Яка нація найрудіша

0 Comments

Нація. Визначення, поняття та ознаки нації.

Нація (від лат. natio — народ, плем’я) — історична спільність людей, що складається в процесі формування певних характерних її ознак. Існує багато визначень цього поняття, що Грунтуються на певній більшій чи меншій сукупності його ознак. їх можна поділити на культурологічні, психологічні, етнологічні, історикоекономічні та політологічні.

Початок культурологічної теорії нації було закладено працями німецького філософапросвітителя XVIII ст. Й. Гердера, який наголошував на своєрідності духовної культури різних народів, зокрема південнослов’янських, поезію яких високо цінував. Цей напрям був розвинений у працях одного з ідеологів австромарксизму К. Реннера, який визначав націю як «союз осіб, які однаково розмовляють», «культурний союз».

Психологічну теорію нації обгрунтували французький учений XIX ст. Ж. Е. Ренан, який твердив, що «нація — це душа, духовний принцип», та О. Бауер, який вважав, що нація — сукупність людей, «спільністю долі згуртованих у спільність характеру». Представники етнологічної теорії нації зосереджуються тільки на етнічних ознаках: спільності походження, національній самосвідомості тощо.

Історико-економічну теорію нації обгрунтував відомий ідеолог марксизму К. Каутський, який підкреслював велике значення економічного чинника при виникненні нації. Чинниками, що зумовлювали процес формування нації., він вважав також територію, географічне положення та військове становище, транспорт і особливо мову, недооцінюючи при цьому національну самосвідомість. Сучасну націю Каутський розглядав як продукт економічної необхідності та різних чинників, що виникли на грунті капіталістичного способу виробництва. Нація, на його думку, становить постійно змінюване суспільне відношення; за різних умов вона становить дещо вельми різноманітне; вона ніби якийсь Протей, який вислизає між пальцями, коли ми хочемо його схопити, та все ж завжди залишається, справляючи на нас потужний вплив.

На підставі положень К. Каутського і певною мірою О. Бауера Й. Сталін у 1913 р. визначив націю як усталену спільність людей, яка склалася історично, виникла на базі спільності мови, території, економічного життя й психічного складу, що виявляється в спільності культури, наголосивши, що лише наявність усіх ознак, взятих разом, дає нам нація. Сталінська теорія Нації, що мала догматичний і метафізичний характер, стала єдиною, яку визнавали в колишньому СРСР.

На сьогодні існують дві політологічні теорії нації: нація-держава (французька модель) та держава-нація (американська модель). Перша модель пояснює існування єдиної політичної спільноти переважно спільним етнічним походженням громадян певної держави, друга, навпаки, пояснює формування нової етнічної спільноти на основі існуючої політичної єдності.

Беручи до уваги динамічний характер нації, не можна дати її визначення, яке залишалося б правильним раз і назавжди. Через це останнім часом з’явилися нові спроби тлумачення нації, які критично враховують уже існуючі і прагнуть врахувати їх недоліки. Одне з найбільш вдалих визначень нації у пострадянській науковій літературі належить Ф. Горовському, О. Картунову та Ю. Римаренку: нація — це «етносоціальна (і не завжди кровнородинна) спільність зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї ідентичності (спільність історичної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним та духовним цінностям, національній символіці, національноекологічні почуття тощо), а також (головним чином на етапі формування) територіальномовною та економічною єдністю, яка в подальшому під впливом інтеграційних та міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, нерідко втрачаючи своє визначальне значення, хоча аж ніяк не зникає» («Етнонаціональний розвиток України: терміни, визначення, персонали». — К., 1993).

  • Історія Держави І Права України: Заруба В.М
  • Історія України: Заруба В.М., Васковський Р.Ю.
  • Дистанційний Курс Історія України: Г.Г.Кривчик, С.
  • Актуальні Проблеми Історії України: Курс Лекцій
  • Нариси З Історії України: Василь ВЕРИГА
  • Історія України Від Найдавніших Часів I До XXI: Л.І. Кормич В.В. Багацький
  • Конспект Лекцій З Історія України: Гавриленко І
  • Козацька еліта Гетьманщини
  • Історія України: Мельнік
  • Проблеми вивчення української революції 1917-1921рр
  • Українська національна революція
  • Політичний рух: Бобіна

Що таке нація і чим вона відрізняється від етносу

Людство любить ділитися на групи: це дозволяє ясніше позначити коло тих, з ким безпечно спілкуватися, вступати в економічні відносини чи розділяти побут. Проте все частіше причиною конфліктів навіть усередині одного суспільства стають національні питання.

І це зрозуміло: всі уряди, хоч і по-різному і різними методами, так чи інакше регулюють «національні» атрибути своїх громадян – мову, освіту, сімейні інститути, ставлення до спорту тощо. Тобто ту саму соціально-культурну ідентичність, у якій, за великим рахунком, і полягає сутність нації. Однак не все тут просто і однозначно.

«Нація»: визначення та походження терміна

Про неоднозначність підходів до розуміння нації поговоримо трохи нижче, а поки зупинимося на трактуванні, яке можна вважати загальновживаним:

Нація – це великомасштабна спільнота, велика група людей, яких поєднує загальна історично стійка культурна ідентичність, яка переважає в межах певної території.

У цьому контексті нація найчастіше вказує на сукупність людей, які мають громадянство тієї чи іншої держави, хоча на практиці в етнічному та культурному плані ототожнюється з поняттям «народ», маючи на увазі якусь національну та/або генетичну спільність.

З погляду лінгвістики другий варіант видається більш правильним, оскільки латинський понятійний маркер «natio» включає кілька близьких значень:

  • походження;
  • народження;
  • плем’я;
  • народ.

Проте фахівці зазначають, що існують різні підходи до визначення та розуміння нації. Розглянемо основні їх:

  • державність: «нація – це всі громадяни будь-якої держави»;
  • етнічна приналежність: “нація – це певна соціальна спільність, що об’єднується мовою, економікою, територіями, культурою”;
  • природна ідентичність: «нація – це група людей, які живуть на певній території та пов’язані між собою спільною історією, мовою, релігією, і я – частина цієї групи».

Який із варіантів найрелевантніший, не скажуть навіть самі експерти. І це зрозуміло, оскільки в реальному світі просто не існує спільності людей з чіткими, однорідними та яскраво вираженими ознаками, що характеризують націю взагалі:

  • до складу нації можуть входити як одна, так і кілька національностей;
  • нація позиціонує себе як згуртована одиниця;
  • нація має не лише певні території та власний уряд, але також великі розміри, політичну організованість і незалежний статус.

Завдяки цим ознакам кожна нація є і залишатиметься унікальною як мінімум за своїм складом, особливим характером та «національними» перевагами.

Неоднозначність терміна «нація» та його відмінність від етносу

Сформулювати поняття нації вперше спробували лише у XIV столітті. Студенти середньовічних університетів закладали основи культурології та політології, а тому намагалися виділити ті особливості, які притаманні різним народам.

І лише в XVI столітті поняття набуло політичного формулювання, що з’явилося в результаті розвитку європейських наукових традицій: нація, на відміну від етносу, – суто політичний конструкт.

Зародження такої тези обумовлено поняттям «національна держава», що з’явилося трохи раніше. Примітно, що до цього на західноєвропейських територіях жили люди різної етнічної приналежності, які разом із зміцненням капіталізму об’єднувалися в держави і таким чином утворювали нації.

Тобто спочатку слово використовувалося для позначення спільності, пов’язаної з громадянством. Хоча з цього приводу існують два протилежні підходи, авторами яких стали:

Перші вважають, що формуванню націй сприяло розвитку науки та культури. На їхню думку, вчені, політики та художники формували культурний пласт, який послужив основою для подальшого об’єднання у спільноти.

Виходячи з цього, виходить, що етнічна складова не має жодного відношення до сучасних держав, навіть якщо лише кілька сотень років тому можна було чітко відокремити предків нації від інших народів за фено- чи генотипом.

Другі ж називають становлення держави суто біологічним феноменом, коли етнос набуває «народного духу», досить сильного для створення великої адміністративної одиниці. На жаль, цей підхід дуже охоче практикувався в контексті шовіністичних теорій початку та середини XX століття. Тому з 1950-х почав втрачати позиції у наукових колах.

Чітку межу між етносом та нацією проводять дисципліни, в рамках яких вручаються нагороди та докторські ступені за дослідження відповідної галузі. Якщо точніше:

  • етнологія – історичні та соціологічні науки, культурологія;
  • нація та націоналізм – політологія.

Спроба ж об’єднати два напрями в одному дослідженні може натрапити на звинувачення у розпалюванні ненависті як на расовому, так і суміжному ґрунтах.

Нація та культурне різноманіття

Нація у сучасному розумінні формується безліччю шляхів і може бути моно- та поліетнічною. Саме тому спроби пов’язати державність із конкретним народом часто провалюються. Яскравими історичними та політичними прикладами вважаються три країни:

Ще в XIX столітті кілька народностей, які говорили однією мовою, мали виражену ідентичність. Але після реформ, що відбулися, з’явилася сакраментальна німецька нація як класичний приклад об’єднання на основі економічної та культурної єдності.

Поява Русі з розрізнених слов’янських племен відбувалося так. Але фахівці вказують на пізніший період, коли свіжостворений російський етнос, що збирав воєдино малі народності, почав формувати навколо себе російську/російську націю.

Через культурні особливості та російськомовну термінологію буває складно розділити етнічну, політичну та історичну складові в самоідентифікації конкретного представника такої нації. Приклад використовують для ілюстрації об’єднання через політику.

Водночас США утворилися практично на порожньому місці з мігрантів та колоністів, для яких ключовими були принципи республіканського державного устрою та демократичні свободи. Яскраво виражена ідеологічна американська нація.

Проте відомі випадки створення нації через сепарацію. Періоди розпадів Російської імперії та СРСР супроводжувалися появами нових держав з новими політичними націями, які до того існували лише як етно-культурні меншини у складі великих держав.

Нація та пострадянський колорит

Національність – термін, який зазвичай ототожнюється з громадянством і вказує на представника політичної нації. Ось тільки на території Союзу під національністю мали на увазі етнічну приналежність. Тому для англомовної культури пара з нації/національності більш-менш очевидна:

  • США – американська, американець;
  • Великобританія – британська, британець;
  • Канада – канадська, канадець тощо.

Висновок

Нація – камінь спотикання, який нерідко спричиняє дискусію на межу кримінального злочину. Якщо вчені розглядають національність як цікавий епізод у розвитку суспільства, то на побутовому рівні зазвичай говорять про національні переваги та недоліки, намагаючись вказати на якийсь ідеальний зразок.

Чи є сенс апелювати до «колективної відповідальності», низводячи конкретну особистість до стереотипів про соціальну групу? Можливо, варто залишити гучні заяви етнологам та політологам, а оточуючих розглядати індивідуально – як людей?