Чи можна у дієслова в невизначеній формі визначити час обличчя число

0 Comments

Як змінюються дієслова? Дієслово змінюється по часах, по числах, по пологах

Дієслово є ведучою, разом з ім ‘ям існуючим, частиною мовлення російської мови. Він утворює ядро пропозиції, укладає процес. Про те, як дієслово змінюється на часи, схилення, особи, числа та пологи, піде мова в статті.

Дієслово: постійні ознаки

Усім частинам мови притаманні ті чи інші ознаки. Незмінними дієслова вважаються приховування і вигляд, зворотність і перехідність.

Дієслова змінюється на обличчя. Характер цих змін відображає тип сховища – 1 або 2. Семантичної різниці між дієслівцями різних сховищ немає. Відмінність в особистих закінченнях: у 1 обличчя -єм, -єте, -ете, -ут (-ют), у 2 -ім, -їть, -їш, -іть, -ат (-ят). Вид покликаний відобразити ставлення дій до моменту мовлення. Досконалий вигляд (питання що зробити?) є результат, недосконалий (що робити?) є процес. Наприклад, ходити – сходити, думати – придумати. Часто різниця полягає в тому, що дієслови недосконалого виду відображають періодично повторювану дію, а досконалого виду – одноразові дії. Наприклад, їздити – з ‘їздити, готувати – приготувати. Така постійна дієсловна ознака, як поворотність, вказує спрямованість дій на кого-небудь. Показником зворотності є постфікс -ся (сь): купатися, вколовся, попрощалася. Перехідність вказує на можливість дієслова керувати об ‘єктом – іменем існуючим у винювальному падежі. Тобто дієслово писати – перехідне, так як здатний поєднуватися зі словами, що відповідають на питання що? кого? писати картину, писати диктант. Дієслово дивитися – неперехідне, тому що не може керувати існуючим у винювальному падежі.

Схилення

Дієслови змінюються за часами, особами тощо, тобто їм властиві і непостійні морфологічні риси. Дієслова, здатні змінити свою форму, називається схованим. Провідною ознакою є можливість дієслів змінювати нахилення, яке відображає ставлення процесу до дійсності. Так, виділяють виявне нахилення, повеливе і умовне. Всі інші непостійні ознаки дієслова залежать від схилення. Дієслова змінюється на часи лише у виявному нахилі. Складове (умовне) нахилення має традиційну структуру: дієслово в минулому часі + частинка б (приніс би, розповіла б). Повеливе схилення відрізняється наявністю суфікса – і або -ті: пиши, скажіть.

Час

Час – це особлива категорія, властива дієслову виявного нахилення. Воно може бути майбутнім, що пройшов і сьогодення, тобто відображає ставлення дії в момент мови. Дієслово змінюється за часами з урахуванням вигляду. Час і правильність його вживання багато в чому визначаються видом дієслова. Так, у дієсловів досконалого виду не може бути теперішнього часу, оскільки воно вказує на певний процес. Суфікс -л-головний показник дієслова минулого часу: говорив, вивчала, стояло. Важливо відзначити, що дієслова змінюються по пологах тільки в минулому часі. Майбутній час утворюється за допомогою допоміжного дієслова бути й інфінітива, якщо це дієслово недосконалого виду: будувати – буде будувати, вчити – вчитимуть. Якщо в майбутній час необхідно поставити дієслово досконалого виду, то допоміжного слова не потрібно: пригнати – пригонять, поглянути – погляне.

Обличчя

Категорія часу є визначальною для іншої непостійної дієслівної ознаки – особи. Дієслова змінюється тільки в майбутньому і в теперішньому часі виявного схилення, в повеливому нахилі. Особа дієслова покликана вказати на учасника мовного процесу (1 або 2 особа: кажу, слухаєш) або на того, про кого згадується в промові (3 особа: знає, розповідають). Особистою формою дієслова називають таку форму, поруч з якою можна відновити особистий займенник: вивчаю – я вивчаю, читаємо – ми читаємо, запиши – ти запиши, сідайте – ви сідаєте, шукає – він/вона/воно шукає, в ‘яжуть – вони в’ яжуть.

Число

Категорія числа притаманна всім змінюваним частинам мови російської мови. Так, у дієсловів число не можна визначити тільки в початковій формі, тобто у інфінітиву. Дієслова змінюється по числах у всіх нахилах (сидять – сиділи б – сидіть) і в усіх часах (малювали – малюють – малюватимуть).

Незмінні форми

Тільки постійні ознаки можна позначити у незмінних форм дієслова. Такими є інфінітив і деєпричастя. Інфінітив – це початок будь-якої дієслівної форми. Всі постійні дієслівні ознаки визначаються за ним. Він вміщує семантику дії, проте не показує його віднесеність до реальності, до моменту промови, до учасників мовного процесу. Дієслово змінюється за нахилами і часами, але не інфінітив.

Деєпригода – це одна з атрибутивних, тобто не схованих, форм дієслова. Воно поєднує значення дієслова і наречі і позначає додаткову, другорядну дію. Деєпригода, подібно до інфінітиву, має тільки постійні ознаки. Однак, інфінітив може бути головним членом пропозиції або частиною головного члена, а деепричастя – ні. Зустрічаються випадки, коли деепричастина залежить в пропозиції від інфінітиву: Жити, радіючи. Любити, піклуючись. Купити, відшукавши. У подібних реченнях предикативність полягає в незмінюваних формах дієслова.

Схильна форма дієслова

Дивно, але дієслово змінюється за падежами, точніше, його особлива форма – причастя. Воно поєднує постійні ознаки дієслова і непостійні риси імені прикметника. Причастя, утворюючись від основи дієслова, відображає вигляд, а особливі суфікси висловлюють час, який у причасть є постійною ознакою. Незмінюваною характеристикою причасть є застава. Так, дана форма дієслова може бути страждальною або дійсною. Це вираз ознаки як активного або як пасивного. Наприклад, той, хто прочитав (сам) – активну заставу, тобто дійсне причастя, прочитану (кимось) – пасивну заставу, причастя страждальне. Причастя змінюється за падежами по парадигмі імен прикметників. Ця форма дієслова може змінюватися за числами і пологами: співаючі – співаючий – співаюча – співаюче, мати повну і коротку форму (тільки страждальні): побудований – побудований. Падіж визначається тільки у повних причасть. Наприклад, у насиженому гнізді – запропонований, біля бущуючого моря – родинний, малюючому художнику – давальний, що звучала піснею – творительний.

1. Часи дієслів

Дієслова минулого часу утворюються додаванням до основи неозначеної форми суфікса –в- у чоловічому роді та суфікса –л- у формі жіночого та середнього роду й у множині: малюва в , малюва л а, малюва л о, малюва л и.

Основу інфінітива виділяємо в неозначеній формі дієслова після відкидання суфікса –ти: принес ти.

Деякі форми дієслів минулого часу чоловічого роду утворюється без суфікса, якщо основа неозначеної форми закінчується на приголосний: біг ти — біг, нес ти — ніс.

У дієсловах минулого часу без суфікса відбувається чергування голосних о — і, е — і в корені: м о гти — м і г, м е сти — м і в.

Особливості творення форми чоловічого роду минулого часу дієслів із суфіксом -ну-

Дієслова із суфіксом -ну- , що означають тривалу недоконану дію, у минулому часі мають паралельні форми.