Що таке місто

0 Comments

Що таке місто?

В Україні – 460 міст. А у світі їх багато тисяч. Сьогодні ми вирушаємо досліджувати місто і з’ясовувати, як можна зробити його кращим.

Теги
Поділитися

Слухайте у додатку

У міста є Я: інші епізоди

Коли у місті безпечно, а коли — не дуже?

Говоримо про основні небезпеки, які можуть чекати на тебе в місті, та шукаємо рішення, як зробити місто безпечним.

Куди подіти наше сміття?

Щодня ми викидаємо купу відходів і не замислюємося, куди вони потрапляють далі. Поговоримо про сміття?

Як працює міський транспорт?

На чому у місті комфортно пересуватися та яким громадським транспортом найбільше користуються в Україні.

Навіщо місту потрібен бюджет?

Звідки місто бере гроші, щоб будувати дороги, платити зарплату прибиральникам і робити інші важливі справи?

Нові подкасти

Лапи, вуха, хвіст
Він Любив True Crime
Голоси такмеду
Літопис героїчних справ
Турбо Чуваки
Що далі?
Самовивіз
ВпливовийПодкаст
Кльове слово

Популярне цього тижня

Війна в Україні
Погляди NV
Фурсич
Яковина
Без оголошення війни
DOU Podcast
F1Podcast
Русскій фейк, іді на***!
Закрив Раунд
Кльове слово
Кляті питання
Та й таке

Платформа NV Подкасти створена за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні.

Слухайте у додатку

© 2014 – 2024, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені.

Про використання cookies

Продовжуючи переглядати NV.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом та погоджуєтеся на використання файлів cookies

§ 47. Урбанізація, причини, що її зумовлюють

У XX ст. розпочався процес розбудови великих міст і формування нових міських форм розселення. Процес зростання старих і появи нових міст, підвищення їхньої ролі в економічному й культурному житті суспільства, збільшення частки міського населення, поширення міського способу життя називають урбанізацією (від латин. urbanus — міський).

Основними чинниками урбанізації є високий рівень розвитку промисловості й невиробничої сфери, їхня інтеграція, розвиток міжнародних відносин, інтенсифікація сільського господарства, збільшення територіальної та соціальної мобільності населення. Якщо в середині XIX ст. у містах проживало трохи більше 4 % населення світу, на початку XX ст. — 13-14 %, то нині частка міського населення зросла до 53 % і надалі зростає (мал. 162).

У 2009 р. уперше за всю історію людства чисельність міського й сільського населення зрівнялися. У 2010 р. в міських поселеннях, за даними ООН, проживало 3,5 млрд, а в сільських — 3,4 млрд осіб. Більше половини міського населення світу живе в Азії (понад 2 млрд осіб, або 53 %), однак у загальній кількості населення регіону частка міського населення становить 48 %. Найвища частка міського населення в Північній і Південній Америці (не менше 80 %) (мал. 163).

Сучасну урбанізацію як усесвітній процес характеризують три ознаки.

По-перше, швидкі темпи зростання міського населення завдяки міграції із сільських районів, природному приросту (цей чинник донині відіграє важливу роль у слаборозвинених регіонах світу) та рурбанізації сільських районів.

Упродовж XX ст. міське населення у світі збільшилось у 13 разів. Нині кількість міського населення зростає приблизно втричі швидше, ніж сільського через масову міграцію до міст та адміністративне перетворення сільських поселень на міські. Ця тенденція зберігається на початку XXI ст. Згідно з прогнозами, у 2025 р. міських жителів буде понад 5 млрд осіб, а їхня частка у світовому населенні перевищуватиме 60 %. Це означає, що навантаження на навколишнє середовище збільшиться.

Минуле століття називають століттям урбанізації і в Україні.

По-друге, триває процес концентрації міського населення насамперед у великих містах. Це пояснюється характером виробництва (яке дедалі тісніше пов’язано з наукою та освітою), а також розвитком невиробничої сфери. Великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні запити населення, надають кращий доступ до інформації тощо.

Мал. 162. Міське населення

Мал. 163. Кількість міського й сільського населення у світі (2014 р.)

На початку XX ст. у світі існувало 360 великих міст (з населенням понад 100 тис. осіб), у яких проживало 5 % усього міського населення. Наприкінці століття їх було вже 950. З-поміж великих міст виокремлюють міста- «мільйонники», яких стає дедалі більше. Швидко зростає кількість міст із населенням від 1 до 5 млн осіб. Якщо в 1950 р. таких міст було 69, у 2010 р. — уже 390, а до 2025 р. згідно з прогнозами, їх буде понад 500. З’являються мегаміста з населенням понад 10 млн осіб. У 1950 р. таких міст у світі було тільки два — Токіо та Нью-Йорк, у 1975 р. до них приєдналася столиця Мексики (м. Мехіко), до 2014 р. їхня кількість зросла до 28. У 1990 р. в мегамістах проживало 7 %, а в 2014 р. — 12 % населення світу.

По-третє, «розповзання міст», тобто розширення їхньої території. Для сучасного етапу урбанізації характерний перехід від «точкового» міста до міських агломерацій (табл. 11).

Міські агломерації. Територіально близько розташовані міста часто зливаються, утягуються в орбіту великого міста. Утворюється агломерація – група близько розміщених і тісно взаємопов’язаних економічно й культурно-побутово міст, які мають спільні великі інженерні споруди (водопостачання, транспорт). Найбільш густонаселеною міською агломерацією у світі є м. Токіо, де проживає 37,2 млн осіб; далі йдуть міста Делі (22,7 млн), Мехіко й Нью-Йорк (по 20,4 млн), Шанхай (20,2 млн) і Сан-Паулу (19,9 млн осіб).

Зростання частки міського населення й кількості міських агломерацій (1800-2019 рр.)

Рік

1700

1800

1900

1950

1970

1990

2005

2019

Кількість міських агломерацій із населенням понад 1 млн осіб

В агломерації, як правило, виокремлюється одне або кілька міст, які тісно взаємопов’язані з іншими містами. За кількістю центрів агломерації поділяють на моноцентричні, біцентричні та поліцентричні. Моноцентричні міські агломерації мають одне місто-ядро, яке підпорядковує своєму впливу решту поселень, розташованих у його приміській зоні, і суттєво перевищує їх своїми розмірами й економічним потенціалом. Два великі міста формують біцентричну агломерацію. Об’єднання міст без домінуючого центру називають конурбацією. Це поліцентричні міські агломерації, що мають кілька взаємопов’язаних міст-центрів.

Залежно від народногосподарських функцій, які вони виконують, розрізняють монофункціональні та поліфункціональні міські агломерації.

В Україні виокремлють 19 агломерацій. Найбільшими моноцентричними агломераціями є Київська, Харківська, Одеська, Львівська, Криворізька; біцентричними — Донецько-Макіївська, Дніпровсько-Кам’янська, Горлівсько-Єнакіївська.

Мегаполіси. Мегаполіс, або мегалополіс (від грецьк. megalu — великий і polis — місто), — найбільша форма розселення, що утворилася внаслідок злиття великої кількості сусідніх міських агломерацій. У США великі мегаполіси розташовані вздовж Атлантичного узбережжя («Босваш» — від Бостона до Вашингтона з населенням понад 60 млн осіб), на південному узбережжі Великих озер (Приозерний, 40 млн осіб), у Каліфорнії («Сан-Сан», від Сан-Франциско до Сан-Дієго, 25 млн осіб). У них проживає майже половина всього населення країни.

У Європі сформувалися два мегаполіси: Англійський (об’єднує агломерації Лондона, Бірмінгема, Манчестера, Ліверпуля та ін.) і Рейнський («кільцева агломерація» Рандстад у Нідерландах, Рейн-Рур, Рейн-Майн у ФРН та ін., з населенням по 30-35 млн осіб). У Японії великими міськими агломераціям є Токійська, Осакська, Нагойська, що утворили величезний мегаполіс Токайдо, протяжністю понад 600 км і загальною кількістю населення понад 55 млн осіб (мал. 164).

Діяльність мегаполісів суттєво впливає на стан навколишнього середовища, утворюючи так звані урбосистеми (міські екосистеми). Усе це видозмінює мікроклімат міста й негативно впливає на здоров’я населення.

Позначте на контурній карті найбільші мегаполіси світу.

Світові міста. Поняття «світове місто» виникло на початку XX ст. До світових міст належать столиці провідних європейських країн — міста Лондон, Париж, Берлін, Відень, а також міста США — Нью-Йорк, Бостон, Чикаго та Філадельфія. Світові міста відіграють важливу роль у світовій економіці й політиці як центри глобального управління світом: вони є центрами національного й світового рівня, у них розміщені штаб-квартири міжнародних політичних та економічних організацій, концентруються банківські, фінансові, страхові, медичні, освітні послуги; перетинаються основні міжнародні транспортні шляхи. Ці міста стають центрами мистецтва, культури, розваг, що приваблюють не тільки внутрішніх, а й міжнародних мігрантів.

Мал. 164. Мегаполіс Токайдо

До початку XXI ст. сформувалися три основні зони концентрації світових міст: Західна Європа, Північна Америка, Азійсько-Тихоокеанський регіон. Світові міста є і в Південній Америці — Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айрес, в Африці — Йоганнесбург, в Австралії — Сідней.

Позначте на контурній карті найбільші міські агломерації світу й України.

Урбанізація та регіональні відмінності її рівня. Незважаючи на спільні ознаки урбанізації як усесвітнього процесу, у різних країнах і регіонах вона має свої особливості. Насамперед відрізняються рівень (частка міського населення) і темпи урбанізації (зростання міського населення). Ці поняття взаємопов’язані: що вищий рівень урбанізації, то нижчі її темпи й навпаки.

За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи (табл. 12).

Високоурбанізовані країни (частка міського населення перевищує 50 %)

Средньоурбанізовані країни (частка міського населення становить від 20 до 50 %)

Низькоурбанізовані країни (частка міського населення становить менше 20 %)