від останньої нирки. Саме цей зріз і буде у воді, його можна вмочити у розчин марганцівки.
  • Бічні пагони та листя обрізаємо зовсім або залишаємо одну листову пластину зверху.
  • У ємність наливаємо відстояну воду, додаємо стимулятори (наприклад, HB-101 або Енерген). Для дезінфекції в ній можна розмішати товчене активоване вугілля. Нижній зріз можна додатково обробити “Корневіном” і опустити у воду. Як природний стимулятор використовують концентрований сік алое, воду з медом (1 чайна ложка на склянку) або дріжджі (20 грамів і 0,5 чайної ложки на склянку). З цією ж метою разом з трояндами можна поставити живці колеуса, бальзаміну або вербові гілочки.

Щодо води та її заміни думки неоднозначні. Допускається використання звичайної води, добавки потрібні лише прискорення появи коренів. Одні квітникарі вважають, що воду потрібно регулярно змінювати як профілактику розмноження шкідливих мікроорганізмів. Інші просто доливають воду з випаровуванням і додають по краплі стимулятор. Отримані у такий спосіб живці називають коренесобственными.

І вони мають свої переваги.

  • Вирощені троянди будуть гарантовано схожі на материнську.
  • Кореневласні саджанці не перероджуються з часом.
  • Це спосіб отримання дешевого садивного матеріалу.
  • Можна отримати саджанці практично будь-яких, навіть рідкісних троянд, які важко придбати у звичайних магазинах.
  • Вони краще приживаються при перенесенні в ґрунт, добре ростуть і менше хворіють. При вимерзанні, на відміну прищеплених троянд, кущ здатний відновитися з нирок, що під землею.

Однак слід пам’ятати, що вирощений у воді відросток дуже ніжний і при пересадці вимагає дбайливого відношення.

Як посадити у горщик?

В середньому через три тижні на стеблах мають з’явитися білі горбики, а потім і коріння. Їх не потрібно відрощувати надто довгими, достатньо 1 см. На цей час бажано заздалегідь підготувати все необхідне для подальшої висадки в землю. Для посадки троянд із букету у відкритий ґрунт підходить весна чи літо. Можна розпочинати роботи з початку травня, коли земля прогріється до 15℃. У південних областях це можливо і в першій половині осені, укорінені живці добре переносять зиму.

Але оскільки троянди можна отримати в подарунок, а також придбати і в іншу пору року, їх можна сміливо посадити в горщик. А вже потім пересадити на постійне місце у садок або залишити будинки. До того ж, деяким сортам троянд потрібні певні умови, тому їх краще вирощувати вдома або в теплиці. Для цього підійде горщик, контейнер або діжка об’ємом від 5 до 15 літрів (залежно від розмірів куща) з отворами для стоку води. Його потрібно вимити, обполоснути розчином марганцівки або окропом, а потім просушити. Для заповнення бажаний пухкий, легкий ґрунт, добре пропускає повітря та вологу.

Можна використовувати магазинний ґрунтозміш або зробити його самостійно: взяти в однаковій пропорції дерн і пісок і вдвічі менше листової землі. Обов’язково має бути нижній, дренажний шар – перліт, керамзит чи інше.

Кожен живець потрібно садити в горщики строго по одному. Це допоможе уникнути дефіциту поживних речовин та полегшить подальшу пересадку, якщо вона передбачається. Сама посадка робиться досить легко і швидко.

  • У горщик або іншу ємність насипається більша частина ґрунту, злегка ущільнять, формуючи горбок.
  • У центр встановлюється саджанець. Якщо коріння вже досить довге, його слід акуратно розправити по сторонах горбка.
  • Засипати землю, що залишилася, потрібно частинами, рівномірно з усіх боків, залишивши на поверхні мінімум пару нирок.

Потім поверхню землі слід трохи прим’яти. Її має бути стільки, щоб до краю горщика залишалася відстань 1-2 см. Відразу після посадки троянду треба добре полити. Якщо на живці не прокинулися нирки, спочатку його можна зверху накрити обрізаною пластиковою пляшкою або целофаном.

Як доглядати?

Багато хто боїться вирощувати троянди, тому що вважають їх досить примхливими. На практиці ж виявляється, що вимог догляду не так вже й багато – треба тільки ретельно в них розібратися.

  • У перші 3-5 днів після посадки полив особливо важливий, це потрібно робити потроху двічі на день. Потім – щодня, не допускаючи пересихання землі. Щоб на поверхні не утворювалася кірка, її потрібно регулярно розпушувати. Ближче до осені полив скорочують до 1 разу на тиждень. Використовують теплу, відстояну воду. Якщо троянда в горщику, необхідно стежити, щоб вода, що стікає, не застоювалася в піддоні. І в саду, і вдома кущі потрібно обприскувати, але тільки вранці або ввечері. У зимовий час поруч із кімнатними трояндами обов’язково ставлять зволожувач та прибирають їх подалі від батарей.
  • Як у саду, так і будинки для троянд підійде добре освітлене місце, але без сильних протягів. Нещодавно посадженим живцям і пересадженим кущикам у пік сонячної активності потрібно створювати тінь.
  • Для профілактики захворювань троянду періодично слід оглядати, видаляти пошкоджені стебла та листя. Якщо з’явилися перші ознаки хвороби, необхідно негайно приступати до лікування відповідними препаратами (наприклад, «Фітоспорин» допоможе від грибкової інфекції). У саду троянд обов’язково знадобиться захист від комах (Актора, Матч, Апачі, Командор).
  • Крім санітарної обрізки, кущ необхідно правильно формувати – зазвичай це роблять навесні та восени. У молодих троянд у перший сезон рекомендується видаляти всі бутони, щоб дати їм зміцніти та адаптуватися.
  • Перші добрива можна додати ще на етапі підготовки ґрунту – із розрахунку 1 столова ложка суперфосфату на 5 літрів. Під час набору бутонів та цвітіння підживлення вносять кожні два тижні у вигляді розчинів. Для троянд підходять як органічні добрива, і спеціальні комплексні.

Залежно від різновиду троянди необхідно правильно готувати до зимівлі. У саду для цього доведеться попрацювати. Після обрізки троянди треба підгорнути і замульчувати шаром тирси або соломи на 10-20 см заввишки. Захистивши коріння, слід подумати і про стебла. Над ними потрібно спорудити каркас із дуг, рейок чи інших наявних матеріалів. А потім зверху обмотати агроволокном чи спанбондом із мішковиною.

Якщо цього немає, можна використовувати картон або хоч би лапник.

Часті помилки

Вивчивши позитивні відгуки про вирощування троянд із букетів, можна подумати, що це досить просто і не потребує великих зусиль. Однак, це далеко не так. Без урахування особливостей такого методу можна прорахуватись.

Якщо подарована троянда стоїть у воді майже місяць, але так і не пустила коріння, потрібно проаналізувати можливі помилки та врахувати їх у наступних спробах.

  • Зростання нирок та листя може уповільнити утворення коренів. Більшість поживних речовин витрачається і на бутон. Буде помилкою чекати, коли квітка зав’яне, а листя засохне. Якщо троянда сподобалася настільки, що захотілося виростити її на кущі, все зайве потрібно прибрати якомога раніше, зберігши життєві сили для викиду коріння.
  • Практика показує, що не всі троянди здатні вкоренитися у воді, тим паче без зусиль людини. За відгуками, із 5 живців імпортних сортів (наприклад, голландських) проростають лише 1-2. І це при хорошому догляді та дотриманні всіх умов. Почасти це відбувається через обробку препаратами, у тому числі й гальмуючими утворення коренів. Найкраще себе проявляють вітчизняні, районовані сорти. Всі інші, що навіть укорінилися, краще висаджувати в теплиці.
  • Більше шансів проростити коріння у квітів зі свіжими, напівдерев’янілими стеблами. Для продажу ж зазвичай йдуть троянди, що вже здеревіли. А щоб вони не деформувалися під час транспортування, їх ще й подвяливают. Тому краще вибрати найсвіжіші квіти, бажано поруч із теплицями, де вони вирощуються, або зібрати їх власноруч у саду.
  • Якщо стебла троянд цілеспрямовано готуються до посадки, після спеціальної підготовки їх краще поставити по одному. За станом кількох живців в одній вазі важко стежити, а ще в цьому випадку підвищується ризик ураження гниллю та іншими хворобами.
  • При температурі нижче 16℃ рух життєвих соків у стеблі сповільнюється, а це, у свою чергу, збільшує термін знаходження у воді та ризик початку гниття. Тому не варто вкорінювати у воді троянди в зимові місяці. У крайньому випадку необхідно встановити фітолампу та стежити за мікрокліматом у приміщенні.
  • Якщо для нарізки живців використовувати тупий інструмент, робити зріз занадто похилим або перепилювати стебло неакуратними рухами, можуть виникнути розщеплення, сплющування та інші деформації. Якщо зріз буде занадто далеко від нирки, ця частина може загнити. Робочий ніж або секатор, що не пройшов дезінфекцію, може стати джерелом захворювання.

Крім того, при вирощуванні троянд з букета не завжди вдається правильно визначити їхній сорт, а отже, умови утримання та догляду доводиться підбирати навмання. Навіть укорінені троянди можуть не пройти адаптацію та не прижитися у відведеному місці.

Магнолія: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 28 лютого 2019 Перша редакція: 31 травня 2017 🕒 17 хвилин 👀 89128 разів 💬 6 коментарів

  • Посадка й догляд за магнолією
  • Магнолія – опис
  • Посадка магнолії в саду
    • Коли садити магнолію
    • Як посадити магнолію
    • Вирощування магнолії
    • Пересадка магнолії в саду
    • Обрізування магнолії
    • Шкідники і хвороби
    • Як розмножувати магнолію
    • Вирощування магнолії з насіння
    • Розмноження магнолії живцями
    • Розмноження магнолії відсадками
    • Догляд за магнолією після цвітіння
    • Магнолія взимку
    • Магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii)
    • Магнолія оберненояйцеподібна (Magnolia obovata)
    • Магнолія лікарська (Magnolia officinalis)
    • Магнолія гостролиста (Magnolia acuminata)
    • Магнолія зірчаста (Magnolia stellata)
    • Магнолія лілієквітна (Magnolia liliflora)
    • Магнолія Кобус (Magnolia kobus)
    • Магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora)
    • Магнолія Суланжа (Magnolia х soulangeana)
    • Коментарі

    Магнолія (лат. Magnolia) – рід квіткових рослин родини Магнолієві, який налічує понад 200 видів. До Європи перші магнолії потрапили в 1688 році, а назву роду дав у 1703 році Шарль Плюм’є на честь ботаніка П’єра Маньоля. Представники роду зростають у тропічному й субтропічному кліматі Східної Азії та Північної Америки. Магнолія – давня квіткова рослина епохи динозаврів, що поширилася в крейдяному й третинному періодах.

    Археологи виявили скам’янілу квітку магнолії, якій 95 000 000 років. І по тому, як легко сьогодні магнолія адаптується до клімату, який важко назвати теплим, стає зрозуміло, як вона змогла зберегтися стільки століть. У ті часи, коли бджіл ще не було, магнолії запилювалися жуками – вони і до сьогоднішніх днів зберегли цю здатність.

    Про магнолії існує прекрасна і сумна легенда: японська дівчина на ім’я Кейко заробляла на життя, створюючи з паперу квіти, які були гарні, але, на жаль, коштували копійки. Одного разу папуга, якого вона час від часу підгодовувала, відкрив їй таємницю: паперові квіти можна оживити, якщо окропити їх краплиною своєї крові. Однак у жодному разі не можна, щоб ця краплина була останньою. Використавши цей секрет, дівчина розбагатіла, але її жадібний коханий змушував її працювати дедалі більше, щоб у нього була можливість жити в неробстві та розкоші. Одного разу Кейко віддала паперовій квітці свою останню краплину крові й померла. Квітку, оживлену цієї краплиною, назвали магнолією. Відтоді квітка магнолія символізує шляхетність і щедрість душі.

    Посадка й догляд за магнолією

    • Цвітіння: напровесні, деякі види – на початку літа.
    • Посадка: з середини до кінця жовтня або в квітні.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло, впродовж декількох годин можливий притінок.
    • Ґрунт: легкий, помірно вологий, багатий на органіку, слабкокислої або нейтральної реакції.
    • Полив: регулярний, навіть постійний: ґрунт під магнолією весь час має бути трохи вологим. Особливо важливий регулярний полив для саджанців віком до трьох років.
    • Підживлення: унесених при посадці добрив вистачає на два роки. Із третього сезону комплексні мінерально-органічні підживлення потрібно вносити з ранньої весни до середини літа. Наприклад: розчин 15 г сечовини, 1 кг коров’яку та 20 г аміачної селітри в 10 л води – таке добриво в кількості 40 л уносять замість поливання 1 раз на місяць.
    • Обрізування: формувати крону магнолії немає потреби, а санітарне обрізування проводять після цвітіння.
    • Розмноження: зазвичай живцями, відсадками, щепленням. Для селекційних експериментів можна скористатися насіннєвим способом.
    • Шкідники: трояндові трипси, борошнисті червці, персикова попелиця, павутинні або прозорі кліщі, гризуни.
    • Хвороби: хлороз, гниль саджанців, борошниста роса, сіра цвіль, сажистий гриб, ботритис і пархи.

    Магнолія – опис

    Рослина магнолія може бути листопадним деревом чи кущем із коричневою або попелясто-сірою корою, гладкою, борозенчастою або лускатою. У висоту магнолія може сягати від 5 до 20 м. На її пагонах помітні великі рубці від листя й вузькі кільцеподібні рубці від прилистків. Бруньки у магнолії великі, як і цілокрає, шкірясте, смарагдово-зелене з пір’ястим жилкуванням і незначним опушенням знизу листя, яке здебільшого має оберненояйцеподібну або еліптичну форму. Поодинокі запашні двостатеві кінцеві або пазушні квітки діаметром близько від 6 до 35 см білого, кремового, рожевого, червоного, бузкового або пурпурового кольору складаються з 6-12 подовжених воскових пелюсток, що черепитчато налягають одна на одну, розташованих в один або кілька рядів. Цвітіння магнолії настає напровесні, але деякі види цвітуть на початку літа. Будь-яка людина, побачивши, як цвіте магнолія, обов’язково захоче виростити це дерево у себе в саду.

    Плід магнолії – збірна шишкоподібна листівка, що складається з безлічі одно- або двонасінних листівок. Насіння магнолії, трикутне, чорне, з м’ясистим рожевим або червоним присім’яником, при розкритті листівок повисає на насіннєвих нитках.

    Дерево магнолія, як і чагарник магнолія, є надзвичайно декоративною рослиною. Особливо чудове воно навесні: квітуча магнолія – видовище, яке запам’ятається назавжди. Але цінується магнолія не тільки за красу: в її квітках, плодах, листках і навіть у корі містяться ефірні олії, які є унікальним антисептичним засобом при ревматизмі, гіпертонії й захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

    Посадка магнолії в саду

    Коли садити магнолію

    Зростає магнолія не скрізь, але якщо ваша місцевість підходить для її вирощування, то посадіть її на сонячній ділянці, захищеній від північних і східних вітрів, далеко від великих дерев, щоб на неї не падала тінь: незначне затінення допустимо тільки в південних районах. До складу ґрунту у магнолії теж є вимоги: він не повинен бути сильно завапнованим або засоленим, занадто вологим, важким або піщаним. Оптимальними вважаються багаті на органіку нейтральні й слабкокислі ґрунти. При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу саджанцеві заввишки близько 1 м з однією або двома бруньками та із закритою кореневою системою, щоб вона в очікуванні посадки не пересихала. Саджанці, у яких коренева система перебуває в контейнері, можна висаджувати у відкритий ґрунт і навесні, і влітку, і восени.

    Що стосується термінів посадки, то велика частина фахівців вважає найкращим часом для цього осінь із середини до кінця жовтня, коли саджанці магнолії вже перебувають у спокої. При осінній посадці приживається майже 100 % саджанців. Посадка магнолії навесні здійснюється в квітні, але потрібно мати на увазі, що навіть незначні поворотні заморозки можуть сильно нашкодити деревцям, що рушили в ріст.

    Як посадити магнолію

    При підготовці посадкової ями потрібно враховувати, що її розмір має бути як мінімум удвічі більшим за об’єм кореневої системи саджанця. Видалений з ями ґрунт верхнього родючого шару потрібно змішати з перепрілим компостом, а якщо ґрунт занадто щільний, додайте в нього трохи піску.

    Покладіть у яму шар дренажного матеріалу – щебеню, битої цегли або подрібненої керамічної плитки – завтовшки 15-20 см, потім помістіть зверху шар піску завтовшки близько 15 см, а на нього – шар підготовленої родючої суміші. Встановіть по центру ями саджанець магнолії таким чином, щоб коренева шийка після посадки опинилася на 3-5 см вище поверхні. Заповніть простір ями, що залишився, ґрунтосумішшю, злегка утрамбуйте поверхню та рясно полийте рослину. Коли вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола саджанця магнолії торфом, а поверх нього – сухою корою хвойних дерев, щоб оберегти ґрунт від занадто швидкого випаровування вологи.

    Догляд за магнолією в саду

    Вирощування магнолії

    Волога магнолії необхідна постійно. Особливо потребують регулярного й рясного поливу саджанці віком від року і до трьох років. Ґрунт у пристовбурних колах має бути вологим, але не мокрим, а вода для поливання – теплою. Розпушувати ґрунт у пристовбурних колах потрібно тільки вилами і дуже обережно, оскільки у магнолії поверхнева коренева система, яка легко пошкоджується садовими інструментами. Тому і рекомендують пристовбурні кола магнолій мульчувати.

    Вирощування магнолії передбачає внесення в її пристовбурні кола добрив. Деревам до двох років досить живлення, закладеного в ґрунт при посадці, а з трирічного віку потрібно починати підживлення. Удобрюють магнолію в першій половині вегетаційного сезону. У ролі підживлення можна використовувати готові мінеральні комплекси, на упаковці яких зазначено необхідне дозування, але можна скласти підживлення і самостійно: в 10 л води розчинити 20 г аміачної селітри, 15 г сечовини і 1 кг коров’яку. Для підживлення одного дорослого дерева вам знадобиться 40 л такого розчину. Вносять його замість поливання один раз на місяць. Врахуйте, що магнолію легко перенаситити, і якщо ви виявили, що у неї завчасно стало сохнути листя, припиніть вносити добрива і збільште витрату води при поливі.

    Пересадка магнолії в саду

    Магнолія дуже погано зносить пересадку, але якщо у вас виникла така потреба, зробіть усе, як вона любить: знайдіть найкраще місце, з огляду на динаміку зростання магнолії. Перш ніж викопати рослину, обов’язково добре її полийте і пам’ятайте: що більшою буде земляна грудка на коренях рослини, то легше вона приживеться. Магнолію перетягують до нового місця на шматку клейонки або листі фанери. Пересадка проводиться в тому ж порядку, що і первинна посадка: спочатку готують простору яму, укладають у неї дренаж, пісок, трохи родючої землі, а потім встановлюють у центр ями магнолію й заповнюють вільний простір землею, залишаючи кореневу шийку рослини над поверхнею ділянки. Не потрібно сильно ущільнювати ґрунт навколо рослини, просто злегка притисніть його руками.

    Після пересадки здійснюють рясний полив, а потім мульчують пристовбурні кола. Якщо пересадка проводилася восени, на зиму в пристовбурних колах потрібно насипати курган із сухої землі – цей захід захистить кореневу систему рослини від промерзання. Стовбур і гілки пересадженого дерева на зиму загортають тканиною.

    Обрізування магнолії

    Формуючого обрізування магнолія в саду не потребує, а санітарне прочищення здійснюють тільки після цвітіння: видаляють обмерзлі взимку пагони, зів’ялі квіти, сухі й загущуючі крону гілки. Свіжі зрізи потрібно обробляти садовим варом. Не обрізайте магнолію навесні, оскільки всі рослини цього роду характеризуються інтенсивним сокорухом і можуть загинути від ран.

    Шкідники і хвороби

    Довгий час вважалося, що магнолія невразлива для хвороб і шкідників та потерпає від зовсім інших проблем. Наприклад, іноді на її листі починають проступати жовті плями – хлороз. При цьому жилки листя залишаються зеленими. Це сигнал про те, що в ґрунті багато вапна, а коренева система магнолії в такому середовищі погано розвивається і гине. У цьому разі потрібно додати в ґрунт кислого торфу або хвойної землі. А можна використовувати для відновлення необхідного рівня кислотності наявні в продажу хімічні препарати, наприклад, хелат заліза.

    Сповільнює ріст і розвиток магнолії перенасичення ґрунту добривами, оскільки від надлишку поживних речовин відбувається засолення ґрунту. Визначити, що в коренях накопичилося занадто багато добрив, можна по краях старого листя рослини, що всихають вже в кінці липня. Припиніть підживлення і збільште витрату води при поливі.

    Із комах шкоди магнолії можуть завдати трояндові трипси, борошнисті червці й персикова попелиця, а в посушливий період на рослині можуть оселитися павутинні або прозорі кліщі. Усі ці шкідники висмоктують із магнолії соки, послаблюючи рослину. Від цього листя з дерева починає опадати вже в липні або серпні. Сисні шкідники іноді настільки послаблюють магнолію, що на наступний рік вона майже не дає приросту. Окрім того, вони переносять невиліковні вірусні хвороби. Боротися з кліщами, трипсами, червцями і попелицями потрібно акарицидами – обробкою дерева розчином Актелліка, Актари або подібного їм препарату.

    У зимовий час магнолія може потерпіти від гризунів, що об’їдають коріння й кореневу шийку дерева, але ви дізнаєтеся про це, тільки якщо знімете верхній шар ґрунту. При виявленні погризів обробіть їх одновідсотковим розчином Фундазолу й надалі вкривайте пристовбурні кола на зиму тільки після того, як підмерзне верхній шар ґрунту. У цьому разі гризуни до коренів не доберуться.

    Із хвороб в умовах нашого клімату магнолію можуть вразити грибкові інфекції: гниль саджанців, борошниста роса, сіра цвіль, сажистий гриб, ботритис і пархи. З цими хворобами можна впоратися, якщо вчасно їх виявити й негайно вжити заходів: скоротити полив і провести обробку рослини розчином фунгіциду. Цілком можливо, що обробку доведеться проводити неодноразово. А від бактеріальної плямистості магнолію обробляють мідним купоросом.

    Розмноження магнолії

    Як розмножувати магнолію

    Розмножують магнолію насіннєвим і вегетативним способами – живцями, відсадками та щепленням, але тільки вегетативний спосіб дає змогу отримати спадково ідентичні рослини. Заради правди слід сказати, що генеративне розмноження сприяє виведенню нових сортів, різновидів або форм, до того ж цей спосіб є найпростішим у виконанні.

    Вирощування магнолії з насіння

    Насіння магнолії дозріває у вересні. Розкладіть зібрані супліддя на папір, витрусіть із них насіння й залийте його на 2-3 дні водою, після чого протріть через сито, щоб звільнити від присім’яників. Щоб видалити з насінин масткий наліт, промийте їх у мильному розчині, потім ретельно прополощіть у проточній воді. Підсохле насіння упакуйте в поліетиленовий пакет із вологим піском або сфагнумом (1:4) і зберігайте до посіву в холодильнику на середній полиці щонайменше 20 днів – насіння має пройти стратифікацію.

    Перед посівом витягніть насіння з холодильника, продезінфікуйте в розчині фунгіциду й помістіть на деякий час у вологий мох, щоб воно наклюнулося. Зі стратифікованого насіння проростає більше половини, але якщо насіння не підготувати, сходів буде набагато менше.

    Насіння магнолії сіють у борозенки завглибшки 2 см і закладають шаром ґрунту завтовшки 1 см. Оскільки у магнолії коренева система стрижнева, контейнер для розсади має бути завглибшки хоча б 30 см. У відкритий ґрунт сіянці пересаджують методом перевалки, коли мине загроза поворотних заморозків. На зиму їх «із головою» накривають сухим торфом.

    Розмноження магнолії живцями

    Заготовлювати живці для розмноження магнолії потрібно з молодих рослин, до того, як на дереві розпустяться бутони. Ідеальний живець має бути зеленим зверху й здеревілим у нижній частині. Висаджують живці в кінці червня або на початку липня в парничок, де можна буде контролювати температуру й вологість повітря та ґрунту. Як субстрат використовують пісок або суміш піску з торфом, перлітом і вермикулітом. Укорінення має проходити при температурі 20-24 ºC, і тоді появи коренів у живців можна очікувати вже за п’ять-сім тижнів. Живці великоквіткової магнолії укореняються вдвічі довше. Намагайтеся строго дотримуватися температурного режиму, оскільки при нижчій температурі процес перебігатиме набагато повільніше, а при температурі вище 26 ºC живці загинуть. Упродовж усього періоду живцювання парничок потрібно провітрювати, а ґрунт підтримувати у вологому стані.

    Розмноження магнолії відсадками

    Відсадками розмножують чагарникові магнолії: навесні низько зростаючу гілку рослини перетягують біля основи м’яким мідним дротом, пригинають, закріплюють і насипають у місці кріплення невеликий горбок землі. Процес утворення коренів піде швидше, якщо ви зробите кільцевий надріз на тому місці гілки, яким вона стикається з ґрунтом.

    Можна розмножувати магнолію і повітряними відсадками. У кінці весни або на початку літа зробіть на обраній вами гілці круговий зріз кори завширшки 2-3 см. Постарайтеся зробити це обережно, щоб не пошкодити деревину магнолії. Обробіть зріз Гетероауксином, обкладіть ранку вологим мохом і обгорніть харчовою плівкою, зафіксувавши її вище та нижче зрізу. Потім прив’яжіть гілку до сусідніх гілок, щоби при сильному вітрі вона не отримала пошкоджень. Тримайте мох у вологому стані: обприскуйте його кілька разів на місяць, проколюючи плівку шприцом із водою. Через два або три місяці на місці зрізу утворюється коріння. Восени відсадок відрізають від гілки й дорощують у домашніх умовах.

    Магнолія після цвітіння

    Догляд за магнолією після цвітіння

    Зацвітає магнолія навесні або на початку літа, і на це видовище варто подивитися: квітуча магнолія – королева серед садових дерев. А коли це свято закінчиться, вам належить зробити санітарне обрізування дерева: видалити зів’ялі квіти, зламані, загиблі взимку від морозу й ростучі всередину крони гілки та пагони. Але навіть без квітів магнолія є декоративною своїм красивим шкірястим листям.

    Магнолія взимку

    Коли настає глупа осінь, і сад починає засинати, ваше завдання – підготувати для магнолії укриття, тому що навіть найбільш зимостійкі види цього роду можуть потерпіти від морозів, особливо в вітряну безсніжну зиму. Щоб уникнути морозобоїн, оберніть стовбур дерева мішковиною в два шари, намагаючись не пошкодити тендітні гілки. Потім, дочекавшись справжніх заморозків, укрийте товстою мульчею пристовбурні кола. Тепер вашій красуні не будуть страшні ні морози, ні миші, ні інші гризуни.

    Види і сорти магнолії

    Найбільші колекції магнолій зібрано в Великій Британії: в центрі інтродукції Арнольд-Арборетум і в Королівському ботанічному саду. Але прекрасна колекція є і в Києві, і саме український досвід вирощування магнолій дає надію на просування цієї рослини на схід і північ. Найпоширенішими в культурі видами магнолії є:

    Магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii)

    – листопадне дерево заввишки до 10 м, але частіше високий чагарник із широкоеліптичним листям завдовжки до 15 см і запашними чашоподібними, дещо поникаючими білими квітками на опушеній тонкій квітконіжці. Діаметр квіток від 7 до 10 см. Це один із найбільш зимостійких видів, що зносить короткочасні морози до -36 ºC. У культурі вид із 1865 року;

    Магнолія оберненояйцеподібна (Magnolia obovata)

    або магнолія білоцвітна походить із Японії й острова Кунашир, що на Курилах. Це листопадне дерево з сірою, гладкою корою, що сягає 15 м. Листя у цієї магнолії зібране по 8-10 штук на кінцях пагонів, а прекрасні квіти діаметром до 16 см кремово-білого забарвлення вирізняються пряним ароматом. Плоди яскраво-червоного кольору сягають у довжину 20 см. Це дерево декоративне в будь-яку пору року, воно добре зносить затінення й морози, однак вимогливе до рівня вологості ґрунту та повітря. У культурі вид із 1865 року;

    Магнолія лікарська (Magnolia officinalis)

    – рослина родом із Китаю, аналог магнолії оберненояйцеподібної, але з більшими листками. Квітки у неї теж великі, запашні, нагадують водяні лілії, але з вужчими, загостреними до вершини пелюстками. У Китаї цей вид використовується як лікарська рослина, а в наших краях магнолія лікарська поки зустрічається нечасто;

    Магнолія гостролиста (Magnolia acuminata)

    або магнолія огіркова з центральної частини Північної Америки, де вона росте в листяних лісах біля підніжжя гір і по скелястих берегах гірських річок. Це листопадне дерево заввишки до 30 м із пірамідальною в молодому віці кроною, яка з часом стає округлою. Листя овальне або еліптичне, завдовжки до 24 см, темно-зелене зверху та сірувато-зелене, коротко опушене знизу. Квітки діаметром до 8 см мають дзвінчасту форму й жовто-зелене, іноді з сизим нальотом, забарвлення. Це найбільш холодостійкий представник роду. Магнолія огіркова має форму, у якій листя або округле, або серцеподібне біля основи, а квітки дрібніші, ніж у основного виду, і канаркового кольору. У США також отримані гібриди між магнолією гостролистою і магнолією лілієквітною, об’єднані під назвою магнолія бруклінська;

    Магнолія зірчаста (Magnolia stellata)

    – одна з найбільш витончених і ефектних магнолій родом із Японії. Це невелике деревце або чагарник заввишки до 2,5 м із голими сіро-коричневими гілками, вузькоеліптичним листям завдовжки до 12 см і оригінальними квітками до 10 см у діаметрі з численними сніжно-білими, витягнутими стрічкоподібними пелюстками, спрямованими врізнобіч, як промені зірки. У цього виду дві декоративні форми: рожева та кейська. Популярні серед садівників також деякі сорти й гібриди цієї рослини:

    • магнолія Сьюзан – сорт із квітками темного багряно-червоного відтінку зовні й світлішими зсередини. Цей сорт входить у серію гібридів із жіночими іменами – Джуді, Бетті, Анна, Пінкі, Ренді, Джейн і Рікі – який було виведено в 50-х роках минулого століття.

    Магнолія лілієквітна (Magnolia liliflora)

    особливо поширена в культурі. Родом вона імовірно зі східного Китаю, а в Європу рослина потрапила в 1790 році. Магнолія лілієквітна рясно цвіте квітками у формі лілій діаметром до 11 см. Зовні квітки пурпурові, зсередини білі, вони мають ледь відчутний аромат. Найбільше зацікавлення викликає декоративна форма цього виду магнолія Нігре (Нігра) з рубіново-червоними зовні й біло-бузковими зсередини квітками, що розкриваються у кінці квітня або на початку травня;

    Магнолія Кобус (Magnolia kobus)

    родом із північної й центральної Японії та Південної Кореї, а в 1862 році вид був перевезений у Нью-Йорк, звідки в 1879 році потрапив до Європи. У культурі рослина сягає у висоту 10 м, але в природі може вирости в два з половиною рази вищою. Листя у дерева широке, оберненояйцеподібне, з гострою вершиною, яскраво-зелене зверху й світліше з нижньої сторони. Це магнолія біла, запашна, з квітками діаметром до 10 см. Зацвітає рослина на дев’ятий-дванадцятий рік. Вид вирізняється морозо-, газо- і пилостійкістю. Північна форма виду – рослина з більшими квітками й ще стійкіша до низьких температур;

    Магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora)

    походить із південно-східних штатів Північної Америки. У неї стрункий циліндричний стовбур, гарної форми крона, темно-зелені, велике блискуче листя й білі квіти діаметром до 25 см, з сильним пряним ароматом. Дуже ефектні навіть яскраво забарвлені, оригінальної шишкоподібної форми плоди цієї рослини. У молодому віці магнолія великоквіткова розвивається повільно, приростаючи щорічно всього на 60 см. Не вирізняється вона і морозостійкістю, витримуючи холоди не нижче -15 ºC, зате чудово справляється з міськими умовами, стійка до хвороб і шкідників та довговічна. Основними декоративними формами магнолії великоквіткової є:

    • вузьколиста – рослина з листям вужчим, ніж у основного виду;
    • ланцетна – рослина з листям витягнутої форми;
    • знаменита – магнолія з дуже широким листям і квітками діаметром до 35 см;
    • круглолиста – у цієї рослини дуже темне зелене листя і квітки діаметром до 15 см;
    • рання – магнолія, що зацвітає раніше за основний вид;
    • екзонська – високе дерево з вузькопірамідальною формою крони й опушеними знизу продовгуватими листками;
    • Праверті – магнолія зі строго пірамідальною кроною;
    • Гартвіса – дерево з пірамідальною кроною й хвилястими листками;
    • драконова – рослина з низько опущеною кроною, гілки якої, дугоподібно звисаючи, торкаються землі і легко вкорінюються;
    • галлісонська – магнолія вищої зимостійкості, ніж основний вид.

    Магнолія Суланжа (Magnolia х soulangeana)

    – гібрид, виведений у 1820 році французьким науковцем Етьєном Суланжем. Відтоді було зареєстровано понад 50 форм цього гібрида, які неймовірно популярні в усьому світі. Магнолія Суланжа – це листопадний чагарник або дерево заввишки до 5 м з оберненояйцеподібним листям завдовжки до 15 см і келихоподібними квітками діаметром від 15 до 25 см, іноді запашними, а іноді зовсім без запаху, з пелюстками від ніжно-рожевого до пурпурового відтінку, і тільки зрідка зустрічаються екземпляри з білими квітками. Рослина вирізняється стійкістю до несприятливих кліматичних факторів і добре росте на ґрунтах різного складу. З численних садових форм цього гібридного виду найчастіше вирощуються:

    • Ленне – магнолія з запашними квітками, білими всередині й рожево-пурпуровими зовні;
    • Александріна – посухостійка рослина заввишки до 8 м із темно-пурпуровими зовні й білими всередині квітками;
    • Червона (Рубра) – з рожево-червоними зовні квітками;
    • Неметца – магнолія з пірамідальною формою крони.

    Окрім описаних садових форм, існують різні сорти магнолії Соланжа.

    Крім описаних видів рослини, у культурі можна зустріти також магнолії верболисту, великолисту, Лебнера, оголену, трипелюсткову, або парасолькову, й інші.

    Які квіти посадити на цвинтарі: список рослин, які добре приживаються

    Збираючись посадити квіти на цвинтарі, варто врахувати, чи буде певна рослина зростати в даному місці. Здебільшого це залежить від наявності сонця чи тіні. Квіти садять на могилах, щоб озеленити територію та надати доглянутого вигляду пам’ятнику чи надгробку.

    На могилі важливо садити ті квіти, які не вимагають особливого догляду та можуть добре рости, навіть якщо ґрунт буде сухим. Якщо ви живете далеко, то однорічні квіти сіяти не варто, адже вони потребують рясного поливу – це петунія, чорнобривці тощо.

    Від екзотичних квітів відмовтеся, оскільки вони дуже примхливі в догляді та з великою ймовірністю можуть не прижитися на цвинтарі.

    Які рослини та квіти посадити на цвинтарі

    Якщо у вас невеличка ділянка для саджання рослин, але ви хочете щось посадити, то сукуленти стануть чудовим вибором. Вони не вимагають частого поливу та є стійкими до посухи. На могилах можна садити очиток, кам’яну троянду, молодило.

    Для красивого озеленення посадіть барвінок, конвалію чи деревій. Ці рослини теж невибагливі та не потребують догляду. Серед однорічних квітів можна визначити кілька варіантів, які добре приживаються – це віола, календула, садова гвоздика, сухоцвіти. Найчастіше на цвинтарях серед цибулинних квітів можна зустріти нарциси й тюльпани.

    Часто обираючи квіти для посадки на цвинтарі, люди задумуються над їхнім символічним значенням та чи доречними вони будуть. Лілії є традиційним символом жалоби, тому їх можна висаджувати на могилі.

    Лілії можна садити на цвинтарі / Фото Pexels

    Посадити на цвинтарі можна невибагливі сорти троянди. Коли кущ розростеться, то буде мати гарний вигляд. Ці квіти асоціюються з любов’ю та повагою, тому їх також можна садити на могилі близької людини. Важливо лише обрати сорт, який не буде потребувати догляду.

    Хризантеми теж дуже часто садять на цвинтарі. Вони асоціюються зі смертю та похоронами, тому добре підходять для саджання на могилі. Знайдіть лише такий сорт, який переносить спеку та не потребує укриття взимку.

    Це не повний перелік квітів, які можуть бути посаджені на могилах. Відштовхуйтеся від власних вподобань та тих рослин, які любила людина за життя. Квіти на могилі – це данина поваги близькій людині, тому не залишайте пусту землю, а обов’язково висадіть прості в догляді та красиві рослини.