Як часто мох цвіте

0 Comments

Зміст:

Мох: дивовижна маленька рослина

Мох – невелика безквіткова рослина, що росте у вигляді щільних зелених килимків у вологих тінистих місцях. У нього є листя і стебла, але немає справжніх коренів. Ці примітивні рослини були виявлені навіть зі скам’янілостей, яким майже 66 млн. років. Наразі відомо понад 20 тисяч видів моху, які ростуть у найрізноманітніших куточках світу.

Загальна характеристика моху

Мох відноситься до вищих несудинних рослин під назвою Мохоподібні (Bryophyta). Листя у нього зазвичай мають товщину в одну клітину. Вони прикріплені до стебла, яке може бути як розгалуженим, так і нерозгалуженим.

На відміну від судинних рослин, провідна система мохів розвинена слабо. Поживні речовини та воду вони отримують безпосередньо через листя, а не через стебла, бо не мають коріння.

Мох – одна з найпримітивніших форм рослин у світі. Унікальність його в тому, що його первісна структура та склад майже не змінилися протягом останніх багатьох тисяч і, можливо, мільйонів років.

Мох не дає насіння і є спорофітом. Ці рослини ніколи не бувають високими. Зазвичай їхня висота становить від 2 мм до 10 см. Проте деякі види моху досить великі і можуть сягати 50 см заввишки.

Мох є основною складовою торфу, а також використовується в декоративних цілях у садах і квітниках. Наприклад, мохові газони є невід’ємною частиною японських садів.

Зовні мох трохи схожий на лишайники, проте ці рослини ніяк не пов’язані між собою. Також його нерідко плутають з печіночниками та ріголистниками. Ці рослини також є несудинними, і раніше їх об’єднували з мохами, проте наразі вони відокремлені.

Типи моху

Всі існуючи мохи мають однакові загальні риси. Проте за типовою класифікацією ці рослини поділяються на 2 класи – акрокарпні та плеврокарпні.

Акрокарпний мох

Мох цього класу зазвичай росте вертикально. Він прямостоячий та нерозгалужений, утворює горбисту колонію. Крім того, клітини в листках зазвичай мають квадратну форму. Їхні спорові частини (спорофіти) виникають на кінці стебла.

Акрокарпний мох не відновлюється зі своїх фрагментів так швидко, як плеврокарпний. Тому він росте значно повільніше. Фрагменту або спорі акрокарпного моху може знадобитися до 2-х років, щоб утворити моховий килим.

Акрокарпний мох може переносити постійну вологість протягом 2-3 місяців. Проте при постійному впливі вологи він гниє та гине. Щоб вижити, акрокарпним мохам потрібно періодично висихати. Через періодичне пересихання вони ростуть досить повільно.

Плеврокарпний мох

Мохи цього типу ростуть в розпростертому положенні та утворюють розлогі щільні килимки на землі. Вони довільно галузяться в хаотичному порядку та швидко ростуть. Їхні клітини зазвичай дуже довгі порівняно з акрокарпним мохом. Спорофіти у них виникають з боку стебла, а не на кінці.

Цей тип моху легко відновлюється зі своїх фрагментів та швидко кріпиться до каміння. Ця особливість разом із швидким темпом росту роблять його кращим варіантом для колонізації твердих субстратів.

Плеврокарпний мох може переносити постійну вологість. Деякі його різновиди навіть зустрічаються під водою. Цей тип моху швидко росте, а його постійне розгалуження змушує його поширюватися на новій території. Він може розростись удвічі більше всього за півроку.

Де росте мох?

Мох – одна з перших наземних рослин, що змогла поширитися по всій земній кулі. Зараз він зустрічається на всіх континентах, включаючи Антарктиду. Мох росте у різних середовищах – від холодних засніжених гір до гарячих пустель.

Ці маленькі рослини з легкістю заселяють нові території. Вони можуть рости на скелястих виступах, схилах гір, цегляних стінах, у щілинах тротуарів, тощо. Різні види моху пристосувалися виживати в екстремальних умовах. Деякі з них пристосувалися до умов слабкого освітлення і ростуть навіть у печерах.

Найнижча температура, при якій мох може фотосинтезувати, становить приблизно –15°С, а найвища – приблизно +40°С. Коли він висихає, то здатен переносити спеку набагато краще, ніж у вологому стані. Відомо навіть, що деякі мохи витримують високі температури у +100°С і низькі до –272°С, коли висихають.

Зазвичай мох завжди зустрічається там, де є вологість, оскільки він відносно легко висихає. Він також полюбляє рости на поганому субстраті, тому його можна побачити на відкритих скелях або зруйнованому ґрунті. Найчастіше мох зустрічається в прохолодних і вологих середовищах (наприклад, у тропічних лісах, поблизу проточної води).

Цікавий факт! В Україні росте близько 580 видів моху, з них 368 – на Поліссі.

Види моху

Зозулин льон або політрих (Polytrichum commune)

Цей мох найчастіше зустрічається у вологих регіонах із великою кількістю опадів. Найбільш поширений він у холодних та помірних областях планети. В Україні зустрічаються 8 видів політриха. Найбільш розповсюджений зозулин льон звичайний – типовий представник цього роду моху.

Зозулин льон – один із найвищих видів моху. Його пряме нерозгалужене стебло сягає 15-40 см (іноді – до 70 см).

Цей мох має темно-зелене забарвлення, яке з віком набуває коричневого відтінку. Кожна його стеблина нагадує сосну у мініатюрі.

Довжина листя зозулиного льону становить 6-8 мм, проте іноді може сягати 12 мм. Коли воно сухе, то пряме, а як вологе, то має загнуті кінчики.

Дикранелла різнонаправлена або шовковистий мох (Dicranella heteromalla)

Цей мох зазвичай росте в лісах, на берегах, біля канав та на пнях. Листя у нього довге та вузьке, зелено-жовтого кольору. Усі листки скручуються в одному напрямку, утворюючи грудки, які виростають заввишки приблизно до 3-х см.

Кожен листочок має довжину у межах 3-3,5 мм. Листя цього моху залишається вигнутим як у вологих, так і в сухих умовах.

Чебрецевий мох (Mnium hornum)

Це один із найпоширеніших видів моху. Найчастіше він росте на гнилій деревині, основі дерев, виступах скель і торфі. Цей мох дуже часто зустрічається у Сполученому Королівстві та є рідним для Європи та сходу Північної Америки. Його нерідко можна відшукати вздовж берегів струмків.

Стебла у цього виду моху прямі, темно-зелені. Листя схоже на папороть та сягає у довжині до 4-8 мм. Росте воно прямо, до кінчика пагона. Нижня частина стебла має листя меншого розміру, вузькотрикутної форми.

Туідіум тамарископодібний (Thuidium tamariscinum)

Цей мох утворює товсті килимки або туфи переважно у тінистих місцях з важким ґрунтом. Найчастіше його можна знайти в лісах, на гниючій деревині та деревах. Цей вид моху поширений у Європі, але також зустрічається в Північній Америці та Японії.

Він має ніжні маленькі мереживні листочки яскраво-жовто-зеленого кольору. Кожен з них схожий на пірамідальне віяло. Цей мох гіллястий. Його гілки виходять з протилежних сторін на жорсткому стеблі та стають меншими ближче догори. Зовнішньо цей мох більше нагадує папороть.

Гілокоміум блискучий (Hylocomium splendens)

Цей мох утворює широко поширені килими в соснових та мішаних лісах, на болотах та вересах. Зазвичай він росте у тінистих місцях на гнилій деревині. Також гілокоміум блискучий утворює килимки на старих, мертвих чи відмираючих частинах іншого моху.

Гілокоміум блискучий широко поширений в помірних та бореальних лісах Північній півкулі. Найчастіше він зустрічається в прохолодніших кліматичних регіонах (Шотландії, Канаді, тощо). Він також відомий як «гірський папоротеподібний мох».

Листя у нього оливково-зелене, жовтувате або червонувате блискуче, яке блищить при певному освітленні. Стебла мають глянцево-червоне забарвлення. Довжина пагонів може сягати 10-20 см. Найкраще цей мох росте на кислому ґрунті.

Ритидіадельфус відістовбурчений (Rhytidiadelphus squarrosus)

Цей вид також відомий як «весняний дерновий мох». Зазвичай він росте у вологих місцях: на болотах, у лісах біля струмків, а також у штучних середовищах (на газонах та полях для гольфу). Цей вид моху зустрічається як у Північній, так і в Південній півкулі. Зазвичай він поширений у помірній зоні.

Цей мох утворює веретеноподібний килимок із гіллястих стебел червоного кольору. Довжина гілок у нього досягає 15 см, а листя – у межах 2-2,5 мм. Блідо-зелені листочки різко згинаються під прямим кутом і поширюються назовні від стебла.

Ритидіадельфус тригранний (Rhytidiadelphus triquetrus)

Через неохайний пухнастий вигляд він ще відомий як «великий кудлатий мох» або «мох наелектризованого котячого хвоста». Він поширений у помірній зоні Північної півкулі. Досить розповсюджений в лісах північних регіонів Європи та на північно-східному узбережжі Тихого океану.

Цей мох росте широкими пухкими килимками, забарвлення яких варіюється від жовто- до темно-зеленого. Довжина червонувато-коричневих гілочок становить 10-20 см.

Вони можуть бути як прямими, так і лежачими. Довжина листя становить 5-7 мм. Зазвичай такі мохові килимки зустрічаються біля основи дерев, на скелях та камінні.

Сфагнум або торфовик звичайний (Sphagnum centrale)

Це один з багатьох видів моху сфагнум. Росте він виключно на болотах і добре почувається на бідному кислому ґрунті. Зустрічається на півночі США, Канади та Європи. Торф’яним цей мох йменують, бо він росте у болотистих і вологих місцях, і саме з нього утворюється високоякісний торф.

Сфагнові мохи утворюють губчасті килими на ґрунті вересків і боліт, відіграючи важливу роль у створенні торфовищ.

Сфагнум звичайний може утворювати болотяний килимок, який плаває на поверхні води. Коріння у цього моху дуже неглибоке. Цей вид моху добре утримує вологу і широко використовується в садівництві або в тераріумах.

Листя дрібне і зубчасте, росте близько до стебла, яке не вище 10 см. Зазвичай воно світло-зелене, проте у деяких видів сфагнуму може бути коричневе, темно-червоне, жовте або рожеве. При висиханні стає гарним золотисто-коричневим.

Цікавий факт! Рід Сфагнум налічує 320 видів, які також відомі як білі або торф’яні мохи. Вони відомі своєю здатністю утримувати воду в 12-16 разів більшу, ніж їхня власна вага.

Сфагнум Варнсторфа (Sphagnum warnstorfii)

Один із найцікавіших видів моху сфагнум. Відмінна його риса – здатність змінювати колір залежно від кількості отриманого сонячного світла. На сонці він має темно-пурпурово-червоний або навіть малиновий відтінок, а у затінку – зеленуватий.

Цей вид віддає перевагу багатим мінералами середовищам існування. Він зустрічається на болотах та вологих луках у тундрі та тайзі Північної півкулі, а також на Кавказі, у Японії та у північно-західному Китаї.

Зірчастий мох (Campylopus introflexus)

Цей вид моху походить з помірної зони Південної Америки. Він також поширений в Африці та Австралії. Крім того, цей вид моху був інтродукований до Європи та на захід Північної Америки.

Для нього характерні темно-червоно-коричневі стебла з сріблястими кінчиками та яскраво-зелене листя, яке з віком чорніє. Росте він на гнилій деревині, гонтових і солом’яних дахах і навіть на родовищах шахт.

Зазвичай ці мохи зустрічаються на болотах та дюнах. Вони широко поширюються, створюючи щільні килимки, які швидко ростуть.

Плагіомній гострокінчастий (Plagiomnium cuspidatum)

Цей мох зустрічається в листяних та мішаних лісах Північній Америці, Африці та Азії. Зазвичай він росте на ґрунті при основі дерев, рідше – на гнилій деревині.

Ці мохи мають високі коричнево-помаранчеві стебла та світло-зелене листя. Вони нерідко використовуються при створенні бонсай, але не дуже підходять для газону в саду.

Левкобріум сизий (Leucobryum glaucum)

Цей багаторічний мох ще відомий як подушковидний. Росте він у вигляді великих куполів, і ці кургани виглядають як подушечки для шпильок, які використовують кравчині.

Поширений подушковидний мох в східній частині Північній Америки та в Європі. Він має гладке та пір’ясте листя сіро-зеленого кольору та темно-коричневі стебла. Цей вид моху більш посухостійкий, ніж інші.

Дикран мітлоподібний або віничний (Dicranum scoparium)

Цей мох походить із Північної Америки. Також він росте в Європі, Азії, Австралії та Новій Зеландії. Для нього характерні блискучі пучки темно-зеленого листя та шерстисті стебла такого ж кольору.

Цей вид моху ще відомий як скельний. Він утворює щільно зібрані пучки листя, які сильно загнуті в одну сторону. Заввишки цей мох виростає до 8 см.

Птиліум гребінчастий (Ptilium crista-castrensis)

Цей вид ще також відомий як «мох страусове перо». Пов’язано це з тим, що він створює м’які, схожі на пір’я структури. Цей вид моху має світло-зелене листя та помаранчеві стебла. Через яскравий вигляд його найчастіше використовують як декоративну рослину.

Зазвичай цей вид моху зустрічається в тайзі Канади та у лісах Північної Європи. Він добре росте у частковій або повній тіні, на ділянці з вологим кислим ґрунтом. Зазвичай птиліум гребінчастий утворює щільний килимок на лісовій підстилці.

Авлакомній болотний (Aulacomnium palustre)

Цей вид також відомий як болотяний мох. Зазвичай він росте на болотистих та заболочених ґрунтах у Північній Америці (особливо в Канаді), Євразії, Новій Зеландії. Його можна зустріти на болотах та вологих луках, у вологих хвойних лісах, іноді – на скелях, валунах та гниючій деревині.

Цей вид моху має жовто-зелене або бурувате листя, яке сяє при певному освітленні, тому він ще відомий як «сяючий». Прості прямі стебла сягають 3-7 см заввишки (іноді – до 12 см) та звужуються ближче до кінчиків. Вони мають помаранчево-коричневий колір. Листя сухе, частіше за все – скручене.

Зозулин льон ялівцевий (Polytrichum juniperinum)

Це один з найвідоміших видів зелених мохів. Він зустрічається на всіх континентах, включаючи навіть Антарктиду. Зозулин льон ялівцевий росте на альпійських луках, у тундрі, хвойних та листяних лісах. Він має прямі червонуваті стебла, схожі на дерева у мініатюрі, і сіро-зелене листя з червоно-коричневим кінчиком.

Сухий ґрунт або ґрунт з дуже перемінливим рівнем вологості – типове місце його зростання. На відміну від інших видів мох він не любить вологе середовище. Саме цей різновид зазвичай використовують у ландшафтному дизайні при створенні мохових газонів.

Атрих хвилястий (Atrichum undulatum)

Цей вид моху також відомий як «великий зірчастий». Пов’язано це з його листям, яке виглядає як зірки, якщо на нього дивитися зверху. Воно має яскраво-зелене забарвлення, проте нижні листочки червонуваті.

Цей мох створює пухкі килимки темно-сіро-зеленого кольору з сріблястим блиском. Стебла у нього прості, зіркоподібні, височіють на 3-8 см. Верхнє листя за відсутності вологи кучеряві, а у вологому стані – хвилясте. Довжина листочків сягає 5-9 мм.

Цей вид моху розповсюджений по всій Європі, у Північній Африці, Малій Азії, на Далекому Сході та у Північній Америці. Зазвичай він росте у лісах та лісостепу.

Туідіум ніжний (Thuidium delicatulum)

Цей вид моху також відомий як звичайний папоротеподібний. Він має листя, яке трохи схоже на папороті. Забарвлення у нього поєднує яскраво-зелений та світло-коричневий кольори.

Туідіум ніжний зазвичай зустрічається в Північній і Південній Америці та Європі. Також це один із найпоширеніших видів моху, який можна побачити в магазинах. Саме його у висушеному вигляді найчастіше використовують у квіткових композиціях.

Ракомітріум сивуватий або сивий мох (Racomitrium canescens)

Цей вид моху ще відомий як сивий або «піщана красуня». На відміну від інших різновидів, він неймовірно посухостійкий. Цей мох має тьмяно-зелене листя, яке після висихання набуває сірувато-коричневого відтінку. Довжина стебла сягає 3-6 см, а листя – 1,5-2,5 мм.

Цей вид моху досить розповсюджений по світу. Він зустрічається від Арктики до тайгової зони, а також в горах Середньої Азії, Туреччини, Китаю.

Одиничні екземпляри зустрічаються на пісках у сухих борах. Зазвичай цей мох росте на скелях та кам’янистих розсипах. Він утворює щільні килимки з прямостоячими зіркоподібними стеблами.

Гіпнум кипарисовий (Hypnum cupressiforme​)

Цей вид моху зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди. Він може рости у найрізноманітніших місцях та кліматичних зонах.

Гіпнум кипарисовий можна побачити на мертвій деревині, гілках дерев або безпосередньо на ґрунті. Він створює м’які пучки листю всюди, де росте.

Вогняний мох (Ceratodon purpureus)

Цей вид моху поширений на всіх континентах, включаючи Антарктиду. Найкраще він росте на сухому піщаному ґрунті. Зазвичай він зустрічається в міських і промислових середовищах, які зазнали забруднення.

Свою назву цей вид моху отримав через те, що є однією з перших рослин, які з’являються на згарищах. Крім того, він має яскраво-червоні стебла, які мерехтять, наче вогники. Через це вогняний мох також відомий як червоний (іноді – пурпуровий). Забарвлення листя варіюється від жовтувато-зеленого до червоного.

Цікавий факт! Зразки вогняного моху, які подорожували на борту космічного човника, робили щось дивне: вони оберталися по спіралі. Усі інші рослини росли хаотично, але нитки моху утворювали спіраль, демонструючи відмінну реакцію на силу тяжіння. Вчені вважають, що це ключ до фундаментальної внутрішньої роботи клітин рослин.

Тортула сільська (Tortula ruralis)

Цей вид моху також відомий як зоряний, бо має зіркоподібні стебла. Він досить поширений у Північній Америці та Європі. Також він зустрічається у Австралії, Південній Америці, Азії, на Ближньому Сході, у Північній та Південній Африці.

Цей вид моху має забарвлення від темно-зеленого до жовто-зеленого. Його зазвичай використовують у тераріумах і віваріях, оскільки він відносно легко вирощується.

Схистостега периста (Schistostega pennata)

Цей вид ще відомий як «Золото дракона» або мох, що світиться. Він росте у печерах і при цьому сяє смарагдово-зеленим кольором. До того ж цей мох має пристосування, які дозволяють йому справлятися з нестачею світла.

Він має протонеми – ниткоподібні структури, що ростуть із спори. Усередині них хлоропласти збираються разом, щоб отримати максимальну кількість доступного світла, а клітини у формі лінзи допомагають сфокусувати світло.

Відбиття світла від цих хлоропластів є причиною зеленого світіння. На японському Хоккайдо навіть є природна пам’ятка цьому дивовижному моху, де можна побачити, як він росте в печері.

Мохи-самозванці

Існує багато мохових «самозванців». Ці рослини зовні схожі на мох, але насправді є зовсім іншими рослинами або грибами.

Печіночник і ріголистник – інші типи мохоподібних, але вони не є справжніми мохами. Однак вони тісно пов’язані між собою. Подібно до моху, вони не мають судинної системи та розмножуються спорами.

Плаунові зовні також схожі на мох. Проте вони навіть не є мохоподібними. На відміну від моху ці примітивні рослини мають судинну систему.

Іспанський мох (Tillandsia usneoides) – ще один моховий самозванець. Це зовсім не спорова рослина. Фактично, це вид квіткової рослини з тієї ж родини Бромелієві, що й ананаси.

Лишайники нерідко помилково приймають за мох. Кладонія оленяча або оленячий мох насправді є кущистим лишайником. Він утворює пухкі світло-зелені килимки, подібні до моху.

Чому мох корисний?

Мох важливий в екологічному плані як один із перших колонізаторів голої землі. Завдяки яскраво-зеленому кольору і м’якій структурі, він дуже привабливий для очей і на дотик. Тому мох використовується як матеріал для озеленення протягом сотень років.

Мох надзвичайно добре працює як засіб задля боротьби з бур’янами. Він також використовується у вологих місцях і добре працює як засіб для чищення, оскільки має здатність поглинати токсини.

Мох – екологічно чистий засіб очищення навколишнього середовища. Його легко вирощувати, він не потребує багато зусиль і грошей, може рости в затінених садах та ефективний проти ерозії ґрунту.

Всупереч поширеній думці, мох не паразитує. Він отримує поживні речовини в основному з повітря та сонця, тому зазвичай не турбує рослини, до яких прикріплений.

Навпаки, торф’яний мох фактично використовується садівниками для підтримки рослин і ґрунту, яким мало корисним речовин. Здатний зберігати поживні речовини та воду, він підтримує землю навколо себе насиченою та зволоженою.

Цікавий факт! В канадській провінції Онтаріо плямисті черепахи проводять зиму, ховаючись під мохом сфагнум, який захищає їх від переохолодження під час снігопадів.

Мох може впливати на температуру ґрунту, як нагріваючи, так і охолоджуючи залежно від середовища. У спекотні місяці він може захистити коріння дерев, затіняючи та ізолюючи ґрунт від впливу високих температур.

В Арктиці мохи мають протилежний вплив на температурні показники. Вони можуть перешкоджати сонячному теплу досягати землі та зменшувати швидкість танення льоду, зберігаючи його довше прохолодним.

Березень 2024

ПнВтСрЧтПтСбНд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Гортензія: коли цвіте садові й кімнатна, скільки цвіте, на який рік після посадки

Гортензії міцно увійшли в сади і парки, як довго квітучі чагарники. Тривалість цвітіння кожного куща садової гортензії залежить від сорту, методу обрізки, погодних умов.

Селекційні дослідження в області виведення нових декоративно квітучих сортів гортензії тривають близько сотні років. Це пояснює настільки велике розмаїття різновидів гортензії садової. Спочатку пишне цвітіння спостерігалося всього два-три літніх місяці. Поступово цей термін розширився до трьох-чотирьох місяців. Хоча, зустрічаються сорти, квітучі тільки півтора-два місяці.

Недовго квітучі гортензії відрізняються від більшості сортів незвичайними декоративними ознаками.

Календар цвітіння сортів гортензії садової

Більшість власників присадибних ділянок прагнуть організувати безперервне цвітіння в своєму саду. Відсутність достовірної інформації про терміни цвітіння спричиняє прикрих непорозумінь. В окремі періоди сад буяє фарбами, а в інший час відчувається брак квітучих рослин.

Згладити подібні перепади достатку фарб допоможе правильно підібраний сорт садової гортензії. Любителям ароматів слід враховувати, що квіти гортензії не пахнуть, не приваблюють бджіл. Тому їх часто висаджують у вхідній зоні або поруч з вікнами.

Гортензії, що формують квіткові бруньки на пагонах другого року, слід обрізати особливо акуратно. Видалення великого числа молодих пагонів призводить до втрати, затримки цвітіння в наступному сезоні.

Декоративноцветущие чагарник може запізнитися з цвітінням після суворої зими внаслідок обмороження великої частини молодих гілочок. Деякі садівники рекомендують не видаляти по осені останні суцвіття, вважаючи, що вони можуть захистити дорослий кущ від холоду. Ще не знайдено об’єктивних доказів на користь цього методу.

Вибираючи постійне місце для гортензії слід враховувати доступність сонячного світла.

Недолік освітлення, як і його надлишок надають великий вплив вегетацію садового чагарнику:

  • Занадто яскраве освітлення служить причиною постійного стресу. Чагарник вимагає частого і рясного поливу. Цвітіння відрізняється швидкоплинністю і бляклої забарвленням квітів;
  • Гортензія, посаджена в глухий тіні, благополучно нарощує зелену масу, але не формує квітконоси. Добрива, стимулятори не роблять очікуваного впливу. Доведеться пересадити екземпляр в більш освітлене місце, щоб отримати цвітіння.

Неправильне або недостатнє харчування кореневої системи обов’язково позначиться на розвитку надземної частини. Гортензія садова не здатна добувати поживні речовини з глибоких шарів грунту, тому що має поверхневу кореневу систему. З цієї ж причини її слід регулярно поливати і обов’язково мульчувати верхній шар грунту.

Відомо, що більшість комплексних добрив містять велику частку азоту. Ця речовина сприяє росту рослин. Декаротівноцветущіе культури, які отримують азотні підживлення, посилено нарощують пагони і не поспішають закладати квіткові бруньки. Допускається внесення подібних мінеральних комплексів тільки на початку вегетації, коли чагарник «рушає» в зростання після зими.

З початку-середини травня і до кінця серпня вносять тільки калійно-фосфорні добрива, які підтримують і продовжують цвітіння гортензії садової.

Відомо, що чагарник воліє кислі грунти і негативно реагує на низький рівень РН. Всі поживні субстрати і органічні добрива характеризуються високим рівнем РН. Поступово коренева система засвоює з грунту поживні речовини, швидко викликаючи її залуження.

Рекомендується періодично перевіряти рівень кислотності грунту, щоб своєчасно внести коригувальні добавки.

З цією метою застосовують:

  • Алюмінієві галун;
  • Металеву стружку;
  • Хелатні добрива.

Гортензія: скільки цвіте, на який рік після посадки, фото

Цвіте гортензія яскравими пишними суцвіттями і вважається одним з найкрасивіших і ефектних декоративних рослин в саду або в горщику на вікні. Це чагарникова рослина налічує близько 80 видів, 35 з яких вирощують в України.

У природних умовах гортензія зустрічається в Японії, Китаї, Кореї, Філіппінах, Яві, Північній Америці

На який рік після посадки цвіте гортензія

Рослина цвіте, як правило, на наступний рік після посадки, але є ймовірність, що це відбудеться через 2-3 роки – все залежить від догляду і сорти. У перший раз не варто очікувати великих квітів і пишних суцвіть.

Якщо посадити її восени, влітку наступного року вона порадує першими невеликими квітками. Якщо навесні, то, швидше за все, зацвіте вона влітку через рік, але при належному догляді гортензія цвіте в перший рік посадки, тобто влітку-восени.

Повноцінного цвітіння гортензії можна очікувати через 2-3 роки після посадки.

Щоб квіти були великими і як можна довше радували око, необхідний правильний догляд за кущем.

Гортензія в горщиках добре вписується в інтер’єр квартири

Скільки цвіте гортензія в саду

Терміни цвітіння садової гортензії залежать від багатьох чинників:

  • сорт;
  • клімат і погодні умови;
  • догляд і методи обрізки.

Селекціонери протягом багатьох десятків років працювали над виведенням нових сортів гортензії, тому існує велика різноманітність декоративних сортів з різними термінами цвітіння – від 1,5-2 до 3-4 місяців. Чим тепліше клімат, тим довше триває цвітіння.

Перші квіти садової гортензії розпускаються на початку червня. Більшість сортів починають цвісти в липні і припиняють на початку осені – у вересні. Деякі види рослини радують садівників і в жовтні.

Садівники прагнуть організувати безперервне цвітіння на своїй ділянці. Для цього важливо правильно вибрати сорти гортензії. Висадивши 2 або 3 види, можна домогтися постійного свята в саду з початку червня і до середини жовтня.

Скільки цвіте кімнатна гортензія

На підвіконні рослини мають більш тривалий термін цвітіння, ніж на вулиці. Кімнатна гортензія цвіте з травня до кінця осені.

У зимовий час кімнатна гортензія відпочиває і відновлює сили до весни

На яких пагонах цвіте гортензія

Вона цвіте на торішніх пагонах або на молодих приростах поточного року.

На минулорічних цвіте тільки один сорт – крупнолистная. Тому обрізка цієї рослини має свої особливості: вона полягає в тому, що зрізає торішніх суцвіть і санітарної чистки. Якщо обрізати кущ за стандартною схемою, воно не зацвіте зовсім. Переважно вирощувати цей сорт в місцях з теплою зимою, оскільки нирку, яка закладається з осені, важко зберегти під час морозів.

Решта сортів цвітуть на пагонах поточного року і вимагають класичної обрізки. Вони, як правило, є зимостійкими. Навіть якщо пагони померзнуть, після їх обрізки навесні з решти почнуть рости молоді з квітковими нирками.

Грунтопокривна гортензія також цвіте на поточних пагонах, але її обрізка має деякі відмінності: довгі гілки лише злегка вкорочують.

Різні види рослин мають свої особливості обрізки

Коли починає цвісти гортензія

Різні сорти гортензії мають свої терміни і тривалість цвітіння. Велике значення має догляд – без нього не варто очікувати тривалого цвітіння.

Коли цвіте гортензія волотисте

Метельчатая має суцвіття у вигляді широкопірамідальной бутонів з великими (до 2,5 см) безплідними квітками, спочатку білувато-зеленими, потім рожевими, і з дрібними білими плодоносними квітками.

Після посадки перші квіти з’являються тільки через чотири роки за умови правильного догляду. Її цвітіння починається в червні і триває до самих заморозків.

Метельчатая відрізняється великими пірамідальними суцвіттями

Коли цвіте гортензія деревоподібна

Деревоподібна – одна з найпоширеніших на дачних ділянках. Вона являє собою чагарник висотою 1-1,5 м з округлою кроною і великими листям світло-зеленого кольору.

Перші суцвіття у формі півкуль з’являються на верхівках молодих пагонів в середині липня. Спочатку квітки зеленуваті, потім білі, далі знову зеленуваті. Тривалість цвітіння гортензії деревоподібної – півтора місяця. Деякі сорти квітнуть з червня до жовтня.

Деревоподібна віддає перевагу сонячним ділянки, а в затінених цвітіння менш рясне

Цей вид відрізняється невибагливістю, не боїться посухи, може рости на збіднених грунтах. Єдине, погано переносить зайву вологу і її застій.

Коли цвіте гортензія садова

Садова зазвичай починає цвітіння в червні і закінчує в кінці вересня. На старих пагонах суцвіття з’являються в кінці липня або початку серпня.

Садова гортензія має багато різновидів, більшість з яких цвіте з липня по вересень

Коли цвіте черешковая гортензія

Черешковая – підвид садової. Являє собою витка рослина з ніжними суцвіттями і темно-зеленим блискучим великими листками. Квітки рожеві, молочно-білі, блідо-фіолетові. Вони збираються в щитковидні суцвіття, які покривають всю ліану. Квітки з’являються в середині червня і радують око більше двох місяців.

Після посадки починає цвісти на другий або третій, але іноді і пізніше. Це залежить від умов на ділянці і від освітленості. Перші суцвіття починають з’являтися на пагонах в нижній частині рослини.

Гортензія черешковая здатна підніматися на висоту до 25 м і приймати форму будь-яких предметів

Дизайнери використовують рослину для створення цікавих композицій і обрамлення різних майданчиків.

Поради по догляду за гортензіями

Гортензію люблять за її ефектне цвітіння і з задоволенням розводять на садовій ділянці або в квартирі. Рослина досить невибаглива і радує дачників пишними шапками суцвіть з середини літа до пізньої осені. Щоб забезпечити рясне і тривале цвітіння, необхідно дотримуватися правил посадки і догляду.

Гортензія любить помірне сонце і вологий грунт, при цьому не переносить застою вологи. Садять рослина на ділянках, куди сонячні промені проникають в ранковий і вечірній час, а в полудень вони знаходяться в тіні. Бажано не розміщувати кущі поруч з великими деревами.

Кращий час для посадки – весна

Рослина любить багату гумусом грунт і погано переносить дефіцит заліза. Не можна садити гортензію в вапняний грунт. Кислотність грунту повинна перебувати в межах від 4,5 до 5 pH. Якщо земля на ділянці недостатньо кисла, в лунку при посадці додають хвойну підстилку, тирса дерев, бурий торф. Неродючий грунт необхідно збагатити, внісши в ямки поживну суміш наступного складу:

  • по 2 частини перегною і листової землі;
  • по 1 частини бурого торфу і річкового піску.

Після посадки саджанця в лунку вносять шар мульчі з торфу і подрібненої кори товщиною 5 см.

Гортензія любить полив, але не надто рясний

Щоб підтримувати нормальну зволоженість грунту, раз в тиждень виливають під корінь 1-1,5 відра води.

Для того щоб домогтися пишного і тривалого цвітіння, необхідно правильно годувати гортензію, в іншому випадку суцвіття будуть дрібними. Якщо кущ посадили в поживну суміш, то перші роки життя він не потребує добриві. Надалі, при зменшенні квітів, необхідно вносити підживлення. Її можна приготувати самостійно: розводять в 15 л води по 15 г суперфосфату і сірчанокислого калію і 10 г сечовини. З готових препаратів підійдуть Кристалоном, Агрікола, Аква. Перший раз добриво вносять на початку весни, другий – після появи бутонів. Для підгодівлі в 15 л води розводять по 20 г сірчанокислого калію і суперфосфату. Протягом літа, приблизно 1 раз в 4 тижні, поливають гортензію настоєм коров’ячого гною.

Ще один важливий момент – формування куща. Без обрізки рослина не буде виглядати ефектно. Її проводять, починаючи з другого або третього року. Роблять це навесні до сокоруху або на початку осені.

Для кожного виду є свої особливості в обрізку:

  1. Метельчатая. Навесні підрізають молоді прирости на 1-3 нирки і прибирають пагони всередині крони. Нерідко формують кущ на основі самого сильного втечі, вирощуючи його до 1 м, прибираючи всі бічні пагони.
  2. Деревоподібна. Видаляють трирічні гілки, криві і ослаблені пагони. Його обрізають тим коротше, чим він слабший. У молодих приростів залишають тільки кілька нирок.
  3. Крупнолистная. Навесні проводять санітарну обрізку, видаляючи всі пошкоджені, поламані, Померзлі пагони. Злегка підрізають пагони на початку осені.

Старим кущах може знадобитися омолодження. Воно полягає в радикальній обрізку до пня.

Після великої обрізки на наступний рік цвітіння може бути відсутнім

Деякі види гортензії, наприклад, крупнолистная, погано переносять холоду. Тому гілки акуратно пригинають до землі після опадання листя, підстеливши під них лапник і укривши їм зверху. Навесні укривной шар знімають поступово, щоб у гортензії не було стресу від перепаду температур. Крім цього, бажано зробити над кущем жорсткий каркас і обтягнути його плівкою. Якщо на ділянці завелися слимаки, переду укриттям на зиму посипати грунт мульчею або соснових голок.

Метельчатая і деревоподібна гортензія добре переносять зимівлю. Для їх захисту досить мульчування.

Гортензію треба берегти від хвороб і шкідників, хоча вважається, що вона до них досить стійка. На ній може з’явитися борошниста роса, проти якої застосовують бордосскую рідина. З попелиць та іншими шкідниками борються препаратами, такими як Актеллік і Фитоверм.

Щоб швидше зацвіла кімнатна гортензія, роблять теплові ванни – щодня ставлять горщик з рослиною в посуд з теплою водою (близько 37 ° C) на 10 годин. Щоб вона довше цвіла, краще поставити миску в таке місце, куди потрапляє розсіяне світло.

висновок

Коли цвіте гортензія, садову ділянку неймовірно перетворюється. Щоб вона радувала господарів якомога довше, потрібно правильно вибрати сорти і дотримуватися простих правил догляду.

На який рік цвіте гортензія після посадки

Гортензію досить часто використовують для оформлення клумб і газонів в приватному секторі. Ця рослина досить яскраве і привабливе. Але у більшості недосвідчених садівників іноді виникає питання: на який рік цвіте гортензія після посадки, і наскільки складний догляд їй потрібно.

У цій статті розглянуті всі правила посадки та догляду за садовим рослиною, щоб воно порадувало своїх господарів привабливим зовнішнім виглядом.

На який рік цвіте гортензія після посадки

Як вид, гортензія може бути представлена ​​кількома формами:

  • чагарником, який формує досить крислату форму, висотою до 2 м;
  • низькорослої формою дерева, що коливається в висоту від 2 до 2,5 м;
  • ліаноподобний формою, яка здатна вигнати основну гілку довжиною в 30 м.

На присадибних ділянках садівники воліють вирощувати листопадні форму рослини у вигляді куща, хоча в природі існують і вічнозелені варіанти гортензії.

Листя у чагарникової форми можуть бути самі різні за формою – овальні, витягнуті, мати зубчастий край або яскраво промальовані жилки.

Суцвіття досить великі, а по формі вони можуть бути:

Що стосується кольору, то вона може бути найрізноманітнішою: від білої до насичено-пурпурової, однотонної або тонованому (коли забарвлення змінюється в міру розпускання бруньок).

Крім цього, багатьох садівників хвилює ще й такий момент: на який рік зацвітає гортензія після посадки живця?

Варто відзначити, що якщо гортензія посаджена в осінній період, то у більшості сортів суцвіття почнуть формуватися на наступне літо, тобто, фактично, коли рослині немає ще і 1 року.

Але є й інші сорти, яким потрібно кілька років для того, щоб випустити перші бутони.

Календар цвітіння сортів гортензії садової

Виростити гортензію нескладно, але важливо підібрати той сорт, який підійде в кожному конкретному випадку, з урахуванням його періоду цвітіння.

Так, наприклад, сорт деревовидний відрізняється холодостійкістю і пишним, масовим цвітінням, яке триває з червня по кінець вересня.

Метельчатая гортензія зможе розквітнути тільки на четвертий рік після того, як її посадили. Що стосується тривалості цвітіння, то ця рослина зацвіте в липні, а відцвіте до кінця жовтня. Існують найрізноманітніші сорти метельчатого виду гортензії, які відрізняються різним забарвленням квітів.

Крупнолистная гортензія відрізняється малим терміном цвітіння, яке триває близько місяця (приблизно з липня по серпень).

Пильчатий підвид має квітки білого або блакитного відтінку. Цвіте близько 2-3 місяців, в залежності від створених умов.

Гортензія промениста відрізняється білими квітками, які будуть радувати господаря саду на протязі від 2 до 3 місяців.

Дуболістная підвид має білосніжні сформовані суцвіття, що змінюють своє забарвлення поступово, спочатку на рожевий, а потім на насичено пурпурового кольору.

Чому не цвіте гортензія

Існує кілька причин, за якими рослина не зацвітає, причому більшість з них залежить від сорту:

  • так, наприклад, у гортензії волотисте нирки під час зимівлі можуть просто обмерзнути, тому в поточному літньому сезоні чекати кольору не доведеться. Також відсутність волоті може бути викликано невідповідним складом грунту;
  • крупнолистная – також може погано пережити зиму, що негативно вплине на формування кольору. Слід врахувати, що рослина викидає бутони тільки на торішніх гілках, тому проводити обрізку необхідно дуже акуратно, щоб не позбавити самого себе від прекрасного виду квітучого куща;
  • деревоподібна гортензія, наприклад, сорти Анабель, також може мати проблеми з тим, щоб зацвісти. Крім стандартного вимерзання, яке притаманне для всіх підвидів цієї рослини, причина може виявитися в неправильному поливі. Якщо грунт надмірно пересохла, то кущ буде дуже повільно розвиватися, і не буде викидати бутони.

Також загальними для всіх видів можуть стати такі причини, як захворювання і різні види інфекцій. Грибок, борошниста роса або сіра гниль – вельми негативно позначаються на кущі, в тому числі і на його цвітінні.

Необхідні умови для цвітіння гортензії

Багато недосвідчених садівників не знають де садити гортензію: в тіні або на сонці. Це дуже важливий параметр, від якого багато що залежить.

Гортензія любить добре освітлені ділянки, відкриті, але без протягів. У той же час, якщо на рослину буде падати пряме сонячне світло протягом тривалого проміжку часу, то це негативно позначиться на зовнішньому вигляді куща.

Оптимальне місце зростання

Також необхідно підібрати ділянку, грунт на якому буде відповідати вимогам. Вона повинна бути злегка підкисленою і не важкою. Рослина дуже погано переносить глинисті грунти. Якщо земля не відповідає, то доведеться її довести до потрібних параметрів, шляхом додавання певних покупних фабричних мікроелементів, невеликої кількості піску і торфу.

Часті помилки при посадці гортензії і як їх уникнути

Не всі знають, як і де посадити гортензію: в тіні або на сонці, для того щоб вона давала пишний колір.

Якщо в саду росте така красуня, але проблема в тому, що вона не зацвітає, значить їй не забезпечили відповідні умови. Швидше за все, місце занадто тінисте для неї. Справа в тому, що кущ досить чутливий до кількості освітлення. Якщо сонця буде мало, то нирка просто не утворюється.

Існує ще одна поширена помилка, яку здійснюють недосвідчені садівники-любителі. Вони занадто близько до гортензії розміщують інші садові культури. В результаті, переплітаючись, кореневі системи не дають повноцінно розвиватися один одному. Тому вирощувати її, щоб вона зацвіла, необхідно на певній відстані від інших сусідів.

Корисні поради і деякі секрети догляду за гортензією метельчатой

В першу чергу садівникові необхідно знати, гортензія любить сонце або тінь. У цьому випадку кількість сонячного світла повинно бути рясним, але з невеликим затіненням, а саме в той період, коли сонце стоїть в зеніті. Це найбільш підходящі умови для гортензії садової, щоб цвітіння було рясним і тривалим.

Якщо рослина все ж початок розцвітати, але формує досить дрібні кисті або сфери, то причина може критися в тому, що в ґрунті не вистачає мінеральних речовин, які забезпечують харчування рослині. Але потрібно бути акуратними з азотистими добривами, так як вони впливають на кількість формованої зеленої маси, а на освіту квіточок, навпаки, позначаються негативно. З гортензією потрібно дотримуватися принципу – краще не догодувати, ніж перестаратися у внесенні поживних речовин, будь вони мінеральними або органічними.

Також необхідно дотримуватися рекомендованої схеми обрізки. Це допоможе не тільки формувати зовні привабливий кущ, а й посприяє формуванню великої кількості квіточок.

Де садити гортензію: в тіні або на сонці

Так як примхлива і суперечлива гортензія не переносить надлишків вологи в грунті, то слід вибрати хороший рівну ділянку, що трохи піднімається над загальним рівнем грунту. Також необхідно врахувати, що гортензія любить сонце, але не його надлишок. Тому потрібно намагатися, щоб молоде рослина після посіву або висадки живцями отримувало в ранкові та вечірні години максимум освітлення.
Якщо на ділянці посаджено багато інших рослин, то може виникнути питання про те, гортензія зростає чи в тіні. Досвідчені садівники відповідають, що кущ, звичайно, буде збільшуватися в своїх розмірах, але цвісти він буде або дуже бідно, або повністю скидати або не формувати нирку.

Чи можна садити гортензію на сонці

Крім того, що гортензія не любить інтенсивну тінь або напівзатінених протягом усього світлового дня ділянки, сонце вона переносить досить добре.

Гортензія зі зміненими за кольором квітками

Можна висаджувати живці молодого рослини вздовж підпірної стінки або огорожі – так протягом однієї половини дня буде багато світла і прямого сонця, тоді як під час другої буде забезпечена затененность. Це найоптимальніші для неї умови.

Особливості осінньої посадки гортензії в в Скандинавії на Уралі в Краснодарському краї

Вирощування рослини в середній смузі України зажадає попередньої підготовки. Саджанець необхідно розмістити в злегка затінене місце. Якщо забезпечити надійний захист на зиму, то на наступне літо буде рясне цвітіння.

У південних регіонах, в тому числі в Краснодарському краї, необхідно інтенсивно затінювати гортензію під час денного спеки. Тому необхідно ретельно підбирати місце для посадки.

Таким чином, стає ясно, чи можна садити гортензію на сонці, незалежно від її виду. Якщо забезпечити їй належний догляд, то вона буде радувати прекрасним зовнішнім виглядом і стане справжньою окрасою саду.

Відео

Коли зацвітає гортензія після посадки?

Гортензія заслужила до себе увагою квітникарів, своїми гарними, пишними яскравими суцвіттями, тому на мій погляд стала більш популярною серед квітникарів.

Що стосується вашого питання, можу сказати, що якщо посадити гортензію восени, то на наступний рік – вона зазвичай зацвітає.

Сама особисто вирощую гортензію, і можу сказати що після посадки восени, вона зацвіла у мене на наступний рік – цього літа, тому вже радує своїми дрібними красивими квіточками.

Наскільки зрозуміла з автора іншої відповіді, якщо посадити навесні, то звичайно вона в такому випадку, зацвісти може на наступний рік.

Вдалого Вам вирощування!

Як правило, гортензія проявляє всю красу своїх ніжних і чарівних бутонів тільки через рік (влітку-восени) після посадки. Також не виключено, що цвітіння може відбутися і пізніше, оскільки в даному питанні важливим є не тільки вид гортензії, але і дотримання всіх тонкощів догляду.

Наукова назва гортензії таке – гідрагея, що в перекладі означає “посудина, заповнений водою”. Названо так рослина не випадково: гортензія – це вологолюбна рослина.

Існує велика різноманітність видів гортензії: вона може бути як чагарником, так і деревом, також вічнозеленим і листопадним. У помірному кліматі часто зростає листопадна.

Деякі вирощують гортензію будинку, але це затратно і клопітно, так що найкраще садити її на вашому садовій ділянці.

Після посадки гортензія порадує вас цвітінням тільки на наступний рік. Але може бути і через два роки. Все залежить від сорту гортензії.

Гортензія – це той квітка, який буде радувати ваше око дрібними квіточками, акуратно зібраними в суцвіття. Так ось, а цвісти гортенщія як правило починає вже через рік після того як ви здійснили її посадку. Тобто чекайте квітів на наступний рік, але пам’ятайте, що термін цвітіння може бути відсунутий через порушення умов пересадки і зростання.

Я посадила гортензію навесні. На наступну весну вона підросла, організувався хороший кущ. Але зацвіла вона тільки ще на наступну весну. Тобто виходить через 2 роки. Дуже люблю цю рослину, постійно радію його присутності в моєму саду.

Гортензія – красивий чагарник, на якому цвітуть пухнасті “кулі”, зачаровують своїми різнокольоровими “шапками”. Правда, з’являються квіти не відразу після посадки, а через деякий час, в залежності від виду гортензії (а їх понад 35 видів).

Якщо посадити рослину восени , то цілком можливо, що на наступний рік воно буде цвісти, хоча квіточки будуть дрібнуваті. Якщо висадити гортензію навесні , то наступного літа настане цвітіння. Правда, є види, які зацвітають на третій, а то і на четвертий рік. Протягом першого року у рослини активно розвивається коренева система, а в наступні роки гортезія зазвичай дає чудовий “урожай” різнокольорових “кульок”.

Коли цвітуть гортензії і як правильно за ними доглядати?

При вигляді квіток гортензії, зібраних в повітряну шапку, виникає відчуття легкості, бажання обов’язково посадити її на своїй присадибній ділянці. І для того, щоб вона довго радувала вас своїм цвітінням, важливо знати основи догляду за нею.

Сорти квітучої гортензії

  1. Дуболістая – досить морозостійкий сорт, що витримує до мінус 29, характерна рясним цвітом, лопатевими, що нагадують дубові листям, великими квітками.
  2. Пильчато. Сорт низькорослий, має листя зубчастої форми і суцвіття, діаметр яких досягає 8 см., Окрас – насичено синій, яскравий.
  3. Черешковая – це листопадний сорт, зростаючий у вигляді ліани, що досягає в довжину до 25 м., Найчастіше застосуємо флористами для оформлення арок і перлоги. Відзначено широким розмаїттям кольорів і форм гортензії, Але особливо відрізнити – пряним, сильним ароматом.
  4. Садова крупнолистная – досягаючи у висоту мінімум 130 см, має приємний, сильний аромат, яйцеподібні листя і суцвіття у формі кулі, з великими квітками в діаметрі досягають до 3 см., Найчастіше рожевого кольору.
  5. Метельчатая – її суцвіття нагадують волоть, що досягає в довжину до 25 см., Виростаючи до 5 метрів, має великі квіти.
  6. Каскадний сорт відзначений добре переноситься холодів, рясним цвітінням. Це чагарник, що досягає у висоту до 140-160 см, з довгастим листям і дрібними квітками, зібраними в суцвіття, найчастіше білого кольору.

В який період і скільки цвітуть гортензії?

  • Черешковая або садові – найчастіше утворюють квітки в перший літній місяць, а на старих пагонах найчастіше суцвіття утворюються в кінці липня – початку серпня і радують кольором до середини – кінця вересня.
  • Метельчатая цвіте з середини першого літнього місяця – червня і до перших жовтневих заморозків.
  • Деревовидні сорти – прикрашають кущ своїм кольором з початку літа ідо кінця жовтня.

Особливості цвітіння гортензії

Найчастіше на території України вирощують саме листопадні сорти квітки – зацвітає на початку літа ідо перших заморозків восени. Квітки її зібрані в суцвіття – деякі більше, інші менше, утворюючи мітлу або ж кулясті форми.

Суцвіття можуть мати самий різний окрас – білий і кремовий, рожевий і темно-сизий.

Відтінки можуть змінюватися від того, в який грунт посаджено рослину:

  • якщо її висадили в нейтральний грунт, квітки будуть світлими, білими або кремовими;
  • при підвищеній її кислотності зацвіте яскраво синіми відтінками;
  • при лужному рівні це будуть бузкові або ж рожеві тони.

З яких причин не цвіте гортензія?

Нерідко кущ не цвіте і щоб змусити її цвісти варто з’ясувати причини, усунувши їх:

  1. Брак добрива або ж надмірне внесення калій і фосфору в грунт.
  2. Надмірна обрізка крони, що не дає можливості розвиватися суцвіттям.
  3. Неправильний догляд перед зимівлею, недостатнє укриття може спровокувати перемерзання втечі, кореневої системи.
  4. Якщо нирки пошкоджені – заморозки, неправильної обрізанням або ж шкідливими комахами.

Як домогтися цвітіння гортензії в саду?

Якщо вона висаджена в грунт, для прискорення термінів цвітіння можна взяти на озброєння такі поради і рекомендації:

  • Виконайте в листопаді-грудні ранню припинення її зростання, в такому випадку кущ зацвіте на початку – середині березня.
  • Для прискорення поливу рослина поливають теплою водою, температура якої становить 34-36 градусів.
  • При появі перших пагонів, листя частоту поливу подвоюють, застосовуючи додатково обприскування теплою водою.

Якщо квітка росте на вулиці в діжці, можна застосовувати такі прийоми для прискорення цвітіння.

  • Влаштуйте рослині теплу ванну – поставте вазон ан 8-12 годин в таз з теплою, температури 36-38 градусів, водою.
  • Якщо хочете домогтися цвітіння взимку, напередодні Нового року – підсильте освітлення, довівши його до тривалості літнього дня, до 10-14 годин.

Цвітіння кімнатній гортензії

Щоб кімнатний кущ радував вас рясним цвітом, варто взяти до уваги такі рекомендації:

  1. Доросла рослина обрізають на 20-25 см., Від землі, висаджуючи його на зиму в грунт.
  2. Далі укрийте його лапником і сухими листям, а вже по весні відкривши – обрізати до самого рівня землі.
  3. В кінці серпня – початку вересня висадити гортензію в діжку.

Як доглядати за квіткою після цвітіння?

Відносно метельчатой, а також деревовидної сортів – її обрізають, при цьому крупнолистную – не варто чіпати на зиму, оскільки вона вибиває квітки на старих пагонах. Догляд в більшості своїй проводиться по осені.

Як робити обрізку?

В цьому випадку можна проводити одну з 2 видів обрізки:

  1. Якщо кущ вибиває квітка на пагонах минулого року, вона повинна бути максимально щадить, шляхом формування крони, не зачіпаючи основну масу. Просто видаляють листя і старі суцвіття.
  2. Якщо ж суцвіття утворюються на молодому втечу, по осені можна видаляти основну масу куща, або все, практикуючи її не щороку, а з інтервалом раз в 2-4 року.

Підготовка до зими

На зиму обрізаний кущ вкривають обов’язково щільною, натуральної мішковиною, пропускає повітря.

Крім цього проводять такі підготовчі роботи:

  1. В кінці вересня видаляють старе листя і приступають до рекомендованої відповідно до сортом обрізку.
  2. Після обрізки вносять калійні і фосфатні добрива, що забезпечить взимку гортензії потрібне і достатнє харчування. А ось вносити азотні добрива заборонено.
  3. Далі проводять укутування куща матеріалом на зиму.

пересадка гортензії

При пересадці рослини варто дотримуватися між кущами дистанцію в 1-1.5 метра, а глибина ями – мінімум 60 см. При посадці гортензії в лунку вносять такі добрива як сечовина і гранульований суперфосфат, калій і органічні добрива.

Чим підгодувати гортензію?

Вона вимоглива до добрив і їй їх необхідно у великих кількостях. Підживлення проводять за такою схемою:

  • В середині травня вносять комплексні, мінеральні добрива з розрахунку на 10-літрове відро води 30-35 гр. Також можна внести під кущ і органіку – настій курячого посліду або коров’яку розведеного у співвідношенні 1 до 10, вносячи його раз в 2 тижні.
  • В середині літа, за 2 тижні до цвітіння вносять калій і фосфор з розрахунку на 10-літрове відро води 70-75 гр. комплексного добрива.
  • У період цвітіння повторюють внесення калійно-фосфорних добрив, не застосовуючи при цьому деревну золу.

Хвороби, шкідники та лікування гортензії

  1. Листя втрачає забарвлення, світлішають – це хлороз. Розвивається при надлишку в грунті вапна або ж перегною. Вирішити проблему можна, вносячи в грунт розчину з азотистого калію і залізного купоросу – їм поливають кущ кілька разів на інтервалом в 3 доби.
  2. Якщо листя жовтіє, набуває коричневе забарвлення – це поразка борошнистою росою, що розвивається в силу підвищеної вологості повітря. В цьому випадку кущ обробляють розчином мильної піни і внесенням в нього мідного купоросу.
  3. Поразка куща попелиць або ж павутинним кліщем – в цьому випадку рослина обробляють спеціальними, магазинними препаратами.

Відгуки про цвітіння гортензії

На форумах представлено багато відгуків про цю рослину.