Лунатизм: причины, симптомы и лечение

Лунатизм (сомнамбулизм) — это тип парасомнии, нарушение поведения, которое отмечают во время сна. Чаще всего выявляют у детей в возрасте 3–8 лет. Лунатизм передается по наследству и обычно проходит спонтанно в подростковом возрасте.

Лунатики могут вставать с постели, гулять или даже выполнять различные действия, например, есть или переставлять мебель, выходить из дома и садиться за руль. Как правило, лица с лунатизмом не помнят, что делали в то время, когда должны были спать.

Причины лунатизма детально не изучены. Иногда это состояние связано с какими-либо серьезными сопутствующими соматическими или психическими проблемами. Лечение лунатизма заключается в улучшении гигиены сна, выявлении и регулировании потенциальных триггеров и сохранении здоровья пациента от вреда, который он может себе нанести во время ночных похождений.

Снохождение возникает обычно во время неполного пробуждения от глубокой фазы медленного сна. Таким образом, головной мозг находится в переходном состоянии между сном и бодрствованием. Во время снохождения человек, как правило, неуклюж и может легко споткнуться, упасть, что может стать причиной травмы. Лица с лунатизмом могут реагировать на окружающих их людей, а при пробуждении, как правило, дезориентированы и растеряны. Частота эпизодов варьирует у разных людей. Некоторые испытывают такое состояние в редких случаях — у другие же его отмечают несколько раз за ночь.

Известными триггерами лунатизма являются: коморбидные расстройства сна, особенно обструктивное апноэ сна, лишение сна, употребление алкоголя, повышение температуры тела, беременность, экстремальные тренировки или сильная усталость, стимулы внешней среды, наполнение мочевого пузыря, сон в незнакомом месте, эмоциональный или ситуационный стресс, детский страх разлуки, прием лекарств, в том числе фенотиазинов, хлоралгидрата, золпидема и лития. Некоторые патологии, такие как инсульт, черепно-мозговая травма, мигрень или эпилепсия, могут также способствовать возникновению лунатизма.

Лицам, у которых отмечают хотя бы несколько эпизодов снохождения, стоит обратиться к врачу за консультацией. Для установления диагноза «лунатизм» специалист может вести дневник режима сна и пробуждения, где отражает события, происходящие с пациентом за ночь. Можно также провести анализ крови для исключения гормонального дисбаланса в качестве триггера данного состояния. Для того, чтобы отыскать другие существующие нарушения сна, для взрослых рекомендовано проведение исследования сна (полисомнографии). Также может быть проведена электроэнцефалограмма (ЭЭГ) для выявления аномалий. Стоит отметить, что аномалии на ЭЭГ встречаются в 47% случаях у пациентов с парасомниями.

Не все эпизоды лунатизма могут быть предотвращены. Однако, можно снизить частоту возникновения таких эпизодов с помощью следующих мероприятий: соблюдение графика сна, сон в удобной обстановке (удобная кровать, прохладная температура и темнота в комнате и др.), управление стрессом, прием лекарственных средств, назначенных врачом (лоразепам, амитриптилин и др.). Кроме того, устранение других расстройств сна, среди которых обструктивное апноэ сна, синдром беспокойных ног или другие патологии, в том числе гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, депрессия и тревожность, может помочь облегчить симптомы лунатизма.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Скільки триває кохання – згідно з науковими дослідженнями

Адже кохання – одна з найбільш вивчених, але найменш зрозумілих форм людської поведінки. А проте експерти з неврології мають певні науково обгрунтовані міркування про закоханість і тривалість кохання в парі.

4 фази кохання

• Фаза перша – “Ейфорія”: від 6 місяців до 2 років. На цій стадії кохана людина є центром твого життя. Відбувається “призупинення негативного судження”, тобто ти прощаєш або не надаєш особливого значення помилкам чи недолікам своєї пари. При цьому активуються несвідомі фактори, такі як потяг і системи винагороди, тому виділяється багато дофаміну – однієї з речовин, що викликають відчуття задоволення.
• Фаза друга – “Рання прив’язаність”: від 1 до 5 років. На цій стадії активується більш розвинена частина мозку, і ти береш ситуацію під свій контроль. Виникає почуття прив’язаності, але при цьому виділяється більше хімічних речовин на кшталт вазопресину й окситоцину, які іноді називають “гормоном кохання”. У цей період ти припиняєш думати 24 на 7 про свою пару і можеш займатися своїми звичайними справами.
• Фаза третя – “Криза”: від 5 до 7 років. Зазвичай на цій стадії трапляється розставання, яке може стати остаточним або ж перейти у примирення, щоб знову зійтися. Відбувається криза або випробування, яке потрібно подолати, щоб зафіксувати особистісний ріст і зміни в обох у парі. І якщо обом вдасться успішно вийти з кризи, вони перейдуть до наступного етапу.
• Фаза четверта – “Глибока прив’язаність”: від 7 років і більше. На цьому етапі стосунки вже встигли пережити низку злетів і падінь, як на американських гірках. Тож з’являється відчуття спокою і безпеки.

Отже, пара може переміщатися між цими фазами, що у підсумку робить стосунки довготривалими й задовільними. Судження ґрунтується на дослідженнях нейробіологині та експертки з романтичного кохання Гелен Фішер, докторки філософії, та Люсі Браун, докторки філософії, клінічної професорки неврології.

Закохані пари зазвичай проходять крізь чотири чіткі фази у своїх стосунках / Фото freepik

Чи може кохання тривати вічно

Учені вивчали мозкову активність у закоханих від найперших до останніх стадій. Зокрема, докторка Фішер просканувала мозок 17 людей віком за 50 років, які були шалено закохані у своїх партнерів упродовж щонайменше 21 року шлюбу. Це допомогло дізнатися, скільки триває кохання: почуття інтенсивного романтичного кохання триває від 1,5 до 3 років.

У есе з назвою “Neurocuídate” Сара Теллер, фізикиня і докторка неврології, запевняє, що кохання чи закоханість є коктейлем з гормонів щастя, дія якого триває 15 місяців. “Лиходієм” тут є норадреналін – хімічна речовина, яка може діяти як нейромедіатор, що змушує стан закоханості тривати не довше, ніж зазначений період.

Це один з тих гормонів, які ми вивільняємо, коли відчуваємо стрес: це збільшення норадреналіну викликає тахікардію, прискорене серцебиття, підвищення кров’яного тиску, змушує тремтіти руки, підвищує увагу, сексуальне збудження і може викликати безсоння,
– пояснила Теллер.

Це пояснює, чому коли люди закохуються, вони страждають від тривоги. Також неврологія показала, що закохані люди виробляють багато кортизолу, більш відомого як “гормон стресу”.

Фішер підтверджує, що між 12 і 15 місяцями після початку кохання гормональний підйом спадає, і мозок відновлює свою нормальну активність. Відтак виникає чіткіше бачення людини, яка стоїть перед нами.

Та все це не означає, що після цього треба розірвати стосунки.

Вчені вважають, щоб зберегти стосунки далі живими, важливо відсторонитися від суджень, відроджувати ранні етапи та намагатися зберегти новизну, щоб кохання тривало довше. Тож продовження щасливих стосунків чи кохання – навіть довіку – вже залежатиме від свідомих рішень у парі.