Чому вам подобається фантастика

0 Comments

✅У чому різниця між фантастикою та фентезі

Наукова фантастика – це література, яка показує представлений світ, нереальний з погляду читача і заснований на фантастичних припущеннях у галузі науки.

Фентезі-література відрізняється від наукової фантастики тим, що в ній відбуваються надприродні явища і все незрозуміле пояснюється магією. Обидва ці жанри підпадають під поняття фантастика.

Існує ще піджанр «Космічна опера», який є чимось середнім між науковою фантастикою та фентезі. Найкращий приклад — «Зоряні війни», дія в якому розгортаються у майбутньому за допомогою сучасних технологій, але магія там також існує. У цих творах є елементи як наукової фантастики, і фентезі.

Відмінності між науковою фантастикою та фентезі: докладно

Найбільш підходящі слова, що ілюструють різницю між світами двох цих жанрів, були вимовлені Станіславом Лемом: «Якщо герой літає на килимі-самольоті, ми маємо фентезі, і якщо він сидить на антигравітаційному табуреті, то наукова фантастика».

Різницю між науковою фантастикою та фентезі найлегше спостерігати на прикладі технологічних відмінностей. Світ, представлений у фентезі, нагадує середньовіччя, селяни у ньому працюють своїми руками, лопатами та вилами, вони не використовують машини, бо у них немає відповідної техніки.

Ще одна видима технологічна відмінність — спосіб подорожувати, у творах жанру фентезі герої більшу частину часу пересуваються на конях, але вони також часто змушені робити довгі та важкі піші походи. Можливі також і незвичайніші подорожі, наприклад, політ на килимі-літаку.

У науково-фантастичних романах подорожі відбуваються зовсім інакше. Космічні кораблі в книзі Станіслава Лема є тісними незручними контейнерами, а в «Чорних океанах» фантаста шукаючи подорожі відбуваються за допомогою комфортабельних, технологічно просунутих кораблів.

Попри те, що технології у фентезі не дуже розвинені, у цьому жанрі є інша сила. Це магія, що вважається єрессю і пригнічена інквізиторами. Така література, як правило, міфологічна, в ній зазвичай є різні міфічні істоти:

У фантастиці за основу взята реальність, але при цьому мають місце певні припущення, наприклад:

З перерахованого вище можна дійти невтішного висновку, що відмінностей між жанрами більше, ніж подібності. Хоча обидва жанри ставляться до фантастичної літератури, з-поміж них існує постійний конфлікт.

Прихильники наукової фантастики кажуть, що у читачів фентезі завдання простіше, бо магія просто існує і її не потрібно розуміти, а фанати фентезі сміються з твердження, що наукова фантастика краща, бо вона говорить про майбутнє і науку.

Таблиця з поясненнями на тему: “Різниця між фантастикою та фентезі”

Аспект Фантастика Фентезі
Основна характеристикаЗаснована на наукових та технологічних теоріях, часто з поглядом на майбутнє.Використовує магію, міфологічні та надприродні елементи, зазвичай в альтернативних світах.
Зв’язок з реальністюЧасто має зв’язок з реальним світом, але включає гіпотетичні розвитки в науці та технологіях.Зазвичай віддалена від реального світу, створюючи унікальні всесвіти з власними правилами.
Приклади темКосмічні подорожі, часові петлі, штучний інтелект, далеке майбутнє.Дракони, чарівники, ельфи, вигадані королівства, магічні системи.
Приклади творів“451° за Фаренгейтом” Рея Бредбері, “Острів доктора Моро” Герберта Веллса.“Володар Перснів” Дж. Р. Р. Толкіна, “Пісня Льоду й Вогню” Джорджа Р. Р. Мартіна.
Вплив на читачаСпонукає задуматися над наслідками наукових відкриттів та технологічного прогресу.Зачаровує вигаданим світом, де переважають магія та пригоди, часто з моральними та філософськими мотивами.
Стилістичні особливостіЧасто використовує наукову термінологію, спрямована на реалістичність в межах наукових гіпотез.Може містити архаїчну або вигадану мову, описи вигаданих релігій, рас, історій.

Висновок

Фантастика та фентезі є важливими жанрами в літературі, кожен з яких пропонує унікальний погляд на світ. Фантастика зосереджується на наукових та технологічних можливостях, часто з поглядом на майбутнє та його потенційні виклики.

Фентезі, з іншого боку, дозволяє читачам зануритися в світи, де панують магія та надприродні елементи, часто зі своїми складними системами та історіями. Обидва жанри надають читачам вікно в альтернативні реальності, які можуть розширювати уяву та пропонувати глибокі роздуми.

5 книг, які варто прочитати, щоб полюбити фантастику

Роман американського письменника виходить за межі наукової фантастики. Сіммонс створив власний синтетичний жанр, в якому дуже далеке майбутнє слугує тлом, але надзвичайно вдалим і доречним, для філософських роздумів про людину, Бога, кохання, самопожертву, гуманність тощо.

Твір складається з шістьох частин. Кожна з них є розповіддю про зв’язок відповідної кількості персонажів роману з планетою Гіперіон. На неї вирушає експедиція, яка має врятувати від неминучої загибелі усе людство, що розсіялося безмежжям космосу.

Героями судилося стати католицькому священнику, полковнику військово-космічних сил, відомому поету, тамплієру, що керує дивовижним зорельотом, філософу, приватному детективу та консулу, він же подвійний агент ворожих сил.

Чому саме ці люди? Відповідь на запитання криється в історії кожного з них. Сіммонс не виносить її на поверхню, змушуючи читача самостійно проводити паралелі, шукати додаткові підказки і приховані смисли.

Наступ Вигнанців, мутантів, які руйнують завойовані планети, загрожує Гіперіону та загадковим Гробницям часу. Не виключно, що мутанти вирішать атакувати Всемережжя. Щоб розкрити прихований потенціал планети та запобігти катастрофі, керівництво Гегемонії та Церква Ктиря і відрядили експедицію.

Мудрий, виконаний у довершеній письменницькій техніці, роман Сіммонса є книжкою для осмислення, інтелектуальних вправ, які будуть корисні для зболеного інформаційним шумом мозку.

Джордж Р.Р. Мартін “Ночеліт”

“КМ-Books”, 2018

Матеріал про фантастику багато б втратив, якби обійшовся без книжки Мартіна. Письменник, якого нині знають як автора популярного фентезі, починав свою творчу кар’єру з геть інших творів.

Збірка “Ночеліт” вийшла 1985 року. До неї увійшли повісті та оповідання, що до того зібрали щедрий урожай престижних премій у галузі наукової фантастики: Hugo Award, The Locus Poll тощо.

У цих творах Мартін є все тим же талановитим оповідачем, трохи жорстоким і дуже вигадливим.

Головний твір збірки, звісно, сам “Ночеліт” ‒ повість, що тримає у напрузі до останньої сторінки. Її сюжет не здивує новизною знавців жанру: міжгалактичний космічний корабель виконує місію ‒ пошук волькринів, які, за версією науковця та ініціатора польоту Кароя д’Браніна, є унікальними розумними істотами, про чию велич ходять легенди у Всесвіті.

Екіпаж “Ночельота” складається з вчених “з біографіями настільки ж різними, як і обшир їхніх наукових інтересів”. Телепат, генетично покращена жінка, кібернетик, ксенобіолог, лінгвісти, психосент і загадковий капітан корабля ‒ компанія, яка навіть не здогадується, що на неї чекає попереду.

І тут Мартін виявляє себе у всій письменницькій красі, створюючи психологічний трилер з морем крові, інтригою та довершеним фіналом.

Інші твори зі збірки демонструють, що фантазія цього автора не має меж, як і глибини у дослідженні людських душ.

Абрахам Мерріт “Гори, відьмо, гори!”

“Видавництво Жупанського”, 2018

Літературу жахів теж зараховують до фантастики, десь ближче до фентезі, хоча вона давно заслужила на жанрову самостійність.

Маючи своїх родоначальників і класиків, горор отримав неоднозначний статус серед читачів. Є його прихильники, для яких світ літератури жахів не обмежується творами Едгара Аллана По та Стівена Кінга, а є й ті, для кого лише ці імена щось говорять в контексті моторошних історій.

Але ж розширювати горизонти знань ніколи не пізно. Тим більше, що українською вийшла книжка американського письменника Абрахама Мерріта ‒ цікавого та знакового для літератури жахів автора.

До видання “Гори, відьмо, гори!” (1932) увійшли дві повісті: однойменна про загадкову вбивцю-лялькарку та “Повзи, Тінь, повзи” (1934) про старовинні легенди, що можуть ожити і стати реальністю.

Мерріт, безумовно, талановитий оповідач. Стрункі сюжети його творів мають детективну зав’язку, персонажів змальовано чітко й виразно, плин оповіді супроводжуються пригодами та філософськими роздумами, а кульмінації залишають простір для фантазії читача.

Письменник грає на людських страхах, зіштовхує здоровий глузд і науку з чорною магією, яка походить ледь не зі створення світу. І виходить у Мерріта пречудово, бо лячно стає навіть нині – у більш-менш раціональному XXI столітті.

Наомі Новік “Ті, що не мають коріння”

“Клуб Сімейного Дозвілля”, 2017

Фентезі ‒ окрема країна у жанрології фантастики. Важко не підпасти під чари творів, де б’ються сильні й благородні лицарі, плетуть інтриги могутні королі, а небом ширяють дракони та відьми з чаклунами.

Якщо гобіти Толкіна чи Великі доми Вестеросу з романів Мартіна втомили масштабами й хочеться чогось легкого, але захопливого, книжка Наомі Новік підійде ідеально.

Письменниця, вихована на польському фольклорі, створила оповідь, яка переносить читача у часи Середньовіччя. Дві країни, Росья та Польня, постійно воюють, адже кілька десятиліть тому принц Василій підступно звабив королеву Ганну і став причиною її загибелі у великій і могутній Пущі.

На охороні одного з кордонів Польні стоїть Дракон ‒ видатний маг Саркан. Раз на десять років він спускається у найближчі поселення щоб обрати сімнадцятирічну дівчину і забрати до себе в башту.

Тоді, коли відбуваються події роману, бранкою Дракона стає Аґнєшка. Випадково з’ясовується, що дівчина має відьомський талант, їй підкорюються лікувальні чари Баби-Яги. Разом зі своїм норовливим вчителем Сарканом дівчині доведеться боронити країну від наступу Королеви Пущі, яка прагне помститися людям за давню образу.

Яскраві персонажі, динамічний сюжет, несподіванки й інтриги, красиві люди, неймовірна природа, добрий фінал ‒ все це робить роман Наомі Новік чудовим чтивом, як для фанів, так і неофітів жанру.

Вільям Гібсон “Нейромант”

“Видавництво”, 2017

Вільям Гібсон є одним із засновників та яскравих предстаників кіберпанку ‒ піджанру наукової фантастики, який зосереджується на комп’ютерних технологіях.

Роман Вільяма Гібсона “Нейромант” вийшов 1984 року. Книжка є першою частиною трилогії “Кіберпростір” і поки єдиною, яку перекладено українською.

Її світ не для слабаків. У майбутньому, описаному в творі, все складно та небезпечно для життя.

Гібсон пише про злочинців та аутсайдерів, тому важко повірити, що серед цього специфічного контингенту може знайтися герой. Як такого “Нейромант” його і не має, адже реальність, чиї межі стерто наркотиками та комп’ютерними технологіями, більше не вимагає правд та абсолютних істин.

Колишній геній-хакер Кейс через власну необачність опинився на дні суспільства, але чоловікові випаде нагода змінити ситуацію.

Для цього Кейс із загадковою Моллі стануть частиною команди, що працює на колишнього спецназівця Армітіджа. Їхнє завдання полягає у зламі системи захисту штучного інтелекту, що належить впливовим олігархам.

Читаючи роман Гібсона, варто постійно тримати в голові рік його написання. Понад три десятиліття тому письменник передбачив побутове використання штучного інтелекту чи ґаджети, що дозволяють увійти у віртуальну реальність.

Складна за сюжетом, інколи брутальна ‒ ця дистопія випередила як свій, так і наш час.

Хочете отримувати більше цікавих матеріалів в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Чому ми так любимо фентезі?

Фантастика – якщо говорити про книги або кіно – буває науковою, не зовсім науковою або зовсім ненауковою (чи фентезі). Батьківщиною фентезі є не середньовіччя і не казки і легенди, а, скоріше, підсвідомість людини. І наукову фантастику, і фентезі, і так звану “просто фантастику” об’єднує одне – наявність нереального припущення, яке може бути яким завгодно. Незважаючи на те, що фентезі буває різним та має чимало піджанрів ( про що я писала тут), сучасний читач його полюбляє. Популярність фентезі ( що можна помітити й на нашому порталі) обумовлена цілим рядом причин, серед яких:

Антиповсякденність — часом усім нам хочеться перенестися подалі від існуючих проблем, турбот та негараздів, і читання фентезійних книг задовольняє цю потребу.

Романтика. Не секрет, що багато хто читає книги заради романтичних історій кохання — у жанрі фентезі їх вистачає.

Магія. Переважно в кожному фентезі є магія або якісь чарівні, надприродні явища. Мабуть, це закладено у нашу підсвідомість ще з давніх часів, і багато в чому казки та легенди про незвичайні предмети і дива, котрі творять чарівники, стали рушієм прогресу та джерелом різноманітних винаходів.

Фантастика і фентезі – це жанри не про те, що нас оточує, в іноді нудному, несправедливому й одноманітному світі, а про інше — незнайоме, цікаве і чарівне. Якраз бажання відволіктися від повсякденності, є однією з причин того, що сьогодні фентезі є настільки популярним у читачів..

По-перше, це “своя”, тобто авторська реальність . У ній немає обмежень. Кожен автор створює власну міфологію, придумує свої правила поведінки у цьому світі своїх істот або змінює вже існуючих, тих же ельфів і гномів, наприклад, адже майже в кожному творі вони виглядають і поводяться по-різному. Цей світ автора може бути пов’язаний з нашим, реальним, але різноманітні “походи крізь час і простір” з нашого світу в інший або навпаки характерні швидше для наукової фантастики.

Інша особливість фентезі в тому, що у книгах частенько все має душу або просто живе. Це означає, що життя і дії героїв невід’ємно пов’язані з життям природи. Дерева, тварини, різні духи та чарівні істоти — усі вони допомагають або заважають героям, і це пов’язує фентезі з відомими нам із дитинства казками.

Особистий героїзм, доблесть, сміливість і інші достоїнства персонажа можуть допомогти йому стати героєм, при цьому він може навіть врятувати все те, що створив автор у своєму світі, та і сам світ теж. І навіть якщо цей герой усього лише маленький хоббіт, як у Толкіна, його героїзм зводить його над іншими героями, іноді навіть ставить нарівні з напівбогами або іншими сильними істотами. Але ні про яке єднання з богами не може йти і розмови.

У цьому плані у фентезі дуже добре читається принцип того, що кіт (чи будь-яка інша сильна тварина) за усього бажання і яких би то не було “неземних” можливостей не полетить, не для того був народжений. Так що персонаж, що навіть став героєм, усе одно залишається земною і смертною істотою.

Якщо зібрати воєдино все сказане вище, то ясно стає відчутним зв’язок фентезі з міфами. Загалом, фентезі можна назвати міфом, тільки дуже довгим і авторським.

Особисто мені як автору, що працює в цьому жанрі, подобається те, що в фентезі ми можемо відобразити реальне життя в дещо алегоричному вигляді, а також показати певні риси людей, характерні й для наших днів. Наприклад, в моїй новій історії “Під знаком меча і корони” я хотіла зобразити те, як внутрішній світ і вдача людини, її природні здібності можуть змінитися під впливом оточення і життєвих обставин — і часто не в кращий бік. Про те, як у гонитві за владою та досягненням бажаної мети ми часто втрачаємо найцінніше, що є у нашій душі.

Цей роман — це “нульова” книга мого фентезійного циклу “Іллюзі”, передісторія трилогії про чародійку Дану-Соловейко з Землі Дощу. Її можна читати як самостійну історію, тому я не відносила цей роман до циклу. Але, коли ви почали читання з цієї книги, а з трилогією ще не знайомі, то потім можете сміливо переходити до “Землі дощу” яка продовжує те, чим закінчиться “Під знаком меча і корони”.

Цю книгу я віднесла до жанру романтичного фентезі. Перегортаючи її сторінки, ми дізнаємося про життя дідуся Дани, а потім — її батька, про історію її появи на світ. А потім і вона сама з’явиться в книзі, але вже як другорядний персонаж. У романі на вас чекає багато таємниць, пригод, магії, історій пристрасного кохання, придворних інтриг.

Тому запрошую всіх поціновувачів жанру до мого фентезійного світу. Оновлення книги відбуваються тричі на тиждень — у середу, суботу та неділю. Тобто. вчора був викладений новий розділ, а наступний — уже сьогодні.

Не пропустіть! Буде дуже цікаво!