Вік молодняку тварин

0 Comments

Визначення віку свійських тварин. ВРХ

Скотарство, зокрема й вирощування великої рогатої худоби (ВРХ) – це одна з найрозвиненіших галузей світового сільського господарства. Найчастіше питання визначення віку тварин набуває актуальності в разі їх придбання або для правильної організації використання худоби в господарстві з урахуванням можливостей та особливостей їхнього організму, оскільки чимало важливих показників (робоча продуктивність, витривалість, продуктивність) залежать саме від вікової категорії.

Слід зауважити, що жива маса тварини не завжди може свідчити про її вік, оскільки значною мірою залежить від породи та годування. Ознаки, за якими ми можемо робити висновки щодо віку теляти, бика чи дорослої корови, бувають як об’єктивними, так і суб’єктивними.

До об’єктивних належать два показники: довжина рогів та стан зубів . Суб’єктивні ж об’єднують: загальний зовнішній вигляд , що теж буває досить оманливим; стан копит і суглобів , що теж залежать не лише від віку, а й від раціону та умов утримання; якість вовняного покриву , на який впливають повноцінність раціону та пора року; величина вимені , що певною мірою також визначається породою й генетикою; поведінка , частково пов’язана з типом темпераменту; рухливість , на яку також значно впливає фізіологічний стан тварини та її стан здоров’я в певний момент часу. Розміри ВРХ теж є суб’єктивним показником.

Жива маса новонародженого теляти не є певною стабільною величиною, вона знаходиться в межах від 25 до 60 кг. Залежно від різних факторів вага молодняку одного віку чи дорослих тварин-однолітків також може суттєво відрізнятися. Тому ми не будемо брати до уваги вагу, висоту в загривку та інші фізіологічні параметри. Зупинимося на об’єктивних ознаках, визначених видовими особливостями і тому справедливих стосовно більшості представників великої рогатої худоби. Вони значно меншою мірою залежать від різного роду впливів довкілля та генетики конкретної породи.

Хоча й у разі визначення віку тварини за її рогами також потрібно пам’ятати про деякі винятки. Так, наприклад, роги в представників породи лонгхорн можуть достягати чималих розмірів, а порода абердин-ангуська є комолою, тобто безрогою. Якщо ж обрати орієнтиром у визначенні віку тварини стан її зубів, то неодмінно слід враховувати характер годування та конкретні умови утримання. Розглянемо ці аспекти докладніше.

У новонародженого теляти вже є три пари молочних зубів-різців: зачепи, внутрішні середні та зовнішні середні. Пуповина суха, має вигляд твердої темної нитки завдовжки близько 5–10 см. Пропорції тіла дещо незграбні: шия коротка, ноги довгі.

У віці 7 днів пуповина в теляти відпадає, і на її місці залишається помітний рубець. Лоб округлий, без потовщень у місцях майбутніх рогів. Основним харчуванням у телят тижневого віку є коров’яче молоко, але вони вже починають пробувати сіно. Саме в цей час у них починають швидко розвиватися передшлунки (рубець, сітка, книжка). Жуйки та відрижки не спостерігається. Колір калу світлий, суміш густа, часто сухувата (вид калу ніяк не залежить від раціону матері). Боки в телят рівні, трішечки запалі.

На 8-й день у молодняка прорізаються молочні різці-окрайки. У цьому віці зуби на щелепі в телят розміщуються дуже щільно, часто навіть коронки сусідніх різців заходять одна за одну, але до місячного віку щелепа підростає, і зубний ряд вирівнюється.

У 14 днів в телят прорізаються корінні зуби. Приблизно з двотижневого віку, у міру того як теля починає поїдати грубі корми чи траву, колір його калу змінюється до зеленого або сіро-коричневого і залежить від характеру корму.

В одномісячному віці в телятка на місці появи майбутніх ріжок з’являються горбки-потовщення. І на цей час вже активізувалась робота всіх камер його складного шлунка, внаслідок чого в теляти з’явилися відрижка та жуйка. Живіт у тварини округлий. Зубний ряд рівний, ознак стирання зубів немає.

У 2 місяці прорізуються ріжки. З цього часу морда теляти втрачає округлість і набуває трикутної форми. Живіт стає об’ємнішим, ширшим за маклоки. Втім, молоко ще лишається надзвичайно важливою складовою в раціоні молодняку.

У 3 місяці на краях зачепів можна помітити зовсім незначні ознаки стирання. Кал теляти набуває такого ж кольору, як і в дорослих особин, але за консистенцією він значно сухіший. Довжина рогів становить 1–1,5 см.

У 4 місяці довжина рогів сягає 2–2,5 см, у бичків вони помітно ширші біля основи. З’являються задні корінні зуби. На коронках внутрішніх та середніх різців є ледь помітні сліди стирання. Живіт стає ще об’ємнішим. Чим гіршою є якість годування тварини (солома, сіно зі старої трави тощо), тим більшим буде в неї живіт.

У 5 місяців довжина рогів становить вже 3–3,5 см. У цей період життя в теляти починають стиратися коронки окрайків.

У 6 місяців роги відростають до 4–4,5 см. Ступінь стирання різців у цьому віці залежить від того, наскільки довго теля годувалось молоком. Чим довшим був цей період, тим міцнішою сформувалася емаль, а отже ознаки зносу молочних різців будуть менш вираженими. Тому до року об’єктивно оцінювати вік молодняку можна лише за довжиною рогів. Ступінь розвитку, висота в загривку та жива маса тварин залишаються суб’єктивними показниками.

У 7 місяців роги в тварин мають в средньому довжину 5–5,5 см.

У 8 місяців вони виростають до 6–6,5 см.

У 9 місяців роги в молодняку сягають завдовжки 7,5–8 см.

У 10 місяців цей показник збільшується до 8,5–9 см. Водночас на внутрішній поверхні зачепів вже помітне стирання емалі.

В 11 місяців телята мають роги довжиною 9,5–10 см. Стирання емалі на внутрішній поверхні зачепів стає більш значним.

У річному віці в більшості теличок починають функціонувати яєчники, і в тварин з’являється охота з циклічністю приблизно через 21 добу. Бички починають набирати вагу головним чином внаслідок наростання м’язової маси та відкладення жиру, а не за рахунок росту кістяка. Якщо розглянути уважно нижні різці (а верхніх у великої рогатої худоби не буває), то видно, що між ними з’явилися маленькі щілини через збільшення розмірів щелепи. Довжина рогів: 10,5–11,5 см.

До півторарічного віку емаль на внутрішній (язиковій) поверхні всіх різців вже стерта. Часто можна спостерігати оголені шийки коронок зубів. У цей час молочні зачепи починають змінюватись на постійні.

У 2 роки нові постійні зачепи вже виростають до свого повного розміру.

Від 2,5 до 3-х років у тварин змінюються внутрішні та середні різці. У нетелів після отелення з’являється перше кільце на рогах. Поява кілець у бичків вказує на їх погане годування, зазвичай це збігається із зимовим періодом і може бути орієнтиром у визначенні віку тварини.

За кількістю кілець на рогах корови можна визначити, скільки разів вона була тільною. Якщо додати до цієї цифри 2 роки (період до настання першої тільності), можемо встановити, скільки їй років зараз. У бика швидкість зростання рогів до року складає близько 1 см на місяць, після року – приблизно 1,5 см, а після трьох років – знову приблизно 1 см. З огляду на це ми також можемо встановити його вік.

У тварин віком від 3-х до 3,5 років змінюються зовнішні середні різці. З’являються ознаки стирання на постійних зачепах.

У період від 3,5 до 4,5 років змінюються окрайки. З’являються ознаки стирання на постійних внутрішніх і середніх різцях.

У 5 років починають стиратись верхні краї на зовнішніх середніх різцях та окрайках.

У 5 років можно заметить признаки стирания эмали на внутренней поверхности постоянных зацепов, а к семи годам она почти вся стерта. Верхний край зацепов выравнивается, а резцы приобретают четырехугольную форму.

У дев’ятирічному віці всі різці тварин виглядають долотоподібно.

В 11–12 років з’являються щілини між постійними зубами, заокруглюється форма ріжучого краю.

У 14 років стирається емаль на всіх різцях, у центрі зуба помітна «зірка» з цементу та дентину. Зуби хитаються.

У віці старше 15 років різці в тварин стерті до ясен, а деякі починають випадати.

Такими є основні вікові ознаки великої рогатої худоби. У наступній статті розберемося з особливостями визначення віку коней.

Поставити питання за цією темою, щоб отримати на них відповіді, можна нижче, у коментарях під статтею.

Поділитись в соцмережах:

М’ясна продуктивність молодняку свиней різних генотипів

На прикладі племінного репродуктора ТОВ «Агросервіс ЛТД» Чугуївського району Харківської області проаналізовано чинники, від яких залежить відгодівельна продуктивність, та наведено результати контрольної відгодівлі молодняку свиней різних генотипів. Проведено порівняльні дослідження відгодівельних якостей молодняку свиней залежно від поєднань. Установлено пріоритетні шляхи вирішення проблеми підвищення продуктивності свиней.

Результати комплексної оцінки свиней породи ландрас та їх помісей дали змогу визначити потенціал за відгодівельною продуктивністю, простежити динаміку результатів селекційної роботи з удосконалення м’ясних ознак у породі. Удосконалення породи ландрас, як м’ясного типу свиней в Україні, і створення нових генотипів здійснюються у напрямі підвищення середньодобового приросту живої маси, скорочення строку відгодівлі та зниження витрат корму на один кілограм приросту.

Практика свідчить, що створення м’ясних генотипів свиней – тривалий селекційний процес, кінцевий результат якого залежить від цілеспрямованої роботи, вибору батьківських вихідних форм, умов годівлі та утримання свиней і оптимальної чисельності тварин.

На якість м’ясної продукції впливає низка чинників. Перш за все – це генетичний. Багатьма науковцями доведено, що якість отриманої продукції залежить від породи тварин, міжпорідних поєднань та навіть породнолінійного схрещування.

Мета роботи– визначення продуктивного потенціалу відгодівельного чистопородного молодняку породи ландрас та помісного молодняку, отриманого від схрещування.

Матеріали та методи досліджень. Формування дослідних груп свиней проведено уплемінному репродукторі ТОВ «Агросервіс ЛТД»методом груп-аналогів за розробленоюсхемою досліджень (табл. 1-2). Для вивчення відгодівельних якостей дослідного поголів’я молодняку свиней, одержаних за чистопородного і помісного розведення, молодняк був поставлений на контрольне вирощування з середньою живою масою 30 кілограмів.

Дослідженнями передбачено умови однакового догляду та утримання тварин і забезпечення їх повноцінною годівлею. Були підібрані групи відгодівельного молодняку з урахуванням віку, живої маси і фізіологічного стану тварин. Визначали якісні характеристики за такими показниками продуктивності: середньодобовий приріст, вік досягнення живої маси 100 кг, прижиттєва товщина сала, витрати корму на один кілограм приросту.

Було відібрано 64 голови чистопородного і 64 голови помісного молодняку свиней з технологічної групи дорощування та сформовано чотири дослідні групи,по 16 голів у кожній. Тваринам, які були розміщені в групових станках, згодовували повноцінний комбікорм, рівень годівлі розраховано на одержання 850 г середньодобового приросту живої маси. Після досягнення тваринами живої маси 100 кг їх зняли з відгодівлі.

Таблиця 1. Схема першого досліду