Скільки голосних звуків у слові чашка

0 Comments

1. Голосні звуки та букви, що їх позначають

Голосні звуки — це звуки, що утворюються за допомогою голосу.
У сучасній абетці їх \(6\): [а], [о], [у], [и], [і], [е].

Голосні звуки легко проспівати, адже струмінь видихуваного повітря не зустрічає перешкод .

Сучасна абетка нараховує \(10\) букв, що позначають голосні звуки на письмі: А, Е, Є, И, І, Ї, О, У, Ю, Я.

  • стоять на початку слова: я блуня, є нот;
  • після апострофа: бур ‘я н, подвір ‘я ;
  • після букви, що означає голосний звук: акац ія , син іє .

Літери «Я», «Ю», «Є» після приголосного пом’якшують його і позначають \(1\) голосний звук ([●]).

Голосні: скільки голосних звуків в українській мові та їх класифікація

Звуки мови виконують важливу роль в житті кожної особи – завдяки їм всі люди можуть розмовляти і розуміти сказане один іншому.
Усі мовні звуки бувають двох типів – приголосні і голосні. І хоча кількість останніх значно більше, у безлічі моментів голосні є визначальними. Так, наприклад, від кількості голосних у слові залежить кількість складів, крім того, саме голосні звуки мають властивість ударності/безударности. Розглядаючи питання про гласних, варто також звернути увагу, що їх кількість не відповідає кількості позначають букв. Скільки голосних звуків в українській мові, і чому так виходить – ще належить розібратися.

Які звуки називаються голосними (vocales)

Перш за все варто згадати, які звуки називаються голосними. Голосні (від латинського слова vocales) – фонетичні звуки, утворені за допомогою голосу, без домішок шуму. Вимовляючи гласний, людина видихає повітря вільно і він з легкістю проходить крізь гортань, потім крізь ротову порожнину і між зв’язками, не зустрічаючи ніяких перешкод. Завдяки їх акустичним особливостей, зокрема, того, що довжина гласного звуку може бути будь-який, їх ще називають музичними, або тоновыми.

Скільки голосних звуків в українській мові

При наявності десятка букв їм відповідає лише шістка звуків – ці звуки [и], [е], [про], [у], [а], [і]. Частина з перерахованих вище голосних графічно позначається з допомогою різних букв. Приміром [а] може давати не тільки «а», але і букву «я» в певній позиції, а іноді і безударную «про»: «Валентина», «м’яч», «дошка».

Звук [у] може давати не тільки буква «у», але іноді і «ю»: «кувалда», «люк».

Звук [про] крім літери «о», дає «е»: «торт», «пес».

Голосний звук [и] дає літера «и», а також ударний «і», якщо вона знаходиться в позиції після літер «ж», «ц», «ш»: «ікло», «циркач». Ненаголошені літери «е», «а», «о» іноді теж можуть позначати цей звук: «тестований», «коні», «шоколадний».

Голосний [е] можуть давати літери «е» і «е»: «Мері», «лісничий».

А ось гласний[і] графічно позначається лише однієї «і», якщо вона в ударній позиції: «мирний». Без наголосу цей голосний можуть давати літери «а» («годинникар»), «я» («ряди»), «е» («прилеглий») стоять після м’яких приголосних. Також «і», наступна за м’яким приголосним або на початку слова («гравець»); «е» на початку слова («етажерка»).

Таким чином, розглядаючи питання, скільки в російській голосних звуків, стає зрозуміло, чому їх менше, ніж самих літер.

Букви голосні

Кожен голосний звук має своє графічне позначення у вигляді літери. У нашій мові десяток знаків для позначення голосних звуків. Це букви «о», «у», «е», «а», «я», «і», «и», «е», «е», «ю». При цьому самих голосних звуків майже вдвічі менше – шість. Подібна ситуація склалася із-за того, що йотированные «ю», «е», «е», «я» – не окремі звуки. В залежності від їх положення в слові дані букви здатні позначати різні звуки.

Перебуваючи на початку слова, слідуючи за голосними або за «ъ» і «ь» йотированные букви позначають звукосполучення з двох звуків (є дифтонгами): [j] і відповідний vocales: «Яна», «миють», «кучерявий».

У випадки якщо «ю», «е», «е», «я» слідують за приголосними буквами, вони позначають відповідний голосний звук, а також роблять попередній приголосний є м’яким: «прийняв».

Розібравшись з питанням, скільки голосних звуків в алфавіті, а скільки літер, стає зрозуміло, чому виникла суттєва різниця.

Класифікація голосних. Лабиализация

Приділивши достатньо уваги двом питанням: скільки голосних звуків в українській мові, і багато знаків використовується для передачі їх на письмі, варто перейти до класифікації. Голосні звуки, так само як і їхні побратими, приголосні, мають низку особливостей, за якими їх відносять до різних груп.

Їх декілька: це лабиализация (огубленность), спосіб утворення (підйом) і місце освіти (ряд).

Лабиализация або, іншими словами, огубленность – це ознака участі або неучасті витягнутих губ в процесі вимови звуку. Скільки голосних звуків у мові не було в наявності (російською, як і більшості інших мов їх шість), всього два з них [о] та [у] є лабиализованными. Інші не володіють подібним властивістю.

Цікавий факт: чим більше вживання в тому чи іншому мові огубленных звуків, тим більш мелодійно звучить мова. Тому одним з найбільш мелодійних мов світу є французька, так як в ньому дуже часто вживаються звуки [о] і [у].

Спосіб утворення голосних

Класифікація голосних за способом утворення ще називається класифікацією по вертикальному підйому мови. В нашій мові з підйому vocales поділяються на:
1) Нижній підйом – звук [а].
2) Середній підйом – [о] та [е].
3) Верхній підйом – найвище становище мови, характерне при вимові звуків [у], [і], [и].

Місце утворення голосних

Класифікація голосних за місцем освіти (ряд), поділяє голосні звуки по горизонтальній позиції язика під час вимови певного звуку. Всі голосні звуки за місцем утворення поділяються на:
1) Задній ряд – звуки [у], [про], при їх утворенні, мова максимально відсунутий назад.
2) Середній ряд – звуки [а], [и]. При їх вимові мова відсувається назад не настільки далеко і знаходиться в так званій середній позиції.
3) Передній ряд – звуки [е], [і]. Утворюючи їх мова максимально висувається вперед.

Класифікувати і запам’ятати відмінні властивості голосних звуків значно простіше, ніж приголосних, так як їх набагато менше. Однак кожній освіченій людині, що прагне правильно писати і розмовляти, важливо точно представляти, скільки голосних звуків російською мовою, з допомогою яких графічних знаків вони записуються. Ці знання можуть стати в нагоді і тим, хто збирається за кордон і для цього починає вивчати чужу мову. У споріднених слов’янських мовах вимова голосних багато в чому схоже з росіянами, так як всі вони в далекому минулому сталися з одного праслов’янської мови. В іноземних мовах з інших мовних родин принципи утворення голосних, а також їх класифікація відбувається за загальноприйнятими в лінгвістиці правилами. Так що навіть вивчаючи англійську або французьку, людині важливо мати уявлення про те, скільки голосних звуків в українській мові.