У якому році зняли Чужі

0 Comments

Розквіт держави Б. Хмельницького. Союз зі Швецією

В березні 1654 р. 20-тисячна армія С. Потоцького почала наступ. З одного боку коронна армія спустошила, за словами літописця С. Величко, «майже всю Брацлавщину», з іншого, – Потоцький намагався схилити до зради уманського полковника І. Богуна, який, як відомо, відмовився присягати цареві. Характерно, що Богун відмів обіцянки ворога («гетьманство, шляхетство, староство») і організував запеклий опір коронному війську. Героїчним епізодом війни став захист містечка Буші в листопаді 1654 р.: жителі і загони козаків на чолі з Гречко надали перевагу загинути в нерівній боротьбі. Ситуація загострилася також через те, що новий кримський хан Мехмед-Гірей IV Суфій (1654-1666) з 30-тисячною ордою напав на Україну з півдня, а Трансільванія, Волощина і Молдова створили альянс з Польщею. Туреччина і Швеція зайняли вичікувальну позицію. Причиною такої кардинальної перестановки сил був перехід України під протекторат Москви. Останнє ще не означало, але вже позначило перспективне перетворення Росії в нову велику державу Європи, імперію. Разом з тим, в середині XVII ст. саме Україна виявилася вирішальною ланкою в системі геополітичних інтересів і комбінацій у Східній Європі.

Бойові дії 1654 р. були найбільш важкими для України, яка опинилася під одночасним ударом і Польщі та Криму, притому, що Росія зажадала чималу частину українських сил для ведення війни в Білорусі. Так, в травні 1654 р. російське військо на чолі з царем виступило в напрямку на Смоленськ, на допомогу йому було направлено 20-тисячне військо на чолі з наказним гетьманом Іваном Золотаренко (? -1655). В 1654-1655 рр. козаки взяли ряд міст (Гомель, Бобруйськ, Речицу, Жлобин, Рогачев, Пропойск, Новий Бихів) і на зайнятих територіях створили 1654 р. Білоруський, Биховський, Чауський та ін. полки. Відокремившись від Чигирина І. Золотаренко прийняв титул «гетьмана Сіверського». В теж час Росія вела успішну військову компанію в 1654 і 1655 роках. Влітку 1655 р. була зайнята територія майже всього Великого Князівства Литовського, взята столиця м. Вільно. У цих умовах претензії Війська Запорізького та І. Золотаренко на білоруські землі викликали невдоволення Олексія Михайловича. Обіцянками і пожалуваннями цар незабаром добився переходу на його бік Могильова, багатьох шляхтичів, раніше присягавших Війську Запорозькому, і Хмельницький був змушений поступитися. Незабаром пішли військові невдачі: затягнулася облога Старого Бихова, загинув І. Золотаренко; в битві під Ахматовом (на «Дриже-полі») в січні 1655 р. Б. Хмельницький ледве уникнув поразки і при величезних втратах не зміг розбити татар і поляків. У той же час, за свідченням київського воєводи Криштофа Тишкевича, на Брацлавщині в березні 1655 р. кримчаки за сприяння коронного війська знищили 270 міст і сіл, захопили ясир в 200 тис. чол., зруйнували понад 1000 церков. Відповіддю на подібні звірства став у липні 1655 визвольний похід Б. Хмельницького в Західну Україну, який здійснювався за підтримки російської армії В. В. Бутурліна. 20 вересні 1655 р. була розгромлена армія на чолі з коронним гетьманом С. Потоцьким під Городком. Було взято ряд населених пунктів, а деякі козацькі загони дійшли до річок Вісла і Сян. Виникли, однак, гострі суперечності з російською стороною через приналежність західноукраїнських земель. Подібним же чином розвивалися відносини зі Швецією, зав’язав з липня 1655 р. союзницькі відносини з Україною. Так, вже в жовтні 1655 р. Швеція і Трансільванія висловлювали претензії на західноукраїнські землі. Ситуація складалося несприятливо і Б. Хмельницький (перебуваючи під протекторатом Москви!) пішов на повернення під протекторат Туреччини (літо 1655 р.). Дія мала характер формальний, але султан зобов’язав Крим, Трансільванію, Валахію та Молдову утримуватися від дій проти України. Крим, однак, не послухався – позначався інтерес в пограбуванні сусідньої країни.

Національно-визвольна війна українського народу

У липні 1656 р. Швеція вступила у війну з Річчю Посполитою і незабаром окупувала майже всю Польщу. Виникли реальні передумови до повної ліквідації останньої, проте Росія, всупереч зобов’язанням перед Україною, уклала 24 жовтня 1656 р. Віленське перемир’я з Польщею і в травні 1656 р. почала війну зі Швецією.

Характерно, що діяльну посередництво при цьому зробила Австрія, яка мала союзницькі відносини з Річчю Посполитою. Разом з тим, на Віленських переговорах князь Н.І. Одоєвський підтримував вимоги Б.М. Хмельницького про встановлення кордону між Україною та Річчю Посполитою по Західному Бугу. Хмельницький намагався переконати Олексія Михайловича утриматися від стратегічно помилки – перемир’я з Польщею. Одночасно він активізував зв’язку з Трансільванією та Швецією. Ці країни йшли назустріч, вже навесні відмовилися від претензій на «руські землі по Віслу», і в грудні 1656 р. в трансильванському містечку Раднот виник тристоронній союз. Активну підтримку в формування альянсу справила Англія. Було прийнято рішення про розділ Польщі, а Військо Запорізьке на міжнародному рівні було визнано незалежною державою. Характерно, що на міжнародному конгресі в грудні 1656 р., який ініціювала Франція для примирення Річю Посполитою та Швеції, мав брати повноправну участь і представник Б. Хмельницького. Коаліція, однак, не піддалася на провокацію, і в грудні 1656 р. Дьєрдь II Ракоці почав похід до Польщі. До нього приєдналося 20-тисячне військо на чолі з київським полковником Антоном Ждановичем (? -1660). Разом з угорцями козаки взяли Краків (28 квітня 1657 р.); спільно зі шведами – Брест (12 травня 1657 р., належав Ракоці), Варшаву (19 червня 1657 р.); ряд польських міст.

Опорний конспект Національно-визвольна війна

Осінь 1656 – літо 1657 р. стали часом найвищого могутності «Руського князівства» Б. Хмельницького. В. К. Липинський писав: «Європа побачила, що державний організм, влаштований залізною волею однієї людини на дальніх околицях Польщі та Московії, не тільки здатний до життя і розвитку, але вже виріс в силу, яка має на Сході не менше значення, ніж Москва і Польща». Тоді ж утвердилася влада Війська Запорозького на території Східної Галичини, Поділля та Білоруського Полісся. Універсалом від 9 березня 1657 р. Б. Хмельницький обіцяв львівським міщанам постійний захист. 20 червня 1657 р. шляхта Пінського повіту присягнула Б. Хмельницькому, вступивши в «вічний і нерозривний союз» з Військом Запорізьким. Примітно, що при цьому гарантувалися універсалом гетьмана від 28 червня 1657 р. права і вольності як православної, так і католицької шляхти повіту, але унію («і всякі інші чужі віри, нам і Війську Запорозькому противні і неприязні») належало викорінювати.

Тим часом, Ян II Казимир отримав військову допомогу від Австрії і відновив боротьбу з Радноцьким альянсом. Дьєрдь II Ракоці, почав відступати для захисту свого князівства, був залишений Ждановичем і 22 липня 1657 р. капітулював. У той же час союзником Речі Посполитої стала Данія, яка напала на Швецію. Остання, згідно В. К. Липинському, зберегла коаліцію з Бранденбургом і Україною. У червні 1657 р. в присутності російських послів у Чигирині демонстративно урочисто приймали шведського посланника Густава Лілієнкрон. Росія вже з 1656 р. зайняли лукаву вичікувальну позицію, агітувала старшину і козаків на свою користь і, очевидно, очікувала смерті гетьмана-монарха. Активно інтригувала проти України Польща, яка намагалася розколоти козацьку старшину, підкуповуючи її та обіцяючи нобілітацію і маєтки. Австрія на прохання РП з 1656 активно виступала в ролі посередника для повернення України до складу Корони Польської і укладення миру з Росією, а також об’єднання їх проти Порти. Туреччина і Крим в нових умовах зайняли відкрито ворожу позицію відносно Війська Запорозького: як сама Україна, так і васальні князівства Подунав’я явно йшли з під контролю османів в потужний балтійсько-чорноморський альянс.

Наприкінці 1656 р. Б. Хмельницького розбив інсульт, прикував його до ліжка. Відчуваючи наближення смерті, він у квітні 1657 р. провів старшинську раду за участю «війтів і бурмістрів», яка одностайно затвердила спадкоємцем 16-річного сина Юрія; регентом (опікуном) при ньому до повноліття був оголошений генеральний писар Іван Виговський. Це рішення визнали Швеція, Трансільванія, Молдавія, Волощина, Крим, Туреччина, а також Польща і Росія. Між тим, старшина була роз’єднана і давно таємно пов’язана із зовнішніми зацікавленими силами. Згідно літописцю С. Величко, чимало серед неї було тих, які «заради золота і срібла не тільки, кожен, дали б виколоти собі око, але брата й батька свого б не помилували». Уже в травні 1657 р. серед старшини розгорілася таємна боротьба за владу. Б. Хмельницький викрив у змові І.Є. Виговського, але, на жаль, не стратив і помилував. Незабаром, 27 липня 1657 р. «гетьман Божою милістю» помер.

Старшина не зважала на заповіт Богдана не зважили, впала в чвари і боротьбу за владу, що знаменувала собою нову історичну епоху в долі молодого і незміцнілого державного утворення – епоху руйнування (Руїни). За В. К. Липинським: «Тільки геніальний «самодержець» міг не випускати зі своїх сильних рук влади над своїми різними за своїм колишнім звичаям, вірі і культурі помічниками». Гетьманська монархія є органічним наслідком «української революції», і була підтримана народними масами («черню»), це була сила, яка гарантувала соціальні та політичні досягнення «революції», і чим скористався, наприклад, І. Брюховецький.

Джура “Відун” (Частина 2)

Вкажіть, у якому році Івана Мазепу було обрано гетьманом?

У якому році відбулася Полтавська битва?

Хто з кошових отаманів підтримав Івана Мазепу у війні з російськими військами ?

Вкажіть, яка гетьманська резиденція була зруйнована російськими військами за наказом Петра І через зраду Івана Мазепи?

Яку січ було зруйновано в 1709 р.

Вкажіть, як називалася створена Іваном Мазепою козацька еліта, яка мала багато привілеїв?

Гайдамацький рух у XVIII ст. набув поширення на території

Прочитайте уривок з історичного джерела та виконайте завдання. «…Гонта поніс заслужену кару, росіяни приборкали запорожців. Для приборкання заворушень хлопів, що ще продовжувалися, готувалася окрема військова експедиція…» У документі описано події часів

Задунайську Січ було створено на землях, підвладних:

На який регіон України в 1783 р. було поширено кріпосне право?

Створення яких губерній у складі Російської імперії стало наслідком третього поділу Речі Посполитої?

Подільської, Волинської, Київської.

Бессарабської, Холмської, Полтавської.

Чернігівської, Полтавської, Харківської

Херсонської, Таврійської, Катеринославської.

Вихід друком «Енеїди», «Кобзаря», «Історії русів» свідчить про початок

Українського національного відродження.

Політизації українського руху

Формування полемічної літератури.

«Нової ери» українсько-польських відносин

Про який твір ідеться в уривку з історичного джерела: «…Це одна з найвидатніших пам’яток української історіографії… Відмінність праці полягає в її виразній ідеологічній спрямованості – ідеї автономізму, окремішності, у намаганні провести чітку грань між Україною та іншими державами, зокрема – Росією. підкреслюється, що, приєднуючись до Польщі чи Москви, населення України вважало себе повністю рівним і діяло на умовах цілковитої рівноправності…»?