Якого року вийшов Ощадбанк

0 Comments

НОВА ЕПОХА ОЩАДБАНКУ НАЙСТАРІШИЙ БАНК УКРАЇНИ ДАВНО ВИЙШОВ ІЗ КРИЗИ. ТЕПЕР ВІН НАМАГАЄТЬСЯ УНИКНУТИ ОПІКИ СВІТОВОГО БАНКУ

Сьогодні вже з упевненістю можна казати, що експеримент зі створенням нової моделі управління державним Ощадбанком — через спостережну раду — виявився несподівано успішним.

Сьогодні вже з упевненістю можна казати, що експеримент зі створенням нової моделі управління державним Ощадбанком — через спостережну раду — виявився несподівано успішним. За останні три роки авторитетні менеджери та фінансисти, котрі зібралися в спостережній раді, практично вивели банк із кризи, знищивши асоціації з установою, котра залучає лише гроші населення. В даний час банк, позбувшись величезної маси безповоротних позик, активно кредитує реальний сектор економіки.

Наступного тижня спостережна рада Ощадбанку проведе засідання, після якого громадськості стане достеменно відомо про фінансовий стан колишнього Ощадбанку УРСР. Сьогодні ми пропонуємо журналістський погляд на цю проблему.

З новим роком, із днем народження

31 грудня 1991 року. Ощадбанк СРСР несподівано відкликає 120 млрд. радянських карбованців активів зі своєї української філії. За одну ніч у банку залишилися пасиви у вигляді внесків населення, при цьому активи стрімко перетекли в московський офіс і зникли там назавжди. Так з’явився на світ Ощадбанк України.

А ось подальша його історія. Практично пунктиром.

Із самого народження і ще тривалий час Ощадбанк виконував функцію лише ощадного, тобто залучав гроші населення і розміщав їх на депозит у Національному банку. І тільки.

1994 року Нацбанк досить несподівано прийняв рішення повернути Ощадбанку із депозитного рахунку в НБУ в еквіваленті близько 1 млрд. грн. При цьому було дано рекомендацію не лише залучати гроші приватних осіб, а й самому задуматися над тим, як і де їх вигідно розміщати. Таким чином, банк було поставлено у складне становище, адже досі він ніколи не займався чимось подібним і не мав спеціалістів відповідної кваліфікації. І цей чинник зіграв свою негативну роль: до 1998 року понад половину кредитних ліній було визнано сумнівною чи безнадійною до повернення.

Втім, задля справедливості слід зазначити, що багато кредитів видавалися банком на вимогу уряду, який за рахунок Ощадбанку вирішував, крім іншого, якісь соціальні й інші завдання. І менеджмент тих років був дуже податливий на умовляння й накази.

Ця податливість змусила інший орган — НБУ — відкликати у банку ліцензії на деякі види діяльності. Що й сталося 1998 року. Зокрема, Ощадбанку було заборонено кредитувати підприємства. Причому НБУ удавався до використання ліцензійного механізму не один раз протягом декількох років. Нічого доброго банку не світило. Тим більше після серпневої кризи 1998 року.

Боротьба за виживання

2000 року парламент прийняв зміни до закону «Про банки та банківську діяльність», що встановили для колишніх держбанків нову модель керівництва. Ще в кінці 1999 року Ощадбанк перетворили на акціонерне товариство, 100% якого закріплено за державою. Формальне право власності на Ощадбанк залишилося в руках Кабміну. А головний орган управління — спостережна рада — тепер мала призначатися Президентом і парламентом, по сім чоловік від кожного.

Однак акціонування в той час хоч і було необхідним і природним, але очікуваних результатів воно не принесло. Навпаки, статутний фонд Ощадбанку, визначений у розмірі 100 млн. грн., таким і залишався донедавна, хоча активи сягали 4 млрд. грн. Отже, збільшувати капіталізацію можна було лише за рахунок бюджету, адже єдиний акціонер банку — держава, де ж йому ще брати гроші? Але жоден склад уряду ніколи не наважився б збільшити капітал банку за рахунок платників податків. Водночас приватні банки були значно мобільнішими й самостійними в прийнятті подібних рішень.

Потім Ощадбанку знову перепало від НБУ, який запровадив новий порядок розрахунку банківського капіталу і методику формування резервних фондів. Капітал банку розраховувався вже не просто як сума статутного і страхових фондів, тепер же від цієї суми потрібно було відняти всі втрати й кредити, класифіковані як сумнівні чи безнадійні. НБУ жорстко порушував питання про «приведення у відповідність» банківських капіталів, інакше — знову відкликання ліцензії. І якщо приватні банки легко вирішували це питання за рахунок нових емісій, то Ощадбанку залишалося просити свого єдиного акціонера збільшити його статутний фонд чи хоча б дозволити наростити капітал за рахунок прибутку. І так би воно, можливо, й було. Але дефолт 1998 року, крах ринку ОВДП й інші принади обрушили всі плани Ощадбанку.

— Весь період із 1991-го по 1999-й у нас йшла боротьба за виживання. Економічна ситуація увесь час змінювалася, і ми постійно долали якісь «об’єктивні труднощі». Хоча права на помилку ніколи не було — у нас же були внески доброї половини населення. Однак те зростання, що почалося з приходом до управління першого складу спостережної ради 2000 року, повернуло нам усе з лишком, — згадує один із найстарших менеджерів Ощадбанку.

Потрібен хороший управляючий

Дефолт дефолтом, але, як уже говорилося вище, Ощадбанк мав і серйозні проблеми з кваліфікованими кадрами другого ешелону. Крім того, чимало труднощів створювала відсутність ефективного топ-менеджменту. Ці проблеми ніяк не могли вирішитися аж до 2000 року, котрий, як виявилося згодом, став для банку не лише переломним, а й рятівним після стількох невдач.

У лютому 2000 року перший склад спостережної ради Ощадбанку очолив відомий фінансист Ігор Плужников. Саме його команді вдалося поновити забрані ліцензії НБУ. Саме він позбувся безперспективних кредитів. І саме він знайшов нові високоприбуткові проекти, що відповідають масштабам такого гіганта як Ощадбанк. А простіше кажучи, Плужникову довелося надолужувати згаяне і пройти той шлях, яким пройшла решта банків.

Після проведення міжнародного аудиту й переходу на нові стандарти бухгалтерського обліку команді Плужникова вдалося перевести в Ощадбанк рахунки ДП «Енергоринок» із усіма його мільярдними потоками. У результаті лише 2001 року цей контракт приніс банку 90 млн. грн. прибутків, чим не можуть похвалитися багато банків навіть 2003-го.

Окрім власної вигоди, Ощадбанк справив благотворний вплив і на розвиток деяких галузей української економіки, зокрема, машинобудування. Один із його кредитів — усього в 10 млн. доларів, наданий вітчизняному гіганту машинобудування — КрАЗу в критичний момент для поповнення оборотних коштів, дозволив заводу на 60% збільшити обсяг виробництва вже до 2002 року.

Можна назвати ще один проект Ощадбанку, який відомий сьогодні кожному. Йдеться про торговий центр «Глобус» на Майдані Незалежності в Києві. Недавно колеги-банкіри глузували з нерозторопності держбанку, якого нібито змусили кредитувати довгобуд, адже терміни здавання «Глобуса» двічі переносилися.

Ощадбанку говорили, що гроші його вкладників навічно полягли в тоннах бетону в центрі столиці. Сьогодні скептики вмовкли. «Глобус» перетворився на колосальний торговий центр із мільйонними торговими оборотами.

Всі нові кредити, видані після поновлення ліцензії 2000 року, забезпечені резервами на 100%. За оцінкою спеціалістів, настільки швидке й ефективне оздоровлення балансу без потужних зовнішніх фінансових уливань просто неможливе. Але це відбулося.

За підсумками 2002 року Ощадбанк збільшив свої пасиви майже в чотири рази — із 1,218 до 4,153 млрд. грн. Внески населення збільшилися втроє, із 0,935 до 2,8 млрд. гривень. За статистикою, кожну п’яту гривню, що потрапляє на банківський депозит, жителі України довіряють Ощадбанку. При цьому його новими клієнтами лише за останні два роки стали більш як 5 млн. чоловік.

Сума проблемних позик, які на початок 2000 року складали 63%, знизилася на 1 січня 2003-го до 12% від загального портфеля банку. Покриття кредитних вкладень коштами спеціального резервного фонду збільшилося з 39 до 79%.

Взаємини зі Світовим банком — вже в минулому

Однак у Ощадбанку залишилася одна невирішена проблема — Світовий банк. Як відомо, 1997 року спекулятивний ринок ОВДП перебував у піку розвитку, приносячи банкам суттєвий прибуток. А після холодного душу в спекотному серпні 1998-го п’ять колишніх системних держбанків розсьорбували наслідки високої інфляції середини 90-х. Крім того, вони легко підпорядковувалися вказівкам змінюваних урядів про роздачу багатомільйонних і часто безповоротних кредитів.

Саме тоді київське представництво Світового банку запропонувало проект, покликаний уберегти Україну від насування банківської кризи. Цей проект отримав назву «Кредит на реструктуризацію фінансового сектора» і містив у собі багато прогресивних ідей, частина з яких згодом зіграла свою позитивну роль.

Однак одним із пунктів цієї програми стало фінансове оздоровлення великих банків із великою часткою поганих кредитів. Світовий банк запропонував зовнішні вливання. Але однією з умов такого кредитування було те, що банк, який отримував позику, мусив разом з економістами з місії СБ розробити стратегію свого подальшого існування на фінансовому ринку і невідступно її дотримуватися.

Та поки СБ вів переговори з численними урядами України і НБУ, програма реструктуризації фінсектору морально застаріла. Стосовно Ощадбанку цьому може бути таке пояснення. Йому Світовий банк рекомендував скористатися дешевим і довгостроковим зовнішнім фінансуванням для покриття збитків за старими позиками і припинити кредитні операції. Ощадбанку було запропоновано стати «маржинальним банком», тобто жити з мінімальної маржі між ставкою залучення депозитів населення і відсотками за безризиковими державними цінними паперами.

1998 року керівництво Ощадбанку, напевно, із радістю прийняло б цю привабливу пропозицію, адже за внесками фізосіб можна було сплачувати 24% річних, тоді як річні за ОВДП приносили 40% доходності. Але піраміда ОВДП впала. Про яку маржу може йти мова, тим більше зараз, коли ставки за депозитами у Ощадбанку (і у більшості інших банків) складають 12% річних, а доходність держоблігацій — не більш як 9%?

З цієї причини Ощадбанк не дуже радіє при слові «реструктуризація». Ще більше він не хотів би відмовитися від діючих і майбутніх прибуткових кредитних ліній, оскільки від цього постраждає не лише сама фінустанова, а й ті, кому вона відмовить в обслуговуванні.

При цьому Ощадбанк усе ще не відмовляється від програми технічної допомоги, аудиту й переходу на міжнародний бухгалтерський облік. А ідеологію управління своїми активами та пасивами, закладену в програмі Світового банку, керівництво банку хотіло б переглянути.

Тому іншим переломним етапом у житті Ощадбанку стане засідання спостережної ради наступного тижня. Було б непогано, щоб і Світовий банк переглянув своє ставлення до банку, який, здавалося, віддав Богу душу, але встав на ноги.

Банк нашої незалежності, або 30 років Ощадбанку: як змінилося фінансове життя українців

У серпні 2021 року Україна відзначила 30-ту річницю незалежності. За кілька місяців аналогічний ювілей святкував і провідний банк країни – Ощадбанк. З огляду на це згадуємо, як змінився фінансовий стан українців та яким вони бачать Ощадбанк після 30 років незалежності.

31 грудня 2021 року Ощадбанку виповнилося 30 років.

Колись єдиний банк країни з обслуговування громадян досі зберігає вагомі позиції на українському банківському ринку: на початку 2022 року Ощадбанк лідирує за кількістю відділень і посідає друге місце за обсягами активів серед усіх банків України.

Ощадбанк створений на базі Сбєрбанку СРСР. Зараз це сучасний український банк, у якому обслуговуються близько 7 млн клієнтів. З 2012 року він пропонує мобільний банкінг. Застосунок установи другий за популярністю серед аналогічних додатків у країні, ним користуються 5,9 млн українців.

Після успішного ребрендингу у 2015-2016 роках банк відкрив 672 сучасні відділення нового формату, 25 інклюзивних відділень для людей з інвалідністю, преміум-центр та 67 преміум-зон.

Мережа відділень Ощадбанку нараховує близько 1 600 установ. У безпосередній близькості до лінії розмежування на сході України працюють пʼять мобільних підрозділів, у тому числі два – на базі броньованих автомобілів КрАЗ.

Ощадбанк – єдиний банк, що обслуговує клієнтів у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей.

До 30-ї річниці провідного українського банку компанія Gradus Research провела дослідження* щодо сприйняття Ощадбанку, головних поведінкових змін українців у питаннях фінансів та рівня їх добробуту.

Розповідаємо, як змінилися українці разом з Ощадбанком за останні 30 років і як державний банк сприймають зараз.

Зміни в українців від СРСР до сьогодення

За результатами дослідження, більшість опитаних українців – 64% – демонструють високий рівень патріотизму і заявляють про позитивне ставлення до України.

Респонденти вважають головними позитивними якостями України її людей, клімат та природу, кухню, природні ресурси, демократію, менталітет та цінності.

Більшість опитаних – 74%, – хто голосував за незалежність України з мріями про щасливе майбутнє, заявили, що ці мрії не здійснилися.

Попри такий результат респонденти оцінюють життя за незалежності як набагато краще, ніж за часів СРСР. Зокрема, українці почуваються більш вільними у своїх висловлюваннях, пересуванні та виборі.

Серед найбільших прорахунків України за час незалежності учасники дослідження назвали корупцію, хабарництво та розкрадання, відмову від ядерної зброї, війну на сході, погіршення стану економіки, втрату Криму та Донбасу, зближення з Росією, становлення олігархії, бідність та соціальну незахищеність, підвищення цін та комунальних тарифів.

До здобутків українці віднесли безвізовий режим з ЄС, створення самостійної православної церкви, закон про мову та українізацію, орієнтацію на західних партнерів та відокремлення від Росії, армію, спортивні досягнення, демократію, свободу слова та будівництво доріг.

Майже чверть респондентів відповіли, що в України гарне майбутнє, яке буде однозначно кращим, ніж зараз.

Фінансовий стан за 30 років

Поліпшення фінансового стану за роки незалежності помітили 24% респондентів, а близько третини заявили, що матеріальний добробут їхніх родин погіршився.

На думку переважної більшості учасників дослідження, незалежність України не сприяла підвищенню матеріального добробуту людей. Однак респонденти вважають, що середній клас становить навіть більше 30% населення країни.

Опитані низько оцінюють рівень фінансової грамотності співгромадян. Серед причин – низький рівень доходів, який не дозволяє отримати належну освіту.

Попри відповіді про погіршення матеріального стану абсолютна більшість респондентів заявила, що в сучасній Україні набагато краща ситуація з асортиментом побутової техніки, подорожами за кордон, свободою самовираження, придбанням автомобілів та нерухомості, а також асортиментом продуктів харчування, ніж це було в СРСР.

Комфортною заробітною платою опитані в середньому назвали 44 261 грн на місяць.

Однак у населених пунктах з більшою кількістю людей цей показник був помітно вищим. У містах з населенням понад 1 млн комфортною зарплатою назвали 55 610 грн, у містах з населенням 50-100 тис – 34 591 грн.

“Отримані дані свідчать, що українці відчувають поліпшення матеріального становища, але не зізнаються в цьому, коли йдеться про пряме порівняння добробуту в грошовому еквіваленті”, – пишуть автори дослідження.

Результати порівняння мрій українців зараз і 30 років тому свідчать, що в кінці 2021 року набагато більше громадян мріють про будинок, новий автомобіль, подорожі до інших країн, квартиру та земельну ділянку, ніж у 1991 році.

На противагу цьому українці значно менше мріють про нову електроніку, побутову техніку та модний одяг.

Довіра до банків та зміни Ощадбанку

У питанні довіри до фінансових інструментів та банків 26% респондентів висловили довіру до державних українських банків, тоді як українським та іноземним приватним банкам довіряють лише 10% та 12% відповідно.

Серед причин довіри до держбанків опитані виокремили їх надійність, власний позитивний досвід користування та стабільність. 85% респондентів заявили, що знають про державний банк Ощадбанк, 23% опитаних користуються ним та 10% найбільше довіряють йому.

Користувачі найчастіше називали Ощадбанк соціальним, рідним, патріотичним, надійним, зрозумілим і простим, порядним і чесним, що відповідає очікуваному іміджу банку-лідера.

Більше третини учасників дослідження заявили, що помітили позитивні зміни в Ощадбанку за останні п’ять років, відзначили нове оформлення відділень і створення мобільного додатка “Ощад 24/7”.

Задоволеність Ощадбанком висловили 66% респондентів. Вони погодилися з тезою про те, що державний банк може бути інноваційним та швидко розвиватися відповідно до запитів часу.

Респонденти порадили Ощадбанку впроваджувати більше інновацій та нових технологій, покращувати обслуговування та ставлення до клієнтів, створювати вигідніші умови кредитування та депозитів, розвивати інтернет-банкінг, знижувати тарифи та комісії, збільшувати кількість терміналів та банкоматів.

Найбільшими проблемами банку опитані назвали тарифи та черги.

Голова правління Ощадбанку Сергій Наумов прокоментував результати дослідження

“Ощадбанк змінюється разом з розвитком українського суспільства. Українці вже давно не сприймають банки лише як місце, де можна покласти гроші “на книжку” та оплатити комунальні послуги.

І Ощадбанк уже зовсім не той, яким був 30 років тому. Наш банк пропонує набір банківських послуг, який задовольняє будь-які потреби вибагливого клієнта.

Оновлені мобільний банкінг та сайт, чат-бот та новий голосовий помічник у колл-центрі, можливість купувати цінні папери на закордонних ринках – перелік інновацій Ощадбанку, реалізованих лише у 2021 році, можна продовжувати довго.

Ми спілкуємося з клієнтами там, де їм зручно: недавно в рамках впливової міжнародної премії Global Banking & Finance Awards 2021 Ощадбанк був визнаний найкращим банком України в соціальних мережах.

Результати дослідження показали, що Ощадбанк має досягнення, якими можна пишатися. Треба визнати, що й аспектів, які слід удосконалити, у нас чимало.

Однак головне – банк зберіг довіру клієнтів, стабільно працює та розвивається відповідно до вимог часу. 30 років успішної роботи в незалежній Україні дозволяють нашому колективу впевнено дивитися в майбутнє – усе тільки починається!”.

*У дослідженні взяли участь 800 респондентів віком 18-60 років, що проживають у містах з населенням понад 50 тис жителів. Опитування проведене 28 грудня 2021 року.