У якому році народилася Варвара

0 Comments

17 грудня – день Великомучениці Варвари: історія, традиції та прикмети свята

Свята Варвара вважається захисницею жінок, особливо вагiтних, і покровителькою жіночих ремесел.

Варварин день відзначають в грудні. Християни святкують його 17 грудня, а ось католики згадують історію діянь святої Варвари раніше — 4 грудня. Її вважають покровителькою жінок і тих, хто пов’язав своє життя з рукоділлям. Свято має довгу історію, воно вважається традиційним для слов’ян з Хрещення. Варварин день традиційно святкують всі християни. Це досить велике свято для віруючих. У цей день є певні обмеження і рекомендації, що саме слід робити. У Варварин день заведено молитися святій. Свято має довгу історію з традицій і прикмет, інформує Ukr.Media.

Історія свята

Свята Варвара народилася на території сучасної Сирії. Роки її життя точно невідомі, але народилася вона в межах 305-311 рр. Вона була така віддана Богу, що поплатилася за це життям. Варвара росла в родині язичників. Її батько рано втратив дружину, боячись, що нещасний випадок може статися і з Варварою, побудував для неї замок. Але з цього замку не дозволяв виходити. Для Варвари був цікавий зовнішній світ, все дитинство вона дивувалася тому, як Господь міг створити таку красу. Коли Варвара виросла, вона порушила вимоги батька про одруження.

Сподіваючись змінити її ставлення, Діоскор почав відпускати її в місто. Там вона знайшла священника і попросила зробити її християнською. Діоскор не зміг пробачити зради своєї віри і зрікся Варвари. Він дозволив її катувати. Під тортурами дівчина і загинула.

У VI столітті мощі Варвари були перенесені в Константинополь, а в цей момент спочивають в Києві.

Традиції

Варвару вважають покровителькою жінок. Саме жіночі молитви в цей день особливо сильні. Жінки просять у Варвари благополуччя і здоров’я для своїх дітей, а також хорошого ставлення до них чоловіків. Вагітні жінки в цей день приходять до церкви, щоб пологи пройшли безпечно і легко.

Також, Варвара є захисницею мандрівників і людей, робота яких пов’язана з ризиком. До неї моляться як в цей день, так і в інші, коли відправляються на небезпечну справу. Крім цього, Варварі моляться в надії отримати захист від несправедливого гніву старших.

Основною традицією в цей день є освячення води. Раніше вважалося прийнятим йти до води в красивому вбранні. З водою говорили, висловлюючи їй повагу і благородність за плодючість землі, а після варили біля берега каші. У цей день не заведено працювати. У минулі часи від роботи відмовлялися повністю, присвячуючи день сім’ї і близьким друзям. Влаштовували гуляння, а жінки заздалегідь готували страви на основі тіста.

Для залучення благ в сім’ю використовували наступний обряд: дівчата знаходили гілочку вишні і приносили її в будинок. Цю гілку ставили в воду і чекали, що до Різдва вона розквітне. Якщо так відбувалося, то в будинку в наступному році буде благополуччя і весілля.

Хоча в цей день жінки відпочивали, а працювати заборонялося, вишивання і в’язання було невіддільною частиною свята. Люди вірили, що в цей день у виріб вплітаються божественні частинки. А те, що було виготовлено в Варварин день мало особливу силу і часто використовувалося, як оберіг для близьких.

Прикмети

По тому, яка погода стоїть у свято, визначали і погоду на наступні дні. Якщо 17 грудня були сильні морози, то морозів чекали і наступного тижня. А ось потепління в цей день пов’язували з багатими врожаями в наступному році. Жінок, які були народжені в Варварин день, вважають майстерними рукодільницями. Дітей, які з’явилися на світ 17-го грудня, вчили рукоділлю і прищеплювали творчі вміння. У Варварин день люди намагалися прокидатися раніше і будили своїх дітей. Ходило повір’я, що ті, хто сплять довго в день Варвари, будуть ходити сонними весь наступний рік і відчувати втому. Проводилися і ворожіння на нареченого. Варвару просили підказати ім’я майбутнього судженого. Деякі способи ворожіння збереглися до наших днів.

Варварин день — давнє свято християн. Жінки чекали цього дня, щоб просити Варвару про хорошу жіночу долю. У свято не працювали, проводили час з родиною та друзями. Особливу увагу приділяли молитві і традиційно святили воду. З Варвариним днем пов’язано багато прикмет, більшість з них служило для прогнозування погоди і майбутнього врожаю.

Свята Великомучениця Варвара

Парафіяльний храм греко-католицької парафії у Відні знаходиться під заступництвом Святої Великомучениці Вірвари.

Історія життя Св. Влмч. Варвари описується давніми джерелами. Жила вона приблизно в 3-му столітті від Різдва Христового в Нікомідії, Малій Азії (сучасний Ізміт, Турція) і була вона, з огляду на свою надзвичайну красу, зачинена у вежі її батьком Діоскоросом, де і прийняла християнство. Згідно легенді, вона наказала пробити у вежі третє вікно, як символ Святої Трійці. Коли про це довідався батько, то віддав її на муки і смерть. Зачинена у вежі, очікуючи на страту, вона отримувала через ангела Святу Євхаристію. Св. Варвара молилася перед своїм катуванням за всіх, хто пам’ятатиме Христові муки та її смерть. Вмираючи, вона віддала себе в Господні руки та на справедливий Божий суд. І була пізніше причислена до лику святих, а саме “14-ти помічників у біді”. Зображають її на іконах на фоні вежі, символу її ув´язнення та мук, але одночасно і спасіння. В руці вона тримає чашу та Агнця, які почали зображати на її іконах з часів середньовіччя, відколи почали почитати її як покровительку в годину смерті, та на знак її з’єднання з Христом через Святу Євхаристію.

Св. Варвара разом зі Св. Катериною з Александрії та Св. Маргаритою з Антіохії належать до “Святих Дівиць”, народна любов і почитання яких не слабне з часом. Те ж саме можна сказати і про Св. Миколая, одного з найпопулярніших святих, однаково шанованого як на заході так і на сході, як Католицькою так і Православною Церквами.

Від 16-го століття Св. Варвара являється покровителькою нашого храму. Почитання Св. Варвари у Відні знаходить свої початки у житті святого Станіслава Костки, віденьського отця ордену єзуїтів, ревного її шанувальника. Історія розповідає, що коли він тяжко захворів у Відні в 1566 році та був повністю залишений сам на себе, Свята Варвара з’явилася йому посеред ангелів, щоб на прохання Божої Матері подати Святе Причастя. Після цієї події Станіслав Костка вибрав патроном для каплиці конвікту отців єзуїтів у Відні саме Св. Варвару та до самої смерті залишився її ревним почитальником.

В 16-му столітті єзуїти збудували конвікт біля Домініканської церкви та розширили його в 1652-1654 роках. Основні розміри каплиці, а пізніше церкви Св. Варвари, збільшувалися до 19 століття і зазнавали поступових змін. В 1573 році була заснована конгрегація маріоністів, які отримали в конвікті каплицю для почитання Св. Варвари, що і дала назву всім церковним спорудам збудованим пізніше. Після закриття єзуїтського конвікту в 1773 році, церковні споруди за сприяння цісарівни Марії Терези перейшли у користування Греко-католицької семінарії (1775), її покровителькою і надалі залишилася Св. Варвара.

Перший Греко-католицький колегіум проіснував усього кілька років. Після його закриття, у 1784 році, у ході церковної реформи у Австро-Венгрії цісар Йосиф ІІ надає храмові Св. Варвари статусу парафіяльної церкви. Від того часу і до наших днів Св. Варвара являється покровителькою усіх греко-католицьких вірних у Австрії.

На головному престолі нашої церкви зберігається частинка мощей Св. Варвари. Особливе молитовне почитання Святої Великомучениці знайшло достойне місце у молебні складеному на її честь. Цей молебень періодично служиться у нашій церкві та закінчується благословенням мощами.