Як прізвище у дочки тализиною

0 Comments

Як прізвище у дочки тализиною

1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І або ІІ відміни

Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І або ІІ відміни, відмінюються як такі іменники І або ІІ відміни відповідно:

Ма́йборода – Ма́йбороди, Ма́йбороді, Ма́йбороду тощо.

Гми́ря – Гми́рі, Гми́рі, Гми́рю, Гми́рею тощо.

Гнатю́к – Гнатюка́, Гнатюко́ві (Гнатюку́) тощо.

За́єць – За́йця, За́йцеві (За́йцю) тощо.

Беньо́ – Беня́, Беньо́ві (Беню́) тощо.

Кривоні́с – Кривоно́са, Кривоно́сові (Кривоно́су) тощо.

Ле́бідь – Ле́бедя, Ле́бедеві (Ле́бедю) тощо.

Панібудьла́ска – Панібудьла́ски, Панібудьла́сці тощо.

Симоне́нко – Симоне́нка, Симоне́нкові (Симоне́нку) тощо [14, с. 126].

Ю. К. Редько у своєму «Довіднику українських прізвищ» (1968 р.) зазначає, що в більшості прізвищ у формі множини наголос переходить на останній склад: Шевче́нко – Шевченки́, Солома́ха – Соломахи́, Кра́йник – Крайники́, Красножо́н – Красножони́ тощо. І. О. Варченко в передмові до «Довідника» обґрунтовує такий наголос збереженням в українській мові акцентуаційного розрізнення форм множини та двоїни: « На тому кутку живуть самі Соломахи́ (Охріменки́, Стеблини́, Криворотьки́, Міщанини́ …) і Пішли два (три, чотири, обидва) брати (пішли чоловік і жінка) Солома́хи (Охрі́менки, Стебли́ни, Криворо́тьки, Міщани́ни) » [8, с. 17]. Проте деякі сучасні дослідники, зокрема О. М. Кашталян, уважають, що така норма щодо перенесення наголосу на останній склад у множині сьогодні потребує перегляду [4, с. 3].

  1. Обов’язково й завжди відмінюються чоловічі прізвища на -ко : Віта́лія Клич ка́ , Віта́лієві Клич ку́ , Віта́лієм Клич ко́м тощо (а не Віта́лія Кличко́, Віталієві Кличко́, Віта́лієм Кличко́ ).
  2. Відповідно до фонетичних норм української мови:
    1. Перед закінченням -і обов’язково відбувається чергування г, к, х із з, ц, с : Гере́ г а – Гере́ з і, Кал г а́ – Кал з і́, Заволо́ к а – Заволо́ ц і, Сірома́ х а – Сірома́ с і, Со х а́ – Со с і́ тощо [16, с. 81].

    При цьому форм на зразок Сосі уникають, оскільки вони можуть призводити до непорозумінь щодо форми називного відмінка прізвища – Соха, Соса чи Сося [16, с. 81].

    Сумніви в контексті цього правила можуть виникати щодо поширеного відмінювання: Пантелеймо́н Кул і́ ш – Пантелеймо́на Кул і ша́ . Ю. К. Редько у своєму «Довінику українських прізвищ» відмінювання прізвища Кул і́ ш наводить із чергуванням: Кул е ша́, Кул е ше́ві (Кул е шу́)… Кул е ші́, Кул е ші́в тощо [8, с. 137]. c.

    Ю. К. Редько у своєму «Довіднику українських прізвищ» (1968 р.) для таких прізвищ наводить у давальному відмінку фору відмінювання м’якої групи на -еві ( Даньо́ – Дане́ві [8, с. 100] тощо). Проект правопису 2018 р. пропонує для таких випадків паралельні форми відмінювання як іменників м’якої та твердої групи ( Лене́ві, Леньо́ві ) [7, с. 137], однак сьогодні така норма не є чинна.

    Проект правопису 2018 р. також пропонує внормувати такі правила [7, с. 140]:

    Суфіксальний -е- також не випадає у відмінюванні прізвищ на -ер, -ел : Пе́тер – Пе́тера…, Па́вел – Па́вела . При цьому в іменах він випадає: Пе́тер – Пе́тра, Па́вел (Па́вол) – Па́вла .

    У відмінюванні прізвищ слов’янського походження на -ець суфіксальний -е- випадає: Ка́ролець – Ка́рольця, Ка́рольцеві…, Мора́вець – Мора́вця, Мора́вцеві… тощо.

    Див. також п. 4 і п. 5 цього розділу щодо відмінювання жіночих прізвищ і щодо невідмінюваних прізвищ.

    2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій

    Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються згідно з правилами відмінювання відповідних прикметників твердої або м’якої групи чоловічого й жіночого родів, множини.

    Однина
    Н.Андріє́вськ ийКобиля́нськ а
    Р.Андріє́вськ огоКобиля́нськ ої
    Д.Андріє́вськ омуКобиля́нськ ій
    Зн.Андріє́вськ огоКобиля́нськ у
    Ор.Андріє́вськ имКобиля́нськ ою
    М.…Андріє́вськ ому , Андріє́вськ ім…Кобиля́нськ ій
    Кл.Андріє́вськ ийКобиля́нськ а
    Множина
    Н.Андріє́вськ іКобиля́нськ і
    Р.Андріє́вськ ихКобиля́нськ их
    Д.Андріє́вськ имКобиля́нськ им
    Зн.Андріє́вськ ихКобиля́нськ их
    Ор.Андріє́вськ имиКобиля́нськ ими
    М.…Андріє́вськ их…Кобиля́нськ их
    Кл.Андріє́вськ іКобиля́нськ і

    Творення прізвищ жіночого роду та множини від відповідних прізвищ чоловічого роду відбувається за загальною парадигмою відмінювання прикметників: Андріє́вськ ий – Андріє́вськ а – Андріє́вськ і .

    3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн)

    Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за наведеними нижче зразками:

    Однина
    Н.Ребр о́вКовал і́вФе́дор ів
    Р.Ребр о́в аКовал е́ва (Ковал і́ва )Фе́дор ова (Фе́дор іва )
    Д.Ребр о́в уКовал е́ву (Ковал і́ву )Фе́дор ову (Фе́дор іву )
    Зн.Ребр о́в аКовал е́ва (Ковал і́ва )Фе́дор ова (Фе́дор іва )
    Ор.Ребр о́в имКовал е́вим (Ковал і́вим )Фе́дор овим (Фе́дор івим )
    М.…Ребр о́в і , Ребр о́в у…Ковал е́ві , Ковал е́ву (Ковал і́ві , Ковал і́ву )…Фе́дор ові , Фе́дор ову (Фе́дор іві , Фе́дор іву )
    Кл.Ребр о́в е й Ребр о́вКовал е́ве (Ковал і́ве ) і Ковал і́вФе́дор ове (Фе́дор іве ) і Фе́дор і́в
    Множина
    Н.Ребр о́виКовал е́ви (Ковал і́ви )Фе́дор ови (Фе́дор іви )
    Р.Ребр о́вихКовал е́вих (Ковал і́вих )Фе́дор ових (Фе́дор івих )
    Д.Ребр о́вимКовал е́вим (Ковал і́вим )Фе́дор овим (Фе́дор івим )
    Зн.Ребр о́вихКовал е́вих (Ковал і́вих )Фе́дор ових (Фе́дор івих )
    Ор.Ребр о́вимиКовал е́вими (Ковал і́вими )Фе́дор овими (Фе́дор івими )
    М.…Ребр о́вих…Ковал е́вих (Ковал і́вих )…Фе́дор ових (Фе́дор івих )
    Кл.Ребр о́виКовал е́ви (Ковал і́ви )Фе́дор ови (Фе́дор іви )
    Однина
    Н.Га́ршинАндруси́шин
    Р.Га́ршин аАндруси́шин а
    Д.Га́ршин ові (Га́ршин у )Андруси́шин ові (Андруси́шин у )
    Зн.Га́ршин аАндруси́шин а
    Ор.Га́ршин имАндруси́шин им
    М.…Га́ршин і , Га́ршин у…Андруси́шин і , Андруси́шин у
    Кл.Га́ршин е й Га́ршинАндруси́шин е й Андруси́шин
    Множина
    Н.Га́ршин иАндруси́шин и
    Р.Га́ршин ихАндруси́шин их
    Д.Га́ршин имАндруси́шин им
    Зн.Га́ршин ихАндруси́шин их
    Ор.Га́ршин имиАндруси́шин ими
    М.…Га́ршин их…Андруси́шин их
    Кл.Га́ршин иАндруси́шин и
    1. Прізвища іменникового типу з омонімічним суфіксом -ин відмінюються як іменники. В орудному відмінку такі прізвища набувають закінчення -ом . Зокрема до таких прізвищ належать [9, с. 94; 16, с. 80; 1]:
      1. Прізвища іменникового типу, що означали належність до певної національності: Литви́н, Ру́син, У́грин, Се́рбин, Ту́рчин, Воло́шин тощо. Ор. відм.: Литвин о́м , Ру́син ом , У́грин ом , Се́рбин ом , Ту́рчин ом , Воло́шин ом .
      2. Прізвища іменникового типу, що могли означати походження з певного населеного пункту: Керечани́н (від с. Керецьки́), ор. відм. – Керечани́н ом .

      Жіночі прізвища такого типу не відмінюються [16, с. 80]: О́льга Литви́н, О́льги Литви́н тощо.

      Див. також пункт «Жіночі прізвища на -о або приголосний» цього розділу.

      І. Р. Вихованець і К. Г. Городенська наводять паралельні форми на -ові для прізвищ на -ин, -ін (-їн) у місцевому відмінку однини: (у, на, по, при) Михайлишин-і і Михайлишин-у, Михайлишин-ові [2, с. 108]. Так само таку паралельну форму наводить і Ю. К. Редько [8, с. 52]. Паралельні форми для таких прізвищ закріплював і Український правопис 1929 р. [15, с. 73].

      І. Р. Вихованець та К. Г. Городенська для таких прізвищ у кличному відмінку однини наводять лише форму на -е, але не наводять форми з нульовим закінченням: Прокопів – Прокопов е , Михайлишин – Михайлишин е [2, с. 108]. Так само лише закінчення на -е пропонував уживати й проект правопису 1999 р. [6]. Проте проект правопису 2018 р. щодо цього дублює норми чинного правопису [7, с. 138–139].

      4. Жіночі прізвища на або приголосний

      Жіночі прізвища на приголосний або -о не відмінюються в однині й множині: Марі́ї Чуб, з Іри́ною За́єць, Га́нни Бо́йко тощо [14, с. 128]; так само відповідні іноземні жіночі прізвища: Тере́зи Мей, Анґе́лі Ме́ркель тощо.

      Український правопис 1929 р. визначав: коли чоловіче прізвище закінчується на приголосний або -о , відповідне жіноче прізвище (для жінки, дочки тощо) утворювалося як прикметник з наростком -ова, -ева (-єва) : Петро́ Чуб – Марія Чу́бова, І́гор Палі́й – О́льга Палі́єва, Оста́п Шевче́нко – Га́нна Шевче́нкова . Невідмінюваний варіант жіночих прізвищ визнавався за можливий за бажання самої власниці прізвища або її батьків, як і варіант прізвища з наростком -ка для деяких чоловічих прізвищ ( Антоно́вич – Антоно́вичка, Во́лик – Во́личка ) [15, с. 69].

      5. Невідмінювані прізвища

      Крім зазначених вище жіночих прізвищ, невідмінюваними також є такі:

        Іншомовні прізвища з кінцевим -а , якому передує голосна літера [14, с. 125], а також французькі та інші прізвища з наголошеним останнім складом на -а, -я , навіть якщо -а або -я передує приголосний [16, с. 79]: Валуа́, Жоффруа́, Золя́, Дюма́ .

      У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва, тимчасом як прізвище неодмінно виступає у формі називного відмінка [14, с. 90]: дру́же Романчу́к, па́не Даниле́нко, добро́дійко Кали́на .

      Блог професора Пономарева. Блог Пономарева, але діалог з Литвином. URL: http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2010/01/post-6.html (дата звернення: 06.02.2019).

      Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови / за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. 398 с.

      Городенська К. Г. Зустрічатися з Іваном Леньо, Ленем чи Леньом? Культура слова. 2016. № 84. С. 196–197.

      Кашталян О. М. Словозмінна парадигматика українських прізвищ : автореф. дис. . канд. філол. наук : 10.02.01. Кіровоград, 2010. 25 с. URL.

      Пономарів О. Д. Культура слова. Моностилістичні поради. 2-ге вид., стер. Київ : Либідь, 2001. 240 с.

      Проект Українського правопису 1999 р. Київ : Наукова думка, 1999. URL: https://r2u.org.ua/pravopys/pravXXI/113.html (дата звернення: 05.02.2019).

      Проект Українського правопису 2018 р. / Українська національна комісія з питань правопису. 2018. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2018/08/15/novoi-redaktsii-pravopisu.pdf (дата звернення: 05.02.2019).

      Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. Київ : Видавництво «Радянська школа», 1968. 257 с.
      Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. Київ : Наукова думка, 1966. 215 с.
      Синявський О. Н. Норми української літературної мови. Львів : Українське видавництво, 1941. 251 с.

      Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. 3-тє вид., допов. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.

      Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ. 7-ме вид., стер. Київ : Вища школа, 2009. 430 с.

      Сучасна українська мова / за ред. О. Д. Пономарева. Вид. 3-тє, перероб. Київ : Либідь, 2005. 488 с.

      Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.

      Дізнайся походження свого прізвища

      Аналіз походження прізвищ онлайн – це етимологічне дослідження історії творення та походження прізвища. Така наука називається антропонімікою, а також ономастикою (від грецьких слів «антропос» – «людина» і «онома» – «ім’я»). Метою досліджень є виявлення інформації, яку несе в собі прізвище.

      Прізвища – цінне джерело для відтворення історико-культурної спадщини народу , окреслення його характерних індивідуальних рис. Історія прізвищ нерозривно пов’язана з історією країни, у середовищі якої вони виникли, усталися та функціонують.

      Генеалогія українців

      Одне із завдань нашого сайту – дізнатися таємницю генеалогії українського народу, побудувати родове дерево.

      Генеалóгія (від дав.-гр. γενεαλογία — «родовід», «сім’я» та дав.-гр. λόγος — «наука») — це наука, що вивчає походження та родинні зв’язки осіб, родовід людини або історію родів і сімей, іншими словами – це родознавство.

      Вивчення генеалогії може надати чимало подробиць про життя наших пращурів:

      • їх побут, вірування, звичаї і традиції;
      • професія, чим вони займались;
      • особливості менталітету і виховання;
      • суспільний устрій тих часів;
      • історичні події.

      Функції генеалогії

      • Дослідницька. Отримана інформація виступає складовим елементом, необхідним для таких наук, як етнографія і ономастика. Також цей напрямок є основою для історії, літератури, краєзнавства та інших суспільних і гуманітарних наук.
      • Спадкова. Є основною функцією, яка дала початок генеалогії як науки. Її особливість полягає у встановленні факту спорідненості з попередніми поколіннями.
      • Юридична. Завдяки фактам встановлення спорідненості, дозволяє довести право успадкування і розпорядження рухомим і нерухомим майном.
      • Біографічна. Дозволяє сформувати біографію окремих особистостей роду і цілої династії сім’ї.
      • Медична. Завдяки отриманню інформації про стан здоров’я предків можна своєчасно діагностувати захворювання, що передаються у спадок, і вжити необхідних заходів для збереження здоров’я.

      Джерела для самостійного пошуку інформації, тлумачення прізвищ, вивчення родоводу

      • Чучка П. П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник. — Львів: Світ, 2005. — 705 с.
      • Чучка П. П. Слов’янські особові імена українців: історико-етимологічний словник. — Ужгород: Ліра, 2011. — 428 с.
      • Худаш М.Л. З історії української антропонімії. – К.: Наукова думка, 1977 р. – 236 с.
      • Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – Київ: Наук. думка, 1966. – 214 c.
      • Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ / За ред. І. Варченко. – К.: Вид-во “Радянська школа”, 1968. – 257 с.
      • Українські прізвищневі назви XVI ст.
      • Словний Бориса Грінченка Online
      • Тлумачний Словник Володимира Даля.
      • Словник України Online
      • Словник української мови online в 11-ти томах
      • Онлайн-бібліотека словників України – “Горох”
      • Портал української мови та літератури
      • ЕСУМ – Етимологічний словник української мови у 7 томах
      • ССМ – Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст.
      • СУІ – Трійняк І. І. Словник українських імен / І. І. Трійняк. – К., 2005. – 509 с
      • ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови
      • Унікальні документи НАФ
      • Український мартиролог XX ст.
      • Зведений каталог метричних книг, що зберігаються в державних архівах України (8 Томів)
      • Центральний державний історичний архів України
      • Центральний державний історичний архів міста Львів
      • База емігрантів США
      • База даних емігрантів-пасажирів, які прибули на потягу в США
      • База даних прибувших в США
      • Довідник родинних гербів
      • База жителів України “Pra.in.ua”
      • Форум “ГЕНЕО”
      • Український Генеалогічний Форум
      • Спільнота Facebook – “Українське прізвище”
      • Шаблони біографічних карток (docx, pdf)
      • База даних “Реабілітовані історією”

      Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

      • Давні імена кипчаків
      • Давні імена кімерійців, скіфів, сарматів
      • 10 заповідей свідомого українця про рідну мову
      • Про українську мову і санскрит
      • Цікаві факти з історії української літератури
      • День української мови. Цікаві факти.
      • 15 фактів про санскрит
      • Іноземні дослідники і мовознавці про українську мову
      • 100 загадок українською мовою з відповідями
      • 108 синонімів українського дієслова ‘говорити’