Де низька рослинність

0 Comments

§ 17. Біосфера. Ґрунти

Біосфера (сфера життя) — одна зі складових частин географічної оболонки, яка містить усю сукупність живих організмів та середовище їх існування.

Перші уявлення про біосферу як сферу життя дав французький природознавець Ж.-Б. Ламарк, а термін «біосфера» ввів у науку австрійський геолог Е. Зюсс (1875 p.). Проте цілісне вчення про біосферу створив наш видатний співвітчизник, засновник і перший президент Академії наук України В. Вернадський. За теорією вченого, біосфера не обмежується областю безпосереднього життя. До неї входять речовини літосфери, атмосфери й гідросфери, які змінені життям і зберігають сліди діяльності організмів. Протягом багатьох геологічних епох відбувалася безперервна взаємодія цих складових біосфери. Найважливішу роль у цьому процесі відіграють організми.

Усі організми об’єднують у чотири царства живої природи:

• рослини (близько 500 тис. видів);

• тварини (близько 1,5 млн видів);

• гриби (понад 100 тис. видів);

• мікроорганізми (мікроскопічні, часто одноклітинні організми).

Живі істоти, що належать до різних царств, тісно взаємопов’язані. Рослини здатні створювати органічні речовини з неорганічних, виділяючи кисень. Цей процес називають фотосинтезом. Тварини не здатні самі створювати органічні речовини й отримують їх, споживаючи траву (травоїдні) або інших тварин (хижаки). Кисень, що виділяють рослини, усі живі організми використовують для дихання, а вуглекислий газ, який вони видихають, необхідний рослинам для фотосинтезу. Залишки відмерлих рослин і тварин розкладають бактерії ґрунту, перетворюючи їх на прості неорганічні речовини, які поглинають нові покоління рослин.

Межі біосфери визначаються наявністю умов, необхідних для життя різних організмів.

Верхня межа біосфери розташована в атмосфері, заселеній до озонового екрана, оскільки низькі температури та ультрафіолетове випромінювання згубно діють на живі істоти. На висоті 20—25 км трапляються спори грибів, бактерії. Нижня межа проходить у літосфері. Із глибини 0,5—2 м від поверхні кількість живих організмів швидко зменшується. На глибині 10 м живі істоти не зустрічаються, оскільки велика щільність середовища та підвищення температури обмежують їхнє існування. Проте й тут бувають винятки. У нафтових родовищах на глибині приблизно 2—3 км були знайдені бактерії.

Гідросфера повністю заселена організмами, але найбільша їх різноманітність спостерігається в поверхневих шарах та прибережних зонах, куди проникає сонячне проміння.

Більшість рослин і тварин зосереджена на суходолі. Тут ареали їх поширення насамперед залежать від клімату, тому видовий склад рослин і тварин змінюється зонально від екватора до полюсів та з висотою в горах. Найбільш різноманітним є рослинний і тваринний світ в екваторіальних широтах, де тепло та волого протягом усього року. У тропічних широтах тепла достатньо, але організмам бракує вологи, рослинний покрив розріджений, а тваринний світ бідний. У помірних широтах чітко виражені пори року. Організми мають ряд пристосувань до сезонних змін клімату: взимку дерева скидають листя, трав’яні рослини відмирають, деякі тварини впадають у сплячку. В арктичних широтах холодне повітря панує протягом усього року, тому органічний світ бідний, а в районах полюсів майже відсутній.

2. Біологічні ресурси.

Сукупність організмів, які мають фактичну або потенційну користь або цінність для людства, відносять до біологічних ресурсів. За видами господарського використання розрізняють лісові, пасовищні, мисливські, рибні ресурси, ресурси лікарських рослин тощо. Серед біологічних ресурсів суходолу особливо важливе значення мають лісові ресурси. Загальна площа лісів у світі становить близько 3,8 млрд га (приблизно 27% площі суходолу).

Найбільші лісові масиви планети зосереджені переважно в помірному поясі Північної півкулі (північний пояс) та в екваторіальному й субекваторіальному поясах (південний пояс). Для оцінки лісових ресурсів використовують показники загальної площі лісів, лісистості (відношення площі лісів до території країни, регіону), запасів деревини. Основні лісові ресурси Землі зосереджені в Росії, Бразилії, Канаді, США. За показниками лісистості лідерами є Суринам (90,2 %), Габон (85 %), Сейшельські Острови (89,5 %), деякі острівні країни Океанії; у Європі найбільші лісові багатства мають Швеція (69 %) та Фінляндія (72 %).

Середня лісистість території України становить 15,9 %, а найбільші масиви лісів зростають на заході та північному заході (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Волинська, Рівненська, Житомирська обл.).

3. Ґрунт — «дзеркало» ландшафту. Основні ґрунтотвірні чинники.

Ви знаєте, що ґрунт — це тонкий поверхневий шар земної кори, головною властивістю якого є родючість. Географи називають ґрунт «дзеркалом» ландшафту. У ґрунті поєднуються всі компоненти біосфери, формуючи складну систему.

Утворення ґрунтів — це тривалий процес, що відбувається протягом багатьох століть і є результатом активної взаємодії всіх компонентів природи (материнських гірських порід, рельєфу, клімату, води, рослин і тварин). Основний його результат — утворення гумусу (перегною), який містить поживні речовини, необхідні для розвитку рослин. Чим більшим є вміст гумусу, тим вища родючість ґрунту.

Процес утворення ґрунтів відбувається під впливом таких чинників:

• клімат — від нього залежать інтенсивність процесів вивітрювання, надходження вологи й тепла в ґрунт, характер рослинного світу, а отже, збагачення ґрунту органічними речовинами;

• органічний світ. Рослини — основне джерело органічних речовин, які надходять у ґрунт, а потім перетворюються на гумус, причому утворення гумусу проходить під впливом мікроорганізмів. Між ґрунтами й рослинністю існує тісний взаємозв’язок, оскільки кожному типу рослинних угруповань відповідає певний тип ґрунтів (наприклад, під ялиновими лісами утворюються підзолисті ґрунти, під дібровами — сірі лісові тощо). Тварини живляться рослинами, здійснюючи перетворення й переміщення органічних речовин;

• материнська гірська порода — визначає ряд властивостей ґрунту: повітряний і водний режим, хімічний і механічний склад (на вапняках утворюються ґрунти, які багаті на солі кальцію, — карбонатні ґрунти, на засолених породах — солончакові ґрунти);

• рельєф — впливає на перерозподіл сонячного світла, тепла та опадів залежно від характеру поверхні, крутизни схилів тощо. Від рельєфу значною мірою залежить інтенсивність ґрунтової ерозії;

• час — нагромадження гумусу залежить від того, як давно триває процес утворення ґрунтів. Щоб утворився шар ґрунту в 1 см, у якому є гумус, потрібно 250—300 років.

В останні кілька століть суттєво збільшився вплив на ґрунти діяльності людини. Із метою отримання високих урожаїв людина активно втручається у ґрунтотвірний процес: вносить добрива, змінюючи хімічний і механічний склад, здійснює зрошення або осушення ґрунтів, хімічну меліорацію.

4. Типи ґрунтів.

У процесі утворення ґрунтів відбувається їх розшарування та формуються ґрунтові горизонти. Кожний горизонт приблизно однорідний за структурою, складом, властивостями та забарвленням.

Сукупність ґрунтових горизонтів утворює ґрунтовий профіль — вертикальний розріз ґрунту від поверхні до материнської породи (мал. 1). Для нього характерне зменшення вмісту органічних речовин і кількості організмів від верхніх горизонтів ґрунту до нижніх.

Мал. 1. Ґрунтовий профіль. Ґрунтові горизонти позначають літерами: А — гумусово-акумулятивний (у ньому накопичується гумус), часто ще й елювіальний; В — ілювіальний, до якого вмиваються і де частково накопичуються продукти ґрунтоутворення; С — материнська гірська порода. У чорноземах елювіальний горизонт відсутній, тому горизонт В вважається перехідним (від гумусово-акумулятивного до материнської гірської породи).

Залежно від складу, вмісту гумусу, потужності горизонтів виділяють різні типи ґрунтів. Першу у світі їх наукову класифікацію створив відомий вчений і засновник ґрунтознавства В. Докучаєв.

Зональний розподіл ґрунтотвірних чинників, насамперед клімату та рослинності, зумовлює й зональне розміщення основних типів ґрунтів (див. таблицю 1).

ОСНОВНІ ЗОНАЛЬНІ ТИПИ ҐРУНТІВ СВІТУ

Назва

Характеристика

Кліматичний пояс

Кліматичні умови

Рослинність

Низька родючість, значний вміст заліза та алюмінію

Високі температури та висока вологість повітря

Вологі вічнозелені ліси

Малородючі, значний вміст заліза та алюмінію

Наявність сухого та вологого сезонів

Сірі та бурі пустельні

Неродючі, малопотужні, часто засолені

Високі температури, низька вологість повітря

Пустельна рослинність (майже відсутня)

Висока потужність гумусового горизонту, але вміст перегною в ньому незначний. Відносно родючі

Потужний гумусовий горизонт, висока родючість

Українське Полісся: грунти, рослинність, тваринний світ, природно-заповідні об’єкти лісової зони

Типовими для Українського Полісся є дерново-підзолисті піщані ґрунти. Вони поширені майже на всій поліській території, але найбільші площі займають на Волинському і Київському Поліссі. На слабодренованих вододілах і терасах річок сформувалися дернові (здебільшого оглеєні) ґрунти. Переважають вони на сході Рівненщини і заході Житомирщини. Південно-західну частину центральної території Полісся займають дерново-середньо-підзолисті ґрунти. Вони трапляються також у північних районах Новгород-Сіверського Полісся.

Дуже мозаїчним є ґрунтовий покрив Новгород-Сіверського Полісся. Тут переважають різновиди дерново- і середньопідзолистих ґрунтів, типових для зони мішаних лісів, а також сірі ґрунти, що сформувалися на лесах.

У заплавах річок, а також на приозерних пониззях утворилися торфово-болотні ґрунти і торфовища. У краще дренованих заплавах Горині, Стиру, Тетерева і Десни поширені лучні ґрунти з високопродуктивними сіножатями.

Дещо відмінний ґрунтовий покрив має Мале Полісся, Де крім дерново-підзолистих значну площу займають дерново-карбонатні ґрунти, що утворилися переважно на мергелях.

Загалом ґрунти Українського Полісся характеризують як недостатньо придатні для ведення сільського господарства, що зумовлено їх високою кислотністю і надмірною зволоженістю. Для підвищення їхньої родючості потрібне подвійне регулювання водно-повітряного режиму, тобто поєднання осушення зі зрошенням.

Рослинність Полісся

Полісся багате на рослинні ресурси. Тут переважають хвойні і широколисті ліси, площі яких раніше були значно більшими. Великі території, що залишилися після вирубування лісів, нині використовуються як сільськогосподарські угіддя. Особливості ґрунтового покриву, незважаючи на знищення лісів, не змінилися.

Серед широколистих порід найбільш поширеним є дуб звичайний, серед хвойних — сосна звичайна. Ростуть граб, береза, вільха, осика, липа тощо. На крайньому заході переважає сосна з ялиною європейською, на сході — дуб звичайний. В інших поліських областях найбільші площі зайняті сосною звичайною, дубом звичайним, грабом, вільхою та ін. На Житомирському Поліссі порівняно великі площі займає береза. Лісистість збільшується в північному і західному напрямах.

У лісах Полісся багато реліктових і рідкісних рослин. Серед реліктових — рододендрон жовтий (найбільш поширений на Житомирщині), береза низька, меч-трава болотна, ломикамінь болотний, верес (мал. 64). З рідкісних рослин трапляються журавлина дрібноплода, любка дволиста, плаун колючий, білокрильник болотяний (мал. 65) та ін.

Тваринний світ лісової зони України

Тваринний світ Українського Полісся багатий і різноманітний. Особливо цінними є мисливські тварини. Досить велика чисельність зайця-русака. У Рівненській, Чернігівській і Сумській областях поширені лось європейський, козуля європейська, у Волинській, Чернігівській і Сумській областях — дика свиня, на Волині та Сумщині — лисиця, на Київщині і Житомирщині — куниця, у заплавах річок Чернігівського Полісся — бобри і норка звичайна, повсюдно — борсуки, горностаї, вовки, на крайньому північному сході — бурий ведмідь, на півдні Волинського Полісся — лісовий кіт, на півночі — рись.

Українське Полісся, особливо Волинське і Чернігівське — важливі райони акліматизації ондатри. На півночі Сумщини і заході Чернігівщини поширений заєць-біляк, повсюдно — єнотовидний собака.

Українське Полісся — головний в Україні регіон розмноження таких цінних мисливсько-промислових птахів, як тетерев, глухар, рябчик, лебідь-шипун та ін. З рідкісних птахів тут трапляються журавель сірий, лелека чорний та ін.

Полісся є основним в Україні регіоном, де водяться польова і лісова миші, полівка сіра, полівка лісова, які завдають великої шкоди сільському господарству. Шкодять рослинам і тваринам квіткогриз яблуневий, короїд-топограф, шовкопряди, комарі, гедзі та ін.

Які рослини і тварини Українського Полісся потребують охорони?

  1. Дайте оцінку ґрунтового покриву Українського Полісся.
  2. Перелічіть породи дерев, які поширені у хвойних і широколистих лісах Українського Полісся.
  3. Розкажіть про особливості тваринного світу Українського Полісся.

§35. ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНІ ОБ’ЄКТИ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ

На вододільних рівнинах крайньої північно-західної частини Волинського Полісся, в басейні Західного Бугу і верхів’ї Прип’яті знаходиться Шацький національний природний парк. Він розміщений у Шацькому районі Волинської області на кордоні України з Польщею і Білоруссю.

Парк створений у 1983 р. Його площа становить 32,5 тис. га. У перспективі територію парку передбачається розширити. Характерною особливістю парку є великі площі, зайняті озерами (22 озера, 19% території). Мета створення парку — збереження унікальних природних комплексів у районі Шацького поозер’я.

Шацьке поозер’я є піщаною рівниною, подекуди заболоченою, переважно вкритою сосновими лісами з домішками берези і дуба. У нижньому ярусі поширені зарості чорниці, зелені мохи.

Рослинність парку різноманітна. У ньому налічується понад 825 видів рослин, у тому числі 40 рідкісних.

Шацький національний природний парк складається із заповідної (південно-західна і південно-східна території) та рекреаційної (центральна частина узбережжя озер Світязь і Піщане) зон, території господарської діяльності та активного рекреаційного використання (більшість центральної частини), лісів, що звідусіль оточують парк. Навколо парку зосереджені масиви торфових боліт, переважно низинних.

Важливу рекреаційну і природоохоронну цінність мають озера. Вода в них чиста, насичена киснем, має нейтральну або слаболужну реакцію, придатна для пиття. В озерах водиться 28 видів риб.

Цінними є ліси, що займають близько третини площі парку. 42% території використовують для потреб господарства. Рекреаційне навантаження тут високе, подекуди перевищує допустимі норми.

У північній дуже заболоченій частині Рівненської області у 1999 р. створено Рівненський природний заповідник, що має площу 47 тис. га. Він сформований на базі чотирьох заказників (Соминого, Сирої Погоні, Білозерського і Перебродського). В заповіднику знаходиться частина найбільшого в Україні торфовища — Кремінне (50,1 тис. га). Пересічна потужність його торфового шару становить близько 1,5 м, максимальна — 5,6 м. Трапляються всі типи торфовищ — верхові, низові і перехідні. Призначення заповідника — охорона і вивчення найбільших в Україні болотно-торфових масивів, їх водного режиму, флори і фауни, гідрологічних умов озер, впливу осушувальної меліорації.

У центральній частині правобережного Полісся, на крайньому північному заході Житомирщини (Овруцький та Олевський райони) знаходиться створений у 1968 р. Поліський природний заповідник (20,1 тис. га) (мал.66). Основні функції заповідника — збереження природних комплексів, насамперед лісових і болотних, спостереження за станом довкілля в умовах значного радіоактивного забруднення, комплексні наукові дослідження.

Основну площу заповідника займають ліси, переважно соснові і березові. На підвищених ділянках росте дуб. 11% площі припадає на луки. У заповіднику налічується понад 600 видів рослин, у тому числі 40 рідкісних. Значну площу займають болота і заболочені землі. На сухіших ділянках ростуть лишайники; вологіші масиви вкриті зеленими мохами. Тут є великі площі чорниці.

Тварин у заповіднику 40 видів. Поширені: свиня дика, вовк, лісова куниця, козуля, заєць, лось та ін. Біля річок живуть рідкісні в Україні видри і бобри, в лісі — рись.

На північному прикордонні Сумської області у 1999 р. створено Деснянсько-Старогутський національний природний парк площею 16,2 тис. га. Парк створено з метою вивчення, охорони та раціонального використання великих, частково заболочених лісових масивів південної частини брянських лісів.

  1. Яка відмінність між національним природним парком і природним заповідником?
  2. Яке основне призначення Рівненського природного заповідника?
  3. Які частини Українського Полісся мають більше природоохоронних об’єктів?
  4. Де в Українському Поліссі можна створити нові природо-заповідні території?

Охарактеризуйте Шацький національний природний парк.

На мальовничому правому березі р.Стубли (басейн Прип’яті), неподалік від м.Рівного, знаходиться с.Пересопниця. Село має давню історію. Уже в Х-ХІ ст. тут жили люди. Біля села знайдено великий могильник, в якому налічується понад 170 курганів. За часів Київської Русі це поселення було містом. Наприкінці XV ст. тут заснували монастир. Саме в монастирі було закінчено в 1561 р. переписування так званого Пересопницького Євангелія. Це — великоформатна книга на 482 пергаментних аркушах масою 9 кг. В Євангелії є багато елементів української народної мови. На Пересопницькому Євангелії присягають президенти України.

У долині річки Звіздаль, притоки Ужа, на Житомирщині стоїть село Базар Народицького району. Тут у 1921 р. відбулася одна з останніх битв за визволення України між Волинською групою армій Української Народної Республіки і більшовицькою кавалерійською дивізією Г. Котовського.

Ліси Полісся займають в Україні порівняно невелику територію. Але їх роль в історії нашої країни досить значна. У часи Київської Русі ліси були надійним сховищем для мирних жителів від войовничих кочівників півдня — печенігів, половців, пізніше військ Батия.

Після поразки Української революції 1917-1920 рр. та еміграції Державного Центру Української Народної Республіки в лісах Полісся діяли окремі підрозділи її армії. Так, навесні 1921 р. в поліських районах Східної України базувалося близько 150 тис. українських повстанців, що боролись за незалежність України.

Ліси Полісся стали домівкою воїнам Української повстанської армії (УПА), перші загони якої виникли тут у 1942 р.. Мета боротьби УПА — визволення України і побудова незалежної держави.

При копіюванні інформації обов’язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.