§ 3. Призначення, бойові властивості, загальна будова і принцип дії ручних гранат. Порядок огляду і підготовки гранат до застосування

Ручна осколкова граната — вибуховий боєприпас, призначений за допомогою ручного метання для ураження живої сили і бойової техніки противника осколками й ударною хвилею, що виникають через вибух. Застосовують їх у ближньому бою (під час атаки, оборони, в окопах, сховищах, містах і селах, лісах, горах).

Розрізняють також ручні протитанкові й спеціальні (димові, запальні, світлошумові, освітлювальні, сигнальні, газові тощо) гранати.

Ручні гранати можуть бути дистанційної (вибухають через певний час після метання) й ударної (вибухають миттєво, потрапляючи на перешкоду) дій. Вони безвідмовно вибухають при ударі об твердий предмет або ґрунт чи падаючи в грязюку, сніг, воду тощо. Вибух спричиняє наявність великої кількості осколків, які розлітаються в різні боки. На озброєнні в ЗСУ залежно від відстані розлітання осколків після вибуху є гранати наступальні та оборонні. До наступальних належать гранати РГ-42 (ручна граната 1942 р.), РГД-5 (ручна граната дистанційна, модифікація — 5), РГН (ручна граната наступальна) (іл. 3.1). Їхні осколки уражають живу силу в радіусі до 25 м.

Іл. 3.1. Загальний вигляд наступальних ручних гранат: а — РГ-42; б — РГД-5; в — РГН

В обороні використовують ручні гранати дистанційної дії Ф-1, оскільки її радіус ураження сягає до 200 м, та РГО — з радіусом можливого ураження до 150 м (іл. 3.2). Оборонні гранати метають тільки із-за укриття.

Іл. 3.2. Загальний вигляд оборонних ручних гранат: а — Ф-1; б — РГО

Ручна кумулятивна граната РКГ-3 (іл. 3.3) призначена для боротьби з танками та іншими броньованими цілями (самохідно-артилерійськими установками, бронетранспортерами, бронеавтомобілями), а також для руйнування міцних перешкод і сховищ польового типу та ураження живої сили противника в них. Вона має ударну дію і, влучивши в ціль (тверду перешкоду), миттєво вибухає. Хоча для боротьби із сучасними танками, оснащеними динамічним захистом, вони вже мало придатні, але для ураження БМП, БТР та інших бронемашин ці гранати залишаються достатньо ефективними.

Іл. 3.3. Ручна кумулятивна граната РКГ-3: а — загальний вигляд; б — у розрізі

Бойові властивості ручних гранат подано в табл. 3.1.

Основні дані

РГ-42

РГД-5

РГН

Ф-1

РГО

РКГ-3

Середня дальність метання гранати, м

Час горіння порохового уповільнювача, с

Маса розривного заряду, г

Радіус розлітання вбивчих осколків гранати, м

Радіус зони ефективного ураження, м

Загальна будова і принцип дії ручних осколкових гранат. Для вивчення будови гранат користуються навчальними або навчально-імітаційними гранатами та плакатами.

Граната складається з корпусу (металевого або з інших легких матеріалів високої питомої міцності), заряду вибухової речовини і підривача (запалу) (іл. 3.4).

Іл. 3.4. Ручні протипіхотні осколкові гранати: 1 — кільце запобіжної чеки; 2 — спусковий важіль запалу; 3 — корпус; 4 — вибуховий заряд; 5 — запал

Корпус гранати містить вибуховий заряд та трубку для запалу. З корпусу під час вибуху гранати утворюються осколки. Верхня частина корпусу складається із зовнішньої оболонки, яку називають ковпаком, та вкладиша ковпака. До верхньої частини за допомогою манжети кріпиться трубка запалу. Трубка запалу слугує для герметизації вибухового заряду в корпусі та для кріплення запалу до гранати. Для збереження трубки від забруднення в неї угвинчують пластмасовий корок. Готуючи гранату до метання, замість корка в трубку вгвинчують запал.

Нижня частина корпусу складається із зовнішньої оболонки, яку називають піддоном, і вкладиша піддона.

Вибуховий заряд наповнює корпус, під час вибуху граната розривається на осколки. Вилка спускового важеля утримує ударник у зведеному положенні (бойова пружина стиснута). На трубці ударного механізму спусковий важіль утримується запобіжною чекою.

Запобіжна чека проходить через отвори спускового важеля і стінок трубки ударного механізму. На трубці є кільце, висмикуючи яке, звільняють чеку. Після висмикування запобіжної чеки й метання гранати спусковий важіль відходить убік під дією бойової пружини, яка віддає енергію ударникові. Ударник завдає удару по капсулю-запальнику. Промінь вогню від капсуля-запальника переходить на сповільнювач, запалює його й, пройшовши через нього, передається капсулю-детонатору, який, вибухаючи, підриває розривний заряд гранати. Корпус гранати розривається, і осколки розлітаються в різні боки.

Запал призначений для підриву вибухового заряду гранати. Він складається з втулки сповільнювача, капсуля-запальника сповільнювача і капсуля-детонатора. Запал завжди перебуває в бойовому положенні. Розбирати запал і перевіряти роботу ударного механізму категорично заборонено. Його вибух спричиняє тяжкі травми.

Ручні осколкові гранати укомплектовані уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим (УЗРГМ, УЗРГМ-2), який не має забарвлення. Недоліком є те, що час від початку його горіння до вибуху гранати складає 3,2-4,2 с, що дає змогу супротивнику встигнути сховатися або навіть кинути гранату назад. Також граната може відкотитися через удар об перепону чи скотитися вниз у разі метання в горах.

З 1981 р. розпочато виробництво ручних гранат РГН та РГО (іл. 3.5). Але з часів колишнього СРСР досі є значний запас гранат, придатних для використання, тому вони теж на озброєнні ЗСУ.

Іл. 3.5. Загальний вигляд та будова ручних гранат РГН та РГО

а — РГН: 1 — нижня півсфера; 2 — верхня півсфера; 3 — стакан; 4 — пробка; 5 — манжета; 6 — вибухова суміш; б — РГО: 1 — нижня внутрішня півсфера; 2 — нижня зовнішня півсфера; 3 — вибухова суміш; 4 — верхня зовнішня півсфера; 5 — стакан; 6 — пробка; 7 — манжета; 8 — верхня внутрішня півсфера

Ручні осколкові гранати РГН та РГО укомплектовані ударно-дистанційним запалом — УДЗ. Він, на відміну від запалу гранати УЗРГМ, здатний підривати гранату після метання через 3,3-4,3 с, а також унаслідок удару об будь-яку поверхню.

Стисла характеристика ручної протитанкової кумулятивної гранати. Ручна кумулятивна граната РКГ-3 (призначення, будова і робота частин і механізмів пізніших зразків ручної кумулятивної гранати РКГ-3Е і РКГ-3ЕМ аналогічні гранаті РКГ-3) — протитанкова граната спрямованої дії (іл. 3.6). Бронепробійність — 170 мм (РКГ-3Е), 220 мм (РКГ-3ЕМ).

Іл. 3.6. Будова ручної протитанкової кумулятивної гранати РКГ-3: 1 — корпус; 2 — розривний заряд; 3 — запал; 4 — руків’я

Граната складається з корпусу з розривним зарядом, руків’я і запалу. Циліндричний корпус вміщає основний вибуховий заряд, додатковий заряд і трубку для запалу.

Основний заряд має кумулятивну воронку, обернену до дна корпусу і покриту тонким шаром металу. На зовнішній поверхні корпусу нанесена інструкція щодо поводження з гранатою. У руків’ї змонтовані стабілізатор, закритий відкидним ковпаком рукоятки, і ударний механізм із чотирма запобіжниками. Стабілізатор гранати складається з втулки, матер’яного конуса («парашута-стабілізатора»), чотирьох дротяних пір’їн, кільця і пружини. На рухомій муфті руків’я зроблена різьба для з’єднання з корпусом. Запал миттєвої дії містить капсуль-детонатор, а в гільзі — додатковий детонатор.

Напрямок польоту гранати дном уперед забезпечує стабілізатор (парашут). Після того, як із запалу висмикнули чеку й кинули гранату, з руків’я пружина виштовхує стабілізатор, завдяки якому граната летить (іл. 3.7) кумулятивною вирвою до мішені.

Іл. 3.7. Граната РКГ-3 під час польоту: 1 — пружина стабілізатора; 2 — рухома трубка; 3 — дротяні пір’їни; 4 — матер’яний конус; 5 — відкидний ковпак з планкою; 6 — пружина ковпака

РКГ-3 найефективніше діє, якщо втрапляє в ціль дном (іл. 3.8).

Іл. 3.8. Кумулятивний ефект РКГ-3: 1 — підривник; 2 — заряд; 3 — металева лійка; 4 — гази; 5 — фокус кумуляції (найвужча частина кумулятивного струменя)

Загальна будова і принцип дії навчально-імітаційних гранат. Крім бойових, є також навчально-імітаційні гранати, призначені для навчання прийомів і правил метання ручних гранат. За формою, масою і правилами поводження вони не відрізняються від бойових гранат, а під час падіння звуковим і димовим ефектом імітують вибух.

Відмінність бойової гранати від навчальної полягає в особливостях забарвлення, конструкції й маркуванні. Бойові гранати фарбують у зелені кольори — від світло-зеленого до темно-зеленого, а навчально-імітаційні гранати — у чорні кольори, також на них є відповідне маркування, а на оборонній гранаті (НРГ), крім того, ще й наявні дві білі смуги — поперечна та повздовжна (іл. 3.9 в). Бойовий запал не має забарвлення. У навчально-імітаційного запалу кільце чеки й нижня частина притискного важеля пофарбовані в червоні кольори. Навчально-імітаційні гранати мають у нижній частині отвір.

До навчально-імітаційних гранат належать: • навчальна ручна граната наступальна з поперечною та повздовжною білими смугами (НРГ-Н, для неї пристосовано корпус ручної осколкової гранати РГД-5) (іл. 3.9 а); • навчальна ручна граната оборонна (НРГ, для неї використано корпус ручної осколкової гранати Ф-1) (іл. 3.9 б); • навчальна протитанкова граната (НПГ-8) (іл. 3.9 в).

Іл. 3.9. Загальний вигляд навчально-імітаційних ручних гранат: а — НРГ-Н; б — НРГ; в — НПГ-8

Порядок огляду й підготовки гранат до застосування. Гранати надходять у війська в дерев’яних ящиках. На їхніх стінках і кришці нанесено маркування, у якому вказано кількість гранат у ящику, їхня маса, найменування гранат і запалів, номер заводу-виробника, номер партії гранат, рік виготовлення і знак небезпечності. У ящиках гранати, руків’я і запали укладають в окремих металевих коробках. Для відкриття коробок є ніж.

Усі запаси гранат і запалів, крім тих, що носять із собою, зберігають у заводських коробках. Бійці носять гранати в гранатних сумках (іл. 3.10). Запали розміщують окремо від гранат, при цьому кожний має бути загорнений у папір або шматок чистої тканини. У танках (бронетранспортерах, самохідно-артилерійських установках) гранати й окремо від них запали складають у сумки. Перед складанням у гранатну сумку і перед заряджанням гранати і запали підлягають огляду: потрібно приділити особливу увагу тому, щоб корпус гранати не мав глибоких вм’ятин та наскрізної іржі, трубка для запалу не була засміченою та не мала наскрізних пошкоджень; запал був чистим і не проіржавілим, без вм’ятин; кінці запобіжної чеки були розведені й не мали тріщин на згинах. Запали з тріщинками або із зеленим нальотом до застосування не придатні.

Іл. 3.10. Гранатні сумки: а — для осколкових гранат; б — для протитанкових гранат (1 — гранати; 2 — кишеня для запалів); в — сумка для ручної гранати Ф-1

Треба оберігати гранати і запали від сильних поштовхів, ударів, вогню, бруду й вологи. Забруднені або мокрі гранати за першої ж можливості обережно витирають і під наглядом просушують на сонці або в теплому приміщенні, але не біля вогню. Гранати, що зберігають тривалий час у гранатних сумках, потрібно періодично оглядати. Несправні гранати і запали здають на склад для знищення. Бойові гранати видають лише тим, хто навчався поводитися з ними. Категорично ЗАБОРОНЕНО розбирати бойові гранати й усувати в них несправності; переносити гранати без сумок (підвішеними за кільце запобіжної чеки); торкатися гранати, що не розірвалася; до метання гранат РГН та РГО звільняти руків’я і метати їх з висмикнутим шплінтом.

Заряджати гранату потрібно лише перед метанням. Насамперед треба викрутити пластмасовий корок з трубки корпусу і вставити в неї запал, угвинтивши його до кінця. Граната готова до метання.

1. Назвіть відомі вам різновиди гранат. 2. У чому полягає призначення ручних осколкових гранат та ручної кумулятивної гранати РКГ-3? 3. Розкажіть товаришу про бойові властивості ручних гранат. 4. Яка загальна будова ручних осколкових гранат та який принцип їх дії? 5. Як відрізнити бойові гранати від навчально-імітаційних?

6. Розкажіть товаришу про порядок огляду й підготовки ручних осколкових гранат до застосування.

Скільки важить РГД 5

Ручна граната РГД-5 («Ручна граната дистанційна») — протипіхотна уламкова ручна граната дистанційної дії, наступального типу. Основне призначення гранати РГД-5 — ураження особового складу супротивника уламками корпусу.

Розробка ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5 була розпочата в 1950-і роки. У 1954 році граната РГД-5 була прийнята на озброєння Радянської армії.

За зовнішнім виглядом граната РГД-5 нагадує французьку гранату OF зразка 1915 року, польську наступальну гранату Z-23 і німецьку гранату М-39.

Co другої половини 1950-х років на гранаті РГД-5 став застосовуватися модернізований запал УЗРГМ.

Тактико-технічні характеристики
• Діаметр – 58 мм
• Висота корпусу – 76 мм
• Висота разом з запалом – 117 мм
• Вага гранати – 310 гр
• Вага вибухового речовини- 110 гр
• Тип взривгого речовини – тротил
• Запал- УЗРГМ або УЗРГМ-2
• Час уповільнення – 3,2 4,2 с
• Радіус розльоту осколків – не більше 20 м
• Радіус ураження – 28 -32 м.кв Конструкція/будова
Граната РГД-5 складається з:
1 – розривний заряд;
2 – корпус;
3 – ковпак;
4 – вкладиш ковпака;
5 – трубка для запалу;
6 – манжета;
7 – запал;
8 – піддон;
9 – вкладиш піддона.

Запал УЗРГМ(запал) складається з:
а – загальний вигляд; б – в розрізі;
1 – трубка ударного механізму;
2 – напрямна шайба;
3 – ударник;
4 – капсуль-запальник;
5 – втулка сповільнювача;
6 – спусковий важіль;
7 – капсуль-детонатор;
8 – сповільнювач;
9 – сполучна втулка;
10 – шайба ударника;
11 – бойова пружина;
12 – запобіжна чека.

Призначення механізмів:

Ударний механізм служить для запалення капсюля-запалювача запала. Він складається із трубки ударного механізму, сполучної втулки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля й запобіжної чеки з кільцем.
Трубка ударного механізму є основою для складання всіх частин запала. Сполучна втулка з’єднує запал з корпусом гранати.
Напрямна шайба є упором для верхнього кінця бойової пружини й направляє рух ударника; вона закріплена у верхній частині трубки ударного механізму.
Бойова пружина призначена для надання ударникові енергії, необхідної для наколу капсюля-запалювача; вона надіта на ударник і своїм верхнім кінцем упирається в напрямну шайбу, а нижнім – у шайбу ударника.
Ударник служить для наколу й запалення капсюля-запалювача; він міститься усередині трубки ударного механізму. Шайба ударника надіта на нижній кінець ударника і є упором для нижнього кінця бойової пружини.
Спусковий важіль призначений для втримання ударника у зведеному положенні (бойова пружина стиснута).
Запобіжна чека служить для втримання спускового важеля на трубці ударного механізму; вона проходить через отвори вушка спускового важеля й стінок трубки ударного механізму; для її висмикування є кільце.
Власне запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається із втулки сповільнювача, капсюля-запалювача, сповільнювача й капсуля-детонатора.
Втулка сповільнювача у верхній частині має різьбу для з’єднання із трубкою ударного механізму й гніздо для капсюля-запалювача, усередині – канал, у якому міститься сповільнювач, зовні – проточку для приєднання гільзи капсуля-детонатора. Капсюль-запалювач призначений для запалення сповільнювача; сповільнювач – для передачі вогню від капсюля-запалювача до капсуля-детонатора, він складається із запресованого малогазового складу. Капсуль-детонатор служить для вибуху розривного заряду гранати; він міститься в гільзі, закріпленої на нижній частині втулки сповільнювача. Використання
Для використання гранати РГД-5 необхідно:

1. Взяти гранату в руку так, щоб запобіжний важіль був щільно притиснутий до корпусу;
2. Розтиснути вусики запобіжної чеки;
3. Висмикнути чеку з запалу і метнути гранату в ціль. Варіанти
Болгарія:
RGD-5. Повний аналог радянської гранати.
RGO-78. У 1970-і роки конструктори встановили на гранату RGD-5 детонатор DVM-78, нова граната була вагою 450 гр. та вагою ВР — 85 гр.
RGN-86. Ще одна модифікація з детонатором DVM-78. Вага — 265 гр., ВР — 57 гр.

Польща:
RGD-5. Повний аналог радянської гранати.
RGO-88. Створена заміною вибухової речовини на A-IX-1, одночасно заряд був зменшений до 60 гр. Цікаві факти

🔥Бойові гранати РГД-5 пофарбовані в зелений колір, навчальні – в чорний

🔥Гранати типу РГД-5 упаковуються в ящики з дерева, в кожному з яких розміщується 20 гранат РГД-5. Запали до гранат РГД УЗРГМ знаходяться в тому ж ящику, але окремо – в двох металевих герметичних банках (по 10 штук в банку).