Готуємось до ЗНО з української мови та літератури

Особливу увагу варто звернути на те, які прийменники можна вживати в словосполученнях на позначення часу. Прочитайте й запам’ятайте приклади:

10.10 – Десята година десять хвилин, десять хвилин по десятій, десять хвилин на одинадцяту;

10.15 – Десята година п’ятнадцять хвилин, п’ятнадцять хвилин по десятій, чверть по десятій, п’ятнадцять хвилин на одинадцяту, чверть на одинадцяту;

10.30 – Десята година тридцять хвилин, пів на одинадцяту;
10.40 – Десята година сорок хвилин, за двадцять одинадцята, двадцять хвилин до одинадцятої.

10.45 – Десята година сорок п’ять хвилин; за п’ятнадцять хвилин одинадцята, за чверть одинадцята, п’ятнадцять хвилин до одинадцятої, чверть до одинадцятої.

Також зверніть увагу, як казати НЕ МОЖНА: пів десятої, десять двадцять п’ять; без двадцяти десять; без десяти десята, п’ять хвилин десятої; в десятій годині; десять тридцять.

Як правильно ставити запитання

Чому люди не навчились розповідати про свої відчуття прямо? Мабуть, це вміння ми розгубили ще в дитинстві, коли батьки переконували нас у своїх рішеннях або «знали», що нам потрібно, ліпше за нас самих, хоча у кожного, звісно, своя пам’ять і система мірил.

Розповідайте про свої емоції і кажіть про ваші внутрішні причини, які спонукали вас до запитання – в очах інших це показник довіри.

2. Уточняйте, що саме хоче довідатись людина, якщо зміст нашої відповіді викликає певні сумніви.

• «Що ти хочеш почути зараз як відповідь? Для чого ти це питаєш? Що саме ти хочеш взнати?»

Не відповідайте, щоб відповісти абищо. Знаходьте справді те, чим цікавиться людина – і вона віддасть вам порозуміння сторицею за такий, на перший погляд незначний, внесок.

Як правильно відповідати на запитання? Дізнайтесь ТУТ.

3. Не варто погоджуватись з чим-небудь, доки Ви насправді не зрозуміли людину.

Інколи хочеться ствердно кивнути, коли ми згідні з припущенням певної думки, але не з необхідністю слідувати саме їй. Таким чином ми провокуємо непорозуміння. Якщо ви приймаєте за правило користуватись постулатами відповідально, то знатимете, наскільки важко придушити своє бажання здогадатися і вигадати замість того,
щоб уточнити і вислухати.

У кожному спілкуванні ми працюємо з собою, а не з кимсь іншим. Втіливши його у життя, ми побачимо, наскільки люди будуть готові слухати нас і йти за нашими побажаннями – неважливо, чи це гіперактивні діти, чи переповнені стереотипами дорослі, або ті, хто буцімто вищі за соціальним статусом, або ж просто розгнівана людина.

Правила постановки запитань

1. Ставте лише одне питання.

Виробіть у собі звичку ніколи не ставити два чи більше запитань підряд, бо у такий спосіб ми розмиваємо значимість кожного з них у очах наших слухачів. Навіть коли емоції зашкалюють. Особливо коли емоції зашкалюють! Для цього потрібно тренуватися тоді коли все спокійно. Інша людина може вибрати собі, на яке питання відповідати, і можливо, воно буде не найпріоритетніше для вас.

Ставити багато запитань – смітити словами:

• «Ну то що, ти зробив звіт? Чи ти знову не мав часу? Так, так, і ще скажи мені, хто не подав проект? І кому давати завдання, документи, щоб відвезти їх замовнику?» – підсвідомо ми знецінюємо авторитет людини, яка сама не поважає сказаного собою.

2. Дочекайтесь, поки Вам дадуть відповідь.

Інколи ми настільки захоплені власними запитаннями, що просто… забуваємо почути відповідь на них! Тобто використовуємо запитання не за призначенням – не для порозуміння зі співрозмовником. За моїми спостереженнями, у більшості випадків нам не відповідають на наші запитання, бо ми просто не даємо людині часу відповісти.

Мама питає дитину:
– Як твоя контрольна з астрономії?
– ииии, нууу
– Що ти мовчиш? (запитання без цілі) Знову погану оцінку
отримав? (упереджене ставлення, подвійне запитання, невербальні
провокації)
– …
– Що ж ти за дитина така? Слова з тебе витягнути не можна.
Все, йди робити уроки, ввечері поговориш з татом.
Такий діалог, на мою думку – прояв крайньої беззмістовної безвідповідальності, коли від спілкування немає ні користі, ані радості.

Коли ви привчите людей навколо, до того щови завжди дочікуєтесь відповіді на своє запитання, то вони і даватимуть її вам з першого разу. Але, як і будь-що інше, таке вміння дається ціною важкої і наполегливої роботи над собою, бо в процесі навчання доведеться численну кількість раз переступати через власне ірраціональне бажання зробити все старими перевіреними, але неефективними методами.

3. Знайте, що ви будете робити з відповіддю.

Уявімо таку ситуацію: у вас працює співробітник, роботою якого ви цілком задоволені, і навіть ставите його у приклад. Однак при влаштуванні на роботу він не вказав, що мав судимість, а ви про це нещодавно випадково довідались.

• Що тепер робити?
• Запитати про судимість?
• Вигнати за приховування інформації?
• А якщо людина справді виправилась і нагадування лише погіршить її показники працездатності?

Коли ми ставимо запитання, особливо якщо воно глибоке і по суті – ми наче піднімаємо на-гора пласт каміння: назад його закопати чи зробити вигляд наче нічого не сталося, вже не вдасться. То чи заздалегідь ви підготували озеро, куди це каміння можна буде заховати? В іншому випадку проблема постане як завжди невчасно
і дуже несподівано. Користуючись аналогією, продовжу, що інколи одне слово, до якого ми не готові – це кубометер каміння. Тому, пам’ятаючи про принцип цілеспрямованості у спілкуванні, варто спершу подумати: «Навіщо мені запитувати і що я робитиму з відповіддю?», і лише тоді піднімати на поверхню те, що, можливо, вже покрилось шаром приємного на вигляд і на дотик моху.

4. Питайте так, щоб вас не можна було зрозуміти двозначно.

• «Я отут хочу запитати, а як би це, ну в принципі, чи взагалі можна … хоча не так, вірніше, от що ви мали на увазі, коли, ну от як розповідали, про це, як його .. що взагалі з цим робити?» – Вам щось зрозуміло з такого запитання? Мені теж не зрозуміло.

І, повірте, випадків, коли навколишні формулюють свої звернення до нас у такий спосіб, безліч. Часто причиною цього є необдуманість і неготовність приділити достатньо часу на те, щоб приготувати запитання краще. Варто вчитися формулювати запитання якнайзрозуміліше, а також не дозволяти, щоб нас питали щось на кшталт вищеописаного.

Для обох цих варіантів підійдуть такі прийоми:

4.1. Забирайте всі зайві слова. Уявіть, наче на перехресті до знаку «Головна дорога», хтось додав ще «Обмеження максимальної швидкості», «Боковий вітер», «Дикі тварини» і «В’їзд заборонено». Як вам таке? (мовчу, киваю, слухаю відповідь). Правда, збиває з пантелику? (мовчу, киваю, слухаю відповідь). Тому переконайтесь, що ви, ставлячи запитання, зайвими словами не збиваєте свого співбесідника з основної магістралі на манівці.

Подумайте над запитаннями:

• – Ну то що, коли ти вже нарешті будеш?
• – То що ти врешті-решт собі думаєш? Чи то я маю за тебе думати? А ти що робити будеш?
• – Я от подумав тебе запитати, чи може не треба тебе питати… Що ж мені робити.
• – Ти взагалі то будеш, чи коли вже нарешті я тебе дочекаюся?
• – Ваші варіанти…

Якщо виробити в собі звичку щоразу задумуватись над своїми запитаннями, то вони не лише стануть більш усвідомлені, але й відповідь ви отримуватимете набагато швидше.

4.2. Додавайте у свої запитання конкретику, тобто розмірні одиниці й фактичну інформацію. Наприклад, запитання «Коли ти це зробиш?» краще переформулювати так: О котрій годині я матиму пропозицію? Бо «коли» величина безрозмірна: хтось міряє днями, хтось хвилинами, а хтось обертами Ганімеда навколо Юпітера. І зводячи все до однієї системи координат, ми чіткіше моделюємо
майбутню відповідь. Трохи щоденної практики, і маємо ще декілька балів у скарбничці
відповідального спілкування.

Говоріть так, наче пишете на папері. Тобто зважуйте, чи були б ви готові те саме, що зараз хочете сказати співрозмовнику, написати йму у вигляді листа? Зазвичай ми пишемо листи більш лаконічно, перевіряючи кожне слово. Якщо з вами хтось говорить, не обдумуючи і граючись, попросіть його/її написати вам листа. Можливо, це нетрадиційне прохання, однак воно заощадить вам значну кількість часу, який міг бути потрачений на розплутування клубків чужої думки, а отже, вивільнить час для глибокого порозуміння. Також напишу, що добре питання не буває довгим, щонайбільше 8-10 слів, а все решта – це звичайна необдуманість.

5. Питайте саме те, що вам потрібно довідатись.

• Як у тебе настрій?;
• Чому ти мене ніколи не слухаєш?;
• Скільки разів тобі повторювати, що так не можна робити?;
• Доки буде така погана погода?;
• Чи можна взяти ручку?…

Ви справді хочете знати саме це?…

Коли вас щось запитують, дуже важливо знати, чи справді людина саме це хоче довідатись від вас, чи хоче знати щось інше, глибоко заховане під покривом формальності. Не дозволяйте людям гратися з вами, так само як не дозволяйте і собі ставити двозначні запитання. Якщо хтось справді чимось зацікавлений, то нехай запитає прямо. Таким чином ви і себе виховуєте, і дозволяєте розвиватися іншим особистостям навколо.

Задумайтесь: можливо, якщо ви не отримуєте ті відповіді, які хотіли б – це лише тому, що ви ставите не ті питання, на які насправді хочете знати відповіді?

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:

Роман Кушнір

СЕО Школи розвитку SPE, автор понад 30 унікальних навчальних програм, провів +11 000 тренінгових годин Засновник консалтингової компанії SPE-Consulting, 30 консалтингових програм, понад 250 корпоративних клієнтів Засновник першого україномовного розвиткового журналу Експеримент www.experyment.com.ua Автор 21 книги з тем особистісного зростання www.books.spe.org.ua Тренер на дистанційній ЛМС платформі www.lms.spe.org.ua You-Tube блог https://www.youtube.com/c/SchoolSPE Експерт із стратегічних комунікацій Softserve Засновник СММ-агенції SPE-Solution

Куди вигідно вкласти гроші в Україні, щоб зберегти заощадження і заробити

У попередніх статтях я багато уваги приділяв тому, як планувати бюджет та розподіляти фінансові потоки, щоб мати заощадження. Але просто відкладати кошти мало – треба,

Як заробляти більше у будь-якій галузі: 10 перевірених порад

Скільки б ви не заробляли на даному етапі життя, людський мозок швидко звикає до такого вашого досягнення та зрештою знецінює його. А тому людині властиво

Що таке сімейний бюджет та як скласти його правильно

Як досягти того, щоб у вашій родині доходи перевищували витрати, а грошей завжди вистачало – не тільки на базові потреби, але й на покупки, подорожі

Що таке фінансова грамотність та як стати фінансово грамотною людиною

Поруч з базовими навичками грамоти, читання та письма, кожна людина повинна володіти навичками фінансової грамотності. Це та базова компетенція, над якою, освоївши, ми перестаємо задумуватися,

Як говорити з дітьми про гроші: поради для батьків

Основні уявлення щодо грошей у дитини формуються вже в ранньому віці, а тому не дивно, що багато батьків турбує питання, як говорити з дітьми про

Як правильно інвестувати гроші: 7 принципів успішного інвестування

Отож, ви навчилися заробляти гроші чи навіть більше – накопичили певну суму грошей, яка при вдалій інвестиції може забезпечити вам омріяну фінансову свободу. Що ж,