Хто найголовніший у ТОВ

0 Comments

Закон про ТОВ: що змінилося і навіщо?

Довгоочікуваний Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» нарешті був прийнятий і вже зовсім скоро набере чинності.

Маєте Телеграм? Два кліки – і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у парламентарів була доволі амбітна мета: «Вдосконалення регулювання відносин, які пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Усунення значних вад, які існують у чинному законодавстві, та приведення його у відповідність із нормами та концептуальними підходами, характерними для законодавчих актів Європейського Союзу та країн-членів ЄС. Прийняття окремого комплексного закону про товариства з обмеженою відповідальністю та споріднені з ними товариства з додатковою відповідальністю стане логічним продовженням шляху розвитку українського законодавства, закладеного прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства», надасть можливість врегулювати відповідні відносини з належним ступенем деталізації, забезпечити необхідну гнучкість регулювання, усунути існуючі в діючих актах дублювання та розбіжності, дозволить значно покращити інвестиційний клімат та умови здійснення підприємницької діяльності».

Насправді, звучить перспективно. Проте чи стане цей Закон дійсно смачним пряником для учасників корпоративних відносин? Можливо, навпаки, він перетвориться на болючий батіг для багатостраждального українського бізнесу? Спробуємо розібратися. Однак спочатку невеличка довідка.

Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон) №2275-VIII був прийнятий Верховною Радою України в цілому 06.02.2018 р. Закон, вже підписаний Головою ВРУ та Президентом України, 17.03.2018 р. був оприлюднений в офіційному виданні ВРУ «Голос України». Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень, Закон набере чинності через 3 місяці з дня офіційного опублікування, тобто 17.06.2018 р., крім ч. 2 ст. 23, яка набере чинності через 1 рік з дня набрання чинності Законом (тобто 17.06.2019 р.).

Даёшь права участникам!

Учасникам товариства, їх якісному складу (громадянство, резиденство, вік тощо) законодавці вирішили не приділяти увагу, але поряд з цим зняли обмеження щодо кількісного складу учасників, що обумовлено, за словами авторів Закону, створенням умов для зміни організаційно-правової форми акціонерних товариств, які де-факто не є класичними акціонерними товариствами, а обрали таку форму виключно через існування обмеження щодо кількості учасників ТОВ.

Ще одним нововведенням стало звуження кола обов’язків учасників товариств. Відповідно до ст. 6 Закону, учасники товариства зобов’язані дотримуватися статуту та виконувати рішення загальних зборів, при цьому вони можуть мати обов’язки, встановлені законом і статутом товариства.

Натомість ст. 117 Цивільного кодексу України поряд з вище наведеними обов’язками учасників товариства встановлює обов’язок виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими установчим документом, та не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Важко зрозуміти причину таких нововведень, адже задекларованою метою проекту Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» було створення окремого комплексного закону з належним ступенем деталізації та усуненням розбіжностей, присутніх у чинних актах. Очевидно, що ця мета не досягнута. До того, передбачені поки що чинним ЗУ «Про господарські товариства» обов’язки учасників ТОВ складно назвати великим тягарем, тому скорочення законодавчо встановлених обов’язків учасників може призвести до зловживань з боку недобросовісних учасників. Адже для стабільної роботи товариства має бути унормований чіткий баланс між правами та обов’язками його учасників. Як показує судова практика, відсутність на законодавчому або установчому рівні фіксації збалансованих прав та обов’язків унеможливлює захист прав учасників і товариства загалом від бездіяльності недобросовісних учасників, що в результаті призводить до корпоративних конфліктів та блокування діяльності товариства.

До речі, щодо прав учасників. Автори нового Закону знову віднесли участь в управлінні товариством, участь у загальних зборах, обговорення та голосування питань порядку денного до прав учасників. В цьому є певна алогічність та деструктивність. Як відомо, вищим органом управління товариством є загальні збори учасників. Саме загальними зборами вирішуються основні питання діяльності товариства. Однак без відповідного кворуму та визначеної кількості голосів ухвалення будь-яких рішень неможливе, що негативно позначається на діяльності товариства.

Очевидно, що більш правильно було б віднести участь у загальних зборах товариства, обговорення та голосування питань порядку денного до обов’язків учасників, таким чином убезпечивши товариство від зловживань учасниками своїми «правами» на «не участь» в управлінні товариством. Наявна на сьогодні судова практика демонструє безпорадність товариств та/або учасників перед систематичною неявкою мажоритарних учасників на загальні збори товариства. Тому, напевне, корисним та дієвим запобіжником від цього могла б також стати закріплена на законодавчому рівні можливість проведення загальних зборів без присутності учасника, який кілька разів поспіль не взяв участь у загальних зборах.

Статут

Законодавець зменшив вимоги до змісту статуту та визначив лише 3 пункти, які обов’язково мають бути у статуті: повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; органи управління товариством, їхня компетенція, порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього. Неврегульованість на законодавчому рівні важливих аспектів корпоративних відносин може призвести до виникнення спорів та унеможливлення діяльності товариства.

Наприклад, до статуту після набрання чинності Законом не потрібно буде вносити інформацію про учасників товариства та розмір часток, що їм належить, а відтак, не потрібно буде змінювати статут у разі зміни складу учасників та/або розміру їхніх часток. Отже, виникає потенційний ризик неправомірної зміни учасників товариства.

До речі, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону передбачено внесення змін до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи складу учасників ТОВ. Однак на дату написання цієї статті такі зміни до вказаного закону не були внесені.

Закон про колізії

Поміж іншим, у Закон закладено низку колізійних норм, які також матимуть негативний ефект. Зокрема, ст. 7 Закону встановлена можливість укладення корпоративного договору та визначені умови недійсності такого договору. Ч. 6 згаданої статті визначено, що договір, укладений стороною корпоративного договору на порушення такого корпоративного договору, є нікчемним, якщо інша сторона за договором знала або мала знати про таке порушення. Як відомо, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак у випадку вищезазначеної статті умови нікчемності правочину встановлені не чітко, що не дає змоги однозначно визначити деякі питання. Хто, кому та яким чином доводитиме, чи знала інша сторона за договором про порушення умов корпоративного договору? Чи мала вона про це знати? В який саме момент і ким договір буде визнаний таким, що «укладений на порушення корпоративного договору? Очевидно, що така правова невизначеність в майбутньому може призвести до корпоративних конфліктів та судових спорів.

Інша колізія, введена ст. 8 Закону, якою передбачена довіреність, що видається з метою виконання або забезпечення виконання зобов’язань учасників як сторін корпоративного договору, так звана безвідклична довіреність. Правова природа цієї безвідкличної довіреності суперечить положенням Цивільного кодексу України як у частині інституту представництва за довіреністю (в тому числі припинення представництва за довіреністю), так і в частині забезпечення виконання зобов’язань.

Новим Законом змінено правовий інститут «вкладу до статутного капіталу товариства», який передбачений Законом України «Про господарські товариства» та чинною ст. 144 Цивільного кодексу України на конструкцію «вклад учасника». При цьому Законом встановлено, що розмір статутного капіталу складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті, які не можуть бути більшими, ніж вартість вкладів учасників. Результатом такої плутанини й невизначеності стане ускладнення діяльності товариства, стосунків між ним та його учасниками.

Вкл./викл.

Ще одним «яскравим нововведенням» Закону є положення ч. 2 ст. 23 Закону, яке передбачає можливість виключення зі складу товариства померлого учасника-фізичну особу або припиненого учасника-юридичну особу. Однак цивільна правоздатність фізичної особи, відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу, припиняється у момент її смерті, а цивільна правоздатність юридичної особи, відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу, припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Таким чином, зі смертю фізичної/припиненням юридичної особи припиняється її статус як учасника товариства, а тому говорити про виключення померлого/припиненого учасника юридично некоректно.

До слова про виключення учасника з товариства. Новий Закон не містить ні порядку виключення, ні підстав для такого виключення, ні згадки про виключну компетенцію загальних зборів у питанні виключення учасника з товариства, ні вимоги щодо кворуму, необхідного для правомочності загальних зборів, ні вимоги до порядку прийняття рішення з питання виключення учасника. Проте існують процедури заочного голосування та підписання протоколу одноосібно головою загальних зборів. За таких обставин та у разі відсутності чіткого врегулювання в установчих документах питання виключення учасників останнім може загрожувати протиправне позбавлення права участі у товаристві.

Виходу немає

Новелою Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» стало позбавлення права на вихід з товариства учасника ТОВ, який володіє часткою у розмірі 50% або більше. Визнавши право учасника на вихід з товариства фундаментальним правом, яке забезпечує захист прав та інтересів учасника, автори Закону вирішили, що воно стосується не всіх. Надання такого права «контролюючому» учаснику вони назвали абсурдом. За словами авторів, у переважній більшості випадків саме він здійснює контроль над товариством та його виконавчим органом, а тому надання йому безумовного права на вихід з товариства за таких обставин створить надзвичайно високий ризик порушення прав учасників товариства через виведення більшої частини активів у зв’язку з виплатою «контролюючому» учаснику компенсації вартості його частки у статутному капіталі товариства. З позиції ефективності, це достатньо сумнівний законодавчий хід, адже очевидно, якщо міноритарні учасники не нададуть своєї згоди на вихід учасника з часткою 50% і більше, то останній заблокує діяльність компанії або виключить зі складу товариства «розумників», які не надали згоди.

Збори не розкіш?

Окрім вищенаведеного, був змінений порядок скликання загальних зборів. Передбачена можливість визначення статутом відмінного від встановленого Законом строку та способу повідомлення учасників про скликання зборів. Встановлене право виконавчого органу товариства на відмову в скликанні загальних зборів на вимогу учасників товариства та покладення витрат на скликання і проведення зборів на учасника (учасників), який ініціював проведення загальних зборів.

Dum spiro spero

Перелічені вище норми – це ще не повний список нововведень, запроваджених Законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Всю глибину трагедії, як то кажуть, ми побачимо з часом. Однак, з огляду на аналіз змісту Закону, в ньому достатньо багато прогалин, колізій та невизначеностей. Єдине, що сьогодні додає оптимізму – це сподівання на те, що правова невизначеність змусить учасників товариств більш прискіпливо підходити до розробки установчих документів, оскільки саме вони стануть єдиною запорукою стабільної господарської діяльності товариства.

Закон про ТОВ та ТДВ: чи все так однозначно?

17 червня 2018 р. набув чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Маєте Телеграм? Два кліки – і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

В пояснювальній записці до проекту Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» автори зазначали, що важливою новелою проекту є виключення інформації про розмір статутного капіталу та переліку учасників товариства з переліку відомостей, що підлягають обов‘язковому закріпленню в статуті. Ця вимога входила в конфлікт із механізмами, що регулюють відчуження або перехід часток учасників у статутному капіталі, оскільки незалежно від підстав набуття особою прав на частку вимагала внесення змін до статуту і створювала неприйнятний для багатьох інвесторів ризик блокування реєстрації змін у складі учасників та порушення прав особи, що набула частку на законних підставах. Тому замість включення відомостей про статутний капітал та учасників до статуту проектом передбачено відображення цих відомостей у Єдиному державному реєстрі та чіткі правила, що захищають права всіх заінтересованих осіб (див. пропоновані проектом зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»).

У чинному Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» міститься стаття 11, яка визначає, що у статуті товариства зазначаються відомості про:

  • повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;
  • органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;
  • порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Порівнюючи закріплену норму ст.11 Закону із пояснювальною запискою до законопроекту постає питання щодо того, чи реалізована первинна ідея виключення інформації про розмір статутного капіталу та переліку учасників товариства з переліку відомостей, що підлягають обов‘язковому закріпленню в статуті у нормі права? За думкою авторів цієї статті однозначної відповіді на це питання не має, з огляду на таке:

Метою прийняття Закону виступив намір вдосконалення регулювання відносин, які пов’язані із створенням, діяльністю та припиненням товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Усунення значних вад, які існують у чинному законодавстві, та приведення його у відповідність із нормами та концептуальними підходами, характерними для законодавчих актів Європейського Союзу та країн-членів ЄС. Прийняття окремого комплексного закону про товариства з обмеженою відповідальністю та споріднені з ними товариства з додатковою відповідальністю стане логічним продовженням шляху розвитку українського законодавства, закладеного прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства», надасть можливість врегулювати відповідні відносини із належним ступенем деталізації, забезпечити необхідну гнучкість регулювання, усунути існуючі в діючих актах дублювання та розбіжності, та дозволить значно покращити інвестиційний клімат та умови здійснення підприємницької діяльності.

Відповідні до п.1 ч.6 VIII Закону з Господарського кодексу України (далі ГК України) були виключені статті 87, 88, 91, 92 та 207. Відповідно до п.2 ч.6 глави VIII Закону з Цивільного кодексу України виключені статті 140-151.

Тобто за певною думкою з зазначених кодексів були виключені статті що регулювали відносини щодо товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.

Закон ТОВ та ТДВ й Господарський кодекс України: колізія норм?

Згідно із ч.1. ст.1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

За ч.4. ст. 57 ГК України статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Те що, товариство з обмеженою відповідальністю є суб’єктом господарювання окремого обговорення не потребує.

Частина 2 ст. 82 ГК України передбачає, що установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст. 82 ГК України статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

З огляду на це постає питання чи має місце правова колізія між ст. 11 Закону та ст. 82 ГК України?

Під юридичними колізіями, за поглядами М.Г. Матузова, розуміються розбіжності або протиріччя між окремими нормативно-правовими актами, що регулюють одні й ті ж або суміжні суспільні відносини, а також протиріччя, що виникають в процесі правозастосування і здійснення компетентними органами і посадовими особами своїх повноважень.

О.Ф. Скакун зазначає, що юридичні колізії – це загальний термін, яким визначаються формальні суперечності або розбіжності усередині юридичної системи держави, що породжені уповноваженими суб’єктами нормотворчості, правозастосування, правотлумачення та заважають злагодженому її функціонуванню. При цьому, колізії в законодавстві – суперечності або розбіжності між нормами права, закріпленими у приписах нормативно-правових актів, що регулюють однакові правові відносини і виявляються в процесі їх застосування компетентними органами і уповноваженими посадовими особами.

Міністерство юстиції України в листі від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» вказувало, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

В зазначеному листі Міністерство юстиції України відмічало, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням “застарілих” норм з одного й того ж питання.

У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Згідно із ч.1 ст. 79 ГК України порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом.

Частиною 1 ст.1 Закону визначено, що цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі – товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників.

Ключовим терміном виступає поняття правового статусу, яке, нажаль, в Законі не розкривається.

Л.А. Луць визначає правовий статус особи як закріплені у відповідних джерелах права й гарантовані державою суб’єктивні права та юридичні обов’язки особи.

Як вказував М.Г. Матузов, правовий статус охоплює, по суті, всю сферу юридичних зав’язків і відносин між особистістю й суспільством. Усе те, що законодавчо визначає та закріплює становище особи в суспільстві, входить у поняття правового статусу.

О.Ф. Скакун додає, що крім прав, свобод, обов’язків, правовий статус особи включає ще відповідальність, відповідно до якої особа координує свою поведінку.

З цього вбачається, що порядок створення та діяльності поглинається поняттям правового статусу. Беззаперечно, що розробники Закону мислили його як єдине джерело права, яке унормовує організаційне «буття» товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю. Те що, Закон є спеціальним нормативно-правовим актом – беззаперечно, але чи є він єдиним регулятором, навряд.

Так, наприклад, у вказаній вище пояснювальній записці, зазначено, що враховуючи континентальну правову традицію, до проекту не вміщено статті «визначення термінів». Не містить проект і визначень понять «товариство з обмеженою відповідальністю», «товариство з додатковою відповідальністю». На думку розробників надання у законі визначень товариствам є непотрібним, бо не дає жодної користі для встановлення регулювання.

Однак, ч.ч.3 та 4 ст. 80 ГК України чітко встановлює визначення терміну «товариство з обмеженою відповідальністю» та «товариство з додаткової відповідальності». Так, наприклад, ч.3. ст. 80 ГК України визначає, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Таким чином, не вірно зазначати, що якщо спеціальний закон не розтлумачує такі поняття як товариство з обмеженою відповідальністю чи товариство з додатковою відповідальністю, то до розкриття цих термінів не можна застосовувати відповідні норми ГК України.

Повертаючись до змісту статуту відзначимо, що ч.1 ст. 10 Закону вказує, що створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

Надалі у ч.1 ст.11 Закону вказано, що установчим документом товариства є статут. Це також відображено у ч.1 ст. 79 ГК України – установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Частина 5 ст.11 Закону вказує які відомості зазначаються у статуті. І немов би в цій нормі наведено вичерпний перелік відомостей, однак ч.6 ст.11 Закону вказує, що статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.

Таким чином, ч.6 ст. 11 Закону зміст статуту не прив’язує до волі учасників товариства, які безумовно виступають його авторами, а відсилає розширення змісту статуту до відомостей, що не суперечать закону.

Ось тут ми і знаходимо ст.ст. 57 та 82 ГК України які містять додаткові вимоги до відомостей, що зазначаються у статуті товариства. Тобто це і є відповіддю на питання щодо відомостей, які може містити статут товариства, що не суперечать закону.

В Меморандумі учасників круглого столу «Проблеми розвитку науки господарського права і вдосконалення господарського законодавства України» (4 грудня 2015 р., м. Київ) щодо неприпустимості декодифікації господарського законодавства України зазначено, що норми ГК України мають не тільки безпосередньо регулятивне значення, але і системоутворююче, методологічне значення для формування широкого кола нормативно-правових актів як у сфері господарювання, так і щодо інших сфер. ГК України виступає концептуальною основою узгодження державних, місцевих та приватних інтересів в сфері господарювання, забезпечує взаємодію в межах єдиного правового господарського порядку цілої низки фундаментальних господарсько-правових інститутів, як-от: забезпечення економічної конкуренції, функціонування ринків фінансових послуг, забезпечення інноваційного характеру економічного розвитку, функціонування господарських відносин в системі оборонно-промислового, енергетичного, телекомунікаційного комплексів тощо.

Тому, фактично диспозитивна ст. 11 Закону доповнюється імперативною ст. 82 ГК України. З цього можна констатувати, що спеціальні норми Закону доповнюються загальними нормами ГК України з одного предмету регулювання – змісту статуту товариства, а тому навряд чи можна говорити про конкуренцію правових норм, оскільки є факт їх доповнення, але ніяк не їх колізія. Саме тому, вважаємо, що зміст статуту товариства з обмеженою відповідальністю повинен включати дані про учасників та їх внески та інші відомості визначені ГК України.

Звертаємо увагу, що за п.9 ст. 82 ГК України передбачено, що порушення встановлених цією статтею вимог щодо змісту установчих документів господарського товариства є підставою для відмови у його державній реєстрації. Це кореспондує п.5 ч.1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Якщо ж обстоювати позицію того, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом і передбачається застосування лише його норм до товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, то виникає питання, чому з ГК України не були вилучені відповідні норми, як це відбулося із ЦК України (що також було зроблено із порушенням ст. 4 Цивільного кодексу України), а були залишені поряд із зміною ст.ст. 79 та 86 ГК України та виключенням ст.ст. 87, 88, 91, 92 та 207 ГК України.

Чіткість закону – запорука реалізації можливості особи передбачати та врегульовувати свою поведінку

Ми знаємо, що нормою права є загальнообов’язкове, формально-визначене правило поведінки, яке встановлене державою, що виступає як регулятор суспільних відносин, забезпечується всіма заходами державного впливу.

Європейський суд з захисту прав людини неодноразово звертав увагу на юридичну визначеність правових норм, яка розкривається у чіткості, ясності, недвозначності та єдиному трактуванні норми.

Розробники Закону в пояснювальній записці до законопроекту вказували, що чинне законодавство, яким регулюється діяльність товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, складається з положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства», є суперечливим, фрагментарним та таким, що не відповідає сучасним вимогам щодо гнучкості та ефективності регулювання. Чи було це подолано при прийняті Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»? При аналізі цього питання на прикладі змісту статуту товариства можемо констатувати, що позитивну та однозначну відповідь на це питання надати не можемо.

Безумовно, наявність або відсутність конкуренції спеціальної норми Закону із загальними нормами ГК України повинна встановити правозастосовна та судова практика.

Що таке ТОВ

Товариство з Обмеженою Відповідальністю (ТОВ) — це найбільш поширена організаційна форма юридичної особи в Україні. У США і Великобританії аналогом ТОВ є LTD.

Органом управління ТОВ є Рада директорів або Рада засновників, який на Зборах ухвалює будь-які рішення, зокрема, про призначення директора, який здійснює організаційну, господарську та фінансову діяльності компанії.

Учасники ТОВ щорічно отримують свою частину прибутку, яка відповідає % частки кожного партнера в статутному капіталі. За бажанням прибуток, погоджений всіма учасниками, може витрачатися на потреби підприємства: додаткове придбання основних засобів (службове авто, офіс, новий магазин, обладнання тощо).

Якщо порівняти ТОВ з іншими організаційними формами юридичних осіб, наприклад, Акціонерним Товариством (АТ), то головною перевагою буде малий розмір необхідного Статутного капіталу, який знадобиться для реєстрації ТОВ.

Як і в АТ, капітал ТОВ в заздалегідь домовлених пропорціях ділиться між засновниками компанії, але права здійснювати емісію акцій немає, отже, немає можливості розбити в майбутньому частки учасників.

Переваги ТОВ проти ФОП

На відміну від ФОП (Фізична особа-підприємець), Товариство з обмеженою відповідальністю має досить великий перелік переваг.

Відповідальність учасників ТОВ

Учасники ТОВ відповідають за зобов’язання компанії майном, яке перебуває на балансі компанії та часткою свого внеску в Статутний Фонд. Це знижує ризики наслідків у разі збитків та банкрутства. ФОП в таких випадках несе відповідальність за зобов’язання всім своїм майном.

Кількість учасників ТОВ

Заснувати Товариство з обмеженою відповідальністю може від 2 до 100 фізичних і юридичних осіб, що для ФОП — неможливо.
Це важливий момент, тому що в разі ведення спільної діяльності двома і більше підприємцями в Статуті ТОВ заздалегідь позначають частки прибутку, розміри й форми внесків кожного з учасників. У такій ситуації ТОВ це найбільш вдала організаційна форма компанії.

Залучення кредитних коштів

Ця форма юридичної особи полегшує можливість залучення кредиторів. Фінанси, майнові (будівлі, земля, автомобілі) і немайнові права (інтелектуальна власність), які перебувають на балансі компанії, можуть бути запорукою забезпечення виконання боргових зобов’язань перед банком або іншою кредитною організацією.

Залучення інвесторів

Товариству з обмеженою відповідальністю простіше залучити інвесторів, адже частки учасників компанії можуть передаватися іншим особам (за згодою всіх учасників ТОВ).

Вихід на новий рівень

ТОВ спрощує формат роботи B2B («business-to-business» — продаж послуг або товарів однією юридичною особою іншій), тобто зменшуються будь-які взаємодії з середнім та великим бізнесом.

Продаж бізнесу

На відміну від ФОП, у якого немає можливості продати бізнес (можливо тільки закриття), у Товаристві з обмеженою відповідальністю можна продати і весь бізнес, і його частину. Для цього потрібна згода всіх співвласників компанії, проведення Зборів засновників і підготовка офіційного оформлення угоди в нотаріальній конторі.

ТОВ vs ФОП: особливості

Реєстрація Товариства

До особливостей ТОВ належить більш складний і дорогий процес реєстрації. Вам знадобиться підготувати чималий пакет документів, грамотно скласти «Статут Товариства з обмеженою відповідальністю», який необхідно буде зареєструвати в нотаріуса за додаткову плату. Для реєстрації краще звернутися до юристів, вартість послуг яких становить від 3000 до 5000 грн.

Бухгалтерський облік

Для ТОВ потрібен набагато складніший бухгалтерський облік, що зумовлює витрати на бухгалтера. Мінімальна вартість послуг бухгалтера — від 2000 грн.

Юридична адреса

Якщо для ФОП юридичною адресою є адреса прописки підприємця, то з ТОВ все не так просто. Є нюанси, які важливо врахувати для уникнення проблем. Для ТОВ юридична адреса необхідна для:

  • взаємодії з фіскальними органами: за цією адресою будуть проводитися будь-які податкові перевірки, надсилатися листи й т. д. ;
  • реєстрації в Пенсійному фонді України;
  • укладання договорів з клієнтами або партнерами ТОВ.

Засновникам під час реєстрації ТОВ може знадобитися довести фіскальним органам, що для здійснення майбутньої діяльності компанії є можливість користуватися приміщенням, яке зазначено як юридична адреса.

  • домашня адреса одного із засновників — деякі види діяльності потребують особливих умов: мережа ресторанів не може працювати в житловій квартирі. Крім того, знадобиться офіційна згода всіх власників квартири. Також потрібно пам’ятати, що за цією адресою будуть здійснюватися планові й непланові перевірки податкових органів;
  • адреса офісу або приміщення, де ведеться господарська діяльність ТОВ або постійно перебуває бухгалтерія і керівництво. Приміщення може бути й орендоване, і власне. Щоб у податковій не виникало претензій в першому випадку, обов’язкове укладання договору оренди, в другому — бажано або внести адресу приміщення в Статутний Фонд, або оформити договір оренди між власником і ТОВ.
  • орендована юридична адреса: у цьому випадку посередники, що зазвичай надають таку послугу, здають в оренду приміщення, на яких зареєстровані десятки компаній у занедбаних або «вигаданих» будівлях.

Статутний капітал

На відміну від ФОП, для ТОВ необхідний і обов’язковий Статутний капітал. Цей недолік компенсується тим, що розмір статутного капіталу може бути мінімальним. Також це можуть бути не тільки фінансові кошти, а й інші матеріальні та нематеріальні цінності: інтелектуальна власність, нерухомість, транспортні засоби тощо.

Отримання прибутку

На відміну від ФОП, який може розпоряджатися прибутком за власним бажанням, для ТОВ все не так просто. Отримання прибутку можливо тільки двома способами:

  • виплати дивідендів з прибутку — раз на рік відповідно до частки учасника Товариства. Водночас з отриманих дивідендів доведеться заплатити податки на прибуток фізичної особи від 5% до 18% + 1.5% військового збору;
  • виплати офіційної щомісячної зарплати — податки на зарплату складуть: ЄСВ (22%) + ПДФО (18%) + військовий збір (1.5%) = 41.5% від нарахованої заробітної плати.

Закриття ТОВ

На відміну від ФОП, де підприємець сам ухвалює всі рішення, закриття ТОВ — складний процес, який вимагає часу (мінімум пів року), додаткових витрат і обов’язкової згоди всіх засновників. Способів закриття декілька:

  • банкрутство — найбільш юридично складна процедура, застосовується у разі накопичення боргів, які неможливо погасити;
  • погоджене рішення власників, яке вимагає орієнтовно 30 кроків для отримання в списку реєстрації юридичних осіб записи «припинено»;
  • продаж ТОВ — найпростіша процедура закриття ТОВ, але вона теж вимагає пошуку покупця, підготовки пакету документів та нотаріальних витрат.

Кому підходить ТОВ

Незважаючи на всі перераховані вище особливості, Товариство з обмеженою відповідальністю вибирають підприємці, які:

  • «дозріли» до нового рівня бізнесу і хочуть розширюватися;
  • знайшли бізнес-партнерів або інвесторів, яким необхідна прозорість у розподілі прибутку і часткою бізнесу;
  • працюють з великим і середнім бізнесом;
  • вибрали такий вид діяльності, за якого неможлива інша юридична форма підприємства: страхова або фінансова діяльність, туристичний бізнес та ін.