Як довго можна приймати ГАМК

Мало хто знає, але найважливіша робота мозку це не початок дії, а її зупинка, ще точніше – гальмування процесу. Ми «нарощуємо лобні долі», вихваляємось вольовими ресурсами та обожнюємо зефірний тест, бо знаємо – сила саме в можливості загальмувати, відмовитись, зупинитись. І хоч можливість загальмувати зовсім не пов’язана з життєвим успіхом та залізною волею, та все ж, щось манить нас до цього загадкового процесу – відстрочити задоволення.

Коли ми думаємо про процеси гальмування, ми часто уявляємо більш приємні картинки: коли ми ставимо цілі, досягаємо успіхів чи не їмо торт о другій ночі. Хоча, маючи на увазі гальмування, спершу мова йде про дещо інші речі:

• ви не крадете і не їсте тістечко в магазині, а все-таки спершу купуєте;
• ви не бігаєте кімнатою, ніби молекули у броунівському русі, хапаючи все цікаве, а ваша поведінка носить більш цілеспрямований характер;
• це можливість не чути одночасно всі звуки кімнати, дратуючись від шуму холодильнику та клацання клавіатури;
• це можливість бодай просто сісти та не думати.

Гальмування – важливий, складний і необхідний людині процес. І сьогодні мова піде про те, що забезпечує його, а саме про нейромедіатор ГАМК – гамма-аміномасляну кислоту (особистого амбасадора Супер-его, якщо бажаєте).

Самотні нейрони

Нейромедіатор (або нейротрансмітер) – це хімічна речовина, що забезпечує передачу (або ні) імпульсу в синаптичній щілині. Так, щиро кажучи, жодна нервова клітина не торкається до іншої, між ними завжди залишається синапс з синаптичною щілиною, і лише за допомогою нейромедіатора «нервові клітини спілкуються». І, відповідно, нейромедіатори можна уявити в ролі певних вантажівок, потягів чи кур’єрів, що доставлять інформацію (електрохімічний імпульс) між нейронами (або між нейронами та м’язовими тканинами, наприклад). Кожен з медіаторів грає свою роль або передає відповідну інформацію. Серед нейромедіаторів виділяють гальмівні та збудливі.

Гальмування або виснаження

ГАМК відноситься саме до гальмівного нейромедіатора, тобто, завдяки йому відбувається блокування передачі неважливої, зайвої, неактуальної зараз інформації.

Досить важливо розуміти, що гальмування – це не процес, коли не відбувається збудження та передача імпульсу. Це НЕ стан спокою чи вихідна точка роботи мозку. Якщо для передачі імпульсу необхідне виділення, наприклад, того ж глутамату (про нього мова піде згодом), то і відповідно для гальмування, необхідне виділення ГАМК.

За складністю роботи, гальмування не поступається збудженню. Воно дозволяє не виснажуватись від колосального потоку інформації, що опрацьовується і сприймається щосекунди, а виділяти головне. Уявіть, що ваш мозок ніби вулик, який сповнений інформації та імпульсів. І саме гальмування дозволяє вам не жити в шумі цього вулику, слухаючи, як ваша голова гуде, наче старенький процесор під навантаженням потужної гри, а бути зібраним, виділяючи головне.

Звідки береться ГАМК?

Мало хто знає, але найважливіша робота мозку це не початок дії, а її зупинка, ще точніше – гальмування процесу. Ми «нарощуємо лобні долі», вихваляємось вольовими ресурсами та обожнюємо зефірний тест, бо знаємо – сила саме в можливості загальмувати, відмовитись, зупинитись. І хоч можливість загальмувати зовсім не пов’язана з життєвим успіхом та залізною волею, та все ж, щось манить нас до цього загадкового процесу – відстрочити задоволення.

Цікаво, що ГАМК є, по-суті, основним гальмівним нейромедіатором, його використовують біля 40% клітин, і теж саме ми можемо сказати про глутамат – основний збудливий нейротрансмітер. Навіть більше, ГАМК отримується саме з глутамату. Насправді, гальмівний нейромедіатор є результатом розпаду збудливого, тож якщо ми заберемо в глутамату вуглекислий газ – отримаємо ГАМК. Його неможливо добути з їжі, а 99% або й більше речовини використовується для обміну енергії в мітохондріях. Така собі глюкозна енергетична таблетка для мозку, особливо, якщо ГАМК спеціально купувати і приймати як ліки. Дуже довго вчені не могли віднести ГАМК до нейромедіаторів, адже її просто забагато в мозку, тоді як лише 1% речовини служить функціям гальмування, і, відповідно, контролю та уваги.

Фармакологія: не кожен з’їдений ГАМК – нейромедіатор

Як же лікують відсутність ГАМК і додають цієї чудодійної гальмівної сили, що колосальними зусиллями дозволяє нам просто сидіти без дії? Цікаво те, що мова йде не про приймання ГАМК у вигляді таблеток, адже приймання таблеток ГАМК лише укріплює нервову систему, бо забезпечує її додатковою енергією. Такий собі “Burn” для мітохондрій. Але ГАМК в таблетках не поступає в синапси. Подібні препарати маю назву ноотропів, і покращують вищі психічні функції людини, наприклад, мислення чи увагу. Ноотропи назначають після травм мозку, інсультів, вікових змін, тощо. Вони покращують білковий обмін, виділення енергії в мітохондріях, але НЕ діють на сам синапс, тобто на гальмування імпульсу.

Для того, аби ГАМК працювала як нейромедіатор, вона має сформуватись в пресинаптичному закінченні з глутамату. Якщо ж ГАМК виділилось недостатньо, відбувається дисбаланс збудження та гальмування, що може призвести до підвищення тривоги, імпульсивності, безсоння. Прикладом нестачі ГАМК стає СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності) та епілепсія. І тоді на допомогу приходить фармакологія, яка дозволяє скорегувати роботу ГАМК саме в синаптичній щілині, додавши туди нейромедіатора. Тут на допомогу приходять барбітурати (частіше використовуються для наркозу), бензодіазепіни (заспокійливі, транквілізатори) та вальпроати (дозволяють ГАМК довше знаходиться в пресинаптичній щілині, чим забезпечується довша дія гальмування). Саме останні два часто можна бачити серед ліків при епілепсії.

Ця стаття була підготовлена на прохання наших підписників. Якщо ви б хотіли, аби ми висвітлили певні питання у своїх статтях, пишіть нам про це і зробимо складну тему простішою.

Гамма-аміномасляна кислота (ГАМК) – що це і як працює?

А ви знаєте, що відбувається в нашій корі головного мозку на тлі тривоги?

Виникає гіпоксія (киснева недостатність), порушується активність нейронів (основні клітини нервової тканини), пошкоджуються їхні мембрани.

Чи знаєте ви, що всі процеси в нервовій системі підпорядковані схемі – нервова клітина і посередник (нейротрансмітер), що несе певну інформацію до нервової клітини. Головний монополіст «галузі» гальмування в нервовій системі (гальмівний нейротрансмітер) – це Гамма-аміномасляна кислота (ГАМК). Він перебуває у стані вічної боротьби за вплив зі своєю «старшою сестрою» Глутаматом (збудливим нейротрансмітером).

ГАМК переконує нейрони (і нас, їхніх «господарів») не реагувати на провокації агресивних сусідів і дотримуватися спокою, щоб не стати жертвами в боротьбі з Глутаматом (наприклад, уникнути інсульту).

ГАМК дає змогу м’язам і кровоносним судинам розслабитися, а тілу – нормально спати. Без його присутності тіло було б під загрозою смерті від судом!

Так от, в умовах тривоги та гіпоксії порушується синтез ГАМК, що призводить до порушень процесів захисного гальмування нервових клітин і зростання тривоги. Відомо, що ГАМК пригнічує активність до 40% нервових клітин, блокує зайві інформаційні потоки, гальмує збудливий імпульс.

На тлі тривалої тривоги надмірно виробляється Глутамат, який пошкоджує чутливі клітини – ГАМК рецептори, що створює нечутливість до ГАМК. Гіперактивація глутаматом призводить до пошкодження і загибелі нейронів, звідси і скарги на зниженням пам’яті на тлі стресів.

Що робити, як збільшити ГАМК?

Відомі кілька механізмів збільшення ГАМК: ввести екзогенну (ззовні, тобто у вигляді харчової добавки), накопичити у вигляді надлишкового синтезу, пригнічувати Глутамат, що руйнує ГАМК, структурно відновити ГАМК рецептори та підвищити чутливість до власної ГАМК.

Відомо, що введення ГАМК у вигляді харчової добавки вважається недостатньо ефективним для подолання тривоги, оскільки лише 1% зовнішньої ГАМК може використовуватися для синтезу нейромедіатора.

На жаль, збільшення кількості ГАМК не розв’язує проблеми, якщо пошкоджено рецептори, додатково – перенасичення ГАМК у міжклітинному просторі призводить до звикання до екзогенної форми та зменшення вироблення власної ГАМК, що продиктує збільшення дози та підвищить ризик побічних ефектів.

Використання препаратів гальмівної дії (транквілізаторів, алкоголю) не сприяє синтезу ГАМК, а навпаки відомо (дослідження PAQUID), що тривала терапія бензодіазепінами та барбітуратами (транквілізатори на кшталт гідазепаму, діазепаму, фенобарбіталу, який входить до складу корвалолу, тощо) асоціюється з ростом деменції на 50%, а за 6 міс використання цих препаратів сприяє наростанню втричі (!) когнітивного дефіциту та деменції.

Американське геріатричне товариство (лікування вікових людей) опублікувало список препаратів, які не можна приймати літнім пацієнтам (туди входять бензодіазепіни та барбітурати!).

Про це ж говорить Національний інститут здоров’я Великої Британії (NICE).

Психіатри і неврологи вважають поганим тоном лікувати тривогу і безсоння у пацієнтів тривалими курсами бензодіазепінів, або рекомендувати алкоголь для зниження Глутамату. До цих препаратів досить швидко виробляється залежність, і скасування призводить до стійких порушень сну і відновлення тривоги. Тепер ви розумієте, як складно влаштований мозок, як важливо зберегти рівновагу в клітинах мозку, як важливо отримати своєчасні та розумні рекомендації, щоб не допустити стресового виснаження ГАМК і не наблизити деменцію!

Не займайтеся самолікуванням, відвідуйте лікаря!

Додатково згадаємо про продукти, що стимулюють вироблення ГАМК:

• Овочі та фрукти: банан; броколі; апельсинові та інші цитрусові; шпинат.
• Продукти тваринного походження: яловича печінка; скумбрія; палтус.
• Горіхи, насіння: мигдаль; волоський горіх; бурий рис і рисові висівки; овес.

Гліцин: питання та відповіді

Гліцин за хімічною будовою — це амінооцтова кислота. Він є замінною амінокислотою, що має властивості регулятора метаболізму в центральній нервовій системі (ЦНС). Гліцин — інгібіторний нейротрансмітер (нейромедіатор, що чинить гальмівну дію). Гліцин виявляє гліцинергічний та ГАМК-ергічний, α-адреноблокувальний ефекти. Він виявляє антиоксидантну активність, а також регулює роботу глутаматних рецепторів. Важливо, що гліцин виявляє антитоксичний ефект. Так, при одночасному застосуванні з протисудомними препаратами, антидепресантами, антипсихотичними засобами гліцин знижує їх токсичність. При прийомі зі снодійними, транквілізаторами та антипсихотичними лікарськими препаратами гліцин посилює їх седативну дію. Гліцин не викликає звикання навіть при тривалому застосуванні, нехарактерний і розвиток синдрому відміни при припиненні його прийому.

Вищеописані властивості гліцину пояснюють його терапевтичні ефекти.

• знижує психоемоційну напругу, агресивність, конфліктність;
• сприяє покращенню адаптаційних процесів (у тому числі адаптації у соціумі);
• сприяє покращенню настрою;
• нормалізує сон та процес засинання;
• підвищує розумову працездатність;
• зменшує вираженість вегетосудинних розладів, у тому числі у перименопаузальний період;
• зменшує вираженість загальномозкових симптомів травматичної етіології, а також при ішемічному інсульті;
• зменшує вираженість токсичної дії етилового спирту.

У яких випадках застосовують гліцин?

• при зниженні продуктивності розумової праці;
• для корекції психоемоційного напруження, реакцій на стрес. Враховуючи ці два показання до застосування, гліцин може бути показаний учням та студентам у період іспитів;
• для корекції девіантних форм поведінки (скоєння вчинків, що суперечать соціальним нормам, наприклад, скоєння злочинів, наркоманія, алкоголізм) як у дорослих пацієнтів, так і в педіатричній практиці;
• в комплексній терапії органічних (наслідки черепномозкової травми, перинатальні ураження ЦНС, наслідки перенесених нейроінфекцій, енцефалопатії різного генезу (дисциркуляторна, атеросклеротична, алкогольна та ін.)) та функціональних розладів нервової системи (неврози, тривожно-невротичний синдром) для зменшення вираженості емоційної лабільності, підвищеної збудливості, дратівливості, порушень сну, підвищення продуктивності розумової праці;
• у комплексній терапії ішемічного інсульту та порушень мозкового кровообігу;
• оскільки гліцин зменшує вираженість нейротоксичної дії етилового спирту, застосовують його і в терапії алкоголізму як допоміжний засіб.

У яких лікарських формах випускається гліцин?

Гліцин випускається у формі таблеток для сублінгвального застосування, що містять 100 мг діючої речовини.

Крім того, випускаються дієтичні добавки із вмістом гліцину 80; 110; 250; 300 мг, а також з різними комбінаціями гліцину та вітамінів.

Які протипоказання до прийому гліцину?

• пацієнтам з індивідуальною непереносимістю та алергічними реакціями в анамнезі на гліцин або допоміжні речовини, що містяться у таблетках;
• пацієнтам з гіпотензією, оскільки препарат може зумовлювати більш виражене зниження артеріального тиску. При необхідності гліцин у пацієнтів з артеріальною гіпотензією застосовують у нижчих дозах, ніж зазвичай рекомендовані, а при зниженні артеріального тиску — прийом відміняють;
• гліцин не застосовують для лікування дітей віком молодше 3 років.

Чи можна приймати гліцин дітям?

Гліцин застосовують для лікування дітей віком старше 3 років.

Як довго можна приймати гліцин?

Гліцин можна приймати курсами тривалістю 2–4 тиж.

Як часто можна приймати гліцин?

Курс прийому гліцину за рекомендацією лікаря можна повторювати 4–6 разів на рік.

Як приймати таблетки гліцину?

Таблетки гліцину необхідно покласти під язик (сублінгвально) або за щоку (трансбукальний прийом) і дочекатися її розчинення. Також можна подрібнити таблетку на порошок і прийняти сублінгвально або трансбукально.

Таблетки приймаються 2–3 рази на добу або за 20 хв до сну.

Чому таблетки гліцину не можна ковтати, а треба приймати під язик?

Гліцин необхідно розсмоктувати під язиком для підвищення його біодоступності порівняно з прийомом цієї речовини внутрішньо.

Як гліцин впливає на тиск?

Гліцин може сприяти зниженню артеріального тиску.

Щоб уникнути вираженої артеріальної гіпотензії, пацієнтам з артеріальною гіпотензією гліцин рекомендується застосовувати у нижчих дозах, а при значному зниженні артеріального тиску препарат відміняють.

Чи можна приймати гліцин просто так?

Гліцин відпускається без рецепта. У той же час не рекомендується застосовувати препарат без консультації лікаря, оскільки тільки лікар може встановити діагноз, визначити доцільність прийому гліцину в конкретному клінічному випадку, необхідність комбінації гліцину з іншими лікарськими засобами. Самолікування може призвести до погіршення стану хворого внаслідок затримки діагностики та відповідного лікування.

В яких дозах приймати гліцин?

Рекомендовані дози гліцину відрізняються залежно від діагнозу та тяжкості клінічного стану хворого. Гліцин показаний дітям віком старше 3 років і дорослим, рекомендована доза препарату не залежить від віку пацієнта.

• При зниженні продуктивності розумової праці, когнітивних здібностей (пам’яті, уваги), затримці розумового розвитку, психоемоційній напрузі, девіантних формах поведінки гліцин рекомендується приймати по 1 таблетці 2–3 рази на добу, курсом 14–30 днів. Максимальна доза 300 мг/добу.
• При функціональних (тривожно-невротичний синдром, нейроциркуляторна дистонія тощо) та органічних захворюваннях нервової системи (наслідки черепно-мозкової травми або нейроінфекції, енцефалопатія різного генезу (дисциркуляторна, атеросклеротична, алкогольна та ін.) рекомендується приймати по 1 таблетці 2–3 рази на добу протягом 7–14 днів, при необхідності — курс лікування повторити.
• При порушеннях сну приймати по 1–½ таблетки за 20 хв до передбачуваного відходу до сну або безпосередньо перед сном.
• При ішемічному інсульті головного мозку та гострих порушеннях мозкового кровообігу рекомендується приймати 1000 мг (10 таблеток) гліцину протягом 3–6 год від появи перших симптомів гострого порушення мозкового кровообігу. Протягом наступних 1–5 днів рекомендується приймати гліцин по 1000 мг/добу, з 6-го по 30-й день лікування — по 1–2 таблетки 3 рази на добу.
• В якості допоміжного засобу при лікуванні алкоголізму гліцин призначають по 1–2 таблетки 2–3 рази на добу протягом 2–4 тиж. Повторні курси за наявності показань проводяться 4–6 разів на рік.

Які побічні реакції можливі при прийомі гліцину?

При прийомі гліцину в окремих випадках можливий розвиток алергічних реакцій, що проявляються висипом, свербежем, кропив’янкою, ринітом, кон’юнктивітом, першінням у горлі, загальною слабкістю. Також можливий розвиток диспептичних явищ, болю в епігастральній ділянці, діареї. У поодиноких випадках можливі головний біль, дратівливість, зниження концентрації уваги.

Крім того, у пацієнтів зі схильністю до артеріальної гіпотензії гліцин може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску. Щоб уникнути вираженої артеріальної гіпотензії, у цієї категорії пацієнтів гліцин рекомендується застосовувати у нижчих дозах, а при значному зниженні артеріального тиску препарат відміняють.

Навіщо призначають гліцин при ішемічному інсульті?

При ішемічному інсульті в головному мозку розвивається нейротрансмітерний дисбаланс у бік збільшення вмісту збуджувальних нейротрансмітерів. Нейротрансмітери — це біологічно активні хімічні речовини, за допомогою яких передаються нервові імпульси між нейронами. Гліцин є активатором гальмівних нейромедіаторних систем і таким чином зменшує вираженість нейротрансмітерного дисбалансу. Збудження призводить до більших потреб клітин у кисні, якого в умовах ішемії недостатньо. Таким чином, гліцин, сприяючи переходу нейронів у стан «спокою», дозволяє їм вижити за умови нестачі кисню.

Крім того, гліцин знижує глутаматну ексайтотоксичність та сприяє нормалізації метаболічних процесів у центральній нервовій системі. Глутаматна ексайтотоксичність — це один із провідних механізмів, що ведуть до загибелі нейронів при ішемічному інсульті головного мозку. У дослідженнях показано, що гліцин пов’язує токсичні альдегіди та кетони, які утворюються в умовах ішемії клітин. Гліцин сприяє зменшенню вираженості оксидативного стресу. Тобто можна сказати, що гліцин нейтралізує різні речовини, що утворюються при ішемії та ушкоджують клітини головного мозку. Гліцин сприяє відновленню порушених внаслідок ішемії неврологічних функцій, зменшенню вираженості набряку у гострий період інсульту головного мозку.

Чи можна приймати гліцин у період іспитів?

Одне з показань до застосування гліцину — стресові ситуації, зменшення проявів психоемоційних реакцій на стрес. Так, гліцин може бути рекомендований школярам та студентам у період іспитів, оскільки він сприяє зменшенню вираженості емоційної лабільності, підвищеної збудливості, сприяє нормалізації сну. Важливо, що гліцин сприяє підвищенню продуктивності розумової праці.