Позакореневе підживлення плодових дерев

0 Comments

Позакореневе підживлення, її можливості і основні помилки

Практично всі, хто має відношення до вирощування рослин, знають про традиційному методи прикореневого підживлення. Без додаткового харчування складно домогтися гарних результатів, отримати якісний і багатий урожай. Крім традиційної прикореневій підгодівлі, існує і позакореневе. Воно застосовується в тих випадках, коли рослини терміново мають потребу в харчуванні. Така підгодівля має свою специфіку застосування, де вибір добрив буде залежати від виду і стану рослин, зовнішніх факторів.

Коли потрібне позакореневе підживлення?

Популярність такий метод отримав у зв’язку з кліматичними змінами і підвищенням продуктивності культур. При цьому, досягти хороших результатів при позакореневого підживлення не завжди просто. Для цього потрібно грамотно розрахувати всі супутні фактори, серед яких:

  • склад грунту і насиченість добривами;
  • умови навколишнього середовища;
  • пора року;
  • поточний стан культур;
  • частота обробки і т. д.

При цьому позакореневе підживлення нагайно необхідно, якщо в грунті відсутній ряд необхідних елементів або ж їх надходження до рослини блокується по біологічним, фізико-хімічними та екологічними причинами.

Так, несприятливий кислотно-лужний баланс грунту може перешкоджати засвоєнню деяких елементів, тому позакореневе підживлення стає єдиним виходом, щоб забезпечити культуру необхідними поживними речовинами. Низька температура ґрунту і високий вміст деяких елементів, також можуть порушувати баланс і блокувати повноцінне харчування культур — позакореневе підживлення вирішує і цю проблему.

Перешкода на шляху позакореневого підживлення

Сама по собі позакореневе підживлення не може стати універсальним виходом, тому потрібно розуміти обмеження по засвоєнню поживних елементів листям, а також врахувати можливі помилки при застосуванні такого способу підживлення рослин.

Єдиного шаблону, який би регламентував правила внесення позакореневих добрива для кожного окремо взятого рослини — не існує. Тому, при використанні даного методу необхідно відштовхуватися від загальних принципів фізіології фоліарного харчування, а також загальних принципів застосування добрив.

Одним з найбільш гострих питань, що виникають при застосуванні позакореневого підживлення, є здатність листя пропускати елементи всередину, а також подальше транспортування цих елементів для участі в метаболічних процесах. Проникають добрива в епідерму листа через кутикулу. Вона ж виступає і основною перешкодою на шляху до доставки речовин. Потрібно відзначити, що крім кутикули в процесі беруть участь і інші структури рослини.

У кутикули є захисний шар, який багатий ліпідами. Крім ліпідів, до складу кутикули входять феноли, кутин, воски, полісахариди. Кутикула захищає рослину від втрати води, але вона ж і перешкоджає поглинанню зовнішніх речовин при фоліарній підгодівлі.

Як же добрива проникають всередину рослини?

Завдяки інтенсивності обробки або ж за допомогою пасивної дифузії добрива потрапляють всередину рослини через дефекти і тріщини кутикули. Також проникають вони крізь:

  • трихоми;
  • чечевички;
  • продихи;
  • аквапори.

Проникнення в рослину молекул води і катіонів відбувається за рахунок того, що зовнішня поверхня самої кутикули має негативний електричний заряд. Такий заряд можливий за рахунок карбоніл, які і створюють електрохімічний градієнт.

Після врівноваження електричного заряду всередині тканин, аніони починають надходити через кутикулу всередину. Швидкість же дифузії буде залежати від концентрації градієнта. При цьому, можна змінити іонообмінну здатність кутикули шляхом зміни рН добрива: підвищення рН призводить до прискорення дифузії.

Альтернативний шлях проникнення для добрив — аквапори. Ці отвори знаходяться в кутикулярних виступах. Вони дуже маленькі, середній радіус від 0,5 до 4,8 нм. Однак, цього більш ніж достатньо, щоб елементи змогли проникнути всередину рослини. Так, атомний радіус, наприклад, сульфату заліза — 0,2 нм, а іонізованого заліза — 0,12 нм. Аквапори дозволяють поглинути до 62% добрива.

Поглинання відбувається і через продихи шляхом дифузії, а також інші структури рослини.

З цього можна зробити висновок, що поглинання рослиною поживних речовин абсолютно точно не обмежується однією лише кореневою системою. Саме тому позакореневе підживлення може служити додатковим, альтернативним і дієвим способом.

Актуальність застосування позакореневого підживлення

Особливої актуальності цей метод отримав в тих випадках, коли дефіцит поживних речовин явно виражений. Це дозволять максимально оперативно забезпечити рослину харчуванням, адже через листя поживні речовини потрапляють всередину набагато швидше, ніж через кореневу систему.

Коли це найважливіше? Наприклад, в таких ситуаціях:

  • при ліквідації наслідків несприятливих погодних умов;
  • в період найбільш критичних фаз розвитку;
  • при необхідності в короткочасному підвищенні стресостійкості;
  • при переході від вегетативного періоду до репродуктивного т. д.

До переваг такого методу можна віднести і його економічну доцільність, адже щоб забезпечити поживними речовинами рослини при позакореневого підживлення, потрібно менше добрив. Це побічно відбивається і на грунті, адже потрібна менша кількість добрив, навантаження знижується.

Позакореневе підживлення також актуальна в тих випадках, коли необхідно забезпечити рослині харчування низкомобільними елементами. Під час проведення обробки плодових дерев, наприклад, використання бору в фазі бутонізації, здатно стимулювати цвітіння, збільшити відсоток зав’язування плодів.

Є ще один сприятливий фактор при використанні такого методу обробки: запускається цілий ряд фізіологічних процесів, які підвищують продуктивність фотосинтезу. Це позитивно відбивається на стані рослини, його родючості та стійкості до шкідників.

Розглянемо на прикладі томатів, як повинно здійснюватись позакореневе підживлення.

Позакореневе підживлення томатів

При вирощуванні томатів позакореневе підживлення має велике значення. При цьому, воно важливо і доречне не тільки в період цвітіння , а і на початковому етапі плодоношення і надалі. Позакореневе підживлення, звичайно, не виключає і кореневе, концентрація якої буде вище. Правильно чергування обох способів, здатне принести найкращий результат.

Коли необхідна позакореневе підживлення томатів?

Перед тим, як ви вирішите проводити позакореневе підживлення, важливо вивчити випадки, коли воно найбільш актуальне:

  • грунт дуже вологий;
  • рослини відчувають явний дефіцит поживних елементів;
  • грунт важкий, кислий;
  • коренева система рослини має пошкодження;
  • початкова фаза бутонізації.

До найбільш поширених видів такої підгодівлі відносять:

  • дріжджами — використовуються сухі і свіжі дріжджі.
  • зола — використовується деревна зола перемішана з водою в пропорції 1 чайна ложка золи на 1 літр води;
  • борна кислота — застосовується для лікування і профілактики фітофтори;
  • йод — застосовується, якщо листя опадає.

При цьому, позакореневе підживлення відрізняється для томатів зростаючих у відкритому грунті і в теплиці.

Нюанси застосування у відкритому грунті і теплиці

Для самих підгодівлі використовуються аналогічні за складом живильні розчини, але час і спосіб нанесення змінюються. Так, при висаджуванні розсади у відкритий грунт здійснюється підживлення. Це необхідно з тієї причини, що при посадці коренева система часто пошкоджується, вона ще не дуже розвинена. У перші дні після посадки, практично всі корисні елементи з грунту надходять безпосередньо на будівництво кореневої системи.

Обприскування проводять вранці, коли температура повітря і рівень випарів не досягнули максимальних значень.

Коли підгодівля позакореневе здійснюється в теплиці, то потрібен трохи інший підхід. Томати часто обприскують в період їх цвітіння. Рекомендується робити це на самому початку даного етапу. Після цвітіння має сенс проводити підгодівлю в профілактичних цілях, щоб не допустити поширені захворювання.

Недоліки позакореневого підживлення

На відміну від кореневого типу харчування, позакореневого має нетривалий ефект. Це змушує проводити обробку з певною періодичністю, яка підбирається під кожен тип рослини індивідуально. Якщо мета такої підгодівлі — це усунення дефіциту, то підживлення позакореневе проводиться з інтервалів в 10-14 днів кожен сезон по 2-3 рази.

Також доводиться зменшувати концентрацію поживних елементів при підгодівлі, щоб не допустити опіків листя. Зовнішній ефекту і підвищення врожайності після позакореневого підживлення дійсно може бути виправданий і можна підвищити врожайність навіть на 15%, але, щоб досягти таких показників має бути присутнім розуміння біохімічних і фізичних основ мінеральної поживи в цілому, а також строго контролювати умови обробки.

Цього досить-таки складно досягти в польових умовах, коли людина безсила перед природними факторами. Тому, кращий результат, який може бути досягнутий поза спеціальних лабораторних умов, не перевищуватиме підвищення врожайності в 5-10%.

Як підвищити ефективність при використанні позакореневого підживлення?

Підвищити ефективність підгодівлі можна за допомогою:

  • вдосконалення техніки нанесення;
  • застосування біодоступних і безбаластних речовин (таких як Mixture-RKD);
  • загального підвищення якості живильного розчину.

Використовуючи подібний метод, потрібно зважити різні чинники, серед яких: фаза розвитку рослини, підбір оптимального добрива, правильна настройка технічних засобів, час внесення робочого складу, метод його приготування і т. Д.

Як і було сказано вище — єдиного шаблону не існує. Щоб досягти успіху при позакореневому способі добрива, потрібно грамотно зважувати всі чинники і правильно підбирати спосіб нанесення, склад розчину. Необхідний постійний аналіз ситуації. Знайти ж самі поживні препарати від провідних компаній не складе труднощів. Важливо вміти їх правильно застосовувати.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter

Позакореневе підживлення плодових дерев

Ольга Капітанська, к.б.н., керівник науково-дослідного відділу

Сергій Полянчиков, директор з розвитку

Ірина Логінова, к.с.-г.н., консультант з живлення рослин

Позакореневе підживлення – це ефективний та оперативний спосіб забезпечення рослин необхідними елементами живлення та зменшення негативного впливу стресів протягом усього вегетаційного періоду. При правильному застосуванні, позакореневе підживлення може бути більш точним інструментом ліквідації дефіцитів порівняно з внесенням добрив у ґрунт, оскільки поживні речовини будуть надходити безпосередньо до тканини рослини у критичні стадії розвитку.

Проте, варто пам’ятати, що позакореневе підживлення не замінює ґрунтове внесення добрив, але може ефективно доповнити програму основного живлення для покращення врожайності та якості сільськогосподарських культур.

Позакореневі підживлення добривами та біостимуляторами зазвичай використовують з метою:

  • Ліквідації дефіциту, спричиненого обмеженим поглинанням поживних речовин кореневою системою в результаті дії ґрунтово-кліматичних факторів або відсутністю відповідних елементів живлення в ґрунті.
  • Зменшення негативної дії стресу при пошкодженнях та уповільненні ростових процесів або для підвищення стресостійкості.
  • Оптимізації системи живлення з метою забезпечення поживними речовинами рослин у критичні пікові періоди потреби на елементи живлення для досягнення максимальної продуктивності та покращення якості урожаю в інтенсивних технологіях вирощування культур.

Оцінюючи різні добрива за показником вартості одиниці діючої речовини, зрозуміло, що позакореневі добрива є дорожчими в порівнянні з еквівалентною кількістю добрив, внесених в ґрунт. Проте, листкові добрива містять у своєму складі компоненти, що істотно покращують поглинання елементів, забезпечують високу специфічність та швидкість реакції, яких неможливо досягти при ґрунтовому внесенні.

Про агрономічну ефективність позакореневих підживлень свідчать як чітке наукове обґрунтування, так і значний світовий досвід. Проте, для підвищення економічної віддачі від застосування фоліарних добрив та біостимуляторів, необхідно правильно врахувати фізіологічні особливості культур та дотримуватись правил проведення підживлень.

Дані аналізу ґрунту є основою для встановлення поживного потенціалу поля, але навіть якщо елементи живлення присутні в ґрунті в достатній кількості, з тих чи інших причин вони можуть бути недоступні для рослин. Аналіз рослинних тканин – це техніка, яка дозволяє точно визначити, нестача яких поживних речовини обмежує ріст культури за даних умов. Правильна інтерпретація цих аналізів є ключем до ефективності підживлень.

Також важливо враховувати екологічні умови та те, як вони можуть впливати на динаміку надходження поживних речовин до рослин протягом усього періоду вегетації. Доступність поживних речовин з ґрунту блокується фізико-хімічними (тип ґрунту, рН ґрунтового розчину, вміст органічної речовини, внесені добрива), біологічними (мікробіологічна активність ґрунту, ураження хворобами або шкідниками) чи екологічними факторами (вологість та температура ґрунту).

Наприклад, при значеннях рН ґрунту вище 7,5 – доступність поживних речовин, зокрема фосфору, бору, марганцю та цинку, зменшується, хоча в ґрунті можуть бути присутні високі загальні кількості цих елементів.

Низька температура ґрунту порушує поглинання і засвоєння азоту, фосфору, сірки, заліза, марганцю та цинку, а висока температура та посушливі умови – спричиняють порушення поглинання калію, кальцію, міді та бору (рис. 1).

Високий вміст Са та Mg виступають антагоністами калію і заважають поглинанню останнього кореневою системою, надлишок іонів Fe та Mn блокують надходження Р, Сu та Mo. Високий вміст органічної речовини може ускладнювати поглинання Fe, Mn, Сu та Mo. Все це в сукупності означає, що визначення необхідних елементів для позакореневого внесення слід починати з тестування ґрунту і тканинної діагностики та коригувати залежно від умов навколишнього середовища.

Рис. 1. Фактори зниження рухомості та засвоєння елементів живлення з ґрунту.

2. Встановіть оптимальну фазу

Це один з найбільш важливих аспектів програми позакореневого підживлення. Оптимальні терміни будуть варіювати залежно від культури та географічного розташування, але найбільш чутливими є фази, коли закладаються репродуктивні органи, а також фази цвітіння та наливу зерна. Наприклад, на продуктивність кукурудзи значний вплив мають обробки у фазу 3-5 листків (V3 – V5), коли закладаються репродуктивні органи, і період від появи 8-10 листків до викидання волотей (V8 – VТ), що характеризується інтенсивним ростом вегетативної маси та визначенням потенційної кількості рядків у початку та зерен у них.

Крім того, на різних етапах розвитку рослин для них характерні підвищені потреби в окремих елементах живлення. Наприклад, на ранніх етапах розвитку, під час формування кореневої системи, особливо важливими є Р та Zn. Під час цвітіння та росту плодів – відмічають підвищену потребу в B, Са та Cu, які важливі як для формування зародку, так і для нормального розвитку плодів. Проте, ці періоди дуже часто співпадають з часом жорсткого дефіциту вологи, що обмежує надходження та транспорт Са та В до генеративних органів.

Обмеження поглинання поживних речовин з ґрунту у зв’язку з старінням рослини призводить до зменшення надходження N в період наливу зерна злакових культур та обумовлює необхідність додаткового внесення азоту.

Застосування позакореневих підживлень можна поєднати із внесенням гербіцидів, інсектицидів або фунгіцидів для зниження затрат на внесення.

Але дуже важливо пам’ятати, що не варто проводити обробку рослин, коли вони перебувають в умовах стресу! Виключенням є біостимулятори, які застосовують як стреспротектори для зниження або уникнення негативної дії абіотичних факторів та швидкого відновлення після стресу. В цьому випадку слід розрізняти продукти, які працюють на попередження стресу і мають загальній стимулюючий вплив (водорості, гумінові речовини), та ті, що краще проявляють себе при застосуванні з метою зняття наслідків стресорів (наприклад, амінокислоти при гербіцидному стресі).

3. Визначте оптимальній час для підживлення

Температура навколишнього середовища та відносна вологість повітря значною мірою впливатимуть на фізичні властивості та ефективність позакореневих підживлень. Найкращий час для внесення – рано вранці або пізно ввечері, коли продихи відкриті, а клітини знаходяться у тургорі.

Оптимальна температура – близько 22-23 ° С. Позакореневе підживлення не рекомендується, коли температура повітря нижча +10 ° С або перевищує +25 ° С. Якщо погода надзвичайно спекотна і суха, рекомендується провести обробки між 2-4 годинами ранку.

Температура впливатиме на різні фізико-хімічні параметри розчину. Загалом, зростання температури збільшує розчинність активних інгредієнтів та ад’ювантів, але зменшує в’язкість, поверхневий натяг та гігроскопічну точку. Крім того, високі температури прискорять швидкість випаровування розчинів та зменшать час для проникнення добрив.

Відносна вологість є основним фактором впливу на поглинання поживних розчинів, оскільки вона впливає на проникність крізь поверхню рослин та фізико-хімічні реакції нанесених речовин. При високій відносній вологості проникність часто збільшується за рахунок гідратації кутикули та затримки висихання солей, що осідають на поверхні листа. Найкраща вологість для поглинання поживних речовин – 70% і вище.

Утворення роси після позакореневого підживлення є важливою умовою для тривалого проникнення, оскільки добрива повторно розчиняються у волозі, сконденсованої на листках. Уникайте обприскування листя безпосередньо перед дощем або поверхневого поливу, щоб запобігти змиванню внесених добрив.

Обприскування повинно проводитися при швидкості вітру не більше 5 м/с. Це особливо важливо для дрібнодисперсних розпилювачів, так як такі спреї легко зносяться повітряними масами та дрейфують.

4. Виберіть форму добрив

Не всі добрива придатні для позакореневого внесення. Завдання полягає в максимальному поглинанні поживних речовин у рослинні тканини з мінімальним або відсутнім пошкодженням листя. Добрива повинні відповідати наступним стандартам:

  • Висока розчинність. Поглинання поверхнею рослини відбуватиметься лише тоді, коли нанесена сполука повністю розчина у рідкій фазі. Тому для приготування робочого розчину найпростіше працювати з рідкими добривами.
  • Низький сольовий індекс (осмоляльність), при якому зменшується потенційна можливість пошкодження тканин при контакті з добривами.
  • Висока чистота забезпечує сумісність компонентів бакової суміші, відсутність небажаних баластних домішок, що можуть мати токсичний ефект на рослини.

Добрива для позакореневого підживлення представлені неорганічними солями, хелатованими мікроелементами або комплексонатами металів.

Важливою характеристикою ефективного листкового добрива є гігроскопічна точка його розчину: показник відносної вологості повітря, вище за яку тверде добриво починає розчинятись у адсорбованій з повітря волозі. Після нанесення на лист, розчин добрива поступово проникає у лист, а решта – за низької вологості повітря (нижчу за ГТ) висихає, в результаті чого на поверхні кутикули утворюється залишок компонентів добрива (сольовий наліт). Отже, чим нижчий показник ГТ, тим довше розчин буде лишатися на рослині. Наступне розчинення цих солей також визначаються гігроскопічною точкою сполуки і відносною вологістю повітря (рис.2).

Рис. 2. Низька ефективність добрив з високою гігроскопічною точкою.

Так, наприклад, ГТ борної кислоти становить 98%, тобто, для більшості умов літа, нанесений на лист розчин борної кислоти швидко висихатиме, а для його повторного розчинення буде необхідно, що відносна вологість повітря перевищувала 98%, що є досить рідким явищем. ГТ для більшості сульфатів становить 87-95%. Хелати мікроелементів та добрива на основі боретаноламіну, загалом, мають нижчі ГТ, ніж неорганічні мінеральні солі.

Таким чином, більшість позакореневих добрив на основі солей можуть бути ефективними за високої відносної вологості повітря. Покращити поглинання елементів можливо при додаванні ад’ювантів та біологічно активних речовин, які здатні знижувати гігроскопічну точку добрива та збільшувати контакт краплі з поверхнею листка, підвищуючи адсорбцію добрив.

Для підживлення мікроелементами рекомендовано використовувати органічні комплексонати (сполуки з органічними та амінокислотами, лігносульфонати та ін.) та стійкі синтетичні хелати (ОЕДФ, ЕДТА та ін.). Перевагою хелатів є їх висока технологічність, можливість уникнути взаємодії мікроелементів з іншими іонами в розчині та забезпечення відмінної сумісності компонентів у бакових сумішах. При виборі хелатованого добрива обов’язково враховують ступіть хелатування, який, згідно з європейськими регламентами якості добрив, повинен становити не менше ніж 80 %.

5. Дотримуйтесь правил приготування робочого розчину

Багатокомпонентні бакові суміші, особливо при використанні добрив на основі неоранічних солей, можуть викликати фізичну несумісність у вигляді випадіння осаду і засмічення фільтрів. При використанні жорсткої води низької якості, в робочих розчинах добрив також часто виникають проблеми з сумісністю, а, отже, з подальшою ефективність позакореневих добрив.

Для підвищення ефективності агрохімікатів, до активного інгредієнту додають допоміжні речовини – ад’юванти, які полегшують застосування, змішування компонентів та забезпечують стабільність робочого розчину, підвищують ефективність діючої речовини, що наносяться на листкову поверхню рослин за рахунок покращення властивостей змочування, розтікання, утримання, проникнення та зволоження.

Об’єм робочого розчину повинен бути достатнім, щоб повністю покрити листкову пластину рослини, але щоб не виникало стікання поживних речовин з листків. Враховуйте як концентрацію, так і об’єм розпилення. Якщо ви застосовуєте менший (або більший) об’єм, ніж рекомендується, потрібно відповідно збільшити (або зменшити) концентрацію добрива для розпилення, щоб зберегти загальну норму внесення на одиницю площі. Слідкуйте, щоб концентрація розпилення не була занадто високою, оскільки концентрований розчин може обпекти листя.

НВК «Квадрат» має повну лінійку спеціальних добрив із збалансованим набором поживних елементів, біостимуляторів, та високоефективних ад’ювантів. При розробці наших продуктів ми притримуємося науково-обґрунтованого підходу, при якому максимально враховано можливі стресові умови, в яких може перебувати рослина, та фізіологічну потребу окремих сільськогосподарських культур в елементах живлення у відповідні фази.

Надруковано: журнал “ПРОПОЗИЦІЯ” №5, 2021