Чим має керуватися держслужбовець

0 Comments

Правовий статус держслужбовця: норми нового Закону

Новий Закон «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби. У цій статті ми розглянемо правовий статус держслужбовця.

Автор: Турчин Ірина, магістр державного управління

ДОКУМЕНТ СТАТТІ

Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889.

Відповідно до Закону № 889 державна служба — це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність з практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

  1. аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
  2. забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
  3. забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
  4. здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
  5. управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
  6. управління персоналом державних органів;
  7. реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець — це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі — державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Статтею 4 визначено принципи держслужби, а саме:

1) верховенства права — забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

2) законності — обов’язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

3) професіоналізму — компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

4) патріотизму — відданість та вірне служіння Українському народові;

5) доброчесності — спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

6) ефективності — раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;

7) забезпечення рівного доступу до державної служби — заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;

8) політичної неупередженості — недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків;

9) прозорості — відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;

10) стабільності — призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

ХТО МАЄ ПРАВО НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ

Стаття 19 Закону № 889 визначає, що право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:

1) магістра — для посад категорій «А» і «Б»;

2) бакалавра, молодшого бакалавра — для посад категорії «В».

На державну службу не може вступити особа, яка:

1) досягла шістдесятип’ятирічного віку;

2) в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

3) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;

4) відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;

5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення — протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;

6) має громадянство іншої держави;

7) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;

8) підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889.

Що стосується державного службовця, то він під час виконання посадових обов’язків має діяти у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковуватися своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов’язки. Безпосередній керівник — найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець.

Державний службовець зобов’язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 9 Закону № 889 (ср. 031233400). Водночас, якщо державний службовець отримав наказ (розпорядження), доручення не від безпосереднього керівника, а від керівника вищого рівня, він зобов’язаний повідомити про це безпосереднього керівника. До речі, під час виконання своїх обов’язків державний службовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.

Стаття 9 визначає, що наказ (розпорядження), доручення керівника має містити:

– конкретне завдання, інформацію про його предмет;

– особу, відповідальну за виконання.

Зверніть увагу на те, що наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Наказ (розпорядження), доручення може бути скасовано керівником, який його видав, а також керівником вищого рівня або органом вищого рівня.

А тепер зверніть увагу на важливі норми, що регулюють особливості процедури виконання наказу, доручення тощо (ч. 6 – 9 ст. 9).

Державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення ПОВИНЕН ВИМАГАТИ його письмового підтвердження, після отримання якого зобов’язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення.

Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених вище, він НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за своє діяння відповідно до закону

Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), дорученняЗОБОВ’ЯЗАНИЙ письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк. У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим

За видання керівником та виконання державним службовцем явно злочинного наказу (розпорядження), доручення відповідні особи несуть відповідальність згідно із законом.

ПОЛІТИЧНА НЕУПЕРЕДЖЕНІСТЬ

Щоб уникнути конфлікту на підставі особистих політичних уподобань, у Законі № 889 закріплена вимога щодо політичної неупередженості держслужбовця.

Так, державний службовець повинен неупереджено виконувати законні накази (розпорядження), доручення керівників незалежно від їх партійної належності та своїх політичних переконань.

Він не має права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що у будь-який спосіб можуть засвідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу та довіру до влади або становити загрозу для конституційного ладу, територіальної цілісності і національної безпеки, для здоров’я та прав і свобод інших людей.

Зверніть увагу! Державний службовець не має права:

1) бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А». На час державної служби на посаді категорії «А» особа зупиняє своє членство в політичній партії;

2) обіймати посади в керівних органах політичної партії;

3) суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А»;

4) залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;

5) у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях;

6) організовувати і брати участь у страйках та агітації.

Щодо виборчої діяльності. У разі реєстрації державного службовця кандидатом у депутати Центральною виборчою комісією, виборчими комісіями, сформованими (утвореними) в установленому порядку, він зобов’язаний в одноденний строк письмово повідомити про це керівника державної служби.

Державному службовцю за його заявою надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства.

ЗАХИСТ ПРАВА НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ

У разі порушення наданих Законом № 889 прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.

У скарзі державний службовець може вимагати (тобто це право працівника) від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.

Керівник державної служби, у свою чергу, на вимогу державного службовця для перевірки викладених у скарзі фактів утворює (а це — обов’язок) таку комісію у складі не менше трьох осіб.

До складу комісії включаються в однаковій кількості:

— представники керівника державної служби, визначені ним із числа державних службовців цього державного органу;

— представники державного службовця, визначені ним із числа державних службовців цього державного органу;

— представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, делеговані рішенням цього органу, а в разі відсутності профспілкової організації — представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу.

Далі алгоритм дій такий:

1. Керівник державної служби ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення). У разі утворення зазначеної вище комісії письмова відповідь (рішення) керівника державної служби має ґрунтуватися на висновку комісії.

2. У разі неотримання в установлений строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

3. За результатами розгляду скарги центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, НАДАЄ державному службовцю вмотивовану відповідь не пізніше 20 календарних днів з дня надходження скарги. У разі встановлення факту порушення прав державного службовця НАПРАВЛЯЄ відповідному державному органу обов’язкову для виконання вимогу про усунення відповідних порушень.

4. Якщо права державного службовця, встановлені цим Законом, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за фактом подання скарги ІНІЦІЮЄ ТА ПРОВОДИТЬ службове розслідування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою перевірки фактів, викладених у скарзі.

У разі виявлення порушень прав державного службовця або створення перешкод у їх реалізації винні у порушенні посадові особи повинні бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.

Порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав — усуненню.

Заявник має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду.

Тут виникає питання щодо визначеного цим Законом місячного терміну подання скарги, про яку ми згадували на початку цього розділу. А що робити держслужбовцю, який дізнався про порушення своїх прав після спливу такого строку? На думку редакції, щоб уникнути бюрократичної тяганини — слід звертатися до суду.

Стаття 7. Основні права державного службовця

10) оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності;

11) захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього Закону;

12) отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, що належать до його повноважень, у випадках, встановлених законом;

13) безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності;

14) проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

2. Державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

  • Стаття 1. Державна служба та державний службовець
  • Стаття 2. Визначення термінів
  • Стаття 3. Сфера дії цього Закону
  • Стаття 4. Принципи державної служби
  • Стаття 5. Правове регулювання державної служби
  • Стаття 6. Категорії посад державної служби
  • Стаття 7. Основні права державного службовця
  • Стаття 8. Основні обов’язки державного службовця
  • Стаття 9. Підпорядкування державного службовця та виконання наказу (розпорядження), доручення
  • Стаття 9-1. Порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів
  • Стаття 10. Політична неупередженість
  • Стаття 11. Захист права на державну службу
  • Стаття 12. Система управління державною службою
  • Стаття 13. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби
  • Стаття 14. Комісія з питань вищого корпусу державної служби
  • Стаття 15. Повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби
  • Стаття 16. Організація роботи Комісії з питань вищого корпусу державної служби
  • Стаття 17. Керівник державної служби в державному органі
  • Стаття 18. Служба управління персоналом державного органу
  • Стаття 19. Право на державну службу
  • Стаття 20. Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу
  • Стаття 21. Вступ на державну службу
  • Стаття 22. Конкурс на зайняття посад державної служби
  • Стаття 23. Оприлюднення інформації про проведення конкурсу
  • Стаття 24. Скорочення вакантних посад, на які не оголошено конкурс
  • Стаття 25. Інформація для участі у конкурсі
  • Стаття 27. Конкурсна комісія
  • Стаття 28. Оформлення та оприлюднення результатів конкурсу
  • Стаття 29. Відкладене право суб’єкта призначення на повторне визначення переможця конкурсу на посаду державної служби
  • Стаття 30. Повторний конкурс
  • Стаття 31. Порядок призначення на посаду державної служби
  • Стаття 31-1. Контракт про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби
  • Стаття 32. Обмеження щодо призначення на посаду
  • Стаття 33. Акт про призначення на посаду
  • Стаття 34. Строкове призначення
  • Стаття 35. Випробування та встановлення відповідності державного службовця займаній посаді
  • Стаття 36. Присяга державного службовця
  • Стаття 37. Особова справа державного службовця
  • Стаття 38. Проходження державної служби
  • Стаття 39. Ранги державних службовців
  • Стаття 40. Просування державного службовця по службі
  • Стаття 41. Переведення державних службовців
  • Стаття 42. Службове відрядження
  • Стаття 43. Зміна істотних умов державної служби
  • Стаття 44. Оцінювання результатів службової діяльності
  • Стаття 45. Публічний звіт керівника органу виконавчої влади
  • Стаття 46. Стаж державної служби
  • Стаття 47. Правила внутрішнього службового розпорядку державного органу
  • Стаття 48. Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців
  • Стаття 49. Індивідуальна програма підвищення рівня професійної компетентності державного службовця
  • Стаття 50. Оплата праці державних службовців
  • Стаття 51. Схема посадових окладів державних службовців
  • Стаття 52. Надбавки, доплати, премії та компенсації
  • Стаття 53. Заохочення державних службовців
  • Стаття 54. Соціально-побутове забезпечення державних службовців
  • Стаття 55. Створення належних умов для виконання посадових обов’язків
  • Стаття 56. Робочий час і час відпочинку державного службовця
  • Стаття 57. Щорічні основні відпустки державних службовців
  • Стаття 58. Щорічні додаткові та інші відпустки державних службовців
  • Стаття 59. Порядок і умови надання щорічних відпусток
  • Стаття 60. Відкликання державних службовців із щорічних відпусток
  • Стаття 61. Забезпечення службової дисципліни
  • Стаття 62. Обов’язки державного службовця щодо додержання службової дисципліни
  • Стаття 63. Обов’язки керівника державної служби щодо забезпечення службової дисципліни
  • Стаття 64. Дисциплінарна відповідальність державного службовця
  • Стаття 65. Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності
  • Стаття 66. Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування
  • Стаття 67. Обставини, що пом’якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність
  • Стаття 68. Суб’єкти, уповноважені порушувати дисциплінарні провадження та застосовувати дисциплінарні стягнення
  • Стаття 69. Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ та її повноваження
  • Стаття 71. Порядок здійснення дисциплінарного провадження
  • Стаття 72. Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків
  • Стаття 73. Дисциплінарна справа
  • Стаття 74. Гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення
  • Стаття 75. Пояснення державного службовця
  • Стаття 76. Право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи
  • Стаття 77. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження
  • Стаття 78. Оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення
  • Стаття 79. Зняття дисциплінарного стягнення
  • Стаття 80. Основи матеріальної відповідальності державних службовців
  • Стаття 81. Обов’язок відшкодування шкоди
  • Стаття 82. Порядок відшкодування шкоди
  • Стаття 83. Підстави для припинення державної служби
  • Стаття 84. Припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження
  • Стаття 85. Припинення державної служби у зв’язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби
  • Стаття 86. Припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін
  • Стаття 87. Припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення
  • Стаття 87-1.
  • Стаття 88. Припинення державної служби у зв’язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін
  • Стаття 88-1. Припинення державної служби з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби
  • Стаття 89. Передача справ і майна
  • Стаття 90. Пенсійне забезпечення
  • Стаття 91. Особливості проходження державної служби в окремих державних органах
  • Стаття 92. Патронатна служба

Державна служба та державний службовець. Вимоги нового Закону

Новорічний подарунок від Президента у вигляді підпису під новим Законом «Про державну службу» викликав серед спільноти держслужбовців гамму різноманітних емоцій — від «все одно нічого не зміниться» до «нарешті дочекалися». Водночас, попри усі емоції, критику правового регулювання державної служби і прогнози щодо подальшої долі держслужбовців новий Закон набуде чинності 1 травня 2016 року. А отже, часу на аналіз нових норм залишилось не дуже багато. Тож давайте без зайвих розмов вивчати вимоги нового законодавства разом, і розпочнемо це робити прямо з першого випуску Держслужбовця у 2016 році.

Автор: Мацокін Андрій, головний редактор

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Новий Закон — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.

Чинний Закон — Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII.

За чинним Законом державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

За новим Законом державна служба — це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовецьце громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Отже, зверніть увагу, державний службовець, перш за все, — громадянин України, який займає посаду в органі державної владиі одержує зарплату за рахунок коштів держбюджету. Повноваження, які він виконує перебуваючи на посаді у державному органі, мають бути безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу.

З такого формулювання випливає норма, яка закладена у ст. 3 нового Закону, — сфера дії цього Закону.

Так, відповідно до цієї статті Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а також, зверніть увагу, Закон визначає правовий статус державного службовця, про який ми згадували вище.

Дія ж нового Закону поширюється на державних службовців:

1) Секретаріату Кабінету Міністрів України;

2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

3) місцевих державних адміністрацій;

4) органів прокуратури;

5) органів військового управління;

6) закордонних дипломатичних установ України;

7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені ст. 91 цього Закону (див. нижче);

8) інших державних органів.

Зверніть увагу на посилання, яке стосується ст. 91 нового Закону.

Давайте розглянемо, які посади визначені у цій статті:

Так, дія цієї статті поширюється на: голів місцевих державних адміністрацій, керівників апаратів (секретаріатів) Верховної Ради України, допоміжних органів, утворених Президентом України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, а також державних колегіальних органів, посади голів та членів яких не належать до посад державної служби.

Тепер ми маємо повний перелік органів і посад, на які має розповсюджуватися дія нового Закону.

А хто ж залишився «за бортом»?

Дія цього Закону не поширюється на:

1) Президента України;

2) Главу Адміністрації Президента України та його заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників;

3) членів Кабінету Міністрів України, перших заступників та заступників міністрів;

4) Голову та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову та членів Антимонопольного комітету України, Голову та членів Національного агентства з питань запобігання корупції, Голову та членів Рахункової палати, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів;

5) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників;

6) Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України та його заступників, Голову Фонду державного майна України та його заступників;

7) народних депутатів України;

8) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників;

9) службовців Національного банку України;

10) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступників, міністрів Автономної Республіки Крим;

11) депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування;

14) працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування (див. нижче);

15) працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами;

16) військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону;

17) осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом;

18) працівників патронатних служб.

Зверніть увагу! Відповідно до нового Закону функції з обслуговування — діяльність працівників державного органу, яка не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов’язаних з виконанням завдань і функцій державної служби.

Водночас, критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, мають бути затверджені Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за поданням керівника державної служби у відповідному органі. Тож чекаємо на відповідний підзаконний нормативний акт!

Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

Відповідно до ст. 9 чинного Закону особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апарату регулюються Конституцією, цим Законом та іншими спеціальними законами України

Відповідно до ст. 5 нового Закону правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Отже розробники нового Закону внесли до нього максимум норм, які мають регулювати питання, що будуть виникати перед держслужбовцями і керівниками державних служб у державних органах.

Тепер давайте проаналізуємо, які права і обов’язки отримали держслужбовці у новому Законі і наскільки вони відрізняються від прав та обов’язків, задекларованих чинним Законом.

Чинний Закон

Новий Закон

Основні права державного службовця

Державні службовці мають право:

на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян

Державний службовець має право на:

повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб

на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці

належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення*

* Відповідно до ст. 55 нового Закону керівник державної служби повинен створювати здорові та безпечні умови, необхідні для належного виконання державними службовцями своїх обов’язків.

Керівник державної служби вживає заходів для:

1) надання державним службовцям необхідної для виконання посадових обов’язків інформації;

2) облаштування приміщення, пристосованого для виконання посадових обов’язків;

3) належного облаштування робочих місць;

4) забезпечення державних службовців необхідним обладнанням.

на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи

оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу*

* Відповідно до ст. 50 нового Закону заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі

50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення).

професійне навчання, зокрема за державні кошти, відповідно до потреб державного органу*

* Професійне навчання — набуття та вдосконалення професійних знань, умінь та навичок, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації державного службовця для його професійної діяльності (ст. 2 нового Закону).

одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції

отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, що належать до його повноважень, у випадках, встановлених законом

користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України

відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону*

* Державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (ст. 57 нового Закону).

За кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Відповідно до ст. 58 нового Закону додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону.

на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу

вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця

чітке визначення посадових обов’язків

безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення

безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності*

* Результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар’єри, виявлення потреби у професійному навчанні (ст. 44 нового Закону).

на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов’язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії

просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов’язків*

* Професійна компетентність — здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов’язків, навчання, професійного та особистісного розвитку (ст. 2 нового Закону).

вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри

проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри*

* З метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов’язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов’язково (ст. 71 нового Закону).

захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку

оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності*

* Відповідно до ст. 66 нового Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього Закону

участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів

участь у діяльності об’єднань громадян, крім політичних партій у випадках, передбачених цим Законом

Конкретні обов’язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції

Державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах*

* Керівник державної служби в державному органі — посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов’язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

Основні обов’язки державного службовця

Основними обов’язками державних службовців є:

додержання Конституції України та інших актів законодавства України

Державний службовець зобов’язаний:

дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки*

* Відповідно до ст. 4 нового Закону державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:

1) верховенства права — забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

2) законності — обов’язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

3) професіоналізму — компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

4) патріотизму — відданість та вірне служіння Українському народові;

5) доброчесності — спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

6) ефективності — раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;

7) забезпечення рівного доступу до державної служби — заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;

8) політичної неупередженості — недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків;

9) прозорості — відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;

10) стабільності — призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина

поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина

з повагою ставитися до державних символів України

обов’язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації*

* Державна мова українська мова, якій Конституцією України надано статус мови офіційного спілкування посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування під час виконання посадових обов’язків, а також мови діловодства і документації цих органів та посадових осіб (ст. 2 нового Закону).

безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників

забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів

сумлінне виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість в роботі

сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов’язки

забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції

виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України*

* Відповідно до ст. 9 нового Закону державний службовець під час виконання посадових обов’язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов’язки.

Державний службовець зобов’язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень.

додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції

запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби*

* Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII:

реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації

постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності

збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно із законодавством не підлягає розголошенню

зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням посадових обов’язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню*

* Державна таємниця — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою (ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.94 р. № 3855-XII).

Персональні дані — відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. № 2297-VI).

надавати публічну інформацію в межах, визначених законом*

* Публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень

Державні службовці виконують також інші обов’язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах

У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні — повідомити вищу за посадою особу

У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов’язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби*

* Відповідно до ст. 12 нового Закону система управління державною службою включає:

1) Кабінет Міністрів України;

2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;

3) Комісію з питань вищого корпусу державної служби та відповідні конкурсні комісії;

4) керівників державної служби;

5) служби управління персоналом.

На завершення розгляду основних прав і обов’язків держслужбовця не можна оминути увагою вимоги щодо політичної неупередженостідержслужбовця, вимоги щодо якої викладені у ст. 10 нового Закону.

Нормами цієї статті передбачено, що державний службовець не має права:

1) бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А». На час державної служби на посаді категорії «А» особа зупиняє своє членство в політичній партії;

2) обіймати посади в керівних органах політичної партії;

3) суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А»;

4) залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;

5) у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях.

Державний службовець повинен неупереджено виконувати законні накази (розпорядження), доручення керівників незалежно від їх партійної належності та своїх політичних переконань.

Державний службовець також не має права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що у будь-який спосіб можуть засвідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу та довіру до влади або становити загрозу для конституційного ладу, територіальної цілісності і національної безпеки, для здоров’я та прав і свобод інших людей.