Високий вміст фосфору у ґрунті

0 Comments

Вплив виносу елементів живлення рослинами на формування системи удобрення

Однак у зв’язку з подорожчанням агровиробництва, у тому числі з підвищенням цін на мінеральні добрива , виникає потреба в тому, щоб раціоналізувати їх витрату. Тобто, щоб дати саме стільки, скільки потребують рослина і ґрунт. Не менше, але й не більше. Визначити це можна лише шляхом отримання інформації про:

Дослідити питання важливості проведення аналізу ґрунту перед внесенням мінеральних добрив та вапнуванням вирішили, зокрема, науковці Університету штату Айова, що в США. У результатах своїх досліджень вони обґрунтовують вплив: виносу калію і фосфору з ґрунту на коригування їх норм внесення, pH ґрунту на потребу у вапнуванні та вплив посухи на рециркуляцію поживних речовин в ґрунті. SuperAgronom.com відзначив ці дослідження цікавими та вирішив перекласти текст, щоб поділитися інформацією з вами.

Проблема деградації ґрунтів. Сучасний стан, ризики та способи подолання

У сезоні 2021 р. опади у штаті Айова були нерівномірними: від посухи до навпаки, — надмірного зволоження, що безперечно впливало на формування врожайності. На різні показники врожайності в межах одного поля також мала вплив неоднорідність ландшафту і, відповідно, різна здатність до утримання вологи в ґрунті.

Зменшення потенційного прибутку через низьку врожайність у деяких районах у поєднанні з високими цінами на добрива створюють серйозну невизначеність серед сільгоспвиробників щодо внесення фосфорних і калійних добрив та вапнування у сезоні 2022.

Критерії визначення норми внесення Р і К

Аналіз ґрунту для визначення вмісту фосфору і калію на час збирання врожаю застосовувався для розрахунку норм їх внесення. Для розробки тлумачень аналізу ґрунту та запропонованих норм удобрення були використані результати сотень польових випробувань.

Кукурудза чи соя: чи збільшать площі під соєю через ціни на добрива?

На сьогодні в Айові керуються посібником загальних рекомендацій щодо внесення поживних речовин і вапнування під сільськогосподарські культури , який востаннє оновлювався восени 2013 р. Але результати численних випробувань з тих пір показали, що питання тлумачення аналізу ґрунту та рекомендації щодо застосування добрив все ще актуальні.

При тому, що аналіз ґрунту не є ідеальним діагностичним інструментом, збільшення врожайності від внесення фосфорних і калійних добрив значне.

У ході аналізу було визначено 5 категорій за вмістом фосфору і калію в ґрунті:

  • дуже низький — вміст речовини до 8 мг/кг (P) та до 50 (K);
  • низький — близько 9-16 мг/кг (P) та до 51-80 (K);
  • оптимальний — близько 17-21 мг/кг (P) та до 81-120 (K);
  • високий — до 22-31 мг/кг (P) та до 121-160 (K);
  • дуже високий — від 32 мг/кг (P) та від 161 (K).

Значення аналізу ґрунту для категорій базуються на результатах збирання врожаю з використанням рекомендованих у посібнику методів аналізів та відбору проб. На їх основі якраз-таки були запропоновані норми внесення елементів живлення для більшості культур.

Рекомендовані норми фосфору і калію для категорій «дуже низький» і «низький» засновані на даних врожайності та гарантують отримання максимального економічного прибутку / максимальної врожайності за більшості умов. Внесення цих норм також призведе до підвищення показників вмісту цих елементів в ґрунті у післязбиральному аналізі, попри те, що розмах значень буде варіювати залежно від багатьох факторів, включаючи фактичне винесення поживних речовин з ґрунту.

Норми внесення добрив для категорії «оптимальний» базуються на кількості винесеного фосфору і калію рослинами (вміст обстежується у скошених частинах рослин), які були відібрані за переважаючими показниками врожайності. Ці норми гарантують підвищення урожайності і водночас будуть підтримувати значення аналізів ґрунту.

Для розрахунку виносу фосфору і калію використовувалися дещо вищі за середні показники концентрації поживних речовин у зібраних рослинах, що підтверджує доцільність використання превалюючого показника врожайності.

Показники категорії аналізу ґрунту «оптимальний» базуються на показниках врожайності за замовчуванням, оскільки лабораторії / консультанти з вирощування культур часто не мають інформацію про урожайність. Зауважте, що за дуже високих рівнів виносу показник може бути подібним або вищим за ті, що запропоновані для категорії «низький» . Це пояснюється відмінністю концепцій, які використовуються для рекомендації норм внесення для категорій «низький» та «оптимальний» .

Для категорій «високий» і «дуже високий» не рекомендується вносити добрива, окрім стартових і то за умов аномально холодної та вологої весни та густого покриву рослинними рештками.

Нижче поданий графік ілюструє чистий прибуток від внесення добрив, отриманий в результаті численних польових випробувань на кукурудзі та сої за:

  • різних норм фосфору чи калію у ґрунті;
  • трьох сценаріїв цін на зерно;
  • однієї ціни на добриво P або K.

З рисунку видно, що застосування добрив для категорії ґрунту з вмістом елементів на рівні «дуже низький» доводить високу економічну вигоду від їх внесення за всіх цінових сценаріїв. У випробуваннях ґрунту категорії «низький» вигода нижча, але вона є і перевищує межу беззбитковості . В такому випадку на ґрунтах категорії «низький» виробникам не рекомендується знижувати рекомендовані норми внесення фосфору чи калію, оскільки вигода від внесення добрив велика. За несприятливих цін на врожай або добрива виробники можуть скоротити кількість внесень до одного разу.

Оптимізація азотного живлення, органічні добрива, деструктори: досвід агрохолдингів

У випробуваннях ґрунту «оптимальної» категорії переваг від застосування норми елементів живлення, відповідної до кількості їх виносу з ґрунту, набагато менше, ніж у випадку застосування для ґрунтів категорії «низький» , але в більшості випадків витрати все ще знаходяться вище рівня беззбитковості для сценаріїв з найвищою ціною врожаю. У разі наявності додаткових економічних факторів у виробництві як оренда землі або несприятливі ціни на врожай / добрива, виробники, які звикли вносити добрива щороку, матимуть змогу збільшити прибуток з невеликим ризиком недобору врожаю — вносячи нижчі дози фосфору і калію, ніж рекомендовані згідно норм їх виносу. Тобто, застосовуючи тільки стартові добрива або пропускаючи внесення один рік. Агровиробникам, які зазвичай вносять визначену норму протягом двох років, рекомендовано внести лише ту кількість, яка була винесена рослинами.

Під час оцінювання норм виносу поживних речовин виробники не повинні надмірно реагувати на зниження або підвищення річної врожайності через посуху або навпаки, — надлишок опадів.

Пропозиція щодо використання «переважаючого рівня врожайності на полі або частинах полів» під час аналізу — врахування показників урожайності, отриманих протягом останніх 2-4 років, а не майбутнього чи цього року. Це пояснюється сильним взаємозв’язком між кількістю винесених елементів живлення з ґрунту та рівнями фосфору чи калію у ґрунті лише протягом кількох років, що проілюстровано на схемі.

Дані, які вказують на взаємозв’язки між виносом фосфору і калію з показниками врожайності та результатами, отриманими в ході аналізу ґрунту, були опубліковані у статті «Урожай зерна кукурудзи та сої, винос фосфору і калію та аналіз реакції ґрунту на довгострокові стратегії удобрення» . У ній зазначається, що значення кількості винесеного фосфору і калію тісно пов’язане з результатами, отриманими під час аналізу ґрунту, але в довгостроковій перспективі ( прим. редактора — результати, отримані протягом багаторічного аналізу ґрунту) , і що показник винесення може використовуватися як критерій для прийняття рішення про підживлення у разі, якщо рівень вмісту речовини при аналізі ґрунту є оптимальними. Так, наприклад, у середньому по ділянках, фактичне винесення рослинами 16,8 кг P2O5 з акру на рік відобразилося на зниженні вмісту речовини у післязбиральному аналізі ґрунту на 0,78 мг/кг/рік.

В той же час відмічено, що кукурудза виносить з ґрунту менше фосфору, ніж соя за виключенням окремих років. Щодо калію, то навпаки, соя споживала його набагато більше, ніж кукурудза, що вказує на слабкий зв’язок між винесенням P / K та результатами, отриманими у ході післязбирального аналізу ґрунту у короткостроковому періоді ( прим. редактора — проведення аналізу з року в рік або не більше, ніж протягом 2-3 років ). Ділянки, на яких під час аналізізу був відмічений «високий» або «дуже високий» рівень вмісту калію і фосфору, показали дуже низькі реакції урожайності.

Критерії прийняття рішення про вапнування та норму внесення вапна

Показник рН ґрунту слід використовувати, щоб вирішити, наскільки кислим є ґрунт та чи потрібне вапнування . У той час, як pH буферного розчину показує кількість ефективного еквіваленту карбонату кальцію для внесення з сільськогосподарським вапном або іншими матеріалами для підвищення pH на визначеній глибині до бажаного рівня. Оптимальні показники рН для штату Айова становлять 6,9 для люцерни або сумішей люцерни і трав та 6,0 для інших кормів . Однак для кукурудзи і сої нещодавні дослідження підтвердили оптимальний pH на рівні 6,5 (для ґрунтів із низьким pH підґрунтя (переважно у східній та південній Айові), та pH 6,0 для ґрунтів із високим (вапняним) pH підґрунтя. Результати представлені у статті «Оновлення досліджень вапнування та стратегії застосування з низькими цінами на культуру» , у якій йдеться, що порівняно до початкового рН ґрунту, ефект від вапнування був найвищим на другий рік після застосування, а потім спостерігалося його зменшення на більшості обстежених полів. Лише в кількох областях підвищення pH спостерігалося через один-три роки після внесення. Загалом же, pН вапнованого ґрунту знижувався на третій-четвертий роки.

Система живлення кукурудзи на кислих ґрунтах — як підвищити ефективність?

Результати на кукурудзі показали тенденцію до зниження урожайності у діапазоні від найнижчого до найвищого рівня pH. Несуттєве збільшення врожайності спостерігалося при значеннях рН 6,5-6,9, значне зниження — при рН ≥7,0. Суттєве збільшення врожайності сої було відмічено при рН

Тлумачення аналізу ґрунту на вміст P, K та pH після відбору проб під час посухи

Попри все викладене вище, результати щодо вмісту фосфору і калію, а також pH ґрунту, можуть вводити в оману у разі відбору проб під час посухи.

Більшість районів штату Айова, навіть попри посушливі періоди, мали достатню кількість опадів, однак подекуди в полі можуть зустрічатися невеликі сухі осередки. А тому потрібно бути уважними під час тлумачення осінніх результатів аналізу ґрунту. Адже посушливі умови найбільше впливають на аналіз вмісту калію, демонструючи нижчі за очікувані значення при використанні методів відбору сухих чи вологих проб. Значення показника вмісту фосфору у ґрунтовому аналізі також можуть бути нижчими, але вплив посухи на них менший порівняно до калію.

Причини отримання нижчих за норму показників вмісту фосфору і калію полягають у тому, що рослини поглинають доступні елементи з ґрунту до фази їх фізіологічної стиглості. А посуха різко уповільнює нормальні реакції ґрунту, які поповнюють баланс елементів, у той час, як незначна кількість опадів або їх відсутність затримує нормальну рециркуляцію поживних речовин у ґрунті (вилуговування) зі стиглих рослин та післязбиральних решток. Ці процеси впливають на калій набагато більше, ніж на фосфор.

Наслідки посухи відрізняються для рН ґрунту та рН буферного розчину. Під час тривалої посухи ґрунт має тенденцію бути більш кислим, ніж зазвичай (нижчі значення pH), що вказує на необхідність вапнування, коли насправді воно може ще не знадобитися. РН може бути на 0,2-0,5 одиниць нижчим, але це важко передбачити. Основною причиною зниження рН під час посухи є підвищена кількість розчинних солей у ґрунтовому розчині, які зазвичай поглинаються рослинами або вимиваються з профілю ґрунту під час опадів. Дуже важливо зазначити, що на вимірювання pH буферного розчину посуха не впливає, оскільки значення вимірюється за допомогою сильно сольового буферного розчину. Головне — не приймати поспішного рішення щодо внесення вапна на основі рН ґрунту із проб, взятих під час посухи.

Тому, щоб отримати точніші результати з осіннього аналізу ґрунту в сухих умовах, рекомендовано відкласти відбір проб на приблизний термін тиждень-десять діб після того, як випаде принаймні 5-8 см опадів, або почекати до початку наступної весни. Однак майте на увазі, неможливо точно передбачити, ка кількість дощу усуне наслідки, про які йшлося вище.

Автор: Антоніо Малларіно , професор агрономії і досліджень управління поживними речовинами Університету штату Айова (США)

Переклад: Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Моделі родючості ґрунту: оптимальне поєднання поглинутих обмінних катіонів у складі ҐВК

Це третя, завершальна частина статті Сергія Хаблака, доктора біологічних наук, в якій він викладає результати своїх багаторічних спостережень щодо впливу наявних хімічних елементів на характеристики ґрунту та доступність поживних речовин для рослин.

Чи є оптимальний рівень рН ґрунту гарантією правильного балансу увібраних катіонів?

Найсприятливіші умови для росту і розвитку більшості культурних рослин і засвоєння ними елементів складаються за рН ґрунтового середовища та колоїдів ґрунту дуже слабокислого і нейтрального (рН сол. 5,6-7, рН вод. 6,1-7). Бактерії надають перевагу нейтральній і лужній реакції, а гриби — кислій. При рН сол. нижче 5,6 та рН вод. нижче 6,1 у ґрунті більше розростаються гриби, при високій рН сол. і вод. більше 7,1 починають з’являються бактерії. За рН сол. 5,6-7 і рН вод. 6,1-7 створюється ґрунтове середовище, в якому бактерії і гриби функціонують разом добре.

Коли у ґрунті рівень обмінної кислотності дорівнює 7 або вище, то вміст водню у складі ҐВК буде нульовим. При спусканні нижче від рівня рН обмінної 7, вміст увібраних катіонів Н+ в ґрунті буде збільшуватися й обмінний водень почне зростати. Якщо рН обмінної буде в межах 7-6,9, то водень зросте до 1,5%. При рН 6,8 обмінний водень у складі вбирного комплексу збільшиться до 3%. На кожне зменшення рН на 0,1 нижче від рН 7 обмінний водень зростатиме на 1,5% до досягнення рівня рН 6. При 10,5% насиченості ґрунту катіонами Н+ рівень обмінної кислотності становитиме 6,3, а при 15% насиченості ґрунту увібраними катіонами водню рН ґрунтового середовища дорівнюватиме 6.

Показник рН ґрунту не має слугувати індикатором щодо потреби внесення кальцієвих добрив і бути, як вважають більшість агрономів, однією з головних характеристик родючості ґрунту та його важливих властивостей, яка суттєво впливає на продуктивність. Оптимальний рівень рН ґрунтового середовища не гарантує правильного балансу увібраних катіонів у складі ҐВК.

Як залежить pH від балансу Ca, Mg, Na, R, H, Al

Ґрунт із високим вмістом магнію і низьким вмістом кальцію може показати нормальний рН 6,5 та містити абсолютно недостатню кількість кальцію. Надлишок будь-якого з основних катіонів (кальцію, магнію, калію і натрію) може призвести до підвищення рН, а брак будь-якого з них — до зниження рівня ґрунтового розчину. Магній більше впливає на рН ґрунту, ніж кальцій. Як тільки магнію в ґрунті стає забагато, рівень рН різко зростає. Магній, якщо порівнювати його дію з однаковою кількістю кальцію, може підвищити рН в 1,67 разів більше, ніж кальцій. Калій може вплинути на рН навіть більше, ніж кальцій і магній. Надзвичайно високий вміст натрію веде до надзвичайно високого рівня рН ґрунтового середовища.

Вплив мінеральних добрив на властивості ґрунту та ҐВК

На рівень рН ґрунту впливають усі чотири основні обмінні катіони: кальцій, магній, калій і натрій. Потрібна рівновага обмінних катіонів вбирного комплексу ґрунту, інакше рівень рН не матиме значення. Рівень ґрунтового середовища регулюється самостійно, коли кальцій, магній, калій і натрій перебувають у стані належної рівноваги. Рівновага рН в межах 6,2 або 6,3 для культур, в основі якої покладений баланс цих чотирьох елементів, сприятиме росту та належної врожайності відповідно до виду рослин та характеру ґрунту.

Ґрунти, в яких до складу увібраних основ входять катіони водню й алюмінію, вважаються ненасиченими основами (кислими). До ненасичених ґрунтів належать підзолисті та частково сірі опідзолені ґрунти Полісся і опідзолені чорноземи лісостепової зони. У підзолистих ґрунтах вміст увібраних катіонів водню коливається у великих межах і часто досягає 40-70%. ґрунти з увібраними іонами водню і, алюмінію найбільш кислі, безструктурні, мають несприятливі фізичні властивості і легко запливають.

Підвищена кислотність ґрунту: в чому мінуси

Підвищена кислотність погіршує фізичні й фізико-хімічні властивості ґрунту, пригнічує діяльність ґрунтових мікроорганізмів (особливо нітрифікаторів, азотфіксаторів), знижує родючість ґрунту та засвоєння рослинами елементів живлення, погіршує ефективність використання добрив на 20-40%, зменшує урожайність культур на 20-30%, а то й на 50-60%. В рослинах вплив кислотності ґрунту проявляється в порушенні ферментативних процесів, вуглеводного та білкового обміну, синтезу хлорофілу, зміні в кислий бік реакції клітинного соку. Підвищена кислотність ґрунту зменшує ріст коренів, негативно вливає на фізико-хімічні властивості плазми клітин коренів, на їх проникність для поживних речовин.

Ґрунти з підвищеною кислотністю та низькою здатністю протидіяти явищам підкислення (низька буферність ґрунту) найбільш поширені на Поліссі, в західних регіонах Лісостепу та Карпатській буроземно-лісовій області. Найбільш розповсюдженими ґрунтами в Поліссі є дерново-підзолисті. Основну частину становлять піщані та глинисто-піщані ґрунти. Дерново-підзолистим ґрунтам властива низька родючість, зумовлена невеликим вмістом гумусу (0,7-2%), середнім вмістом рухомогоо фосфору, низьким вмістом рухомого калію, незначним вмістом мікроелементів. Для всіх дерново-підзолистих ґрунтів характерна висока кислотність і незадовільні фізико-хімічні властивості. Величина рН сольової витяжки дерново-підзолистих ґрунтів коливається в межах 4.4-6,0. Розчинні форми макро- і мікроелементів вимиваються водою. У ҐВК ґрунтів високий вміст водню та алюмінію, низький вміст кальцію і магнію.

Аналіз ґрунту: серйозні відповіді на скептичні запитання

Регіони поширення кислих ґрунтів достатньо забезпечені вологою (ГТК більше 1) з переважанням промивного, застійно-промивного типу ґрунтоутворення. У південних регіонах, навпаки, переважає дефіцит вологи та непромивний тип ґрунтових процесів. ґрунти Лісостепу займають проміжне положення — їм притаманний як промивний, так і непромивний типи ґрунтоутворення. Вони займають майже 35% загальної площі сільськогосподарських угідь і мають різну здатність протидіяти явищам підкислення або підлуження.

Оптимальні показники насиченості ґрунту основами

Показник увібраних катіонів калію в складі ҐВК має бути від 2 до 5%, а натрію — 0,5-3%. Відповідно інші основи повинні становити від 2 до 4%. Вони потрібні в ґрунті в дуже малих кількостях. Коли у ґрунті натрію більше, ніж калію, він буде викликати розширення клітинних стінок. При сумарному відсотку К і Na понад 10% рослина не зможе поглинати достатньо марганцю. Марганець дуже важливий для формування зерна.

Найбільше калію міститься в глинистих чорноземних ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового середовища. У засолених його вміст значно вищий, тому досить часто немає потреби у застосуванні на них калійних добрив. У ґрунтах легкого гранулометричного складу (піщаних і супіщаних) з високою кислотністю вміст калію значно менший. Найбідніші на калій торф’яні ґрунти, де вміст цього елемента від 0,03 до 0,15%. Вміст у ґрунті рухомого калію, який є основною формою для живлення рослин, становить лише 0,5-2% валового.

У природі досить поширені, особливо в зоні сухих степів, ґрунти, які у вбирному комплексі містять від 10 до 40, а інколи навіть і до 50% катіонів натрію. Ґрунти, які містять натрій у вбирному комплексі, мають лужку реакцію, безструктурні; в них, як і в підзолах, колоїди вимиті з верхніх горизонтів у нижчі і добре виражені елювіальний та ілювіальний горизонти. Фізичні властивості їх також несприятливі для рослин. Лужна реакція ґрунту через високий вміст в ҐВК катіонів натрію несприятлива для вирощування більшості культур, знижує доступність для рослин фосфору, заліза, мангану й бору. Основною причиною загибелі рослин на засолених ґрунтах є високий осмотичний тиск ґрунтового розчину, який перевищує тиск їх клітинного соку, внаслідок чого зменшується надходження води в окремі тканини, збільшується транспірація, погіршується асиміляція, дихання та утворення цукрів, що призводить до висихання й загибелі рослин.

Потреба у меліорації солончакових ґрунтів зростає (від слабкої до середньої і сильної) зі збільшенням частки натрію в ҐВК з 5 до 20%. Тому гіпсування більше потребують солончакові ґрунти (містять 10-20% іонів Na) і солонці (містять більше як 20% іонів Na у ҐВК). Солонцеві і повторно осолонцьовані ґрунти трапляються майже в усіх регіонах Лівобережної України, але найбільші їх площі в Південному Степу. Отже, склад катіонів вбирного комплексу зумовлює важливі агрономічні властивості ґрунту (структура, фізико-хімічні властивості, механічний склад, вміст речовин тощо).

Інтерактивна карта ґрунтового покриву України

Знову про баланс. Тепер катіонів

Вищенаведені параметри оптимальних відсотків насиченості ґрунту основами в агрохімічному аналізі ґрунту дають інформацію про відсутність або наявність проблем у складі увібраних катіонів ҐВК, які викликають небажані зміни в реакції ґрунтового розчину, рухливості поживних речовин і їх доступності рослинам, фізичних й фізико-хімічних властивостях ґрунту, ефективності використання добрив. Ґрунт із дефіцитом певного катіона у складі вбирного комплексу обов’язково матиме забагато другого увібраного катіону. Потрібно розуміти, що, наприклад, насичуючи ґрунт калієм до 7,5% і маючи у складі ҐВК 10% магнію і 70% кальцію, якийсь катіон повинен витіснитись із вбирного комплексу і звільнити місце для нього. Це може бути водень, якщо рівень рН нижче 7. Зі складу насиченості ґрунту основами катіони К+, Na+, H+ мають лише один позитивний заряд «+», а катіони Са2+, Mg2+ несуть подвійний позитивний заряд «++». Са2+, Mg2+ — сильні катіони, які здатні виштовхувати катіони з одним позитивним зарядом “+”. По силі витіснення із ҐВК катіони від сильного до слабшого можна розташувати у такому порядку: Са2+, Mg2+, К+, Na+, H+.

Рівень кислотності ґрунту: вплив вмісту певних поживних елементів

За рівня рН вище 6,5 у складі ҐВК залишаються дуже мало колоїдів з негативним зарядом. При цьому катіони калію не зможуть виштовхнути достатню кількість водню і прикріпитися до ґрунтових колоїдів. Рідко можна спостерігати підвищення вмісту калію в ґрунті при рН вище 6,5. При рН ґрунтового середовища 6,5 рівень насиченості ґрунту катіонами H+ буде складати 7,5%. При рівні рН вище 6,5 за низької кількості калію потрібно розглядати програму підтримки вмісту К2О в ґрунті невеликими дозами добрив через його можливість вимивання із вбирного комплексу. Не потрібно працювати на підвищення рівня калію у складі ҐВК та вносити великі дози калійних добрив за його низького вмісту у ґрунті до тих пір, поки не відбудеться зниження рН нижче 6,5. За рівня рН нижче 6,5 калій утримується в ґрунтовому колоїді. Це частково пояснює, чому калій не затримується в глинистому ґрунті, коли рівень рН вище 6,5.

Не можна вносити калійні добрива у великих дозах про запас в депозит на декілька років наперед також на піщаних і супіщаних кислих ґрунтах, з яких калій вимивається, а потрібно їх вносити невеликими нормами. На легких піщаних ґрунтах через вимивання катіонів Са2+, Mg2+, К+ в ҐВК збільшується вміст водню, який підвищує кислотність. На піщаних ґрунтах, що потребують вапнування, за внесення калійних добрив посилюється нейтралізація ґрунтової кислотності, оскільки калій витісняє в розчин іони H+, Al3+ і Mn2+, що призводить до зменшення рН ґрунту. Ще більшого значення калійні добрива набувають після вапнування кислих ґрунтів. Значно легше за допомогою мінеральних добрив насичувати калієм хороший піщаний ґрунт, ніж важкий ґрунт. У середніх або важких за гранулометричним складом ґрунтах за умови застосування мінеральних добрив при низькому вмісті калію можна його вносити тоді, коли в ґрунті достатньо простору для утримування цього елемента глинистими колоїдами при рН нижче 6,5.

Моделі родючості ґрунту

Кожен тип ґрунту характеризується своїм гранулометричним складом, специфічним профільним розподілом фракцій і певним складом насиченості ґрунту основами. На основі багаторічних досліджень були запропоновані ефективні моделі родючості ґрунту з оптимальним поєднанням поглинутих обмінних катіонів у складі ҐВК. Для більшості типів ґрунтів правильні середні відсотки насиченості ґрунту увібраних катіонів повинні бути такими:

  • кальцію — 60-70%,
  • магнію — 10-20%,
  • калію — 2-5%,
  • натрію — 0,5-3%,
  • водню — 10-15%,
  • інших основ — 2-4%.

На легких піщаних ґрунтах оптимальні відсотки насиченості ґрунту основами мають бути такими:

  • кальцію — 60%,
  • магнію — 20%,
  • калію — від 2 до 5%,
  • водню — 10-15%,
  • натрію — 0,5-3%,
  • інших основ — 2-4%.

Відповідно на важких глинистих ґрунтах показники оптимальних відсотків насиченості ґрунту основами мають бути такими:

  • кальцію — 70%,
  • магнію — 10%,
  • калію — від 2 до 5%,
  • водню — 10-15%,
  • натрію — 0,5-3%,
  • інших основ — 2-4%.

За деякими даними ідеальні показники складу катіонів вбирного комплексу ґрунту мають бути в таких відсоткових інтервалах:

  • кальцій — 65-80%,
  • магній — 10-15%,
  • калій — 1-5%,
  • натрій — 0-1%,
  • інші основи — до 5%.

Є інші пропозиції типових діапазонів насичення ґрунту основами:

  • кальцій — 60-75%,
  • магній — 10-20%,
  • калій — 2-7%,
  • натрій — 0-10%,
  • водень — 0-10%.

На основі моделей ґрунту з оптимальним поєднанням поглинутих обмінних катіонів у складі ҐВК можна охарактеризувати різні типи ґрунтів, ґрунтоутворювальний процес, фізичні й фізично-хімічні властивості і їх родючість.

Гроші на вітер. Чому точне землеробство без аналізу ґрунту безглузде

Ґрунти за підвищенням родючості можна розташувати у такій послідовності: дерново-підзолисті, сірі й темно-сірі лісові ґрунти, чорноземи типові, чорноземи звичайні та південні, каштанові ґрунти.

У степових районах вологозабезпечення є основним лімітуючим чинником для формування урожаю, а в Поліссі — кислотність та низька родючість ґрунтів. Чорноземні ґрунти Лісостепу і Степу та каштанові ґрунти містять значну кількість доступного для рослин калію, але мають невеликий вміст доступного фосфору та близько до нейтральної рН ґрунту і кращі водно-фізичні та біологічні властивості. Дерново-підзолисті, сірі й темно-сірі лісові ґрунти Полісся характеризуються високою кислотністю і незадовільними фізико-хімічними властивостями, низьким умістом рухомих сполук калію та мають середню кількість доступного фосфору. Калій в кислих ґрунтах легкого гранулометричного складу значній кількості мігрує по профілю. У дерново-підзолистих ґрунтах рухомий фосфор більш доступний до рослин, ніж в чорноземних ґрунтах. В нейтральних і карбонатних ґрунтах (чорноземи) утворюються менш розчинні фосфати кальцію і магнію, а в кислих дерново-підзолисті ґрунтах формуються більш розчинні фосфати алюмінію та заліза.

Найбідніші на мікроелементи зональні ґрунти Полісся, а максимальний уміст валових і рухомих форм характерний для ґрунтів Степової зони. Вміст заліза, цинку, міді і кобальту знижується від ґрунтів легкого гранулометричного складу з підвищеним рівнем кислотності до ґрунтів важкосуглинкових і глинистих із нейтральною реакцією ґрунтового розчину, тоді як вміст мангану, бору і молібдену навпаки збільшується від ґрунтів малобуферних до ґрунтів високобуферних від Полісся до Лісостепу і Степу. Зменшення вмісту заліза, цинку, міді і кобальту на карбонатних ґрунтах Степу і Лісостепу пов’язано з фіксацією їх кальцієм. Дефіцит міді спостерігається на торф’яниках, молібдену — на кислих дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, бору і молібдену — на червоноземах, мангану, заліза і цинку — на карбонатних ґрунтах.

Фосфорні добрива найефективніше застосовувати в умовах недостатнього зволоження на чорноземах звичайних і південних та на каштанових ґрунтах. Калійні добрива найліпше діють на торф’яних, потім на дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах. На легких за гранулометричним складом ґрунтах зазвичай ефективніші азотні, калійні та мікродобрива, на важких — фосфорні добрива.

Сергій Хаблак, доктор біологічних наук

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас