Знайомимося з корисними комахами та їх личинками

Під час відпочинку і роботи у саду ми постійно оточені комахами. Медоносні бджілки, небезпечні оси, всюдисущі мурахи, сотні різноманітних мошок і жучків зазвичай викликають негативні емоції. Та далеко не всі навіть найвідразливіші комахи здатні нашкодити нам і рослинам. У природі все збалансоване. І кількість шкідників не перевищує число видів, що полюють на них і таким чином допомагають з ними боротися. Просто діяльність корисних комах, на відміну від шкідливих, важко помітити. Пора виправляти цю помилку і знайомитись з корисними комахами ближче!

Корисні комахи і їх личинки в саду — ентомофаги

Ентомофаги — термін, що вже став звичним для багатьох фермерів, власників оранжерей і великих колекцій кімнатних рослин. Та чомусь все ще залишається незвичним для звичайних садівників. Корисних комах (а точніше, їх яйця, личинки чи лялечки) вже можна купити у великих гіпермаркетах і замовити в інтернеті, як і спеціальні бокси і корм для них. Та ще більше помічників — навколо нас в природі.

Корисні комахи, або санітари, як іще називають ентомофагів, допомагають боротися зі шкідниками і виконують дуже важливу для екосистеми саду роботу. Вони харчуються певними видами комах з числа шкідників, зменшуючи їх популяцію і контролюючи розповсюдження, замінюють інсектициди.

Літаючі, повзаючі, стрибаючі корисні комахи потрібно «знати в лице». І берегти як своїх найнадійніших союзників у боротьбі зі шкідниками.

1. Сонечко, чи божа корівка семикрапкова

Декілька видів сонечок з численними крапочками належать до шкідників, але найпоширеніші сонечка, в тому числі семикрапкове (Coccinella septempunctata) — корисні санітари. Маленька чорненька голова, дві білі плями на передньогрудях, червоні чи жовті надкрильця з сімома великими чорними крапочками, дрібні ніжки та вусики роблять це сонечко найулюбленішою комахою дітей.

Милі сонечка володіють справді хижацькимм інстинктами. Личинки сіруваті чи чорні, вкриті білими і жовтими плямками, дуже активні і їдять без упину.

Тривалість життя: личинки розвиваються за 5-8 днів, досягають зрілості за 12-15 днів, лялькування триває до 7 тижнів.

Сонечки активні з весни до осені. За сезон розвивається два, а на півдні України — три покоління сонечок.

Шкідники, з якими допомагає боротися сонечко: попелиці (близько 60 видів), хрестоквіткові блішки, кліщі, червці, щитівки, павутинні кліщі, подушечниці.

Яйця самиці відкладають поблизу колоній попелиць. Личинки поїдають дорослих комах і личинки попелиць сотнями, не обходять увагою навіть кладки яєць, зїдаючи до 7 тисяч на добу. Але й доросле сонечко здатне за добу знищити близько 200 шкідників.

Привабити сонечок в сад можна, активно використовуючи кору та сухе листя в мульчуванні і розкладаючи купками, а також насаджуючи:

• чагарники і злаки;
• багаторічники (деревій, васильки та іберіс);
• лікарські та пряні трави (кмин, фенхель, коляндра, кріп та його родичі);
• однорічники (космея, нагідки, пижмо, пеларгонія, чорнобривці);
• сидерати.

До уражених попелицею ділянок сонечок можна приманювати, поливаючи рослини цукровим сиропом (150 г на 1 л теплої води).

Личинки сонечок (Coccinella septempunctata)

2. Золотоочка перлова

Золотоочка перлова (Chrysopa perla) — красива комашка з видовженим зеленим тільцем, кругленькою головою з золотистими очима та двома дуже тонкими і довгими коричневими вусиками. Найлегше впізнається за прозорими крильцями з перламутровим відблиском, які складаються «будиночком». Розмах крилець – до 3 см. Яйця цього прозорокрилого помічника садівників кріпляться до листя або кори тонкими павутинками-нитками. Личинки товсті, білуваті, з вираженою головою, довгими щелепами і грудними ногами.

Тривалість життя: личинки вилуплюються за 3-10 днів, до утворення лялечок проходить до 18 днів, лялькування триває до 2 тижнів.

Золотоочки активні з квітня до жовтня, лише у сутінках, цикл розвитку залежить від кількості попелиці. Зазвичай розвивається два покоління за сезон.

Шкідники, з якими допомагає боротися золоточка: попелиця, білокрилки, а також червці, подушечниці, гусінь дрібних розмірів.

Ненажерливі личинки на прізвисько «попеличні леви» з дуже потужним жувальним апаратом з’їдають до 200 шкідників на добу (і до 4 тисяч загалом). Але і дорослі золотоочки теж ласують попелицею.

Привабити в сад золотоочку можна, висаджуючи папороть, хризантеми, ромашку, календулу, кріп з фенхелем, гречку, петрушку, пастернак. Вони охоче населяють кущі глоду та шипшини. Взимку ця комаха любить селитися у тріщинах кори, під залишками рослин, іноді – у приміщеннях. Можна заздалегідь розставити в садку дерев’яні «будиночки» з соломою, опалим листям, корою.

Золотоочка перлова (Chrysopa perla) личинка

3. Турун, або жужелиця садова

Турун, або жужелиця садова (Carabus hortensis) має чималенькі розміри (до 3 см) і вишукану форму розділеного на маленьку грудку та велике еліптичне черевце тулуба. Пласка голова у поєднанні з великими, потужними шістьма ніжками та вигнутими вусиками, як і чорно-металеве забарвлення роблять жужелиці чи не найпомітнішими жуками. А ось їх личинки — непривабливі, волохаті, з помаранчевою головою.

Тривалість життя: дорослі жуки живуть до 4-5 років; з яєць в квітні за 2 тижні вилуплюються личинки, лялькуючись в серпні, впродовж місяця.

У жужелиці розвивається одне покоління за сезон. Яйця вони відкладають у верхньому прошарку грунту, личинки і жуки шукають прихисток у вологих місцях під мульчею, камінцями, опадом, корою і гілочками. Жуки активні вночі.

Шкідники, з якими допомагає боротися жужелиця: слимаки, равлики, будь-яка гусінь та лялечки метеликів.

Личинки і дорослі жуки здатні за декілька місяців знищити близько тисячі шкідників кожен, причому інколи в декілька разів більших за них самих. Вони паралізують та перетравлюють жертву ферментами зсередини, а потім – висмоктують.

Привабити в садок жужелицю можна, споруджуючи для неї «готелі», прихистки. Жужелиці обожнюють кору, гірки камінців, листя, тирсу.

Турун, або жужелиця садова (Carabus hortensis) – стадії розвитку

4. Верблюдки, чи веслокрилі

Верблюдки, чи веслокрилі (Rhaphidioptera) — корисні комахи, у яких все видовжене та скривлене: довгий тулуб з вигнутою тонкою спинкою, тонка голова, схожа на шию і голову верблюда, ниткоподібні вусики. Дві пари сітчастих крил дивують весловидною формою. У самиць є довгий яйцеклад. Личинки дуже рухливі, завдяки присоскам бігають в будь-яких напрямках.

Тривалість життя: яйця — 2 тижні, личинки — 2 роки, лялечка формується навесні і через 2 тижні відрощує ніжки і бігає, доки на початку літа не вилітають дорослі комахи, здатні прожити до 10 тижнів.

Верблюдки мешкають на деревах — як листопадних, так і хвойних. Вони рухаються дуже повільно, а личинки, навпаки, дуже швидко — в тріщинах і під корою, мохом, лишайником.

Шкідники, з якими допомагає боротися верблюдка: личинки короїдів, шовкопрядів та інші шкідники дерев – гусінь, попелиця, червці.

Відкладаючи під корою дерев яйця, верблюдка забезпечує рослину надійним захистом на 2 роки. Дуже рухливі й ненажерливі, личинки залишаються невидимими, рухаються і вперед, і назад, що дозволяє їм дуже ефективно полювати на інших комах.

Привабити в сад верблюдку можна лише великими насадженнями декоративних дерев. І відмовою від хімзасобів, тотальної очистки кори від моху і забруднень або побілки.

Личинка верблюдки (Rhaphidioptera)

5. Жук-пожежник, або м’якотілка

Жук-пожежник, або м’якотілка (Cantharidae) — корисна комаха, яка виглядає як яскравий жук з чорно-червоним забарвленням. Видовжене пласке тільце довжиною до 2 см з особливим черевцем з сімома кільцями доповнене втягнутою головою, трьома парами потужних чорних лапок з кігтиками та тонкими вусиками. Забарвлення мінливе, але найчастіше у пожежників яскраве черевце. Личинки схожі на маленьких крокодильчиків: це волохата, темна гусінь з завуженою головою.

Тривалість життя: личинки з яєць вилуплюються восени, зимують, прокидаючись навесні, лялькуються на початку літа; до липня вже вилітають дорослі особини і зберігають активність до середини осені.

Ці жуки легко лазять по будь-якій поверхні і рослині, перелітають як на короткі, так і далекі відстані. І мешкають у вологих місцях, біля джерел води.

Шкідники, з якими допомагає боротися пожежник: попелиця, червці, кліщі, невелика гусінь, слимаки.

Цей хижак харчується яйцями, личинками і м’якотілими комахами як на рослинах, так і на грунті. Він вприскує отруту і буквально випиває перетравлену зсередини жертву.

Привабити в сад пожежників можна, збільшуючи замульчовані площі і кількість водних об’єктів та висаджуючи побільше квітів з родини Айстрових і Парасолькових, а також жовтих дрібноквіткових багаторічників. Пожежники дуже люблять золотарник, молочай, деревій.

6. Дзюрчалка

Сирф перев’язний, або дзюрчалка, дзюрчалкова муха звичайна (Syrphus ribesii) – корисна комаха, яку часто плутають з осами через яскраве жовте-чорне смугасте забарвлення черевця. Це великі мухи довжиною до 1,2 см з видовженим тільцем, прозорими крильцями, пласкою головою, великими очима та особливими гачкоподібними щелепами. Найлегше розрізнити сирфа за здатністю зависати на одному місці, видаючи характерний звук, схожий на дзюрчання води. Безногі, біло-жовтуваті, гнучкі личинки, що пересуваються подібно до слимаків, нагадують личинок мух чи п’явок.

Тривалість життя: личинки вилуплюються за 3-4 дні, через місяць формується лялечка, що відкривається всього за 2-3 дні.

Активність дзюрчалкової мухи припадає на весь теплий сезон, за рік розвивається до 3 поколінь. Личинки мешкають на поверхні листя і там же формуються схожі на краплини смоли лялечки.

Шкідники, з якими допомагає боротися сирф: попелиця, капустяна міль.

Яйця дзюрчалка відкладає прямо у колоніях попелиць. Личинки живляться попелицею неспинно, за день з’їдаючи до 200 особин кожна. Але і летючі яскраві псевдо-оси більш ніж корисні: вони харчуються ще й липкими виділеннями шкідників.

Привабити в сад сирфа перев’язного можна, збільшуючи площу рясноквітучих композицій, особливо у жовтій палітрі. І пряних рослин. Але й подбати про місця для зимівлі, дерев’яні ящики з сухою травою, тирсою і купи листя, не буде зайвим.

Сирф перев’язний, або дзюрчалка, дзюрчалкова муха звичайна (Syrphus ribesii)

Личинка мухи дзюрчалки

7. Жук-скакун

Жуки-скакуни (Cicindela), бігаючи по землі з рекордною швидкістю і дуже рідко перелітаючи, живуть у верхньому прошарку легкого, піщаного грунту. Вони стрункі, до 1,5 см довжиною, довгоногі, з великими очима і вражаючими щелепами, завдяки яким вони здатні справитися з комахами, більшими за них самих. Темні надкрила з більш світлими плямами створюють «тигровий» малюнок. Личинки-ненажери великі, з видовженим тілом і масивною щетинистою головою, двома парами ніжок і потужними щелепами.

Тривалість життя: дорослі комахи живуть лише літні місяці, наприкінці літа чи восени за тиждень з яєць вилуплюються личинки, що зимують на останній стадії розвитку і лялькуються вже навесні.

Весь цикл розвитку від яйця до дорослого жука у скакунів займає рік.

Шкідники, з якими допомагає боротися: мурахи, медведки, дрібні комахи, гусінь.

Жуки-скакуни відкладають яйця в грунті. Їх личинки прокладають своєрідні вертикальні ходи, в яких чекають на ворогів: якщо повз пробігає мураха чи інші дрібні комашки, від всеїдних личинок скакунів їм не врятуватися. Дорослі жуки – денні мисливці відкритих ділянок, які швидко бігають і полюють у значно більших «масштабах».

Привабити в сад скакунів можна, створюючи більше композицій з піщаним грунтом та покращуючи текстуру землі на грядках, спеціально облаштовуючи декілька «піщаних пасток».

Жук-скакун (Cicindela) – личинка

8. Макролофус пігмеус, або хижий клоп

Макролофус пігмеус або хижий клоп (Macrolophus pygmaeus) — дуже корисні комахи ентомофаги, яких у промислових масштабах вирощують у біолабораторіях для захисту і квітів, і овочів. Це дрібні, з витягнуто-зеленим тільцем, маленькою головою, великими ніжками й вусиками, блідо-салаткові комахи, що діють майже непомітно.

Тривалість життя: 6 тижнів на генерацію, личинки з яєць з’являються за два тижні і розвиваються до дорослих особин за 3 тижні.

Самки макролопуса відкладають яйця по одному, на прожилках листя та стеблах.

Шкідники, з якими допомагають боротися хижі клопи: білокрилка, попелиця, трипси, павутинні кліщі, молі, сциариди та інші комашки на різних стадіях розвитку

Хижі клопи борються з усіма основними шкідниками огірків, помідорів, перцю, а також найпопулярніших красивоквітучих видів — троянди та хризантеми. Від першої стадії розвитку личинок до повної зрілості, вони активно пересуваються та їдять шкідників на будь-якій стадії розвитку — і яйця, і личинки, і дорослі особини.

Недолік хижих клопів — їх потрібно колонізувати і перш за все вони призначені для теплиць, закритої культури. Хоча для культури відкритого грунту їх також, хоч і рідше, використовують.

Макролофус пігмеус або хижий клоп (Macrolophus pygmaeus) – доросла комаха

Хижий клоп (Macrolophus pygmaeus) – цикл життя

9. Їздці або наїзники

Їздці, або наїзники (Parasitica) — корисні комахи, найвідоміший серед яких трихограма (Trichogramma evanescens). Паразитуючі оси не даремно отримали свою назву. Невеликі, з жалоподібним яйцекладом, вигнутим черевцем, загнутими вусиками, тонкими крильцями і ніжками, вони і правда трішки нагадують родичів-перетинчастокрилих. Наїзники невеличкі, від 1-2 до 10 мм. Яйця дрібні, гусінь безнога.

Тривалість життя: доросла особина і личинка – до 14 днів, за сезон – до 10-30 поколінь.

Трихограми та інші їздці активні з травня до жовтня. Самиці відкладають яйця щоденно, з першого дня.

Шкідники, з якими допомагають боротися їздці: гусінь капустяної білянки, совки, кукурудзяного метелика, молі, листокруток, пильщиків, плодожерок та інших шкідників городніх рослин та ягідних кущів.

Боротьбу зі шкідниками наїзники ведуть у дуже специфічний спосіб: самки відкладають яйця в гусінь, деякі види — в яйця та лялечки шкідників, і вже за декілька днів личинки починають з’їдати їх зсередини. І за один сезон одна самка здатна відкласти півтисячі яєць (до 60 яєць за добу).

Їздців охороняють, вони зникають у природі і найчастіше в садок їх приносять спеціально. Щоб зберегти і примножити популяцію їздців, потрібно створювати спеціальні «готелі» в спокійних місцях під чагарниками, живими огорожами або у високих злаках. І висаджувати якомога більше декоративних злаків і кропу, коляндри, любистку, кмину, фенхелю.

Трихограма (Trichogramma evanescens)

10. Галиця хижа, афо афідіміза

Галиця хижа, афо афідіміза (Aphidoletes aphidimyza) — корисна комаха, яка є близькою родичкою відомих шкідників. Але хижі галиці харчуються не рослинами, а іншими шкідниками. При довжині тільця до 5 мм афідіміза більше схожа на комара з прозорими крильцями, еліптичним рудим черевцем, чорною голівкою і дуже довгими і тонкими ногами. Яйця помаранчеві і дуже дрібні. Личинки безногі, червоподібні, змінюють прозорий на жовто-червоний колір.

Тривалість життя: дорослої особини — 1 тиждень, після відкладання яєць личинки вилуплюються за 3-6 днів, а вже за 2 тижні лялькуються, падають на землю і за 3 тижні з’являється другий виводок.

Ці комахи ховаються в вологій тіні і найбільш активні в темну пору доби влітку та восени, при температурі +20…+26°С за стабільно високої вологості. Саме тому галиці хижі надефективні для теплиць.

Личинка галиці хижої (Aphidoletes aphidimyza) поїдає попелиць

Шкідники, з якими допомагають боротися хижі галиці: попелиці (особливо бахчева і бобова). Щойно попелиця починає свій літ і утворює перші колонії на рослинах, галиці починають свою діяльність. Вони відкладають яйця пропорційно до чисельності шкідника біля колоній, і вже за кілька днів личинки починають нищити більше комах, ніж можуть з’їсти.

Привабити в сад якимось особливими засобами галиці неможливо, головне — повністю відмовитись від хімпрепаратів. Зазвичай ними садок спеціально колонізують.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

10 способів розпізнати комаху

Станьте експертом за допомогою цього корисного посібника

• Комахи
  • основи
  • Поведінка та спілкування
  • Мурахи. Бджоли та оси
  • Жуки
  • Метелики та молі
  • Павуки
  • Справжні жуки, попелиці, цикади та скакуни

  Коли ви зустрічаєте нову комаху у своєму дворі, ви хочете знати, що вона, ймовірно, зробить, поки буде там. Він збирається з’їсти одну з ваших садових рослин? Це хороший запилювач для ваших квітів ? Відкладе яйця в ґрунт чи десь залялькується ? Звичайно, ви можете дізнатися дещо про комаху, просто спостерігаючи за нею деякий час, але це не завжди практично. Хороший польовий путівник або веб-сайт можуть надати інформацію про таємничого відвідувача, але вам потрібно спочатку знати, що це таке.

  Отже, як визначити комаху, яку ви ніколи раніше не бачили? Ви збираєте якомога більше інформації, шукаючи підказки, які розмістять комаху в таксономічному порядку. Якщо у вас із собою фотоапарат або смартфон із камерою, бажано зробити кілька фотографій комахи в режимі макро (великий план). Потім поставте собі кожне з наведених нижче запитань про вашу невідому комаху. Можливо, ви не зможете відповісти на всі, але будь-яка зібрана вами інформація допоможе звузити можливості. По- перше, переконайтеся, що ви дивитеся на комаху , а не на іншого членистоногого родича.